Тема: Дослідження паралельних портів IBM PC
Мета: Вивчити особливості будови та роботи паралельних портів ПК.. Ознайомитись з характерними ознаками несправностей портів, оволодіти методами перевірки працездатності та обслуговування портів.
Контрольні питання:
1. Який зв'язок між паралельним портом та інтерфейсом Сеntronics?
2. Назвіть логічні імена портів у MS-DOS.
3. Як здійснюється настроювання апаратних переривань паралельних портів?
4. Які адреси має кожен порт принтера в адресному просторі ПК?
5. Для чого використовується у принтері буфер даних?
6. Поясніть призначення регістра статусу.
7. Дайте характеристику регістра керування інтерфейсу.
8. Назвіть особливості підключення принтера до паралельного порту.
9. Дайте загальну характеристику еволюції паралельних інтерфейсів (Centronics, Enhanced
Parallel Port, Extended Capabilities Port).
10. Які несправності можуть виникнути в портах? Як їх виявити і як їх уникнути?
11. Який порядок усунення дефектів паралельних портів?
12. Опишіть методику перевірки портів комп”ютера.
13. Поясніть особливості використання порту стандарта IEEE 1284.
14. Які вимоги до інтерфейсних кабелів?
15. Дайте характеристику протоколу EPP.
16. Дайте характеристику протоколу ECP.
17. Дайте характеристику стандарту IEEE 1284.
18. Опишіть режим сумісності (основний протокол передачі даних).
19. Поясніть використання одно- і двонаправлених портів.
20. В чому полягає суть режимів передачі напівбайтів і байтів?
Теретичні відомості
1. Загальні відомості про порти ПК.
PC з'єднується з безліччю периферійних пристроїв через порти, що розташовані на задній панелі корпуса або на материнській платі (у нових корпусах). Кожен комп'ютер має свої порти. Порт складається зі з'єднувача (роз”єма) і кабеля, що вставляється у з'єднувач. Усі порти аналогічні, хоча і мають з'єднувачі різних типів і з різною кількістю контактів.
Незалежно від місцезнаходження портів, вони піддаються великим навантаженням і створюють більше несправностей ніж інші компоненти [1].
При кожному підключенні і відключенні периферійного пристрою зношуються контакти . На порти впливають фізичні навантаження. Ситуація ускладнюється тим, що більшість контактів - маленькі · тендітні. Підключення і відключення потрібно робити обережно.
Які несправності виникають через порти? Якщо, наприклад , принтер працює не так, як потрібно і ви помітили, що це зникає, якщо щільніше натиснути з'єднувач, то несправн·іть викликана поганим контактом у з'єднувачі. Якщо з'єднувач "сидить" щільно, то, можливо, проблема пов'язана з корозією і для її усунення необхідно очистити контакти (спиртом).
Якщо з'єднувач зносився чи зламався, необхідно купити новий з'єднувач чи кабель. З'єднання повинні бути якісними.
2. Паралельний порт
Паралельний порт у IBM-сумісному ПК використовується зазвичай для підключення принтера, тому часто називається принтер-портом. Інтерфейс паралельного порту виконаний у відповідностіі зі специфікацією Centronics (від назви американської фірми-виробника принтерів). Комп'ютер працює з максимум трьома паралельними портами, що у MS-DOS мають логічні імена LPT1, LPT2, LPT3 ( LPT - скорочення від Line Printer). Адреси цих портів: 3BCН, 378Н, 278Н. Перша адреса використовується, якщо принтер-порт знаходиться, наприклад, на платі графічного адаптера Hercules чи EGA. На платі Multi I/O Card адреса LPT1: 378h , а LPT2: 278h. Для принтерного порту LPT1 передбачене апаратне переривання IRQ7, а для LPT2: IRQ5, хоча практично вони використовуються дуже рідко. Встановлення базових адрес портів і можливість використання переривань настроюється перестановкою перемичок (jumpers) на платі, що звичайно описуються в технічній документаціії конкретного адаптера.
Щоб працювати з принтером із власних програм, найпростіше використовувати три функції спеціального переривання BIOS (17h) роботи з принтером ( ініціалізація пристрою, друкування символу та отримання статусу пристрою), але в деяких випадках виникає необхідність програмування на рівні регістрів.
Ще донедавна інтерфейс Centronіcs реалізовувався на декількох мікросхемах ТТЛ. Саме на них у цьому випадку виконується декодування адреси, проміжне зберігання та інвертування окремих сигналів.Інтерфейс Centronics використовує електричні сигнали ТТЛ-рівня (+5В і 0B). Останнім часом використовуються адаптери, у яких усі функції окремих ТТЛ-мікросхем об'єднані в єдину ІС типу 8211 . На багатофункціональних картах усі мікросхеми портів „заховані” в одній НВІС (надвеликій інтегральній схемі).
Кожен порт принтера має в адресному просторі три адреси. Перша адреса - регістр даних, що посилаються від ПК до принтера. Читання встановлених бітів даних виробляється за тією ж адресою. Фізично читання даних проходить через спеціальний буфер даних. Друга адреса - (базова адреса + 1) дозволяє читати регістр статусу адаптера (знаходиться в принтері) через буферну мікросхему. У регістрі статусу біти 3-7 дозволяють визначити стан деяких сигналів інтерфейсу Centronics:
біт 3 = 0: Error;
біт 4 = 1: Select;
біт 5 = 1: Paper End;
біт 6 = 0: Acknowledge;
біт 7 = 0: Busy.
Читання регістра статусу має сенс при передачі даних на принтер для визначення стану принтера і процесу передачі даних. Третя адреса - (базова адреса + 2) відповідає регістру керування інтерфейсу. Цей регістр (Read only - тільки для читання) дозволяє визначити такі стани принтера:
біт 0 = 0: сигнал Data Strobe - активний;
біт 1 = 0: сигнал Auto Feed - включений;
біт 2 = 0: ініціалізація принтера;
біт 3 = 1: принтер обраний;
біт 4 = 1: переривання дозволені.
Підключення кабелю до адаптера паралельного інтерфейсу здійснюється через 25- контактний з'єднувач типу D-Shell (DB-25), а з боку принтера використову’ться спеціальний 36-контактний з'єднувач типу Centronics. Довжина таких кабелів звичайно не перевищує 3 м. Для ліній даних і „строб-сигналу” в кабелі використовуються кручені пари.
Примітка. Сигнали, позначені як С0...С3, відносяться до регістра керування (Control). Сигнали, позначені як S3...S7, відносяться до регістра стану (State).
Для простого передавания даних на принтер потрібні не всі сигнали, що визначаються стандартом Centronics. Щоб забезпечити роботу інтерфейсу, достатньо лише 8 біт даних (DO-D7), строб-сигнал даних (Data Strobe) і сигнал зайнятості принтера (Busy).
Тепер декілька слів про сигнали, що зазвичай використовуються:
Data Strobe. Коли ПК передає дані на принтер, він протягом 5 мкс повинен передати цей сигнал (низький р·вень). Цим принтеру повідомляється, що дані на відповідних шинах готові.
Data DO-D7. Принтер читає цю інформацію після встановлення сигналу Data Strobe .
Acknowledge. Якщо принтер прийняв виставлені ПК дані, то для підтвердження він протягом ~10 мкс підтримує цю лін·ю в активному стані (низький р·вень).
Busy. Якщо принтер не може прийняти дані (при ініціалізації, якщо друкується символ, у стані OFF-line, закінчився папір), то це сигнал високого рівня .
Paper out. Високий рівень, якщо закінчився папір.
Select. Цим сигналом принтер повідомляє ПК, что він вибраний і активний.
Auto feed. Активізація цього сигналу (низький р·вень) викликає просування паперу на один рядок уперед. Перехід на новий рядок відбувається програмно - виведенням у порт визначених символів.
Error. Сигнал активний у таких ситуац·ях:
а) принтер знаходиться в стані OFF-line;
б) закінчився папір;
в) під час друку виникла помилка.
Init. Активний сигнал („0”) протягом 50-100 мкс призводить до ініціалізації принтера (як при включенні). При цьому чиститься буфер.
Select input. По передньому фронту (0/1) цього сигналу дії аналогічні кодам: DC1 (Device Control 1) - вибір пристрою; DC2 - скасування вибору пристрою .
Ground. Це сигнал "корпус" ("земля") для сигналів даних і керуючих сигналів.
Слід зазначити, що ефективна швидкість передачі при використанні інтерфейсу Centronics не перевищує 150 КБайт/с. Тому з'явилися модифікації паралельних інтерфейсів, наприклад, ЕРР ( Enhanced Parallel Port) і ЕСР (Extended Capabilities Port), які підтримують фірми Xicom, Intel, Hewlett Packard і Microsoft. Ці інтерфейси не тільки забезпечують швидкість 2-5 Мбайт/с але й підтримують двосторонню передачу. Тепер ці модифікації об'єднані в стандарт IEEE1248.
Сердцем паралельного порту є регістр даних. В старих моделях комп'ютерів в регістр даних можна було тільки записувати дані — порт був однонаправленим. Але практично у всіх комп'ютерах, починаючи з моделей на базі процесора 80386, вміст регістра даних можна як записувати, так і читати — порт став двонаправленим. Щоб передати сигнал на принтер, процесор просто завантажує потрібне значення в регістр даних. Двонаправлений регістр керування керує поведінкою порту і визначає умови, при яких у процесора повинний бути запитаний наступний символ. Наприклад, зазвичай цей регістр налаштовується так, щоб формувати запит переривання, коли принтер готовий прийняти наступний символ (наприклад, IRQ7 для LPT1 і IRQ5 для LPT2). Останній регістр — регістр стану — доступний тільки для читання, щоб можна було визначити стан принтера. Його вміст формується на підставі сигналів на декількох лініях, що встановлюються принтером. Як роз’єм паралельного порту використовується 25-контактний роз’єм-гніздо.
3. Вдосконалені паралельні порти
Легко зрозуміти, чому паралельний порт виявився привабливим для розробників устаткування. У той час як пристрої з послідовним інтерфейсом повинні «боротися» зі швидкістю передачі даних, стартовим і стоповим бітами, парністю даних (проблеми, не до кінця переборені і зараз), пристрої з паралельним інтерфейсом досить підключити — і вони готові до використання. Паралельний порт здійснив принцип «підключи і працюй» задовго до того, як цей термін став популярним. Але хоча паралельний порт був основним пристроєм для обміну даними між комп'ютером і периферійними пристроями, він не залишався незмінним. Якщо в останні роки ви купували новий комп'ютер або плату вводу-виводу, то, напевно, звернули увагу на терміни «поліпшений паралельний порт» (ЕРР — enhanced parallel port) і «порт із розширеними можливостями» (ЕСР — enhanced capabilities port), що відносяться до паралельного порту. Після розробки стандарту IEEE 1284 відбулося перетворення паралельного порту «класичної» архітектури в дійсно поліпшений паралельний порт. У цьому розділі описуються різні режими роботи паралельного порту.
3.1. Однонаправлені порти
Найперший комп'ютер IBM PC використовував однонаправлений паралельний порт. Тобто дані могли передаватися тільки в одному напрямку (від комп'ютера до периферійного пристрою, яким майже завжди був принтер). У той час передача інформації в одну сторону цілком відповідала ідеї комп'ютера загального призначення і вираз «паралельний порт» було практично синонімом терміна «принтерний порт». Однонаправлений порт панував на ринку до 1987 року, поки не з'явилися комп'ютери на базі процесора 80386.
3.2. Двонаправлені порти типу 1
У 1987 році IBM запустила у виробництво серію комп'ютерів PS/2. Серед нововведень, що з'явилися в цій серії, був і двонаправлений паралельний порт. Двонаправлений порт не був технологічним проривом (деякі більш старі аматорські комп'ютери інших сімейств використовували подібні порти), але IBM першою використала його в масових моделях. Двонаправлений порт працював не швидше однонаправленого, але здатність передавати дані назад в комп'ютер відкрила можливості підключення до такого порту й інших пристроїв крім принтерів (наприклад, накопичувачів на магнітній стрічці і т.п.). Інші виробники підхопили це нововведення, і двонаправлений порт став використовуватися практично завжди.
3.3. Двонаправлені порти типу 3
Однією з проблем двонаправлених паралельних портів було інтенсивне використання процесора, що викликало велике навантаження на процесор при передачі даних. У більш пізніх моделях PS/2 (57, 90 і 95) була зроблена спроба збільшити пропускну здатність паралельного порту шляхом використання прямого доступу до пам'яті (DMA). У цьому режимі процесор вказує блок пам'яті, який має бути переданий. А самою передачею даних керує контролер DMA, не вимагаючи втручання процесора — це звичайно приводить до більш швидкої передачі даних. Цей же режим використовується і при прийомі даних. Однак цей тип двонаправленого порту використовувався досить рідко, оскільки сучасні процесори забезпечують більш швидку передачу даних, ніж у режимі DMA.
3.4. Стандарт IEEE 1284
Наприкінці 1980-х років стало зрозуміло, що традиційні двонаправлені паралельні порти недостатньо відповідають новим поколінням швидких периферійних пристроїв, що підключаються до паралельного порту (таким як дисководи CD-ROM, накопичувачі на магнітних стрічках і лазерні принтери). Швидкість передачі даних 150 Кбайт/з, що раніше вважалася високою, тепер стала обмежувати продуктивність нових пристроїв. У 1991 році кілька виробників устаткування — IBM, Lexmark і Texas Instruments — організували об'єднання мережевого друку (Network Printing Alliance — NPA), щоб спробувати розробити нову архітектуру паралельного порту. У 1994 році IEEE (разом з цим об'єднанням) оголосив про випуск стандарту IEEE 1284, що описує стандартний метод передачі сигналів для двонаправленого паралельного периферійного інтерфейсу.
Стандарт IEEE 1284 не був обмежений єдиним підходом до рішення проблеми — він містив описи п'яти різних режимів роботи паралельного порту: режим сумісності, режим передачі напівбайтів (nibble mode), режим передачі байтів, режими ЕСР і ЕРР. Усі п'ять режимів володіли (але в різній мірі) можливістю двонаправленої передачі даних (у стандарті використовувався термін «канал зворотної передачі» — back channel communication). При ініціації паралельного порту, що відповідає зазначеному стандарту, перевіряється, який режим роботи є найбільш придатним.
В даний час вбудованою підтримкою стандарту IEEE 1284 володіють операційні системи Microsoft Windows 95 і вище, Sun Solaris, Linux. Вони можуть забезпечувати узгодження режимів роботи порту з периферійним пристроєм і швидким друком в режимі ЕСР. Щоб використовувати цей режим, принтер і паралельний порт повинні його підтримувати. Крім того, у диспетчері пристроїв Windows паралельний порт повинний, бути зконфігурований як «паралельний порт ЕСР» з виділенням йому лінії запиту переривання і каналу DMA. Визначити поточну конфігурацію паралельного порту можна в тому ж диспетчері пристроїв (див. Панель управления → Система → Диспетчер оборудования). Якщо порт зконфігурований не як порт ЕСР (але використовується ЕСР-сумісний принтер), драйвер перейде в режим «швидкий Centronics». Якщо не виконується жодна з цих умов, драйвер переводить порт у «старий», повільний режим роботи.
4. Режим сумісності
Цей режим описує основний протокол, що використовується більшістю комп'ютерів для передачі даних звичайному принтеру. Його часто називають режимом Centronics, і цей режим звичайно використовується в стандартному паралельному порті. У цьому режимі дані поміщаються на шину даних, опитується стан принтера, щоб переконатися в його готовності і відсутності помилок, потім програмно генерується сигнал стробу, що передає дані на принтер. Щоб передати один байт даних, в цьому режимі потрібно виконати чотири команди вводу-виводу (і безліч додаткових команд). При цьому швидкість передачі даних обмежена величиною 150 Кбайт/с. Цієї швидкості цілком достатньо для передачі даних на матричні, струменеві і старі лазерні принтери, але вона є серйозним обмежуючим фактором при роботі з мережевими адаптерами, дисковими пристроями і сучасними лазерними принтерами. Багато які з сучасних контролерів вводу-виводу, виконані за стандартом IEEE 1284 і вбудовані в системну плату, використовують в цьому режимі для передачі даних буфери «першим прийшов — першим пішов» (FIFO). Цей режим називається «швидкий Centronics» чи «режим FIFO». При використанні буферів при передачі даних у принтер використовуються апаратне формування сигналів синхронізації і керування. Оскільки затримки між послідовними передачами даних при цьому мінімальні і не потрібно програмного втручання в цей процес, швидкість передачі даних може досягати 500 Кбайт/с. Пам’ятайте, однак, що цей режим не описаний стандартом IEEE 1284.
Якщо робота пристроїв, підключених до паралельного порту, виявилася порушена, спробуйте включити для паралельного порту режим сумісності в налагоджуваннях BIOS комп'ютера. При цьому можна втратити у швидкості передачі даних, зате одержати сумісність зі старими пристроями.
4.1. Режим передачі напівбайтів
Режим передачі напівбайтів — це найбільш розповсюджений метод передачі даних від принтера чи іншого периферійного пристрою назад до комп'ютера. Цей режим звичайно використовується разом з режимом сумісності або спеціальним фірмовим режимом прямої передачі даних для створення двонаправленого каналу між комп'ютером і пристроєм. Усі стандартні паралельні порти мають п'ять ліній для передачі сигналів стану від принтера до комп'ютера. Використовуючи ці лінії, периферійний пристрій може передати байт даних (8 біт), розділивши його на два напівбайти (nibbles, буквально — шматочки).
Подібно режиму сумісності, режим передачі напівбайтів вимагає програмного керування процедурою передачі даних. З усіх режимів зворотної передачі режим напівбайтів найбільшою мірою навантажує процесор. З цієї причини на швидкість передачі накладається дуже суворе обмеження 50 Кбайт/с. Головною перевагою цього методу є його здатність працювати на будь-яких комп'ютерах, що мають паралельний порт. Обмеження швидкості передачі практично не впливає на низькошвидкісні пристрої, такі як принтери, але може бути неприпустимим для інших типів периферійних пристроїв.
4.2. Режим передачі байтів
У більш пізніх реалізаціях (починаючи із сімейства IBM PS/2) апаратура паралельного порту була змінена таким чином, що станом ліній даних міг керувати і принтер, тобто паралельний порт міг перетворюватися в порт прийому даних. Це дає можливість периферійним пристроям відправляти в комп'ютер по байту даних за цикл передачі завдяки використанню восьми ліній даних (в режимі передачі напівбайтів для цього потрібно два цикли). При такому підході канал зворотної передачі даних у комп'ютер працює з такою ж швидкістю, як і канал передачі даних від комп'ютера в режимі сумісності. Порт такого типу іноді називається поліпшеним двонаправленим портом і його часто плутають з поліпшеним паралельним портом (ЕРР), хоча два цих типи порту — не одно і те саме.
4.3. Режим ЕСР
Протокол роботи порту з розширеними можливостями (ЕСР) був запропонований компаніями Hewlett-Packard і Microsoft як поліпшений режим обміну даними з принтерами і пристроями типу сканерів. Подібно протоколу ЕРР, описаному нижче, ЕСР забезпечує високошвидкісний двосторонній обмін між комп'ютером і периферійним пристроєм. Разом із пропозицією нового протоколу були запропоновані і зміни в складі регістрів порту (опис можна знайти в документі Microsoft «Протокол роботи порту з розширеними можливостями IEEE 1284 і стандарт інтерфейсу ISA»).
Серед багатьох можливостей ЕСР – стискання даних, переданих через паралельний порт, методом RLE, буфери FIFO і для прямого, і для зворотнього каналу передачі даних, використання як програмного вводу-виводу (РІО), так і прямого доступу до пам'яті (DMA). За методом RLE коефіцієнт стиску може досягати 64:1, що, зокрема, виявляється корисним для принтерів і сканерів, що передають величезні кількості даних, які містять ділянки, що повторюються. Щоб стискання могло використовуватися, його повинні підтримувати як передаючий, так і приймаючий пристрій.
Адресація каналів — це схема, що використовує адресацію декількох логічних пристроїв в середині одного фізичного пристрою. У багатофункціональних пристроях, що поєднують, наприклад, принтер, факс і модем, до того самого порту підключено відразу три пристрої. При використанні адресації каналів для доступу до кожного з цих пристроїв ви можете одержувати дані від модему в той час, коли канал принтера зайнятий виводом інформації, що друкується. В режимі сумісності, якщо принтер завантажений потоком даних, то інші пристрої не зможуть одержувати чи приймати дані, в той час як у режимі ЕСР інший пристрій може продовжувати обмін даними по своєму каналу.
За протоколом ЕРР, описаним нижче, драйвер порту може комбінувати операції запису в порт і читання з порту без небезпеки втрати даних чи порушення синхронізації. За протоколом ЕСР, однак, зміна напрямку передачі даних повинна щораз узгоджуватися з периферійним пристроєм. Для одержання даних комп'ютер повинний запросити в пристрою виконання операції «зворотна передача даних» і дочекатися, поки пристрій видасть підтверджуючий сигнал. Тільки після цього стане можливою передача самих даних. Оскільки пряма передача даних може відбуватися в режимі прямого доступу до пам'яті, то для одержання даних програма повинна дочекатися закінчення попередньої передачі, потім дочекатися спустошення буфера (щоб визначити точну кількість переданих байтів) і тільки після цього запросити зворотну передачу даних.
4.4. Режим ЕРР
Протокол ЕРР спочатку був розроблений компаніями Intel, Xircom і Zenith Data Systems, щоб забезпечити високошвидкісну передачу даних через паралельний порт, який, проте, мав був бути сумісним зі звичайним паралельним портом. Вперше цей протокол був реалізований у наборі мікросхем Intel 386SL (мікросхема вводу-виводу 82360). Це відбулося ще до створення комітету IEEE 1284 і початку роботи над відповідним стандартом. Протокол ЕРР мав багато переваг і став підтримуватися багатьма виробниками устаткування як додатковий метод передачі даних. Для розвитку і поширення протоколу ЕРР була створена відкрита асоціація з приблизно 80 виготовлювачів устаткування. Ця асоціація пізніше перетворилася в комітет ЕРР, що забезпечив включення протоколу ЕРР в стандарт IEEE 1284 як розширеного режиму роботи порту. Оскільки виробництво портів ЕРР почалося до виходу стандарту IEEE 1284, між першими і наступними варіантами порту є невелика різниця.
Одна з найбільш важливих можливостей протоколу, яку слід зазначити — це забезпечення передачі даних за один цикл вводу-виводу по шині ISA. В результаті при використанні протоколу ЕРР швидкість обміну даними могла складати від 500 Кбайт/с до 2 Мбайт/с. Це означає, що паралельний порт міг працювати зі швидкістю, порівнянною зі швидкістю інших пристроїв, підключених до цієї шини (висока продуктивність паралельного порту — одна з найбільш важливих особливостей протоколу ЕРР). Передача даних відбувається зі швидкістю роботи найбільш повільного пристрою в парі порт — периферійний пристрій, але можливість підстроювання швидкості забезпечила відсутність перешкод нормальній роботі обох пристроїв через розбіжність швидкостей. При необхідності контролер порту ЕРР формує необхідні сигнали для функціонування порту в точній відповідності зі стандартним паралельним портом.
Здатність передавати дані від комп'ютера або до нього після виконання всього однієї команди дозволяє порту ЕРР працювати з тією же швидкістю, що і шина ISA. Замість того, щоб інтенсивно використовувати програмні цикли, цілі блоки даних можуть бути передані однією командою. В залежності від реалізації порту і можливостей периферійного пристрою, порт ЕРР може обмінюватися даними зі швидкістю від 500 Кбайт/с до майже 2 Мбайт/с. Такої швидкості більш ніж досить для пристроїв з інтенсивним обміном даними, такими як мережні адаптери, дисководи CD-ROM, струменеві принтери й інші пристрої. Протокол ЕРР забезпечує високий ступінь сполучення між драйвером периферійного пристрою і самим цим пристроєм. Під цим мається на увазі, що драйвер в будь-який момент може визначити стан периферійного пристрою і керувати ним. При цьому можна комбінувати операції читання і запису, а також здійснювати блокову передачу даних.
4.5. Якість кабелів для портів ЕСР/ЕРР
При використанні стандартних паралельних портів довжина кабелю обмежується трьома метрами. При перевищенні цієї межі перехресні перешкоди між проводами можуть привести до виникнення помилок при передачі. Високоякісні кабелі з добрим екрануванням можуть мати довжину і більше, але широко розповсюджені дешеві кабелі, які легко знайти в магазинах, звичайно працездатні при довжині не більш двох метрів. Щоб забезпечити високошвидкісний обмін, передбачений стандартом IEEE 1284, була придумана і нова конструкція кабелю. Це не було простою задачею, з огляду на те, що за IEEE 1284 відстань між комп'ютером і периферійним пристроєм може становити до десяти метрів. Тому при переводі паралельного порту в режими ЕСР чи ЕРР переконайтеся, що використовується кабель належної якості.
4.6. Особливості використання порта стандарта IEEE 1284
На жаль, хоча можливості, які обіцяє IEEE 1284, виглядають дуже заманливо, необхідно враховувати умови, у яких йому доведеться працювати. Для повного використання всіх можливостей стандарту повинний використовуватися не тільки відповідний паралельний порт, але і відповідні кабель і периферійний пристрій — принтер, струменевий накопичувач, твердий диск і т.д.
Встановити порт стандарту IEEE 1284 нескладно — практично всі сучасні системні плати і плати вводу-виводу містять саме такі порти. Складність в тому, що при використанні принтерного кабелю за п'ять доларів і старого матричного принтера Panasonic KX-P1124 ви не отримаєте від нового порту ніяких переваг. Для цього буде потрібно новий кабель стандарту IEEE 1284 і пристрій з достатнім обсягом пам'яті (наприклад, лазерний принтер). При цих умовах ви помітите збільшення швидкості, але вона усе ще буде далека від запроектованих величин. Для забезпечення максимальної швидкості необхідно встановити периферійний пристрій стандарту IEEE 1284, що може повідомити порту свій ідентифікатор і забезпечити оптимальну продуктивність.
5. Як перевірити паралельний LPT-порт?
Досвід показує, що у з'єднувачів типу Centronics, що фіксуються за допомогою металевих скоб, іноді пропадає контакт, навіть якщо з'єднання виглядає цілком надійним. При підключенні кабеля до принтера необхідно сильно натиснути на з'єднувач з боку кабеля, щоб гарантувати гарний контакт. Тут важливо не перестаратися, тому що всі інші несправності зазвичай пов'язані з обривом проводів у кабелі через неакуратне поводження з ним.
При пошуках несправностей, пов'язаних з паралельним портом, спочатку здійснюють прості перевірки, починаючи з перевірки кабеля. Його можна замінити, а якщо немає такої можливості - "передзвонити" його. Потім перевіряється сам порт. Функціонування самого порту можна перевірити, маючи справний кабель і перевірений, тобто працюючий, друкуючий пристрій.
Тестування LPT-портів за допомогою діагностичних програм дозволяє перевірити їх вихідні регістри, а при використанні спеціальних заглушок - і вхідні лінії Оскільки кількість вихідних ліній порту (12) і вх·дних (5) різна, то повна перевірка порту за допомогою пасивної заглушки принципово неможлива. Різні програми тестування потребують застосування спеціально на них орієнтованих заглушок. Наприклад, для тестуання LPT-порту програмою Checit застосовують таку заглушку (з'єднувач DB-25):
Data Strobe (1) - перемичка - (13) Select
Data 0 (2) - перемичка - (15) Error
Init (16) - перемичка - (10) Acknowledge
Select Input (17) - перемичка - (11) Busy
Auto Feed (14) - перемичка - (12) Paper End
5.1. Усунення несправностей і вирішення проблем
Хоча звичайний паралельний порт є достатньо простим пристроєм вводу-виводу, він може викликати у техніків деякі труднощі. В перших моделях комп'ютерів паралельні порти були виконані у вигляді восьмирозрядної плати розширення. Якщо порт виходив з ладу, можна було просто замінити цю плату. Зараз практично всі комп'ютери мають паралельний порт, вбудований в системну плату, звичайно у складі системного чипсета. І якщо в такому вбудованому порті виявляються неполадки, технік частіше за все повинен вибрати між одним з трьох варіантів.
Замінити мікросхему південного моста, яка обслуговує паралельний порт. Для цього необхідна наявність спеціальної паяльної станції і справної мікросхеми для заміни, що може бути доцільним при достатньо великих об'ємах ремонту. Але це вельми непрактичне рішення для звичайного користувача.
Відключити паралельний порт, що вийшов з ладу, перемикачами на системній платі (якщо це можливо), і вставити в роз'єм розширення плату вводу-виводу, що містить паралельний порт. Для цього необхідно мати вільний роз'єм розширення. При цьому займається один з роз'ємів, але це спосіб швидко і недорого виправити стан. Тільки не забудьте відключити на платі вводу-виводу порти, які не використовуються.
Замінити системну плату. Це просте рішення, що не вимагає спеціального устаткування, проте, недешево, - розглядайте його як крайній випадок.
Якщо програми діагностики не виявляють наявності паралельного порту (іноді може бути потрібна спеціальна заглушка - loopback), як правило, можна вважати, що порт несправний.
6. Зміст звіту
Звіт з виконання лабораторної роботи повинен містити:
Титульну сторінку;
Тему лабораторної роботи.
Мету лабораторної роботи.
Відповіді на контрольні питання. (Студенти, що мають парний порядковий номер за списком у журналі, відповідають на питання, що мають парний номер. Інакше, відповідають на непарні питання).
7. Література
1. Марголис А. Поиск и устранение неисправностей в персональных компьютерах. - К.: фирма "Диалектика" , 1994 . - 368с.
2. Рош У.Л. Библия по техническому обеспечению Уинна Роша . Пер с англ. А.Пашковского . - Мн.: МХХК "Динамо" , 1992 .- 416с.
3. Фролов А.В., Фролов Г.В. Аппаратное обеспечение IBM PC , ч.1, ч.2. - М.: "Диалог-МИФИ", 1992. - 208с.
4. Борзенко А. Практическая энциклопедия по аппаратному обеспечению IBM PC .- К.: фирма "Диалектика" , 1994.- 224с.
5. Аиде К., Фибельман X., Крамер М. Аппаратные средства PC . Пер с нем. - СПб: BHV -Санкт-Петербург, 1996. - 544с.
6. Бигелоу Стивен. Устройство и ремонт персонального компьютера. Кн. 1 и кн.2.: М., БИНОМ. 2003.