Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Історія становлення багатопартійності в Україні
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Політологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
2. Історія становлення багатопартійності в Україні.
Історія становлення української багатопартійності має свої особ ливості та специфіку. А тому сучасну партійну систему в Україні доцільно розглядати за певними періодами її становлення.
Перший період української багатопартійності, опозиційно-переддержавний, хронологічно охоплює відрізок часу од утворення перших сучасних українських партій (осінь 1989 року) до юридичного виз нання статусу самостійності України (1 грудня 1991 року). Натоді си стема ідеологічного забезпечення всіх партій та їхнє ідейне кредо бу ли значною мірою уніфіковані. Самоідентифікація партійних структур у політичному спектрі йшла за периферійними позиціями. Дала себе знати схожість різних політичних сил у підході до проблем державо творення, соціально-економічного устрою суспільства, релігійних, культурологічних, екологічних тощо. Програми партій мали загально-декларативні гасла, апелювали до всього народу України, аби не зменшити зону ідеологічного впливу. Якраз цим пояснюється на явність у документах різних партій та угруповань великої кількості за гальнодемократичних догм.
Якщо спробувати класифікувати загальноукраїнські партії озна ченого вище періоду, можна зробити такий висновок: з 11 партій усі, за винятком Комуністичної партії України, вистоювали ідеї парла ментської демократії і приватної власності. Щодо державного статусу України, ті ж 10'партій (за винятком КПУ) прямували до суверенітету України — або в системі співдружності, або із самостійницьким стату сом. Демократична партія України, Ліберально-демократична партія України, Народна партія України, Об'єднана соціал-демократична партія. Партія демократичного виродження України, Партія Зелених України, Соціально-демократична партія України, Українська респу бліканська, Селянсько-демократична та Християнсько-демократична партії були одностайними у боротьбі за суверенітет, демократію, ри нок, плюралізм і проти комуністичної ідеології. Саме це, попри різні негативні тенденції, стало головною передумовою спільної діяльності, яка призвела до проголошення незалежної демократичної України. Нові партії були малочисельні, політично наївні, не залучені до ме ханізмів державної політики. Між ними почалися розмежування, тер тя, протиборство лідерів.
Од часу проголошення самостійної Української держави офор млюється якісно нова ситуація в суспільстві. Відтак партійні структури, маючи тільки попередні програми без механізмів їх реалізації, стають неповноцінними суб'єктами політичної системи. У такому стані розпо чали свою діяльність політичні партії України на наступному етапі української багатопартійності, який можемо умовно назвати "лояльнодержавним " Хронологічно цей період можна окреслити від грудня 1991 до початку 1993 року.
Після Всеукраїнського референдуму та виборів Президента вия вилося, що цільові установки, на основі яких блокувалися провідні політичні сили, і власна політика Президента збіглися. Почався процес "оксамитового" одержавлення партій. Такий процес, з одного боку, спричинив розкол опозиції.
У цей же період формувався тип партійної системи, який мав еле менти мультипартійносгі (значна кількість партій) та крайньої поляризованості (представлені крайні полгтичні теології: ліва — соціалістами і комуністами та права — національно-радикальними організаціями, що формувалися в 1992—93 роках).
Наступний етап — передвиборчий — видатний перенесенням центру ваги на підготовку до виборчої кампанії. Це визначило го ловні завдання партій: впливати на ухвалення Верховною Радою України оптимального виборчого закону та шукати прийнятні гасла виборчої програми.
Результатом цього стало ухвалення Закону про вибори на мажо ритарній основі із застереженням прав політичних партій як суб'єктів виборчої системи (однак за більш складною процедурою висування кандидата у депутати, ніж від груп виборців).
За умов відсутності розгалуженої організаційної структури та до статньої кількості підготовлених кандидатів у депутати політичні партії опинилися у досить скрутному становищі напередодні виборів, що проводилися за мажоритарною системою. За результатами виборів (із застереженням щодо значної кількості порушень виборчого зако нодавства) можна зробити низку висновків:
— виборці віддали перевагу кандидатові в депутати від політич ної партії або політичної команди;
— втім, регіональний характер впливу політичних партій, незбалансованість передвиборчих програм та дій кандидатів не дали змо гу створити структуровану правлячу та опозиційну коаліції партій у Верховній Раді України.
Нині Україна заступила на етап "партійної трансформації", що його визначає об'єднавчий процес малочисельних політичних партій у таких ідеологічних та політико-економічних концепціях: комуніс тичній та соціалістичній; соціал-демократичній; ліберальній; консер вативній.
Остання в силу історичних причин репрезентована до певної міри націонал-демократичною, християнсько-демократичною та різнотиповими концепціями націоналізму (інтегрального націоналізму).
Становлення багатопартійності в сучасній Україні.
Перспектива утворення партійної системи
З проголошенням у колишньому СРСР, у тому числі в Україні, політики перебудови, почали створюватися політичні структури, які спершу обстоювали послідовну соціалістичну демократію, а відтак — просто демократію, зосереджуючись на культурно-просвітницькій діяльності (Український культурологічний клуб у Києві 1987 р.), то вариство Лева та молодіжний дискусійний політклуб у Львові, 1987 р.). Згодом почали формуватися організації політичного спрямування.
У становленні української багатопартійності виділяють три етапи.
Допартійний етап (з весни 1988 р. до весни 1990 р.). На цьому етапі виникають політизовані й політичні орга нізації, що своєю діяльністю підготували умови і дали по штовх процесові творення партій. Розпочався вів зі створення в березні 1988 р. Української Гельсінської спілки (УГС), яка першою заявила про необхідність побудови са мостійної української держави. У тому ж році виникли Демократичний союз та Народна спілка сприяння перебу дові. А в січні 1988 р. відбувся перший з'їзд Українського християнсько-демократичного фронту, через рік — уста новча конференція Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка, дещо пізніше — Українського товариства Меморіал». Політичне життя активізувалося після опу блікування 16 лютого 1989 р. у газеті Літературна Укра їна» проекту програми сприяння перебудові Народного Руху України (НРУ). У вересні 1989 р. в м. Києві відбув ся установчий з'їзд НРУ як політизованого громадського об'єднання, у жовтні заявила про себе нечисленна, але надрадикальна Українська національна партія.
Етап початкової багатопартійності (кінець 1990 р. — до подій 19—24 серпня 1991). Започаткував його установчий з'їзд Союзу трудящих України за перебудову, що відбувся 24 лютого 1990 р. У квітні того ж року було засновано пар тію Державна самостійність України (ДСУ), Український християнсько-демократичний фронт реформувався в Українську християнсько-демократичну партію (УХДП), Українська Гельсінська спілка — в Українську республі канську партію (УРП). У травні відбувся установчий з'їзд Об'єднаної соціал-демократичної партії України (ОСДПУ), а через місяць заявила про себе Українська селянська де мократична партія (УСДП) та Українська народно-демо кратична партія (УНДП).
1 липня 1990 р. в Києві відбулася перша сесія Україн ської міжпартійної асамблеї (УМА), яку заснували партії та об'єднання національно-демократичного спрямування: УМА оголосила реєстрацію громадян Української Народ ної Республіки (УНР) на основі закону про громадянство УНР 1918 р. і скликання національного конгре су, виступила за створення Національних Збройних сил, Національної Служби Безпеки та Національної поліції.
Восени 1990 р. політичний спектр України розширили Селянський Союз України, Народна партія України, Лібе рально-демократична партія України. У грудні 1990 р. члени КНРС, які утворювали демократичну платформу в тодішній КПУ, створили партію демократичного відро дження України (НДВУ), тоді ж відбувся установчий з'їзд Демократичної партії України (ДПУ).
Посткомуністичний етап (від серпневих подій 1991 р. до виборів до Верховної Ради України в березні 1994 р.). Відзначається принципово новими політичними і соці ально-економічними умовами. Після серпневих подій 1991 р. КПРС та її регіональне відділення в Україні КПУ були заборонені. 24 серпня 1991 р. було проголошено не залежність України, що уможливило демократичні пере творення в ній. Процес творення партій отримав нові мо жливості й стимули. У вересні 1991 р. відбувся установ чий з'їзд Ліберальної партії України (ЛПУ), у жовтні — установчий з'їзд Соціалістичної партії України (СПУ). На основі Української міжпартійної асамблеї було ство рено Українську Національну Асамблею (УНА).
У 1992 р. в Києві було створено Українську консерва тивну республіканську партію (УКРП), Християнсько-де мократичну партію України (ХДПУ). Внаслідок об'єд нання Української національної та Української народно-демократичної партії утворилася Українська національна консервативна партія (УНКП). Активно виникали нові партії в 1993—1994 рр., серед яких Народний Рух Укра їни (НРУ), Комуністична партія України (КПУ).
Багатопартійність в Україні стала фактом.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора