Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Економіка і підприємництво
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Облік в зарубіжних країнах
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"
Л.М. Полякова, В.С. Мохняк
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни "Облік в зарубіжних країнах"
для студентів напряму 6.0501 “Економіка і підприємництво”
(спеціальностей “Облік і аудит” та “Міжнародна економіка”)
Затверджено
на засіданні кафедри обліку
і аналізу.
Львів –2008
Полякова Л.М., Мохняк В.С. Конспект лекцій з дисципліни “Облік в зарубіжних країнах” для студентів напряму 6.0501 “Економіка і підприємництво” (спеціальностей “Облік і аудит” та “Міжнародна економіка”). - 2008 - 89 с.
Розглядаються концептуальні положення бухгалтерського обліку у зарубіжних країнах та особливості організації обліку окремих об’єктів обліку в різних країнах.
Конспект лекцій призначений в якості додаткового інформаційного джерела підготовки з вказаної дисципліни для студентів як стаціонарної , так і заочної форми навчання, а також для екстернів, викладачів та широкого кола користувачів, які цікавляться обліком у зарубіжних країнах.
Вступ
Розвиток ринкових відносин в Україні супроводжується значними змінами в її економіці, які вимагають серйозного вивчення і використання багатьох фундаментальних положень, що використовуються в країнах з розвинутою ринковою економікою. Наші студенти – майбутні бухгалтери, аудитори, економісти повинні бути знайомі з ними, бо на превеликий жаль, наша теоретична думка тривалий час була штучно відірвана від еволюції світових ідей, які конче потрібні нам при створенні нової та незалежної ринкової економіки в державі.
Викладання дисципліни “Облік в зарубіжних країнах” студентам спеціальностей “Міжнародна економіка” та “Облік і аудит” має за мету навчити їх розуміти суть, роль і значення багато системних варіантів організації та ведення бухгалтерського обліку в країнах з розвинутою економікою як з теоретичного, так і з прикладного аспекту.
Курс “Облік в зарубіжних країнах” є важливою ланкою в системі виховання нового покоління бухгалтерів та аудиторів, вивчення якого дозволить їм в певній мірі з розумінням підійти до питання максимального наближення вітчизняного обліку до зарубіжного і приведення його у відповідність з міжнародними бухгалтерськими стандартами. При цьому студенти повинні виходити з пророчих слів професора Я.В.Соколова: “Ми повинні застерегти тих молодих обломових, які за нестачею часу не вивчили багатовікових традицій своєї країни і ще менш уявляють принципи обліку і прагнення відмінити вітчизняну літературу, заборонити діючі нормативні документи...”
Цей конспект лекцій містить матеріал про загальну характеристику і порядок створення міжнародної системи обліку і звітності, концептуальні положення бухгалтерського обліку в зарубіжних країнах, особливості обліку необоротних активів, запасів, розрахунків з дебіторами і кредиторами, капіталу та фінансових результатів в різних країнах. В кінці конспекту наведений перелік питань для самоконтролю та рекомендована література, яка дозволить глибше вивчити цю дисципліну.
Конспект лекцій з дисципліни “Облік у зарубіжних країнах” складений відповідно до галузевого стандарту вищої освіти “Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра напряму 0501 – “Економіка і підприємництво”, Київ – 2002 р.”
Тема 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
Необхідність переходу підприємств України у 2000-2001 рр. на НСБО була зумовлена рамками реалізації стратегічного курсу країни на інтеграцію зі світовим економічним простором, який передбачає адаптацію законодавства України, зокрема щодо обліку до законодавств розвинутих країн і спрямований на подальшу розбудову в нас ринкових відносин. Як відомо НСБО були розроблені на основі вимог МСБО з урахуванням специфіки економіки України. Облік, як будь яка інша наука, знаходиться у постійному русі і потребує з часом удосконалень, які вимагають серйозного вивчення і використання багатьох фундаментальних положень не тільки МСБО, але й НСБО окремих зарубіжних країн. Отже, актуальність вивчення дисципліни “Облік у зарубіжних країнах” є незаперечною.
Метою вивчення даної дисципліни є з’ясування суті, ролі і значення багатосистемного обліку в країнах з розвинутою економікою як в теоретичному, так і в прикладному аспектах, а також усвідомлення процесу взаємодії положень НСБО у різних країнах з положеннями МСБО.
1.1. Характеристика бухгалтерських систем на міжнаціональному і національному рівнях
Системою бухгалтерського обліку є відповідний логічний комплекс етапів вимірювання, обробки і передачі фінансової інформації про певного господарюючого суб’єкта, сформований на основі плану рахунків заданої бази (виробничої, дохідної, прибуткової, затратної), який узагальнює процеси виробництва, постачання і реалізації, розв’язує чітко визначену мету на мікро- і макрорівні і забезпечує управління підприємством та його центрами відповідальності на основі реалізації тактичних і стратегічних рішень.
Єдиної універсальної міжнародної системи обліку та статистики як такої не існує. Для цього у багатьох країнах використовують різні системи обліку (табл. 1.1.).
Таблиця 1.1.
Системи обліку в різних країнах
Кожна з цих систем має єдину взаємопов’язану структуру побудови:
первинної документації;
класифікації й кодування техніко-економічної інформації;
статистичної звітності;
бухгалтерського обліку;
електронної обробки інформації.
Разом з тим системи відрізняються одна від одної системами класифікації. Так, система обліку колишнього СРСР включає Класифікатор галузей народного господарства (КГНГ) та Класифікатор промислової і сільськогосподарської продукції (ОКП). Система обліку ООН містить Міжнародну стандартну класифікацію видів економічної діяльності (ISIC) та Класифікатор основних продуктів (СРС), а система обліку Європейського Союзу – Загальну класифікацію економічної діяльності (NAC) і Класифікатор товарів за видами діяльності (CPH).
Класифікації останньої з перерахованих систем є найприйнятнішими для України.
Загальна характеристика основних національних і міжнаціональних систем бухгалтерського обліку може бути представлена даними табл 1.2.
Таблиця 1.2.
Порівняльний аналіз національних і міжнаціональних бухгалтерських систем
1За винятком Угорщини, Чехії та Словакії.
В цілому облікова система на національному і міжнаціональному рівнях характеризується відповідним комплексом показників, головним з яких є:
1) Наявність та використання розвинутої системи національних бухгалтерських стандартів, які забезпечують отримання і використання достатньо повної інформації для прийняття рішень на мікро- та макрорівнях.
Національні бухгалтерські стандарти включають національний план рахунків, урядові накази та директиви, податкове законодавство та кодекси капітальних вкладень.
2) Національний план рахунків бухгалтерського обліку, який побудований на відповідній базі (прибутковій, продуктивно-виробничій, маржево-доходній, затратній).
3) Система організації бухгалтерського обліку в масштабі підприємства. При цьому для більшості облікових систем характерна наявність двох бухгалтерій: фінансової або загальної бухгалтерії та управлінської, аналітичної або допоміжної бухгалтерії. Перша розв'язує проблеми взаємовідносин фірми з державою, банками, акціонерами, постачальниками і покупцями, тобто має взаємовідносини зовнішнього характеру. Організація зовнішньої бухгалтерії, яка відповідає національній обліковій системі, у тій або іншій мірі регламентується державою, а у більшості випадків і групою держав у особі відповідних міжурядових організацій.
Управлінська, аналітична або допоміжна бухгалтерія скерована на розв'язання внутрішніх проблем, пов'язаних із підвищенням ефективності роботи в розрізі центрів відповідальності, центрів аналізу, сегментів діяльності.
Аналітична або допоміжна бухгалтерія організує синтетичний і аналітичний облік руху ТМЦ, готової продукції, розрахунків з робітниками і службовцями. Управлінська бухгалтерія, як правило, не регламентується державними і професійними органами, лише в окремих національних і міжнаціональних системах передбачається один або два класи рахунків в плані рахунків (французька облікова система, німецька облікова система та ін.).
Основна мета управлінської або аналітичної бухгалтерії зводиться до надання інформації та її аналізу по центрах відповідальності, сегментам діяльності та ін. В результаті на крупних фірмах і корпораціях управлінська бухгалтерія забезпечує облік і аналіз доходів (маржі), затрат і прибутку по декількох десятках і сотнях центрів відповідальності. При цьому в різних облікових системах взаємозв'язок між фінансовою і управлінською бухгалтеріями здійснюється різними способами за допомогою спеціальної системи рахунків, яка входить в управлінську бухгалтерію: відображаючих, паралельних, збірно- розподільчих тощо.
4) Методологія визначення кінцевого фінансового результату роботи підприємства. Кількість рівнозначних способів визначення прибутку (від 1 до 4) визначається розмірами фірми, наявністю однієї або двох бухгалтерій, фіскальними або управлінськими потребами, терміновістю отримання показників прибутку.
В результаті створюється і функціонує відповідна система, яка дозволяє:
а) визначати прибуток (збиток) в цілому по сумі, виходячи із елементів затрат і доходів;
б) по центрах відповідальності на основі статей затрат і доходів;
в) по даних бухгалтерських балансів шляхом співставлення підсумків статей активу і пасиву.
У дрібних індивідуальних виробництвах і фермерських господарствах прибуток (збиток) визначається:
г) по зміні чистих активів на протязі періоду із коректуванням отриманих результатів на витрати по власному споживанню господарства за звітний період.
5) Мета облікової системи скерована на визначення результатів діяльності підприємства та його внутрішніх підрозділів по відповідному показнику або системі показників: збільшення прибутку або доходу, максимізація прибутку, доходу або маржі, зниження собівартості, визначення створених резервів, накопиченого амортизаційного фонду.
Досягнення даної мети відбувається за допомогою відповідної системи рахунків, методів оцінки засобів і ресурсів, характерними для різних систем.
Крім наведеної вище класифікації облікових систем, виділяють також національні і міжнаціональні системи.
Поняття національної системи бухгалтерського обліку випливає з визначення облікової системи, наведеного раніше, і конкретизується рядом принципів:
історичне місце облікової системи (торгова стадія, підприємницька, організаційна, оптимізаційна, стратегічна);
використовувані методи обліку і оцінки виробничих запасів (вартість придбання, реалізаційна і середньозважена вартості, планова собівартість, методи першого поступлення–першого списання і останнього поступлення–першого списання);
методи відображення іноземної валюти в обліку і звітності фірми;
методи, що використовуються для нарахування амортизації та її відображення в обліку;
звітні форми і показники та їх регламентація;
зовнішні способи контролю за діяльністю фірм.
Відповідні відмінності у національних облікових системах мають місце практично по всіх ознаках, які визначають національну систему в розвинутих зарубіжних країнах і тих, що розвиваються.
Національна система бухгалтерського обліку дозволяє розв’язувати відповідні тактичні та стратегічні задачі розвитку економіки країни з врахуванням використання пріоритетного напрямку.
Міжнаціональні системи бухгалтерського обліку базуються на загальних принципах облікової системи із розповсюдженням основних принципів однієї або декількох національних систем на групу держав із диференційованим рівнем регламентації обліку.
Формування міжнаціональних систем займало в економічному розвитку значний період часу і характеризувалося появою у кінці XIX століття Англосаксонської і Французької систем, які переросли після ІІ світової війни у міжрегіональні облікові системи: Європейського економічного співтовариства, Організації африканської єдності, США і Канади, ІІівденно-Американських держав.
Паралельно із цим процесом проходив процес створення міжнародної системи бухгалтерського обліку та інтегрування вказаних міжнаціональних і регіональних облікових систем у Єдину міжнародну систему обліку і звітності.
1.2. Історичні етапи становлення міжнародної системи бухгалтерського обліку
Міжнародна система бухгалтерського обліку і звітності сформувалася на початку 80-х років внаслідок впровадження в практику міжнародних норм і стандартів в області бухгалтерського обліку і звітності і переходу організації управлінського обліку на стратегічний етап.
Історичні етапи становлення міжнародної системи бухгалтерського обліку характеризується такими даними (табл. 1.3.).
Таблиця 1.3.
Історичні етапи становлення міжнародної системи бухгалтерського обліку
Продовження таблиці 1.3.
Історія становлення системи бухгалтерського обліку включає такі етапи:
І Торговий етап зайняв в історичному розвитку майже 6 століть і характеризується появою подвійного запису, хронологічного і систематичного запасів в обліку, балансу, Головної книги, методів контролю і привів до створення національних торгових систем.
II Підприємницький етап характеризується появою промислової бухгалтерії, яка визначає собівартість окремих видів продукції, методів розподілення накладних витрат, десяткової системи класифікації рахунків. Завершення цього етапу охарактеризовано створенням планів рахунків підприємств.
III Організаційний етап розвитку і удосконалення бухгалтерського обліку в цілому характеризується державною стандартизацією бухгалтерського обліку, яка привела до появи і розвитку національних планів рахунків (Німеччина –1937 р; Франція – 1947 р. та ін.).
Основним вкладом у розвиток обліку на цьому етані є поділ бухгалтерії на дві: фінансову і аналітичну та появлення принципів управлінської бухгалтерії, яка розв'язує тактичні проблеми управління на основі визначення та аналізу результатів по центрах відповідальності, широкого використання в фінансовій та управлінській бухгалтерії планових показників: стандартів, норм, кошторисів, прогнозних даних та інше.
Внаслідок в бухгалтерії органічно використовується система планових показників, яка характеризує як загальні результати роботи підприємства, так і діяльність центрів відповідальності.
Бухгалтерія, яка акумулювала планові показники, отримала найменування бюджетної і представляла інформацію, яка характеризувала баланс, прибутки і збитки, самофінансування, постачання, виробництво, реалізацію, діяльність центрів відповідальності.
Бухгалтерія на цьому етапі інтегрувала функції обліку і планування і в її надрах народилася нова спеціальність "Управлінський контроль".
IV Оптимізаційний етап характеризується тим, що бухгалтерія поряд із рішенням тактичних завдань стала розв'язувати стратегічні задачі управління на основі використання в обліку ЕОМ і чіткою поділу затрат на змінні, пропорційні обсягу виробництва, і постійні або структурні, незалежні від обсягу виробництва, що є основою використання в обліку метода "директ-костинг".
Основною "дирекг-костинга", відомого в Європі, як маржинальної бухгалтерії є відображення в обліку декілька категорій марж і полумарж і віднесенням постійних витрат на фінансовий результат, тобто компенсування їх за рахунок маржі або вкладу, визначених відніманням з випуску (реалізації) змінних витрат. Звідси широке використання в обліку та аналізі поняття мертвої точки (критичного обсягу виробництва), тобто обсягу реалізації, компенсуючого постійні затрати і даючого нульовий фінансовий результат.
На цьому етапі міжурядові та професійні бухгалтерські організації провели аналіз національних і регіональних облікових систем і приступили до створення міжнародної системи бухгалтерського обліку.
V Стратегічний етап. На цьому завершилося в цілому створення міжнародної системи бухгалтерського обліку і з'явилось поняття стратегічної бухгалтерії, яка забезпечує прийняття стратегічних рішень та їх аналіз по даних стратегічного планування та обліку.
1.3. Міжнародні стандарти і принципи обліку
Розвиток процесів економічної інтеграції країн, створення міжнаціональних корпорацій, вільних економічних зон, створення та функціонування спільних підприємств, реалізація спільних проектів обумовило необхідність стандартизації обліку у світовому масштабі та гармонізацію національних облікових систем.
Облік, як мова бізнесу повинен будуватись на загальноприйнятій методології. Тільки в цьому разі можна говорити про співмірність облікової інформації, що подається у звітності, про інформаційне взаєморозуміння в бізнесі, про довіру з боку інвесторів.
На міжнародному рівні методологія обліку визначається:
– міжнародними стандартами;
– міжнародними принципами бухгалтерського обліку.
Стандарт бухгалтерського обліку – це нормативний документ, що визначає правила та процедури ведення бухгалтерського обліку і складання звітності.
Питаннями стандартизації бухгалтерського обліку займаються кілька міжнародних організацій. Серед них насамперед слід назвати Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), створений 29 червня 1973 року в Лондоні на основі угоди, укладеної організаціями професійних бухгалтерів Австралії, Канади, Франції, Ірландії, Мексики, Нідерландів та США. КМСБО в даний час об’єднує 143 професійні бухгалтерські організації із 104 країн світу. Це цілком незалежний орган, який займається розробкою міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО). Основні завдання КМСБО:
розробляти, видавати та вдосконалювати МСБО;
сприяти прийняттю та додержанню їх в усіх країнах;
надавати допомогу щодо вдосконалення та гармонізації національних законодавств в аспекті бухгалтерського обліку.
Іншою авторитетною міжнародною організацією є Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ), яка була створена в Мюнхені у 1977 році. Працює в тісному контакті з КМСБО. Сферою діяльності МФБ є розробка етичного, освітнього та аудиторського напрямків у бухгалтерському обліку.
Значну роль у справі стандартизації бухгалтерського обліку відіграє ООН через створену при ній у 1982 р. Міжурядову робочу групу експертів з міжнародних стандартів обліку і звітності. Метою цієї групи є вивчення питань обліку і звітності міжнаціональних корпорацій з розробкою відповідних рекомендацій для їх гармонізації, а також дослідження стану організації обліку та сприяння запровадженню МСБО у світовому масштабі.
Питаннями стандартизації та уніфікації обліку і звітності в країнах-членах ЄС займається Європейська спілка експертів по економічному і фінансовому обліку. Радою ЄС було прийнято дві директиви стосовно сфери бухгалтерського обліку та фінансової звітності: четверта Директива – “Форма та зміст річного фінансового звіту” від 25 липня 1978р., та сьома Директива – “Вимоги до підготовки консолідованої фінансової звітності та методи підготовки”, яка була прийнята 13 червня 1983р.
За період своєї діяльності Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку розроблено й опубліковано 32 стандарти. Процес розробки міжнародних стандартів з обліку та звітності є динамічним. Окремі раніше випущені стандарти уточнюються або замінюються новоствореними з урахуванням досвіду їхнього застосування та вимог сьогоднішнього дня. Слід також додати, що міжнародні стандарти з бухгалтерського обліку не є обов’язковими, вони виступають як рекомендації для запровадження.
Слід сказати, що міжнародні стандарти не регулюють техніки та методики обліку. Вона була і буде різною в різних країнах світу. Міжнародними стандартами регулюються лише основні принципові моменти, від яких залежить формування фінансових результатів діяльності підприємства, відображення у звітності результатів діяльності та фінансового стану підприємства.
Деякі стандарти мають загально-методологічний характер. До них належать, наприклад, стандарт № 1 – “Розкриття облікової політики”, № 5 – “Інформація, що підлягає розкриттю у фінансових звітах”, № 10 – “Ймовірність події та подій після дати складання балансу”, № 21 –“Вплив зміни валютних курсів”, № 29 – “Фінансова звітність у гіперінфляційних економіках” та інші.
Інші стандарти стосуються питань обліку та звітності об’єднань підприємств. Це стандарт № 22 – “Об’єднання компаній”, № 24 – “Розкриття інформації про партнерів”, №27 – “Консолідовані фінансові звіти”, № 28 – “Облік інвестицій в асоціації”, № 31 – “Фінансова звітність про частку в спільних підприємствах” та інші.
Є стандарти, які стосуються обліку, оцінки та подання у звітності окремих видів засобів, визнання і обліку доходів та витрат. До них слід віднести стандарти: № 2 – “Запаси”, № 4 – “Облік амортизаційних відрахувань”, № 13 – “Подання поточних активів і поточних пасивів”, № 16 – “Основні засоби”, № 17 – “Облік орендованого майна”, № 18 – “Доход”, № 25 – “Облік інвестицій” та інше.
Деякі міжнародні стандарти обліку відображають вирішальні питання окремих видів діяльності. Наприклад, № 9 – “Облік витрат на дослідження і розробки”, № 11 – “Облік будівельних контрактів”, № 30 – “Розкриття в фінансових звітах банків і подібних фінансових інститутів”.
Нарешті існують стандарти з обліку соціальної політики підприємств. Серед них № 19 – “Витрати на пенсійне забезпечення”, № 26 “Облік і звітність по програмах пенсійного забезпечення” тощо.
Кожна країна з розвинутою ринковою економікою відповідно до МСБО і принципів розробила і застосовує свої національні стандарти з бухгалтерського обліку, які мають певну орієнтацію.
Німецька модель стандартів спрямована на захист кредиторів. Вона дає змогу мати приховані резерви, добиватись поліпшення показників. Ця модель ґрунтується на методах консервативного мислення, осереднення прибутку.
Американська модель спрямована на захист інвестора. Сьогодні у США налічується понад 250 стандартів, які були прийняті протягом 230 років.
Між стандартами різних країн існують відмінності, пов'язані з різноманітністю діяльності різних країн, грошовими потоками, оцінкою запасів, оцінкою цінних паперів
Необхідно пам'ятати, що міжнародні стандарти бухгалтерського обліку не є домінуючими над законодавчими актами, які регулюють складання фінансової звітності у певній країні. Міжнародні стандарти є основою для вимог до бухгалтерського обліку в різних країнах світу; вони є базовими для національних систем обліку, які перебувають у стадії становлення. Дослідження свідчать, що 56 з 67 країн або безпосередньо застосовують МСБО, або їхні стандарти ґрунтуються на МСБО (табл. 1.4.). Більшість положень національних стандартів провідних розвинених країн (США, Великої Британії. Канади, Німеччини, Японії), що мають автономні стандарти, збігаються з МСБО.
Таблиця 1.4.
Результати дослідження щодо застосування МСБО в різних країнах
*Україну необхідно віднести до третьої групи країн.
Основою методології бухгалтерського обліку є його концептуальні принципи, у відповідності з якими і розробляються МСБО.
Принцип – це базові концепції, які кладуться в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, доходів, витрат та фінансових результатів.
Світова практика виробила загальноприйняті для всіх країн принципи бухгалтерського обліку, найважливіші з яких це:
1. Принципи подвійного запису, або двосторонності (double entry). Він обумовлює запис кожної операції двічі: в дебет одного і в кредит другого рахунку при цьому підсумки записів по дебету та кредиту рахунків повинні бути рівними.
2. Принцип автономності підприємства, або принцип одиниці обліку (accounting entity). Відповідно до цього принципу господарська одиниця, яка ідентифікується в обліку та звітності, відділяється від її власників або інших одиниць, тобто рахунки підприємства повинні бути відділені від рахунків його власників, співвласників, інших підприємств чи працівників. Одиниця обліку - це кожне окреме підприємство, відносно якого ведеться бухгалтерський облік і складається фінансова звітність. При ньому обсяг та характер інформації, яку представляють, повинні відображати відносні розміри підприємства.
Принцип грошового виміру, або грошової оцінки (mоney measurement). Він передбачає, що гроші є загальним вимірником, за допомогою якого здійснюється господарська діяльність, та грошова оцінка є відповідною базою для оцінки й аналізу у бухгалтерському обліку.
Принцип безперервності, або принцип триваючої діяльності (goingcocem concept). Він означає, що бухгалтерські працівники впевнені у продовженні діяльності господарської одиниці протягом розумного періоду, якщо відсутнє свідоцтво про зворотне, а також що господарська одиниця не буде ліквідована у найближчому майбутньому. Цей принцип є основою для включення у баланс статей за їх фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною активів та зобов'язань, які будуть реалізовані у разі ліквідації.
5. Принцип собівартості (сost concept). У бухгалтерському обліку оперують із собівартістю засобів, а не з їх ринковою вартістю.
6. Принцип матеріальності (materiality conсерt) полягає в тому, що в бухгалтерському обліку нехтують незначними обставинами і в той же час враховують всі суттєві. Наприклад облік використання олівців у роботі компанії: а саме, облік їх денного витрачення, зносу, визначення залишку – вважається нерозумним з практичної точки зору. Тому на основі принципу матеріальності в бухгалтерському обліку визначають, що олівці як засоби компанії повністю використовуються в момент їх придбання. Будь-який інший підхід пов'язаний з невиправданою витратою часу на проведення громіздких розрахунків. Таке рішення є простим та ефективним, хоча воно і буде менш точним, ніж теоретичний підхід. Розділення операцій чи подій на суттєві та не суттєві є суб'єктивним. До суттєвих відносять ті ділові операції, в результаті яких змінюється фінансовий стан підприємства. Формальних правил з цього приводу не існує.
7. Принцип періодичності (реrіоdisity). Господарська діяльність підприємства штучно може бути розділена на періоди. З огляду на це найважливішим у бухгалтерському обліку є факт віднесення кожної ділової операції чи події до певного звітного періоду.
8. Принцип нарахувань – це принцип запису бухгалтерських операцій в момент їх здійснення (ассrual bаsіs). Це означає, що доходи записують тоді, коли вони нараховані і коли готівкові гроші ще можуть бути не одержані; витрати записують тоді, коли вони нараховані та коли готівкові гроші ще можуть бути не сплачені. Для того, щоби представити корисну інформацію загального характеру для різних користувачів, метод нарахувань вважається найкращим порівняно з методом витоку грошових коштів (саsh bаsіs), коли запис доходів та витрат проводять тільки в момент надходження чи виплати грошей незалежно від періоду, до якого вони відносяться.
9. Принцип реєстрації доходу, або принцип реалізації (realization concept). Він визначає особливості реєстрації (запису) доходу. Його сутність полягає в тому, що відповідно до методу нарахування передбачається запис доходу тоді, коли він зароблений або отриманий чи явно може бути отриманий. Дохід вважається одержаним у тому разі, якщо одержано готівкові гроші за товари чи послуги або виставлено вимогу про сплату готівкою. Якщо управлінська ланка не впевнена в тому, що вся заборгованість по сплаті проданих товарів буде погашена, у звіті про прибуток нараховують резерв для цих безнадійних боргів у тому ж звітному періоді, в якому одержано валову виручку від реалізації продукції та послуг. Хоча більша частина доходів реєструється в момент реалізації, існують винятки, наприклад, метод поетапного виконання контракту (percentage of complektion method) та метод продажу в розстрочку (installment method).
10. Принцип відповідності (matching concept). Він визначає вибір періоду для реєстрації витрат. У звітному періоді відображають тільки ті витрати, які виникли, для одержання доходу звітного періоду. Якщо взаємозв'язок між доходами га витратами звітного періоду важко визначити, рекомендується використати метод "раціонального та систематичного" розподілу витрат, близький за сутністю принципу відповідності (наприклад, розподіл вартості довгострокових активів протягом всього терміну їх використання).
11. Принцип консерватизму, або обачності (сonservativizm concept), полягає в тому, що доходи враховують тоді, коли можливість їх одержання стає цілком визначеною подією, а витрати тоді, коли їх можливість є цілком імовірною подією. Обачність – це більша готовність до обліку потенційних збитків чи пасивів, ніж до обліку потенційних прибутків чи активів. Це виявляється, зокрема, в тому, що бухгалтер за будь-яких обставин прагне одержання прибутку, але не виключає і можливості збитків, а також у тому, що за наявності альтернативних варіантів оцінки вибирається той метод, який відображає меншу вартість. Таким чином, принцип дозволяє зменшити ризик рішень, які приймаються.
12. Принцип вартості-зиску – зиск з облікової інформації для осіб, які приймають рішення, має бути вищим, ніж вартість забезпечення такою інформацією. Ця концепція економічно розумна, але вигоди вимірювати складно.
13. Принцип постійності вимагає від підприємства застосування обраної облікової політики протягом тривалого часу. Зміни обраних методів обліку та оцінки мають бути обґрунтовані і докладно описані в додатку до фінансової звітності. Це стосується методів нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів, порядку нарахування зносу малоцінних предметів, створення резервів, методів обліку витрат виробництва, методів оцінки майна тощо.
1.4. Визначення обліку та його користувачі в зарубіжних країнах
За рубежем бухгалтерський облік часто називають основою бізнесу і вважають мовою ділової активності. Він широко використовується в діловому світі для опису взаємовідносин між різними організаціями, установами, капіталами, фірмами тощо, а його термінами і поняттями оперують менеджери, власники, інвестори, банкіри, юристи, бухгалтери – всі, хто тим чи іншим чином пов'язані з діловим життям.
Власне, під словом бухгалтерія здебільшого розуміють ведення бухгалтерських записів, тобто рахівництво. В дійсності, бухгалтерський облік за рубежем давно вийшов за рамки простої реєстрації. Предмет бухгалтерського обліку в даному випадку – це скоріше те, для чого призначені записи, їх аналіз та інтерпретація. Бухгалтер зацікавлений у встановленні залежності між явищами, фінансовими результатами і вивчає альтернативні шляхи ведення справи, вибирає найкращий варіант дій на майбутнє.
Отже, бухгалтерський облік за рубежем трактується як інформаційна система, котра вимірює, опрацьовує і передає фінансову інформацію про господарський об'єкт, який пізнається і досліджується користувачами для обґрунтування вибору альтернативного використання отриманих результатів при управлінні економічною діяльністю.
Цей сучасний погляд на бухгалтерський облік представлено на рисунку 1.1.
Ділова активність
Система обліку
Збір даних про операції, який завершується первинним обліком
Обробка даних: аналіз, оцінка, документуван-ня, що завершується книжковим обліком
Фінансові звіти: зві-тування перед заці-кавленими особами поза підприємством
Зацікавлені особи, що приймають рішення з питань бізнесу та економіки
Дані
Вплив
Рис. 1.1. Обіг економічної інформації в системі обліку
Облік функціонує у складному середовищі. Це середовище знаходиться під впливом таких чинників, як а) тип правління (демократія, монархія чи диктатура): б) тип економічної системи (вільне підприємництво чи соціалізм – демократичний централізм, командно-адміністративна система); в) галузь економіки (промисловість чи сільське господарство тощо); г) організації, що існують в цьому суспільстві (професійні спілки); л) тип регулювання та контролю (приватний чи державний сектор).
Також на стан обліку істотно впливають загальний рівень освіти та економічний розвиток суспільства. Облік – це інформаційна система користування, яка постійно пристосовується до зростаючих потреб суспільства. Суспільство є дуже складним і різноманітним середовищем, тому до обліку весь час виникають нові вимоги.
Бухгалтерський облік за рубежем має особливості у своїй побудові, які визначають його мету і завдання. Суть мети полягає в тому, що він ведеться згідно з інтересами власників приватної власності та захищає їх господарські позиції у діловому світі. Крім того, вони використовують його як своєрідний інструмент, який дає змогу детально досліджувати та аналізувати явища, процеси, що є на окремому підприємстві, та на базі цього матеріалу приймати відповідні управлінські рішення. Щоби прийняти вірне рішення та ефективно його виконати, приймаючий рішення повинен скористатися системою прийняття рішень, яка включає п’ять етапів або кроків (див. рис. 1.2).
Крок 1.
Встановлення мети
Крок 2.
Розгляд альтернатив
Крок 3.
Прийняття рішень
Крок 4.
Виконання рішень
Крок 5.
Зворотній зв’язок: перевірка чи досягнута мета
Рис. 1.2. Система прийняття рішень
Рух економічної інформації згідно кроків прийняття рішень представлено на рис. 1.3.
Різноманітна інформація.
Фінансові оцінки
Розгляд альтернатив
Рішення прийнято
Дії виконано
Ресурси використано
Результати отримано
Збір даних та їх класифікація
Аналіз, оцінка та документування
Вихідна інформація для осіб, приймаючих рішення
Процес прийняття рішень
Здійснення рішень
Система обліку (рис. 1.)
Власна оцінка та тлумачення
Нові та переглянуті рішення
Фінансові звіти
Зворотній зв’язок
Рис. 1.3. Обіг облікової інформації в процесі прийняття та здійснення рішень.
Звідси можна зробити такі висновки: 1) облік дає інформацію, яка допомагає прийняти рішення; 2) облік розкриває економічні наслідки раніше прийнятих рішень, оскільки рішення впливають на справи підприємства; 3) облік – це необхідний кожному підприємству запобіжний засіб контролю.
Особи, які приймають рішення називаються користувачами даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік та облікові дані використовуються значно ширше ніж прийнято вважати. Користувачі облікових даних можуть бути умовно поділені на три групи:
ті суб'єкти, які управляють бізнесом:
ті суб'єкти, що знаходяться поза підприємством, але мають до нього прямі фінансові інтереси;
ті особи, групи і органи, які мають непрямі фінансові інтереси до даного бізнесу.
Користувачі даних бухгалтерського обліку представлені більш детально на рис. 1.4.
Ділова активність
Ті, що мають непряму фінансову зацікавленість
Податкова влада
Федерація, штат, муніципа-літет
тощо
Регулюючі установи
Фондові біржі
Міжнародна торгівельна палата і т.д.
Інші установи
Плановики економісти
Рада економіч-них консульта-нтів; Міністе-рство державних резервів; Урядо-ві плановики
Фактори ділової активності
Бухгалтерський облік
Іншу групи
Профспілки, фінансові радники, покупці
Управління:
власники, партнери, Рада директорів, керівники фірм, менеджери, керівники міністерств, контролери
Ті, що мають пряму фінансову зацікавленість
Теперішні або потенційні інвестори
Теперішні або потенційні кредитори
Рис. 1.4. Користувачі даних бухгалтерського обліку
1.5. Організаційні форми бізнесу за кордоном
За кордоном, зокрема в США бухгалтерам слід засвоїти три основні організаційні форми бізнесу: індивідуальне підприємство, компанії і корпорації. Власне діло (одноосібне володіння), не потребує для створення, реєстрації дозволу жодної державної установи. Бухгалтери розглядають кожну форму як економічну одиницю, відокремлену від своїх власників, хоча офіційно тільки корпорації відокремлена від своїх власників. Найпростіша форма бухгалтерського обліку для індивідуального підприємництва. Але слід мати на увазі його суттєву відмінність від бухгалтерського обліку у компаніях і корпораціях.
Індивідуальне підприємництво – це бізнес, утворений однією людиною. Ця форма бізнесу дає індивідуальній особі засіб контролювати бізнес поза незалежністю від особистих інтересів. Але юридично індивідуальна фірма така ж економічна одиниця, як і особиста власність. Індивідуал отримує всі прибутки або несе збитки і являється боржником по всіх зобов'язаннях свого підприємства.
Велика кількість фірм у США відноситься до індивідуального бізнесу, для них притаманний невеликий розмір. Життя індивідуального підприємства закінчується за бажанням власника, у зв'язку з його смертю або нездатністю.
Компанія багато у чому схожа з індивідуальним підприємництвом, крім того, що має більше одного власника. Компанія є не економічною одиницею, юридично відокремленою від власника, а некорпоративним об'єднанням здібностей і ресурсів двох і більше людей. Партнери розділяють прибутки і збитки компанії. Будь-який компаньйон може заснувати компанію з іншою групою, і якщо це необхідно, персональні ресурси кожного компаньйона можуть бути залучені для погашення зобов'язань компанії. У деяких випадках один або декілька партнерів можуть обмежити власні зобов'язання, але по крайній мірі в одного з них вони повинні бути не обмежені. Компанія повинна розпастися, якщо змінюється право власності, коли компаньйон уходить або вмирає. Якщо бізнес продовжується, повинна утворитися нова фірма.
Корпорації – це фірми, які юридично відокремлені від її власників. Власники корпорації звертаються до відповідних установ штату з проханням про реєстрацію. Штат затверджує статут корпорації. Власники, чия власність виражена частками акціонерного капіталу корпорації, безпосередньо не контролюють операції корпорації. Замість цього вони вибирають раду директорів, які управляють корпорацією для вигоди акціонерів. За обмежену участь у діяльності корпорації акціонери користуються обмеженими зобов'язаннями. Тобто їх ризик збитку обмежений їх паєм. Якщо акціонери хочуть, вони можуть продати свої акції іншим особам, не впливаючи на діяльність корпорації. Передача права власності може бути здійснена без розпуску корпорації, тому час її існування не обмежений і не залежить від бажання або здоров'я власника чи компаньйона.
Корпорації мають декілька важливих переваг перед індивідуалами і компаньйонами, що робить їх досить ефективними у накопиченні капіталу для утворення і розвитку досить великих компаній. Навіть у меншості у порівнянні з іншими формами бізнесу вони вносять до економіки США значно більший внесок.
До основних переваг відносяться:
обмежена відповідальність акціонерів;
безперервність існування;
простота передачі права власності (акції);
можливість залучення потрібного капіталу шляхом випуску та продажу великої кількості акцій.
До вад корпорації відносяться:
а) вона втрачає безпосередній зв'язок з власниками;
б) прибуток корпорації підлягає подвійному оподаткуванню (спочатку оподатковується прибуток корпорації, а потім дивіденди, одержані акціонерами).
Бухгалтерський облік за рубежем є приватногосподарською справою, тому його організація і методологія регламентовані лише в межах компетенції окремого підприємства. Загальним для всіх підприємств є тільки методологічні прийоми бухгалтерською обліку, що стосується лише техніки бухгалтерських записів, які полягають у грошовій оцінці господарських явищ; в записі господарських операцій (методом подвійного запису) і балансовому узагальненні поточних звітних даних в кінці звітного періоду. Кожне зарубіжне підприємство – самостійна господарська одиниця, яка сама спостерігає, відображає і контролює рух свого капіталу, господарські процеси і розрахунково-кредитні відносини з іншими підприємствами.
Тема 2. ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ТА УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ЗА КОРДОНОМ
2.1. Об'єктивна необхідність поділу бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський
За кордоном бухгалтерський облік прийнято поділяти на дві частини: фінансовий облік і управлінський облік. Цей поділ не є самоціллю, а випливає з необхідності інформаційного забезпечення зовнішніх та внутрішніх споживачів в умовах ринку.
Турбота про збереження таємниці секретів виробництва, технології, формування собівартості та прибутковості окремого виду продукції, яка виробляється - примусила підприємців створити два автономні підрозділи бухгалтерії.
Перший підрозділ – фінансова бухгалтерія обліковує засоби підприємства за їх видами і джерелами, поточні витрати і доходи підприємства, розрахунки з дебіторами і кредиторами, банками, з державою по податках, з акціонерами чи іншими третіми особами. За даними цієї бухгалтерії в кінці року склада...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора