Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Суть та зміст процесу санації (фінансового оздоровлення) підприємств (організацій); економічна результативність.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра Менеджменту організацій
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка і управління підприємством
Група:
КСМм-1
Варіант:
45
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет “Львівська політехніка”
Кафедра менеджменту організацій
Курсова робота
з дисципліни
“ Економіка і управління підприємством ”
Варіант № 45
Тема за варіантом:
« Суть та зміст процесу санації (фінансового оздоровлення) підприємств (організацій);
економічна результативність »
Виконав:
студент групи КСМм-1
Керівник:
Львів –2007
ЗМІСТ
TOC \o "1-3" \h \z \u HYPERLINK \l "_Toc169373481" 1. ВСТУП PAGEREF _Toc169373481 \h 3
HYPERLINK \l "_Toc169373482" 2. ВИХІДНІ ДАНІ PAGEREF _Toc169373482 \h 4
HYPERLINK \l "_Toc169373483" 3. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА PAGEREF _Toc169373483 \h 5
HYPERLINK \l "_Toc169373484" Таблиці PAGEREF _Toc169373484 \h 11
HYPERLINK \l "_Toc169373485" 4. ВИСНОВКИ PAGEREF _Toc169373485 \h 20
HYPERLINK \l "_Toc169373486" 5. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА 3 УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ PAGEREF _Toc169373486 \h 21
HYPERLINK \l "_Toc169373487" 7. ЛІТЕРАТУРА PAGEREF _Toc169373487 \h 28
1. ВСТУП
Економіка підприємства – це наука про ефективність виробництва, шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших затратах.
Предметом вивчення економіки підприємства є методи і способи раціонального поєднання й ефективного використання всіх елементів виробничого процесу на рівні підприємства. При цьому економічні та організаційні питання розглядаються в тісному зв’язку з технікою і технологією.
Метою виконання курсової роботи є практичне засвоєння теоретичних узагальнень лекційного матеріалу та спеціальної літератури.
2. ВИХІДНІ ДАНІ
2.1. Вид продукції – моделі “А” і “Б”.
2.2. Обсяг річної програми продукції кожного виду, шт. “А” – 6440, “Б” – 3440
2.3. Сумарна величина капіталовкладень для організації виробництва на 1 виріб (кожної моделі), тис. грн. на “А” 2,5; на “Б” 2,65
2.4. Потреба в матеріальних ресурсах (матеріалах і комплектуючих виробах)
2.5. Нормативна трудомісткість (верстатомісткість) одного виробу кожного виду, тис. нормогодин (тис. верстатогодин) “А” 285/180, “Б” 298/195
2.6. Плановий коефіцієнт використання норм виробітку 1,1%
2.7. Тарифна ставка (середня) основних робітників грн./год. 1,8
2.8. Тарифна ставка (середня) допоміжних робітників грн./год. 1,3
2.9. Додаткова заробітна плата основних робітників, % від їх основної зарплати 6,1
2.10. Додаткова заробітна плата допоміжних робітників, % від їх основної зарплати 5,0
2.11. Чисельність допоміжних робітників, % від чисельності основних робітників 17
2.12. Чисельність інженерно-технічних працівників (ІТП) , % від чисельності всіх робітників 15
2.13. Чисельність службовців, % від чисельності всіх робітників 7
2.14. Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу (МОП), % від чисельності всіх робітників 4
2.15. Середньомісячний оклад ІТП, грн./особу 450
2.16. Додаткова зарплата ІТП, від окладу 15%
2.17. Середньомісячний оклад службовців грн./особу 400
2.18. Додаткова зарплата службовців, від окладу 10%
2.19. Середньомісячний оклад МОП, грн./особу 351,0
2.20. Додаткова зарплата МОП, від % окладу 15
2.21. Структура основних фондів по групах, %% від сумарних капіталовкладень на річну програму виробів “А” і “Б”.
Група I. Будови, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої житлові будинки та їх частини Поз 2.2 х поз 2.3 х 0.52
Група II. Автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні оптичні пристрої, інструменти і інше Поз 2.2 х поз 2.3 х 0.07
Група III. Інші основні фонди, що не ввійшли в групи I, II, IY (в т.ч. технологічне обладнання) Поз 2.2 х поз 2.3 х 0.21
Група IV. Електронно обчислювальні машини, машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, для роздруку інформації, телефони, мікрофони, рації і інше Поз 2.2 х поз 2.3 х 0.20
2.22. Відрахування на соціальні заходи від фонду заробітної плати (основної і додаткової ) для кожної категорії працівників (32; 4; 1,5) 37,5
2.23. Поза виробничі витрати (на збут), % від виробничої собівартості виробів (“А” і ”Б”) А=0,8; Б=2,5.
2.24. Величина прибутку від реалізації одного виробу (від повної собівартості , окремо для кожного виду продукції), % для А 27; для “Б” 17
2.25. Величина сумарного нормативу оборотних коштів, (50% від поз. 3, гр.. 11, табл..1).
3. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
3.1 Визначаємо витрати на матеріали і комплектуючі вироби (без ПДВ) на всю програму кожного виробу (з врахуванням 10% на транспортно-вантажні роботи). Результати зводимо в таблицю 1.
Црм = n x M
Црк = n x К
де n – кількість одиниць продукції;
М – ціна матеріалів для виготовлення одиниці продукції;
К – ціна комплектуючих для виготовлення одиниці продукції.
Транспортно-заготівельні витрати: Цтр = 0.1 х Цр, де Цр – ціна ресурсу.
Сумарні витрати:
Разом на А і В:
3.2 Визначаємо сумарні (на річну програму) витрати на енергію і паливо для технологічних і побутових потреб (умовно приймаємо 14% від загальних витрат на матеріальні ресурси, поз. З гр.11 табл.1).
Цеп = Цмр х 0,14; де Цмр – річна вартість матеріальних ресурсів виробництва.
Цеп = 24965837,6 х 0,14 = 3495217,264 (тис.грн)
3.3 Визначаємо балансову вартість основних фондів (основного капіталу), застосовуючи поз.2.2 і 2.3, а також структуру, передбачену завданням (поз. 2.21). Результати розрахунків зводимо в таблицю 2.
Група І: БІ = (nA·KA + nB·KB)·0.52 = (2,5·6440 + 2,65·3440)·0.52 = 13112,32 (тис.грн)
Група ІІ: БІІ = (nA·KA + nB·KB)·0.07 = (2,5·6440 + 2,65·3440)·0.07 = 1765,12 (тис.грн)
Група ІІІ: БІІІ = (nA·KA + nB·KB)·0.21 = (2,5·6440 + 2,65·3440)·0.21 =5295,36 (тис.грн)
Група IV: БІV = (nA·KA + nB·KB)·0.20 = (2,5·6440 + 2,65·3440)·0.20 = 5043,20 (тис.грн)
де nA – річна кількість продукції А;
nВ – річна кількість продукції В;
КА – капіталовкладення на 1 виріб А (тис.грн)
КВ – капіталовкладення на 1 виріб В (тис.грн)
3.4 Визначаємо амортизаційні відрахування, результати вносимо в табл.2, а саме:
АІ = БІ х 0,02 = 13112,32 х 0,02 = 262,2464 (тис.грн)
АІІ = БІІ х 0,1 = 1765,12 х 0,1 = 176,512 (тис.грн)
АІІІ = БІІІ х 0,06 = 5295,36 х 0,06 = 317,7216 (тис.грн)
АІV = БІV х 0,15 = 5043,20 х 0,15 = 756,48 (тис.грн)
Усього: А = АI + АII + АIII + АIV = 1512,96 (тис.грн.)
3.5 Визначаємо необхідну кількість технологічного обладнання для виробів "А" і "Б" разом (одиниць). Для цього застосовуються відповідні формули, та розраховується дійсний річний фонд часу роботи одиниці обладнання. Всі інші величини передбачені завданням.
В = Т х n / Фд (кількість верстатів)
де Т – трудомсткість одного виробу (верстатогодини)
n – річна кількість виробів;
Фд – дійсний фонд часу одиниці обладнання.
ВА = (180 х 6440) / 1861 = 623 (верстатів)
ВВ = (195 х 3440) / 1861 = 361 (верстатів)
3.6 Визначаємо чисельність працюючих (за категоріями), для цього:
3.6.1 Визначаємо бюджет робочого часу одного робітника (за списком) на 2005 рік, для цього складаємо таблицю 3.
Приймаємо дійсний фонд робочого одного часу робітника рівним 1861 год.
3.6.2 Визначаємо чисельність основних робітників (що зайняті виробництвом основної продукції) за відповідною формулою. Всі величини передбачені завданням, а саме:
основних робітників, в т.ч. робітників - верстатників( по виробах "А" і "Б" окремо і разом), чол.;
Чор = Тсум / (Фд х Квн) = (n x T1) / (Фд х Квн);
де n – річна кількість виробів;
Т1 – трудомісткість одного виробу (нормогодин);
Фд – дійсний фонд часу одного робітника;
Квн – коефіцієнт виконання норм.
Основні робітники:
ЧорА = (6440 х 285) / (1861 x 1.1) = 897 (чол.)
ЧорВ = (3440 х 298) / (1861 x 1.1) = 501 (чол.)
Усього: Чор = ЧорА + ЧорВ = 1398 (чол.)
Верстатники:
ЧвА = (6440 х 180) / (1861 x 1.1) = 567 (чол.)
ЧвВ = (3440 х 195) / (1861 x 1.1) = 328 (чол.)
Усього: Чв = ЧвА + ЧвВ = 895 (чол.)
допоміжних робітників (по А і Б разом), чол.;
Чдоп.А = ЧорА х 0,17 = 897 х 0,17 = 153 (чол.)
Чдоп.В = ЧорВ х 0,17 = 501 х 0,17 = 86 (чол.)
Усього: Чдоп = Чдоп.А + Чдоп.В = 153 + 86 = 239 (чол.)
загальну чисельність робітників, чол.;
ЧА = ЧорА + Чдоп.А = 897 + 153 = 1050 (чол.)
ЧВ = ЧорВ + Чдоп.В = 501 + 86 = 587 (чол.)
Усього: Чр = ЧА + ЧВ = 1637 (чол.)
інженерно-технічних працівників, чол.;
ЧІТП = Чр х 0,15 = 1637 х 0,15 = 246 (чол.)
службовців, чол.;
ЧСЛ = Чр х 0,07 = 1637 х 0,07 = 115 (чол.)
молодшого обслуговуючого персоналу (МОП), чол.;
ЧМОП = Чр х 0,04 = 1637 х 0,04 = 66 (чол.)
загальну чисельність всіх працюючих, чол.
Ч = Чр + ЧІТП + ЧСЛ + ЧМОП = 1637 + 246 + 115 + 66 = 2064 (чол.)
3.7. Визначаємо величину річного фонду заробітної плати (за категоріями працюючих), тис. грн., а саме:
3.7.1 Фонд основної заробітної плати основних робітників за відрядною формою оплати (по кожному виробу окремо і разом), тис. грн..
З = Тариф х ФЯ х n;
де Тариф – годинна ставка робітника (грн),
ФЯ – річний фонд явочного часу;
n – кількість робітників.
ФЯ = 233,38 х 8 = 1867,04 (год/рік)
ЗА = 1,8 х 1867,04 х 897 = 3014,52278 (тис.грн)
ЗВ = 1,8 х 1867,04 х 501 = 1683,69667 (тис.грн)
Усього: Зор = ЗА + ЗВ = 4698,21945 (тис.грн)
3.7.2 Фонд додаткової заробітної плати основних робітників (по кожному виробу окремо і разом), тис. грн.
ЗД.А = ЗА х 0,061 = 3014,52278 х 0,061 = 183,88589 (тис.грн)
ЗД.В = ЗВ х 0,061 = 1683,69667 х 0,061 = 102,70549 (тис.грн)
Усього: ЗД.А + ЗД.В = 286,59138 (тис.грн)
3.7.3 Сумарний річний фонд заробітної плати основних робітників (по виробах "А" і "Б" окремо і разом), тис. грн.
ЗА + ЗД.А = 3014,52278 + 183,88589 = 3198,40867 (тис.грн)
ЗВ + ЗД.В = 1683,69667 + 102,70549 = 1786,40216 (тис.грн)
Усього: Зр = 4984,81083 (тис.грн)
3.7.4 Фонд основної заробітної плати допоміжних робітників за почасовою формою оплати (разом по А і Б) тис. грн.
ЗДОП.А = 1,3 х 1867,04 х 153 = 371,35426 (тис.грн)
ЗДОП.В = 1,3 х 1867,04 х 86 = 208,73507 (тис.грн)
Усього: ЗДОП. = ЗДОП.А + ЗДОП.В = 580,08933 (тис.грн)
3.7.5 Фонд додаткової заробітної плати допоміжних робітників, тис. грн.
ЗДОД.ДОП.А = ЗДОП.А х 0,05 = 371,35426 х 0,05 = 18,56771 (тис.грн)
ЗДОД.ДОП.В = ЗДОП.В х 0,05 = 208,73507 х 0,05 = 10,43675 (тис.грн)
Усього: ЗДОД.ДОП = ЗДОД.ДОП.А + ЗДОД.ДОП.В = 29,00446 (тис.грн)
3.7.6 Фонд основної заробітної плати ІТП за посадовими окладами, тис. грн.
ЗІТП = 12 х Тариф х nІТП
де Тариф – місячна ставка ІТП (грн),
nІТП – кількість ІТП (чол.).
ЗІТП = 12 х 450 х 246 = 1328,4 (тис.грн)
3.7.7 Фонд додаткової заробітної плати ІТП, тис. грн.
ЗДОД.ІТП = ЗІТП х 0,15 = 1328,4 х 0,15 = 199,26 (тис.грн)
3.7.8 Фонд основної заробітної плати службовців за посадовими окладами, тис. грн.
ЗСЛ = 12 х Тариф х nCЛ = 12 х 400 х 115 = 552 (тис.грн)
3.7.9 Фонд додаткової заробітної плати службовців, тис. грн.
ЗДОД.СЛ = ЗСЛ х 0,1 = 552 х 0,1 = 55,2 (тис.грн)
3.7.10 Фонд основної заробітної плати МОП за посадовими окладами, тис. грн.
ЗМОП = 12 х Тариф х nМОП = 12 х 351 х 66 = 277,992 (тис.грн)
3.7.11 Фонд додаткової заробітної плати МОП, тис. грн.
ЗДОД.МОП = ЗМОП х 0,15 = 277,992 х 0,15 = 41,6988 (тис .грн)
3.7.12 Річний (сумарний) фонд заробітної плати всіх працівників підприємства, тис. грн. Результати зводимо в таблицю 4.
З = Зр + ЗДОП + ЗДОД.ДОП + ЗІТП + ЗДОД.ІТП + ЗСЛ + ЗДОД.СЛ + ЗМОП + ЗДОД.МОП = 8048,45542 (тис.грн)
3.8 Визначаємо витрати на утримання і експлуатацію устаткування, тис. грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл.5
0,02 х (поз.2 + поз.3 + поз.4 гр.5 табл.2) =
= 0,02 х (176,512 + 317,7216 + 756,48) = 0,02 х (1250,7136) = 24,624416 (тис.грн)
–
(поз. 2а гр.4 табл.4) х 1,375 + 0,7 х (поз. 3.2 табл.4) + 0,005 х (поз.3.4.табл.2)
365,456298 х 1,375 + 0,7 х 1328,4 + 0,005 х 5043,20 = 1457,59841 (тис.грн)
0,08 х (поз.2 + поз.3 + поз.4 гр.5 табл.2) = 0,08 х (12103,68) = 968,2944 (тис.грн)
0,01 х (поз.4.гр.3.табл.5) 0,01 х 968,2944 = 9,68294 (тис.грн)
0,005 х (поз.4.гр.3.табл.5) = 0,005 х 968,2944 = 4,841472 (тис.грн)
–
Усього: 2465,04164 (тис.грн)
3.9 Визначаємо загальновиробничі (цехові) витрати, тис. грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл.6.
1. (0.4х(поз.3.гр.4.табл.4) + 0.3х(поз.4.гр.4.табл.4) + 0.25х(поз.5.гр.4.табл.4))х1.375
(0.4 х 1527,66+ 0.3 х 607,2+ 0.25 х 319,6908) х 1.375 = 1200,57671 (тис.грн)
2. 0.005 х (поз.1.гр.3.табл.6)
0.005 х 1200,57671 = 6,00288 (тис.грн)
3. 0.45 х (поз.1.гр.5.табл.2)
0.45 х 262,2464 = 118,01088 (тис.грн)
4. –
5. (0.5 х (поз.2б гр.4 табл. 4)) х 1.375 + 0.006 х (поз.3 гр.11. табл.1)
0.5 х 243,637532 х 1.375 + 0.006 х 24965837,6 = 149962,52640 (тис.грн)
6. 0.014 х (поз.5 гр.3 табл.6) + 0.2 х (поз.3.2)
0.014 х 149962,52640 + 0.2 х 5295,36= 3158,54737 (тис.грн)
7. 0.01 х (поз.6 гр 4 табл.4)
0.01 х 8048,45542 = 80,48455 (тис.грн)
8. 0.02 х (поз.5 гр.3 табл.6)
0.02 х 151355,60633 = 2999,250528 (тис.грн)
9. 0.001 х (поз.5.гр.3.табл.2)
0.001 х 25216= 25,216 (тис.грн)
10. 0.65 х (поз.6.гр3.табл.6)
0.65 х 3158,54737 = 2053,0557905 (тис.грн)
11. Усього: 159603,6711 (тис.грн)
3.10 Визначаємо загальногосподарські (загальнозаводські) витрати, тис. грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл.7.
(0.6х(поз.3.гр.4.табл.4)+0.7х(поз.4.гр.4.табл.4)+0.75х(поз.5.гр.4.табл.4)) х 1.375
(0.6 х 1527,66+ 0.7 х 607,2+ 0.75 х 319,6908) х 1.375 = 2173,88614 (тис.грн)
0.55 х (поз.1.гр.5.табл.2)
0.55 х 262,2464= 144,23552 (тис.грн)
0.01 х (поз.1.гр.3.табл.7)
0.01 х 2173,88614 = 21,7388614 (тис.грн)
–
0.01 х (поз.1.гр.3.табл.7)
0.01 х 2173,88614 = 21,7388614 (тис.грн)
0.005 х (поз.1.гр.3.табл.7)
0.005 х 2173,88614 = 10,86943 (тис.грн)
0.002 х (поз.6.гр.5.табл.4)
0.002 х 8048,45542 =16,09691 (тис.грн)
–
0.01 х (поз.6.гр.4.табл.4)
0.01 х 8048,45542 = 80,48455 (тис.грн)
0.005 х (поз.6.гр.5.табл.4)
0.005 х 8048,45542 = 40,24228 (тис.грн)
0.003 х (поз.5.гр.3.табл.2)
0.003 х 25216= 75,648 (тис.грн)
–
–
0.001 х (поз.11.гр.3.табл.6) + 0.002 х (поз.11.гр.3табл.6)
0.001 х 159603,6711+ 0.002 х 159603,6711= 478,81101 (тис.грн)
–
Усього: 3063,751563 (тис.грн)
3.11 Формуємо таблицю 8. Вартість поворотних відходів в практиці визначається на основі обліку. Умовно їх не розраховуємо.
3.12 Визначаємо обов'язкові відрахування в фонди соціального страхування (див. поз.6 табл.8), а саме:
в Державний пенсійний фонд , тис. грн. (32% від сумарного фонду зарплати основних робітників);
0.32 х 4984,81083 = 1595,13947 (тис.грн)
в Державний фонд соціального страхування, тис. грн. (4% від сумарного фонду зарплати основних робітників);
0.04 х 4984,81083 = 199,39243 (тис.грн)
в Фонд сприяння зайнятості, тис. грн. (1,5% від сумарного фонду зарплати основних робітників).
0.015 х 4984,81083 = 74,77216 (тис.грн)
Усього: 1869,30406 (тис.грн)
3.13 Визначаємо величину витрат на підготовку та освоєння виробництва нової продукції. В практиці встановлюється на основі відповідного обліку і кошторису, (умовно приймаємо 0,1% від вартості основних матеріалів і комплектуючих (поз. З гр.11 табл.1).
0.001 х 24965837,6 = 24965,8376 (тис.грн)
3.14 Визначаємо величину відшкодування зносу інструменту та спеціальних пристроїв. В практиці розраховується на основі встановлених нормативів до обсягів роботи та строків використання. (Умовно приймаємо 0,3% від поз.8 гр. З табл.5).
0.003 х 2465,04164 = 7,39512 (тис.грн)
3.15 Визначаємо величину (долю) витрат на утримання І експлуатацію устаткування, яка вноситься окремо в собівартість одного виробу "А" і "Б", а саме: суму цих витрат (поз.8 табл.5) ділимо на річний фонд заробітної плати основних робітників (поз. 1в гр.4 табл.4) і відповідно множимо одержане число на величину заробітної плати основних робітників, розраховану окремо на один виріб "А" і "Б" (поз.5 табл.8). Результати заносимо на поз.9 табл.8.
А: (2465,04164 / 4984,81083) х 3198,40867= 1581,64689 (тис.грн)
В: (2465,04164 / 4984,81083) х 1786,40216= 883,39475 (тис.грн)
3.16 Аналогічно визначаємо частку (долю) загальновиробничих витрат від суми (поз.11 гр. З табл.6) і загальногосподарських (від поз. 16 гр. З табл. 7.). Одержані величини заносимо відповідно на поз. 10 і поз 11 табл.8.
Загальновиробничі витрати:
(2465,04164 / 4984,81083) х 159603,6711= 78925,70221 (тис.грн)
Загальногосподарські витрати:
(2465,04164 / 4984,81083) х 3063,751563= 1515,05752 (тис.грн)
3.17 Визначаємо величину витрат від технологічного браку (регламентованого технологічним процесом). В практиці розраховують на основі обліку і норм від обсягів продукції, (приймаємо, що такий брак відсутній).
3.18 Визначаємо величину інших виробничих витрат. В практиці їх розраховують на основі обліку і відповідних норм в т.ч. на гарантійний ремонт (обслуговування) продукції. (Умовно приймаємо 20% від заробітної плати допоміжних робітників), поз.2 гр.5 табл.4.
0.2 х 348,053598= 69,61072 (тис.грн)
3.19 Визначаємо суму позавиробничих витрат (на збут). В практиці розраховується прямим методом або як процент величини від виробничої собівартості (для "А" і "Б" згідно поз. 2.21).
А: 0.008 х 22687872,57 = 181502,9806 (тис.грн)
В: 0.025 х 9915436,472 = 247885,9118 (тис.грн)
3.20 Визначаємо повну собівартість одного виробу "А" і "Б" за калькуляційними статтями (сумарна величина в таблиці 8).
А: СА = ПС / nA; - собівартість одного виробу А;
де Пс – повна собівартість річної партії виробів А;
nA – кількість випущених виробів А за рік;
СА = 22711243,45 / 6440 = 3526,5906 (тис.грн)
В: СВ = 9962669,574 / 3440 = 2896,12488 (тис.грн)
3.21 Визначаємо величину прибутку від реалізації річного обсягу продукції "А" і "Б" окремо і разом, тис. грн. (згідно поз.2.24).
А: 22711243,45 х 0.27 = 6132035,7315 (тис.грн)
В: 9962669,574 х 0.17 = 1693653,82758 (тис.грн)
Усього: ПБ = 7825689,55908 (тис.грн)
3.22 Визначаємо величину податку на додану вартість (ПДВ), що сплачується постачальникам ресурсів (матеріалів, комплектуючих виробів, енергії і палива), тис. грн.
А: ПДВ1А = (5281830,4 + 13574360,8 + 3495217,264) х 0.2 = 4470281,692 (тис.грн)
В: ПДВ1В = (1396296 + 4713350,4 + 3495217,264) х 0.2 = 1920972,7328 (тис.грн)
3.23 Визначаємо величину ПДВ2, що вноситься в ціну річного обсягу продукції "А" і "Б", тис. грн.
ПДВ2 = Цг х 0.2 = (С + П) х 0.2
де Цг – ціна гуртова річної партії виробів;
П – прибуток від річної реалізації виробів
С – собівартість річної партії виробів.
А: ПДВ2А = (22711243,45 + 6132035,7315) х 0.2 = 5768655,8363 (тис.грн)
В: ПДВ2В = (9962669,574 + 1693653,82758) х 0.2 = 2331264,68032 (тис.грн)
3.24 Визначаємо "Ціну підприємства" (виробника) річного обсягу продукції "А" і "Б" окремо, тис. грн.
ЦпА = СА + ПА = 22711243,45 + 6132035,7315= 28843279,1815 (тис.грн)
ЦпВ = СВ + ПВ = 9962669,574 + 1693653,82758= 11656323,40158 (тис.грн)
3.25 Визначаємо сумарну величину ПДВ 3, що сплачується в держбюджет від реалізації всієї продукції "А" і "Б" разом.
ПДВ3 = ПДВ2 – ПДВ1
ПДВ3 = (ПДВ2А + ПДВ2В) – (ПДВ1А + ПДВ1В).
ПДВ3 = (5768655,8363+2331264,68032)-(4470281,692+1920972,7328) = 1708666,09182 (тис.грн)
3.26 Визначаємо рівень рентабельності виробу "А" і "Б" окремо, %
Р = (Ц – С)/C x 100%, ( рентабельність )
де Ц – вільна вдпускна ціна продукції
С – собівартість продукції.
РА = (28843279,1815 – 22711243,45) / 22711243,45x 100% = 27%
РB = (11656323,40158 – 9962669,574) / 9962669,574x 100% = 17%
3.27 Визначаємо рівень рентабельності виробництва, застосовуючи поз.2.25.
НОЗ = 0.5 (поз.3.гр.11.табл.1) (норматив оборотних коштів)
НОЗ = 0.5 х 24965837,6= 12482918,8 (тис.грн)
Рпідпр = ПБ / (ОВФ+НОЗ) х 100%;
де ПБ – прибуток балансовий,
ОВФ – основні виробничі фонди,
НОЗ – нормовані оборотні засоби.
Рпідпр = 7825689,55908 / (25216 + 12482918,8) x 100% = 62,6%
Таблиці
Витрати на матеріальні ресурси Таблиця 1
Амортизаційні відрахування здійснюють за певними нормами на реновацію (повне відновлення) основних фондів, які характеризують щорічну суму відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. Відповідно до чинного законодавства встановлені такі норми амортизаційних відрахувань (див. гр. 4 табл.2). Результати розрахунків зводимо у табл.2.
Капіталовкладення та амортизаційні відрахування Таблиця 2
*) Примітка. Умовно приймаємо структуру основних фондів: Гр. І - 52%; Гр. II - 7%; Гр.ІІІ - 21%; Гр. IV - 20%.
Ефективний річний фонд робочого часу одного працівника розраховують за формулою:
EMBED Equation.3
де Фкаленд – кількість днів в році;
Фсвятк – кількість святкових днів Ф = 111 днів;
g - тривалість зміни = 8 год..
S - кількість змін, S = 2 зміни;
kрем - коефіцієнт планового простою устаткування в ремонті, kрем = 3%
t – тривалість одного робочого дня (зміни), год.
Річний (плановий) бюджет робочого часу одного працівника *) Таблиця З
*) Примітка.
Розрахунки проведені за даними 2005 р. Приймаємо річний бюджет робочого часу одного робітника - 1861 год.
Річний фонд оплати праці виробничого персоналу Таблиця 4
* Примітка.
Умовно приймаємо, що чисельність допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням устаткування складає 60% від загальної чисельності допоміжних робітників, всі інші - 40%.
Форма оплати праці основних робітників відрядна, допоміжних робітників – погодинна.
Фонд тарифної заробітної плати відрядників розраховується:
EMBED Unknown,
де m – кількість видів умов праці;
Ті – трудомісткість робіт за і-х умов праці;
Св1і – годинна тарифна ставка відрядника І розряду за і-х умов праці;
kс.в1і – середній тарифний коефіцієнт відрядників за і-х умов праці.
Фонд тарифної заробітної плати погодинників:
EMBED Unknown,
де m – кількість видів умов праці;
Чі – чисельність працюючих за і-х умов праці;
Фді – дійсний фонд робочого часу робітника за і-х умов праці;
сп1і – годинна тарифна ставка погодинника І розряду за і-х умов праці;
kс.пі – середній тарифний коефіцієнт погодинників за і-х умов праці.
Кошторис витрат на виробництво визначається прямим підсумовуванням його економічних елементів, (матеріальних витрат; амортизаційних відрахувань; витрат на оплату праці; відрахувань на соціальні потреби; інших поточних витрат; витрат, що включаються у виробничу собівартість продукції).
Кошторис витрат на утримання та експлуатацію устаткування Таблиця 5
Загальновиробничі витрати Таблиця 6
Загальногосподарські витрати Таблиця 7
Повна собівартість одного виробу “А” і “Б”" за калькуляційними статтями *) Таблиця 8
*)Примітка
В практиці, при визначенні собівартості одиниці продукції сумуються витрати в усіх цехах, що приймають участь в її виробництві.
4. ВИСНОВКИ
У цій курсовій роботі я провів аналіз економічної діяльності підприємства, яке займається виробництвом двох виробів (А та Б).
Аналізуючи результати розрахунків можна зробити висновок, виробництво якого виробу буде економічно доцільнішим. В даному випадку економічно доцільнішим буде виготовляти виріб А тому що:
1). У відносних показниках виробництва, тобто рентабельності, рентабельність виробу А (27%) є більшою за відповідну величину виробу Б (17%);
2). Величина прибутку від реалізації річного обсягу виробу А більша на 4438382 тис.грн від реалізації виробу Б. Звичайно, така різниця обумовлена не тільки відносними параметрами, але і масштабністю виробництва. Кількість випущеної річної продукції виробу А є більшою за відповідну кількість виробу Б на 3000 штук.
Виходячи з даних міркувань краще виготовляти виріб А.
5. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА 3 УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
Тема:
Суть та зміст процесу санації (фінансового оздоровлення) підприємств (організацій); економічна результативність.
Санація (з лат. – оздоровлення) – це фінансове оздоровлення суб’єкта господарювання. Передбачається система засобів, направлених на запобігання банкрутства і подальше відродження підприємства – відновлення рентабельності, продуктивності праці, які забезпечують прибутковість і життєдіяльність підприємства.
Санація – це комплекс заходів фінансово-економічного, виробничого та соціального характеру, які спрямовані на виведення підприємства з кризи та забезпечення прибутковості.
Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банк рутств промислових, торговельних, банківських монополій, ви значаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; ви пуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капі талу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в дов гострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.
Вважаємо, що наведене в словнику тлумачення цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів не є до статньо чіткими. Адже попередження банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кри зи. Наведений перелік заходів є неповним і не розкриває принци пових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм са нації.
Згідно із Законом України «Про банкрутство» від 1992 р., під санацією розуміється задоволення вимог кредиторів і виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами, у тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання відповідних зо бов'язань. Отже, згідно з таким підходом санація за своєю право вою основою є лише інститутом переведення боргу. Проте з цим аж ніяк не можна погодитися.
Новий Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», прийнятий у 1999 році, розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому разі санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання лікві дації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково ви мог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника. Досудова санація — система заходів щодо відновлен ня платоспроможності боржника, здійснюваних власником бор жника, інвестор, з метою запобігати його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових за ходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство. Недоліки наведених визначень санації також цілком очевидні.
Своє тлумачення поняття «санація» має і Національний банк України: режим фінансової санації — це система непримусових і примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою від новлення ліквідності та платоспроможності й усунення пору шень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.
У Законі України «Про страхування» ми знаходимо також «оригінальне» тлумачення терміна «санація». Згідно із цим Зако ном примусова санація страхової компанії передбачає:
проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;
встановлення заборони на вільне користування майном стра ховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю;
встановлення обов'язкового для виконання графіка здійс нення розрахунків зі страхувальниками;
прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страхо вика.
Найбільш детальним і правильним можна вважати таке визначення: Санація — це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді.
Тобто санація — це сукупність усіх мож ливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.
Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збережен ня ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочен ня всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборот ного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
Економічна сутність санації.
Санація виражає комплекс послідовних, взаємопов'язаних заходів виробничо-технічного, організаційного, соціального, фінансово-економічного характеру, спрямованих на виведення підприємства з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді.
Санація носить тільки довго та середньостроковий характер.
Санацію умовно можна поділити на 4 блоки:
Соціальні заходи;
Організаційні заходи;
Виробничо-технічні заходи;
Фінансово-економічні заходи.
Заходи даного характеру відображають фінансові відносини , що з'являються в процесі мобілізації та використання внутрішніх та зовнішніх джерел оздоровлення підприємства .
Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємства, зниження всіх видів заборгованості, покращення структури капіталу ( де основне місце – оборотний), формування фінансових фондів , потрібних для проведення санаційних заходів.
Основними Випадками проведення санації підприємства є наступні:
За ініціативою суб'єкта господарювання, який знаходиться в кризі якщо існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом в недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів в Арбітраж із заявою про оголошення банкрутом даного підприємства ( також через газету)
Після того, як боржник з власної ініціативи звернувся в Арбітраж із заявою про порушення справи про своє банкрутство ( якщо підприємство фінансово неспроможне, або існує реальна загроза такої неспроможності). Право вибору умов санації, реорганізації – за боржником. Одночасно з подачею заяви боржник повинен представити в Арбітраж список дебіторів-кредиторів, баланс, і т.д. інформацію про фінансовий, майновий стан підприємства + має запропонувати умови проведення своєї санації. Право вибору санатора за підприємством.
По закінченні місячного терміну з моменту опублікування в офіційному друкованому органі ВР чи КМ( Голос України, Урядовий кур'єр) оголошення про банкрутство даного підприємства - якщо надійшли пропозиції від фізичних чи юридичних осіб , які бажають задовольнить вимоги кредитора до боржника та представили акцептовані Комітетом кредиторів та Арбітражем пропозиції щодо санації чи реорганізації підприємства. У випадку згоди кредиторів з умовами та механізмом задоволення їх претензій Арбітраж приймає рішення про припинення провадження справи про банкрутство та про проведення санації підприємства.
За ініціативою фінансово-кредитної установи. У відповідності до закону “ Про банки та банківську діяльність ” установа банку має право відносно клієнта , оголошеного неплатоспроможнім (не повернули кредит) використати комплекс заходів щодо його санації, в т.ч. : 1) передати оперативне управління даним підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; 2) Реорганізувати боржника; 3) Змінити порядок платежів; 4) Направити на погашення заборгованості виручку і т.д.
За ініціативою заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. У випадку невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право здійснити передбачені договором заходи щодо оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників в керівництво підприємства , обмеження в праві розпоряджатися виробленою продукцією та іншим майном підприємства . Якщо санаційні заходи не призвели до поновлення платоспроможності , то заставодержатель має право звернутися в Арбітраж з вимогою про стягнення майна , яке в іпотеці ( а оскільки цілісний майновий комплекс – це фактично усе підприємство, то заставодержатель тут становиться фактичним володарем підприємства - боржника ).
За ініціативою Агентства по запобіганню банкрутств підприємств та організацій ( далі – Агентства).Після внесення боржника в Реєстр неплатоспроможних підприємств, Агентство уповноважене здійснювати управління його майном та розробляти пропозиції щодо фінансової санації підприємства .
За ініціативою НБУ, якщо мова йде про фін санацію Комерційного Банку (КБ). Режим санації є превентивною мірою впливу НБУ на КБ перед тим, як до нього будуть застосовані відповідні фінансові санкції.
Ліквідація може проводитися на добровільній основі (розформування, злиття, продаж всього/частини підприємства) або примусово.
Добровільна ліквідація підприємства – це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка проводиться поза судовими органами на підставі рішення власників або угоди між власниками та кредиторами і під контролем кредиторів.
Примусова ліквідація – це процедура ліквідації неспроможного підприємства , яка проводиться за рішенням Арбітражу ( Як правило в процесі провадження справи про банкрутство)
У випадку якщо підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність , ліквідність , прибутковість і т.д. – рішення про санацію.
Кінцева мета санаційної стратегії – досягнення довгострокової конкурентних вигод, які б забезпечили високу рентабельність. Її суть – в виборі кращого варіанту розвитку та оптимізації політики капіталовкладень.
Відповідно до стратегії розробляється програма санації – як система загальних дій по подоланню кризи. Вона формується на основі вивчення причин кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу.
Далі: проект санації на базі програми і містить конкретні техніко-економічні розрахунки, розрахунок потрібних фін ресурсів, конкретні графіки та методи мобілізації фін ресурсів, строки освоєння інвестицій, їх окупності, оцінку ефективності санаційних заходів + прогноз на результати виконання проекту.
Важливий компонент санаційного процесу – координація і контроль за якістю санаційних заходів . Керівні органи з боку ініціатора санації повинні своєчасно знаходити та використовувати нові резерви + приймати об’єктивне рішення для подолання слабких місць підприємства / перешкод у проводженні санації. Дієву допомогу тут може дати оперативний санаційний контроль, який синтезує в собі інформаційну, планову, консалтингову, координаційну, контрольні функції.
Процес фінансового оздоровлення підпри ємства починається з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи. Наступним етапом санації є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі поданої інформації (первинні бухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фі нансові плани тощо) визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, ЇЇ глибина та якість фінансового стану фірми.
У рамках аналізу здійснюється експертна діагностика фінансо во-господарського стану підприємства, аналізуються його сильні та слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, доцільність чи недоці льність санації відповідної господарської одиниці. Якщо виробни чий потенціал підприємства зруйновано, ринки збуту продукції втрачено, структура балансу незадовільна, то приймається рішен ня про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання.
У противному разі санація означатиме лише відстрочку в часі лікві дації підприємства і нічого окрім додаткових збитків для власників га кредиторів не принесе. Ліквідація може здійснюватися на доб ровільній основі та у примусовому порядку.
Добровільна ліквідація підприємства-боржника — це про цедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється поза судовими органами на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками даного підприємства та кредиторами і під контролем кредиторів.
Примусова ліквідація підприємства — це процедура ліквіда ції неспроможного підприємства, яка здійснюється за рішенням арбітражного суду (як правило, у процесі провадження справи про банкрутство).
У разі, якщо підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність та прибутковість, володіє достат ньо підготовленим управлінським персоналом, ринками збуту товарів, виробництво продукції відповідає пріоритетним напрям кам економіки країни, то приймається рішення про розробку са наційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлен ня з одночасним визначенням цільових орієнтирів. Чим раніше на санаційно спроможному підприємстві розпочнеться санація, тим більші шанси на її кінцевий успіх.
У разі прийняття рішення на користь санації слід здійснити не відкладні заходи щодо поліпшення ліквідності, платоспроможнос ті підприємства та оптимізації структури капіталу в бік зменшення питомої ваги кредиторської заборгованості. Ідеться про реалізацію так званої першочергової програми. Даною програмою можуть бути передбачені такі санаційні заходи: лізинг замість ку півлі, зворотний лізинг, факторинг, заморожування інвестицій, збільшення власного капіталу, пролонгація заборгованості, акції з розпродажу товарів за зниженими цінами та деякі інші.
Окремим аналітичним блоком у класичній моделі є форму вання стратегічних цілей і тактики проведення санації.
Основні критерії оцінювання ефективності санації:
ліквідність та платоспроможність;
прибутковість;
додаткова вартість, створена в результаті санації;
конкурентні переваги.
Якщо за основу брати критерій прибутковості, то ефективність санації дорівнює співвідношенню прогнозованого обсягу додаткового прибутку до розміру вкладень на проведення санації.
Результати санації (окрім подолання неплатоспроможності та відновлення конкурентоспроможності) можна оцінити. Знаючи додатковий прибуток підприємства. Вкладення в проведення санації розглядаються як інвестиції санатора в підприємство, що перебуває у фінансовій кризі, з метою одержанні прибутку (в абсолютній чи відносній формі) [2, 320].
Додаткова вартість, створена в результаті санації, являє собою абсолютний приріст вартості активів підприємства, який очікується в результаті реалізації плану санації. Вона обчислюється як різниця між потенційною вартістю підприємства (після проведення санації) та його вартістю до санації.
Оскільки додаткова вартість може визначатися як різниця між вартістю підприємства після санації (за відрахуванням суми знову залученого капіталу) та ліквідаційною вартістю підприємства, зіставлення зазначених величин відіграє вирішальну роль у прийнятті кредиторами рішення щодо акцептування план санації чи ліквідації підприємства. Ця вартість підприємства береться до уваги й інвесторами, які можуть фінансувати санацію на умовах пайової участі.
Санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.
Фінансові джерела санації підприємства
Основна проблема, з якою стикаються підприємства, що підлягають санації, полягає в пошуку фінансових ресурсів, необхідних для проведення цих процедур.
Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу. таким чином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок самофінансування, фінансових коштів власників, за допомогою кредиторів і, у виняткових випадках, шляхом одержання державної фінансової підтримки. Санація може бути спрямована на реструктуризацію активів або пасивів.
Якщо санація здійснюється без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство, то вона можу біти ц таких формах: зменшення номінального капіталу підприємства; конверсія власності в борг; конверсія боргу у власність; пролонгація строків сплати заборгованості; добровільне зменшення заборгованості; самофінансування.
Санація із залученням нового фінансового капіталу може мати ...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора