Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Суть і види податків
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Інші
Варіант:
1
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЛЕКЦІЯ 1. Суть і види податків
План
1. Поняття і функції податків.
2. Принципи і елементи оподаткування.
3. Класифікація податків і їх характеристика.
1. Поняття і функції податків
Історія виникнення податків досить давня. Вважається, що податки виникли разом з утворенням держави. Держава не могла забезпечити ефективне виконання своїх функцій без відповідної системи надходжень. У результаті, виникла потреба в створенні основного джерела наповнення казни або бюджету держави. Цим основним інструментом і в далекому минулому і на даний час вважаються податкові платежі. Податковими платежами вважаються - податок, збір і плата.
Податок - це обов'язковий платіж, який стягується до бюджетів всіх
рівнів з фізичних і юридичних лиць в безперечному порядку (податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток, ПДВ).
Збір - це платіж, який стягується в основному до державних
цільових фондів і місцевих бюджетів (пенсійний збір, ринковий збір, курортний збір).
Плата - це сума коштів, яка повертається державі (в основному)
за тимчасове або постійне користування ресурсами (плата за воду, рентна плата, орендна плата).
Сукупність податків, зборів і інших обов'язкових платежів складає податкову систему держави. Встановлення і відміна податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а також пільги їх платникам надаються Верховною Радою України, ВР АРК і місцевими радами народних депутатів.
Податки є найважливішою і якнайдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства.
По економічному змісту податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідного для виконання державою її функцій.
Централізований фонд грошових коштів держави може бути сформований як за рахунок податків, так і за рахунок інших надходжень, таких як: плата; відрахування; власні доходи держави і неподаткові доходи. Ці поняття необхідно розрізняти за допомогою ознак, які характеризують ту або іншу фінансову категорію. Зараз в Україні питома вага непрямих податків досить значна, хоча спостерігається тенденція до їх зменшення в загальній структурі бюджетів в порівнянні з прямими податками.
Суть податків як економічній категорії відображається в їх функціях. Оскільки податкова система є однією з складових фінансової системи, функції податків витікають з функцій фінансів. Податки в основному виконують дві функції: фіскальну і регулюючу.
Суть фіскальної функції полягає в тому, що саме за допомогою податків і зборів забезпечується наповнення бюджетів всіх рівнів і відповідно джерел формування доходів держави.
Фіскальна функція забезпечує:
- досягнення максимально можливого балансу між доходами і витратами бюджету держави ;
- рівномірний розподіл сум податкових надходжень між сферами бюджетної системи;
- стабілізацію регіонального рівня соціального забезпечення громадян і забезпечення соціальних гарантій;
- досягнення високого рівня соціальної інфраструктури в державі і рівня соціальних
гарантій в окремому регіоні;
- забезпечення потреб науки, освіти, охорони здоров'я, оборони і управління.
Шляхом оподаткування досягається: *регулювання попиту і пропозиції, *стимулювання заощаджень, *вирівнювання індивідуальних доходів громадян, *стимулювання особистого підприємництва, *утримання інфляції, *поява нових робочих місць, *розвиток народних ремесел, прикладного мистецтва.
Отже, через фіскальну функцію системи оподаткування задовольняються загальнонаціональні потреби, а за допомогою розподільної функції формуються протидії надмірному фіскальному тиску, тобто створюються дієві механізми, які забезпечують баланс економічних інтересів держави, юридичних і фізичних осіб.
*Суть регулюючій функції податків полягає в можливості держави через діяльність податкового механізму забезпечувати процес регулювання соціально - економічних відносин. Тобто за допомогою податкових ставок і податкових пільг держава прагне регулювати процес накопичення капіталу, рівень платоспроможності, темпи розширеного відтворювання, захист малозабезпечених верств населення, перерозподіл доходів. В основному діяльність регулюючої функції направлена на економічні і соціальні процеси в суспільстві.
2. Принципи і елементи оподаткування
Оподаткування як окрема категорія економічного процесу повинне базуватися на властивих йому принципах.
Принципи оподаткування: Законність, обов'язковість, повнота сплати, своєчасність.
Суть принципу законності полягає в тому, що всі податки і збори повинні знайти своє відображення в Законах України, Указах Президента, ухвалах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України і органів місцевого самоврядування. Ці документи повинні передбачати єдину методику нарахування і сплати податку, а також єдині стандарти бланків податкової звітності на всій території держави.
Принцип обов'язковості характеризує податки як безапеляційну економічну категорію, йому винні підкорятися всі особи, які є платниками, незалежно від віку, підлоги, національності, віросповідання і соціального положення.
Суть принципу повноти сплати полягає в тому, що платити податки і збори необхідно в повному об'ємі в нарахованій сумі, з метою недопущення виникнення дефіциту бюджету на всіх рівнях.
Своєчасність сплати податків і зборів має істотне значення, адже від цього залежить, чи буде можливість профінансувати у встановлений термін або період в повному об'ємі заплановані витрати.
В основі побудови механізму стягнення податків лежать такі елементи системи оподаткування, як суб’єкт оподаткування, об’єкт оподаткування, джерело сплати, ставка податку, одиниця оподаткування і квота.
Суб'єкт оподаткування - це платник податків, тобто фізична або юридична особа, яка забезпечує і безпосередньо проводить його сплату. Платниками податку і інших обов'язкових платежів є юридичні і фізичні особи, на які, відповідно до діючого законодавства, покладений обов'язок платити податки і інші обов'язкові платежі.
Права суб'єктів оподаткування:
1) подавати ДПА (ДПІ) документи, які засвідчують право на пільги щодо
оподаткування в порядку, встановленому законодавчими документами;
2) ознайомлюватись і одержувати акти перевірок, проведених ДПА (ДПІ);
3) оскаржувати у встановленому законом порядку рішення ДПА (ДПІ) і її
службових осіб.
Обов'язки суб'єктів оподаткування:
1) платити своєчасно і в повному обсязі належні суми платежів у встановлений
термін;
2) своєчасно подавати звітність в ДПА (ДПІ);
3) вести податковий облік;
4) надавати службовим особам ДПА (ДПІ), необхідні документи для перевірок з питань правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати податків.
Суб'єкти оподаткування несуть відповідальність за порушення податкового законодавства, тобто до платника, який не має у встановлений період бухгалтерських звітів за наслідками фінансової діяльності, застосовуються штрафні санкції, а саме: юридичні особи - 110% суми податку, обчисленого за попередній звітний період, фізичні особи - суми податку за попередній період. Якщо суб'єкт оподаткування не подав, або несвоєчасно подав декларації, розрахунки і інші документи, необхідні для розрахунку і сплати податків, платники податків додатково платять до бюджету 10% належних до сплати сум податків. У разі приховування (заниження) суми податку з платників стягується сума додатково нарахованого податку і штраф в двократному розмірі тієї ж суми, у разі повторного порушення протягом року - штраф в п'ятикратному розмірі.
Службові особи і громадяни, винні в порушенні податкового законодавства, притягуються до адміністративної і кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства.
Об’єкт оподаткування - економічна категорія, яка оподатковується. Ним виступають прибуток, додана вартість продукції, робіт або послуг, контрактна вартість товарів, митна вартість товарів, земля, транспортні засоби, природні ресурси (ліс, надра, вода). Ключовим об'єктом оподаткування виступає дохід або прибуток. При оподаткуванні дохід може збільшитися або зменшитися на відповідну суму коштів.
Джерело сплати - це дохід платника, з якого платиться податок. Джерелом виплат
виступають прибуток, виручка від реалізації, позареалізаційні доходи.
Одиниця оподаткування - це фізичний або грошовий еквівалент, яким проводиться сплата або зарахування в рахунок податкових платежів.
Ставка оподаткування - це розмір податку на одиницю оподаткування.
Квота - це частка податку в доходах платника, тобто та частина прибутку, який необхідно перерахувати до бюджету, цільові фонди, відповідно до чинного податкового законодавства. Після віднімання квоти суб'єкт діяльності одержує чистий доход, яким він має право розпоряджатися на власний розсуд і відповідно до установчих документів і договорів.
3. Класифікація податків і їх характеристика
Класифікація податків дає можливість більш повно освітити єство і функції податків, показати їх роль в податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально - економічну сферу. Податки класифікують по декількома ознаками.
*По економічному змісту податки діляться на: податки на доходи (податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток,) податки на споживання (податок на додану вартість, акцизний збір), податки на майно (податок з власників транспортних засобів, податок на нерухомість).
*В залежність від рівня державних структур податки підрозділяються на: загальнодержавні і місцеві, які відповідно встановлюються Верховною Радою України або місцевими порадами. До загальнодержавних податків відносять податки і збори, які платяться до державного бюджету або до державних цільових централізованих фондів (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, пенсійний збір, збір у фонди соціального страхування, податок на доходи і т.п.). До місцевих податків відносять податки і збори, які платять до місцевих бюджетів - комунальний податок, податок з реклами, готельний збір, збір за парковку автомобілів, ринковий збір, курортний збір і т.п.
За засобом стягнення розрізняють два види податків - розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно потребам в доходах, а потім цю суму розподіляють по окремих територіальних одиницях або платниках (акцизний збір, ПДВ, прибутковий податок з громадян). Окладні податки передбачають спочатку встановлення ставок, а потім визначення сум податків для кожного платника окремо, наприклад, фіксований сільськогосподарський податок.
В залежність від форми оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо пропорційно залежить від результатів фінансової діяльності. У свою чергу, прямі податки діляться на дві групи особисті і реальні. Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника. Видами особистих податків є: прибутковий податок, майновий податок, податок на спадок, податок на дарчу. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать: земельний, домовий промисловий, податок на грошовий капітал. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника не залежить від його доходів.
В світовій практиці існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія, митний збір. Нині в Україні стягуються акцизи, які, у свою чергу, складаються з універсальних і специфічних акцизів і митного збору. Отже, акцизи діляться на: специфічні і універсальні. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, з яких вони стягуються, і диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів і більш широкою базою оподаткування.
В світовій податковій практиці існує три форми універсальних акцизів: податок з продажу (купівлі) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість.
Об'єктом оподаткування податку з продажів в ланцюжку оптової або роздрібної торгівлі є валовий дохід на кінцевому етапі реалізації або виробництва товарів, тобто оподаткування проводиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.
Податок з обороту стягується з валового обороту, на всіх етапах руху товарів. З цим пов'язаний основний недолік податків цієї групи - кумулятивний ефект. Його суть в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, які були сплачені раніше, на попередніх етапах руху товарів.
Податок на додану вартість виплачується на всіх етапах руху товарів, але об'єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а додана вартість, яка зберігає переваги податку з обороту, але разом з тим ліквідовує його головний недолік - кумулятивний ефект.
Фіскальна монополія - це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виняткове право на виробництво і реалізацію окремих товарів по встановленими їм цінами, наприклад: сигарет, горілки, спирту.
Мито встановлюється при переміщенні товарів через митну межу держави, тобто при ввезенні, вивозі або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків, стягнення митного збору має на меті не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. Залежно від мети введення, розрізняють наступні види митного збору: спеціальне, сезонне, компенсаційне, антидемпінгове, адвалерне, специфічне.
ЛЕКЦІЯ 2. ПОДАТКОВА СИСТЕМА І ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА
План
1. Суть, значення і роль податкової системи в системі державних доходів.
2. Податкова політика і її характеристика.
3. Склад податкової системи України.
4. Порівняльна характеристика податкових систем в економічно розвинених
державах світу.
Суть, значення і роль податкової системи в складі
державних доходів
Держава для виконання власних функцій привертає фінансові ресурси за допомогою двох шляхів - податкових надходжень і неподаткових платежів. В умовах існування різних форм власності основним методом формування доходів держави є податки і збори, які формують податкову систему.
До податкових надходжень відносять податки і збори, які передбачені системою оподаткування в державі.
До неподаткових платежів відносять ті доходи, які не включені до складу податкової системи, а саме:
- пряме вилучення доходів підприємств, які знаходяться в державній формі
власності;
- платежі за використовування державних ресурсів, угідь і майна;
- надання послуг (оренда, факторингові договори);
- емісія (випуск грошей або цінних паперів);
- позики (міжнародні фонди, продаж цінних паперів).
Податкова система - це сукупність всіх видів податків і зборів, які здійснюються в державі.
Побудова ефективної податкової системи можлива тільки після виконання відповідних вимог, а саме - системності, встановлення визначальної бази системи, формування правової основи і початкових принципів.
Визначальною базою побудови податкової системи є потреба в джерелах фінансування, які необхідні державі для виконання покладених на неї функцій.
Правову основу системи доходів держави складають відносини власності між суб'єктами господарювання.
Початковими принципами побудови податкової системи виступають: обов’язковість, рівнозначність і пропорційність, соціальна справедливість, економічна обґрунтованість, рівномірність сплати, єдиний підхід, доступність.
У сфері оподаткування формуються специфічні групи взаємостосунків між суб'єктами податкового права:
1) між державою і податковими службами;
2) між податковими службами і платниками.
В першій групі від імені держави виступає законодавча влада в країні, яка формує податкове законодавство на підставі пропозицій органів державної податкової служби.
Відносини між податковими органами і платниками можна розділити на: відносини щодо сплати податків і відносини щодо стягнення податків. В першому випадку вони охоплюються регулятивними нормами і забезпечують своєчасне надходження податкових платежів за власною ініціативою платників. В другому - це спектр охоронних норм, які визначають стягнення податків з боржників, у тому числі механізми штрафів, пені за ініціативою ДПС.
Напрями залучення засобів до бюджетів і фондів в системі оподаткування :
оподаткування фізичних осіб, оподаткування юридичних осіб, відрахування і внески до цільових фондів.
Оподаткування фізичних осіб здійснюється за допомогою наступних видів податків: податок з доходів фізичних осіб, податок на майно, платня за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на промисел, державне мито, єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва.
Оподаткування юридичних осіб здійснюється при допомозі податку на додану
вартість, акцизного збору, митного збору, податку на прибуток, податку на майно, платні за землю, фіксованого сільськогосподарського податку, відрахувань на геологорозвідувальні роботи, плати за використання природних ресурсів, плати за забруднення навколишнього середовища, державного мита, місцевих податків і зборів.
Відрахування і внески до цільових фондів здійснюються в:
пенсійний фонд; фонд соціального страхування; фонд зайнятості населення; фонд конверсії; інноваційний фонд; позабюджетні фонди місцевого самоврядування; інші фонди.
Є три види податкової системи:
- пропорційна система, при якій рівень оподаткування зростає у міру зростання
доходів платників;
- регресивна система, при якій рівень доходів зростає більшими темпами, ніж
рівень оподаткування;
прогресивна система, при якій рівень оподаткування випереджає рівень
одержаних доходів.
Роль податків у формуванні доходів бюджету визначається через співвідношення між сумою податкових надходжень до бюджету, сумою груп податків, згрупованих по певних класифікаційних ознаках, і нарешті, сумами окремих податків з одного боку, і загальною величиною доходів бюджету з іншою. Найбільша питома вага тієї або іншої групи податків, виду податку свідчить про їх значну ролі у формуванні бюджету.
2. Податкова політика і її характеристика
Ефективність податкової системи в державі значною мірою залежить від податкової політики, яку проводить держава.
Податкова політика - це діяльність держави у сфері визначення і стягнення податків.
Саме через податкову політику держави відбувається становлення і розвиток податкової системи держави.
Основні принципи податкової політики: фіскальна ефективність, економічна ефективність, соціальна справедливість.
Принцип фіскальній ефективності передбачає наступні елементи: достатня сума доходів, мінімізація витрат на збір доходів, запобігання ухиленню від сплати платежів до бюджету, еластичність (гнучкість) податкової системи, рівномірний розподіл податків між адміністративно-територіальними одиницями.
Достатність доходів повинна відображати баланс між джерелами фінансування і шляхами їх використовування. Тобто заплановані витрати в державі повинні бути забезпечені відповідними доходами за рахунок діяльності податкової системи.
Запобігання ухилень від сплати податків може бути досягнуто, по-перше, за рахунок створення такої системи платежів до бюджету, яка б вельми високим рівнем оподаткування не створювала зацікавленості в несплаті податків; по-друге, за рахунок створення ефективної системи контролю за правильністю і своєчасністю сплати податків платниками.
Для мінімізації ухилень від сплати податків необхідно з'єднати обидва з названих методів, оскільки при високому рівні оподаткування навіть дуже сильне збільшення контролю над адміністративною системою сплати податків не забезпечує їх задовільного стягнення, тоді як витрати на утримання цієї системи значно зростають.
Показник еластичності системи доходів бюджету показує, як змінюється об'єм надходжень до бюджету залежно від зміни об'єму валового внутрішнього продукту. Податкова система з показником еластичності, близьким до одиниці, відповідає як інтересам бюджету, оскільки забезпечує автоматичне збільшення доходів в умовах економічного підйому, так і інтересам платників. Оскільки в період кризи з падінням промислового виробництва автоматично зменшуються і вимоги до сплати податків, що не приводить до збільшення податкового тягаря в несприятливий для виробників період.
Принцип економічної ефективності в процесі формування податкової системи має неоднозначне визначення. Податкові відносини виникають на стадії перерозподілу національного доходу, і через податкову політику держава втручається у відносини перерозподілу.
Отже, податкова політика впливає тим або іншим чином на економічні процеси,
незалежно від волі держави.
При подальшому зростанні питомої ваги податків в обсязі ВВП виникає необхідність мобілізувати необхідні засоби найраціональнішим шляхом, тобто зводячи до мінімуму негативні наслідки для розвитку економіки.
Принцип соціальній справедливості означає, що платниками податків повинні виступати всі члени суспільства, які одержують доходи. Прямі і непрямі податки в рішенні цієї проблеми мають різне значення. Традиційним є відношення до непрямих податків як до регресивних в соціальному плані в розвинених країнах світу.
Стягнення непрямих податків на предмети не першої необхідності по високих ставках, споживачами яких є сім'ї з досить великим рівнем доходу, дещо пом'якшує проблему соціальної справедливості, але це не значить, що вона розв'язується (в державах з розвиненою ринковою економікою).
Переваги прямих податків в рішенні проблем соціальної справедливості полягають в тому, що рівень оподаткування прямо пов'язаний з доходами, які одержують фізичні і юридичні особи.
В Україні реальним прикладом соціальної справедливості при оподаткуванні доходів було вживання шкали обкладення прибутковим податком громадян. Хоча, починаючи з 1 січня 2004р., в Україні введена єдина ставка податку на доходи громадян, а це практично зводить до нуля використання принципу соціальної справедливості в системі оподаткування.
3. Склад податкової системи України
Склад податкової системи України передбачений Законом "Про систему оподаткування", з доповненнями і поправками в редакції 1997г. Податкова система України складається із загальнодержавних і місцевих податків і зборів.
Загальнодержавні податки і обов'язкові платежі:
1. Податок на додану вартість
2. Акцизний збір.
3. Податок на прибуток підприємств.
4. Податок з доходів фізичних осіб
5. Ввізні і вивізні мита
6. Державні мита
7. Податок на землю
8. Рентні платежі
9. Збір за геолого-розвідувальні роботи, виконані не за рахунок грошей державного бюджету.
10. Збір за спеціальне використання природних ресурсів.
11. Збір за забруднення навколишнього середовища.
12. Збір на обов'язкове соціальне страхування.
13. Збір на обов'язкове пенсійне страхування.
14. Збір до державного інноваційного фонду.
15. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
16. Відрахування і збори на будівництво, реконструкцію і ремонт доріг загального користування.
17. Фіксований сільськогосподарський податок.
18. Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва.
19. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
20. Єдиний збір, який здійснюється в пунктах пропуску через державну кордон.
З переліку загальнодержавних податків і зборів виключений збір до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення.
Загальнодержавні податки і збори платяться до державного бюджету і державних цільових централізованих фундацій.
Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансову політику і фінансовий стан держави.
Види місцевих податків і зборів:
- податок з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і
механізмів
- податок на промисел
- податок з реклами
- комунальний податок
- готельний збір
- збір за парковку автотранспорту
- ринковий збір
- збір за видачу ордеры на квартиру
- курортний збір
- збір за участь в скачках на іподромі
- збір за виграш в скачках на іподромі
- збір з лиць за участь в грі на тоталізаторі на іподромі
- збір за право користування місцевою символікою
- збір за право проведення кіно-телезйомок
- збір за право проведення місцевого аукціону, конкурсного збору, лотереї
- збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, який прямує за кордон
- збір за видачу дозволів на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг
- збір з власників собак
- збір за право використовування суб'єктами підприємницької діяльності
приміщень, зв'язаних з їх діяльністю, які знаходяться в центральній частини населеного пункту і в будинках, які є пам'ятниками культури
Порівняно з податковими системами розвинених країн в Україні діє єдина ставка ПДВ - 20%, хоча існує і нульова ставка. Недоліком єдиної ставки є те, що існує повна відсутність диференціації об'єктів оподаткування, у відмінності від ставок, які діють в податкових системах розвинених держав світу.
Неможливо обійти увагою і податок на прибуток. Ставка цього податку в Україні складає 25%.
Податок з доходів фізичних осіб є основним податком для фізичних осіб як в Україні, так і за її межами. В структурі податкових надходжень до бюджету. він складає близько 27%. Оподаткування доходів з 1 січня 2004р. здійснюється по єдиній ставці 13%, а з 1 січня 2007 р. вона складатиме 15%.
4. Порівняльна характеристика податкових систем в економічно розвинених
країнах світу
В умовах ринкових відносин податкова система виступає важливим елементом регулювання економічних і соціальних процесів в державі. Ефективність її функціонування визначається найрізноманітнішими чинниками і, перш за все економічним положенням, рівнем податкової культури, досягненнями економічної науки. Проте, існують узагальнюючі показники, по яких можна визначити ефективність податкових систем. Це досягнення балансу між стимулюванням економічної активності і соціальною справедливістю податків і рівнем перерозподілу валового внутрішнього продукту за допомогою податків.
Податкові системи розвинених держав базуються на трьох самих касових податках: особистому прибутковому податку, податку на соціальне страхування і податку з обороту.
Дещо менш фіскальне значення податку на прибуток корпорацій, майнового податку і податку на спадок. В більшості країн світу досить значної є частина особистого прибуткового податку в загальній сумі податкових надходжень – більше 30%. Однією з причин такого положення є зростання доходів громадян, завдяки чому вони залучаються до вищих груп згідно шкалі оподаткування. Збільшується також кількість платників податків, підвищуються податкові ставки. Максимальна ставка обкладення прибутковим податком серед розвинених країн світу в Німеччині - 53% . Найбільші надходження від прибуткового податку з громадян серед розвинених держав світу також в Німеччині - близьке 40% всіх доходів. Оподаткуванню підлягають доходи від ведення сільського і лісового господарства, промислового виробництва, підприємницької діяльності, надання в оренду рухомого і нерухомого майна, а також оподатковуються власники капіталу і наймані працівники. В таких державах, як США, Канада, Швеція, прибутковий податок з громадян складає основне джерело наповнення бюджетів всіх рівнів відповідно (35,8 %), (34,6 %) (36,9 %). Дещо меншою є питома вага цього податку в структурі податкових надходжень у Великобританії (26,5%), Японії (21,8%), Італії (24,1 %), Франції (11,3%). Важливо зазначити, що в цих країнах передбачено, що члени сім'ї повинні самостійно робити звіт за своїми податковими зобов'язаннями, у тому числі і неповнолітні діти, якщо вони мають індивідуальні і незалежні джерела доходів. Розрахунок оподатковуваного доходу фізичних осіб ведеться по наступних видах одержаних доходів: доходи від роботи по найму, доходи від комерційної діяльності і доходи від капіталу.
Вагоме місце в структурі податкових надходжень розвинених держав світу займають відрахування на соціальне страхування. Найвища питома вага цього платежу у Франції - біля 42%). Значні засоби від сплати цього податку в структурі податкових надходжень в Німеччині (38,4 %), Італії (32,2 %>), США (30,2 %). Дещо менша питома вага відрахувань на соціальне страхування в Японії, Швеції і Канаді - на рівні 25 %. Платежі на соціальне страхування проводяться наймачами в порядку нарахувань на заробітну платню з віднесенням їх на витрати при обчисленні оподатковуваного податком прибутку. Особливість оподаткування цим платежем полягає в тому, що існують різні ставки оподаткування залежно від того, корпорація це або особи, які працюють самостійно.
Податкові реформи, які проводяться в розвинених країнах світу, характеризуються зменшенням податків на споживання, тобто непрямих податків.
Швидкими темпами зменшується кількість акцизів. Та все ж непрямі податки займають досить вагоме місце в структурі податкових надходжень. Так, у Великобританії цей показник на рівні 30%, Франції - 28%, Швеції -27 %, Канаді і Німеччині на рівні 25%. Основним представником непрямих податків є податок з обороту, або, як прийнято його називати в економічний літературі, податок на додану вартість (ПДВ). Об'єктом оподаткування ПДВ є обороти від реалізації товарів як власного виробництва, так і придбаних на стороні, а також надання різних видів послуг виробничого і невиробничого характеру. Ставки податку істотним чином відрізняються (наприклад, в Швеції стандартна ставка податку - 25 %). Крім того, існує понижена ставка в розмірі 12% для продовольчих товарів, послуг готелів і підприємств суспільного транспорту. Звільнені від оподаткування ПДВ банківські і фінансові послуги, страхування, послуги з охорони здоров'я, освіти і концертної діяльності, послуги пошти, радіо і телебачення. В Німеччині основна ставка ПДВ складає 15 %. Але основні продовольчі групи товарів оподатковуються по пониженій ставці - 14 %. В той же час ця ставка не розповсюджується на обороти кафе і ресторанів.
За кордоном аналогом вітчизняного податку на прибуток підприємств виступає податок на прибуток корпорацій. Ставки цього податку досить високі в розвинених державах світу. Так, в Німеччині існує дві ставки 50 % і 36 %, в Італії - 46 %, Канаді - 44 %, Франції - 39 %, Великобританії -35 %, США - 30%, Швеції - 28 %. На сьогодні в рамках європейського Союзу спостерігається своєрідна податкова конкуренція, при якій ставки податку на корпорації в країнах істотним чином відрізняються. Тому з початком функціонування єдиного європейського ринку у всіх країнах - членах європейського Союзу - вводиться єдина межа податку на прибуток корпорацій: мінімальна: - 30 %, максимальна 40 %.
Окрім загальноприйнятих податків і зборів існують специфічні види податків, які стягуються в розвинених державах світу. Так, наприклад, специфічною межею податкового законодавства Німеччини є наявність обов'язкового церковного податку. Загальнообов'язковий характер церковного податку обумовлений історичними традиціями. Встановлюючи церковний податок як обов'язковий, уряд попередньо одержав підтримку католицької церкви. Особливістю французької і шведської податкової систем виступає наявність таких платежів, як гербовий, екологічний податок, а податкової системи США - шкільний податок.
Не дивлячись на специфічні особливості економіки і традиції, в системі оподаткування європейських країн встановлені практично загальні риси побудови податкової системи: діють практично одні і ті ж види прямих і непрямих податків, поширений податок на додану вартість, прибутковий податок з фізичних осіб, різні збори і митні збори, стягуються загальнодержавні або федеральні податки, регіональні і місцеві податки. Проте в системі оподаткування кожної країни є свої особливості, які можна переймати, використовуючи накопичений досвід з урахуванням специфіки адаптації їх до реальних умов теперішнього часу.
ЛЕКЦІЯ 3. ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
План
1. Задачі, принципи і структура побудови податкової служби.
2. Функції податкової служби.
3. Права і обов'язки працівників органів державної податкової служби.
4. Службові особи державних податкових інспекцій і їх правовий і соціальний захист.
5. Податкова міліція.
1. Задачі, принципи і структура побудови податкової служби
Надійність і ефективність податкової системи залежить від двох чинників: раціональності побудови податкової системи і рівня організації податкової служби держави.
Податкова служба - це сукупність державних органів управління, які здійснюють
організацію і контролюють надходження податкових і окремих видів неподаткових платежів.
На сьогодні основним законодавчим документом з питань діяльності податкової служби в Україні виступає Закон України " Про державну податкову службу в Україні" в редакції від 24 грудня 1993 р. із змінами і доповненнями.
Принципи діяльності державної податкової служби
Принцип єдності податкової політики. Для забезпечення єдиного тлумачення податкового законодавства необхідна наявність консолідуючого органу управління. Державна податкова служба здійснює свої повноваження щодо адміністрування місцевих і державних податків.
Принцип незалежності - забезпечує невтручання в професійну діяльність ДПА і ДПІ місцевих органів влади. Ця умова - конкретний прояв принципу розподілу влади, системи утримань і противаг. Місцеві органи влади і адміністрація не мають права змінювати або відміняти рішення податкових органів, а також давати їм оперативні керівні вказівки.
Принцип централізації. Державна податкова служба є централізованою системою податкових органів. Система Державної податкової служби умовно ділиться на три рівні: вищий рівень - Державна податкова адміністрація України, середній рівень - державна податкова адміністрація в АРК, областях, містах Києві і Севастополі, базовий рівень - державні податкові інспекції в районах областей, районах в містах, міжрайонні, міські і об’єднані.
До системи державної податкової служби України належать: Державна податкова адміністрація України, державна податкова адміністрація Автономної Республіки Крим, обласні податкові адміністрації, інспекції в містах і районах областей.
У складі органів податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (податкова міліція). На територіально-адміністративних одиницях, залежно від специфіки регіонів, можуть утворюватися міжрайонні (один на два райони або більше районів), з'єднані (місто і район) державні податкові інспекції і в їх складі - підрозділи податкової міліції.
В державній податковій адміністрації України і державних податкових адміністраціях в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегій Державної податкової адміністрації України затверджуються Кабінетом Міністрів України, а колегій державних податкових адміністрацій в АРК, областях, містах Києві і Севастополі - Державною податковою адміністрацією України. Колегії є діючим органом і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій. Структура ГНА затверджується Кабінетом Міністрів України.
Основні риси державної податкової служби України:
- незалежний контроль за дотриманням податкового законодавства;
- чітка централізація системи податкових органів у відповідності до вертикальної
структури підлеглості;
- єдність системи контролю платників податків і зборів.
Основні задачі органів державної податкової служби:
- здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства: правильністю
нарахування, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, а також неподаткових платежів, визначених законодавством;
- внесення в установленому порядку пропозицій щодо удосконалення податкового
законодавства;
- ухвалення у випадках передбачених законом нормативне - правових актів і
методичних рекомендацій з питань оподаткування;
- формування і ведення державного реєстру фізичних осіб - платників податків і
інших обов'язкових платежів і єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;
- проведення роз'яснень з питань оподаткування серед платників податків;
- запобігання злочинів і інших правопорушень, віднесених законом до компетенції
податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування і проведення справ про адміністративні правопорушення.
Державна податкова служба в своїй діяльності керується Конституцією України, законами, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради АРК, Ради Міністрів АРК, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.
ДПАУ є центральним органом управління виконавської влади. ДПА в АРК, областях, містах Києві і Севастополі підпорядковуються ДПА України. Державні податкові інспекції (ДПІ) в районах, містах, районах в містах, міжрайонні і з'єднані ДПІ підпорядковуються відповідним ДПА в АРК, областях, містах Києві і Севастополі.
Державна податкова служба України тісно співробітничає з фінансовими управліннями, Державним казначейством, службою безпеки, прокуратурою, митною і контрольно-ревізійною службами, установами банків, а також з податковими службами інших держав.
ДПАУ очолює голова, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра. Заступники голови призначаються на посаду і звільняються з посади КМУ за поданням Голови ДПАУ. Кількість заступників визначається КМУ. Державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві і Севастополі очолюють голови, які призначаються на посаду і звільняються з посади КМУ за поданням Голови ДПАУ. ДПІ в районах, містах, районах в містах, міжрайонні і з'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються від неї головою ДПАУ за поданням голів відповідних ДПА в АРК, областях, містах Києві і Севастополі. Начальники управлінь податкової міліції призначаються головою ДПА України. Витрати на утримання Державної податкової служби визначаються КМУ і фінансуються за рахунок державного бюджету. Державні податкові інспекції і адміністрації є юридичними особами, мають гербову печать, інший печаті і штампи, відповідні бланки, самостійні кошториси витрат, поточні рахунки в установах банків.
2. Функції податкової служби
Органи податкової служби на різних рівнях виконують різні функції. Так, на вищу ланку, тобто на Державну податкову адміністрацію України, покладаються функції організації і методичного забезпечення податкової роботи в державі, а також контроль за діяльністю податкових органів низького рівня, відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
Функції ДПА України
1. Проводить безпо...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора