Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Організація роботи режимно-секретних органів
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Компютерних технологій автоматики та метрології
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Захист інформації
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Розрахунково - графічна робота
Предмет:
Інші
Група:
ІБ – 44
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА" Інститут комп'ютерних технологій, автоматики та метрології
Кафедра Захист інформації
Розрахунково-графічна робота робота
на тему: ” Організація роботи режимно-секретних органів.”
Виконала:
ст. гр. ІБ-44 ІКТА
Перевірив:
Зачепило В.С.
Львів-2009
ТЕМА . "ОРГАНІЗАЦІЯ РЕЖИМУ СЕКРЕТНОСТІ В УКРАЇНІ"
ПИТАННЯ N1. "ПОНЯТТЯ РЕЖИМУ СЕКРЕТНОСТІ, ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ Й ЗМІСТ"
Режим секретності - установлений нормами права єдиний порядок у нашій країні обігу з відомостями, що становлять державну й службову таємниці. Призначення: запобігання витоку закритої інформації по агентурних каналах. Режим секретності має ряд особливостей:
єдиний для всіх міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій порядок обігу з державними секретами, які визначаються вищими органами державної влади й керування;
обов'язковий для всіх державних органів і посадових осіб порядок обігу з державними секретами;
персональна відповідальність керівників всіх рангів за організацію режиму секретності в їхніх установах, організаціях і підприємствах, за проведення необхідного комплексу заходів, що запобігають витік закритої інформації;
контроль за діяльністю по забезпеченню схоронності державних секретів, дотримання вимог установленого режиму секретності, що здійснюється органами державної безпеки;
кримінальна відповідальність осіб, винних у розголошенні секретних відомостей, у втраті секретних документів і виробів. Режим секретності по змісту містить у собі:
порядок установлення ступеня таємності відомостей, що втримуються в роботах, документах і виробах;
порядок допуску громадян до робіт, документам і виробам, які містять закриту інформацію;
порядок виконання посадовими особами своїх посадових обов'язків по збереженню державних і службових таємниць, по дотриманню режиму секретності;
порядок забезпечення таємності при проведенні в установах і на підприємствах робіт закритого характеру;
порядок забезпечення таємності при веденні секретного діловодства;
порядок забезпечення таємності при використанні технічних засобів, передачі, обробці й зберіганні інформації закритого характеру;
порядок забезпечення таємності при здійсненні підприємствами, установами й організаціями, де ведуться закриті роботи, контактів із закордонними фірмами;
порядок проведення службових розслідувань по фактах розголошення секретних відомостей.
ПИТАННЯ N2. "РЕЖИМНО-СЕКРЕТНІ ОРГАНИ (РСО), ПОСТІЙНО ДІЮЧІ ТЕХНІЧНІ КОМІСІЇ (ПДТК) І ЇХНЬОГО ПОВНОВАЖЕННЯ"
Діяльність по забезпеченню схоронності державних секретів у міністерствах, відомствах, установах, організаціях і на підприємствах здійснюється через РСО, які складаються з перших відділів і відділів або груп режиму. На перші відділи покладене завдання ведення секретного діловодства. Відділи або групи режиму займаються питаннями організації режиму таємності на об'єкті й режиму таємності по закритих роботах, що проводяться:
в опитування допуску співробітників до закритих робіт і документів;
організація пропускного режиму на об'єкті;
питання контролю за дотриманням установлених вимог режиму таємності.
В основу роботи РСО покладені :
"Інструкція із забезпечення режиму секретності в міністерствах, відомствах, на підприємствах й в організаціях" ("Інструкція 0126");
"Перелік найголовніших відомостей, що становлять державну таємницю";
"Відомчий перелік відомостей, що підлягають засекречуванню";
"Положення про порядок установлення ступеня таємності відомостей, що втримуються в роботах, документах і виробах". ПДТК створюються на всіх підприємствах, де ведуться закриті роботи. ПДТК є консультативним органом при керівнику підприємства з питань режиму таємності й протидії іноземним технічним розвідкам.
Основні завдання ПДТК:
виявлення можливих каналів витоку інформації, властивих для даного підприємства;
розробка й реалізація заходів щодо своєчасного закриття виявлених каналів витоку закритої інформації;
планування всієї роботи з питань режиму таємності, захисту від технічних розвідок на підприємстві;
організація й ведення загальної профілактичної роботи із захисту закритої інформації від технічних розвідок.
При здійсненні своєї роботи працівники РСО мають право:
жадати від всіх співробітників, які допущені до секретних робіт і документів, виконання всіх вимог установленого режиму таємності;
здійснювати контроль у підрозділах підприємства по забезпеченню схоронності державних і службових таємниць і виконанню вимог режиму таємності;
жадати від осіб, винних у розголошенні секретних відомостей, у втраті секретних документів і виробів, винних у грубому порушенні режиму таємності, письмових пояснень по факті що відбулись;
порушувати клопотання перед керівництвом підприємства про відсторонення від виконання службових обов'язків осіб, винних у перераховані вище провинах.
ПИТАННЯ N3. "ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ (ТЕРМІНИ) РЕЖИМУ СЕКРЕТНОСТІ"
Секретний документ - текстові й графічні матеріали, виконані будь-яким способом, кіно-, фото- і відеопозитиви й негативи, магнітні стрічки звуко- і відеозапису, перфокарти, перфострічки й інші матеріали, які містять секретну інформацію.
Секретний виріб - засекречені зразки й комплекси озброєння й військової техніки, устаткування, що входить у їхній склад, що комплектують вузли й елементи, матеріали й речовини, які використаються при створенні й озброєнні військової техніки.
Секретна робота - науково-дослідні й дослідно-конструкторські, проектні, дисертаційні, дипломні й інші роботи, у процесі виконання яких утворяться секретні відомості.
Ступеня (грифи) таємності відомостей:
особливої важливості ;
цілком таємно ;
таємно.
"ДЕРЖАВНА, СЛУЖБОВА Й ВІЙСЬКОВА ТАЄМНИЦІ"
Державна таємниця - відомості науково-технічного, економічного, політичного й військового характеру, розголошення або втрата яких являє загрозу для безпеки держави. Службова таємниця - відомості, втрата й розголошення яких приносить збиток інтересам держави. Військова таємниця - відомості, охоронювані державою, чисто військового характеру (може бути й державної, і службовою таємницею).
Організація режиму секретності на державних підприємствах та в установах. Організація та обладнання режимно – секретних органів (РСО).
1. Завдання.
Організувати та правильно розмістити режимно – секретний орган (РСО) в державній установі, на якій циркулює державна таємниця. Встановити необхідне обладнання. Обрати та розмістити засоби для забезпечення безпеки режимно – секретного органу. Назва підприємства, вид його діяльності, перелік основних та допоміжних технічних засобів обробки, передавання та приймання інформації наведені у таблиці 1 та вибираються згідно варіанту. Допускаються зміни при виборі об’єкта захисту, за бажанням студента, які повинні узгоджуватись з викладачем.
2. Теоретичні відомості та деякі рекомендації для виконання роботи.
2.1. Режимно – секретні органи установ.
В установах, діяльність яких пов’язана з державною таємницею створюються режимно – секретні органи. До складу РСО можуть входити підрозділи режиму, секретного діловодства та інші підрозділи, що безпосередньо забезпечують охорону державних таємниць.
РСО є окремим структурним підрозділом, який безпосередньо підпорядковується керівникові установи. Керівники установ організовують і контролюють діяльність РСО.
РСО за своїм статусом і умовами праці прирівнюються до основних підрозділів установи, і безпосередньо приймають участь в основній діяльності органу, т.я. успіх в рішенні завдань поставлених перед установою, діяльність якого пов’язана з державною таємницею, неможливий без чіткої організації роботи з таємними документами та іншими носіями секретної інформації і підтримання режиму секретності в установі.
Функції РСО не можна передавати іншим підрозділам установ, не можна приймати на роботу в РСО тимчасових працівників, а також покладати на них функції, що не пов’язані з виконанням секретних робіт.
Чисельність працівників РСО визначається керівниками установ, в залежності від обсягу робіт, пов’язаних з державною таємницею. Розрахунок чисельності проводиться згідно з “Типовими нормами розрахунку чисельності працівників режимно – секретних підрозділів”.
РСО повинні комплектуватись з числа кваліфікованих, перевірених, працівників установ, які позитивно себе зарекомендували .
Працівники РСО повинні допускатись до роботи тільки після оформлення допуску до державної таємниці із ступенем секретності “Цілком таємно”, якщо характер робіт, які виконуються, не вимагає допуску до державної таємниці із ступенем секретності “Особливої важливості”.
Добір і призначення осіб на посади керівників РСО здійснюється по узгодженню з установами вищого рівня і територіальними підрозділами Служби Безпеки України.
В установах з незначним обсягом робіт, пов’язаних з державною таємницею, де штатним розписом не передбачено створення РСО, облік і зберігання секретних документів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності здійснюються особисто керівником установи або спеціально призначеним за його наказом працівником після створення необхідних умов, що забезпечують режим секретності. На цих працівників поширюються обов’язки і права працівників РСО.
РСО провадить свою діяльність на основі Закону України “Про державну таємницю”, “Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах і в організаціях”, затвердженого постановою КМУ від 2 жовтня 2003 року № 1561-12, а також інших законодавчих, нормативних і настановчих документів з питань охорони державної таємниці.
У своїй роботі РСО взаємодіють з територіальними підрозділами СБУ та іншими державними органами, які виконують окремі функції охорони державної таємниці у відповідності зі своїми повноваженнями.
Керівники установ здійснюють керівництво справою охорони державної таємниці у підпорядкованих або тих, що належать до їх сфери управління, в установах, діяльність яких пов’язана з державною таємницею, та контроль за її станом.
Керівники установ зобов’язані погоджувати з установою вищого рівня і територіальними органами Служби Безпеки України створення, реорганізацію чи ліквідацію РСО.
РСО установ розміщуються в ізольованих службових приміщеннях, як правило, на середніх поверхах, їх обладнання має відповідати встановленим нормам регламентуючих і рекомендаційних документів.
2.2. Завдання режимно – секретних органів.
В кожній установі забезпечення охорони державної таємниці в значній мірі залежить від організації правильної роботи режимно – секретного органу, професіоналізму, знань законодавчих, нормативних і настановчих документів його працівниками, а також чіткого виконання своїх функціональних обов’язків, свідомості і відповідальності за доручену справу.
Чітке ведення секретного діловодства має велике значення в роботі режимно – секретного органу. Але це не вичерпує його обов’язки, вони значно ширші і спрямовані на повне забезпечення схоронності документів, недопущення розголошення і витоку державної таємниці.
Режимно – секретні органи забезпечують охорону державної таємниці в процесі ведення секретних робіт в установах.
З метою виконання своїх завдань вони зобов’язані:
всебічно вивчати діяльність установи з метою виявлення і усунення шляхів, причин і умов витоку секретних відомостей;
розробляти і здійснювати заходи, що забезпечують режим секретності при роботі з секретними документами; не допускати необгрунтованого ознайомлення з документами та включення в документи зайвих (не викликаних необхідністю) відомостей; організовувати і здійснювати облік і зберігання секретних документів, їх прийом, реєстрацію, розмноження і розсилку;
максимально обмежувати коло осіб, які допускаються до державної таємниці;
приймати участь в вивченні осіб, які допускаються до секретних робіт і документів, оформленні матеріалів на них і веденні обліку;
розробляти заходи по забезпеченню внутрішнього режиму на об’єкті, пропускного режиму і охорони установ, впроваджувати нові технічні засоби охорони;
контролювати виконання вимог законів, нормативних документів, інструкцій, положень, правил і вказівок по забезпеченню збереження державної таємниці і режиму секретності всіма особами, що мають відношення до секретних робіт і документів;
проводити роз’яснювальну і виховну роботу серед осіб, що допущені до роботи з державною таємницею.
Режимно – секретні органи безпосередньо приймають участь у підготовці і вирішенні всіх основних питань, пов’язаних з організацією охорони державної таємниці і забезпеченні режиму секретності в установі.
2.3. Права режимно – секретних органів:
вимагати від усіх працівників установи, а також відряджених неухильного виконання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці;
брати участь у розгляді проектів штатних розписів установ та підвідомчих їм органів у частині, що стосується РСО, вносити пропозиції щодо структури та чисельності працівників цих органів;
брати участь у проведенні атестації працівників, що виконують роботи, пов'язані з державною таємницею, а також у розгляді пропозицій щодо виплати в установленому нормативними актами порядку компенсації за роботу в умовах режимних обмежень;
залучати спеціалістів установ до здійснення заходів щодо охорони державної таємниці;
здійснювати перевірки стану й організації роботи з питань охорони державної таємниці і забезпечення режиму секретності у підрозділах установи, , а також в установах нижчого рівня, давати відповідні рекомендації;
здійснювати перевірки дотримання режиму секретності на робочих місцях працівників, що мають допуск до державної таємниці, вмісту спецсховищ (приміщень, сейфів, металевих шаф, спецчемоданів, спецпапок тощо), наявності документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації;
порушувати перед керівником установи питання про призначення службових розслідувань за фактами порушень режиму секретності та секретного діловодства, про притягнення осіб до відповідальності згідно з законом, а також давати рекомендації щодо обов'язкових для виконання вказівок керівникам підрозділів установи та підвідомчих їм органам з питань забезпечення режиму секретності;
брати участь у службових розслідуваннях, у встановленому порядку вимагати від працівників установи письмових пояснень щодо фактів розголошення ними секретних відомостей, втрати матеріальних носіїв секретної інформації, інших порушень режиму секретності;
вносити пропозиції керівникові установи про припинення робіт, пов'язаних з державною таємницею, в структурних підрозділах, якщо умови для їх виконання не відповідають вимогам режиму секретності; опечатувати приміщення, де ведуться такі роботи або зберігаються матеріальні носії секретної інформації;
одержувати від громадян, яким оформляються документи на допуск до державної таємниці, анкетні дані;
використовувати засоби зв'язку та вести в установленому порядку поштово-телеграфне листування з іншими установами, підприємствами, установами і організаціями та їх РСО з питань забезпечення режиму секретності;
мати печатку з найменуванням РСО, а також інші печатки та штампи установленої форми.
2.4. Вимоги до розміщення режимно – секретних органів.
Однією з основних функцій РСО є забезпечення надійного збереження матеріальних носіїв інформації, що вміщують в собі державну таємницю. У зв’язку з цим до приміщень, в яких планується розміщення РСО пред’являються жорсткі вимоги. Керівники установ, а також керівники режимно - секретних органів повинні враховувати необхідність створення таких умов, які б забезпечували надійну схоронність матеріальних носіїв інформації, необхідну конспірацію при роботі з ними, виключали будь - яку можливість несанкціонованого проникнення в ці приміщення сторонніх осіб і безконтрольного доступу до носіїв інформації.
В звичайних умовах РСО повинні розташовуватись в службових будівлях установ в окремих ізольованих приміщеннях, як правило на середніх поверхах і таких місцях, де менше всього буває відвідувачів, щоб через вікна неможливо було спостерігати за роботою з таємними документи і порядком їх зберігання. Якщо за умовами розташування будівель установ виділити таке приміщення неможливо, в такому випадку вікна обладнуються захисними засобами(жалюзями, суцільними шторами, або зафарбовуються), які перешкоджають оглядові приміщення із зовні.
В залежності від категорії режиму установи, а також від кількості персоналу для розташування РСО виділяються приміщення, в яких є можливість розмістити необхідну кількість сейфів(металевих шаф) для зберігання матеріальних носіїв інформації і створити нормальні умови для роботи персоналу РСО з дотриманням суворої персональної відповідальності за схоронність матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю.
Розташовувати РСО в загальних службових приміщеннях установ разом з іншими підрозділами або службами, в прохідних кімнатах, а також розміщувати в одному приміщенні кілька самостійних секретних діловодств категорично забороняється.
2.5. Обладнання приміщень режимно - секретних органів.
Приміщення, призначені для виконання робіт, пов’язаних з державною таємницею, для зберігання у неробочий час секретних документів є режимними і повинні відповідати вимогам щодо забезпечення режиму секретності. До режимних приміщень у всіх випадках відносяться службові приміщення РСО.
Двері приміщень РСО повинні бути міцними, обладнані надійними внутрішніми і автоматичними замками з двома примірниками ключів, які не повинні підходити до інших замків приміщень установи.
Вхідні двері повинні бути металевими або дерев’яними. В залежності від умов розміщення і організації охорони, дерев’яні двері із зовнішньої сторони оббиваються металом. У разі відсутності поста охорони режимні приміщення обладнуються охоронною сигналізацією.
Розміщення устаткування, технічних засобів в режимних приміщеннях повинно відповідати вимогам з технічного захисту інформації від витоку каналами побічних електромагнітних випромінювань і наводок, правилам техніки безпеки, санітарним нормам та відповідати вимогам пожежної безпеки.
До початку експлуатації режимні приміщення обстежуються комісією, призначеною керівником установи, до складу якої залучаються відповідні технічні фахівці, і атестуються відповідно до переліку режимних приміщень. Комісія надає до РСО акт обстеження про придатність даного приміщення для ведення секретних робіт.
Вікна режимних приміщень на першому і останньому поверхах будівель, а також на інших поверхах, розташованих біля пожежних сходів, балконів та інших місць, звідки можливе проникнення в приміщення сторонніх осіб, повинні бути обладнані металевими решітками або міцними внутрішніми віконницями. Віконниці можуть бути як металеві, так і дерев’яні, які по закінченні роботи повинні зачинятись на запор і опечатуватись.
Доступ в режимні приміщення дозволяється тільки працівникам, які мають пряме відношення до робіт, що проводяться у цих приміщеннях, працівникам РСО та керівнику установи. В окремих випадках доступ в режимні приміщення дозволяється іншим особам з дозволу керівника установи і керівника РСО.
Для прийому і видачі документів в стіні або дверях приміщення РСО обладнується спеціальне вікно, яке виходить в приміщення або закритий тамбур. Висота перегородки тамбура повинна бути не нижче 2 метрів. Робити спеціальні вікна з виходом в загальний коридор будівлі установи забороняється. При наявності спеціальної кімнати, виділеної для ознайомлення і роботи з секретними документами виконавців, якщо зазначена кімната є суміжною з кімнатою секретного діловодства, вікна для отримання і здачі документів можуть бути зроблені в стіні або дверях, що з’єднують ці кімнати. Двері кімнат РСО повинні постійно бути зачинені. При будівництві нових будівель установи і при передислокації на нове місце для РСО повинні обладнуватись приміщення з капітальними стінами і надійним перекриттям, а також металевими або міцними дерев’яними дверима оббитими металом.
В приміщеннях РСО забороняється друкування, розмноження і зберігання нетаємних документів, які не мають відношення до діяльності РСО, а також зберігання сторонніх речей.
2.6. Охорона режимно - секретних органів.
Режимно секретні органи повинні надійно охоронятись. Порядок охорони РСО встановлюється керівником установи. По закінченні робочого часу керівник РСО або особа, відповідальна за спецсховище, оглядає приміщення, перевіряє, чи зачинені вікна, виключені електроприлади, впевнюється в закритті і опечатуванні всіх сейфів(металевих шаф), виключає освітлення, зачиняє і опечатує приміщення.
Приміщення РСО здається під охорону черговому по установи, про що робиться відповідний запис в спеціальному журналі прийому-здачі приміщень РСО. В разі відсутності в установі підрозділу охорони, приміщення здаються черговому по установи. У випадку, коли в установі штатним розкладом не передбачені охорона або чергові, приміщення РСО обладнується засобами охоронно - пожежної сигналізації, сигналізація виводиться на пульт чергового районного(міського) відділу Управління охорони Міністерства внутрішніх справ України.
Двері приміщень РСО і спеціальних сховищ повинні опечатуватись. Конструкція засобів для опечатування або опломбовування повинна бути такою, щоб відтиск печатки або пломбу неможливо було зняти непомітно.
До замків вхідних дверей РСО і спецсховищ повинно бути два екземпляри ключів. Робочий екземпляр ключів по закінченні робочого часу здається в опечатаному пеналі на зберігання в черговому по установи під розпис в книзі прийому-здачі приміщення РСО.
Другий екземпляр ключів від приміщення РСО разом з ключем від сейфу (металевої шафи) де зберігаються запасні ключі(другі екземпляри) від сейфів і кімнат РСО передаються в опечатаному пеналі керівнику установи на постійне зберігання.
Приміщення РСО відкриваються начальником РСО. Перед відкриттям приміщень РСО і спецсховищ перевіряються цілісність відтисків печатки або пломби та справність замків дверей, а після відкриття приміщень - цілісність печаток або пломб на сейфах (металевих шафах), а також справність вікон і віконниць.
Про отримання ключів і відкриття приміщень, з відміткою про час відкриття, ставиться розпис в журналі приймання-здачі приміщення, особою яка відкриває це приміщення.
В разі виявлення порушення цілісності печатки або пломби, пошкодження замків або інших ознак, що вказують на можливе проникнення в приміщення РСО сторонніх осіб, про це безвідкладно доповідається керівнику установи, установи вищого рівня, а також з відома керівника установи повідомляється територіальний підрозділ Служби Безпеки України, в присутності керівника РСО або іншої відповідальної особи встановлюються причини пошкодження і складається акт.
При виникненні підозри про проникнення сторонніх осіб в приміщення РСО, спецсховище або інше приміщення де зберігаються носії секретної інформації, а також у випадку пожежі, аварії або стихійного лиха, при яких створюються загрози знищення носіїв секретної інформації, начальник охорони, керівник установи або черговий по установи, мають право відкривати ці приміщення для вжиття невідкладних заходів. Про це начальник охорони або черговий безвідкладно доповідає керівнику установи та керівнику РСО, повідомляє територіальний підрозділ СБУ і складає акт. Акт складається в довільній формі і підписується особами, які відкривали приміщення, після чого представляють керівнику установи на затвердження.
У разі оснащення приміщень засобами охоронної сигналізації, а також автоматизованою системою прийому і реєстрації сигналів від цих засобів прийом-здавання таких приміщень під охорону здійснюється на підставі спеціально розробленої РСО інструкції, яка затверджується керівником установи.
В неробочий час приміщення РСО (спецсховища) і сейфи, що в них знаходяться, для вилучення необхідних документів, можуть бути відкриті особисто керівником установи в присутності начальника охорони або чергового по установи, про що робиться відповідний запис в журналі приймання-здачі приміщень РСО і складається акт.
Прибирання приміщень РСО і спецсховищ здійснюється в присутності одного з працівників РСО. Під час прибирання приміщень всі носії секретної інформації повинні знаходитись в сейфі.
Всі приміщення РСО, спецсховища та інші приміщення де зберігаються носії секретної інформації повинні обладнуватись у протипожежному відношенні. Для швидкої евакуації носіїв секретної інформації, в кожному приміщенні РСО повинна бути необхідна кількість мішків з засобом для опечатування або опломбовування. На випадок пожежі або інших стихійних лих, спрацювання охоронно - пожежної сигналізації в установі розробляється і затверджується її керівником спеціальна інструкція, в якій передбачається порядок виклику посадових осіб, відкриття приміщень РСО і спецсховищ та їх перезакриття при спрацюванні сигналізації, черговість і порядок рятування носіїв секретної інформації, місця подальшого їх зберігання.
Інструкція повинна знаходитись у начальника охорони або чергового по установі. Наводити секретні дані в цій інструкції забороняється.
2.7. Організація зберігання носіїв секретної інформації.
Забезпечення надійного зберігання носіїв секретної інформації - найважливіше завдання режимно - секретних органів, а також всіх осіб, що мають відношення до державної таємниці. Зберігання носіїв секретної інформації організовується таким чином, щоб виключити будь-яку можливість несанкціонованого доступу до них осіб, які до цих носіїв не мають відношення. Основний принцип зберігання носіїв секретної інформації - персональна відповідальність за їх схоронність, тому в режимно - секретному органі, в залежності від розподілення функціональних обов’язків, за кожним його працівником закріплюється обумовлена кількість сейфів, в яких зберігаються носії секретної інформації, що за ним рахуються.
Носії секретної інформації повинні зберігатись в сейфах, металевих шафах і ящиках. В спеціальних сховищах (спецсховищах) носії секретної інформації можуть зберігатись на відкритих стелажах, якщо за сховище в цілому відповідає одна особа.
В сейфах, металевих шафах, спецсховищах, призначених для зберігання носіїв секретної інформації, забороняється зберігати цінності, зброю, речі і предмети, які не мають відношення до носіїв секретної інформації.
Для зберігання носіїв секретної інформації застосовуються, як правило: сейфи різноманітних типів, металеві шафи і спецсховища.
Сейфи, металеві шафи і спецсховища повинні мати надійні запори і пристосування для опечатування. Пристосування для опечатування повинно закривати замочну щілину так, щоби після опечатування сейфа(шафи) не можна було вставити в неї ключ і відкрити замок не порушуючи відбитку печатки.
Пристосування або бирка для опечатування сейфа повинна мати заглиблення по розміру печатки, в яке накладається мастика. Нитки, що застосовуються для опечатування, не повинні мати обривів та вузлів.
В установах всі сейфи, в яких постійно або тимчасово зберігаються матеріальні носії секретної інформації, а також ключі від них повинні обліковуватись режимно - секретним органом і закріплюватись за відповідальними особами.
На кожний сейф наклеюється табличка, в якій вказується: номер сейфа (береться з журналу обліку сейфів); прізвище та ініціали відповідальної особи; номер печатки, якою запечатується сейф; черговість виносу на випадок пожежі або іншого стихійного лиха.
При визначенні черговості спасіння документів необхідно виходити з двох черг виносу. В першу чергу необхідно виносити сейфи з найбільш важливими документами, а також журналами обліку, з тим, щоби у разі втрати документів по журналам обліку можна було визначити, які документи втрачені.
Передача сейфів іншим відповідальним особам здійснюється через режимно - секретний орган. В разі виїзду відповідальної особи у відрядження, відпустку, на лікування, їхні сейфи у тимчасове користування іншим особам не передаються. Ця вимога не розповсюджується на працівників режимно - секретних органів, які при тимчасовому вибутті передають секретні документи, що за ними рахуються іншим працівникам РСО за актами, разом з сейфами, в яких зберігаються ці документи.
До всіх сейфів обов’язково повинно бути по два екземпляри ключів. Секрети замків повинні бути різними, тобто, в установі не повинно бути однакових замків, не можна, щоби один ключ підходив до інших замків. Робочі екземпляри ключів знаходяться у виконавця, а запасний здається в режимно - секретний орган в опечатаному виді (в конверті, пеналі тощо). На конверті вказується номер сейфа(шафи), прізвище виконавця відповідального за сейф, номер печатки, якою запечатаний конверт і опечатується сейф. Всі ключі від сейфів зберігаються в одному із сейфів РСО, в цьому ж сейфі зберігаються і ключі від інших сейфів режимно - секретного органу. Запасний ключ від цього сейфа в опечатаному виді передається на зберігання керівнику установи разом із запасними ключами від приміщень режимно - секретного органу. Робочі екземпляри ключів від приміщень режимно - секретного органу і від сейфа де зберігаються інші ключі в кінці робочого дня передаються в опечатаному пеналі черговому по установи або начальнику охорони установи під розпис в спеціальному журналі. Сейфи РСО і приміщення опечатуються різними печатками.
Зберігання матеріальних носіїв секретної інформації в сейфах, від яких загублені ключі, забороняється. З часу виявлення втрати ключів, документи з цих сейфів вилучаються і зберігаються в інших сейфах до заміни(переробки) замка в цьому сейфі.
Заміна(переробка) замків і виготовлення нових ключів до них проводиться спеціально виділеними для цього особами, які мають допуск до державної таємниці.
Заміна(переробка) замків оформлюється актом, в якому вказується де і хто переробив секрет замка, найменування і номер сейфа, кількість виготовлених ключів. Акт підписується особою, яка виконувала роботу та начальником режимно - секретного органу і затверджується керівником установи. Акт постійно зберігається в режимно - секретному органі. В журналі обліку сейфів робиться запис про проведену роботу і вказується номер і дата акту.
3. Етапи організації РСО в установі.
Поетапність у процесі організації та розміщенні обладнання РСО визначена необхідністю комплексного вирішення проблеми з одного боку, а з іншого боку – дає можливість заощадити матеріальні ресурси, які виділяються на впровадження РСО.
На кожному етапі повинні бути виконані процеси збирання та підготовлення даних, їх аналіз і прийняття рішення. При цьому результати виконаного на певному етапі аналізу і прийняті на їх підставі рішення слугують вихідними даними для аналізу на наступному етапі. На будь-якій стадії або будь-якому етапі може постати необхідність уточнення початкових умов і повернення на більш ранні етапи.
Процес організації РСО в установі включає в себе наступні етапи:
Вивчення основних нормативно – правових документів та законів які регулюють діяльність РСО.
Система охорони державної таємниці, яка до початку 90-х років функціонувала в Україні, мала суттєві недоліки:
відсутність єдиної політики в організації охорони державної таємниці. Цими питаннями займались різні державні організації(КДБ СРСР, Держтехкомісія, Міністерство оборони, Головархів, Державний комітет з питань науки і техніки, Міністерство закордонних справ та ін.);
процес засекречування інформації мав суб`єктивний характер, який не відображав реальні інтереси держави, громадянина і витра ти;
повальне засекречування інформації, що не давало можливості зосередити увагу на виділенні і захисті дійсно важливих відомос тей;
відсутність механізму своєчасного розсекречування інформа ції, що призводило до невиправданих фінансових витрат та інших ви датків;
недостатнє матеріально - технічне забезпечення режимних заходів і низька зацікавленість відомств в удосконаленні системи охорони державних секретів тощо.
Основна причина цих недоліків - відсутність дієвих законодав чих і нормативно - правових актів з питань охорони державної таємниці.
Незалежність держави прямо залежить від її безпеки, що можли ва тільки при дотриманні правових і організаційних принципів та ефективному контролі з боку законодавчої і виконавчої влади.
Одним з перших законодавчих актів незалежної України, спрямо ваний на реалізацію функції безпеки держави, став Закон "Про ін формацію" від 2 жовтня 1992 р., який не тільки закріпив право гро мадян на отримання інформації, а і визначив її категорії(відкрита і з обмеженим доступом), встановив режим доступу до відкритої та закритої інформації. Закон України "Про інформацію" дав можливість розвивати сферу охорони державної таємниці. Так, на підставі цього Закону був розроблений Закон України "Про дер жавну таємницю" від 21 січня 1994 р., а 21 вересня 1999 р. в нього були внесені значні зміни і доповнення.
Сьогодні в Україні створена національна система охорони державної таємниці. Відмінність її від колишньої системи проявляється, зокрема, в тому, що:
режимно - секретна діяльність почала функціонувати у право вому полі;
згідно із Законом "Про державну таємницю" визначений спеціально уповноважений орган державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці - Служба Безпеки України;
виданий Звід відомостей, що становлять державну таємницю України;
почав діяти інститут державних експертів з питань таємниць, якому надається право у встановленому законом порядку кваліфікува ти інформацію як державну таємницю, знижувати ступінь секретності цієї інформації і розсекречувати її;
визначені:
правовий статус, права і функціональні обов’язки режимно - секретних органів;
порядок і умови надання дозволу на право здійснення діяльності, пов’язаної з державною таємницею;
порядок охорони державної таємниці під час прийому іноземців і правила роботи з ними;
порядок надання, скасування та переоформлення допуску до державної таємниці;
порядок підготовки міжнародних договорів про взаємну охорону державних таємниць;
порядок оформлення дозволів на передачу державної таємниці іншим державам тощо.
Вперше в історії нашої держави питання обмеження інформаційного обміну, пов`язаних з необхідністю забезпечення безпеки держави, стали регулюватись відкритими нормативно – правовими актами.
Творці Закону “Про державну таємницю” прагнули врахувати об`єктивні умови, що склались в державі, у зв`язку з відмовою від командно – адміністративної системи управління економікою. Саме поняття державна таємниця визначено в Законі (ст.1) як ”вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою”.
Випливаючи з балансу інтересів держави, суспільства і громадян, галузь застосування Закону “Про державну таємницю” обмежена певними видами діяльності: обороною, економікою, наукою, технікою, зовнішніми відносинами, державної безпекою та охороною правопорядку. Законодавчо закріплені можливі обмеження прав громадян, які допускаються до державної таємниці, і право держави на проведення у відношенні до них перевірочних заходів. При цьому обмеження розповсюджуються тільки на осіб, які добровільно вступили з державою у правовідносини по охороні державної таємниці, тому що основою допуску громадян до державної таємниці є їх добровільність на умовах, передбачених цим Законом та інших законодавчо – правових актів, які регулюють правовідносини в цій сфері.
Закон забезпечив перехід від жорсткого перелікового “закріпачення” державою ступенів секретності відомостей до системи, що дозволяє більш гнучко реагувати на зміни, які проходять у політиці засекречування.
Принципово новим в Законі є введення інституту державних експертів з питань таємниць, які уповноважені Законом здійснювати віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування.
Крім цього необхідно враховувати й інші закони та деякі нормативні документи та стандарти, які регламентують роботу з державною таємницею і перелік яких є в Додатку 1.
Отримання дозволу підприємству, установі, організації на діяльність, пов’язану з державною таємницею.
Установи мають право провадити діяльність, пов'язану з державною таємницею, за умови надання їм спеціального дозволу на провадження такої діяльності (далі - дозвіл).
Дозвіл надається органами СБУ за наявності умов, визначених статтею 20 Закону України “Про державну таємницю”, а саме, якщо установа:
бере участь у діяльності, пов'язаній з державною таємницею, відповідно до своєї компетенції;
має приміщення для виконання робіт, пов'язаних з державною таємницею, сховища для зберігання документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, які відповідають вимогам щодо забезпечення режиму секретності зазначених робіт, виключають можливість доступу до них сторонніх осіб (особи, які не мають доступу до конкретних матеріальних носіїв секретної інформації, що надається відповідно до законодавства) та гарантують збереження цих матеріальних носіїв;
дотримується передбачених законодавством вимог щодо забезпечення режиму секретності під час виконання робіт і здійснення заходів, пов'язаних з використанням секретної інформації, а також порядку допуску осіб до державної таємниці, прийому іноземних громадян і делегацій, використання державних шифрів, криптографічних засобів тощо;
має режимно-секретний орган (РСО) або режим секретності забезпечується його керівником чи працівником, спеціально призначеним наказом керівника установи.
Для отримання дозволу установа подає органу СБУ заявку встановленої форми. До заявки додається акт перевірки забезпечення режиму секретності в установі, що складається комісією, створеною з цією метою наказом керівника установи. Акт підписується членами комісії та затверджується керівником установи.
Після отримання зазначених документів орган СБУ призначає спеціальну експертизу, результати якої оформляються відповідним актом. На підставі поданих документів і акту спеціальної експертизи орган СБУ приймає рішення щодо надання установи дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею.
Питання про надання установи дозволу розглядається органом СБУ протягом місяця.
Дозвіл оформляється на бланку органу СБУ встановленої форми.
Термін дії дозволу встановлюється органом СБУ залежно від обсягу робіт, пов’язаних з державною таємницею, що виконуються установою, ступеня секретності та обсягу пов’язаних з цими роботами (діяльністю) відомостей, що становлять державну таємницю, а також категорії режиму секретності. Цей термін не може перевищувати 5 років.
У разі прийняття органом СБУ рішення про відмову в наданні дозволу в акті спеціальної експертизи зазначаються дані про відсутність умов, необхідних для провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, з посиланням на конкретні норми актів законодавства у сфері охорони державної таємниці. Повідомлення про відмову в наданні дозволу орган СБУ надсилає у письмовій формі установі, яка подала заявку.
Наявність дозволу є обов'язковою умовою для укладення установою договорів з Державною фельд'єгерською службою та Державним підприємством спеціального зв'язку про доставку секретної кореспонденції.
Переоформлення дозволу здійснюється органом СБУ, відповідно, у разі:
закінчення терміну дії раніше наданого дозволу;
реорганізації установи, місцезнаходження приміщень, в яких зберігаються матеріальні носії секретної інформації в неробочий час чи провадиться діяльність, пов’язана з державною таємницею.
Документи для переоформлення дозволу подаються установою не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії раніше наданого дозволу.
Органом СБУ може бути прийнято рішення про скасування або зупинення дії раніше наданого дозволу на підставі акту, складеного за результатами проведеної ним перевірки стану о...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора