Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Історія екології
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2026
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Історія екології
Ще у сиву давнину людина сприймала навколишній світ як єдине ціле, Але проблеми охорони навколишнього середовища не було. Низький технічний рівень, слабкий розвиток науки і технологічних процесів, відсутність широкого застосування хімії, незначна чисельність населення планети не
спричиняла такого зпустошення природи, її забруднення навіть при хижацькому ставленні до неї.
Одним із перших, хто на межі 18 та 19 століть усвідомив необхідність цілісної оцінки природних комплексів, був німецький натураліст А. Гумбольдт. Він один із перших став на шлях вияву глибинних зв’язків між людством і природним середовищем. Цій проблемі він присвятив все своє життя
і написав більше 600 робіт, які стали поштовхом до розвитку геології, геоботаніки, гідрології, грунтознавства, кліматології та багатьох інших наук наступними вченими.
Засновником екології в її сучасному вигляді вважається німецький вчений Е. Геккель, який визначив екологію як науку про загальну економіку природи.
Він ввів і сам термін “екологія”. Був ще ряд інших вчених, які доповнили екологічну науку своїми працями.
Особливе місце в історії екології посідають відкриття всесвітньо-відомого рядянського вченого В. І. Вернадського (1930-1945), який створив вчення про біосферу та ноосферу, про нерозривність зв’язку людини з природним середовищем.
У сучасний період в Україні широке визначення отримали екологічні роботи академіків М. А. Голубця, К. М. Ситника, Ю. Р. Шеляг-Сосонка. Екологи України зробили вагомий внесок у розробку методів оцінки рівня радіоактивного забруднення великих територій та обгрунтування заходів зниження екологічних збитків від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Cучасний екологічний стан України.
Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.
Економіці України притаманна висока питома вага
ресурсномістких та енергоємних технологій, впровадження та
нарощування яких здійснювалося найбільш "дешевим" способом - без
будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за
відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та
економічних механізмів природокористування та без урахування вимог
охорони довкілля.
Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної
свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля
України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод,
повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях
шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва.
Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого
погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та
збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і
біологічно-генетичною деградацією народу України.
Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що
екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими
регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її
довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними
наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до
рівня глобальної екологічної катастрофи.
1. ПРОМИСЛОВІСТЬ
Головними причинами, що призвели до загрожуючого стану
довкілля, є:
застаріла технологія виробництва та обладнання, висока
енергомісткість та матеріаломісткість, що перевищують у два - три
рази відповідні показники розвинутих країн;
високий рівень концентрації промислових об'єктів;
несприятлива структура промислового виробництва з високою
концентрацією екологічно небезпечних виробництв;
відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд,
оборотних систем водозабезпечення тощо), низький рівень
експлуатації існуючих природоохоронних об'єктів;
відсутність належного правового та економічного механізмів,
які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій та
природоохоронних систем;
відсутність належного контролю за охороною довкілля.
Металургійна промисловість, що включає чорну та кольорову
металургію, коксове та прокатне виробництво, а також суміжні
допоміжні об'єкти і процеси, є однією з найбільш забруднюючих
галузей промисловості, викиди якої від стаціонарних джерел
забруднення досягають 38 відсотків загальної кількості
забруднюючих речовин.
Вплив підприємств нафтохімічного комплексу на стан
навколишнього природного середовища характеризується викидами в
атмосферу вуглеводнів, сірчаної кислоти, сірковуглецю, ртуті,
фтористих та інших шкідливих сполук.
У ряді регіонів України висока концентрація хімічних та
нафтохімічних виробництв призвела до занадто високого рівня
забруднення джерел водопостачання. У відкриті водойми хімічні
підприємства скидають щорічно 70 млн. куб. метрів неочищених або
недостатньо очищених стоків. Хімічна промисловість - одна з
основних галузей, де утворюються у великих обсягах відходи, значна
кількість яких - токсичні.
Підприємства нафтогазового комплексу за рівнем шкідливого
впливу на довкілля вважаються об'єктами підвищеного екологічного
ризику. Вони є потенційними джерелами забруднення довкілля, що
може статися у разі порушення технологічних режимів роботи
устаткування чи аварійної ситуації. Деякі об'єкти забруднюють
довкілля і за нормальних умов роботи, що зумовлено існуючими
технологічними процесами.
2. ЕНЕРГЕТИКА І ПІДПРИЄМСТВА ЯДЕРНОЇ ГАЛУЗІ
Серед промислових об'єктів одним з основних забруднювачів
атмосферного повітря є підприємства теплоенергетики (близько 30
відсотків усіх шкідливих викидів в атмосферу від стаціонарних
джерел).
У галузі екології в тепловій енергетиці домінують дві
найважливіші проблеми: забруднення атмосферного повітря і
забруднення земель через накопичення значної кількості відходів
(золи, шлаків, пилу).
Ядерна енергія в Україні використовується в усіх галузях
народного господарства - промисловості, медицині, сільському
господарстві, наукових дослідженнях, а також у побуті.
У 1996 році 43,9 відсотка всієї електроенергії було вироблено
на атомних станціях. На п'яти АЕС працювало 15 атомних блоків
загальною потужністю 13,618 тис.мвт., на яких було вироблено 79,6
млрд.квт-год електроенергії. За кількістю реакторів та їх
потужністю Україна посідає восьме місце у світі та п'яте - в
Європі.
Чотири енергоблоки з реакторами ВВЕР-1000 перебувають в стані
будівництва на майданчиках Рівненської та Хмельницької АЕС з
різними ступенями будівельної готовності. Другий блок
Чорнобильської АЕС законсервовано, перший блок цієї станції
остаточно зупинено у листопаді 1996 року. В Києві та Севастополі
розташовані дослідницькі реактори, які у 1996 році не працювали,
але продовження їх експлуатації планується у наступні роки.
Головними місцями накопичення радіоактивних відходів є атомні
станції, на яких здійснюється їх первинна переробка та тимчасове
зберігання. На АЕС не існує повного циклу первинної переробки
відходів відповідно до вимог норм, правил та стандартів з ядерної
та радіаційної безпеки, що призводить до нераціонального
використання сховищ та збільшує ризик радіаційних аварій. У 30-
кілометровій зоні Чорнобильської АЕС зберігається в тимчасових, не
пристосованих для зберігання сховищах велика кількість
радіоактивних відходів, серед яких є відходи ядерної енергетики.
Головним джерелом небезпеки у 30-кілометровій зоні Чорнобильської
АЕС залишається об'єкт "Укриття", в якому зосереджені небезпечні
радіоактивні речовини та ядерні матеріали, радіоактивність яких
близько 20 млн.кюрі.
У шести областях України розташовані регіональні підприємства
УкрДО "Радон" з переробки та зберігання радіоактивних відходів,
які приймають на зберігання радіоактивні відходи від усіх галузей
народного господарства. Ці підприємства також не мають установок
для первинної переробки відходів.
Підприємства з видобування та переробки уранових руд
знаходяться у Дніпропетровській, Миколаївській та Кіровоградській
областях. Характерним для уранопереробки є те, що майже всі її
відходи - відвали шахтних порід, скиди та викиди (рідкі,
газоподібні) є джерелами радіаційного забруднення навколишнього
природного середовища. В них містяться природний уран, торій-232,
продукти розпаду уранового та торієвого рядів, у тому числі і
радіоактивний газ радон. Для природного середовища та людей
головну небезпеку становлять великі за своїми обсягами
хвостосховища та зосереджені в них радіоактивні матеріали.
Україна належить до країн з дуже розвинутим використанням
джерел іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ) у багатьох сферах
господарства і наукової діяльності. На даний час існує близько 8
тисяч підприємств та організацій (тільки по місту Києву їх близько
400), які використовують понад 100 тисяч ДІВ.
Через існування великої кількості штучних і природних джерел
іонізуючого випромінювання та в результаті Чорнобильської
катастрофи в Україні склалася дуже складна радіоекологічна
ситуація, яка викликає необхідність створення системи заходів
радіаційного захисту населення та навколишнього природного
середовища.
В систему таких заходів мають входити : основи ядерного
законодавства, державне регулювання ядерної та радіаційної
безпеки, державні програми мінімізації наслідків Чорнобильської
катастрофи, норми поводження з радіоактивними відходами та
підвищення безпеки атомних станцій, система соціального захисту
населення.
Екологічний паспорт Львівщини
Львівщина з її мальовничими ландшафтами, вкритими розкішними смарагдово-зеленими лісами Карпатами, з цілющим, настояним на ароматах гірського різнотрав'я повітрям, - воістину райський куточок, який зачаровував і донині зачаровує своєю красою мешканців та численних приїжджих, котрі, навідавшись сюди бодай один раз, приїжджають вдруге, втретє... Намагаються викроїти хоча б кілька днів і втекти із загазованого міста у царство вічнозелених лісів, аби зануритись у неповторну атмосферу карпатського краю, давніх народних звичаїв і традицій, почерпнутих з глибин віків і народної мудрості. Все це -лише візуальний бік візитної картки. Реальність, стверджують екологи, далека від ідеалу. Невмілим, а радше варварським господарюванням упродовж минулого століття завдали непоправної шкоди довкіллю, а відтак і самим собі: шкідливими викидами отруюється атмосфера, промисловими та побутовими відходами забруднюються водні артерії регіону, нещадно експлуатуються надра, вирубуються ліси, зменшуються площі "зелених легенів" у містах, неефективно використовуються земельні ресурси. Хоч пізно, та все ж усвідомили - мусимо подбати про збереження дарованого нам земного раю - всі ці найгостріші екологічні проблеми області фахівці не просто внесли до екологічного паспорта Львівщини, а й окреслили стратегію й тактику їх розв'язання, аби зона Карпат і Передкарпаття стала екологічно чистим куточком.
Діагноз довкіллю: оптимізму більше, аніж песимізму
Барометром стану довкілля є не лише рівень забрудненості атмосферного повітря, водних артерій, лісових і земельних ресурсів, що вимірюється конкретними показниками, а насамперед станом здоров'я населення цього справді райського куточка. В екологічному паспорті Львівської області, розповідає начальник Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області Богдан Матолич, внесені статистичні дані про стан довкілля області, визначені найгостріші проблеми щодо охорони навколишнього середовища. Стан екологічних ресурсів, а саме за цими показниками оцінюється ситуація в області, загалом характеризується певними позитивними тенденціями, але до повного одужання ще далеко. Попри те, що на Львівщині, зокрема і в обласному центрі, припинили діяльність більше десятка потужних промислових підприємств, кількість підприємств - забруднювачів збільшилась на 600 (!), відповідно в повітря додатково потрапило на 6,5 тисячі тонн шкідливих речовин більше. Але небагато користі від того, що з року в рік констатуються "лідери" серед отруювачів атмосфери, зокрема Добротвірська ТЕС (53 відсотки викидів), ВАТ "Миколаївцемент", НПК "Галичина", ДП "Львівугілля", низка комунальних теплових станцій, які використовують низькосортне паливо, необхідно змусити виробників розробити і головне виконувати власні екологічні програми щодо зменшення шкідливих викидів. Таку програму реалізовують на "Миколаївцементі", але говорити про якісь конкретні зрушення рано: над трубами підприємства, як і раніше, здіймаються густі хмари і цементний пил "щедро" осідає на навколишні поля, забруднює пасовища, річки.
Не може не викликати занепокоєння і стан водних артерій області Дністра, Західного Бугу, Стрия та 812 середніх, 235 малих і понад дві тисячі водойм - водосховищ, ставків, озер (410 з них віддані в оренду), адже якість води, яку споживає населення області, за багатьма параметрами не відповідає допустимим санітарним нормам, натомість більш ніж удвічі зросла кількість повернутих у водойми неочищених та недоочищених стічних вод. З ініціативи управління розробляється обласна програма реконструкції очисних споруд, прийнято рішення сесії облради про винесення в натуру водоохоронних зон і прибережних смуг, які є основною причиною забруднення поверхневих вод. Отримані під час інспекційних перевірок високоточні хімічні аналізи дозволяють робити обов'язкові для виконання підприємствами-порушниками приписи.
З огляду на те, що визначальним для стану екології краю є лісистість, то Львівщина, безумовно, з показником у 28 відсотків залісненості її території, перебуває у значно кращій ситуації, аніж інші регіони. Однак недбале, а точніше варварське нищення й розбазарювання лісового фонду призводить до значного зменшення площ "зелених легенів", що негативно впливає на стан довкілля не лише Західного регіону, а й значних територій поза межами держави. Актуальними залишаються проблеми правильного ведення лісового господарства, самовільних рубок, дотримання режиму у природозаповідних зонах, збільшення обсягів лісовідновлення. Зусилля природоохоронних органів спрямовані на те, аби ліси в Карпатах не лише вирубували, а й відтворювали. Торік засаджено більше площ, аніж попереднього року, але показник у 3,5 тисячі гектарів не відповідає реальним потребам. Розробляється програма, пов'язана із розвитком екомережі області, а також інвентаризація природозаповідного фонду, встановлення меж заповідників, дотримання режимів користування одним з найцінніших природніх багатств.
Загоїти рани землі
Іноді дивною буває людська психологія - отримати клаптик землі на початку 90-их для дачної ділянки було справою нелегкою і недешевою, засіювався-оброблявся кожен придатний клаптик землі. Відтак ентузіазм господарників згас і там, де донедавна буяла пшениця чи колосилися жита, рівними рядами тягнулись картопляно - овочеві ниви, нині царство бур'янів, а подекуди виріс навіть молодий березняк. Втім, не земля перестала цікавити людей - навпаки стрімко зросла в ціні сотка в престижних районах Львова, поблизу обласного центру та інших міст і курортних зон. А що не обробляються ниви, то це явище тимчасове, власники паїв вичікують кращих часів, коли земля -годувальниця матиме реальну ціну і стане товаром - таких в області третина. У екологів за інше болить душа: надто велика частка в умовах малоземельної Львівщини, значну частину якої займають Карпати та передгірська зона, порушених земель - 12,8 тисячі гектарів, що перебувають у зоні діяльності гірничо-хімічних виробництв (Роздільська та Яворівська "Сірка", Стебницький "Полімінерал"). Підприємства практично припинили роботу (окрім Яворівської "Сірки"), але екологічні проблеми не вдалося вирішити і згадані об'єкти залишаються зоною техногенної небезпеки. Одним із варіантів, що дозволяє залікувати рани, завдані природі, відновити порушений екологічний баланс - рекультивація земель. Проте незадовільними є темпи цих робіт. Якщо у 2001 році вдалося рекультивувати 239 гектарів, то торік заледве спромоглися відновити 97 гектарів. Про реалізацію стратегічних проектів не йдеться - через відсутність коштів доводиться зусилля спрямовувати на моніторинг, спостереження та відкачування води, аби не допустити виливу розсолів із хвостосховищ та забруднення навколишнього середовища.
Достатні запаси стратегічно важливої сировини на Яворівській "Сірці" та одному з небагатьох в Європі з видобутку калійних солей - Стебниківському "Полімінералі" й водночас серйозні екологічні проблеми, завдані довкіллю внаслідок діяльності згаданих підприємств гірничої хімії, потребують комплексного підходу до розв'язання проблем виробничого та природоохоронного характеру. Але реальних обрисів проект створення рекреаційної зони неподалік Яворова на місці колишнього кар'єра набуде лише тоді, коли буде виконано низку інших робіт. Перспективи Яворівської "Сірки" чітко визначені, проте немає жодної певності щодо завтрашнього дня Стебниківського "Полімінералу": підприємство не підлягає приватизації. Згаданим виробництвом віддавна цікавляться потужні західні компанії, але щоразу потенційні інвестори повертаються з України з "гарбузом". Ніяк не зрозуміють "феномен" українського "підприємництва": і самі не спроможні вдихнути життя у згасле підприємство, і в добрі руки, які б і сировину видобували, і про екологію дбали, його не віддають, тоді як чималі бюджетні кошти доводиться викидати на вітер на порятунок гірничо - хімічного монстра та довкілля від загрози виникнення техногенної катастрофи.
- У розв'язанні проблеми Стебниківського "Полімінералу" над емоціями мав би домінувати прагматизм: інакше й саме підприємство, і навколишні території залишатимуться депресивною зоною і джерелом постійної екологічної загрози, що перманентно нагадуватиме про себе утворенням карстів, виливами сильноконцентрованих розсолів у водні артерії краю, - переконаний начальник Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області Богдан Матолич.
По вуха у смітті
Говорити про побутові відходи й проблему функціонування сміттєзвалищ донедавна було не прийнято, наче немає серйозніших проблем у нашому житті. Доки проблема не набула загрозливих масштабів і не стала справжнім лихом для довкілля та мешканців міст і сіл і водночас серйозним випробуванням для місцевих посадовців на спроможність навести порядок у збиранні та вивезенні побутових відходів. Доводиться визнати - мало хто з керівників органів місцевої влади зумів дати собі раду. Чиновники, наче й не оминають своєю увагою проблему, що загрожує перерости у справжню катастрофу, однак міські вулиці, довколишні ліси і паркові зони поступово перетворюються у смітники, а доведені до відчаю мешканці населених пунктів, розташованих поблизу сміттєзвалищ, щоб привернути увагу посадовців та громадськості, вдаються до акцій протесту. Впродовж багатьох років міною сповільненої дії для керівництва Львова залишається сміттєзвалище поблизу приміського села Грибовичі та сусідніх Збиранки, Мелехова, із нагромадженими на 33 гектарах за майже п'ять десятиліть його функціонування понад 9 мільйонами тонн побутових відходів, мешканці яких потерпають від постійного смороду, шкідливих викидів у атмосферу, а навколишні поля щедро "здобрюються" потоками кислих гудронів із утворених тут численних ставків. Багато років ведуться розмови про припинення його експлуатації, чи не щороку керівництво мерії ощасливлювало мешканців Львова черговими обіцянками про початок реалізації масштабних проектів щодо спорудження сучасного сміттєпереробного заводу, але жоден з тих амбітних планів так і не був реалізований, і десятки машин з відходами щодня беруть курс на Грибовичі. Переговорний процес із місцевими громадами Грибовичів та Збиранки черговий раз зайшов у глухий кут -селяни вимагають припинити його експлуатацію та розпочати рекультивацію, посадовці просять відтермінувати дату закриття. Знайти нову ділянку для звалища не так просто -для цього потрібна згода громади. Не розпочата і рекультивація діючого, позаяк спеціалісти ВАТ "Гірхімпром" лише розпочали роботу над комплексним проектом рекультивації звалища на замовлення міської влади. На це, за словами начальника державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області Богдана Матолича, знадобиться щонайменше п'ять років: аби розпочати рекультивацію, спершу необхідно провести топогеодезичні зйомки, пробурити свердловини, визначити кар'єри для зворотної засипки, спорудити низку інженерних споруд. Дійти компромісу із громадою нелегко: діалог з посадовцями селяни ведуть мовою ультиматумів, виконувати які щораз складніше, а вивозити з міста відходити треба щодня... Тим часом площі полігонів для побутових відходів стрімко розростаються - на Львівщині для 572 сміттєзвалищ відведено 428,7 гектара, але тільки 14 з них паспортизовані, решта функціонує без відповідних документів.
Ще в гіршій ситуації малі міста, селища і села - вони втопають у смітті. Але у даному випадку йдеться не лише про безпорадність місцевого керівництва щодо облаштування сміттєзвалищ, а радше про загалом низький рівень культури окремих газдів: поруч з доглянутими будинками та по-сучасному облаштованими садово-парковими зонами, розкішними квітниками на подвір'ях, вражають занедбані сільські вулиці, засмічені береги і русла річок й потічків, купи сміття на обочинах.
- Шкода, що люди не навчені до порядку, культури, -бідкався якось літній газда на подвір'ї своєї старенької, але дбайливо доглянутої садиби, - адже з усім цим можна дати собі раду, дещо спалити, дещо закопати. Ніхто не хоче завдавати собі зайвого клопоту - викинув за межі подвір'я та й годі. Раніше з такими недбайливцями у селі не церемонилися. Тому й справді наче писанки були обійстя у галицьких селах!
Пестициди й гудрони природі не шкодять?
На Львівщині щораз вибухають гучні скандали, пов'язані із неналежним зберіганням отрутохімікатів: колгоспи і радгоспи давно розвалились, залишивши по собі небезпечний спадок -близько 800 тонн хімікатів, половина з яких невідомого походження та невизначеного хімічного складу. Однак не можуть не викликати занепокоєння неналежні умови їх зберігання. Найбільша їх кількість нагромаджена у Золочівському, Жидачівському, Пустомитівському районах. Цього року 23 тонни небезпечних речовин вивезені на утилізацію. Сумська фірма "Елга" невдовзі розпочне роботи з утилізації ще 77 тонн пестицидів. Міжнародного резонансу набула чотирирічна історія із неналежним зберіганням 11 тонн пестицидів у мальовничому гірському селі Сянки, розташованому за кілька кілометрів від польсько-українського кордону. Єдине, чого домоглися мешканці села та громадські екологічні організації за цей час - пестициди, що довгий час зберігалися у напівзруйнованому складі, помістили у залізобетонні контейнери... просто неба неподалік залізниці та невеликого потічка. Кілька контейнерів морозної зими та осінньо-весняних дощів не витримали і з тріщин навіть після того, як їх зацементували, на землю течуть струмочки пестицидного розчину. Місцеві чиновники запевняють, мовляв, ніякої загрози ані довкіллю, ані мешканцям села немає.
- Чому ж тоді навколо контейнерів вигоріла трава, і вітер розносить неприємний різкий запах? - запитують селяни і не перестають дивуватися з чиновницької байдужості, адже поблизу газди випасають худобу, а вода з потічка збігає до річки Сян, а звідти у Віслу і до Балтійського моря.
Кілька років чекає розв'язання проблема ввезених в Україну з Угорщини фірмами ДП "Спецсервіс" та ТОВ "ОСМА-Ойл" кислих гудронів. Єдине, що вдалось фахівцям управління, змусити власників гудронів забезпечити їх належне зберігання та захист від атмосферних опадів. Але у цій складній справі, каже начальник управління Богдан Матолич, зроблено лише перший крок, наступним вже мають бути радикальні заходи - або розробити регламент їх утилізації, переробки чи використання як преміксу або поставити питання згідно з Базельською конвенцією повернення їх до держави, яка порушила міжнародні угоди і не переробила їх так, як було передбачено угодою про ввезення. Наскільки серйозна загроза для довкілля проблема гудронних озер, свідчить і недавній інцидент у Жовкві: під час завантаження у цистерни працівники фірми, яка займається вивезенням гудронів, порушили технологію, і мешканцям міста довелось вдихати їдкий дим від спалених гудронів. Фірму оштрафовано, але хіба це адекватна ціна "експерименту" над людьми? Хіба може бути адекватною ціна штрафних санкцій шкоді, завданій довкіллю?
Ожидівська катастрофа завдала природі збитків майже на 1,5 млн грн.
З кінця липня еклоги Львівщини перевіряють ґрунт та воду поблизу Ожидова на вміст фосфатів. Вони запевняють, що все в нормі. Водночас Держепідемінспекція підрахувала, що навколишньому середовищі горіння фосфору завдало збитків майже на 1,5 млн. грн.
Упродовж останніх 15 днів вміст фосфатів в поверхневих водоймищах і ґрунті на перегоні Красне-Броди, що на Львівщині, не перевищує гранично допустимої норми.
З кінця липня на місці аварії і у межах її впливу Державна екологічна інспекція в Львівській області з інтервалом раз на дві доби проводить моніторинг ґрунту на вміст фосфату і води на вміст ортофосфату. Про це сказано у звіті Міністерства охорони навколишнього природного середовища.
Як повіломила прес-служба мінприроди, Державна екологічна інспекція у Львівській області підрахувала розмір збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу. Згідно з даними львівських екологів, найбільше постраждало повітря.
Розмір збитків за забруднення водних ресурсів - 19 тис. 29 грн; за забруднення земельних ресурсів - 20 тис. 585 грн; за пошкодження лісових насаджень - 1 тис. 40 грн; за забруднення атмосферного повітря - 1 млн 378 тис. 432 грн. Однак ця сума уточнюватиметься після надання Львівською залізницею довідки, узгодженої з ТОВ Казфосфат.
Зауважимо, що ця сума відноситься тільки до заподіяної шкоди природному середовищу.
Як повіломлялося раніше, для ліквідації наслідків аварії потяга з фосфором, що сталася під Ожидовим 16 липня, витрачено не менше 20- 25 млн грн. Саме таку цифру в ефірі 5 каналу повідомив міністр з питань надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич. До того ж він тоді наголосив, що підрахунки витрат не остаточні.
До цієї цифри було включено кошти, зокрема, виділені Укрзалізницею, львівською владою та МНС.
У свою чергу деякі ЗМІ оцінювали збитки від "фосфорної аварії" у розмірі 100 млн. грн.
Як повідомлялося, 16 липня в Буському районі Львівської області на залізничному перегоні Красне-Броди поблизу станції Ожидів Львівської залізниці сталася аварія вантажного поїзда. В результаті аварії зійшли з рейок 15 цистерн з жовтим фосфором, 6 з яких загорілися.
Під час ліквідації пожежі утворилася хмара з продуктів горіння, в зону ураження потрапили 14 населених пунктів Буського району і окремі території Радехівського і Бродівського районів області.
Екологія Рівненщини
Рівненська область розміщена на північному заході України. Її площа — 20052 км2, що становить 3,1% від загальної території країни.
Екологічна ситуація на території Рівненщини зумовлюється комплексною дією групи чинників глобального (як то руйнування озонового шару, посилення явища парникового ефекту, транскордонні переноси забруднюючих речовин тощо) масштабу, що характерні для всієї земної кулі, регіонального (забруднення радіонуклідами земель шести північних районів області внаслідок Чорнобильської катастрофи) прояву, що мають вплив на всю територію України або окремі її регіони, та місцевої дії, що, як правило, зумовлюються впливом на компоненти навколишнього природного середовища забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами 710-и підприємств хімічної, машинобудівної, метало- та деревообробної, легкої, харчової, енергетичної та інших галузей області, пересувними джерелами викидів в атмосферне повітря, скидами неочищених і недостатньо очищених зворотних вод в поверхневі водні об’єкти області та надходженням в навколишнє середовище різних типів неутилізованих відходів.
Так, у 2001 р. викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел в атмосферу склали 14,9 тис. т, що на 0,8 тис. т більше, ніж у 2000 р. Збільшення викидів забруднюючих речовин в атмосферу спостерігалося здебільшого на підприємствах будівельної та деревообробної промисловості, що зв’язано із збільшенням обсягів виробництва. З 20 адміністративних одиниць області (міст обласного підпорядкування та районів) збільшення викидів в атмосферу мало місце у 12-ти з них.
В 2001 р. в поверхневі водні об’єкти області було скинуто 98,4 млн. м3 зворотних вод, що на 2,8 млн. м3 більше, ніж у 2000 р. При чому скид неочищених стічних вод збільшився за цей період на 0,87 млн. м3, а недостатньо очищених — на 3,15 млн. м3. Збільшився скид недостатньо очищених стічних вод в річки Случ, Замчисько та неочищених в р.Устя. Основними забруднювачами водних ресурсів залишаються підприємства житлово-комунального господарства області.
В 2001 р. в цілому по області було утворено 51,9 тис. т відходів, що на 148,8 тис. т менше, ніж в 2000 р.
Таким чином викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел складають 0,013 т на душу населення, скиди зворотних неочищених вод — 1,295 м3, недостатньо очищених — 17,275 м3 на одного жителя області, і в розрахунку на душу населення було утворено 0,044 т відходів.
Найбільшими ж забруднювачами атмосферного повітря в області в 2001 р. були підприємства хімічної, будівельної та деревообробної промисловості.
Найбільшим споживачем води лишилася промисловість – 65,56 млн. м3, на другому місці - сільське господарство – 30,18 млн. м3 та на третьому місці - житлово-комунальне господарство – 29,02 млн. м3.
Основними агентами забруднення грунтів в області виступають промисловість (хімічна і будівельна галузі), автотранспорт та сільське господарство, хоча внаслідок зменшення обсягів виробництва за останнє десятиліття спостерігається зменшення загального фонового навантаження грунтів токсичними речовинами, проте забруднення на локальних рівнях, особливо в зонах дії окремих промислових об’єктів та вздовж автотрас, і надалі залишається високим
Високого навантаження від об’єктів хімічної промисловості (ВАТ “Рівнеазот”) зазанають і рослинні ресурси області.
Стратегічними проблемами, що потребують головної уваги в сфері охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів області є:
-радіоактивне забруднення території області (і особливо її північних районів) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
-забезпечення ефективної роботи комунальних очисних споруд;
-вирішення проблеми недопущення забруднення довкілля фосфогіпсами ВАТ “Рівнеазот”;
- зниження родючості ґрунтів через їх збіднення на вміст поживних речовин та погіршення фізико-хімічних властивостей, що відбувається внаслідок зменшення внесення в ґрунти мінеральних та органічних добрив, а також скорочення обсягів вапнування кислих ґрунтів;
-посилення державного контролю за станом об’єктів природно-заповідного фонду області, створення нових природно-заповідних територій і об’єднання їх в екологічну мережу;
-покращання економічних механізмів регулювання природокористування;
- створення регіональної інформаційної системи моніторингу навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів області на базі обласної системи екологічного моніторингу СЕМ “Полісся”;
- забезпечення надійної експлуатації системи радіаційного спостереження та раннього оповіщення про радіаційну аварію “Гамма-1”;
- розв’язання проблем, пов’язаних з поводженням з відходами
Для цього необхідне:
- підвищення ефективності державного контролю за природоохоронною діяльністю суб’єктів господарювання; забезпечення ефективної взаємодії з правоохоронними органами та іншими контролюючими службами області; забезпечення повного стягнення збитків за порушення екологічного законодавства та штрафних санкцій; впровадження комп’ютерних методів обробки інформації аналітичного забезпечення контрольної діяльності; здійснення заходів в рамках запровадження нової концепції регулювання охорони атмосферного повітря;
- вирішення питання фінансування виробництва з переробки фосфогіпсів ВАТ “Рівнеазот”;
- забезпечення ремонту і модернізації очисних споруд області;
- інтенсифікація сільськогосподарського виробництва;
-здійснення комплексу організаційно-технічних заходів в рамках забезпечення функціонування Рівненського державного природного заповідника; створення регіональних ландшафтних парків “Дермансько-Мостівський” в Здолбунівському, “Погориння” в Гощанському та “Демидівський” в Демидівському районах;
- посилення контролю за цільовим використанням коштів природоохоронних фондів;
- здійснення комплексу заходів по впровадженню регіональної інформаційної системи моніторингу навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів області на базі системи регіонального екологічного моніторингу СЕМ “Полісся”;
- забезпечення надійної експлуатації системи радіаційного спостереження та раннього оповіщення про радіаційну аварію “Гамма-1”;
-посилення контролю за зберіганням на підприємствах області токсичних промислових відходів та небезпечних речовин;
розвиток науково-дослідних робіт з екологічної тематики;
удосконалення еколого-пропагандистської діяльності.
Крім того піднесенню ефективності управління природоохоронною справою на державному та регіональному регіональному рівнях у найближчій перспективі сприятиме:
запровадження екологічного аудиту;
запровадження механізму екологічного страхування юридичних та фізичних осіб на випадок заподіяння ними шкоди навколишньому середовищу, аварій та стихійних лих;
забезпечення чіткого розмежування повноважень органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та спеціально уповноважених органів в галузі охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки;
запровадження системи економічного стимулювання ефективної екологічної діяльності на умовах:
встановлення податкових, цінових, кредитних, митних та інших пільг для підприємств та фондів, які виготовляють конкурентоздатну, екологічно чисту, безвідходну продукцію, реалізують природоохоронні, ресурсозберігаючі технології і заходи та надають екологічні послуги;
підвищеного рівня оподаткування екологічно небезпечної продукції та технологій;
запровадження аукціонної системи купівлі-продажу ліцензій на право викидів, скидів забруднюючих речовин;
розроблення і прийняття Кабінетом Міністрів України загальнодержавної, а на її основі - регіональних програм моніторингу навколишнього природного середовища з чітким визначенням конкретних заходів, їх виконавців, термінів виконання, обсягів і джерел фінансування.
Вирішення стратегічних екологічних проблем області великою мірою залежить від стану вирішення структурного реформування економіки області (зменшення енергомісткості виробництва), ступеню зношення основних фондів, рівня застосування інноваційних, ресурсозбережних та природоохоронних технологій.
На даний час вартість основних фондів області з урахуванням проведених індексацій станом на 1 січня 2002 р. становить 14,9 млрд. грн. Найбільша частка зосереджена в промисловості (35,7%) та в сільському господарстві (17,8%).
Технічний стан основних фондів незадовільний – коефіцієнт зносу становить 41,9%. У сільському господарстві ступінь зносу складає 54,5%, будівництві – 55,4%, транспорті (включаючи вартість доріг) – 48%, промисловості – 44,6%.
З метою відродження на сучасній технологічній основі господарського комплексу області, оновлення основних фондів здійснюються заходи з активізації інноваційно-інвестиційної діяльності. В 2001 р. введено в дію автоматизоване виробництво глазурованих цукерок на ВАТ “Рівненська кондитерська фабрика”, автоматичну лінію на ТзОВ “Костопільський завод деревинних плит” та 4 механізовані потокові лінії (3 – на ЗАТ “Костопільський завод скловиробів” і 1 – на ВАТ “Рівненська кондитерська фабрика”. Впроваджено 6 нових технологічних процесів, в т. ч. 2 – ресурсозберігаючі. Це дало можливість освоїти 373 нових види продукції, що на 47,4% більше ніж 2000 р.
За роки незалежності в економіку області залучено понад 40 млн. грн. державних інноваційних коштів. Протягом 2001 р. за рахунок вказаних коштів реалізовано інноваційний проект відновлення виробництва електроенергії на Хрінницькій ГЕС потужністю 800 кВтхгод.
За 2001 р. загальний обсяг інвестицій в основний капітал області зріс на 42% в порівнянні з 2000 р. і складає 496 млн. грн.
В 2001 р. підприємствами області зекономлено 78,6 тис. т умовного палива, що майже в 3 рази більше запланованого. При цьому за рахунок реалізації державної, обласної та регіональних програм енергозбереження досягнуто економії 34,5 тис. умовного палива. Впровадження в області Програми державної підтримки розвитку нетрадиційних, відновлювальних джерел енергії і малої гідротеплоенергетики дало можливість зекономити 44,1 тис т органічного палива в умовному обчисленні.
Всього в 2001 р. в області забезпечено економію паливно-енергетичних ресурсів у розмірі 4,6% середньорічного їх споживання.
На ВАТ АЕC Рівнеенерго” вдосконалено систему розрахункового та технічного обліку електроенергії, досягнуто економії 18,74 млн. кВтхгод., або 6,59 тис. т умовного палива (економічний ефект ві впровадження – 4,52 млн. грн.).На ТзОВ “ОДЕК Україна” введено в експлуатацію паровий котел “КАN4300” потужністю 5 МВт, який працює на відходах деревини. При цьому економія природного газу становить 3,45 млн. м3, або 4,00 тис. т умовного палива (економічний ефект – 1,10 млн. грн.).
В області за 2001 р. фактичні питомі витрати теплової енергії порівнянол з 2000 р. зменшились на 0,9%, електроенергії – на 2,2%, проте на 0,6% зросли витрати котельно-пічного палива.
Стан вирішення проблем навколишнього середовища буде постійно зв’язаним з впровадженням економічних механізмів природокористування, зменшення енергоємності виробництва, що розглянуто вище, оптимізацією споживання природних ресурсів на душу населення, в першу чергу мінерально-сировинних ресурсів і води.
Список літератури:
Екологія: Навч.-метод. посібник для самостійн. вивчення дисциплін /Дорогунцов С.І. та ін.: Київ. нац. екон. ун-т. - К., 1999. - 152с.
Ивченко Б.П., Мартыщенко Л.А. Информационная экология. - Ч.1. - СПб.: Нормед-Издат, 1998. - 201с.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора