Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Відповіді до екзаменаційних білетів
Предмет:
Охорона праці
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Основні законодавчі акти про охорону праці
Державна політика України щодо охорони праці виходить із конституційного права кожного громадянина на належні безпечні і здорові умови праці та пріоритету життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності. Реалізація цієї політики має забезпечити постійне поліпшення умов і безпеки праці, зменшення рівнів травматизму та професійної захворюваності.
В Україні прийнята і реалізується Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що була затверджена Кабінетом Міністрів від 10.10.2001 р. (наказ № 1320), на основі якої були розроблені галузеві та регіональні програми поліпшення стану охорони праці.
22.10.2001 р. наказом Мінпраці № 432 була затверджена і впроваджується в життя Концепція управління охороною праці, в якій визначені шляхи реформування управління охороною праці в Україні.
A)Основні положення законодавства України про працю та охорону праці
В Україні діють закони, які визначають права і обов'язки її мешканців, а також організаційну структуру органів влади і промисловості. Конституція - основний закон держави - була прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. Вона декларує рівні права і свободи всім жителям держави: на вільний вибір праці, що відповідає безпечним і здоровим умовам, на відпочинок, на соціальний захист у разі втрати працездатності та у старості й деякі інші. Всі закони і нормативні документи повинні узгоджуватися, базуватися і відповідати статтям Конституції.
В основному законі України – Конституції, - питанням охорони праці присвячені три статті: 43, 45 та 46.
Стаття 43 Конституції декларує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або вільно погоджується. Кожен має право на безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Підкреслено також, що забороняється використання праці жінок і підлітків на небезпечних для їхнього здоров’я роботах.
Стаття 45 Конституції гарантує працюючим право на відпочинок шляхом встановлення щорічної основної та додаткової відпустки, наданням обов’язкових щотижневих днів відпочинку, скороченого часу роботи в шкідливих умовах та нічний час
В тексті статті 46 Конституції йдеться про право громадян на соціальний захист у випадку повної чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, по старості та інших випадках, передбачених законом.
Вказані статті Конституції конкретизуються відповідними законодавчими актами.
Загальними законами України, які визначають основні положення охорони праці є
Кодекс законів про працю (КЗпП).
Закон України "Про охорону праці" від 01.01.2003
До законодавчої бази в галузі охорони праці також належать Закони України:
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",
"Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням",
"Про охорону здоров'я",
"Про пожежну безпеку",
"Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку",
"Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення",
"Про дорожній рух",
Б) Основні принципи державної політики в галузі охорони праці;
Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці». В ньому сформульовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці. Вони полягають в наступному:
Пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності
Повна відповідальність роботодавця за створення належних безпечних і здорових умов праці
Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій і продукції
Обов’язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування втрат особам, що потерпіли внаслідок нещасних випадків на виробництві чи професійних захворювань
Використання економічних методів управління охороною праці
Комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих і регіональних програм з цього питання при урахуванні економічної і соціальної політики, з використанням досягнень науки і техніки
Встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підриємств незалежно від форми власності і видів діяльності
Інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з питань охорони праці.
Співробітництво та проведення консультацій між роботодавцями і працівниками при прийнятті рішень з питань охорони праці
Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.
На практиці принципи державної політики в галузі охорони праці реалізують відповідні державні органи
Національна рада з питань безпечної життєдіяльності при КМУ
Держгірпромнагляд та його територіальні органи, Експертно-технічні центри
Фонд соцстрахування від нещасних випадків
Національний НДІ охорони праці та навчально-методичні центри
Відповідні підрозділи в органах виконавчої влади на місцях.
2. Охорона праці жінок.
Особливою категорією працюючих є жінки. Статтею 24 Конституції закріплено рівність прав жінки і чоловіка. Однак, трудове законодавство, враховуючи фізіологічні особливості жінки, встановлює спеціальні норми, що стосуються охорони праці жінок.
Стаття 174 Кодексу законів про працю України забороняє застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (окрім нефізичних робіт - по санітарному та побутовому обслуговуванню).
Піднімання та пересування вантажів допускається тільки в межах санітарних норм (до 7 кг при постійному перенесенні і до 10 кг -при періодичному не частіше 2 раз на годину). Сумарна вага вантажу, переміщеного протягом години жінкою не повинна перевищувати 350 кг – з робочої поверхні і 175 кг з підлоги
Робота жінок обмежується у нічний час (з 22 до 6 год). Дозвіл на нічні роботи може бути отриманий при особливій необхідності (як тимчасовий захід).
Значна увага приділяється вагітним жінкам. Так, вагітні жінки і ті, що мають дітей до 3-х років, не залучаються до роботи в нічні години і вихідні дні, до понаднормових робіт, а також не направляються у відрядження.(ст 176 КЗпП)
Жінки, що мають дітей 3-14 років або дітей-інвалідів, не залучаються до понаднормових робіт і не направляються у відрядження без їх згоди.(ст 177 КЗпП).
Жінок із дітьми віком до 3-х років можуть, за їх бажанням, переводити на легшу або зручнішу для них роботу із збереженням середньомісячного заробітку. Це стосується і вагітних жінок.
Пільги вагітним жінкам і при пологах: надається відпустка - 70 календарних днів до пологів і 56 після пологів, до 2-х років по догляду за дитиною з виплатою допомоги по соціальному страхуванню, до 3-х років без збереження заробітної плати. За медичним висновком (догляд дитини) відпустка може досягати 6 років. Відпустка по вагітності, догляду за дитиною зараховується в загальний стаж роботи і професійний стаж.
Вагітність жінки та її діти (незалежно від віку) не можуть бути причиною звільнення або відмови у прийнятті на роботу.
Передбачено позачергове забезпечення путівками до санаторію або будинку відпочинку жінок з дітьми віком до 14 років і надання їм матеріальної допомоги.
3.ОП неповнолітніх.
Держава враховує певні фізичні та фізіологічні особливості неповнолітніх, тому для охорони їх здоров’я встановлюються також спеціальні норми. Зокрема, це законодавчо закріплено статтею 43 Конституції. Працівники віком до 18 років користуються такими ж правами, що і повнолітні, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами. Дозволяється приймати на роботу молодь віком від 16 років. У виняткових випадках, за погодженням із профспілками, можуть прийматись на роботу 15-річні особи. Для практичної підготовки молоді, що навчається, допускається приймати з 14 років учнів загальноосвітніх шкіл і професійних навчальних закладів для виконання легкої роботи у вільний від навчання час за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює (ст 188 КЗпП).
Закон «Про охорону праці» встановлює обмеження у застосуванні праці неповнолітніх віком до 18 років: заборонено їх залучати до виконання важких або небезпечних робіт, до робіт із шкідливими умовами праці та підземних робіт, а також до нічних, понаднормових робіт і робіт у вихідні дні (ст 192 КЗпП).
Усі особи до 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і, надалі до 21 року щороку підлягають обов'язковому медичному огляду (ст 191 КЗпП).
Для працівників віком від 16 до 18 років робочий тиждень не повинен перевищувати 36 годин, для осіб віком від 15 до 16 років і для учнів 14-15 років, що працюють під час канікул, - 24 години. При цьому зарплата таким працівникам виплачується в розмірі, відповідному до повної зайнятості дорослого працівника. (ст 194 КЗпП).
Щорічні відпустки неповнолітнім працівникам надаються в літній час, або в іншу пору за їх бажанням (ст 195 КЗпП), причому термін відпустки – не менше 1 календарного місяця.
Піднімання та пересування вантажів допускається тільки в межах санітарних норм (8-12 кг для юнаків та 4-6 кг для дівчат при постійному перенесенні і 12-16 кг для юнаків та 6-8 кг для дівчат -при періодичному не частіше 2 раз на годину).
Навчання (професійну підготовку) і підвищення кваліфікації молоді роботодавець проводить індивідуально або в бригадах за рахунок підприємства. Законодавство вимагає створення належних умов, що дозволяють поєднувати роботу з навчанням. Виробниче навчання та підвищення кваліфікації робітників може здійснюватися в робочий час. Після закінчення виробничого навчання присвоюється кваліфікація згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником, і надається робота відповідно до набутої кваліфікації. За час навчання виплачується заробітна плата.
Для здачі вступних іспитів до вищих і середніх спеціальних закладів працюючій молоді надається відпустка: - для вступу до вищих навчальних закладів - 15 календарних днів; - для вступу до середніх навчальних закладів - 10 календарних днів. Молодь, що навчається, може отримати 1 вільний день на тиждень без збереження зарплати. Пільги мають студенти заочних і вечірніх відділень ВУЗів і технікумів. Студентам-заочникам один раз на рік оплачується проїзд до місця навчання і назад.
Звільнення неповнолітніх з ініціативи власника допускається, крім загальних підстав, також лише за згодою місцевої комісії у справах неповнолітніх (ст 198 КЗпП)
4. Компенсація за роботу на виробництвах з важкими та шкідливими умовами праці.
- КЗпП та Закон про охорону праці передбачають різні види компенсації за роботу на виробництвах з важкими та шкідливими умовами праці
Є такі види компенсації:
Скорочений робочий день – 24-36 годин на тиждень, передбачається для робіт з важкими і шкідливими умовами праці відповідно до результатів атестації робочих місць та тарифно-кваліфікаційних довідників
Додаткова відпустка – тривалістю від 3 до 12 робочих днів. Встановлюється для працюючих у шкідливих та важких умовах праці на основі атестації робочого місця
Підвищена заробітна плата. Коефіцієнт надбавки до заробітної плати теж залежить від атестації робочого місця
Зниження пенсійного віку. Окремим категоріям працюючих відпустка може надаватися з 45 років, для працівників, що працюють на виробництвах з важкими та шкідливими умовами праці, при наявності необхідного шкідливого стажу пенсійний вік знижується до 45-50 р для жінок та 50 – 55 р для чоловіків.
Додаткові перерви (обігрів, охолодження) через кожну годину роботи на 10 хв
Спеціальне харчування, спецодяг, тощо
Як бачимо, важливе місце в системі компенсацій працівникам займають результати атестації робочого місця.
Відповідальність за вчасне та якісне проведення атестації несе роботодавець.
Атестація робочого місця за умовами праці – це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, які впливають на здоров’я і працездатність працівників у ході трудової діяльності.
Основна мета атестації – регулювання відносин роботодавця і працюючих в галузі реалізації права на безпечні умови роботи, а також прав на пільги і компенсації, пільгове пенсійне забезпечення.
Атестація робочого місця передбачає:
виявлення шкідливих та небезпечних факторів на робочому місці, їхпричин
дослідження санітарно-гігієнічних умов на робочому місці та напруженості трудового процесу
комплексну оцінку факторів виробничого середовища, важкості і напруженрості праці в порівнянні з нормативними вимогами
обгрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за шкідливістю
підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, пільгову надбавку до ЗП, скорочений робочий день
перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення
розробка комплексу заходів по покращенню умов праці
Атестацію робочих місць проводить спеціальна атестаційна комісія, яка створюється наказом по підприємству в терміни, передбачені колективним договором.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням після погодження з профспілкою затверджується наказос по підприємсту і зберігається 50 років.
6. Державний нагляд за ОП
Відповідно до Закону України про охорону праці (ст 38) державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють.
Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд) при МНС як спеціально уповноважений орган виконавчої влади з нагляду за ОП)
Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки
Органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства надзвичайних ситуацій (МНС)
Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я
Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства про охорону праці здійснюється Генеральною прокуратурою та підпорядкованими їй прокурорами
Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (інспектори) мають право:
Безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об’єкти), виробництва з найманою працею, та проводити в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань ОП
Одержувати від роботодавця, посадових осіб письмові та усні пояснення, матеріали, інформацію, експертні висновки, аудити, звіти про стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства і т.п.
Видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам підприємств і установ, посадовим особам обов’язкові до виконання приписи про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці
Забороняти, зупиняти, обмежувати експлуатацію виробництв, цехів, дільниць, робо чих місць, виконання окремих робіт до усунення порушень і недоліків, які створюють загрозу життю і здоров’ю працівників, скасовувати і припиняти дію виданих дозволів та ліцензій
Притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства з ОП
Притягати до сплати штрафу юридичних чи фізичних осіб за порушення законодавства з ОП в частині безпечного ведення робіт та за невиконання розпоряджень посадових осіб Держгірпромнагляду
Надсилати роботодавцям та керівникам підприємств і установ подання про невідповідність посадових осіб займаній посаді, передавати органам прокуратури матеріали про притягнення цих осіб до відповідальності
7. Форми контролю за ОП.
Дійове управління охороною праці можна здійснювати лише при умові достатньої , повної та своєчасної інформації про стан охорони праці на обєкті. Виявити порушення, відхилення, дати приписи чи рекомендації з ОП можливо лише на підставі регулярного контролю Тому контроль стану охорони праці є найбільш відповідальною ланкою управління.
Підприємство підлягає постійному державному нагляду за охороною праці з боку Держгірпромнагляду через його територіальні управління та інспекторів.
Разом з тим, здійснюється також зовнішній та внутрішній контроль за станом охорони праці на виробництві
Зовнішній контроль за станом охорони праці на виробництві поділяється на:
Відомчий, який здійснюють посадові особи, повноважні представники
міністерств і відомств даної галузі,
головних управлінь, асоціацій, концернів
власників виробництв і т.д.
Регіональний, який здійснюють посадові особи, повноважні представники місцевих органів виконавчої влади
Страховий, який здійснюється страховими експертами з охорони праці Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
Громадський, який здійснюється виборними органами профспілок та інших громадських організацій
Внутрішній контроль за станом охорони праці на виробництві здійснюють:
Повсякденний (оперативний) контроль забезпечують керівники підрозділів та робіт, інші посадові особи на своїх робочих місцях відповідно до посадових обов’язків
Громадський внутрішній контроль на підприємстві здійснюють громадські інспектори з ОП або уповноважені представники трудового колективу
Триступеневий адміністративно-громадський контроль за охороною праці на виробництві здійснюється за такою схемою:
1 ступінь - протягом робочої зміни або робочого дня контролюється хоча б один раз кожне робоче місце. Контроль здійснює майстер, бригадир, начальник зміни, черговий інженер та громадський інспектор по охороні праці, обраний зборами трудового колективу цеху, дільниці тощо. Всі виявлені порушення усуваються, а ті, що неможливо виправити силами контролюючих, занотовуються в журнал 1 ступеня контролю і доповідаються вищому керівництву.
2 ступінь - здійснюється контроль не рідше одного разу на тиждень кожного структурного підрозділу начальником цього структурного підрозділу (цеху, відділу, дільниці) і громадським інспектором трудового колективу або профспілки підприємства чи структурного підрозділу. Недоліки або порушення вимог охорони праці, виявлені при 1 ступені контролю та 2 ступені контролю, ліквідуються, а за неможливості записуються в журнал 2 ступеня контролю і доповідаються вищому керівництву підприємства.
3 ступінь - здійснюється один раз на місяць (або в інший термін, визначений колективним договором) в обсягу кожного робочого місця всього підприємства керівництвом підприємства (роботодавцем, головним інженером, заступником головного інженера з охорони праці) і відділом охорони праці підприємства. До контролю залучаються громадські інспектори (контролери) з охорони праці підприємства або структурних підрозділів (уповноважені колективом найманих працівників підприємства або профспілкою). Контролюючі знайомляться з записами журналів 1 і 2 ступенів контролю по стану охорони праці, приймають рішення по усуненню недоліків і порушень, а випадки виявлених порушень, які неможливо оперативно усунути, заносять до журналу 3 ступеня контролю. Виявлені порушення обговорюються на технічних радах підприємства, де розробляються заходи по їх усуненню, що передбачають оперативні дії, або вносяться до поточних чи довгострокових планів розвитку та реконструкції підприємства або записуються до колективного договору.
Служба охорони праці підприємства забезпечує постійний нагляд і контроль виконання вимог з охорони праці у всіх структурах підприємства, забезпечує виконання цих вимог керівництвом.
8. Служба Охорона праці підприємства,основні повноваження служби ОП
Зрозуміло, що один роботодавець не може справитися самостійно з обов’язками з забезпечення прав працюючих у сфері охорони праці. Тому відповідно до Закону України про ОП власник або уповноважений ним орган створює на підприємствах, фірмах, установах незалежно від форми власності та виду їх діяльності СЛУЖБУ ОХОРОНИ ПРАЦІ для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.
Служба ОП створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб.
На підприємствах виробничої сфери з числом працюючих до 50 чол (у невиробничих – до 100 чол та навчальних закладах) функціі служби ОП можуть виконувати на договірних засадах сторонні спеціалісти, що мають відповідну підготовку і пройшли перевірку знань з ОП
На підприємствах (виробничих чи науково-виробничих) при чисельності працівників від 51 до 500 включно (у невиробничій сфері від 101 до 500 чол) службу ОП представляє 1 спеціаліст з охорони праці з інженерно-технічною освітою та стажем роботи за профілем не менше 3 років. На підприємствах, де виробляють сильнодіючі отруйні або вибухові речовини, таких спеціалістів має бути не менше 2.
При кількості працюючих більше 500 створюється самостійний структурний підрозділ служби з ОП. В цьому випадку кількість працівників служби ОП розраховується за формулою
М = 2 + (Рсер * Кв)/Ф
Де Рсер – середньоспискова чисельність працюючих
Кв – коефіцієнт, що враховує шкідливість та небезпечність виробництва і залежить від кількості працюючих зі шкідливими речовинами Ра та на роботах з підвищеною небезпекою Рв за формулою Кв = 1 + (Ра + Рв)/ Рсер
Ф – ефективний річний фонд робочого часу спеціаліста з ОП, 1820 годин на рік
Перевірка знань працівників служби ОП проводиться при прийомі на роботу і періодично раз у 3 роки
Служба охорони праці підприємства підпорядковується безпосередньо роботодавцю. За своїми посадами і заробітною платою керівники служби ОП прирівнюються до керівників основних виробничо-технічних служб підприємства.
Служба ОП підприємства вирішує завдання забезпечення:
фахової підтримки рішень роботодавця в галузі охорони праці
безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель, споруд
працівників засобами індивідуального та колективного захисту
професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань ОП, пропаганда безпечних методів праці
вибору оптимального режиму праці і відпочинку працівників
інформування і надання пояснень керівникам і працівникам підприємства з питань охорони праці
З огляду на завдання служба ОП виконує такі функції:
опрацьовує систему управління охороною праці
проводить оперативно-методичне керівництво охороною праці на підприємстві
складає разом із підрозділами комплексні заходи з досягнення нормативів безпеки, гігієни праці, а також розділ «Охорона праці» у колективному договорі
проводить вступний інструктаж з працівниками при поступленні на роботу
готує проекти розпоряджень і наказів з питань ОП, подає їх роботодавцю чи керівнику
забезпечує належне оформлення та збереження документації з ОП
організовує забезпечення працюючих з правилами, інструкціями, стандартами,
організовує паспортизацію робочих місць, облік, аналіз нещасних випадків, аварій та захворюваності, шкоди від цих подій, підготовку звітів, розробку планів роботи з ОП, допомогу комісії з питань ОП, підвищення кваліфікації та перевірку знань працівників з ОП
бере участь: в розслідуванні нещасних випадків і аварій, проведенні внутрішнього контролю і аудиту, роботі комісій з питань ОП, з питань прийняття виробництва і обладнання в експлуатацію, комісії з питань атестації робочих місць, розробці положень та інструкцій.
Контролює: дотримання законодавства з ОП, вимог нормативно-правових актів, приписів посадових осіб державного нагляду, виконання заходів відповідно до колективного договору, стан запобіжних, захисних пристроїв, вентсистем. Наглядає за своєчасним навчанням, інструктажем, перевіркою знань, атестацією працюючих, дотриманням правил безпеки при виконанні небезпечних робіт
Контролює забезпечення працюючих засобами захисту і спецодягом, лікувально-профілактичним харчуванням, мийними засобами, санітарно-побутовими умовами, проведення періодичних медоглядів, виконання розпоряджень з питань ОП.
Здійснює планування та контроль витрат коштів на охорону праці
В зв’язку з виконуваними функціями працівники служби ОП мають право:
Безперешкодного доступу в будь-який підрозділ, дільницю, робоче місце
Зупиняти роботу підрозділів, дільниць, виконання робіт в разі порушень, які загрожують життю чи здоров’ю працівника
Одержувати від посадових осіб необхідну інформацію і документи з питань ОП
Перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища в підрозділах, видавати керівникам підрозділів приписи з усунення недоліків, обов’язкові для виконання
Вимагати від посадових осіб відсторонення працівників, що не пройшли медогляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з питань охорони праці, не мають допуску до виду робіт, не виконують нормативних актів з охорони праці
Надсилати роботодавцю подання на притягнення до відповідальності працівників, що порушують вимоги охорони праці
Порушувати клопотання про матеріальне заохочення працівників, що беруть активну участь у покращення безпеки та умов праці
Рішення чи приписи працівників служби охорони праці на підприємстві (в т.ч. і про призупинення роботи) має право скасувати лише роботодавець. Працівники служби ОП не можуть бути залучені до виконання невластивих їм функцій і користуються в своїй роботі Законом України «Про охорону праці» та Типовим положенням про службу охорони праці. Ліквідація служби ОП допускається лише в разі ліквідації самого підприємства.
9. Навчання з питань ОП.
Одним з основних принципів державної політики в сфері охорони праці, як необхідна умова вдосконалення системи управління охороною праці і забезпечення профілактики аварій і травматизму, є навчання та систематичне підвищення рівня знань працівників.
Основним нормативним актом, що встановлює порядок і вид навчання та форми перевірки знань є «Типове положення про навчання з питань охорони праці» від 26.01.2005 р. Цей документ спрямований на реалізацію системи безперервного навчання питанням охорони праці, яке здійснюється працівниками, керівними кадрами, а також учнями, студентами навчальних закладів.
Керівники навчальних закладів відповідають за дотримання навчальних планів і програм навчання охороні праці, за використання відведеного для цього часу.
Контроль за дотриманням «Типового положення « здійснюють органи державного нагляду за охороною праці (інспектори Держгірпромнагляду) та служба охорони праці центральних і місцевих органів виконавчої влади.
Є наступні форми навчання з питань охорони праці та техніки безпеки:
- Курсове навчання для інженерно-технічних працівників, буває плановим і позаплановим.
- Спеціальне навчання для працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою
Після цих видів навчання працівники складають іспит і отримують посвідчення
- Інструктивне навчання
Працівники на підприємствах всіх форм власності при прийнятті на роботу та під час роботи проходять інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим, правил поведінки в аварійних ситуаціях. Без такого навчання допуск працівників до роботи заборонено
На підприємствах в залежності від їх специфіки та на основі «типового положення» формуються свої положення про навчання, програми навчання та плани-графіки його проведення. Відповідальний за проведення цієї роботи керівник підприємства, а в підрозділах – їхні керівники.
Як правило, організацію навчання здійснюють працівники служби кадрів та охорони праці.
Для перевірки знань створюється комісія, головою якої є керівник або його заступник по виробництву. До складу комісії входять працівники служби охорони праці, юридичної, виробничих, технічних служб, уповноважений з питань охорони праці, може також залучатися представник органу державного нагляду.
Перед перевіркою знань працівників організовується навчання в вигляді лекцій, семінарів, консультацій. Перевірку здійснюють за тими нормативно-правовими актами, які необхідні працівникові в роботі. Результати перевірки оформляються протоколами
Працівники, які склали іспит, отримують посвідчення. При незадовільних результатах іспиту працівник повинен пройти протягом місяця повторне навчання і до роботи не допускається.
Для інженерно-технічних працівників, які входять до «Переліку посадових осіб, що повинні проходити попередню та періодичну перевірку знань з охорони праці», перед поступлення на роботу і далі не рідше 1 разу в 3 роки проводиться курсове навчання
Керівники підприємств та їх заступники з питань охорони праці, фахівці служб охорони праці, керівники кафедр і викладачі охорони праці ВУЗів, регіональних і галузевих навчальних центрів з охорони праці, та інші керівні працівники проходять навчання та перевірку знань у Головному навчально-методичному центрі Державного комітету промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду МінНС.
Посадові особи райдержадміністрацій з питань охорони праці, фахівці проектно-конструкторських науково-дослідних, виробничих і технологічних відділів проходять навчання у закладах, які в установленому порядку отримали дозвіл Держгірпромнагляду.
Навчання є платним, оплату забезпечує власник підприємства, або за рахунок бюджету для бюджетної організації.
Курсове навчання буває плановим і позаплановим. Планове навчання і перевірка – 1 раз в три роки за графіком. Позапланове – в двох випадках:
якщо посадова особа переходить на іншу посаду, яка вимагає додаткових знань
в випадку аварії чи техногенної катастрофи на підприємстві відповідні посадові особи повинні пройти позачергове навчання та перевірку знань з охорони праці протягом місяця.
Посадові особи і працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, під час прийняття на роботу та періодично але не рідше разу в рік проходять спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно конкретних виробничих умов.
Учні та студенти проходять навчання з охорони праці незалежно від рівня закладу та його підпорядкування і форм власності. Зміст і обсяги програми навчання затверджує Міністерство освіти за погодженням з Держгірпромнаглядом
Учні ПТУ вивчають дисципліну «Охорона праці», вузів – комплекс навчальних дисциплін «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці» та «Охорона праці в галузі». Обсяг програми та кількість годин на вивчення її не можуть бути зменшені без погодження з Держгірпромнаглядом. Формою підсумкового контролю знань є іспит, дипломні проекти та роботи випускників повинні передбачати розділ охорони праці.
Ще одна форма навчання питанням охорони праці – це інструктажі.
За характером і часом вони поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий і цільовий:
Вступний інструктаж проводить спеціаліст служби ОП або за відсутності служби ОП інший працівник, призначений наказом, який пройшов відповідне навчання та перевірку знань.
Такий інструктаж проводять для тих, хто поступає на роботу, працівників інших підприємств, які прибули для виконання робіт, з учнями і студентами, які прибули для проходження практики, в разі екскурсії на підприємство, з усіма учнями і студентами при поступленні на навчання
Інструктаж проводиться в кабінеті ОП чи іншому спеціальному приміщенні. При цьому прибулі знайомляться з:
Правилами трудового розпорядку
Правилами поведінки на території
Небезпечними та шкідливими виробничими чинниками
Пожежною профілактикою
Роботою газорятівної та радіаційної служби
Правилами надання першої допомоги потерпілим
Про інструктаж робиться запис у журналі реєстрації інструктажів за підписом інструктованого та інструктора.
Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим, або при переведенні на інше робоче місце, або при дорученні нової роботи, а також з працівником, який відряджений з іншого підприємства для участі у виробничому процесі.
Первинний інструктаж проводиться також з учнями, студентами і курсантами перед початком трудового і професійного навчання та перед виконання кожного навчального завдання з використанням механізмів та обладнання
Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами галузі з врахуванням конкретних умов праці, але не рідше 1 разу в три місяці на роботах з підвищеною небезпекою та 1 разу на півроку – для решти робіт..
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці в наступних випадках: при введенні в дію нових або перегляді діючих нормативно-правових актів , при зміні технології, модернізації і заміні устаткування, сировини та матеріалів, при порушеннях працівниками ви мог НПАОП, що привели до травм і аварій, при перерві в роботі виконавця більше 30 днів на місці з підвищеною небезпекою і більше 60 днів на інших робочих місцях
Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку в залежності від причини його проведення та характеру порушень
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками в таких випадках: при ліквідації аварій та стихійних лих, при проведенні робіт, на які за законодавством оформляється наряд-допуск
Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводяться керівником робіт індивідуально або з групою працівників за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці. Завершуються інструктажі перевіркою знань інструктованих в вигляді усного опитування, або автоматичними засобами перевірки.При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок безпечної роботи на протязі 10 днів після первинного, повторнного, позапланового інструктажів додатково проводиться інструктаж і повторна перевірка знань. При незадовільних знаннях по цільовому інструктажу працівник до виконання робіт не допускається.
Про інструктаж робиться запис в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці за підписом інструктора та інструктованого. Сторінки журналу повинні бути прошнуровані, пронумеровані і скріплені печаткою.
Рішенням роботодавця частина працівників, робота яких не пов’язана безпосередньо з експлуатацією устаткування, можуть бути звільнені від проведення повторного інструктажу, що фіксується у затвердженому ним переліку професій та посад, які не підлягають повторним інструктажам.
10. Основні принципи виробничого травматизму
Для полегшення вивчення причин виробничого травматизму та професійних захворювань, їх прийнято поділяти на наступні основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, економічні, психофізіологічні.
Організаційні причини:
відсутність чи неякісне проведення навчання з питань охорони праці,
відсутність контролю за дотриманням правил ТБ і норм ОП,
невиконання заходів з охорони праці,
порушення вимог інструкцій, правил, норм,
порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів та інструменту;
порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту;
недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами,
використання устаткування, машин та інструментів не за призначенням
Технічні причини:
несправність виробничого устаткування, машин, механізмів та інструментів;
недосконалість технологічних процесів;
конструктивні недоліки устаткування;
недосконалість або відсутність захисного огородження, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації і блокування.
Санітарно-гігієнічні причини:
перевищений (вище ГДК) вміст у повітрі робочої зони шкідливих речовин;
недостатнє чи нераціональне освітлення;
підвищені рівні шуму і вібрації;
незадовільні мікрокліматичні умови;
наявність різноманітних випромінювань вище допустимої норми;
порушення правил особистої гігієни.
Економічні причини:
нерегулярна виплата зарплати;
низький заробіток;
неритмічність роботи;
прагнення чи примус до виконання понаднормової роботи;
робота за сумісництвом чи на двох підприємствах.
Психофізіологічні причини:
помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість праці;
монотонність праці;
хворобливий стан працівника;
необережність;
невідповідність психофізіологічних і анпропометричних даних працівника виконуваній роботі;
незадоволення роботою;
несприятливиі психологічний клімат у колективі;
Основні заходи попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійних захворювань поділяються на технічні та організаційні
До технічних заходів відносять заходи з виробничої санітарії і техніки безпеки:
заходи виробничої санітарії: створення комфортного мікроклімату (теплоізоляція, вентиляція, обігрів робочих зон, раціональне освітлення, шумо- та віброізоляція, заміна токсичної сировини і матеріалів на нетоксичну, герметизація шкідливих процесів, екранування під різного роду випромінювань, забезпечення оптимального режиму праці і відпочинку, санітарного і побутового обслуговування
заходи з техніки безпеки : це заходи, що запобігають дії на працівників шкідливих чинників – розроблення і впровадження безпечного устаткування, вдосконалення технологій, механізація та автоматизація процесів, використання запобіжних і блокувальних автоматичних засобів, правильне і зручне розташування органів управління, використання принципово нових нешкідливих технологій і процесів
До організаційних заходів належать:
правильна організація роботи;
дотримання трудового законодавства, законодавства з охорони праці, нормативно-правових актів з охорони праці;
вчасне проведення навчання персоналу та перевірка його знань;
впровадження безпечних методів та наукової організації праці;
проведення пропаганди з титань охорони праці і техніки безпеки;
проведення планово-попереджувальних ремонтів обладнання, технічних оглядів машин, устаткування, механізмів, посудин, що працюють під тиском і т.п.
11. Вплив шкідливих речовини на організм людини.
Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише оптимальні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщення можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічному процесі.
Шкідливими вважаються речовини, які при контакті з організмом людини за умов порушення вимог безпеки можуть призвести до виробничої травми, професійних захворювань або розладу стану здоров'я (ГОСТ 12.1.007-76).
Шкідливі речовини (ШР) можуть проникати в організм через:
- шкіру (бензол, толуол, ціаніди, тобто переважно рідкі речовини);
- перорально (при вживанні їжі потрапляють в шлунково-кишковий тракт);
- дихальні шляхи (випари, гази та пилоподібні речовини потрапляють в легені і кров, розносяться по всьому організму).
Ступінь отруєння залежить від таких основних факторів: токсичності речовини ; концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони ; шляху проникнення в організм; метеорологічних умов; індивідуальних особливостей організму; тривалості дії; дисперсності частинок; форми частинок; хімічного складу; розчинності в органічних рідинах; електричного заряду частинок.
Гострі отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ , випари ртуті, марганцю тощо).
Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин (випарів свинцю, ртуті, марганцю).
Шкідливі речовини, потрапивши в організм, розподіляються в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору – в зубах, марганцю – в печінці. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так зване “депо” і затримуватись в ньому тривалий час.
У санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини (випари, гази тощо) та промисловий пил.
Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно ГОСТ 12.0.003-74 за характером фізіологічної дії на організм людини поділяються на:
- загальноотруйні, які викликають отруєння всього організму (ртуть, свинець, толуол, оксид вуглецю, ціаністі з’єднання, стирол, бензол, миш’як і його з’єднання, фосфор, олово);
- подразнювальні, які викликають подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон, ацетон, окисли азоту, двоокис сірки);
- сенсибілізуючі, які діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук);
- канцерогенні, що спричиняють ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, нікель і його з'єднання, окисли хрому...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора