Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Модульний контроль 2
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Відповіді до тестових завдань
Предмет:
Філософія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
1. Чому логіка довгий час розвивалася в системі філософського знання?
Перші дослідження з логіки датуються У ст. до н.е. Мислителі Стародавньої Індії і античної Греції вивчали мислення і намагалися узагальнити свої знання у вигляді певних структур і правил. Логіка як наука і керівництво для правильного мислення не випадково виникла в античній Греції. Її розвиток був пов’язаний з потребами вдосконалення вміння переконливо виступати на зборах, в суді, вести публічні дискусії. Ці навички дозволяли людям досягти успіху в житті, з часом навіть з’явилися платні вчителі (софісти), які навчали мистецтва мислити, доводити істинність своїх думок і навіть перемагати у словесних суперечках, не володіючи істиною, а лише завдячуючи ораторській майстерності. Отже, логіка у самих своїх початках щільно пов’язана з політикою, юриспруденцією, громадським життям.
1а. Поясніть відмінності між моральними нормами і нормами права.
Норми моралі
за походженням
– складається в суспільстві на основі уявлень людей про добро та зло, справедливість; існувала до виникнення держави;
за сферою дії
– регулює внутрішнє усвідомлення людиною своєї поведінки в усіх сферах суспільних відносин; не є інституціональною – не пов'язана з інститутами суспільства; створюється, поширюється і відмирає повільно протягом тривалого часу;
за ступенем деталізації
– виступає як узагальнене безособове правило поведінки у вигляді ідей і принципів (дотримуватися слова, бути чесним, справедливим тощо);
за формою вираження
– не закріплюється в спеціальних актах, міститься у свідомості людей; набуває обов'язкового значення в міру визнання більшістю членів суспільства;
за способом охорони від порушень
– дотримується добровільно, забезпечується внутрішнім переконанням, громадською думкою (результат – почуття сорому, каяття).
Норми права
за походженням
– установлюється (закріплюється) державою як офіційна міра волі та справедливості; при первісному ладі не існувала;
за сферою дії
– регулює зовнішню форму поведінки людини в тих сферах суспільних відносин що піддаються регулюванню; є інституціональною — діє в рамках соціальних інститутів; вступає в дію, здійснюється і скасовується офіційно, у суворо визначеному порядку та часі;
за ступенем деталізації
– є конкретним варіантом поведінки суб'єкта, в якому чітко визначені його юридичні права і обов'язки, як можливі та належні;
за формою вираження
– одержує закріплення в державних актах (законах, указах, постановах); після набуття законної сили стає обов'язковою для осіб, що знаходяться в сфері її дії;
за способом охорони від порушень
– забезпечується, крім інших способів, державним примусом, застосуванням заходів юридичної відповідальності (нерідко результат — обмеження в правах правопорушника, викликане застосуванням до нього санкцій закону).
2. Назвіть найважливіші елементи в структурі будь-якої релігії та дайте їх коротку характеристику.
Структура релігії — складові, без яких неможливе існу¬вання релігії, які у своїй єдності становлять релігію.
Віра – елемент людської свідомості, особливістю якої є бездоказове визнання істинності релігійного вчення, існування надприродних сил, абсолюту.
Релігійна свідомість – становить концеп-туальний аспект релігії, все те, що можна сказати про неї й що вона стверджує про себе.
Релігійний культ – основний елемент релігії, що відрізняє її від інших форм суспільної свідомості. Це реалізація віри у діях груп, людей, індивідів.
Релігійні організації – об'єднання людей, груп на основі спільних вірувань та інтересів щодо відправлення ре¬лігійних культових дій.
3. Окресліть ідейні джерела української філософії.
Ідейними джерелами української філософії є наступні:
1) Язичницька культура (образно-міфологічний тип мислення);
2) Християнство;
3) Візантійська філософія (грецька філософія);
Язичництво характерне для світосприйняття праукраїнців. Їх світосприйняття – міфологічно-практичне. В межах цього світогляду окреслюється тяжіння до загальних уявлень про добро і зло, сутність людини, первоначало світу. Елементи міфологічного світогляду були притаманні українській філософській думці довгий період.
Християнство виходить, на відміну від міфологічного світогляду, з ідеї боротьби в світі двох протилежних засад: Бог і диявол, душа і плоть, добро і зло. По-друге, християнство висуває ідею примату духовного. По-третє, християнство розглядає людину як творця і творчість постає як свобода, на противагу слідуванню космосу. На противагу міфологічним уявленням про циклічність часу, християнство вводить поняття про тримірність часу (є минуле, сучасне і майбутнє).
Візантійська філософія була служницею теології, була людино-центричною, зосереджувалася на внутрішній духовності. Філософська думка Візантії до VII ст. розвивалась головним чином під впливом неоплатонізму і на першому плані були Платон і Аристотель.
Відомий український історик філософії Дмитро Чижевський окреслює четверте джерело: український національний характер і світогляд.
4. В чому полягає відмінність підходів логіки, психології і філософії до вивчення мислення?
Логіка є наукою, об’єктом якої є розум, мислення. Саме по собі мислення є досі дуже складним явищем для науки. Мислення – це вища форма активного відображення дійсності, яка полягає в цілеспрямованому, опосередкованому і узагальненому пізнанні істотних властивостей, зв’язків і відношень, предметів і явищ.
Філософія вивчає процес утворення форм мислення і їх взаємозв’язок тощо. Філософія трактує мислення як соціальне зумовлений процес, якість якого змінюється під час розвитку.
З психологічної точки зору, мислення - це психічний процес пошуків та відкриттів нового, істинного, глибинного внаслідок аналізу та синтезу навколишньої дійсності.
5. Розкрийте сутність моралі та моральних норм. У чому полягає їх відмінність від норм права?
В залежності від розуміння цього смислу мораль інтерпретується і як мудрість життя, і як звід правил, створених для того, щоб регулювати поведінку людей, розглядається у зв'язку з сутністю людини як безпосереднє вираження людяності або в суто технологічному значенні, як засіб, що обслуговує людську діяльність з боку її вираження в поведінці людей.
Мораль — система норм і принципів, які виникають із потреби узгодження інтересів індивідів один з одним і суспільством (класом, соціальною групою, державою), спрямовані на регулювання поведінки людей відповідно до понять добра і зла і підтримуються особистими переконання-ми, традиціями, вихованням, силою громадської думки. (див. пит. 1а)
6. Розкрийте предмет та особливості релігієзнавства як науки, її зв'язок із іншими науками, що вивчають прояви релігії.
Релігієзнавство – це гуманітарна наука, яка досліджує суспільно-історичну природу релігії, її зв’язки з політичними, економічними, духовними системами суспільства, тобто, досліджує релігію як соціальне явище, а також, особливості її впливу на свідомість людини.
Предметом релігієзнавства є об'єктивні зако¬номірності виникнення, становлення та розвитку релігій, їх функціонування, структура та різноманітні феномени, взаємозв'язок і взаємодія релігії з іншими галузями знань.
Релігієзнавство є цілісною і водночас полідисциплінарною галуззю гуманітарного знання, об'єднуючи в собі низку розділів і структурних систем, серед яких — філософія, історія, психологія, соціологія, футурологія, феноменологія, антропологія, культурологія та ін.
Філософія релігії – охоплює стрижневі проблеми релігієзнавства, пов'язані з гносеологічними та онтологічними її чинника¬ми. Вивчає основні релігійно-філософські ідеї в їх історич¬ному розвитку, сукупність філософських понять, прин¬ципів, які дають філософські тлумачення релігії.
Історія релігії – акумулює знан¬ня від виникнення примітивних вірувань, первісних релігійних форм до становлення і розвитку національних і світових релігій. Психологія релігії – досліджує психологічні джерела релігійного феномена, психологію віруючої людини.
Соціологія релігії – розглядає релігію як соціальне явище, суспільні закономірності виникнення, розвитку і функ¬ціонування релігії, її елементи і структура, місце, функції та роль в суспільній системі, вплив на інші елементи соціальної системи, специфіка зворотної дії конкретної суспільної системи на релігію, використання релігійного чинника в різних соціальних умовах.
Футурологія релігії – з'ясовує тенденції розвитку релігії у майбутньому.
Релігійна антропологія – досліджує людину в контексті релігійного світоспоглядання.
Релігійна культурологія – досліджує храмові архітектуру, скульптуру, малярст¬во тощо. враховуючи завдання й значення релігійного мис¬тецтва в практиці богослужіння певних релігійних сис¬тем.
Географія релігії – акумулює та систематизує знання про територіальну ор¬ганізацію світових, регіональних релігій в історичному ас¬пекті й на сучасному етапі.
7. Назвіть особливості світосприйняття українців та їх прояви в українській філософії.
1) Кордоцентризм (кардіо – серце) – надання переваги душі (або серцю) над логічним мисленням, серця над головою. Кордоцентризм міститься у філософській душі Київської Русі та митрополита Іларіона «Слово про закон і благодать». Іларіон зазначає, що у княза Володимира в серці засяяв розум, коли він приймав християнство, тобто, серце стає дійсним осередком людського руху. Яскравим представником філософії серця був Григорії Сковорода. Для нього в серці центр життя. На вищому рівні буття, серце – це орган зв’язку з Богом. Це слово Боже. Серце і є дійсною людиною. В ХІХ ст.. філософію серця розвивав Памфіл Юркевич. Юркевич з одного боку тлумачив серце базуючись на Біблії, з іншого – на природничо-наукових аргументах. І цим він відрізняється від Сковороди. 2) Бароккальність – тобто психічна рухливість, емоційний динамізм. 3) В українській філософії нема абстрактних розгалужених теорій, вона більше тяжіє до людини, до життя і виводить себе на рівень морального повчання і життєвої настанови. 4) Українська філософія певною мірою ітрегрована в інші сфери культури (в літературу, мистецтво, тощо). 5) Українська філософія постає внутрішнім явищем української культури.
8. Охарактеризуйте основні елементи мови логіки.
Мова логіки, як і будь-яка інша, містить три головні виміри: семантику, синтаксис, прагматику.
Семантика (грец. semantikos – той, що позначає) вивчає смисловий бік виразів штучної мови, правила перекладу абстрактних символів на звичайну мову, а також зміну значень символів. Важливою функцією семантики є інтерпретація символів, тобто їх тлумачення, встановлення відповідності вихідних положень формалізованої системи, зокрема логіки, смисловій системі тощо. В математичній логіці семантика є певним напрямком логіко-лінгвістичних досліджень, яка аналізує відношення між формально побудованим численням і тією частиною дійсності, яка йому відповідає. Багато проблем логічної семантики, а саме: проблеми смислу, значення, істинності, хибності - були в центрі уваги видатних вчених в цій галузі знання (Ч.Пірс, Г.Фреге, Б.Расел, Р.Карнап, А.Черч та ін.).
Синтаксис (грец. syntaxis - зіставлення, побудова, порядок) – це в логіці:
- вивчення алфавіту формальної системи,
- правил утворення формул, тобто представлення відношень, що існують між об’єктами, за допомогою знаків;
- правил перетворення – отримання з одних висловлювань інших шляхом певних логічних операцій.
Прагматика (від грец. pragmaticus – діловий, обізнаний, практичний) досліджує сприйняття усвідомлених виразів знакової системи у відповідності із можливостями того, хто сприймає цю знакову систему; аналізує комунікативні аспекти мови, практичне відношення носія мови до самої мови.
9. Охарактеризуйте предмет науки естетики та зміст поняття естетичного.
Предметом естетики є чуттєве пізнання навколишньої дійсності з її різноманітними напрямами: природою, суспільством, людиною та її діяльністю в усіх життєвих сферах, навіть у виробничій.
Отже, естетичні почуття, переживання, естетична насолода виступають як вияви естетичного ставлення до предметів або явищ дійсності. Різноманітні естетичні відношення, що виникають у людини (соціальної групи, суспільства) до дійсності, можна віднести до загального поняття «естетичне». Природу естетичного вивчає наука естетика.
Дослідження естетичного (виступає як метакатегорія науки естетики) припускає аналіз найбільш загальних характеристик, сторін, які належать певним -естетичним об'єктам дійсності, наприклад, прекрасним, піднесеним, трагічним і т. ін., крім того, природи відображення цих явищ у свідомості людини, в естетичних сприйняттях, уявленнях, ідеалах, теоріях та поглядах, а також природи естетичних цінностей.
Категорія «естетичного» характеризує всю широчінь та різноманітність сфери прекрасного і потворного, трагічного та комічного, низького і піднесеного та їх модифікації у природній і соціальних галузях, у мистецтві та в інших сферах буття. Не існує художніх явищ (музичне, літературне, живописне та ін.), які 6 не мали естетичної природи і не були 6 прекрасними або високими, позитивно-естетичними або негативно-естетичними тощо, але є такі естетичні явища, які не мають художньої природи (красота флори й фауни, фізична зовнішність людини, неорганічні предмети та ін.).
10. Виділіть найперші характерні ознаки релігійності як стану людської свідомості.
Релігійна свідомість - це форма суспільної свідомості, сукупність ідей, міфів, догм, поглядів та уявлень, почуттів та емоцій, традицій та звичаїв, у яких відображається навколишній світ через уявлення про надприродне. Основною ознакою релігійної свідомості є віра в реальне існування надприродних сил та істот. Релігійна віра - досить складне психологічне почуття людини, що сприяє затвердженню переконань про існування особливих зв'язків між людиною і надприродним; є засобом функціонування релігійних уявлень, формою сприйняття релігійних цінностей та ідеалів.
Релігійна свідомість містить ідею бога (головна ідея взагалі релігій), міфи або легенди про основоположників релігійних учень, про створення світу, уявлення про ангелів, рай, пекло, почуття любові до бога, гріха, злагоди, обряди покаяння, сповіді та ін. Релігійні парадигми віруючі висловлюють в уявленнях, поняттях, судженнях, умовиводах, тобто логічних формах, властивих також реалістичному світорозумінню. Релігійна свідомість виявляється на буденному і теоретичному рівнях. Буденна релігійна свідомість - це властиві масі віруючих релігійне мислення й пізнання, поняття та уявлення про об'єкти релігійного поклоніння, що формуються в процесі їх буденного життя. Теоретичний рівень релігійної свідомості складають поняття, концепції та вчення певним чином систематизовані, раціонально опрацьовані теологами та апологетами релігії. Важливий аспект релігійної свідомості складає релігійна психологія - сукупність психологічних емоцій (страх, благоговіння, радість тощо), звичок, настанов і традицій, що виникають унаслідок дії соціально-психологічних механізмів наслідування, навіювання, емоційного зарядження тощо.
11. Назвіть характерні особливості філософської думки часів Київської Русі та дайте їх коротку характеристику.
Філософська думка Київської Русі розвивалася на рівні філософем. Філософема за Гегелем – це філософська думка, яка імпліцитно міститься в якомусь повідомленні, якійсь ідеї але не виражається мовою філософських понять. Філософська думка Київської Русі це сукупність філософем, які містяться в пам’ятках культури X-XIII століття. Це література, мистецтво, живопис.
В X-XI ст. Київська Русь прилучається до книжкової мудрості і виникає певний культ цієї мудрості. В XII ст. серед книжок тільки 1,5 % книжок – це оригінальні тексти, все решта – це перекладна література. Зборник Святослава (1073 рік) містить логічно-філософські тексти Аристотеля. В Повісті временних літ короткий опис Біблії, водночас, висувалися такі нові ідеї: 1) Київська Русь розглядала себе як частину всесвітньо-історичного процесу; 2) Основним аргументом прийняття візантійського християнства стає аргумент краси, тобто, високого духовного натхнення. Нестор відбиває естетизм світосприйняття як найсуттєвіший;
Для Київської Русі характерний культ святості і тому, філософствування називають філософствуванням у Христі, тобто, не абстрактним мисленням, а орієнтацією на духовність.
Для філософської думки Київської Русі характерний дух світлого оптимізму – впевненість в тому, що нещастя можна перемогти. Святість розуміється як активність у світі. Найвидатніший твір Київської Русі – твір Іларіона «Слово про закон і благодать». Цей твір показує, що становлення держави Київської Русі це є наслідком благодаті, а благодать це є новий заповіт.
12. У чому полягає корисність логіки для Вашої майбутньої професії? – поясніть за допомогою прикладів.
Оскільки моя майбутня професія має тісний зв'язок з різного роду алгоритмами і програмуванням, то для неї, перш за все, основну цінність становить математична логіка, для якої важливим є використання математичних методів і спеціального апарату символів. Мислення тут виражається за допомогою формалізованих мов, що дає змогу розв’язувати складні логічні задачі в математиці, кібернетиці, проектуванні і роботі комп’ютерної техніки.
13. Поясніть, чому християнство називають соборною релігією? Чому для нього таким важливим постає спілкування?
Соборними називають первісне християнство і православ’я. Соборними їх називають тому, що основна риса перших семи Вселенських соборів є соборність, тобто, всі основні питання вирішує собор.
14. Поясніть основні значення терміну «релігія» та окресліть її провідні функції в житті суспільства.
Слово "релігія" латиною означає благочестя, святиня, предмет культу, що співвідноситься з чимось вищим, свя¬тим, надлюдським у житті людини. Поняття "релігія" безпосередньо пов'язане з поняттям "Бог". Бог, за релігійними уявленнями, є передусім Абсо¬лют, який є над людськими, природними силами, здібностями, якостями та відносинами.
Функція релігії – способи, рівень, напрями впливу релігії на соціум, його структурні елементи, особистість.
Компенсаційна функція – є однією з найважливіших, забезпечуючи процес розв'язання в трансцендентному вимірі життєво важливих суперечностей і проблем людського буття. Релігія психо¬логічно компенсує обмеженість, безсилля, залежність лю¬дей від об'єктивних умов існування, наповнює новим змістом сенс 'їхнього життя.
Світоглядна функція – виявляється в тому, що релігія як система світосприй¬няття задає "граничні" критерії, які уможливлюють осмис¬лення навколишнього світу, місця людини в ньому, цілей і сенсу життя. Релігійний світогляд передбачає орієнтацію на "головну проблему життя людини", "ідеальний стан", зумовлює особливості вирішення цієї проблеми.
Регулятивна функція – полягає у здатності релігії через систему норм, при¬писів, установок, канонів регулювати стосунки, поведінку, вчинки, дії віруючих.
Комутативна функція – реалізується через спілкування віруючих у межах релігійних спільнот і поза ними. Релігійна комунікація — процес взаємодії, спілкування, релігійної соціалізації, пе¬редачі, обміну, засвоєння релігійної інформації, закріп¬лення зв'язків між віруючими.
Комунікативна функція – виявляється у спілкуванні віруючих з Богом та між со¬бою. Має вертикальний (спілкування з Богом) і горизон¬тальний (зв'язок спілкування віруючих) аспекти вияву.
Культуроформуюча функція – реалізується у впливі релігії на розвиток писемності, книгодрукування, мистецтва, збереження цінностей релігійної культури, передачу досвіду від покоління до по¬коління.
Інтегруючо-дезінтегруюча функція – охоплює організаційні можливості й здатність релігії (через релігійні інститути) забезпечувати безконфліктний зв'язок, певну злагоду, солідарність, згуртованість суспільства, релігійних громад.
Терапевтична функція – відображає психологічні можливості релігії у знятті не¬гативних наслідків життєвих стресових ситуацій, збере¬женні внутрішнього спокою, душевної рівноваги та ін.
15. Поясніть, коли і за яких умов виникла професійна філософія в Україні.
Під професійною філософією розуміють таку, яка розробляється фахівцями, що працюють переважно у галузі гуманітарного знання.
Джерела становлення професійної української філософії, на мою думку, слід шукати що в добі Київської Русі. Звичайно, в Давній Україні ще не було спеціальних філософських шкіл, де були б задіяні професійні філософи. Філософська спадщина доби Київської Русі виразно засвідчує, що українські інтелектуали були непогано обізнані з творчістю професійних філософів Сходу та Заходу, і самі робили перші кроки на шляху до створення власної професійної школи.
Філософську думку, що розвивалася у Києво-Могилянській академії, можна визначити як українській варіант "другої схоластики" . У вітчизняному вищому навчальному закладі викладались філософські дисципліни: логіка, натурфілософія, психологія, етика. Ці предмети читали філософи-професіонали, котрі розвивали філософську освіту не тільки в Києві , а й в інших західноєвропейських навчальних закладах. Після завершення навчання вони ставали професорами філософії.
Предметніше можна говорити про причетність українських мислителів до професійної філософії, коли йдеться про добу Відродження, яка не оминула й нашу країну. Становленню професійної філософії, як і інших галузей гуманітарного знання, сприяла діяльність письменників-гуманістів в Україні .
Професійність філософії в Україні знайшла свій найбільший вираз у братських школах, у Замойській, Острозькій та Києво-Могилянській академіях. Ми не знімаємо з рахунку середні та вищі навчальні заклади неправославних конфесій України.
16. Що таке символічна або математична логіка? Поясніть її завдання та особливості.
Математична або символічна логіка – другий етап розвитку вивідного знання. Вона вивчає ті ж закони мислення, що і традиційна логіка, але йде далі в абстрагуванні. В математичній логіці використовують математичні методи і спеціальний апарат символів і досліджують мислення за допомогою формалізованих мов. В такий спосіб стає можливим відкривати і вивчати нові закони мислення, з якими маємо справу, розв’язуючи складні логічні задачі в математиці, кібернетиці, проектуванні і роботі комп’ютерної техніки. В такому напрямі розвивається сучасна логіка.
17. Охарактеризуйте зміст категорій прекрасного і потворного.
Прекрасне – центральна естетична категорія, предмет вивчення естетики, як науки. Поняття «прекрасне» пов’язане з поняттям «краса», проте, не тотожне йому. В категорії прекрасного відображені явища дійсності, витвори мистецтва, які надають людині відчуття насолоди, а також втілюють в предметно-чуттєвій формі свободу і повноту творчих, пізнавальних здатностей людини.
Потворне – категорія естетики, яка протиставляється прекрасному. Також являється співвідносною з категорією прекрасне. Потворне нерозривно пов’язане з категорією прекрасного. Потворне визначається як зовнішнє порушення визначеної внутрішньої міри буття. Саме по собі слово «потворне» означає «відсутність образу», тобто, дещо хаотичне, безформне.
18. Поясніть, за якими основними ознаками ту чи іншу релігію відносять до світових релігій. Чим світові релігії відрізняються від етнічних, національних? Назвіть світові релігії.
Світові релігії — монотеїстичні релігії, які в процесі сво¬го історичного розвитку подолали єтнонаціональні межі й стали відкритими для всіх.
Такими релігіями є християнство, іслам, буддизм. Головні риси світових релігій:
1. Виникнення у зв'язку з радикальними історичними змінами. Здебільшого це був перехід до розвинутішої соціально-економічної формації (укладу життя), що нерідко супроводжувалося централізацією внутрідер¬жавного життя. Все це стосувалося доль багатьох людей.
2. Космополітичний, пропагандистський характер, орієнтація на всіх людей. Незалежно від статі, соціального стану, національної та расової приналежності, всі вони вважаються рівними перед Богом і такими, що потребують спасіння.
3. Відмова від специфічної обрядовості, яка розмежовує людей різних національностей. Проте певні відмінності в обрядових дійствах існують, не маючи принципового характеру.
4. Велика роль у їх становленні засновника або групи за¬сновників.
5. Відображення способу життя великих регіонів, різних станів, каст, народностей, націй.
6. Чітко виражений прозелітизм. Він виявляється у гли¬бокій прихильності до своєї віри, намаганні навернути до неї якомога більше послідовників інших віровчень.
7. Наявність за певних історичних умов етнічного забарв¬лення, етнічної та релігійної приналежності.
19. Коротко охарактеризуйте змістові наголоси у філософії українського гуманізму.
Формування і розвиток філософської думки в Україні стояли не осторонь світової філософської культури, а в її контексті. Українські мислителі, сприймаючи вплив світової філософської культури, ставали безпосередніми учасниками її творення, вносячи в неї і свій доробок.
Реалізація ідеології і практики Ренесансу відбувалася у двох напрямах: світському, що отримав назву гуманізму, та релігійному — реформації. Ідеї гуманізму пов'язані з активізацією верхніх прошарків ранньобуржуазного суспільства як звернення до людяності створення умов, гідних життю людини.
Ідея людини, звернення до людського життя, обстою¬вання гідності людської особистості були не новими для філософських роздумів в Україні, починаючи з праць книжників князівської доби і відбившись повною мірою в «Повчанні Володимира Мономаха». Вони знайшли свій відбиток і в наступні періоди розвитку філософської дум¬ки, особливо в XV ст. Однак тут можна говорити лише про елементи гуманізму як такого. Систематичне звернення до ідей і концепцій гуманізму як ідеологічної течії третього стану все-таки найповніше проявилося саме в ХV — першій половині XVII ст., набуваючи залежно від конкрет¬них умов і звернень до своїх витоків певного зміст) та форми.
20. Як ставився Ф.Бекон до індукції і дедукції? Якому виду умови ведення він надавав переваги і чому?
Бекон був першим з цілого ряду філософів, що цікавилися наукою, який підкреслював важливість індукції на противагу дедукції. Бекон пропонує індукцію як метод поступового сходження від одиничних фактів до загальних положень. Бекон вірив, що він має метод, за допомогою якого індукція зможе зробити дещо більше, ніж це. На противагу індукції числення, характерної для Арістотеля, Бекон пропонував індукцію виключення, в процесі якої досліджувані явища чи факти звільняють від неістотних властивостей. Проте досвід застосування такої індукції в ті часи продемонстрував її неспроможність здобути істину. Ф.Бекон вимушений був вносити зміни у теорію індукції, доповнивши її так званими „прогресивними інстанціями”.
21. Охарактеризуйте зміст проблеми морального вибору та її значення для етики.
Моральний вибір є обов'язковою умовою реалізації моральної свободи.
Необхідність морального вибору виявляється тоді, коли обставини примушують людину прийняти лише одне рішення за наявності кількох, причому, кожне може бути оцінено з позицій добра та зла. Крім цього, повинні враховуватись як об'єктивні умови, так і суб'єктивні чинники та ситуація вибору. Саме прийняття рішення не завершує акт вибору, продовженням його слркить вибір засобів реалізації рішення, його практичне здійснення і оцінка результату.
Моральний вибір — це усвідомлене віддання переваги людиною тому чи іншому варіанту поведінки відповідно до особистих або суспільних моральних настанов.
22. Охарактеризуйте основні особливості Біблії – Священної книги християн, поясніть її складові та коротко охарактеризуйте їх зміст і спрямованість.
Бі́блія (з грец. βιβλία - книга) або Святе Письмо чи Святі Книги — священна книга християнства, яка поділяється на дві частини: Старий Заповіт і Новий Заповіт — і складається з окремих книг, написаних різними авторами (після канону налічується їх 66). Для християн Біблія — це Боже Слово, яке, хоч і писалося людьми, вважається богонатхненним.Сама книга, яку називають «Біблія», складається із двох основних частин — це Старий Заповіт і Новий Заповіт. В основі назви «Заповіт» (від гебрейського «berit» — угода, договір, союз, заповіт) лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про союз Бога із єврейським народом; у Новому Заповіті — про союз Бога з людством через Ісуса Христа.
23. Поясніть, що являли собою філософські курси Києво-Могилянської академії.
В Академії, хоча це і був церковний навчальний заклад, було запроваджене розділене вивчення філософії та богослов’я. Завдяки цьому в Києво-Могилянській академії у філософські курси вводились наукові та філософські новації, хоча в цілому філософські курси вміщували в свій зміст типові для Західної Європи кури пізньої схоластичної філософії. Курс філософії охоплював три складники: логіку, фізику та метафізику; викладали також геометрію та астрономію.
У трактуванні професорів Києво-Могилянської академії філософія окреслювалась як цілісна система знань, що в сукупності дозволяють знайти шлях до істини, а отже – й зрозуміти причини виникнення та сутність тих чи інших явищ.
24. Що таке символічна або математична логіка? В якому відношенні вона перебуває до традиційної формальної логіки?
Математична або символічна логіка – другий етап розвитку вивідного знання. Вона вивчає ті ж закони мислення, що і традиційна логіка, але йде далі в абстрагуванні. В математичній логіці використовують математичні методи і спеціальний апарат символів і досліджують мислення за допомогою формалізованих мов. В такий спосіб стає можливим відкривати і вивчати нові закони мислення, з якими маємо справу, розв’язуючи складні логічні задачі в математиці, кібернетиці, проектуванні і роботі комп’ютерної техніки. В такому напрямі розвивається сучасна логіка. Математична логіка виникла як гілка традиційної формальної логіки, що розвивалася стосовно потребам математики.
25. Розкрийте зміст категорій добра і зла та їх взаємозв’язок.
Саме за допомогою категорій “добро” і “зло” виділяється, окреслюється моральний феномен, тобто моральний аспект діяльності, людської свідомості, поведінки, взаємин людей, їх ставлення до природи.
Добро — найвища, абсолютна вселюдська цінність, причетність до якої наповнює життя людини сенсом, воно стає самоцінним, а не служить засобом для досягнення інших цілей; уявлення про добро перебуває в органічному взаємозв'язку з ідеалом суспільства і особистості. Категорії “добро” і “зло” розглядають як незмінні, абсолютно істинні, вони не піддаються сумніву. При цьому не враховують, що їх авторами були окремі люди (філософи, апостоли, пророки), які мали специфічні, іноді гранично полярні, несумісні погляди, переконання, світогляди.
26. Поясніть, якими засадничими положеннями відрізнялись між собою язичницькі та монотеїстичні релігії. Чому на Ваш погляд, на першому плані в розвинених суспільствах вийшов монотеїзм? В чому полягають його історичні переваги?
Язичництво (від давньоруського языкъ «народ», або поганство від лат. paganus — «селянин; язичник») — будь-яка політеїстична релігія чи пантеїстичні вірування з погляду монотеїстичних релігій (наприклад, християнства, ісламу). Християнство, мусульманство, як монотеїстичні релігії, всіляко переслідували поклоніння багатьом богам, нав'язуючи поклоніння одному богові.
Язичництво є внутрішньоорієнтованим - переживання божественного відбувається передусім усередині конкретної людини, тоді як більшість семітських релігій - зовнішньоорієнтовані (цінується передусім зовнішній вияв вірувань та релігійних переживань, як от ходіння в храм, жвава участь у ритуалах тощо).
Монотеї́зм (від грец. μόνος monos – "єдиний" – "бог"; єдинобожжя) - віра в одного Бога, що на відміну від генотеїзму або політеїзму виключає існування інших божественних істот. Зазвичай монотеїсти приписують Богу риси досконалості, такі як всемогутність, всюдисущність, всезнання, а також найвище благо в етичному розумінні.
Визнаними монотеїстичними релігіями вважають три абрамічні релігії: юдаїзм, християнство та іслам, а також новіші, що з’явилися на їх ґрунті - сікхізм, растафаріанство, бабізм i бахаїзм. Ідея єдиного Бога також присутня у зараустрізмі та більшості різновидів іудаїзму.
27. Поясніть, чим відрізняються філософські курси Києво-Могилянської академії від типових схоластичних курсів Західної Європи.
У Києво-Могилянській академії вперше в Україні філософію викладали окремо від теології. Однак філософські "курси, які тут читалися, були значною мірою схоластичними. Хоч це не було повторенням схоластики Заходу, а швидше використанням на українському грунті західної філософії у поєднанні із сучасними досягненнями прогресивної наукової думки. Видатні професори Києво-Могилянської академії розуміли філософію як систему дисциплін чи всіх наук, покликаних віднайти істину, причини речей, даних людині Богом, а також як дослідницю життя й доброчеснесті. Істину вони ототожнювали з вищим буттям, тобто з Богом/якого називали також творящою природою.
28. Окресліть основні логічні ідеї Л. фон Вітгенштейна.
Серед видатних вчених, які суттєво вплинули на розвиток логіки ХХ ст., слід назвати австрійського філософа і логіка-позитивіста Людвіга Вітгенштейна (1889-1951), який вважав логіку сукупністю тавтологій, що нічого не висловлюють про предмети і явища. Завданням логіки є, на його погляд, розробка формальних правил оперування символами. Вітгенштейн висловив думку про створення логічно досконалої мови, що складається із символів і позбавлена багатозначності слів та інших недоліків природних мов. Для такої мови він пропонував використовувати основні математичні символи формальної логіки. Важливою з точки зору логіки є робота Вітгенштейна „Логіко-філософський трактат”, в якому він обґрунтовує і формулює принцип формалізації мови.
29. Розкрийте зміст естетичної діяльності і назвіть її основні сфери.
Принцип практики, закладений в розуміння природи людини та всіх суспільних явищ, дав змогу розглядати естетичну діяльність як історичну бутність, що змінюється відповідно до змін усього комплексу суспільно-історичних умов життєдіяльності людини та суспільства. Тобто естетична діяльність в різні історичні епохи існує в різних формах, вона по-різному реалізовувалась в загальній діяльності людей, що і є наслідком неоднакових досягнень в історії світової культури.
Серед форм естетичної діяльності особливе місце займає мистецтво: професійне та народне, фольклор. Поява мистецтва як самостійної форми естетичної діяльності має свою історію і логіку.
30. Назвіть та коротко охарактеризуйте найбільш поширені концепції походження релігії, подайте їх критичний аналіз.
Перш за все розглянемо теологічні теорії походження релігії, які акцентують на природних причинах і обставинах цього складного процесу. Це традиціоналістична, теїстична і специфічно-православна — академічна.
Традиціоналістична теорія. Ця точка зору на походження релігії полягає в тому, що релігію відкрив першим людям сам Бог безпосередньо. Цей варіант традиціоналізму відкидає будь-які звернення до будь-якої аргументації, тим більше наукового характеру. Він грунтується лише на беззастережній вірі.
Теїстична теорія. Ця теорія походження релігії з суті самого теїзму. Теїзм визнає буття Бога як істоти принципово протилежної світові кінчених речей і явищ, істоти абсолютної, необмеженої, що вище і людини, і природи; тобто надлюдської і надприродної, живої і особистої, що володіє всіма духовними досконалостями і існує попереду всього і є джерелом всього, отже і релігії.
Монотеїзм, політеїзм, генотеїзм. При розгляді проблем походження релігії виникає питання про те, в яких богів вірили на початку релігії люди? В залежності від характеру і складу ієрархічної побудови системи надприродних істот, якою оперує кожна релігія без винятку, в релігієзнавстві виділяють два типи релігій: монотеїстичні і політеїстичні.
31. Коротко охарактеризуйте вчення Г. Сковороди про світобудову.
Світобудова за Г. Сковородою тісно пов’язана з біблією, символи Біблії відкривають у звичайному людському розумі нетлінний розум, і мета Біблії полягає в тому, щоб навчити нас ушляхетнювати наше серце. Символи та негативне ставлення до „літери” Святого Письма були характерною ознакою саме при його алегоричному тлумаченні. І якраз для доби Бароко, представником якої і є український філософ, було характерне символічне, а не буквальне розуміння Святого Письма.Сковорода ставиться до біблійних символів із властивим тільки йому раціоналізмом, і тоді символ для нього стає знаряддям внутрішнього пізнання Бога. Мислитель не прагне спровадити всю повноту об’явлень до якоїсь, навіть досконалої, але штучної схеми, так само як і не міряє правди Біблії раціоналістично-моральними критеріями.
32. Чим відрізняється поняття від такої емпіричної форми пізнання, як уявлення? Наведіть приклади підтвердження своїх думок.
Кредо модерних емпіриків полягало передусім, у тому, що неможливо істинно висновувати щодо станів та законів дійсного світу на основі суто чистого мислення, тобто поза перевірюванням істинності суджень з боку досвідних спостережень. З огляду на це (сучасну) філософію емпірики не вважають дисципліною, яка може прислужитися справі пізнання. Тільки логіка, математика та емпіричні "науки про реальність" становлять основу пізнання.
Наслідування не може реалізуватися інакше, як через переведення у внутрішню, приховану форму різних вра¬жень, нерідко розсіяних у часі, через зведення цих вражень до свого роду єдиної похідної.
33. Охарактеризуйте специфіку етики сімейних стосунків. Які етичні причини слабкості сімейних союзів в наш час Ви можете назвати?
Фактори, які лежать в основі сімейних конфліктів і пов’язані з деякими незадоволеними потребами партнерів:
- потреба в збереженні і підтримці почуття власної гідності. Образи і кривди виникають тоді, коли проявляється зневага до людини, неповажливе, грубе ставлення до неї. В сімейному житті ця потреба може бути задоволена, так як ми любимо тоді і того, хто сам нас любить і цінить;
- потреба в довірливо-дружніх стосунках і спілкуванні всієї сім’ї. Людина потребує вільного, спонтанного вираження своїх почуттів, емоцій, переживань, своїх думок і роздумів. Для сучасної людини немає нічого важчого, ніж відсутність можливості поділитись. Їй необхідне інтимне, емоційно-позитивне, довірливе спілкування;
- потреба в сексуальному задоволенні. Якщо в шлюбі не задовольняється сексуальна потреба одного з партнерів, то можливі різні негативні наслідки: зрада, статева холодність жінки, думки про розлучення. Таким чином, стабільність сімейних взаємин ставиться під загрозу.
Люба людина в житті стикається з ситуацією, коли задоволення її бажань і потреб утруднено чи блоковано. Стан дефіциту визначається як депривація. Депривація в сім’ї – це такий стан одного з членів, коли інші члени сім’ї не в змозі (або не хочуть) задовольняти його потреби, що, в свою чергу, викликає стан психологічної напруги і часто може приводити до дуже негативних наслідків як для самого члена сім’ї, так і для його оточення.
34. Подайте в основних віхах історію виникнення та утвердження християнства.
Християнство виникло у другій половині І ст. в одному із східних районів Римської імперії - Палестині. Головною соціальною причиною виникнення християнства було безсилля пригноблених у боротьбі з гнобителями. Християнство виникло як відгалуження іудаїзму, у якого воно вспадкувало, насамперед, визнання Старого завіту - найдавнішої частини Біблії. Великий вплив на християнство (почин. з II-IIIст. н.е) мали ідеї Філона та Сенеки. Александрійський філософ Філон висунув ідеї про природжену гріховність людини, про необхідність урятування душі за допо-могою аскетизму та страждання. Ним було розроблене вчення про Логос, яке розвиває погляди іудейської релігії на месію. Філон учив, що месія має ім'я Логос (у перекладі з грецької - слово), що месія сам є Богом.
35. Розкрийте особливості розуміння людини у філософії Г. Сковороди.
У своїх філософських ідеях і просвітительській діяльності Г. Сковорода приділяв головну увагу людині й її суті, суспільству та його поступу. В розумінні Сковороди людина («микрокозм») і природа («макрокозм») мали внутрішню й зовнішню сторони. Внутрішню сторону людини він називав «телом духовянм», а зовнішню — просто «телесность». Заперечуючи божественну силу і не обмежуючи суть людини лише «телесной стороной», філософ шукав внутрішню сторону в самій людині, в її справах і вчинках й у такий ...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора