Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Політологія як наука, політична влада та система
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2003
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Політологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Політологія
вид. Антоніни Колодій 2003
18/9/09 8:38
Лекція №1
Політологія як наука, політична влада та система
1. Політична наука: предмет та об'єкт, методи та функції
2. Політика як суспільне явище
3. Політична влада, її форми і типи. Легітимність політичної влади.
4. Політична система суспільства
1. Політична наука: предмет та об'єкт, методи та функції
Об'єктом політології виступає політика як суспільна сфера, в якій відбувається боротьба за владу. Предметом політології виступає політична система суспільства з її різноманітними підсистемами.
Вперше як самостійна наука політологія виникає в кінці 19го століття у зв'язку з початком її викладання в ряді університетів заходу, але остаточно як самостійна наука вона утверджується у 1948 р., коли на міжнародній конференції політологів у Парижі було затверджено 4 блоки питань, якими займається політична наука:
1. Політична теорія та історія політичної думки
2. Політичні інститути та процеси
3. Політична свідомість, культура, громадська думка
4. Міжнародні відносини та зовнішня політика.
Існує 3 підходи до розуміння предмету політології:
1. традиційний — політологія як виключно теоретична світоглядна наука;
2. емпіричний(озн. практика) — політологія як наука, що займається політичною практикою;
3. критико-діалектичний — політологія як наука, що вивчає взаємозв'язок та взаємовплив політичної та економічної сфери.
При вивчені політичних явищ політологія застосовує 3 групи методів:
1. загально-наукові
- системний
- структурно-функціональний
- історичний
- порівняльний
- біхевіористський
2. емпіричні, прикладні
- спостереження
- опитування
- експеримент
- аналіз документів
- моніторинг
- контент-аналіз та інші
3. логічні
- аналіз
- синтез
- індукція
- дедукція
- моделювання
Функції політології:
1. описова
2. пояснювальна
3. прогнозтична
4. інструментальна
5. нормативно-орієнтуюча
2. Політика як суспільне явище
Політика виступає однією із суспільних сфер поряд з економічною, соціальною, духовною та іншими сферами і виконує роль ядра, регулятора, з допомогою якого забезпечується ф-я суспільства як єдиного цілого.
Існує 3 підходи до розуміння політики:
1. директивний — політика як боротьба за владу
2. функціональний — політика як розподіл ролей та обов'язків в суспільстві
3. комунікатианий — політика як система взаємовідносин та взаємозв'язків у суспільстві.
Аспекти політики:
1. інституційний — сукупність певних інст-ів
2. нормативний — сук. правових норм
3. процесуальний — сук. дій, рішень, актів
3. Політична влада, її форми і типи. Легітимність політичної влади
Влада — це здатність підкоряти та нав'язувати свою волю і добитись її виконання.
Атрибутами влади виступають норми і санкції.
Політична влада — це здатність суспільних груп та індивідів впроваджувати в життя владні рішення, що виражають їхню волю. Найвищою формою розвитку політичної влади є влада держави.
Причини виникнення влади:
1. соціальна — як наслідок матеріального розшарування
2. психологічна — як результат вроджених рис людей
В державі влада здійснюється за допомогою владної піраміди
/
Влада здійснюється з допомогою владних ресурсів:
1. структурні(органи влади, суди, армія та інше)
2. психологічні(авторитет, інтерес, п лреконання, віра, страх та інше)
3. матеріальні(гроші, природні ресурси, нерухомість та інше)
Між всевладдям і анархією український науковець Богдан Гаврилишин виділяє 3 типи диференційованої(поділеної) влади:
1. влада типу "противаги"(поділ влади; наявність опозиції; боротьба за владу; контроль громадян за діями влади; прийняття рішень шляхом більшості)
2. колегіальна влада(поділ влади без опозиції; співпраця; прийняття рішень на основі консенсус(спільна згода))
3. унітарна(відсутність опозиції; використання жорстких методів; зосередження основної влади в одних руках)
Форми влади: монархія, тиранія, аристократія, олігархія, демократія, охлократія—багачі, теократія, тимократія—влада військових, меритократія—влада знань.
Легітимність влади — це стан, коли правочинність влади визнає народ та міжнародна спільнота.
Типи легітимності за Максом Вебером:
1. традиційна — султанізм, вождізм
2. легальна
3. харизматична — надзвичайні якості лідера і віра в його ідеї.
Типи легітимності за Девідом Істонм:
1. ідеологічна
2. структурна — народ довіряє, що є структури і вони виконують все як має бути
3. персоналістська — не сліпо віриться, але народ обдумує
4. Політична система суспільства
Механізмом реалізації влади в с. виступає політична система: цілісна сукупність політичних інститутів, норм, ролей та інших, з допомогою якої впорядковуються суспільні відносини, забезпечується ефективне управління суспільством
Ел-ти політичної системи:
1. політична влада
2. політичні інститути
3. політико-правові норми
4. політичні відносини та діяльність
5. політична свідомість, культура, громадська думка
6. сама людина
Функції політичної системи:
- нормативно-регулятивна
- репрезентативна
- інтеграційна
- ф-я організації та відтворення політичного життя.
- ф-я комунікації і соціалізації
Модель політичної системи Девіда Істона:
/
- командна — рішення з верху
- змагальна — була в Італії, Іспанії, Португалії
2/10/09 8:35
Лекція №2
Тема: політична діяльність, ехнології та роль особи в політиці
1. Політичний процес та політична діяльність
2. Політичні технології та процес прийняття політичних рішень
3. Політична соціалізація: суть, етапи, агенти та моделі
4. Політична участь та феномен політичного лідерства
1. Політичний процес та політична діяльність
Політичний процес — це функціональна х-ка політичної системи, зміна її станів у просторі і часі.
За масштабами протікання виділяють 3 види політичних процесів:
1. світові(глобальні) — процеси на території всього світу. Напр. 1,2 світова війна.
2. регіональні — не плутати з поняттям регіонів в країні. Це нпр. Пн./Пд.-Америка, Бл. Світ
3. внутрішньо-державні(національні) — вибори, страйки, мітинги
Зміст політичного процесу розкривається через політичну діяльність — цілеспрямовану форму активного ставлення людей до свого суспільного середовища, що має на меті його зміну та регулювання з допомогою фактора влади.
Особливості політичної діяльності
- тісний зв'язок діяльності та бездіяльності
- поєднання раціональних та ірраціональних чинників в політиці — діє усвідомлена діяльність, коли л. бачить кінцеву мету, і звичайна спонтанна діяльність народних мас
- парадоксальність наслідків діяльності — "Хотіли як краще, а вийшло як завжди" - Кравчук.
Рівні політичної діяльності
1. елітарний — при владі
2. рівень масової участі — бунти, повстання...
Класифікація політичної діяльності
1. за к-тю та ступенем взаємозалежності суб'єктів
- індивідуальна — певні дії з боку окремих осіб(заява президента, політика)
- колективна — коли спонтанно людиська бунтуються
- групова — коли очолюється група
- загально-суспільна(загально-національна)
2. за спрямуванням на об'єкт діяльність, спрямована на:
- здобуття влади — в демократичній — вибори, в не демократичних бунти
- створення чи зміну політичних інститутів
- модифікацію політичних курсів — реформи, програми
3. за спрямуванням у минуле чи майбутнє:
- інноваційна — є 2 способи: реформи(незначні поверхневі тривалі зміни) і революція(швидке)
- стабілізуюча
- консервуюча
- реставраційна
2. Політичні технології та процес прийняття політичних рішень
Політичні технології — це система прийомів, способів, механізмів досягнення бажаного результату у політичній сфері. Виділяють 3 групиполітичних технологій:
1. аналітичні(технології зібрання та обробки інформації)
2. директивні(технології прийняття політичних рішень)
3. мобілізуючі(технології, організації, підтримки населення прийнятих рішень)
Завершальним етапом політичної діяльності є етап прийняття політичних рішень, який складається з наступних стадій:
- артикуляція інтересів — усвідомлення народом своїх інтересів, їх оформлення і подання владі;
- аналіз ситуації;
- прийняття рішення;
- імплементація — впроваждення рішення в життя;
- контроль за виконанням прийнятого рішення
Три моделі прийняття політичних рішень:
1. формальна — рішення приймається одноосібно лідером і спускається по вертикалі нижче стоячим інстанціям. Схематично:
/
2. змагальна — оточення лідера поділяється на групи, кожна з яких бореться за те, щоб саме їхня позиція була врахована при прийнятті рішення
Схематічєскі воть такь:
/
3. колегіальна — лідер разом з оточенням спільно працюють для прийняття політичного рішення.
Схемачька:
/
Недолік — багато часу для прийняття рішення
При цій моделі рішення можуть прийматися двома способами:
1. шляхом більшості
2. шляхом консенсусу
3. Політична соціалізація: суть, етапи, агенти та моделі
Політична соціалізація — процес набуття індивідом вмінь, знань, досвіду, навичок, що дозволяють їм брати активну участь у політиці.
Соціалізація складається з двох підпроцесів:
1. інтеріоризація
2. екстеріоризація
Соціаоізація триває все життя і складається з трьох етапів:
1. дотрудовий період
2. активна стадія
3. пасивна стадія
Соціалізація відбувається під впливом заінтересованих або примусових мотивів. На основі цього виділяють три моделі соціалізації:
1. модель інтересу
2. модель переконання
3. модель підкорення — держава заставляє соціалізуватися, щоб було підкорення їй.
Соціалізація відбувається під впливом певних чинників осіб чи суспільних груп — агентів соціалізації:
- сім'я
- колектив одноліток
- вчителі і система освіти
- професійний колектив
- ЗМІй горинич!!!
- референтні групи — церква, армія
4. Політична участь та феномен політичного лідерства
Наслідком політичної соціалізації є політична участь — дія з боку пересічних громадян, що мають на меті добитись реалізації певних інтересів через вплив на владу.
Виділяють дві форми політичної участі:
1. пряма (референдуми і плебісцити) — плебісцит, це коли питають певний регіон до приналежності до тої чи іншої держави.
2. опосередкована — вибори
Найвищою мірою політичної участі є політичний лідер — особа, яка здійснює постійний пріоритетний вплив на все суспільство чи окрему суспільну групу на процес прийняття владних рішень
Аспекти політичного лідерства:
1. формальний — лідер завдяки посаді:
2. неформальний — лідер завдяки особистим якостям
Теорії походження політичного рішення:
1. теорія рис — лідером стає той чувак, якому з народження судилось бути і поживати і добра наживати
2. ситуаційна теорія
3. теорія послідовників(прихильників) — лідером тільки та, яка має к-ть прихильників
4. теорія лідера-маріонетки — сама особистість ніц не варта, вона опирається на вузьке коло, але тоді вона є шістьорооооюююю.
Існують дві системи добору і рекомбінування.
антрепренерська система(змагальна)
система гільдій
- лідером може стати будь-хто
- лідером може стати лише представник політичної еліти
- лідера обирає все суспільство
- лідера обирає політична еліта
- відсутність жорстких вимог до лідера
- наявність жорстких вимог до лідера
- цінуються особисті якості лідера
- цінується відданість лідера політичній системі
- відкрита конкуренція
- приховане суперництво
- швидке сходження лідера
- повільне сходження лідера по ієрархічній драбиночці
2009-10-16 8-52
Лекція №3
1. Субєкти політики
Вони беруть самостійну участь в політичному процесі. Субєкти і обєкти не існують в чистому вигляді.
Індивідуальні, групові.
Є декілька рівнів субєктності (Це класифікація Боднара)
пересіний громадянин
член громадської організації
громадсько-політичний діяч
професійний політик
політичний лідер
Класифікація Вебера:
політик за випадком
політик за сумісництвом
політик за професією
Групові суб’єкти – ним може бути будь-який елемент соціальної структури (етнонаціональний, суспільний). В залежності від сили впливу:
- первинні – групи, етноси, класи, які виникли самі по собі. Вони створюють органызації, надаючи їм підтримку. Серед цих субєктів найбільш впливовими є етноси нації (виступають за боротьбу за незалежність, землю, в процесах захисту на державному рівні). Соціально-класові – це за становищем, владою, освітою, способом життя. Їх поділяють на вищі, середні, нижчі.
-вторинні – створюються як специфічні інститути, захист інтересів субєктів. Борються за владу, взаємодіючі з політичними органами.
-безпосередні – керівні структури, політичні лідери які беруть участь у виконанні політичних рішень. Функції: приймати участь, виконувати
Приховані субєкти – характерні їм клани, мафія. Клан – виникають стихійно, належать до системи формальний звязків. Стараються зайняти становище в групі. Лідер має більший плив на оточення партії. Мафія – досягають цілі не тільки в групі, а й в суспільстві. Мафії не ставлять метою завоювати політичну владу, вони хочуть тільки мати вплив, через просування людей, шантаж, хабарі. Родинно-земляцькі обєднання – характерні для невеликого містечка, де вся родина займає всі керівні посади. Вони можуть приймати рішення суто в своїх інтересах.
2. Субєкти політики взаємодіють між собою на основі 3 типів інтересів:
Спільні (односпрямовані) – переважає там, де є якась спільна для осіб група
Відмінні (взаємозаперечні) – кози задоволення інтересу одних заважає іншим
Паралельні – шахтари в Донецьку
На основі спільних інтересів виникає така форма взаємодії як співпраця(консолідація), на основі взаємозаперечних інтересів виникає конфлікт.
Політичний конфлікт – це зіткнення інтересів певних суспільних груп чи індивідів, що зачипає владні відносиниі і не може бути вирішений без втручання влади.
Функції політичних конфліктів:
Сигнальна – конфлікт інформує про наявність проблем
Інформаційна – конфлікт дає інформацію про суть та причини конфлікту
Диференціювальна – конфлікт розділяє певну суспільну групу чи все суспільство на дві чи більше сторін
Інтеграційна – конфлікт сприяє об’єднанню індивідів всередині ворогуючих груп
Динамічна – вирішивши конфлікт ми вирішуємо проблему, що лежить в його основі, що дозволяє суспільству рухатись вперед
Типи політичних конфліктів:
Конфлікт інтересів – протиборство навколо матеріальних цінностей(«економічний пиріг»)
Конфлікт цінностей – протиборство навколо певних точок зору, позицій, ідеологій та інші
Конфлікт ідентифікації – протиборство у багатоманітних(гетерогенних) суспільствах, де одні індивіди ототожнюють себе з одними суспільними групами, а інші – з іншими.
В недемократичних країнах конфлікти вирішуються як правило з допомогою сили. В демократичних країнах найдієвішим способом вирішеня конфліктів є переговори, які часто відбуваються із залученням посередників. Посередники бувають двох видів:
Третейський суддя – діє на основі чітких норм і правил;
Граючий тренер – ставить за мету створення такої ситуації, яка б максимально сприяла вирішення конфлікту.
Консолідація найчастіше відбувається навколо таких універсальних цінностей, як мир, безпека, права і свободи, рівність та інше. Консолідація можлива лише в умовах реального плюралізму(багатоманітність або множинність).
3. Нація як суб’єкт політики
На відміну від етносу, для якого притаманні такі риси як спільність історичного минулого, території, традицій, мови та культури. Для нації додатково притаманні три ознаки:
Високий рівень самоусвідомлення
Високий рівень консолідації
Наявність держави або намір її створити
Виділяють два шляхи формування нації і відповідно два типи нації:
Етнічна нація – створюється як результат розвитку етносу. Так формувались більшість країн.
Політична нація – створюється під впливом держави як сукупність громадян
Національне відродження – це процес формування нації, що може відбуватися у двох випадках:
Як створення нової нації на основі етносу чи громадянства
Як відновлення нації, яка раніше існувала, але з певних причин занепала
Національне відродження обовязково передбачає адаптацію до сучасних умов. Чеський науковець Мірослав Горг виділяє три стадії національного відродження та політизації етносу:
Академічна – це така стадія, коли вивчається минуле, історія, культура етосу, але результати публікуються мовою вже національності, а не етносу.
Культурна – ці традиції, мову особливо вводять в повсякденне життя
Політична – коли етнос починає міцніти, створює власну державу і стає нацією
Каталізатором національного відродження виступає національна ідея – сукупність уявлень певної нації про своє місце та роль в історії. Націоналізм може трактуватися у двох значеннях:
Як сукупність дій, спрямованих на створення і розвиток сильної власної держави
Як ідеологія, що обґрунтовує способи та характер боротьби за створення держави.
4. Політична еліта
Політична еліта – це кращі представники суспільства, що володіють владою, забезпечують збереження та відтворення політичних цінностей і користуються перевагами свого привілейованого становища. Політична еліта є складовою національної еліти, поряд з економічною, військовою, духовною та іншими елітами. Словник каже, що еліта має вищі якості і приймає безпосередню участь у створенні влади.
Фрейд казав, що є люди, які призначені коритися, а є люди, які навпаки призначені здійснювати владу. Він трактує, що в людей є ерос (бажання жити - еліта), тонатос – протилежне.
Також садиське бачення – це еліта, а мазохізм – нація, яка підкоряється садизму.
Бертхем стверджує в своїй теорії, що прийде час, коли капіталістичну систему замінить система менеджерів, державою будуть керувати керівники компаній, до чого зумовлює розвиток НТР. Є відкрита і закрита еліта. Для відкритої вирішальним критерієм є популярність, особисті якості, досягення в певній галузі. Вважається політичний статус, увагу до суспільної думки. В закритій еліті – критика за порушення правил, є кадрова політика певних особ, член закритої еліти повинен ігнорувати громадську думку, коритися лише указам керівника партії. Фактично це СРСР.
Політична еліта трактується у вузькому і широкому розумінні:
У вузькому розумінні – сукупність людей, що безпосередньо здійснюють владу в держав(таку еліту називають елітою влади)
У широкому розумінні – включає також людей, що здійснюють вплив на прийняття владних рішень(еліта впливу).
Функції політичної еліти:
Реалізація інтересів суспільних груп
Вироблення планів розвитку суспільства.
Управління суспільством, забезпечення його стабільного розвитку
Узгодження інтересів суспільних груп та вирішення конфліктів
В державі політичній еліті протистоїть опозція і контреліта – антисистемна опозиція, яка у випадку приходу до влади повністю ламає стару політичну систему і будує нову.
Субеліта – суспільний прошарок, що знаходиться між елітою і народомі слугує джерелом поповнення для політичної еліти.
Типи політичної еліти:
За історичними епохами
Еліта крові (аристократія)
Еліта грошей (буржуазія, олігархія)
Бюрократична еліта (номенклатура)
Еліта знань (меритократія)
За масштабами впливу
Загальнонаціональна
Регіональна
Місцева
За типом політичного режиму
Тоталітарна
Авторитарна
Демократична
Є еліта левів, та еліта лисів. Лиси – підступні, леви – могутні.
Залізний закон олігархії – це коли еліта спочатку відстоює інтереси народу, але з часом починає дбати про себе і перетворюється в олігархію.
Класифікація груп по інтересам:
Реальні
Уявні
Істинні
Хибні
Наступні:
Прогресивні
Реакційні
Д/з.
Політичні партії, партійні та виборчі системи
Поняття, передумови виникнення, функції політичних партій
Типологія політичних партій
Спектр політичних партій, лінійний та по колу
Типологія партійних систем
Принципи демократичного інституту виборів
Основні виборчі системи: мажоритарна, пропорційна, змішана
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора