РОЗДІЛ 1. Ознайомлення з організацією бухгалтерського обліку на підприємстві
Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов’язки регулювання у країні питань обліку та звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для нього форми ведення бухгалтерського обліку.
Відкрите акціонерне товариство „Львівська тютюнова фабрика” створене відповідно до Законів України „Про власність”, „Про підприємництво”, „Про підприємства в Україні”, „Про господарські товариства”, ”Про цінні папери та фондову біржу”, „Про зовнішньоекономічну діяльність” шляхом реорганізації (перетворення )товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська тютюнова фабрика” і є правонаступником всіх його прав та зобов’язань. Товариство утворено на невизначений термін.
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника відповідно до законодавства та установчих договорів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство має бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером.
Підприємство самостійно:
визначає облікову політику підприємства;
обирає форму бухгалтерського обліку, порядок , спосіб реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад;
розробляє систему і форми внутрішньогосподарського( управлінського) одліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;
затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов’язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової та статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Обрана облікова політика використовується із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня до 31 грудня). [див. додаток].
Керівник підприємства створює необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечує неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Головний бухгалтер підприємства:
забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складає і подає у встановлені строки фінансову звітність;
організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи складаються на паперових або машинних (електронних) носіях. Відповідно до цього існують і вимоги до змісту й до оформлення документів. Порядок створення первинних документів, записів у регістрах бухгалтерського обліку та зберігання документів, регістрів і звітів установлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88. сучасні технології здатні швидко одержати інформацію і обмінюватися нею. Електронний документ може бути доказом, якщо його складено з дотриманням усіх вимог і можна довести його цілісність і справжність.
Щоб бути доказовим і мати юридичну силу, документ має містити обов’язкові реквізити. Такими реквізитами для будь-якого первинного бухгалтерського документа є :
назва документа;
дата і місце складання;
назва підприємства, від імені якого складено документ;
зміст і обсяг господарської операції;
одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.
Первинні документи і регістри бухгалтерського обліку, які зберігаються на машинних носіях інформації, підприємством виготовляються копії за свій рахунок на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів у межах їх повноважень, передбаченим законами.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
РОЗДІЛ 2. Облік основних засобів
Перехід на принципи і методи ведення обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку зумовив суттєві зміни у веденні обліку основних засобів. Порядок ведення бухгалтерського обліку основних засобів регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (далі П(С)БО) 7 „Основні засоби”, затвердженим наказом Міністерством фінансів України від 27.04.2000 р.№92. Згідно даного положення основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Об'єктами бухгалтерського обліку є всі основні засоби підприємства - як ті, що використовуються у виробничій діяльності, так і ті, що відносяться до основних невиробничих засобів. Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.
Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.[Лишеленко, с.46]
Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з наступних витрат :
суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за з виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Облік основних засобів ведеться на рахунку 10 „Основні засоби”.[План рах.]
Рахунок 10 призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів та орендованих цілісних майнових комплексів, віднесених до складу основних засобів.
По дебету рахунку відображаються: надходження основних засобів на Баланс підприємства, що обліковуються за первісною вартістю; сума витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта, що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод; сума дооцінки вартості основних засобів.
По кредиту рахунка 10 відображаються: вибуття основних засобів унаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності їх критеріям визнання активом; часткова ліквідація об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.
Згідно Плану рахунків рахунок 10 має такі субрахунки :
101 „Земельні ділянки”
102 „Капітальні втрати на поліпшення земель”
103 ”Будинки і споруди”
104 ”Машини та обладнання”
105 ”Транспортні засоби”
106 ”Інструменти, прилади та інвентар”
107 „Робоча та продуктивна худоба”
108 „Багаторічні насадження”
109 ”Інші основні засоби”
Підприємство використовує не усі субрахунки даного рахунку, а саме: 103, 104, 105, 106, 109.
На субрахунку 103”Будинки та споруди” ведуть облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв.
На субрахунку 104”Машини та обладнання”, 105”Транспортні засоби”, 106”Інструменти, прилади та інвентар” здійснюють облік відповідно машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів та інвентарю.
На субрахунку 109”Інші основні засоби” ведуть облік основних засобів, які не включені до інших субрахунків рахунка 10”Основні засоби”.
Аналітичний облік основних засобів ведуть на підприємстві щодо кожного об’єкту окремо.
Для обліку основних засобів на ВАТ "Львівська тютюнова фабрика" застосовуються такі форми первинного обліку:
ОЗ-1 "Акт приймання передачі основних засобів".
Указана форма застосовується для оформлення зарахування до складу основних фондів окремих об'єктів, введення їх в експлуатацію, внутрішнього переміщення основних засобів, а також передачі основних засобів за плату, без оплати і за договорами оренди іншим юридичним або фізичним особам;
ОЗ-2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих : модернізованих об'єктів "
ОЗ-З "Акт на списання основних засобів", складання якого обов'язкове при будь-якій ліквідації об'єктів
ОЗ-4 "Акт на списання автотранспортних засобів";
ОЗ-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів", що застосовується бухгалтерією підприємства для обліку як окремого об'єкта, так і групи об'єктів.
На ВАТ "Львівська тютюнова фабрика " застосовують також такі форми обліку основних засобів як відомості наявності ОЗ по групам та підрозділам. За допомогою цих форм можна визначити балансову вартість основних засобів по групам, що сформовані відповідно до п.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", та по підрозділам самого підприємства .
Основні засоби підлягають фізичному і моральному зносу як в процесі їх використання, так і при їх бездіяльності. Суму нарахованої амортизації підприємство відображає збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.
Амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, що амортизуються протягом терміну їх корисного використання. Об’єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі).
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об’єкта. Нарахування починається при визнанні об’єкта основних засобів активом (при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придбаним до використання. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття, переведення на реконструкцію, модернізацію основних засобів. Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.
Підприємства можуть проводити нарахування амортизації основних засобів (крім малоцінних необоротних активів та бібліотечних фондів) із застосуванням таких методів:
прямолінійний метод;
метод зменшення залишкової вартості;
метод прискореного зменшення залишкової вартості;
кумулятивний метод;
виробничий метод;
„податковий” метод.
Методи нарахування амортизації вибираються підприємствами самостійно. Залежно від мети, яку перед собою ставить підприємство у зв’язку із використанням основних засобів, в різних виробничих ситуаціях доцільно використовувати різні методи нарахування амортизації.
На ВАТ "Львівська тютюнова фабрика " нарахування амортизації основних засобів здійснюється на основі методу зменшення залишкової вартості, при цьому встановивши норму амортизації за ставками, передбаченими ст.8.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями, у розрізі груп, порядок формування яких встановлено п.п. 8.2.2 даного Закону.
Згідно методу зменшення залишкової вартості, річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.
Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня степеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.
Нарахування амортизації проводиться протягом всього періоду експлуатації основного засобу. При вибутті основного засобу сума нарахованого зносу списується на зменшення первісної вартості основного засобу.
РОЗДІЛ 3. Облік виробничих запасів
Запаси є однією з найбільших складових активів підприємства. Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів. Цей облік хоч не складний, але, як правило, дуже трудомісткий, оскільки до складу запасів можуть входити сотні видів найменувань, за кожним з яких для забезпечення кількісної та якісної інформації слід вести аналітичний облік. Облік запасів ведеться в натуральному та грошовому вимірниках.
Облік запасів на підприємствах всіх форм власності (крім бюджетних) з 1 січня 2000 р. регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”, затвердженим наказом Міністерства України від 20 жовтня 1999 р. №246.Це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформацію про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
Згідно до п.4 даного положення (стандарту) запаси – це активи, які :
зберігаються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Специфічною особливістю виробничих запасів є те, що вони в процесі виробництва використовуються повністю і тому для кожного нового процесу виробництва їх потрібно заміняти новими.
В обліку запаси відображаються за первісною вартістю. Первісна вартість запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка складається з наступних фактичних витрат:
сум, що сплачуються згідно договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
сум ввізного мита;
сум непрямих податків, які пов’язані з придбанням запасів і н відшкодовуються підприємству;
транспортно-заготівельних витрат;
інших витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придбані для використання із запланованою метою.
За кожною назвою, сортом та розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, що проставляється на всіх документах пов'язаних з обліком матеріалів.
Первинними документами з обліку сировини і матеріалів є такі форми:
"Прибутковий ордер" ;
"Акт про приймання матеріалів";
"Лімітно-забірна картка";
"Вимога на відпуск матеріалів";
"Накладна на відпуск матеріалів на сторону",
"Накладна на відпуск матеріалів внутрішня".
Матеріали, що надходять на склад, перевіряють і встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо розходжень нема, то матеріали приймають разом з маршрутним листом і оформлення приходу матеріалів здійснюється на документі постачальника. У разі надходження матеріалів без документів відділ постачання виписує наказ складу про прийом вантажу без документів.
На склади також надходять запаси із своїх цехів. Ці матеріали оприбутковуються за допомогою накладної.
Відпуск сировини і матеріалів у виробництво здійснюються відповідно до лімітів, встановлених на підставі норм витрат запасів на одиницю виробу, а також плану випуску продукції на місяць. Основними документами лімітно-забірні картки, накладні-вимоги. Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад оформлюється внутрішньою накладною
Аналітичний облік виробничих запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей відкривається аналітичний рахунок, в якому об'єкти обліку відображаються за кількістю та вартістю. Відповідно до прийнятих на підприємстві групувань матеріалів дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях, які можуть відображатися як по надходженню товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ), так і по вибуттю. Аналітичний бухгалтерський облік на рахунках використовують для контролю за зберіганням і рухом матеріальних цінностей, їх оцінки, звірки з даними складського обліку. За даними складського обліку в бухгалтерії підприємства складають відомості руху ТМЦ в грошовому виразі. Для обліку виробничих запасів . призначено рахунок 20 "Виробничі запаси", на якому узагальнюється інформація про наявність та рух виробничих запасів.
По дебету рахунка 20 відображають надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, а по кредиту - відпуск запасів у виробництво, переробку, на сторону та уцінку виробничих запасів. Прослідкувати рух коштів можна за допомогою оборотної відомості відповідного рахунку.
Підприємство використовує такі субрахунки 20 рахунку:
210”Сировина та матеріали”
203”Паливо”
204”Тара й тарні матеріали”
205”Будівельні матеріали”
206”Матеріали, передані в переробку”
207”запасні частини”
209”Інші матеріали”
На субрахунку 201 ”Сировина і матеріали” відображають наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на цьому рахунку.
На субрахунку 203 ”Паливо” обліковують наявність та рух палива, що придбавається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів. Тут обліковують оплачені талони на нафтопродукти і газ.
На субрахунку205 ”Будівельні матеріали” не враховують обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар, та інше.
Устаткування й будівельні матеріали, що передані підряднику для монтажу й виконання будівельних робіт, списують з субрахунку 205 на рахунок 15 ”Капітальні інвестиції” після підтвердження їх монтажу.
На субрахунку 206 ”Матеріали, передані в переробку” обліковують матеріали, передані в переробку на сторону та які надалі включають до складу собівартості отриманих з них виробів. Витрати переробку матеріалів, які оплачуються сторонніми організаціями, відображаються безпосередньо за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, що отримані з переробки.
На субрахунку 207 ”Запасні частини” ведуть облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машини, обладнання, транспортних засобів, інструментів, я також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведуть облік обмінного фонду повно комплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємства.
Аналітичний облік запасних частин ведуть за місцями зберігання та однорідними групами. Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду ведеться за групами: придатні до експлуатації; що підлягають відновленню; що є в ремонті.
На субрахунку 209 ”Інші матеріали” обліковують бланки суворого обліку, відходи виробництва, невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на підприємстві, зношені шини тощо.
До малоцінних та швидкозношуваних предметів (далі МШП) відносять предмети, які використовуються не більше одного року або одного операційного циклу, зокрема, інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спецодяг тощо.
Для первинного обліку руху МШП використовують такі форми обліку:
МШ-2 "Картка обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів";
МШ-4 "Акт вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів";
МШ-5 "Акт на списання інструментів (пристосування) та обмін їх на придатні";
МШ-7 "Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття і запобігаю чого пристосування";
МШ-8 "Акт на списання малоцінних і швидкозношуваних предметів".
Для обліку МШП передбачений рахунок 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети”. За дебетом рахунка відображають за первинною придбані або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом - за обліковую вартістю відпуск МШП в експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування предметів. З метою забезпечення збереження МШП в експлуатації підприємство організовує належний контроль за їх рухом. При поверненні на склад з експлуатації МШП, що придатні для подальшого використання, вони оприбутковуються за дебетом рахунка 22 ”Малоцінні та швидкозношувані предмети” та кредитом рахунка 71 ”Інший операційний доход”.
Аналітичний облік МШП ведеться за видами предметів по однорідних групах, установлених виходячи з потреб підприємства.
РОЗДІЛ 4. Облік праці та зарплати
Згідно із Законом України „Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовують показник фонду оплати праці.
Фонд оплати праці складається з таких нарахувань:
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до прийнятих норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені вказаними актами норми.
Під системою оплати праці розуміють спосіб обчислення розмірів винагороди, що підлягає виплаті працівникам підприємства згідно із здійсненими ними витратами праці або за результатами роботи.
Тарифна система оплати праці має такі дві основні форми:
Погодинна – згідно з тарифною ставкою оплачується робота за одиницю часу (як правило, це година);
Відрядна – за основу розрахунку заробітної плати беруться кількість виконаної роботи і розцінки за одиницю продукції.
Як відрядна, так і погодинна форми оплати праці мають декілька різновидів.
Основними формами оплати і відповідно облікованими показниками на ВАТ „Львівська тютюнова фабрика” є погодинна і встановлений оклад.
Оклад - оплата праці керівників спеціалістів і службовців за місяць. Сума окладу зазначається у трудовій угоді при прийнятті працівника на роботу. При погодинній оплаті праці заробіток працівника прямо залежить від кількості виконаної роботи і розміру розцінки. Для цього використовують первинні документи щоденного обліку, які ведуться по місцю роботи робітника і потім здаються до бухгалтерії, де вносяться в комп'ютер. На основі цих даних в кінці місяця обчислюються нарахована зарплата та відрахування до фондів соціального страхування. Виплата здійснюється шляхом заповнення платіжної відомості на підставі розрахунку нарахувань різних видів оплати праці.
Для інших працівників на фабриці застосовується погодинна форма оплати праці. При погодинній формі оплати праці заробіток працівника залежить від відпрацьованого ним часу. Облік відпрацьованого часу ведеться за місцем роботи працівника у табелі обліку відпрацьованого часу.
Для узагальнення інформації про розрахунки з оплати праці, а також розрахунки за не отриману персоналом у встановлений термін суму по оплаті праці передбачений балансовий рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці".
По кредиту рахунка 66 відображаються нараховані працівникам підприємства основна і додаткова заробітна плата, премії, допомога з тимчасової непрацездатності, матеріальна допомога, суми компенсації втрати працівниками частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та інші нарахування, які є доходом працівника, по дебету виплата заробітної плати, премій, допомоги, матеріальної допомоги, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими листами, вартість отриманих у рахунок оплати праці матеріалів, продукції, товарів та інші утримання з нарахованих сум оплати праці персоналу.
Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться по кожному працівникові, видах виплат і утримань.
РОЗДІЛ 5. Облік виробництва і калькуляція собівартості промислової продукції
Ринкові відносини визначають важливу роль обліку витрат виробництва і собівартості продукції – це один із найважливіших інструментів ведення господарської діяльності. Собівартість тісно пов’язана з багатьма показниками діяльності підприємства, насамперед – з фінансовими результатами
Порядок ведення обліку виробничої собівартості наведений у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 (далі положення (стандарт) 1 6) „Витрати”.
Витрати відображаються в балансі одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов’язань, а у звіті про фінансові результати – одночасно із доходами, для отримання яких вони понесені.
До виробничої собівартості продукції належать такі витрати:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
загально виробничі витрати:
змінні;
постійні розподілені.
Прямі матеріальні витрати – вартість сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що підлягають монтажу або додатковій обробці на цьому підприємстві.
До прямих витрат на оплату праці відносять витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат, витрати пов’язані з підготовкою чи перепідготовкою кадрів, інші виплати, передбачені законодавством про працю.
Інші прямі витрати включають відрахування на соціальні заходи, плату за оренду земель, амортизацію необоротних активів, вартість забракованої остаточно продукції, витрати на виправлення браку.
Загальновиробничі витрати – це витрати, пов’язані з організацією виробництва на цехах та на дільницях. До таких витрат належать витрати на оплату праці керівництва дільниць та цехів, амортизація необоротних активів загальновиробничого призначання та інші. Загальновиробничі витрати розподіляють на кожну одиницю виготовленої продукції.
Витрати, що пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості продукції (адміністративні, витрати на збут та інші), кваліфікуються відповідно до Положення (стандарту) 16.
Наведено вище класифікацію витрат покладено в основу організації системи внутрішньо господарського планування та обліку витрат на виробництво продукції. Одним із головних моментів цієї системи є система калькулювання. Калькуляція складається на продукцію основного та допоміжного виробництва щомісячно, за рік з встановленою номенклатурою статей, яку підприємство визначає самостійно.
Витрати, які включаються у виробничу собівартість продукції, обліковуються на рахунку 23 „Виробництво”. Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції. На тому самому рахунку відкривають субрахунок „Допоміжне виробництво”, на якому обліковуються витрати допоміжного виробництва, яке призначене для обслуговування основного виробництва інструментами, енергією, транспортними послугами та іншим. Відповідно в дебет цього раз унуку списуються прямі витрати, пов’язані з безпосередньо з наданням послуг та виконання робіт, а також непрямі витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням допоміжного виробництва. По кредиту субрахунку „Допоміжне виробництво” відображається списання фактичної собівартості наданих послуг і виконаних робіт в дебет рахунку 23 „Основне виробництво” та 90 „Собівартість реалізації”.
Синтетичний облік загальновиробничих витрати ведеться на рахунку 91 „Загальновиробничі витрати”. На даному рахунку ведуть облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, бригадами, а також витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування. За дебетом відображають суму визнаних витрат, за кредитом –щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 ”Виробництво” та 90 „Собівартість реалізації”. Аналітичний облік ведуть за місцями виникнення , центрами та статтями витрат.
Продукція, обробку якої або не завершено, або вона не прийшла випробування згідно з договором із замовником належить до незавершеного виробництва. Для бухгалтерського обліку незавершеного виробництва необхідно визначити його кількість та здійснити його оцінку.
РОЗДІЛ 6. Облік готової продукції та її реалізації
Готовою продукцією промислового підприємства вважаються конкретні вироби, що пройшли всі стадії технологічної обробки на цьому підприємстві, відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам, прийняті відділом технічного контролю і здані на склад або безпосередньо замовнику. Готова продукція становить основну частину товарної продукції підприємства. В основному готова продукція призначена для реалізації, але певна її частина може споживатися на підприємстві (внутрішньозаводський оборот).
Облік готової продукції та її реалізації необхідний для контролю за наявністю, рухом, зберіганням продукції, для правильного і своєчасного її оприбуткування на склад, а також для отримання точних даних про залишки готової продукції на складі.
Відпуск продукції з виробництва та передач її на склад оформляється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Вони випускаються у двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший залишається на складі. На підставі другого примірника накладної матеріально відповідальна особа робить записи в картках складського обліку про оприбуткування готової продукції, після чого разом із матеріальним звітом накладні передає в бухгалтерію. Кількість виробів, що оприбутковується на склад, їх вага та обсяг обов’язково вимірюються, підраховуються і, у разі необхідності, зважуються.
На складі в облікових реєстрах (картках, відомостях, сальдових відомостях або книзі складського обліку) готова продукція обліковується в кількісному виразі. Облік готової продукції в картках складського обліку ведуться за найменуванням і сортами. Записи в картках робляться по кожному прибутковому і видатковому документі з виведенням залишку після кожного запису.
На підставі первинних документів протягом місяця заповнюються накопичу вальні відомості відвантаженої продукції. Ціна проставляється на підставі номенклатури-цінника, наявність якого є однією з важливих умов організації обліку готової продукції. В ньому вказується вид кожного виробу, його відмінні ознаки, присвоюється йому код та номенклатурний номер, що закріпляється на весь час виробництва і збуту продукції на підприємстві, та облікові ціни.
Для обліку виготовленої продукції планом рахунків передбачено рахунок 26 „Готова продукція”. Цей рахунок активний, балансовий, використовується для узагальнення інформації про наявність та рух продукції, виготовленої підприємством.
По дебету рахунку 26 відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю, а по кредиту – її реалізація, використання для внутрішніх потреб та інших цілей.
Аналітичний облік відвантаження і реалізації продукції, а також розрахунків з покупцями (замовниками) ведеться у журналі №3. записи в цьому журналі здійснюються в лінійному порядку, що дає змогу бачити, по якому розрахунковому документі яка сума підлягає оплаті покупцем, а також робиться відмітка про плату.
Вартість відвантаженої продукції по облікових цінах розраховується по відомості відвантаження і реалізації продукції. За даними журналу №5 визначають фактичну виробничу собівартість відвантаженої протягом місяця готової продукції – по середньому відсотку її відхилення від вартості за прийнятими обліковими цінами. Середній відсоток відхилення визначається шляхом розподілу загальної суми відхилення на загальну вартість залишку готової продукції на початок місяця і її випуску з виробництва за місяць і множенням на 100.
РОЗДІЛ 6. Облік грошових і розрахункових операцій
Грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки. Під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.
Каса підприємства – приміщення або місце, що призначене для здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі та зберігання готівкових коштів та інших цінностей.
В касі підприємства зберігаються не тільки готівкові кошти, але й цінні папери, грошові документи, які є бланками суворої звітності. До них відносяться трудові книжки і вкладні листки до них, квитанції шляхових листків автотранспорту, бланки довіреностей тощо.
Здійснення готівкових розрахунків обов'язково підтверджується відповідним обліково-розрахунковим документом (податкова накладна, рахунок-фактура, товарний чек).
Підприємство має поточні рахунки в установах банків, одержує готівку з цих рахунків в установах банків у межах наявних коштів і витрачає її виключно на цілі, які визначені в грошовому чеку та не суперечать чинному законодавству України.
Оприбуткування готівки в касу здійснюється на підставі прибуткового касового ордеру, підписаного головним бухгалтером або уповноваженими на це особами.
Витрачання готівки з каси оформлюється видатковим касовим ордером. Він підписується керівником і головним бухгалтером підприємства чи особами, ними уповноваженими.
Всі факти надходження і вибуття готівки підприємства відображаються в касовій книзі. В кінці кожного робочого дня касир підбиває підсумки операції за день, виводить залишок грошей в касі на наступне число і передає до бухгалтерії звіт касира, який являє собою відривний листок касової книги з додатком прибуткових і видаткових касових документів.
Інвентаризація касової готівки та інших грошових документів проводиться з метою контролю за їх фактичною наявністю та збереженням. Результати інвентаризації оформлюються актом.
На даному підприємстві рух готівки в касі оформляється за допомогою прибуткових та видаткових касових ордерів, а для виплати зарплати використовуються платіжні відомості. Виручка від реалізації продукції оприбутковується в касу, і щодня здається на поточний рахунок підприємства. Такий порядок оплати готової продукції передбачає використання товариством реєстраторів розрахункових операцій.
Рахунок 30 ”Каса” призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі підприємства.
Рахунок 30 ”Каса” має такі субрахунки:
301 ”Каса в національній валюті”
302 ”Каса в іноземній валюті”
За дебетом рахунка 30 ”Каса” відображається надходження грошових коштів у касу підприємства, за кредитом - виплата грошових коштів із каси підприємства.
Безготівкові розрахунки здійснюються через банки шляхом перерахування коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів. Розрахунково-касове обслуговування банком своїх клієнтів здійснюється на договірній основі.
Розрахункові документи, що подаються в уповноважений банк, повинні мати відбиток печатки (за її наявності) та підписи відповідальних осіб, яким, відповідно до чинного законодавства України та установчих документів підприємства, надане право розпорядження рахунком і підпису розрахункових документів і які повідомлені банку в картці із зразками підписів та відбитком печатки.
Кошти ВАТ зберігаються на поточних рахунках в Львівській філії АТ “ЕлектронБанк”, ЛОД АППБ «Аваль», ЛФ «Банк Універсальний». Обслуговування підприємства банком здійснюється на основі договору про розрахунково-касове обслуговування, який укладається між підприємством і банком строком на один рік. Розрахунково-касове обслуговування банком здійснюється на платній основі, а в кінці року на залишок на поточному рахунку банком нараховуються підприємству відсотки. Крім того, так як товариство займається і зовнішньоекономічною діяльністю, то воно також має валютні рахунки у вказаних вище банках.
Для обліку наявності та руху грошових коштів, які знаходяться на рахунку в банку і які можуть бути використані для поточних операцій, використовують рахунок 31 "Рахунки в банку". Банком видається підприємству виписка банку, що відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.
Підприємство використовує всі субрахунки рахунку 31 ”Рахунки в банках”:
311 ”Поточні рахунки в національній валюті”
312 ”Поточні рахунки в іноземній валюті”
313 ”Інші рахунки в банку в національній валюті”
314 ”Інші рахунки в іноземній валют...