Теорія Родіона Раскольникова і її катастрофа. Достоєвський у своєму романі зображує зіткнення теорії з логікою життя. На думку письменника, живий життєвий процес, тобто логіка життя, завжди спростовує, робить неспроможною будь-яку теорію - і найбільш передову, революційну, і найбільш злочинну. Виходить, робити життя по теорії не можна. і тому головна філософська думка роману розкривається не в системі логічних доказів і спростувань, а як зіткнення людини, одержимого вкрай злочинною теорією, з життєвими процесами, що спростовують цю теорію. Теорія Раскольникова побудована у своїй основі на нерівності людей, на вибраності одних і приниженні інших. І убивство баби задумане як життєва перевірка цієї теорії на приватному прикладі. Такий спосіб зображення убивства дуже яскраво виявляє авторську позицію: злочин, що зробив Раскольников, - це низька, підла справа, з погляду самого Раскольникова. Але він зробив його свідомо, переступив через свою людську натуру, переступаючи через самого себе. Своїм злочином Раскольников викреслив себе з розряду людей, став знедоленим, ізгоєм. "Я не бабу убив, я себе убив", - зізнався він Соні Мармеладовій. Ця відрізаність від людей заважає Раскольникову жити. Ідея героя про право сильного на злочин виявилася абсурдною. Життя перемогло теорію.