Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Грошові операції у господарській діяльності підприємства.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗМІСТ
стор.
ВСТУП
У процесі господарської діяльності підприємства здійснюють грошові операції. Вони вступають у різні відносини з іншими юридичними та фізичними особами: постачальниками матеріалів, покупцями своєї продукції, транспортними організаціями, фінансовими органами тощо. Грошові кошти присутні на початковому і кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг і одержання виторгу та ін.
У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову. Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.
Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, в яких відкрито рахунки суб'єктів підприємницької діяльності. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення.
Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення – виплата заробітної плати, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Підприємства також можуть проводити розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами готівкою. Але якщо підприємства мають податкову заборгованість, розрахунки між покупцем і постачальником продукції треба здійснювати тільки в безготівковому порядку.
Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо.
Метою бакалаврської кваліфікаційної роботи є розкриття економічної сутності, змісту грошових коштів, обґрунтування значимості чітко налагодженого бухгалтерського обліку цих активів та здійснення контролю за ними на ТзОВ “Продукти”.
Предметом дослідження є грошові кошти, питання їх систематичного відображення в бухгалтерському та податковому обліку. Об’єктом дослідження бакалаврської роботи обрано ТзОВ “Продукти”, яке є підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю і прагне до постійного покращення та вдосконалення організації бухгалтерського обліку. Форма власності – колективна.
У зв’язку з рядом особливостей торговельної діяльності ТзОВ ”Продукти”, значну питому вагу його обігових коштів складають фонди обігу, зокрема, грошові кошти в касі та на поточному рахунку в банку, а також кошти в розрахунках з покупцями і постачальниками.
Інформаційною базою проведеного дослідження є результати діяльності та первинні документи ТзОВ ”Продукти”, законодавство України, нормативні акти міністерств, комітетів та відомств.
Основними питаннями, які розглядаються при виконанні роботи є:
в першій частині – огляд наукових, навчально-методичних, законодавчих та нормативно-довідкових джерел щодо обліку грошових коштів та їх еквівалентів на підприємствах;
в другій частині – коротка характеристика підприємства, формування облікової політики. Проведено аналіз фінансового стану підприємства;
в третій частині – документальне оформлення грошових коштів, організація ведення синтетичного та аналітичного обліку грошових коштів на об’єкті дослідження.
Вказані вище питання поставлені з метою повного розкриття теми бакалаврської кваліфікаційної роботи та досягнення бажаного результату щодо здобуття та закріплення знань відносно обраної теми.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЕДЕННЯ
ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ
Законодавчо-нормативна база, що регулює організацію бухгалтерського обліку грошових коштів та їх еквівалентів
Сучасна економічна система будь-якої держави являє собою складну мережу взаємовідносин господарюючих суб’єктів, що входять до неї, основою яких є грошові розрахунки, пов’язані з постачанням матеріальних цінностей і наданням послуг, погашенням вимог і зобов’язань фінансового характеру [24, с.100].
Розрізняють дві форми грошового обігу:
готівковий грошовий обіг;
безготівковий грошовий обіг.
Готівковий грошовий обіг представляє собою рух грошових коштів в готівковій формі. Здійснюється шляхом готівкових грошових розрахунків за допомогою банкнот і монет, казначейських білетів а також деяких кредитно-фінансових інструментів[25, с.34].
Безготівковий грошовий обіг представляє собою рух грошових коштів в безготівковій формі. Здійснюється шляхом безготівкових грошових розрахунків за допомогою спеціальних записів на рахунках в банках або регістрах бухгалтерського обліку (зарахування зустрічних вимог) [26, с.15].
Основою ефективного управління грошовим обігом як на рівні держави, регіону, галузі так і на рівні окремих підприємств та об’єднань є безперебійне функціонування системи його законодавчо-нормативного регулювання.
В системі законодавчо-нормативного регулювання грошового обігу можна виділити три рівні:
1 рівень – Конституція України, кодекси, закони України, укази Президента України, які прямо або опосередковано регулюють питання організації готівкового та безготівкового обігу в Україні.
2 рівень – положення, інструкції, порядки, правила, затверджені постановами Правління НБУ. В них зафіксовано основні вимоги держави та базові принципи організації готівкового та безготівкового обігу, виходячи із потреб ринкової економіки і світової практики.
3 рівень – декрети КМУ, положення, методичні вказівки, накази Державної комісії з цінних паперів, ДПАУ, Держкомстату, МФУ та ін. органів виконавчої влади, які регулюють окремі питання грошового обігу в межах їх компетенції.
Ведення бухгалтерського обліку та аналізу використання грошових коштів та їх еквівалентів на підприємстві регламентується такими основними законодавчо-нормативними актами:
1. Закон України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 р. №2346-ІІІ
Цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
банк-кореспондент – банк, що на підставі договору та в порядку, встановленому Національним банком України, відкриває в іншому банку кореспондентський рахунок;
переказ коштів – рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою;
платіжна система – платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система;
платник – особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом внесення до банку або іншої установи – члена платіжної системи документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів [7].
2. Закон України „Про Національний банк України” від 20.05.1999 р. №679-XIV.
Закон визначає основні положення щодо функціонування Національного банку України: керівні органи Національного банку; організаційні основи та структуру Національного банку; його грошово-кредитну політику тощо.
3. Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996 р. №№448/96-ВР
Цей Закон визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.
4. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22.
Інструкція встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.
Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права роз порядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом [19].
5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р № 637.
Вимоги цього Положення не поширюються на:
а) розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями;
б) представництва іноземних організацій і філій, які не здійснюють підприємницької діяльності.
У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:
готівка (готівкові кошти) — грошові знаки національної валюти України – банкноти і монети, у тому числі й обігові пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами;
готівкова виручка (виручка) — сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження;
готівкові розрахунки — платежі готівкою підприємств, підприємців та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна;
каса — приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;
касова книга — документ бухгалтерського обліку встановленої форми, що застосовується для здійснення обліку готівки в касі підприємства [14].
6. Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 р. № 436/95.
Зазначеним указом встановлюється, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами — громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підпри ємницької діяльності, а також постійними представ ництвами нерезидентів, через які повністю або част ково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу [8].
7. Наказ Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” №51 від 15.02.96 р.
Наказом затверджуються типові форми по обліку касових операцій і вводяться в дію з лютого 1995 року: КО-1 "Прибутковий касовий ордер"; КО-2 "Видатковий касовий ордер"; КО-3 "Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів"; КО-3а "Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів"; КО-4 "Касова книга"; КО-5 "Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей" [23].
8. Правила визначення платіжності та обміну банкнот і монет Національного банку України, затверджені постановою Правління Національного банку України від 17.11.2004 р. №547
Ці Правила регулюють взаємовідносини між фізичними особами, юридичними особами та банками під час приймання та видачі банкнот і монет, уведених в обіг Національним банком, за всіма видами готівкових платежів, для переказів, зарахування на рахунки, вклади, акредитиви, здійснення касових операцій, обміну тощо [22].
9. Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосування, затверджене постановою Правління Національного банку України від 27.08.2001 р. №367
Положення встановлює загальні вимоги Національного банку України до порядку здійснення банками емісії платіжних карток, визначає операції, що здійснюються з їх застосуванням, та порядок розрахунків за цими операціями, а також установлює загальні вимоги до внутрішньодержавних платіжних систем, що створюються в Україні.
10. Правила Національної системи масових електронних платежів, затверджені постановою Правління Національного банку України від 10.12.2004 р.№620
Правила визначають загальні принципи побудови Національної системи масових електронних платежів, її організаційну структуру, умови членства, порядок вступу та виходу із системи, взаємовідносини між її членами та учасниками і т.д.
11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку п(С)БО) 4 „Звіт про рух грошових коштів”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87
Цим П(С)БО) визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей.
Норми цього Положення (стандарту) П(С)БО) стосуються звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) [10].
12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 „Фінансові інвестиції”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 р. №91
П(С)БО) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" (далі - Положення (стандарт) 12) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції із спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності.
Норми Положення (стандарту) 12 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).
13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 „Фінансові інструменти”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 р. №559
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти" (далі - Положення (стандарт) 13) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.
Норми Положення (стандарту) П(С)БО) 13 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).
Кожне підприємство, крім готівки в касі оперує коштами на рахунку в банку.
Основними нормативно-правовими документами, що регулюють порядок відкриття та закриття рахунків є:
1. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. №2121-IIІ. Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлене міжнародними договорами (угодами), згода на обов’язковість яких надана ВРУ, а також до філій українських банків за кордоном та до пов'язаних з банком осіб, визначених статтею 52 цього Закону.
2. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті” від 12.11.2003 р. №492.
Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим блокам політичних партій [20].
Як бачимо, питання організації готівкового та безготівкового обігу в Україні досить строго регламентується з боку держави, шляхом прийняття цілої низки законодавчо-нормативних та підзаконних актів різного рівня.
Облік грошових коштів та їх еквівалентів: методичний аспект
Грошові кошти є одним з основних феноменів економічного життя суспільства, що сприяє встановленню реальних зв’язків між господарюючими суб’єктами держави. Незважаючи на те, що з давнини грошовим коштам відводилась важлива роль в арсеналі методів господарського контролю, ставлення до них протягом XX ст. неодноразово змінювалося залежно від тієї ролі, яку грошові кошти виконували в той чи інший період [27, с.321].
Під грошовим обігом розуміють рух коштів у готівковій та безготівковій формах, які обслуговують кругообіг товарів, нетоварні платежі та розрахунки в народному господарстві. На підставі сучасних грошових теорій у загальному вигляді кількість грошей в обігу визначається законом грошового обігу і залежить від суми цін товарів, їхньої кількості та швидкості обігу грошових коштів.
Безготівковий грошовий обіг – це рух коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу грошові кошти функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержанням товарів та оплатою їх.
Безготівкові розрахунки – розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто у сфері безготівкового грошового обігу. Вони включають перерахування певної суми грошових коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств коштів внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Безготівкові розрахунки поділяють за об’єктом розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:
розрахунки за товарні операції – платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;
розрахунки за нетоварні операції – сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо [28, с.309].
Безготівкові розрахунки здійснюються за різними формами, наявність яких пов'язана з використанням різних видів розрахун кових документів. Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів:
• платіжні доручення;
• платіжні вимоги;
• платіжні вимоги-доручення;
• чеки;
• акредитиви;
• векселі;
• інкасові доручення.
Еквіваленти грошових коштів включають короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.
Багато вітчизняних авторів (Василенко Ю.А., Бутинець Ф.Ф., Грабова Н.М., Лишиленко О.В., Павлюк І.М., Сопко В.В., Ткаченко Н.М., Хом’як Р.Л., Чебанова Н.В. та ін.) у своїх працях розглядають тему організації ведення обліку грошових коштів та їх еквівалентів.
Відмітимо основні концептуальні положення цього питання у дослідженнях вітчизняних науковців.
Отже, одним із найважливіших показників діяльності підприємства в ринковій економіці, за яким оцінюється стабільність його фінансового стану, є ліквідність - можливість перетворення активів підприємства на готівкові кошти. У П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" дається таке визначення грошових коштів: грошові кошти – готівка, кошти на рахунках у банках, депозити до запитання.
Грошові кошти відображаються в Балансі підприємства у складі оборотних активів у статті "Грошові кошти та їх еквіваленти". Таким чином грошові кошти включають кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національних та іноземних валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи.
Для здійснення розрахунків готівкою кожне підприємство повинно мати касу. Каса підприємства – це приміщення або місце, призначене для приймання, видачі та зберігання грошових коштів, інших цінностей і касових документів, де, як правило, ведеться касова книга [29, с.210].
В касі підприємства може зберігатись готівка, цінні папери, придбані у інших підприємств (акції, облігації, тощо), грошові документи, які є бланками суворого обліку (трудові книжки і вкладні листки до них, квитанції подорожніх листів автотранспорту, бланки довіреностей тощо).
Грошовими документами вважаються документи, що знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки в санаторії, будинки відпочинку тощо.
Керівник підприємства зобов’язаний обладнати касу та забезпечити належне зберігання цінностей в касі та при їх транспортуванні. На цю посаду працівник призначається наказом керівника підприємства, який зобов’язаний під розписку ознайомити новопризначеного касира з Порядком ведення касових операцій і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність за зберігання всіх прийнятих ним цінностей.
На підприємствах, де штатним розкладом не передбачена посада касира, обов’язки останнього може виконувати бухгалтер чи інший працівник за письмовим розпорядженням керівника підприємства за умови укладання з ними угоди про повну матеріальну відповідальність [30, с.232].
Касир несе відповідальність за збереженість грошових коштів, цінних паперів та інших цінностей, що знаходяться на зберіганні в касі. Йому забороняється передовіряти доручені йому обов’язки іншим особам. У випадку раптової відсутності касира на роботі (з причини хвороби тощо) цінності, що знаходяться у нього під звітом, негайно перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника і головного бухгалтера підприємства або у присутності комісії, призначеної керівником підприємства, про що складається відповідний акт.
Вся готівка на підприємствах має зберігатись у вогнетривких металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опломбовуються сургучною печаткою касира. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються у касира. Дублікати ключів в опечатаних касиром пакетах або скриньках зберігаються у керівника підприємства.
В разі необхідності суб’єкти підприємницької діяльності одержують готівку з власних рахунків у банку в межах наявних на них коштів на цілі, зазначені у чеках на отримання готівки. Для одержання коштів в касу на виплату заробітної плати підприємства повинні складати касові заявки, в якій вказується календар видачі заробітної плати (дата і сума).
Будь-яка форма підприємницької діяльності передбачає активний обмін коштами. Посередниками в цих розрахунках є спеціальні державні та комерційні господарські одиниці – банки.
Для зберігання коштів і здійснення всіх видів розрахункових, кредитних і касових операцій юридичним особам - суб’єктам підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, а також фізичним особам банки відкривають рахунки. Банк, у якому відкрито рахунки підприємств, організацій, установ усіх форм власності, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, банків та інших установ, фізичних осіб, та який здійснює для них на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України “Про банки і банківську діяльність” №2121-ІІІ від 07.12.2000р., називають обслуговуючим.
При здійсненні безготівкових розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми за розрахунковими чеками, причому клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (платіжне доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив) і зазначають їх під час укладання договорів.
Учасники безготівкових розрахунків відкривають у будь-яких банках України за власним вибором і за згодою цих банків передбачені законодавством рахунки в національній та іноземній валюті, а також рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо). Види банківських рахунків можуть бути наступними:
- поточний - рахунок який, відкривається в уповноважених установах банків підприємствами усіх видів та форм власності, а також їх відокремленими підрозділами для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій як в національній і в іноземній валюті;
- акредитив - рахунок, з якого банк за дорученням свого клієнта виконує платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи і надані послуги. Звичайно використовується для підвищення гарантованої оплати покупцем своїх зобов’язань. Існують три форми акредитиву: безвідзивний підтверджений, безвідзивний непідтверджений і відзивний;
- валютний - рахунок, який відкривається для зберігання грошових коштів в іноземній валюті;
- депозитний - рахунок, на якому здійснюється операції за депозитним договором (крім розрахункових та видачі готівки);
- картковий - банківський рахунок, на якому проводяться операції за платіжними картками. Належить до поточних рахунків і відкривається клієнтам установ банків на умовах договору про відкриття картрахунка і здійснення операцій із застосуванням платіжних карток. Картковий рахунок можна відкрити і в іноземній валюті;
- кредитний - рахунок на якому проводиться отримання кредитних ресурсів та їх використання;
- тимчасовий - Рахунок, який відкривається для зарахування коштів з метою формування статутного капіталу і забезпечення спільної діяльності за участі іноземних інвесторів [31, с.120].
Підприємства, їхні відокремлені підрозділи, фізичні особи (в тому числі фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності) можуть відкривати поточні та інші рахунки в будь-яких банках України та інших держав за власним вибором і за згодою цих банків. Власник рахунка протягом трьох робочих днів від дня відкриття або закриття рахунка повідомляє номер цього рахунка податковому органу за місцем своєї реєстрації і банком, у яких уже мав відкриті рахунки в національній чи іноземній валюті. Поточні рахунки в національній валюті відкриваються для підприємств, що здійснюють науково-дослідницьку, виробничу та іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, мають основні та оборотні засоби і самостійний баланс. З поточного рахунка здійснюють операції, що забезпечують комерційну та іншу діяльність підприємства (розрахунки за товарно-матеріальні цінності з постачальниками і покупцями продукції; надання та одержання послуг; одержання заробітної плати й сплата обов’язкових платежів до бюджету і державних фондів; операції пов’язані з забезпеченням власних матеріально-побутових потреб, та інші згідно із статутною діяльністю підприємства).
Підприємствам, що мають філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які знаходяться на окремому балансі та є самостійними платниками податку, а також структурним підрозділам, які відокремлюються в процесі приватизації, за клопотанням власника основного рахунка і за згодою установи банку, в якому відкривається поточний рахунок, можуть бути відкриті поточні рахунки для здійснення розрахунків за місцезнаходженням цих підрозділів.
При відкритті всіх видів рахунків банк повинен у триденний строк повідомити про це податкову інспекцію за місцем реєстрації власника рахунка.
Якщо юридична особа не має рахунку в цьому банку, то для відкриття їй поточного рахунку потрібно подати такі документи:
- заяву про відкриття поточного рахунку. Заяву підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи;
- копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію. У разі відкриття поточних рахунків юридичним особам, які утримуються за рахунок бюджетів, цей документ не вимагається;
- копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/ засновницького договору/ установчого акта/ положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;
- копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
- копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
- картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів.
При відкритті поточного рахунку новостворене підприємство подає установі банку заявку-розрахунок для встановлення загального ліміту каси, порядку та строків здавання готівкової виручки; діючі підприємства, які мають поточні рахунки в різних установах банків, - копії заявки-розрахунку з встановленим лімітом каси. Заявка-розрахунок також подається у випадку перегляду з ініціативи підприємства або банку раніше встановленого ліміту каси.
Детальніше питання обліку грошових коштів та їх еквівалентів на прикладі конкретного підприємства розглядатиметься нами в розділі 2.3 бакалаврської кваліфікаційної роботи.
1.3. Еквіваленти грошових коштів: бухгалтерський облік та оцінка
Питання віднесення фінансових інвестицій та інших активів до складу еквівалентів грошових коштів та їх обліку залишається достатньо дискусійним та теоретично і практично невизначеним.
Згідно П(С)БО 2 “Баланс”, до еквівалентів грошових коштів відносяться короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості [14].
Можна зробити висновок, що до еквівалентів грошових коштів можуть бути віднесені активи підприємства, котрі відповідають наступним трьом вимогам:
1. Активи повинні бути використані протягом короткого терміну. Поняття „короткий термін” є не визначеним вітчизняним законодавством. В бухгалтерському обліку існує розмежування між поняттями „поточні фінансові інвестиції”, котрі використовуються для отримання інвестиційного доходу (боргові цінні папери) або контролю за діяльністю компанії – об’єкту інвестицій (пайові цінні папери), та „еквіваленти грошових коштів”, котрі частіше використовуються для забезпечення виконання короткострокових зобов’язань. Очевидним є той факт, що основною різницею між цими двома поняттями є термін, на який здійснюються такі інвестиції. Загальноприйнятим терміном, на який здійснюються поточні фінансові інвестиції, є строк, що не перевищує дванадцяти місяців.
2. Активи повинні бути високоліквідними. В даному випадку висока ліквідність означає:
по-перше, швидку конвертацію в грошову форму. На реалізацію даного виду активів повинен затрачається мінімальний час;
по-друге, вільну конвертацію у грошову форму. Актив у формі еквіваленту грошових коштів, який знаходиться на балансі підприємства не повинен мати жодних об’єктивних обмежень щодо його реалізації;
по-третє, відсутність можливості втрати активами своєї поточної вартості. Наведене твердження, до певної міри є умовним, оскільки потенційний фінансовий ризик присутній у будь-якому виді активів, що виступають у формі еквівалентів грошових коштів, а тому в даному випадку йде мова про відносно низький (в порівнянні з іншими видами фінансових інструментів) ризик зміни їх вартості.
3. Активи повинні бути в формі фінансових інвестицій. Згідно підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів [2].
Більш загальне визначення поняття „фінансові інвестиції” подане в П(С)БО 2 „Баланс”: „фінансові інвестиції – активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора”. Як зазначається в ряді досліджень, під визначення, яке наведене в П(С)БО, можуть підпадати майже всі види активів, які використовуються підприємством [33, с.47]. Опишемо основні види фінансових інструментів, які можуть існувати у формі еквівалентів грошових коштів, як ті, що досить поширені в Україні (акції, ощадні (депозитні) сертифікати), так і ті, котрі лише знаходяться на етапі становлення і є достатньо екзотичними для вітчизняних суб’єктів господарювання (деривативи) (рис.1.1.).
ОСНОВНІ ВИДИ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ У ФОРМІ ЕКВІВАЛЕНТІВ ГРОШОВИХ КОШТІВ
АКЦІЯ
ОБЛІГАЦІЯ
ДЕПОЗИТНИЙ (ОЩАДНИЙ) СЕРТИФІКАТ
ДЕРИВАТИВ
ПРИВАТИЗА
ЦІЙНІ ПАПЕРИ
ІНВЕСТИЦІЙ
НИЙ СЕРТИФІКАТ
КАЗНАЧЕЙСЬКІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства
ст. 4 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу”
цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску)
ст. 10 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу”
письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту (вкладу) та процентів за ним
п. 8 Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів
стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому
п. 1.5 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”
цінний папір, який випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів
п. 2 Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії
особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду
ст. 1 Закону України „Про приватизаційні папери”
боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску
ст. 1 Закону України „Про Національний банк України”
Рис.1.1. Основні види фінансових інструментів у формі
еквівалентів грошових коштів
На нашу думку, поняття „фінансові інвестиції”, в даному випадку є синонімічним поняттю „фінансові інструменти”, визначення якого подано в п.1 Положення про регулювання діяльності фондових бірж та торговельно- інформаційних систем, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку: „фінансовий інструмент – цінний папір або, оформлений відповідно до вимог законодавства, документ, який підтверджує право власності на цінні папери або їх похідні, валютні цінності, придбання (поставку) в певний строк цінних паперів або валютних цінностей та інші види фінансових активів, вільний обіг яких не заборонений чи не обмежений законодавством” [4].
Це визначення є достатньо вичерпним і може використовуватись бухгалтером підприємства для віднесення активу до складу фінансових інвестицій.
Низький рівень розвитку українського фондового ринку, брак інформаційно-аналітичних матеріалів, пов’язаних з тематикою обліку еквівалентів грошових коштів, просте небажання бухгалтерів ускладнювати власну роботу організацією на підприємстві обліку малозрозумілого фінансового активу, загалом призвело до того, що еквіваленти грошових коштів, займаючи хоча й не провідне, однак досить вагоме місце в обліковій практиці за кордоном, у вітчизняному обліку залишаються практично незатребуваними.
Отже у першому розділі розкрита законодавча та нормативна база, що регулює організацію бухгалтерського обліку грошових коштів та їх еквівалентів. Безперебійне функціонування законодавчо-нормативної бази є основою ефективного управління грошовим обігом як на рівні держави так і на рівні регіону.
SHAPE \* MERGEFORMAT
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЗОВ „ПРОДУКТИ”
2.1. Економічна характеристика ТзОВ „Продукти”
Товариство з обмеженою відповідальністю "Продукти", засноване у 1997 році, є одним з провідних підприємств м.Володимир-Волинського, генеральним напрямком діяльності якого є роздрібна торгівля продуктами харчування, алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Завдяки широкому асортименту продукції (більше як 1000 найменувань), відмінній системі логістики, налагодженій системі збуту та розвиненій мережі торговельних точок, нашими постійними покупцями є більшість магазинів, кафе, м. Володимир-Волинського .
Підприємство здійснює прямі продажі через власну роздрібну мережу в м. Володимир-Волинському. Принцип роботи ТзОВ „Продукти” – це індивідуальний підхід до обслуговування кожного покупця та гнучка цінова політика. Постійні клієнти користуються позачерговим обслуговуванням, безплатною доставкою продукції, довгостроковою відстрочкою платежів.
ТзОВ "Продукти" багато уваги приділяє спонсорській діяльності, спрямовуючи кошти на підтримку соціально-незахищених верств населення, організацій інвалідів, дитячих, ветеранських, чорнобильських організацій, вітчизняної культури та спорту, а також релігійним общинам.
ТзОВ „Продукти” здійснює свою діяльність відповідно до статуту затвердженого 21 травня 1997 року.
Основні види діяльності у відповідності загального класифікатора галузей народного господарства (ЗКГНГ):
- 71130 „Оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації”;
- 71250 „Роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації”;
Метою діяльності ТзОВ „Продукти”: одержання прибутку та зростання активів Товариства; задоволення соціальне-економічних потреб учасників Товариства.
Предметом діяльності Товариства є: роздрібна торгівля продовольчими товарами, продукцією виробничого призначення, товарами народного споживання.
На рис.2.1 представлена структура управління підприємством. Вищим органом товариства є Збори Учасників товариства. Очолює підприємство завідувач магазином, у безпосередньому розпорядженні якого знаходиться – старший продавець, головний бухгалтер, комірник. В підпорядкуванні старшого продавця знаходяться продавець продовольчих товарів, продавець промислових товарів, в підпорядкуванні головного бухгалтера знаходяться заступник головного бухгалтера, касир. За кожним працівником закріплюються конкретні функції. Права та обов’язки головного бухгалтера ТзОВ “Продукти” відображені в посадовій інструкції (Додаток Е ) Зосередимо увагу на функціях бухгалтера, при проведені бухгалтерського обліку грошових і розрахункових операцій на ТзОВ „Продукти”.
SHAPE \* MERGEFORMAT Завідувач магазином
Старший продавець
Головний бухгалтер
Комірник
Продавець продовольчих товарів
Продавець промислових товарів
Заступник головного бухгалтера
Вантажники
Касир
Рис.2.1. Організаційна структура ТзОВ „Продукти”
При цьому функціональними обов’язками бухгалтера, відповідального за дану ланку є :
правильна організація, своєчасне і законне проведення безготівкових та готівкових розрахункових операцій;
забезпечення збереження грошових коштів і цінних паперів в касі підприємства;
своєчасне і правильне документування операцій з руху грошових коштів та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку;
здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, в тому числі за витрачанням отриманих в установах банку грошових коштів відповідно до цільового призначення;
п...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора