Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Соціологічні дослідження: структура і методологія, методи, сутність та аналіз, ефективність.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Курсова робота
Соціологічні дослідження: структура і методологія, методи, сутність та аналіз, ефективність.
ЗМІСТ
ВСТУП ...ст.3
1. Структура та методологічний розділ програми соціологічних дослід жень ...ст.5
2. Основні методи збирання соціологічної інформації ... ст.11
3. Сутність та зміст аналізу соціологічної інформації ... ст.16
4. Шляхи та засоби використання соціологічних даних ... ст.21
5. Ефективність соціологічних досліджень ... ст.26
ВИСНОВОК ... ст.30
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Сутність, види та складові соціологічних досліджень. Вив чаючи це питання, слід звернути увагу на те, що соціологічні дослідження — своєрідна відзнака соціологів, що виділяє їх серед представників інших соціальних та гуманітарних наук. Оволодіння соціологічними методами вимагає від дослідника ґрунтовної про фесійної підготовки не тільки з виключно соціологічних дисциплін, а також із соціальної філософії, психології, етнографії, але й, що зовсім особливо не просто для гуманітаріїв, потрібні певні знання математики, статистичних методів, інформатики і т. ін.
Що ж таке соціологічне дослідження? Це система логічно пос лідовних методологічних, методичних, організаційно-технічних процедур, яка передбачає отримання достовірних даних та фактів яро явища чи процеси, що вивчаються, для їх подальшого використання в соціальному управлінні.
Соціологічне дослідження містить у собі деякі елементи, що притаманні будь-якій науковій діяльності. По-перше, це об'єкт дослідження. У соціології об'єктом дослідження можуть, бути будь-які процеси та явища соціальної дійсності (демографічні, екологічні, економічні, соціальні, міжнаціональна, сімейно-побутові та ін.). По-друге, це суб'єкт дослідження (соціолог-дослідник або група соці ологів). По-третє, як будь-яке інше дослідження, соціологічне спря моване на досягнення певної мети і вирішення конкретних завдань. По-четверте, це засоби, що застосовуються в дослідженні (технічні й організаційні). По-п'яте, це результати дослідження, заради яких воно проводиться.Основне завдання соціологічних досліджень — добування фак тів про соціальну дійсність, її окремі явища, сторони. [1,cт.23-24]
Соціальний факт — це певним чином фіксований, описаний фрагмент соціаль ної дійсності. Як же вибрати саме ті факти, які допоможуть знайти науково достовірну відповідь на запитання, що цікавлять дослід ника, заохотять його до проведення дослідження? Для цього не обхідно виокремити випадковий для явища, що вивчається, факт від невипадкових, сконцентрувавши свою увагу на регулярних, масо вих, інакше кажучи, — типових фактах. Саме для цього соціоло гічна наука розробила цілу систему наукових процедур. Ці процеду ри — результат глибоких теоретичних і багаторазових дослід ницьких проробок — є надбанням наукової корпорації соціологів.
Важливо також зазначити, що будь-яке соціологічне дослідження (а це стосується і досліджень в різних галузях соціології) містить у собі чотири взаємопов'язані етапи: 1) підготовка дослідження; 2) зби рання первинної соціологічної інформації (отримані в різній формі дані, що потребують подальшого опрацювання та аналізу); 3) підго товка зібраної інформації до опрацювання та безпосереднє її опра цювання; 4) аналіз отриманої інформації, підбиття підсумків дослід ження та розробка відповідних висновків і рекомендацій.
Слід зауважити, що проведення соціологічного дослідження обо в'язково розпочинається з розробки його програми. Вона містить у собі всебічне теоретичне обґрунтування методологічних підходів та методичних прийомів вивчення відповідного явища чи процесу. Тому в науково-методичній літературі програму соціологічних досліджень розлядають під кутом зору таких питань: 1) загальні вимоги до про грами; 2) методологічний розділ програми; 3) процедурний розділ програми. [2, cт.199-201]
1. СТРУКТУРА ТА МЕТОДОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ ПРОГРАМИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІД ЖЕНЬ .
Таким чином, програма соціологічного дослідження має в основ ному дві функції: 1) науково-пізнавальну (забезпечення теоретико методичної цілісності дослідження); 2) науково-організаційну (забез печення ефективності співпраці учасників дослідницької галузі, роз поділ роботи між ними задля наукового і науково-практичного результату). Завдяки цим функціям програма визначає місце конкрет ного соціологічного дослідження в загальному процесі розвитку на укового знання як на рівні загальносоціологічної теорії, так і на рівні теорій середнього рівня.
У зв'язку з цим у практиці соціологічних досліджень висувають такі загальні вимоги до програми: 1) її необхідність, щоб не було пошуків методом проб і помилок; 2) /7 логічна послідовність в усіх структурних елементах; 3) наявність у ній гнучкого варіанта.
У багатьох літературних джерелах пропонується більш розшире ний варіант щодо кількості функцій програми (теоретична, описова, інформаційна, критична, прогностична тощо, але вони, на нашу думку, лише конкретизують науково-пізнавальну і науково-організаційну функції як функції вищого рівня. Цим двом найбільш загальним функ ціям відповідають насамперед і два розділи програми: 1) методоло гічний; 2) процедурний (або методичний).
Методологічний розділ програми соціологічних дослід жень містить такі елементи:
Формулювання проблеми, тобто ситуації, яка вимагає невід кладного аналізу з метою вироблення рішення на рівні колективу, регіону, суспільства в цілому.
Визначення мети та постановка завдань дослідження, які конк ретизують його загальну мету — цільову установку на кінцевий результат.
Визначення об'єкта та предмета дослідження: об'єкт випли ває з формулювання проблеми, проблемної ситуації з усіма її супереч ностями, предмет випливає з об'єкта як його сторона, що безпосеред ньо досліджується.
4. Уточнення та інтерпретація головних понять, тобто їх структурування, всебічне пояснення їх змісту.
Попередній системний аналіз об'єкта дослідження, тобто си стематизація літературних і практичних відомостей моделювання проблеми, що вивчається, її деталізація. [3,cт.256-258]
Процедурний розділ поділяється:
1. Визначення сукупності, що обстежується, вання системи вибірки. Система вибірки включає сукупність вибіркову, яку необхідно знати і науково складати .
Генеральна сукупність — це вся сукупність одиниць спостережен ня, що має відношення до даної проблеми. Вибір кова сукупність — це частина генеральної, сукупності 3) гніздова, коли відбирають деякі статистичні групи ( гнізда), що під лягають дослідженню; 4) стратифікована, коли процедура складан ня вибірки розбивається на етапи, на кожному з яким змінюється оди ниця відбирання. Обсяг вибірки як загальна кількість одиниць спос тереження, що увійшли до вибіркової сукупності, залежить від ступеня однорідності генеральної сукупності, потрібного результату, кількості ознак вибірки (такий обсяг повив менш як 5% обсягу генеральної сукупності).
2 Структура інструментарію для збирання соціологічної Інформації спрямована перш за все на виявлення необхідних якостей або відповідних сторін (аспектів) предмета дослідження. Отже, той чи інший блок питань та порядок їх розташування в інструментарії зав жди має бути спрямований на виявлення необхідних властивостей предмета дослідження. У свою чергу, сам інструментарій у вигляді анкети, бланка-інтерв'ю, опитувального листа чи картки фіксації резуль татів спостереження повинен додаватися до програми дослідження як самостійний документ.
3. Логічна схема опрацювання первинної соціологічної інформа ції передбачає насамперед опрацювання, аналіз та інтерпретацію отриманих даних, а також формулювання на цій основі відповідних вис новків і розробку певних практичних рекомендацій.
Така досить об'ємна структура програми соціологічного дослід ження — не плід наукової фантазії соціологів. Вона вивірена багато річною практикою і допомагає уникнути помилок як у процесі прове дення самого дослідження, так і в процесі аналізу його результатів.
Слід зазначити, що при проектуванні та організації соціологічного дослідження поряд з розробкою програми важлива роль належить принциповому (стратегічному) і робочому планам дослідження, які відображають основні стратегічні й оперативні процедурні заходи, що їх необхідно вжити. У свою чергу, принциповий (стратегічний) план со ціологічного дослідження залежно від його виду має чотири варіанти:
розвідувальний, коли про об'єкт мало що відомо і відсутні умо ви для гіпотез;
описувальний, коли дані про об'єкт достатні для описувальних гіпотез;
аналітико-експериментальний — найефективніший, коли є повне знання про об'єкт та умови для пояснювального передбачення і функціонального аналізу;
повторювально-порівняльний, коли є можливість виявити тен денції досліджуваних процесів, зіставляти дані у великому часовому інтервалі. [4,cт.230-240]
Поряд з розробкою стратегічного плану розробляється також ро бочий план дослідження, який дає можливість передбачати і най ефективніше визначати весь обсяг наукових, організаційних та фінан сових витрат, а також надає дослідженню необхідної ритмічності на всіх його етапах. Крім того, розробка робочого плану передбачає та кож дотримання відповідних принципів і правил, тобто певної технології. У загальному вигляді вони адекватні принципам та правилам управлінсь кої і виконавської діяльності, вимогам теорії соціального управління. У той же час планування й організація дослідження мають низку пев них специфічних рис, бо це особливий спосіб наукового пізнання складних соціальних явищ, що спирається не тільки на загальні, а й на «свої», відносно самостійні процедури і форми організації.
Проведення соціологічного дослідження потребує гнучкого поєд нання науково-теоретичної, методичної і організаційно-управлінської діяльності, а це, як відомо, вимагає чіткого розподілу праці між його учасниками. Тому уникнути певних помилок допомагає централізова не керівництво дослідженням, показником якого є робочий план його підготовки та проведення. [5,cт.468-472]
Структурними компонентами робочого плану дослідження висту пають його етапи та різноманітні за видами і формою науково-до слідні й організаційно-технічні процедури і операції. Всі вони можуть бути згруповані в чотири блоки згідно з послідовністю їх здійснення.
Перший блок робочого плану визначає порядок обговорення й затвердження програми та інструментарію дослідження; формування і підготовку групи до збирання первинної інформації (наприклад, анкетерів); проведення пробного (зондажного) дослідження; внесення необхідних коректив у програму й інструментарій збирання первинної інформації за підсумками пробного дослідження; розмноження ін струментарію (анкет, бланків-інтерв'ю, карток спостереження тощо).
Другий блок робочого плану фіксує усі види організаційних та методичних робіт, що забезпечують чітке проведення польового до слідження, тобто масове збирання первинної соціологічної інфор мації. Тут передбачається також вибір відповідного місця і часу для опитування, інформування опитуваних (респондентів) про мету, зав дання і практичні результати дослідження, а також централізоване збирання заповнених анкет, бланків-інтерв'ю чи інших видів інстру ментарію.
Третій блок робочого плану охоплює всю сукупність операцій, які стосуються підготовки первинної інформації до опрацювання. Тут передбачається контроль за формуванням масиву інформації, яку не обхідно ввести у комп'ютер. Крім того, попередньо намічаються за ходи й операції щодо кодування відкритих запитань та вибракування зіпсованих анкет.
Четвертий блок робочого плану включає всі види робіт, що сто суються соціологічного аналізу результатів опрацювання отриманих даних, обговорення форми і змісту попереднього та підсумкового на укових звітів, формулювання висновків і розробки відповідних прак тичних рекомендацій для замовника соціологічного дослідження.
Слід зауважити, що під час підготовки й організації дослідження крім розробки програми, стратегічного та робочого планів готують також різноманітні допоміжні документи (наприклад, картка вибірки, інструкція або інтерв'юеру тощо), виконують розрахунки ча сових, організаційно-технічних, матеріальних, фінансових та інших ви трат відповідно до встановлених нормативів. Все це значно упоряд ковує проведення дослідження, допомагає уникнути можливих поми лок, а також сприяє якісному збиранню інформації та її своєчасному опрацюванню і аналізу. [6]
Розглядаючи технологію розробки програми більш якісного та ефективного проведення соціологічного дослідження, слід зупини тись і на проблемі виміру, що також має бути передбачена програмою, зокрема її процедурним (методичним) розділом. Адже вимір — це процедура приписування чисел значенням ознаки, яку вивчає соціоло гія, а також отримання числової моделі, дослідження якої замінює, по суті, аналіз об'єктів, оскільки йдеться про числову модель якостей цього об'єкта.
Таким чином, факти, що використовуються для соціологічного ви міру, є індикаторами, а їх знаходження допомагає усвідомити, як і в якій формі треба підійти до збирання інформації (інтерпретація ос новного поняття визначає, за якими напрямками аналізу має про водитися збирання інформації, а операціоналізація — про що треба збирати інформацію).
Отож, процедура пошуку індикаторів: 1) визначається операцій ним поняттям; 2) супроводжується збіжністю індикатора і операційно го поняття (стать, вік тощо); 3) у ряді випадків вона вимагає викорис тання кількох індикаторів на одне операційне поняття; 4) завжди за лежить від характеру об'єкта соціологічного дослідження (це сто сується як одного індикатора, так і їх сукупності). Усім індикаторам властиві різноманітні характеристики, які в інструментарії виступають як варіанти відповідей на запитання. Вони розташовані в тій чи іншій послідовності за позиціями і утворюють відповідну шкалу вимірів, які бувають різних типів. [7,cт.100-105]
У свою чергу, номінальні шкали відбивають якості, тобто рівно правність об'єкта (1 — чоловік, 2 — жінка), порядкові — рівноправ ність і послідовність, тобто порядок («більш ніж», «краще ніж»), мет ричні — рівноправність, порядок і рівність дистанцій, тобто інтервалів між парами об'єктів за певною ознакою (зарплата, стаж, вік, прибуток). Усі ці параметри закладаються у програму соціологічних досліджень, що реалізується на основі наукових методів, диференційованих та інтегрованих між собою.
2. ОСНОВНІ МЕТОДИ ЗБИРАННЯ СОЦІОЛОГІЧНОТ ІНФОРМАЦІЇ
Диференціація соціологічних мето дів дозволяє розглянути кожен з них окремо, підкреслюючи його специфіку. У такій диференціації є різні рівні, серед яких наймасштабнішим є виділення таких методів:
1) аналіз документів; 2) опитування, 3) спостереження; 4) експе римент. Кожний з цих методів диференціюється за певними ознака ми, характеризується своєю внутрішньою структурою. У даному ви падку йдеться саме про таку структуру. Далі постає потреба інтегрувати соціологічні методи в єдину систему і цілісність.
Отже, аналіз документів, тобто спеціально створених предметів, призначених для передавання чи зберігання інформації. Залежно від засобів фіксації даних їх розподіляють передусім на такі: 1) текстові;
2) статистичні; 3) іконографічні, кожен з яких містить різноманітні форми документальних повідомлень. Аналіз документів має два варі анти, чи дві сторони — зовнішню та внутрішню. Зовнішній аналіз до кументів пов'язаний з появою документа, його загальною характерис тикою, видом, формою, обставинами формування, автором, метою створення, надійністю і вірогідністю. Внутрішній аналіз документів — це дослідження їхнього змісту, сутності інформації, що в них містить ся, у контексті завдань дослідження за відповідною схемою, визначен ням текстових індикаторів ключових понять концепції дослідження.
Значно підвищують об'єктивність у розумінні документів спеціалі зовані наукові методи аналізу: логіко-семантичні, методи юридичного тлумачення закону тощо. Це один з проявів подальшої диференціації соціологічних методів, зокрема методу аналізу документів. Крім тра диційного (класичного, якісного) аналізу документів застосовують контент-аналіз (формалізований, кількісний). Перший передбачає все розмаїття розумових операцій, спрямованих на Інтерпретацію змісту документа, а другий з'ясовує змістові одиниці, які можна одно значно фіксувати та переводити у кількісні показники за допомогою одиниць рахування. [8,cт.23-24]
Важливо наголосити, що контент-аналіз використовує змістові одиниці відповідно до концепції дослідження, провідної ідеї тексту документа. Індикаторами одиниць тут можуть бути окремі поняття, теми, події, імена. За допомогою одиниць рахування здійснюється кількісна оцінка об'єкта, частота появи ознак його у полі зору дослід ника, що фіксується з математичною точністю. Саме високий ступінь точності, коли є великий обсяг несистематизованого матеріалу, — перевага контент-аналізу. Обмеженість його полягає в тому, що не всю різноманітність змісту документа можна виміряти за допомогою кількісних показників. Традиційний і формалізований аналізи доку ментів взаємодоповнюються, компенсуючи недоліки один одного.
Ще один соціологічний метод — найпоширеніший, багато в чому універсальний — метод опитування. Його основу становить су купність запитань респондентові, відповіді якого є необхідною для дослідника інформацією. Опитування — це метод одержання пер винної соціологічної інформації, що ґрунтується на усному або пись мовому зверненні до людей, наслідки якого важливі на емпіричному й теоретичному рівнях.
Запитання, які соціолог адресує респондентові, поділяються на такі: 1) результативні (змістові) — щодо змісту об'єкта; 2) функціо нальні, за допомогою яких упорядковується сам процес опитування. Функціональні запитання, у свою чергу, диференціюються на такі: а) функціонально-психологічні (для усунення напруженості); б) запитання-фільтри (для визначення того, чи належить респондент до вка заної групи); 3) контрольні запитання (для перевірки вірогідності даних).
Крім того, залежно від наявності можливих відповідей запитання диференціюються на такі: 1) відкриті (можливі відповіді не пропону ються); 2) закриті (пропонуються можливі відповіді). Існує кілька зак ритих запитань: а) «так — ні»; б) альтернативні; в) запитання-меню. Альтернативні відрізняються від варіанту «так — ні» врівноваженістю формулювання, тобто вони містять обидві можливі відповіді. Різнови дом альтернативного є шкальне запитання, коли респондент відзначає інтенсивність одного з варіантів. Запитання-меню не виключає один з варіантів, а навпаки, пропонує (меню) кілька варіантів відповідей. [9,cт.285-289]
Опитування передбачає чіткість формулювань, їх зрозумілість для респондента, звернення до нього щодо мети, змісту, механізму відпо відей, диференціацію опитування за місцем проживання та роботи.
За характером взаємодії виділяють такі види опитування: 1) ан кетування; 2) інтерв'ювання. Кожен з цих видів анкетування також позначений певною внутрішньою структурою. Так, анкетування поді ляється на пресове (анкети друкуються засобами масової інформації з проханням надіслати їм відповіді); поштове (анкети розсилаються поштою); роздаткове (анкети роздаються групою осіб, зосереджених у певному місці).
Інтерв'ю (тобто бесіда, що проводиться за планом) може бути особистим, телефонним, клінічним (глибоким, довгочасним) і фоку сованим (короткочасним).
До аналізу документів та опитування близький ще один із соціо логічних методів — спостереження. Спостереження — це ціле спрямоване сприйняття явищ об'єктивної дійсності, у процесі якого одержуються знання щодо зовнішніх сторін, властивостей та від носин об'єктів, що вивчаються. Іншими словами, спостереження — це пряма реєстрація подій (що відбуваються) з боку очевидця, тобто того, хто спостерігає.
На відміну від буденного спостереження у науковому спостере женні наперед планується його організація, розробляється методика реєстрації, опрацювання та інтерпретації даних, що дозволяє забезпе чити відносну надійність інформації. Головним об'єктом при цьому є поведінка окремих людей і соціальних груп, а також умови їх діяль ності. Використовуючи метод спостереження, можна вивчати реальні стосунки у дії, аналізувати реальне життя людей, конкретну поведінку суб'єктів різноманітної діяльності. [10,cт.105-107]
Диференціація методу спостереження означає його поділ на структуроване і неструктуроване. Перше є таким, що контролю ється, при цьому соціолог визначає цільову установку і структуру до слідження; друге — не контролюється, тут відсутні параметри спосте реження, крім визначення безпосереднього об'єкта дослідження, коли воно перебуває на початковому етапі і має пошуковий характер.
Залежно від ступеня участі спостерігача в ситуації, що дослід жується, розрізняють: 1) включене спостереження (за участю спо стерігача); 2) невключене (без участі дослідника, який перебуває поза об'єктом, лише фіксуючи те, що відбувається). Тим часом як при включеному спостереженні соціолог бере безпосередню участь у досліджуваному процесі, перебуває в контакті з людьми, за якими веде спостереження, діє спільно з ними.
Продовжуючи тему диференціації соціологічних методів, слід за уважити, що за місцем проведення та умовами організації спостере ження поділяють на такі: 1) польові (які проводяться в природних умовах, у реальній життєвій ситуації, за безпосереднього контакту з об'єктом); 2) лабораторні (за яких умови навколишнього середови ща та ситуація, що спостерігається, визначаються дослідником).
За регулярністю проведення розрізняють: 1) систематичне спо стереження, яке характеризується регулярністю фіксації дії, процесу, ситуації упродовж визначеного періоду часу і дозволяє виявити ди наміку процесу; 2) випадкове, яке проводиться в незапланованій си туації.
Спостереження може проводитись як відносно самостійно, так і у зв'язку з експериментом. Диференціація між ними полягає в тому, що в експерименті дослідник активно втручається в перебіг процесу, що вивчається, з метою набуття потрібних знань. Специфіка експери менту — у відсутності відомостей про нього у тих, хто досліджуєть ся, щоб не деформувати очікувані результати. У свою чергу, експери мент проводиться у спеціально створених і контрольованих умовах, які дозволяють щоразу поновлювати хід явища при повторенні умов.
Розрізняють дві основні функції соціального експерименту як од ного з методів соціологічних досліджень: 1) досягнення ефекту в практично-перетворювальній діяльності; 2) перевірка наукових гіпотез, тобто визначення ефективності функціонування об'єкта.
Виходячи з того, що соціальний експеримент є способом одер жання інформації про кількісні та якісні зміни показників об'єкта внаслідок впливу на нього керованих і контрольованих факторів, роз різняють два типи експерименту: натурний і уявний. Перший пе редбачає втручання експериментатора у природний хід подій, а дру гий — коли замість маніпуляцій з реальними об'єктами дослідник оперує інформацією про об'єкт. [11, cт.75-78]
Щодо сфер суспільного життя соціальний експеримент (соціаль ний як синонім суспільного — широке розуміння соціального) роз різняється за сферами суспільства: економічний, правовий, педаго гічний, естетичний, психологічний, культурологічний тощо.
Необхідно також зазначити, що в соціології часто-густо викорис товується і такий метод збирання первинної інформації, як соціометрія, особливо при вимірі стосунків між членами малих соціальних груп. Як вважає його засновник Дж. Морено, соціометрія — це певний набір прикладних методик вивчення структури й динаміки «неформальних» взаємовідносин між індивідами, а саме: структури соціальних груп та соціальної дистанції між їх членами з погляду на їх особисті переваги.
При проведенні соціологічних досліджень соціологічні методи ви користовують, як правило, в комплексі, тобто в інтегрованому вигляді, що характеризується певними обмеженнями кожного з них стосовно повноти, об'єктивності, якості та швидкості отримання соціологічної інформації. [12,cт.213-214]
3. СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ АНАЛІЗУ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Програма соціологічних до сліджень, методи їх проведення логічно продовжу ються аналізом отриманих даних задля ефективного використання і практичної реалізації сформульованих висновків, рекомендацій та пропозицій. Цей творчий цикл єднання теорії і практики є комплекс но-системним, цілісним, кожний компонент якого відіграє свою важ ливу роль у процесі проведення соціологічного дослідження.
Аналіз соціологічних даних (від грецьк. — розчленування об'єкта на елементи) являє собою етап конкретно-соціологічного дослідження, в ході якого за допомогою змістових суджень та математико-статистичних методів на основі первинної інформації розкриваються зв'яз ки досліджуваних змінних величин.
Процедура аналізу соціологічних даних включає: 1) опрацювання інформації; 2) її узагальнення; 3) інтерпретацію отриманої інфор мації. Оволодіння прийомами, методами та технологією аналізу ста новить істотний фактор результативності дослідження. Тому є сенс зупинитися на процедурі аналізу соціологічних даних докладніше.
Опрацювання соціологічної інформації. Для успішного його проведення потрібна певна послідовність. На першій стадії весь масив методичного інструментарію перевіряється на предмет:
а) його точності, повноти і якості заповнення, виявлення помилок у відповідях на запитання та їх корекції, вибракування тих, які заповнені менш ніж на третину, контролю чіткості й адекватності відповідей, обведення цифрових кодів;
б) кодування інформації, її формалізації, присвоєння кожному ва ріанту відповідей певних умовних чисел-кодів, створення систе ми чисел, у якій вирішальне значення має сам порядок кодів (чи сел). [14, cт.231-240]
Отже, кодування — важливий чинник опрацювання соціологічних даних, який, у свою чергу, є невід'ємною складовою частиною їх все бічного аналізу. Кодування інформації відбувається ще до початку дослідження, коли певні коди одержують ті варіанти відповідей на за питання анкети, які закладено в концепцію загальної проблеми. Після опитування проводиться кодування відповідей в такій послідовності:
а) виписуються всі варіанти відповідей та визначається їх частота;
б) здійснюється їх класифікація, зведення в певні змістові групи;
в) розроблюється формалізований список варіантів — кодифікатор;
г) за допомогою кодифікатора кодуються всі варіанти відповідей. Слід зауважити, що для кодування інформації використовують два
види процедур: 1) наскрізну нумерацію всіх позицій (порядкова сис тема кодування); 2) нумерацію варіантів лише в межах одного запи тання (позиційна система кодування). Вибір того чи іншого виду про цедур (способів кодування) залежить від характеру програмного за безпечення ЕОМ.
Тільки після проведення кодування можна переходити безпосеред ньо до опрацювання інформації. Існує два вивірених практикою способи такого опрацювання: 1) ручний; 2) машинний, якому в сучас них умовах віддається перевага. При цьому найчастіше використову ють персональні комп'ютери, за допомогою яких можна опрацювати досить значні масиви соціологічної інформації. Технологічна про цедура такої роботи повторює загальні правила, але соціолог, окрім цього, повинен знати технічні можливості ЕОМ, уміти правильно й своєчасно скласти завдання для опрацювання. Результати розрахун ків за допомогою ЕОМ одержують у вигляді табуляграм, їх зміст і форма запису соціологічної інформації визначаються гіпотезами до слідження та технічними можливостями.
Таким чином, опрацювання інформація дає надійні підстави для її узагальнення, яке є ще одним елементом її загального аналізу. В свою чергу, узагальнення здійснюється у кількох формах, що фік сують різний рівень аналізу. Найпростішою з них є групування да них, тобто віднесення респондента до тієї чи іншої групи залежно від обраного показника. Згруповані таким чином однорідні за складом групи стають об'єктом аналізу. Основна проблема, що виникає у разі використання простого групування, — правильний вибір показника, за яким здійснюється групування. [15,cт.238-240]
Поглиблення аналізу досягається за рахунок використання комбі наційного групування, яке полягає в тому, що респондентів розподі ляють за двома та більше показниками. Залежно від завдань дослід ження таке групування може бути: 1) структурним; 2) типологіч ним; 3) аналітичним. При структурному групуванні проводиться класифікація за певним показником, об'єктивно властивим усій сукуп ності даних. Якщо ж за основу групування береться показник, ство рений самим дослідником, або суб'єктивний за своєю природою, то проводиться типологічне групування. У випадку, коли групування здійснюється за двома чи більше показниками з метою їх взаємоза лежності, воно визначається як аналітичне.
У процесі групування отримують ряд чисел, який називається ря дом розподілу. Ряди, одержані при використанні якісних показників, характеризуються як атрибутивні, а при використанні кількісних по казників — як варіаційні. Останні, у свою чергу, поділяються на такі: а) дискретні (переривчасті) та б) безперервні. Ряди мають як число ву, так і текстову характеристики. Відповідне відображення даних до сягається за допомогою таблиць. Таблична форма доповнюється графіками, серед яких найчастіше застосовують: 1) полігони (для диск ретних рядів); 2) гістограми (для безперервних рядів).
Для більш глибинного узагальнення інформації використовують спеціальні статистичні одиниці (величини). Середня арифметична — інтегральна характеристика ряду розподілу, яка дозволяє порівнюва ти їх один з одним у випадку, коли вони мають спільну основу. Дис персія має визначати ступінь рівномірності розподілу тієї чи іншої ха рактеристики, яку одержують за допомогою спеціальних формул. Коефіцієнти кореляції дозволяють аналізувати взаємозв'язки різних характеристик, що досягається порівнянням різних видів розподілу. Реалізація цього завдання вимагає досить складних розрахунків, які найчастіше виконують за допомогою ЕОМ. [16, cт.423-424]
Слід зазначити, що цим не вичерпуються математичні методи уза гальнення даних. Окрім традиційних статистичних процедур, впровад жуються також якісно нові підходи, які ґрунтуються на принципово інших математичних засадах, що орієнтовані на використання новітніх комп'ютерних систем. Але при всій актуальності математичного за безпечення соціологічного аналізу, зокрема узагальнення даних, оста точний результат усього дослідження залежить насамперед від того, наскільки дослідник зможе правильно, глибоко й всебічно інтерпре тувати отриманий матеріал.
Отже, ще один елемент соціологічного аналізу — інтерпрета ція даних, її процедура повинна відповідати певним вимогам:
характер оцінки та інтерпретація мають визначатися в загаль них рисах уже на стадії розробки програми та концепції дослід ження, де окреслюються принципові характеристики досліджуваного об'єкта;
треба максимально повно визначити цей об'єкт та відповідний предмет дослідження;
слід пам'ятати про багатозначність одержаних даних і потребу їх інтерпретації з різних позицій.
Процедура інтерпретації — це перш за все перетворення пев них числових величин у логічну форму — показники (індикатори) за допомогою гіпотез, які визначаються ще на стадії розробки програми дослідження, а включаються в роботу дослідника лише на стадії ін терпретації. Характер перевірки гіпотез залежить від типу досліджен ня. Наприклад, у розвідувальному дослідженні йдеться про просте зіставлення виявлених числових даних з уявними, в описувальному — про узагальнення характеристик неоднорідного за складом об'єкта. [17,cт.22-23]
Слід пам'ятати, що найчастіше застосовується такий метод інтер претації, як порівняння рядів розподілу за відносно однорідними під групами досліджуваної сукупності. Це досягається: а) внутрішнім співвідношенням (порівнянням елементів числового ряду); б) зовніш нім співвідношенням (порівнянням двох чи більше рядів розподілу, по будованих за двома чи більше показниками, один з яких є для них обов'язково спільним). Процедура внутрішнього співвідношення доз воляє однозначно інтерпретувати результати групування у випадках, коли числовий ряд має модельну (найбільшу) величину. За неможли вості такого підходу використовують метод зовнішнього порівняння числового ряду.
Ці процедури дозволяють дослідникам робити висновки про стан і зміни соціального об'єкта, але поза рамками залишаються відповідні причини. Останні з'ясовуються за допомогою аналітичних дослід жень, в яких схема перевірки гіпотез спирається на пошук взаємо зв'язку між характеристиками об'єкта. Така схема складається з двох послідовних етапів інтерпретації, де перший характеризується вико ристанням методу порівняння числових рядів розподілу, а другий — пошуками факторного показника (показників). Другий етап аналітич ного дослідження — більш суттєвий, адже саме на ньому реалізують ся основні цілі та завдання наукового пошуку. [18,cт.165-169]
Таким чином, логіко-теоретичний інструментарій реалізації таких цілей і завдань є багатоаспектним. У його структурі важливе місце належить методу послідовного виключення — порівняння впливу різних факторів на досліджувану характеристику соціального об'єк та. Таке порівняння здійснюється на базі таблиць парного розподілу або більш складних формально-логічних процедур, зокрема кореля ційного та факторного аналізу. Об'єктивній перевірці аналітичної гіпотези сприяє також чітке та однозначне виявлення носія проблеми дослідження, в тому числі засобом використання таблиці парного роз поділу.
Отже, процедура аналізу соціологічної інформації, зокрема опра цювання, узагальнення та інтерпретація отриманих соціологічних даних, містить органічно взаємопов'язані компоненти аналізу цих да них у їх взаємодіях і взаємозалежностях, що відтворює відповідні ха рактеристики досліджуваного соціального об'єкта. Такий аналіз до зволяє переходити до формулювання основних висновків та розробки практичних рекомендацій з метою конкретного застосування їх в науково-дослідній або практичній діяльності. [19,cт.233-234]
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора