Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Бухгалтерський облік розрахунків з оплати праці у Летичівській селищній раді.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
АНОТАЦІЯ
У бакалаврській роботі розглядається тема „Бухгалтерський облік розрахунків з оплати праці у Летичівській селищній раді”. Матеріал подається у трьох розділах. У роботі аналізуються теоретичні засади обліку розрахунків з оплати праці, розглядається структура фонду оплати праці, порядок нарахування і видачі заробітної плати, проводиться огляд літератури за темою роботи. В контексті викладеного розглянуто питання проведення аналізу за темою роботи, особливості ведення бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці, а також здійснюється аналіз особливостей ведення бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці.
ANNOTATION
In baccalaureate work the theme „Account of expenses for payment of work in a Letychiv rural executive committee ” examined. The material moves in three sections. In work theoretical bases of the account of expenses for payment of work are analyzed, the structure of fund of payment of work, the order of charge and salary payment is considered, the review of legislative and normative base behind a theme of work is carried out. In a context stated the question of carrying out of the analysis behind a theme of work, feature of conducting book keeping of expenses for payment of work is considered, and also the analysis of features of conducting book keeping of calculations from payment of work is carried out.
ЗМІСТ
стор.
ВСТУП
Заробітна плата являє собою один з основних факторів соціально-економічного життя кожної країни, колективу, людини. В багатьох розвинутих країнах загальна сума, що виплачується у вигляді заробітної плати працівникам бюджетної сфери складає в національному доході 40% і більше, досягаючи поділки 60%.
В умовах ринкової економіки відбулися помітні зміни в оплаті, що ставиться в залежність не тільки від результатів праці робітників, але і від ефективності діяльності виробничих підрозділів.
Оплата праці - це заробіток, розрахований, як правило, у грошовому вираженні, що по трудових договорах власник або уповноважений їм орган виплачує за виконану роботу або надані послуги.
Установа самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Облік праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.
Облік праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі урахування на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом прибутків працівників, не залежно від сфери діяльності.
У сучасних умовах, при частій зміні законодавства, яке регулює відносини між суб’єктами господарювання, необхідно враховувати всі аспекти як фінансового, так і податкового обліку при розрахунках з оплати праці. Оплата праці потребує до себе постійної уваги і уточнень. Тобто, вдосконалення проведення розрахунків з оплати праці, практична необхідність у створенні нових підходів до бухгалтерського і податкового обліку є актуальними проблемами, що потребують вирішення. Саме тому вибір теми бакалаврської роботи зупиняється на розрахунках з оплати праці.
Метою роботи є дослідження особливостей ведення обліку розрахунків з оплати праці в бюджетній установі.
Під час виконання бакалаврської роботи було поставлено ряд завдань, зокрема: опрацювати джерела інформації за темою роботи; розкрити сутність та економічний зміст розрахунків з оплати праці; вивчити практику організації, методику та порядок ведення обліку розрахунків з оплати праці.
Теоретичну і методологічну основу дослідження склали праці вітчизняних економістів. Робота виконана на базі вивчення та аналізу широкого кола літературних джерел, нормативних положень, законодавчих та інструктивних матеріалів з питань організації ведення розрахунків з оплати праці на підприємстві.
Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження.
Тема даної роботи є дуже актуальною на сьогоднішній день, оскільки дослідження по ній дадуть змогу виявити та проаналізувати джерела формування витрат на оплату праці, основні складові, що формують фонд оплати праці працівників бюджетної сфери та способи виплати заробітної плати.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ
1.1. Огляд наукової та навчально-методичної літератури щодо видів та форм оплати праці в бюджетних установах
Конституція України гарантує кожному громадянину право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно пого джується.
У бюджетних установах, як і в госпрозрахункових під приємствах і організаціях, праця виступає як цілеспрямо вана діяльність людей і є основним джерелом задоволення матеріальних і духовних потреб громадянина відміну від працівників матеріального виробництва, діяльність яких спря мована на перетворення деякої природної речовини (процес їхньої праці являє собою обмін енергією між природою і лю диною),працівники бюджетних установ мають предметом сво го впливу або людину, або суспільство в цілому. Так, праця лі каря і вчителя спрямована безпосередньо на людину, а праця державного службовця — на суспільство в цілому. У процесі праці працівників бюджетних установ надаються різні нематеріальні блага для задоволення потреб членів суспільства. Контроль за мірою праці та мірою споживання здійснюється за допомогою заробітної плати [46, с.25].
Видатки на заробітну плату мають найбільшу питому вагу в кошторисах бюджетних установ і сягають 70—80 % загальних видатків. Але заробітна плата працівників невиробничої сфери є однією з найнижчих серед галузей народного господарства. Останніми роками здійснено низку заходів, спрямованих на під вищення заробітної плати працівникам бюджетних установ. Зако ном України „Про Державний бюджет України на 2003 рік” започатковано, а в майбутніх роках продовжено, що видатки на заробітну плату працівників бюджет них установ є захищеною статтею бюджету.
Заплановані та здійснені Урядом заходи зумовлюють потребу підвищення ефективності використання бюджетних коштів на оплату праці. Ось чому правильна організація обліку заробітної плати набуває державного значення.
Бухгалтерський облік оплати праці має забезпечувати:
контроль за дотриманням штатного розпису та фонду заро бітної плати;
контроль за використанням робочого часу;
своєчасне й достовірне нарахування заробітної плати та со ціальної допомоги;
контроль за використанням виділених на заробітну плату коштів загального і спеціального фондів;
забезпечення споживачів інформацією про працю й заробіт ну плату [37,с.69].
Право на працю в бюджетних установах громадяни ре алізують укладанням трудового договору або трудового контрак ту, який є однією з форм трудового договору. Практикується та кож прийом на роботу за конкурсом. Чисельність працівників бюджетних установ визначається штатним розписом.
Штати — це перелік і кількість посад, затверджених вищою організацією. Для масових установ (шкіл, шкіл-інтернатів, дитя чих дошкільних закладів, бібліотек, лікарень тощо) залежно від обсягу їхньої роботи встановлено типові штати. Так, типові штати загальноосвітніх шкіл встановлюються залежно від кількос ті класів і типу шкіл, а вищих навчальних закладів— відповідно до штатних нормативів і видів цих закладів [50, с.6-10].
Залежно від виконуваних функцій чи сфер застосування праці персонал бюджетних установ поділяється так:
основні працівники, на яких покладено виконання головних функцій, закріплених за відповідною установою в загальній сис темі поділу праці (педагогічний персонал, професорсько-викла дацький склад, наукові працівники, лікарі);
допоміжно-технічний персонал, завдання якого — обслуго вувати основних працівників у виконанні покладених на них функ цій (середній медичний персонал, навчально-допоміжний та ін ший персонал);
адміністративно-господарський і молодший обслуговуючий персонал (забезпечення узгодженості робіт між структурними під розділами, створення умов праці, утримання приміщень і т. ін.).
Працівники, які обіймають посади в державних органах та їх ньому апараті, згідно з Законом України „Про державну служ бу” від 16.12.93 є державними службовцями. Під час прийняття на роботу вони складають присягу, і їм присвоюється відповід ний ранг у межах категорії . Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоює Президент України, а дру гої— Кабінет Міністрів України. Прийняття на державну службу на посади третьої—сьомої категорій здійснюється на конкурсній основі, при цьому ранги, які відповідають цим категоріям, при своює керівник державного органу, у системі якого працює дер жавний службовець [13].
Форми та системи оплати праці.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників регламентуються Законом України „Про опла ту праці” від 24.03.95р. Згідно з ним заробітна плата — це ви нагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Держава регулює оплату праці працівників бюджетних установ:
установленням розміру мінімальної заробітної плати (з 1.01.2006 —
350 грн.) та інших державних норм і гарантій;
установленням умов і розмірів оплати праці працівників на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, ге неральної, галузевих і регіональних угод, колективних договорів у межах асигнувань за рахунок загального та спеціального фондів;
оподаткуванням доходів працівників.
Основою організації оплати праці є тарифна система, яка міс тить тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. На підставі вищеописаних законів розроблено галузеві схеми посадових, окладів, які враховують специфіку та конкретні умови кожної галузі. Відповідно до них здійснюється посадова і кваліфікаційна диференціація заробітної плати праців ників бюджетної сфери (рис 1.1).
SHAPE \* MERGEFORMAT ТАРИФНА СИСТЕМА ОПЛАТИ ПРАЦІ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ
тарифна сітка
тарифна ставка
схема посадових окладів
тарифно-кваліфікаційні характеристики
Рис.1.1. Класифікація тарифної системи оплати праці
За тарифної системи діють три форми оплати праці працівни ків — почасова, відрядна й погодинна, які передбачають низку систем для різ них організаційно-технічних умов праці. Оплата за кількість відпрацьованого часу з урахуванням кваліфікації працівника називається почасовою формою оплати. Відрядна форма оплати праці— це оплата за кількість і якість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг за встановленими розцінками.
Основною формою оплати праці в бюджетних установах є погодинна, яка має два різновиди — штатно-окладну й погодин ну системи оплати.
Штатно-окладна система оплати праці передбачає встановлення кожному працівникові місячного окладу (ставки) відповідно до посади, яку він обіймає, та інших факторів. Вона має два варіанти. Для деяких бюджетних установ (охорони здоров'я, вищих навчальних за кладів III—IV рівня акредитації) у централізованому порядку встановлюється строго фіксований посадовий оклад. При цьому перевиконання працівником обов'язкової норми трудового навантаження не веде до підвищення заробітної плати. В ін ших установах, наприклад загальноосвітніх школах, оплата праці здійснюється за місячними ставками заробітної плати з установленням державою обов'язкової норми трудового на вантаження (урочних годин). Цей різновид штатно-окладної системи оплати праці допускає перевиконання норми трудово го навантаження і збільшення розміру заробітної плати пропор ційно до фактично виконаного обсягу роботи.
Місячні посадові оклади керівних працівників і спеціалістів центрального апарату міністерств, центральних органів виконав чої влади зі спеціальним статусом, інших центральних органів виконавчої влади та урядових органів залежать від обійманої по сади та органу виконавчої влади. Посадові оклади інших держав них службовців залежать від обійманої посади. Оклади військо вослужбовців залежать від обійманої посади й військового зван ня та за своєю економічною суттю є не заробітною платою, а грошовим забезпеченням [48,с.75].
Для робітників, спільних для всіх бюджетних установ та організацій, установлено місячні оклади залежно від рівня кваліфіка ції роботи:
• проста некваліфікована або допоміжна робота;
• малокваліфікована робота;
• кваліфікована (складна робота);
• висококваліфікована (особливо складна та відповідальна) робота.
Погодинна система оплати праці передбачає наявність пого динних ставок. Так, установлено ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять.
Почасова форма оплати праці в бюджетних установах має дві системи — просту почасову й почасово-преміальну. Ступінь поширення останньої в бюджетних установах визначається їхні ми фінансовими можливостями.
Показники преміювання залежать від характеру бюджетної установи.
Відрядна форма оплати праці (пряма відрядна, відрядно-преміальна) застосовується на таких видах робіт, де є кількісні показники виробітку продукції чи виконаних робіт, які правиль но відбивають затрати праці; можливості встановлення норм виробітку й обліку їх виконання; умови для точного обліку вироб лених виробів або виконаних робіт; виробничі умови для збіль шення працівником виробітку продукції порівняно з установле ними нормами й завданнями. У разі обліку індивідуального ви робітку кожного працюючого застосовується індивідуально-від рядна оплата праці, а в разі обліку роботи, виконаної колекти вом, — бригадно-відрядна оплата праці [32, с.240].
Керівники бюджетних установ за згодою з комітетом проф спілки можуть упроваджувати відрядну оплату праці, щоб по силити зацікавленість працівників у зростанні продуктивності праці, підвищити рівень її нормування і якість робіт на ремонт них, машинописних, стенографічних, копіювальних та інших роботах. проілюструємо вищенаведене на рис. 1.2.
Відповідно до Закону України „Про оплату праці” заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Головним елементом основної заробітної плати працівників бюджетних установ є заробітна плата, нарахована за відпрацьований час (виконану роботу) за тарифними ставками, посадовими окладами чи за середнім заробітком незалежно від форм і систем оплати праці [1].
Додаткова заробітна плата являє собою винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й винахід ливість та за особливі умови праці. До неї належать надбавки й доплати до тарифних ставок посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (за високу професійну майстерність, персональні надбавки, за високі досягнення у праці, за знання й використання іноземної мови, за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування чи збіль шення обсягу виконаних робіт, за роботу у шкідливих умовах, інші надбавки й доплати); премії працівникам за виробничі по казники, винагорода за вислугу років, стаж роботи; оплата праці працівників, які не перебувають у штаті установи, за ви конання робіт згідно з договорами цивільного правового харак теру; оплата праці у вихідні та святкові дні, понаднормовий час, оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до чинного законодавства, грошові компенсації за невикористану відпустку, оплата навчальних відпусток.
SHAPE \* MERGEFORMAT ФОРМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ
ПОГОДИННА
ПОЧАСОВА
штатно-окладна система
погодинна система
проста почасова система
почасово-преміальна система
ВІДРЯДНА
пряма відрядна система
відрядно-преміальна система
індивідуально-відрядна система
бригадно-відрядна система
Рис. 1.2. Форми і системи оплати праці в бюджетних установах
До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачено актами чинного законодавства або такі, що здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.
Конкретний перелік усіх виплат, які належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенса ційних виплат, установлено Інструкцією зі статистики заробіт ної плати, затвердженою Міністерством статистики України від 11.12.95 №323 [27].
Основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати утворюють фонд заробітної плати, який має використовуватись у суворій відповідності з його цільо вим призначенням у межах сум, передбачених кошторисом дохо дів і видатків з урахуванням виконання плану розгортання мере жі штатів і контингентів. Контроль за правильним витрачанням фонду заробітної плати здійснюють розпорядники коштів вищого рівня, Рахункова палата, органи Державного казначейства, фі нансові органи й самі бюджетні установи.
Вищі розпорядники коштів, Рахункова палата й фінансові ор гани контролюють використання фонду заробітної плати, переві ряючи та затверджуючи кошториси доходів і видатків бюджет них установ, аналізуючи звіти про виконання кошторисів. До їхніх функцій належить проведення документальних ревізій фі нансово-господарської діяльності, які є найефективнішою фор мою подальшого контролю.
У бюджетних установах відповідальність за використання коштів на заробітну плату несуть розпорядники коштів і голов ні бухгалтери. Організацію контролю за використанням фон ду заробітної плати в централізованій бухгалтерії ілюструє табл. 1.1.
Важливі контрольні функції виконують органи Державного казначейства, які видають дозвіл на отримання коштів на заробіт ну плату в межах планового фонду. Контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють також Міністерство праці та соціальної політики України, професійні спілки й інші органи (організації), що пред ставляють інтереси найманих працівників.
Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України й підпорядковані йо му прокурори.
Таблиця 1.1
Порядок контролю за витрачанням фонду заробітної плати в
централізованій бухгалтерії
1.2. Нарахування заробітної плати за різних форм і систем оплати праці
Нарахування заробітної плати в разі почасової оплати праці
Заробітна плата в разі почасової оплати визначається згідно з тарифною ставкою й кількістю фактично відпрацьова ного часу. Тарифна ставка — це розмір заробітної плати за одиницю часу, існують годинні, денні та місячні тарифні ставки. У бюджетних установах застосовуються переважно місячні тарифні ставки заробітної плати, які називаються по садовими складами.
Розмір ставок заробітної плати (посадових окладів), а також надбавок до них у деяких галузях бюджетної сфери (осві та, охорона здоров'я, культура) визначається на підставі що річної тарифікації, яку проводить постійно діюча тарифікацій на комісія (за станом на 1 вересня в установах освіти й на 1 січ ня до затвердження кошторису доходів і видатків — в устано вах охорони здоров'я та бібліотечної мережі). Тарифікацій на комісія створюється наказом керівника установи у складі головного бухгалтера, інспектора відділу кадрів, начальника планово-економічного відділу (старшого економіста, економіс та), представника профспілкової організації, а також інших осіб, що їх залучає керівник установи до роботи з тарифіка цією. Головою тарифікаційної комісії є керівник установи або його заступник.
Тарифікаційні комісії у своїй роботі керуються чинними умо вами оплати праці відповідних працівників та іншими норматив ними актами. При цьому перевіряються документи про освіту, стаж роботи. Результати роботи комісії подаються у вигляді та рифікаційних списків, які складаються за кожною посадою окре мо.
Тарифікаційні списки підписують усі члени тари фікаційної комісії та затверджує керівник вищої установи. Ці списки — єдині документи, які визначають розмір посадових мі сячних окладів, тарифних ставок і надбавок в окремих установах і посадах працівників. Установлена за тарифікацією та зафіксова на в тарифікаційних списках ставка заробітної плати виплачується працівникам щомісячно незалежно від кількості тижнів і робочих днів у різні місяці року.
Нарахування заробітної плати в разі відрядної оплати праці
В установах, де застосовується відрядна форма оплати праці, підставою для розрахунку (нарахування) заробітної плати є документи, в яких організується облік виробітку. Це можуть бути різні спеціалізовані або типові наряди, картки обліку виро бітку та інші. У разі відрядної оплати праці сума заробітку робіт ників, які виконують завдання індивідуально, дорівнює результа ту множення відрядної розцінки за одиницю виробленої продук ції (виконаної роботи) на обсяг виготовленої продукції (викона них робіт). Коли йдеться про бригадну відрядну плату, необхід но визначити загальну суму заробітку всієї бригади, помножив ши розцінку на обсяг виконаних робіт, а далі розподілити її між членами бригади відповідно до їхньої кваліфікації та кількості відпрацьованого часу. На практиці існують різні способи розпо ділу [42,с.6-10].
Розподіл може здійснюватись також за допомогою коефіцієн та трудової участі (КТУ), відносних коефіцієнтів та іншими спо собами.
Нормативними документами з нарахування заробітної плати в різних галузях передбачено систему надбавок і доплат.
Доплати й надбавки до заробітної плати.
Місячна заробітна плата працівників бюджетних уста нов може бути більшою за посадовий оклад за рахунок доплатні надбавок, різних за своєю економічною суттю та розмірами. (Ке рівникам бюджетних установ у межах фондів заробітної плати, передбачених кошторисом доходів і видатків, надано право вста новлювати своїм працівникам доплати:
за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника (до 100 % тарифної ставки (окладу) відсутнього працівника);
за суміщення професій (посад). Доплати одному працівни кові максимальними розмірами не обмежуються й визначаються наявністю отриманої економії за тарифними ставками чи оклада ми суміщуваних посад працівників;
за розширення зони обслуговування чи збільшення обсягу робіт (доплати одному працівникові максимальними розмірами не обмежуються й визначаються наявністю отриманої економії за тарифними ставками чи окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників).
Надбавки працівникам у розмірі до 50 % посадового окладу здійснюються:
за високі досягнення у праці;
виконання особливо важливої роботи;
складність, напруженість у роботі.
Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 % посадового окладу. Це обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ). У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи й порушення трудової дисципліни ці надбавки скасовуються або зменшуються. Доплати за ненормований робочий день здійс нюються в розмірі 25 % тарифної ставки за відпрацьований час [46,с.164].
Державним службовцям установлюються такі надбавки:
за високі досягнення у праці (50 % до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг);
за знання і використання в роботі іноземної мови (однієї єв ропейської— 10%, східної, угро-фінської або африканської — 15 %, двох і більше мов — 25 % посадового окладу);
за вислугу років, яка виплачується щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг, її розмір зале жить від стажу державної служби:
- понад 3 роки—10%;
- понад 5 років — 15%;
- понад 10 років — 20%;
- понад 15 років — 25%;
- понад 20 років — 30%;
- понад 25 років — 40 %;
за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповід ної спеціальності — у розмірі відповідно 15 і 20 % посадового окладу;
за почесне звання „заслужений” у розмірі 15 % посадового окладу.
У бюджетних установах допускаються роботи у святкові та неробочі дні, викликані необхідністю обслуговування населення (медичні заклади, пансіонати і т. ін.). Оплата праці в ці дні здійс нюється в подвійному розмірі:
працівникам, праця яких оплачується за погодинними або ден ними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
працівникам, які одержують місячний оклад,— у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день виконувалась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки по над оклад, якщо робота виконувалась понад місячну норму [37,с.40-44].
Праця відрядчиків у святкові та неробочі дні оплачується за подвійними відрядними розцінками.
Оплата в зазначених розмірах здійснюється за години, фактич но відпрацьовані у святковий або неробочий день. Якщо працівники, яким установлено місячні оклади, залуча лися до роботи у святковий чи неробочий день у межах місячної норми, їм крім окладу належить доплата, що визначається ділен ням кількості годин роботи у святковий чи неробочий день на мі сячний фонд робочого часу та множенням на розмір місячного окладу. Якщо робота проводилась понад місячну норму, розмір доплати визначається так само та множенням на коефіцієнт 2 [30].
За роботу у святкові та неробочі дні замість доплати за бажан ням працівника йому може бути надано інший день відпочинку протягом найближчих двох тижнів.
Доплати за роботу в нічний час нараховують, виходячи з по садового окладу за штатним розписом, а робітникам — з устано влених годинних тарифних ставок (посадових окладів на місяць).
Розрахунок нічних виконується за формулою:
EMBED Equation.3 (1.1)
EMBED Equation.3 (1.2)
До роботи в нічний час не залучаються вагітні жінки; жінки, які мають дітей віком до трьох років; особи, молодші вісімнадцяти ро ків; інші категорії працівників, передбачені чинним законодавством.
Сумісництвом вважається виконання працівником крім своєї основної іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у тій або іншій установі, організації. Порядок оплати праці сумісни цтва регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 № 245 „Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій” з доповнення ми та Положенням про умови роботи за сумісництвом пра цівників державних підприємств, установ і організацій, за твердженим Міністерством праці України, Міністерством юсти ції України та Міністерством фінансів України від 25.06.93 № 43. Цими документами визнано, що тривалість роботи за сумісницт вом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного ро бочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за суміс ництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу [23, с.25].
Умовно сумісництво працівників бюджетних установ можна поділити на „зовнішнє” і „внутрішнє”. „Зовнішнє” сумісництво означає, що працівник працює в кількох установах, одна з яких є його основним місцем роботи. У разі „внутрішнього” сумісницт ва робота виконується в тій самій установі, в якій працівник є ос новним і сумісником у вільний від основної роботи час.
Праця сумісників оплачується за фактично виконану роботу. Заробітна плата, одержана за роботу за сумісництвом, під час обчислення середнього заробітку на основній роботі не враховуєть ся. Виняток становить заробітна плата:
вчителів і викладачів, які працюють у кількох середніх загаль ноосвітніх, професійних та інших навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладах, педагогічних працівників дошкіль них виховних, позашкільних та інших навчально-виховних закладів;
медичних і фармацевтичних працівників лікувально-профі лактичних та санітарно-епідеміологічних закладів охорони здо ров'я, установ соціального забезпечення, дитячих будинків, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт.
Керівникам державних підприємств, установ і організацій, їх нім заступникам, керівникам структурних підрозділів, держав ним службовцям дозволяється працювати за сумісництвом тільки в науковій, викладацькій, творчій і медичній діяльності.
Робітникам бюджетних установ можуть установлюватися ди ференційовані надбавки до посадових окладів за високу профе сійну майстерність в таких розмірах:
3-го розряду— 12 %;
4-го розряду— 16 %;
5-го розряду — 20 %;
6-го й вищих розрядів — 24 %.
Утримання із заробітної плати працівників
Утримання з заробітної плати працівників через бухга лтерію бюджетних установ за переліком і економічним змістом не мають якихось особливостей і здійснюються згідно з чинним законодавством на загальних підставах (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Утримання із заробітної плати працівників через бухгалтерію бюджетних установ
З суми нарахованої заробітної плати здійснюються різноманітні утримання, які подаються в табл. 1.3.
Таблиця 1.3
Утримання із заробітної плати
Також кожне підприємство здійснює нарахування на фонд оплати праці. Перелік нарахувань поданий в табл. 1.4.
Таблиця 1.4
Нарахування на заробітну плату
Громадяни, які мають доходи крім основного місця роботи, зобов'язані, вести облік доходів. Із закінченням календарного ро ку до 1 квітня до податкової інспекції за місцем проживання по дається Декларація про доходи, одержані з 1 січна по 31 груд ня поточного року або за інший період року (ф. № 1) [51, с.37-40]. Схему оподаткування працівників бюджетних установ як фізичних осіб наведено на рис. 1.3.
SHAPE \* MERGEFORMAT Платники податку
Фізичні особи–працівники бюджетних установ
Об’єкт оподаткування
Сукупний
річний дохід
Оподатковуваний дохід
Сума
податку
Ставки
податку
Неоподатковуваний дохід
Пільги
Відповідно до встановленої шкали залежно від розміру доходу
Рис 1.3. Схема оподаткування доходів працівників бюджетних установ
Порядок оформлення розрахунків із працівниками та виплата заробітної плати
Заробітні плата в більшості бюджетних установ ви плачується двічі на місяць: за першу половину місяця — аванс у розмірі 50 % заробітку за мінусом сум податків, належних до утримання в установленому порядку. За другу половину міся ця— фактичний місячний заробіток за вирахуванням авансу й утримань.
На виплату планового авансу складається платіжна відомість (ф. №389). Відомість складається по установі в цілому або за окремими її структурними підрозділами та містить такі реквізи ти: табельний номер кожного працівника, прізвище, ім'я, по ба тькові, сума авансу, розписка в отриманні. За наявності в окре мих працівників невиходів на роботу в першу половину місяця постає потреба зменшити суму планового авансу. З цією метою керівники структурних підрозділів чи установ подають до бухга лтерії довідку стосовно зміни планового авансу (ф. № 420), в якій щодо кожного працівника зазначається кількість днів невиходів усього й через хворобу зокрема [52, с.39-49].
За другу половину місяця заробітна плата, як правило, видаєть ся за розрахунково-платіжною відомістю (ф. № 49).
Сума невиданої заробітної плати повертається на поточний (реєстраційний) рахунок наступного дня після закінчення термі ну виплати заробітної плати.
Депонована заробітна плата видається за видатковими касо вими ордерами чи депонентськими картками.
У бюджетних установах практикують виплату заробітної пла ти працівникам через банкомати, використовуючи на самперед дебетові пластикові картки, прикладом яких можуть бути Cirrus Maestro, VISA Electron. Згідно з укладеним договором кожному працівникові установи в банку-емітенті відкривається картковий рахунок і видається банківська картка, за допомогою якої можна отримувати заробітну плату та інші виплати в будь-який час за місцезнаходженням банкомату, а також розплачува тися за товари й послуги в торговельно-сервісній мережі. Сума заробітної плати, що належить до виплати працівникам, перера ховується платіжним дорученням на транзитний рахунок бан ку — з одночасним поданням реєстру зарахування на спеціальні карткові рахунки співробітників установи [49, с.207].
Отже, в даному розділі було здійснено огляд нормативно-довідкової бази, що стосується розрахунків з оплати праці в бюджетних установах. На сьогоднішній день існує багато нормативних актів, за допомогою яких держава регулює питання оплати праці. Це відбувається шляхом встановлення мінімального рівня заробітної плати, рівня оподаткування доходів, встановлення умов і розмірів оплати праці. Крім цього, було розглянуто структуру фонду оплати праці, форми і системи оплати праці, які можуть використовуватися в бюджетних установах, порядок нарахування деяких виплат, утримання із заробітної плати і нарахування на фонд оплати праці, варіанти нарахування і видачі заробітної плати, а також витрати на оплату праці.
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА БАЗОВОЇ УСТАНОВИ
2.1. Загальна характеристика Летичівської селищної ради
Летичівська селищна рада є органом місцевого самоврядування, який представляє спільні інтереси територіальної громади селища.
Порядок діяльності Летичівської селищної ради, її органів та порядок осіб визначається Конституцією України, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів”, іншими Законодавчими актами.
Для встановлення і закріплення порядку скликання і проведення сесій селищної ради, її засідань, принципів формування робочих органів, визначення процедури окремих видів діяльності ради, її органів, депутатів, посадових осіб, а також функцій робочих органів, посадових осіб, які випливають з їх повноважень, селищна рада приймає регламент.
Регламент селищної ради приймається більшістю голосів від загальної кількості обраних до неї депутатів, шляхом прямого відкритого голосування.
Зміни і уточнення в регламенті приймається до розгляду радою за ініціативою голови ради, постійних комісій, а також за вимогою більшістю обраних депутатів у вище визначений спосіб.
Діяльність селищної ради, її органів здійснюється відкрито, гласно і базується на колективному обговоренні та вирішенні питань, урахування і громадської думки.
У сесії ради, засіданнях її органів можуть брати участь народні депутати України, представники місцевих рад, партій, об’єднань громадян, засобів масової інформації.
Гласність роботи селищної ради забезпечується шляхом публікації про засідання в „Летичівській газеті”.
У разі необхідності рада може прийняти рішення про проведення закритого пленарного засідання.
Засідання селищною радою своїх повноважень будуються на основі активної участі кожного депутата в її роботі.
Робота селищної ради ведеться українською мовою. В разі, коли промовець не володіє державною мовою, він має право виступати рідною мовою, зрозумілою для більшості депутатів. В інших випадках забезпечується переклад виступів на українській мові.
Згідно з класичною схемою, органи місцевого самоврядування складаються з виборчого законодавчого органу (ради) та його виконавчого органу, які разом забезпечують здійснення всього комплексу владних повноважень та адміністративних функцій. Відповідно до статті 5 Закону України „Про місцеве самоврядування України” на рівні селища структура місцевого самоврядування буде такою (рис.2.1):
Територіальна громада селища;
Представницький орган територіальної громади селища (селищна рада);
Посадова особа місцевого самоврядування (селищний голова);
Селищний голова
Селищна Рада
Виконавчий комітет селищної ради
Постійні комісії
Тимчасові комісії
Територіальна громада
Виконавчий орган (виконавчий комітет селищної ради)
Рис 2.1. Організаційна структура робочих органів Летичівської селищної ради
Розглядаючи підпорядкованість посадових осіб, які формують виконавчий комітет селищної ради, можна скласти наступну організаційну структуру (рис.2.2)
SHAPE \* MERGEFORMAT Селищний голова
І заступник голови
ІІ заступник голови
Головний бухгалтер
землевпорядник
Секретар
Юрист
Спеціаліст по справах сім’ї та молоді
Рис 2.2. Організаційна структура виконавчого комітету Летичівської селищної ради
Структуру, чисельність і фонд оплати праці працівників та видатки на утримання відділу затверджує селищний голова.
Трудовий колектив товариства складається з працівників, які пов’язані з товариством трудовими відносинами. Інтереси трудового колективу представляє профспілковий комітет.
Оплата праці членів трудового колективу проводиться шляхом сплати їм заробітної плати, розмір якої визначається штатним розписом, умовами трудового договору.
2.2. Аналіз витрат на оплату праці у Летичівській селищній раді
Розмір фонду оплати праці Летичівської селищної ради у розрізі його складових поданий в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Структура фонду оплати праці за 2005 рік Летичівської селищної ради у розрізі його складових
Як видно з табл. 2.1., питома вага витрат на оплату праці працівників адміністрації селищної ради в загальному Фонді оплати праці найбільша і складає 35%, а найменша – централізованої бухгалтерії (9,3%). Щоби більш детальніше проаналізувати структуру Фонду оплати праці, розглянемо основні її складові в розрізі наявних категорій працівників (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Розмір фонду оплати праці Летичівської селищної ради
за 2005 рік в розрізі категорії працівників
Як видно, фонд оплати праці складається з 3-х складових – посадового окладу, надбавки та доплат. Посадовий оклад визначається штатним розкладом установи. Надбавки включають в себе додаткову оплату праці за певні види робіт, зокрема, за напруженість в роботі, за високу кваліфікацію, за ненормований робочий день, за класність тощо. Доплати проводяться за наукові ступені. Основу при цьому складають посадові оклади. Їхня вага сягає 68 % сукупного ФОП. Надбавки складають 20%, доплати – 12%. В зв’язку з досить великою кількістю спеціалістів, їхній ФОП є найбільшим (33,5%). Керівних працівників є небагато, проте, враховуючи їхні державні ранки, вислугу років та наукові ступені, витрати на оплату праці є достатньо великими (17%). Порівнюючи службовців та робітників слід відмітити, що при меншій чисельності перших, ФОП в них є на рівні з робітниками. Це пояснюється, в першу чергу, вищим посадовим окладом, наявністю надбавок та доплат. Більш наглядно структуру ФОП можна розглянути на рис. 2.3.
EMBED Excel.Chart.8 \s
Рис. 2.3. Структура фонду оплати праці за 2005р.
Враховуючи те, що пенсійне та соціальне відрахування на ФОП є безпосередніми витратами установ, розглянемо їхню структуру (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Відрахування з фонду оплати праці за 2005р.
Таким чином, витрати на оплату праці у вигляді обов’язкових платежів є достатньо великими. Найбільшими з них є пенсійні відрахування. Наочніше це можна побачити на рис.2.4.
EMBED Excel.Chart.8 \s
Рис 2.4. Структура пенсійного та соціальних внесків протягом 2005р.
Отже, в даному розділі подано загальну характеристику Летичівської селищної ради, її предмет діяльності згідно регламенту Летичівської селищної ради. Провівши аналіз витрат на оплату праці, ми зробили висновок, що найбільша вага сягає 33,5 % сукупного ФОП у депутатів селищної ради. Найбільшу частку серед утримань займають утримання внесків до фондів загальнообов’язкового державного пенсійного і соціального страхування, які здійснюють із заробітної плати депутатів.
Найбільшу питому вагу фонду оплати праці досліджуваної установи має посадовий оклад (це приблизно 68%). Надбавки складають 20%, доплати – 12%.
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ
З ОПЛАТИ ПРАЦІ
3.1. Особливості ведення бухгалтерського обліку розрахунків з оплати у Летичівський селищній раді.
На досліджуваному об’єкті застосовують меморіально-ордерну форму обліку. Ця форма передбачає складання проводок на кожний первинний документ окремо довідкою в меморіальних ордерах. для операцій з однаковою кореспонденцією рахунків відкриваються окремі відомості, по яких в кінці місяця підбиваються підсумки і складаються підсумкові меморіальні ордери. Основними принципами меморіально-ордерної форми обліку є:
оформлення бухгалтерських проводок меморіальними ордерами;
поділ синтетичного обліку на хро...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора