Бухгалтерський облік розрахунків з оплати праці у Летичівській селищній раді.. Дипломна робота з Інші. Робота № 400039

Бухгалтерський облік розрахунків з оплати праці у Летичівській селищній раді.

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2025

Тип роботи:

Дипломна робота

Предмет:

Інші

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

АНОТАЦІЯ У бакалаврській роботі розглядається тема „Бухгалтерський облік розрахунків з оплати праці у Летичівській селищній раді”. Матеріал подається у трьох розділах. У роботі аналізуються теоретичні засади обліку розрахунків з оплати праці, розглядається структура фонду оплати праці, порядок нарахування і видачі заробітної плати, проводиться огляд літератури за темою роботи. В контексті викладеного розглянуто питання проведення аналізу за темою роботи, особливості ведення бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці, а також здійснюється аналіз особливостей ведення бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці. ANNOTATION In baccalaureate work the theme „Account of expenses for payment of work in a Letychiv rural executive committee ” examined. The material moves in three sections. In work theoretical bases of the account of expenses for payment of work are analyzed, the structure of fund of payment of work, the order of charge and salary payment is considered, the review of legislative and normative base behind a theme of work is carried out. In a context stated the question of carrying out of the analysis behind a theme of work, feature of conducting book keeping of expenses for payment of work is considered, and also the analysis of features of conducting book keeping of calculations from payment of work is carried out. ЗМІСТ стор. ВСТУП Заробітна плата являє собою один з основних факторів соціально-економічного життя кожної країни, колективу, людини. В багатьох розвинутих країнах загальна сума, що виплачується у вигляді заробітної плати працівникам бюджетної сфери складає в національному доході 40% і більше, досягаючи поділки 60%. В умовах ринкової економіки відбулися помітні зміни в оплаті, що ставиться в залежність не тільки від результатів праці робітників, але і від ефективності діяльності виробничих підрозділів. Оплата праці - це заробіток, розрахований, як правило, у грошовому вираженні, що по трудових договорах власник або уповноважений їм орган виплачує за виконану роботу або надані послуги. Установа самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Облік праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат. Облік праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі урахування на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом прибутків працівників, не залежно від сфери діяльності. У сучасних умовах, при частій зміні законодавства, яке регулює відносини між суб’єктами господарювання, необхідно враховувати всі аспекти як фінансового, так і податкового обліку при розрахунках з оплати праці. Оплата праці потребує до себе постійної уваги і уточнень. Тобто, вдосконалення проведення розрахунків з оплати праці, практична необхідність у створенні нових підходів до бухгалтерського і податкового обліку є актуальними проблемами, що потребують вирішення. Саме тому вибір теми бакалаврської роботи зупиняється на розрахунках з оплати праці. Метою роботи є дослідження особливостей ведення обліку розрахунків з оплати праці в бюджетній установі. Під час виконання бакалаврської роботи було поставлено ряд завдань, зокрема: опрацювати джерела інформації за темою роботи; розкрити сутність та економічний зміст розрахунків з оплати праці; вивчити практику організації, методику та порядок ведення обліку розрахунків з оплати праці. Теоретичну і методологічну основу дослідження склали праці вітчизняних економістів. Робота виконана на базі вивчення та аналізу широкого кола літературних джерел, нормативних положень, законодавчих та інструктивних матеріалів з питань організації ведення розрахунків з оплати праці на підприємстві. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Тема даної роботи є дуже актуальною на сьогоднішній день, оскільки дослідження по ній дадуть змогу виявити та проаналізувати джерела формування витрат на оплату праці, основні складові, що формують фонд оплати праці працівників бюджетної сфери та способи виплати заробітної плати. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ 1.1. Огляд наукової та навчально-методичної літератури щодо видів та форм оплати праці в бюджетних установах Конституція України гарантує кожному громадянину право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. У бюджетних установах, як і в госпрозрахункових підприємствах і організаціях, праця виступає як цілеспрямована діяльність людей і є основним джерелом задоволення матеріальних і духовних потреб громадянина відміну від працівників матеріального виробництва, діяльність яких спрямована на перетворення деякої природної речовини (процес їхньої праці являє собою обмін енергією між природою і людиною),працівники бюджетних установ мають предметом свого впливу або людину, або суспільство в цілому. Так, праця лікаря і вчителя спрямована безпосередньо на людину, а праця державного службовця — на суспільство в цілому. У процесі праці працівників бюджетних установ надаються різні нематеріальні блага для задоволення потреб членів суспільства. Контроль за мірою праці та мірою споживання здійснюється за допомогою заробітної плати [46, с.25]. Видатки на заробітну плату мають найбільшу питому вагу в кошторисах бюджетних установ і сягають 70—80 % загальних видатків. Але заробітна плата працівників невиробничої сфери є однією з найнижчих серед галузей народного господарства. Останніми роками здійснено низку заходів, спрямованих на підвищення заробітної плати працівникам бюджетних установ. Законом України „Про Державний бюджет України на 2003 рік” започатковано, а в майбутніх роках продовжено, що видатки на заробітну плату працівників бюджетних установ є захищеною статтею бюджету. Заплановані та здійснені Урядом заходи зумовлюють потребу підвищення ефективності використання бюджетних коштів на оплату праці. Ось чому правильна організація обліку заробітної плати набуває державного значення. Бухгалтерський облік оплати праці має забезпечувати: контроль за дотриманням штатного розпису та фонду заробітної плати; контроль за використанням робочого часу; своєчасне й достовірне нарахування заробітної плати та соціальної допомоги; контроль за використанням виділених на заробітну плату коштів загального і спеціального фондів; забезпечення споживачів інформацією про працю й заробітну плату [37,с.69]. Право на працю в бюджетних установах громадяни реалізують укладанням трудового договору або трудового контракту, який є однією з форм трудового договору. Практикується також прийом на роботу за конкурсом. Чисельність працівників бюджетних установ визначається штатним розписом. Штати — це перелік і кількість посад, затверджених вищою організацією. Для масових установ (шкіл, шкіл-інтернатів, дитячих дошкільних закладів, бібліотек, лікарень тощо) залежно від обсягу їхньої роботи встановлено типові штати. Так, типові штати загальноосвітніх шкіл встановлюються залежно від кількості класів і типу шкіл, а вищих навчальних закладів— відповідно до штатних нормативів і видів цих закладів [50, с.6-10]. Залежно від виконуваних функцій чи сфер застосування праці персонал бюджетних установ поділяється так: основні працівники, на яких покладено виконання головних функцій, закріплених за відповідною установою в загальній системі поділу праці (педагогічний персонал, професорсько-викладацький склад, наукові працівники, лікарі); допоміжно-технічний персонал, завдання якого — обслуговувати основних працівників у виконанні покладених на них функцій (середній медичний персонал, навчально-допоміжний та інший персонал); адміністративно-господарський і молодший обслуговуючий персонал (забезпечення узгодженості робіт між структурними підрозділами, створення умов праці, утримання приміщень і т. ін.). Працівники, які обіймають посади в державних органах та їхньому апараті, згідно з Законом України „Про державну службу” від 16.12.93 є державними службовцями. Під час прийняття на роботу вони складають присягу, і їм присвоюється відповідний ранг у межах категорії . Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоює Президент України, а другої— Кабінет Міністрів України. Прийняття на державну службу на посади третьої—сьомої категорій здійснюється на конкурсній основі, при цьому ранги, які відповідають цим категоріям, присвоює керівник державного органу, у системі якого працює державний службовець [13]. Форми та системи оплати праці. Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників регламентуються Законом України „Про оплату праці” від 24.03.95р. Згідно з ним заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Держава регулює оплату праці працівників бюджетних установ: установленням розміру мінімальної заробітної плати (з 1.01.2006 — 350 грн.) та інших державних норм і гарантій; установленням умов і розмірів оплати праці працівників на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих і регіональних угод, колективних договорів у межах асигнувань за рахунок загального та спеціального фондів; оподаткуванням доходів працівників. Основою організації оплати праці є тарифна система, яка містить тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. На підставі вищеописаних законів розроблено галузеві схеми посадових, окладів, які враховують специфіку та конкретні умови кожної галузі. Відповідно до них здійснюється посадова і кваліфікаційна диференціація заробітної плати працівників бюджетної сфери (рис 1.1). SHAPE \* MERGEFORMAT ТАРИФНА СИСТЕМА ОПЛАТИ ПРАЦІ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ тарифна сітка тарифна ставка схема посадових окладів тарифно-кваліфікаційні характеристики Рис.1.1. Класифікація тарифної системи оплати праці За тарифної системи діють три форми оплати праці працівників — почасова, відрядна й погодинна, які передбачають низку систем для різних організаційно-технічних умов праці. Оплата за кількість відпрацьованого часу з урахуванням кваліфікації працівника називається почасовою формою оплати. Відрядна форма оплати праці— це оплата за кількість і якість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг за встановленими розцінками. Основною формою оплати праці в бюджетних установах є погодинна, яка має два різновиди — штатно-окладну й погодинну системи оплати. Штатно-окладна система оплати праці передбачає встановлення кожному працівникові місячного окладу (ставки) відповідно до посади, яку він обіймає, та інших факторів. Вона має два варіанти. Для деяких бюджетних установ (охорони здоров'я, вищих навчальних закладів III—IV рівня акредитації) у централізованому порядку встановлюється строго фіксований посадовий оклад. При цьому перевиконання працівником обов'язкової норми трудового навантаження не веде до підвищення заробітної плати. В інших установах, наприклад загальноосвітніх школах, оплата праці здійснюється за місячними ставками заробітної плати з установленням державою обов'язкової норми трудового навантаження (урочних годин). Цей різновид штатно-окладної системи оплати праці допускає перевиконання норми трудового навантаження і збільшення розміру заробітної плати пропорційно до фактично виконаного обсягу роботи. Місячні посадові оклади керівних працівників і спеціалістів центрального апарату міністерств, центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, інших центральних органів виконавчої влади та урядових органів залежать від обійманої посади та органу виконавчої влади. Посадові оклади інших державних службовців залежать від обійманої посади. Оклади військовослужбовців залежать від обійманої посади й військового звання та за своєю економічною суттю є не заробітною платою, а грошовим забезпеченням [48,с.75]. Для робітників, спільних для всіх бюджетних установ та організацій, установлено місячні оклади залежно від рівня кваліфікації роботи: • проста некваліфікована або допоміжна робота; • малокваліфікована робота; • кваліфікована (складна робота); • висококваліфікована (особливо складна та відповідальна) робота. Погодинна система оплати праці передбачає наявність погодинних ставок. Так, установлено ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять. Почасова форма оплати праці в бюджетних установах має дві системи — просту почасову й почасово-преміальну. Ступінь поширення останньої в бюджетних установах визначається їхніми фінансовими можливостями. Показники преміювання залежать від характеру бюджетної установи. Відрядна форма оплати праці (пряма відрядна, відрядно-преміальна) застосовується на таких видах робіт, де є кількісні показники виробітку продукції чи виконаних робіт, які правильно відбивають затрати праці; можливості встановлення норм виробітку й обліку їх виконання; умови для точного обліку вироблених виробів або виконаних робіт; виробничі умови для збільшення працівником виробітку продукції порівняно з установленими нормами й завданнями. У разі обліку індивідуального виробітку кожного працюючого застосовується індивідуально-відрядна оплата праці, а в разі обліку роботи, виконаної колективом, — бригадно-відрядна оплата праці [32, с.240]. Керівники бюджетних установ за згодою з комітетом профспілки можуть упроваджувати відрядну оплату праці, щоб посилити зацікавленість працівників у зростанні продуктивності праці, підвищити рівень її нормування і якість робіт на ремонтних, машинописних, стенографічних, копіювальних та інших роботах. проілюструємо вищенаведене на рис. 1.2. Відповідно до Закону України „Про оплату праці” заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Головним елементом основної заробітної плати працівників бюджетних установ є заробітна плата, нарахована за відпрацьований час (виконану роботу) за тарифними ставками, посадовими окладами чи за середнім заробітком незалежно від форм і систем оплати праці [1]. Додаткова заробітна плата являє собою винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідливість та за особливі умови праці. До неї належать надбавки й доплати до тарифних ставок посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (за високу професійну майстерність, персональні надбавки, за високі досягнення у праці, за знання й використання іноземної мови, за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування чи збільшення обсягу виконаних робіт, за роботу у шкідливих умовах, інші надбавки й доплати); премії працівникам за виробничі показники, винагорода за вислугу років, стаж роботи; оплата праці працівників, які не перебувають у штаті установи, за виконання робіт згідно з договорами цивільного правового характеру; оплата праці у вихідні та святкові дні, понаднормовий час, оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до чинного законодавства, грошові компенсації за невикористану відпустку, оплата навчальних відпусток. SHAPE \* MERGEFORMAT ФОРМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ ПОГОДИННА ПОЧАСОВА штатно-окладна система погодинна система проста почасова система почасово-преміальна система ВІДРЯДНА пряма відрядна система відрядно-преміальна система індивідуально-відрядна система бригадно-відрядна система Рис. 1.2. Форми і системи оплати праці в бюджетних установах До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачено актами чинного законодавства або такі, що здійснюються понад установлені зазначеними актами норми. Конкретний перелік усіх виплат, які належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, установлено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою Міністерством статистики України від 11.12.95 №323 [27]. Основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати утворюють фонд заробітної плати, який має використовуватись у суворій відповідності з його цільовим призначенням у межах сум, передбачених кошторисом доходів і видатків з урахуванням виконання плану розгортання мережі штатів і контингентів. Контроль за правильним витрачанням фонду заробітної плати здійснюють розпорядники коштів вищого рівня, Рахункова палата, органи Державного казначейства, фінансові органи й самі бюджетні установи. Вищі розпорядники коштів, Рахункова палата й фінансові органи контролюють використання фонду заробітної плати, перевіряючи та затверджуючи кошториси доходів і видатків бюджетних установ, аналізуючи звіти про виконання кошторисів. До їхніх функцій належить проведення документальних ревізій фінансово-господарської діяльності, які є найефективнішою формою подальшого контролю. У бюджетних установах відповідальність за використання коштів на заробітну плату несуть розпорядники коштів і головні бухгалтери. Організацію контролю за використанням фонду заробітної плати в централізованій бухгалтерії ілюструє табл. 1.1. Важливі контрольні функції виконують органи Державного казначейства, які видають дозвіл на отримання коштів на заробітну плату в межах планового фонду. Контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють також Міністерство праці та соціальної політики України, професійні спілки й інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників. Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України й підпорядковані йому прокурори. Таблиця 1.1 Порядок контролю за витрачанням фонду заробітної плати в централізованій бухгалтерії 1.2. Нарахування заробітної плати за різних форм і систем оплати праці Нарахування заробітної плати в разі почасової оплати праці Заробітна плата в разі почасової оплати визначається згідно з тарифною ставкою й кількістю фактично відпрацьованого часу. Тарифна ставка — це розмір заробітної плати за одиницю часу, існують годинні, денні та місячні тарифні ставки. У бюджетних установах застосовуються переважно місячні тарифні ставки заробітної плати, які називаються посадовими складами. Розмір ставок заробітної плати (посадових окладів), а також надбавок до них у деяких галузях бюджетної сфери (освіта, охорона здоров'я, культура) визначається на підставі щорічної тарифікації, яку проводить постійно діюча тарифікаційна комісія (за станом на 1 вересня в установах освіти й на 1 січня до затвердження кошторису доходів і видатків — в установах охорони здоров'я та бібліотечної мережі). Тарифікаційна комісія створюється наказом керівника установи у складі головного бухгалтера, інспектора відділу кадрів, начальника планово-економічного відділу (старшого економіста, економіста), представника профспілкової організації, а також інших осіб, що їх залучає керівник установи до роботи з тарифікацією. Головою тарифікаційної комісії є керівник установи або його заступник. Тарифікаційні комісії у своїй роботі керуються чинними умовами оплати праці відповідних працівників та іншими нормативними актами. При цьому перевіряються документи про освіту, стаж роботи. Результати роботи комісії подаються у вигляді тарифікаційних списків, які складаються за кожною посадою окремо. Тарифікаційні списки підписують усі члени тарифікаційної комісії та затверджує керівник вищої установи. Ці списки — єдині документи, які визначають розмір посадових місячних окладів, тарифних ставок і надбавок в окремих установах і посадах працівників. Установлена за тарифікацією та зафіксована в тарифікаційних списках ставка заробітної плати виплачується працівникам щомісячно незалежно від кількості тижнів і робочих днів у різні місяці року. Нарахування заробітної плати в разі відрядної оплати праці В установах, де застосовується відрядна форма оплати праці, підставою для розрахунку (нарахування) заробітної плати є документи, в яких організується облік виробітку. Це можуть бути різні спеціалізовані або типові наряди, картки обліку виробітку та інші. У разі відрядної оплати праці сума заробітку робітників, які виконують завдання індивідуально, дорівнює результату множення відрядної розцінки за одиницю виробленої продукції (виконаної роботи) на обсяг виготовленої продукції (виконаних робіт). Коли йдеться про бригадну відрядну плату, необхідно визначити загальну суму заробітку всієї бригади, помноживши розцінку на обсяг виконаних робіт, а далі розподілити її між членами бригади відповідно до їхньої кваліфікації та кількості відпрацьованого часу. На практиці існують різні способи розподілу [42,с.6-10]. Розподіл може здійснюватись також за допомогою коефіцієнта трудової участі (КТУ), відносних коефіцієнтів та іншими способами. Нормативними документами з нарахування заробітної плати в різних галузях передбачено систему надбавок і доплат. Доплати й надбавки до заробітної плати. Місячна заробітна плата працівників бюджетних установ може бути більшою за посадовий оклад за рахунок доплатні надбавок, різних за своєю економічною суттю та розмірами. (Керівникам бюджетних установ у межах фондів заробітної плати, передбачених кошторисом доходів і видатків, надано право встановлювати своїм працівникам доплати: за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника (до 100 % тарифної ставки (окладу) відсутнього працівника); за суміщення професій (посад). Доплати одному працівникові максимальними розмірами не обмежуються й визначаються наявністю отриманої економії за тарифними ставками чи окладами суміщуваних посад працівників; за розширення зони обслуговування чи збільшення обсягу робіт (доплати одному працівникові максимальними розмірами не обмежуються й визначаються наявністю отриманої економії за тарифними ставками чи окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників). Надбавки працівникам у розмірі до 50 % посадового окладу здійснюються: за високі досягнення у праці; виконання особливо важливої роботи; складність, напруженість у роботі. Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 % посадового окладу. Це обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ). У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи й порушення трудової дисципліни ці надбавки скасовуються або зменшуються. Доплати за ненормований робочий день здійснюються в розмірі 25 % тарифної ставки за відпрацьований час [46,с.164]. Державним службовцям установлюються такі надбавки: за високі досягнення у праці (50 % до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг); за знання і використання в роботі іноземної мови (однієї європейської— 10%, східної, угро-фінської або африканської — 15 %, двох і більше мов — 25 % посадового окладу); за вислугу років, яка виплачується щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг, її розмір залежить від стажу державної служби: - понад 3 роки—10%; - понад 5 років — 15%; - понад 10 років — 20%; - понад 15 років — 25%; - понад 20 років — 30%; - понад 25 років — 40 %; за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності — у розмірі відповідно 15 і 20 % посадового окладу; за почесне звання „заслужений” у розмірі 15 % посадового окладу. У бюджетних установах допускаються роботи у святкові та неробочі дні, викликані необхідністю обслуговування населення (медичні заклади, пансіонати і т. ін.). Оплата праці в ці дні здійснюється в подвійному розмірі: працівникам, праця яких оплачується за погодинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад,— у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день виконувалась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота виконувалась понад місячну норму [37,с.40-44]. Праця відрядчиків у святкові та неробочі дні оплачується за подвійними відрядними розцінками. Оплата в зазначених розмірах здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий або неробочий день. Якщо працівники, яким установлено місячні оклади, залучалися до роботи у святковий чи неробочий день у межах місячної норми, їм крім окладу належить доплата, що визначається діленням кількості годин роботи у святковий чи неробочий день на місячний фонд робочого часу та множенням на розмір місячного окладу. Якщо робота проводилась понад місячну норму, розмір доплати визначається так само та множенням на коефіцієнт 2 [30]. За роботу у святкові та неробочі дні замість доплати за бажанням працівника йому може бути надано інший день відпочинку протягом найближчих двох тижнів. Доплати за роботу в нічний час нараховують, виходячи з посадового окладу за штатним розписом, а робітникам — з установлених годинних тарифних ставок (посадових окладів на місяць). Розрахунок нічних виконується за формулою: EMBED Equation.3 (1.1) EMBED Equation.3 (1.2) До роботи в нічний час не залучаються вагітні жінки; жінки, які мають дітей віком до трьох років; особи, молодші вісімнадцяти років; інші категорії працівників, передбачені чинним законодавством. Сумісництвом вважається виконання працівником крім своєї основної іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у тій або іншій установі, організації. Порядок оплати праці сумісництва регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 № 245 „Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій” з доповненнями та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим Міністерством праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством фінансів України від 25.06.93 № 43. Цими документами визнано, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу [23, с.25]. Умовно сумісництво працівників бюджетних установ можна поділити на „зовнішнє” і „внутрішнє”. „Зовнішнє” сумісництво означає, що працівник працює в кількох установах, одна з яких є його основним місцем роботи. У разі „внутрішнього” сумісництва робота виконується в тій самій установі, в якій працівник є основним і сумісником у вільний від основної роботи час. Праця сумісників оплачується за фактично виконану роботу. Заробітна плата, одержана за роботу за сумісництвом, під час обчислення середнього заробітку на основній роботі не враховується. Виняток становить заробітна плата: вчителів і викладачів, які працюють у кількох середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладах, педагогічних працівників дошкільних виховних, позашкільних та інших навчально-виховних закладів; медичних і фармацевтичних працівників лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних закладів охорони здоров'я, установ соціального забезпечення, дитячих будинків, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт. Керівникам державних підприємств, установ і організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів, державним службовцям дозволяється працювати за сумісництвом тільки в науковій, викладацькій, творчій і медичній діяльності. Робітникам бюджетних установ можуть установлюватися диференційовані надбавки до посадових окладів за високу професійну майстерність в таких розмірах: 3-го розряду— 12 %; 4-го розряду— 16 %; 5-го розряду — 20 %; 6-го й вищих розрядів — 24 %. Утримання із заробітної плати працівників Утримання з заробітної плати працівників через бухгалтерію бюджетних установ за переліком і економічним змістом не мають якихось особливостей і здійснюються згідно з чинним законодавством на загальних підставах (табл. 1.2). Таблиця 1.2 Утримання із заробітної плати працівників через бухгалтерію бюджетних установ З суми нарахованої заробітної плати здійснюються різноманітні утримання, які подаються в табл. 1.3. Таблиця 1.3 Утримання із заробітної плати Також кожне підприємство здійснює нарахування на фонд оплати праці. Перелік нарахувань поданий в табл. 1.4. Таблиця 1.4 Нарахування на заробітну плату Громадяни, які мають доходи крім основного місця роботи, зобов'язані, вести облік доходів. Із закінченням календарного року до 1 квітня до податкової інспекції за місцем проживання подається Декларація про доходи, одержані з 1 січна по 31 грудня поточного року або за інший період року (ф. № 1) [51, с.37-40]. Схему оподаткування працівників бюджетних установ як фізичних осіб наведено на рис. 1.3. SHAPE \* MERGEFORMAT Платники податку Фізичні особи–працівники бюджетних установ Об’єкт оподаткування Сукупний річний дохід Оподатковуваний дохід Сума податку Ставки податку Неоподатковуваний дохід Пільги Відповідно до встановленої шкали залежно від розміру доходу Рис 1.3. Схема оподаткування доходів працівників бюджетних установ Порядок оформлення розрахунків із працівниками та виплата заробітної плати Заробітні плата в більшості бюджетних установ виплачується двічі на місяць: за першу половину місяця — аванс у розмірі 50 % заробітку за мінусом сум податків, належних до утримання в установленому порядку. За другу половину місяця— фактичний місячний заробіток за вирахуванням авансу й утримань. На виплату планового авансу складається платіжна відомість (ф. №389). Відомість складається по установі в цілому або за окремими її структурними підрозділами та містить такі реквізити: табельний номер кожного працівника, прізвище, ім'я, по батькові, сума авансу, розписка в отриманні. За наявності в окремих працівників невиходів на роботу в першу половину місяця постає потреба зменшити суму планового авансу. З цією метою керівники структурних підрозділів чи установ подають до бухгалтерії довідку стосовно зміни планового авансу (ф. № 420), в якій щодо кожного працівника зазначається кількість днів невиходів усього й через хворобу зокрема [52, с.39-49]. За другу половину місяця заробітна плата, як правило, видається за розрахунково-платіжною відомістю (ф. № 49). Сума невиданої заробітної плати повертається на поточний (реєстраційний) рахунок наступного дня після закінчення терміну виплати заробітної плати. Депонована заробітна плата видається за видатковими касовими ордерами чи депонентськими картками. У бюджетних установах практикують виплату заробітної плати працівникам через банкомати, використовуючи насамперед дебетові пластикові картки, прикладом яких можуть бути Cirrus Maestro, VISA Electron. Згідно з укладеним договором кожному працівникові установи в банку-емітенті відкривається картковий рахунок і видається банківська картка, за допомогою якої можна отримувати заробітну плату та інші виплати в будь-який час за місцезнаходженням банкомату, а також розплачуватися за товари й послуги в торговельно-сервісній мережі. Сума заробітної плати, що належить до виплати працівникам, перераховується платіжним дорученням на транзитний рахунок банку — з одночасним поданням реєстру зарахування на спеціальні карткові рахунки співробітників установи [49, с.207]. Отже, в даному розділі було здійснено огляд нормативно-довідкової бази, що стосується розрахунків з оплати праці в бюджетних установах. На сьогоднішній день існує багато нормативних актів, за допомогою яких держава регулює питання оплати праці. Це відбувається шляхом встановлення мінімального рівня заробітної плати, рівня оподаткування доходів, встановлення умов і розмірів оплати праці. Крім цього, було розглянуто структуру фонду оплати праці, форми і системи оплати праці, які можуть використовуватися в бюджетних установах, порядок нарахування деяких виплат, утримання із заробітної плати і нарахування на фонд оплати праці, варіанти нарахування і видачі заробітної плати, а також витрати на оплату праці. РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА БАЗОВОЇ УСТАНОВИ 2.1. Загальна характеристика Летичівської селищної ради Летичівська селищна рада є органом місцевого самоврядування, який представляє спільні інтереси територіальної громади селища. Порядок діяльності Летичівської селищної ради, її органів та порядок осіб визначається Конституцією України, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів”, іншими Законодавчими актами. Для встановлення і закріплення порядку скликання і проведення сесій селищної ради, її засідань, принципів формування робочих органів, визначення процедури окремих видів діяльності ради, її органів, депутатів, посадових осіб, а також функцій робочих органів, посадових осіб, які випливають з їх повноважень, селищна рада приймає регламент. Регламент селищної ради приймається більшістю голосів від загальної кількості обраних до неї депутатів, шляхом прямого відкритого голосування. Зміни і уточнення в регламенті приймається до розгляду радою за ініціативою голови ради, постійних комісій, а також за вимогою більшістю обраних депутатів у вище визначений спосіб. Діяльність селищної ради, її органів здійснюється відкрито, гласно і базується на колективному обговоренні та вирішенні питань, урахування і громадської думки. У сесії ради, засіданнях її органів можуть брати участь народні депутати України, представники місцевих рад, партій, об’єднань громадян, засобів масової інформації. Гласність роботи селищної ради забезпечується шляхом публікації про засідання в „Летичівській газеті”. У разі необхідності рада може прийняти рішення про проведення закритого пленарного засідання. Засідання селищною радою своїх повноважень будуються на основі активної участі кожного депутата в її роботі. Робота селищної ради ведеться українською мовою. В разі, коли промовець не володіє державною мовою, він має право виступати рідною мовою, зрозумілою для більшості депутатів. В інших випадках забезпечується переклад виступів на українській мові. Згідно з класичною схемою, органи місцевого самоврядування складаються з виборчого законодавчого органу (ради) та його виконавчого органу, які разом забезпечують здійснення всього комплексу владних повноважень та адміністративних функцій. Відповідно до статті 5 Закону України „Про місцеве самоврядування України” на рівні селища структура місцевого самоврядування буде такою (рис.2.1): Територіальна громада селища; Представницький орган територіальної громади селища (селищна рада); Посадова особа місцевого самоврядування (селищний голова); Селищний голова Селищна Рада Виконавчий комітет селищної ради Постійні комісії Тимчасові комісії Територіальна громада Виконавчий орган (виконавчий комітет селищної ради) Рис 2.1. Організаційна структура робочих органів Летичівської селищної ради Розглядаючи підпорядкованість посадових осіб, які формують виконавчий комітет селищної ради, можна скласти наступну організаційну структуру (рис.2.2) SHAPE \* MERGEFORMAT Селищний голова І заступник голови ІІ заступник голови Головний бухгалтер землевпорядник Секретар Юрист Спеціаліст по справах сім’ї та молоді Рис 2.2. Організаційна структура виконавчого комітету Летичівської селищної ради Структуру, чисельність і фонд оплати праці працівників та видатки на утримання відділу затверджує селищний голова. Трудовий колектив товариства складається з працівників, які пов’язані з товариством трудовими відносинами. Інтереси трудового колективу представляє профспілковий комітет. Оплата праці членів трудового колективу проводиться шляхом сплати їм заробітної плати, розмір якої визначається штатним розписом, умовами трудового договору. 2.2. Аналіз витрат на оплату праці у Летичівській селищній раді Розмір фонду оплати праці Летичівської селищної ради у розрізі його складових поданий в табл. 2.1. Таблиця 2.1 Структура фонду оплати праці за 2005 рік Летичівської селищної ради у розрізі його складових Як видно з табл. 2.1., питома вага витрат на оплату праці працівників адміністрації селищної ради в загальному Фонді оплати праці найбільша і складає 35%, а найменша – централізованої бухгалтерії (9,3%). Щоби більш детальніше проаналізувати структуру Фонду оплати праці, розглянемо основні її складові в розрізі наявних категорій працівників (табл. 2.2). Таблиця 2.2 Розмір фонду оплати праці Летичівської селищної ради за 2005 рік в розрізі категорії працівників Як видно, фонд оплати праці складається з 3-х складових – посадового окладу, надбавки та доплат. Посадовий оклад визначається штатним розкладом установи. Надбавки включають в себе додаткову оплату праці за певні види робіт, зокрема, за напруженість в роботі, за високу кваліфікацію, за ненормований робочий день, за класність тощо. Доплати проводяться за наукові ступені. Основу при цьому складають посадові оклади. Їхня вага сягає 68 % сукупного ФОП. Надбавки складають 20%, доплати – 12%. В зв’язку з досить великою кількістю спеціалістів, їхній ФОП є найбільшим (33,5%). Керівних працівників є небагато, проте, враховуючи їхні державні ранки, вислугу років та наукові ступені, витрати на оплату праці є достатньо великими (17%). Порівнюючи службовців та робітників слід відмітити, що при меншій чисельності перших, ФОП в них є на рівні з робітниками. Це пояснюється, в першу чергу, вищим посадовим окладом, наявністю надбавок та доплат. Більш наглядно структуру ФОП можна розглянути на рис. 2.3. EMBED Excel.Chart.8 \s Рис. 2.3. Структура фонду оплати праці за 2005р. Враховуючи те, що пенсійне та соціальне відрахування на ФОП є безпосередніми витратами установ, розглянемо їхню структуру (табл. 2.3). Таблиця 2.3 Відрахування з фонду оплати праці за 2005р. Таким чином, витрати на оплату праці у вигляді обов’язкових платежів є достатньо великими. Найбільшими з них є пенсійні відрахування. Наочніше це можна побачити на рис.2.4. EMBED Excel.Chart.8 \s Рис 2.4. Структура пенсійного та соціальних внесків протягом 2005р. Отже, в даному розділі подано загальну характеристику Летичівської селищної ради, її предмет діяльності згідно регламенту Летичівської селищної ради. Провівши аналіз витрат на оплату праці, ми зробили висновок, що найбільша вага сягає 33,5 % сукупного ФОП у депутатів селищної ради. Найбільшу частку серед утримань займають утримання внесків до фондів загальнообов’язкового державного пенсійного і соціального страхування, які здійснюють із заробітної плати депутатів. Найбільшу питому вагу фонду оплати праці досліджуваної установи має посадовий оклад (це приблизно 68%). Надбавки складають 20%, доплати – 12%. РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ 3.1. Особливості ведення бухгалтерського обліку розрахунків з оплати у Летичівський селищній раді. На досліджуваному об’єкті застосовують меморіально-ордерну форму обліку. Ця форма передбачає складання проводок на кожний первинний документ окремо довідкою в меморіальних ордерах. для операцій з однаковою кореспонденцією рахунків відкриваються окремі відомості, по яких в кінці місяця підбиваються підсумки і складаються підсумкові меморіальні ордери. Основними принципами меморіально-ордерної форми обліку є: оформлення бухгалтерських проводок меморіальними ордерами; поділ синтетичного обліку на хронологічний і систематичний; ведення аналітичного обліку на картках; особлива будова Головної книги, яка розкриває кореспонденцію рахунків. Меморіально-ордерна форма обліку надає широкі можливості для поділу бухгалтерської праці, але вимагає багаторазового переписування даних з реєстру в реєстр (рис.3.1) Для обліку розрахунків з оплати праці застосовуються наступні меморіальні ордери, облікові регістри. Меморіальний ордер № 5 „Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій” (Форма № 405 (бюджет)). В селищній раді, де виписується декілька розрахунково-платіжних відомостей, за підсумками цих відомостей складається зведення, яке і є меморіальним ордером з заробітної плати та стипендій. Записи в ордері систематизуються за функціональною класифікацією та найменуванням установ, що обслуговуються. SHAPE \* MERGEFORMAT Документи Накопичу вальні відомості Меморіальні ордери Головна книга Оборотна відомість по синтетичних рахунках Баланс та інші форми звітності Оборотні та сальдові відомості по аналітичних рахунках Касова книга Реєстраційний журнал Картки аналітичного обліку Умовні позначення : запис звірка Рис. 3.1. Схема меморіально-ордерної форми обліку При нарахуванні заробітної плати за рахунок коштів спеціального фонду, вони систематизуються і за видами коштів спеціального фонду. Дані розрахунково-платіжних відомостей за коштами спеціального фонду записуються до форми № 405 після виведення підсумку за коштами загального фонду. На суму нарахованої заробітної плати здійснюється нарахування внесків на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування, в тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. До меморіального ордера додаються всі документи, які є підставою для нарахування заробітної плати (табелі використання робочого часу, витяги з наказів про зарахування працівників, їх звільнення та ін.). У кінці місяця підбиваються підсумки за меморіальним ордером і одержані дані, у вигляді відповідної кореспонденції рахунків, записуються до книги „Журнал-головна”. Меморіальний ордер підписується виконавцем, особою, що перевірила меморіальний ордер, та головним бухгалтером. Книга аналітичного обліку депонованої заробітної плати і стипендій форма № 441 (бюджет). У книзі ведеться облік депонованих сум заробітної плати і стипендій. Записи в цій книзі проводяться за кожним депонентом. У відповідних графах „Кредит (віднесено на рахунок депонентів)” повинні бути вказані місяць, у якому утворилась депонентська заборгованість, номери платіжних відомостей і суми, а в графах „Дебет – виплачено” напроти прізвища депонента записується номер видаткового касового ордера та виплачена сума. На видаткових касових ордерах за виплаченими депонентськими сумами ставиться штамп „Депонент”. У кінці місяця в книзі підраховуються результати за графами „Кредит (віднесено на рахунок депонентів)” і „Дебет – виплачено” та виводиться кредитовий залишок на початок наступного місяця. Книга журнал – головна (Форма № 308 (бюджет)). Книга призначена для реєстрації всіх меморіальних ордерів установи. Облік у книзі „Журнал-головна”, як правило, ведеться за субрахунками (тобто рахунками другого порядку). В окремих бюджетних установах та централізованих бухгалтеріях за рішенням головного бухгалтера облік може вестись за рахунками третього, четвертого та ін. порядку. Книга „Журнал-головна” відкривається щорічно. На початку звітного року книга відкривається записами сум залишків на рахунках на початок року у відповідності до балансу (додаток А1-А.4) та залишків на рахунках книги "Журнал-головна" за минулий рік. Записи в книзі, при веденні в установах окремих меморіальних ордерів, здійснюються у міру їх складання, але не пізніше наступного дня, а при складанні меморіальних ордерів - накопичувальних відомостей - один раз на місяць. Сума меморіального ордера переноситься спочатку до графи „Сума оборотів за меморіальним ордером”, а потім до дебету та кредиту відповідних кореспондентських субрахунків. У кінці місяця перевіряється правильність записів за субрахунками синтетичного обліку в книзі „Журнал-головна”. Для цього підсумовуються обороти за кожним субрахунком синтетичного обліку і виводяться залишки на кінець місяця в рядку „Усього”. Сума оборотів за місяць за всіма субрахунками як за дебетом, так і за кредитом повинна дорівнювати підсумку графи „Сума оборотів за меморіальним ордером”. 3.2.Синтетичний і аналітичний облік заробітної плати й пов'язаних з нею розрахунків Для обліку розрахунків із працівниками за всіма видами заробітної плати бухгалтерія Летичівської селищної ради використовує пасивний субрахунок № 661 „Розрахунки із заробітної плати” рахунка № 66 „Розрахунки з оплати праці”. За кредитом цього субрахунку відображаються нараховані суми, а за дебетом — утримання, вирахування, виплати, суми депонованої заробітної плати. Нарахування заробітної плати здійснюється один раз на місяць і відображається в останній день місяця. Заробітна плата, нарахована працівникам за відпрацьований час або за виконану роботу, для бюджетних установ становить фактичні видатки за кодом економічної класифікації 1111 „Заробітна плата”. На суми нарахованої заробітної плати кредитується субрахунок № 661 і дебетуються рахунки № 80, 81, 82 залежно від того, яким працівникам і за рахунок яких коштів здійснюється нарахування. Суми, утримані та вирахувані з заробітної плати відображаються за дебетом субрахунку № 661, при цьому залежно від виду утримань кредитуються різні субрахунки: • субрахунок № 641 „Розрахунки за платежами і податками до бюджету”— на суму податків, належних до перерахування до бюджету; • субрахунок №651 „Розрахунки з пенсійного забезпечення” — на суму утриманих внесків до Пенсійного фонду; • субрахунок № 652 „Розрахунки із соціального страхування” — на суму внесків до Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності; • субрахунок № 653 „Розрахунки зі страхування на випадок безробіття” — на суму внесків до фонду соціального страхування на випадок безробіття; • субрахунок № 663 „Розрахунки з працівниками за товари, продані у кредит” — на суми утримань із заробітної плати за дорученнями-зобов'язаннями працівників; • субрахунок № 664 „Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями на рахунки із вкладів у банках”— на суми, які утримано з заробітної плати на підставі письмової заяви кожного окремого працівника й належить перерахувати на рахунки за вкладами. У разі перерахування сум до установ банків цей субрахунок дебетується; • субрахунок № 665 „Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями внесків за договорами добровільного страхування” — на суми страхових внесків, утриманих із заробітної плати на підставі списків і доручень, переданих до бухгалтерії страховим агентом. Уразі перерахування сум на рахунок органів державного страхування цей субрахунок дебетується; • субрахунок № 666 „Розрахунки із членами профспілки безготівковими перерахуваннями сум членських профспілкових внесків” — на суми утриманих із заробітної плати профспілкових внесків. Безготівкові розрахунки за профспілковими внесками здійснюються за наявності письмових заяв членів профспілки або тоді, коли таку умову передбачено колективним договором. Уразі перерахування членських внесків галузевій профспілці цей субрахунок дебетується; • субрахунок № 667 „Розрахунки з працівниками за позиками банків” — на суми, утримані з заробітної плати працівників за зобов'язаннями індивідуального позикодержателя на погашення позики, одержаної б установі банку згідно з чинним законодавством. У разі перерахування сум з поточних (реєстраційних) рахунків цей субрахунок дебетується; • субрахунок № 668 „Розрахунки за виконавчими документами та інші утримання” — на суми, утримані з заробітної плати за виконавчими листами та іншими документами. У разі перерахування сум отримувачам цей субрахунок дебетується; • субрахунок № 671 „Розрахунки з депонентами”— на суми депонованої заробітної плати. Бухгалтерські записи на суми нарахованої заробітної плати й утримань з неї відображаються на підставі розрахунково-платіжних відомостей у Зведенні розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій — типова форма № 405 (бюджет), яке є одночасно й меморіальним ордером №5. Записи у формі систематизуються за кодами функціональної класифікації установами, що її обслуговує централізована бухгалтерія, за видами коштів спеціального фонду. Меморіальний ордер підписує виконавець, особа, що його перевірила, та головний бухгалтер. Аналітичний облік за субрахунком № 661 ведеться на картках-довідках ф. № 417, які відкриваються окремо на кожного працівника. На лицьовому боці картки-довідки ф. № 417 наводяться дані про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, табельний номер, ідентифікаційний код, професія, посада, розмір окладу, рік народження, утримання з заробітної плати, пільги за податками та інші дані. У картках щомісячно реєструються дані про нараховану заробітну плату та утримання за видами. Одночасно друкується машинограма такого самого змісту „Розрахунковий листок”. Схеми облікового процесу з нарахування заробітної утримань з неї ілюструють рис. 3.2 і 3.3. Для обліку використання робочого часу застосовують табель обліку використання робочого часу. Дані табельного обліку використовуються також для визначення заробітку працівників, які перебувають на погодинній оплаті праці, та окремих виплат іншим працівникам. SHAPE \* MERGEFORMAT Накази на прийом, переміщення, звільнення Виписка з тарифікаційного списку Картка- довідка Розрахунково-платіжна відомість Меморіальний ордер №5 Книга „Журнал- Головна” ШТАТНИЙ РОЗПИС Книга обліку виходу й залишення роботи Табель обліку використання робочого часу Лікарняний листок Довідки на виконання державних обов'язків Наказ на відпустку Рис. 3.2. Схема облікового процесу нарахування заробітної плати Аналітичний облік розрахунків із депонентами за субрахунком №671 ведеться за кожним депонентом у книзі аналітичного обліку депонованої заробітної п

Дипломна робота Інші

01.01.1970 03:01-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись