1. Теоретичні основи аналізу та оціни фінансового стану підприємства.
1.1. Зміст та сутність поняття “ Фінансовий стан підприємства”
Слово "Аналіз" походить від грецького слова й означає дослідження, вивчення будь-чого шляхом розмежування, розкладання цілого на складники. Людина протягом усього свого життя постійно вимушена піддавати аналізові як свої особисті дії, так і суспільні явища. Сам термін "фінансовий аналіз" свідчить про спрямованість даного виду аналізу на дослідження фінансів підприємства, точніше, його фінансового стану як співвідношення різних складників активів і пасивів між собою. Крім того, фінансовий аналіз досліджує причини, які привели до відповідного рівня фінансового стану, і пропонує шляхи до його поліпшення.
Одна з причин нинішнього важкого фінансового стану багатьох підприємств полягає в слабкому економічному обґрунтуванні рішень, які приймаються, і в майже повній відсутності аналізу їхнього впливу на рівень фінансової стійкості підприємства. Отже, використання сучасних методів фінансового аналізу в розв’язанні конкретних проблем суб’єктів підприємництва набуває особливої гостроти
Фінансовий аналіз — це галузь економічної науки, яка досліджує. вплив прийнятних і запланованих господарських рішень для зміни фінансового стану підприємства, його спроможності вчасно погасити свої зобов’язання, для
підвищення ефективності використання наявних активів.
Метою фінансового аналізу є не тільки і не стільки те, щоб встановити й оцінити рівень фінансового стану підприємства, виявити основні закономірності його розвитку, а й те, щоб розробити обґрунтовані рішення фінансової стратегії на майбутнє. З цією метою використовують різні розрахунково-конструктивні методи досліджень, за допомогою яких у результаті аналізу об'єктивної реальності розробляють проекти рекомендацій та управлінських рішень на перспективу.
Фінансовий аналіз тісно пов'язаний з низкою наук. Це, зокрема, бухгалтерський облік, фінанси, статистика, економічна теорія. Бухгалтерський облік надає необхідну інформаційну базу для фінансового аналізу через бухгалтерську звітність. Крім того, фінансовий аналітик повинен враховувати особливості ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, щоб не допустити методичних помилок. Це, передусім, стосується способів оцінки оборотних і необоротних активів, методів нарахувань одержаних доходів.
Фінанси пов'язані з фінансовим аналізом збігом окремих об'єктів дослідження, методів і цілей. Це аналіз забезпеченості підприємства оборотними засобами, джерел їхнього формування, умов надання кредитів та економічної обґрунтованості їх.
Статистика значною мірою забезпечує методологічну базу фінансового аналізу, в якому широко використовують такі статистичні показники, як коефіцієнт кореляції, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, графічне зображення досліджуваних процесів тощо.
Економічна теорія створює підґрунтя для багатьох наук, у тому числі й для фінансового аналізу. Розуміючи вплив макроекономічних чинників на фінансовий стан, можна зрозуміти причинно-наслідкові взаємозалежності, спрогнозувати фінансовий стан підприємства.
Особливо слід підкреслити зв'язок фінансового аналізу з аналізом господарської діяльності. У вітчизняній практиці фінансовий аналіз як окрема наука став формуватися тільки на початку 90-х років минулого століття. До цього аналіз фінансового стану підприємств розглядався в рамках аналізу господарської діяльності. Нині аналіз господарської діяльності розділився на фінансовий та управлінський (господарський) аналізи.
Таке розмежування, безумовно, пов'язане з кардинальними змінами в системі господарського механізму, що мали місце в цей час. У західних країнах фінансовий аналіз почав формуватися в окрему науку в середині XIX ст. Цей процес був пов'язаний з діяльністю так званої школи емпіричних прагматиків, які намагалися створити систему показників, придатних для аналізу платоспроможності фірми.
В окрему науку фінансовий аналіз у США виокремився на початку 90-х років XIX ст. У подальшому зусилля фінансових аналітиків були зосереджені на різних аспектах. Є.Брігхем виділяє такі етапи становлення фінансового аналізу в XX ст.: "Під час депресії 30-х років акцент змістився у галузь банкрутства та реорганізацій, ліквідність акцій та регулювання ринку цінних паперів. ... наприкінці 50-х років з'явився напрям теоретичного аналізу , і у фінансовому менеджменті почали концентрувати свою думку на прийнятті управлінських рішень щодо вибору активів і пасивів так, щоб максимізувати прибутковість фірми. Зосередження уваги на розв'язанні прибутковості тривало до 90-х років. Двома найважливішими тенденціями 90-х років можна вважати зростання глобалізації бізнесу та збільшення можливостей використання комп'ютерних технологій". Отож світові тенденції в галузі фінансового аналізу зумовлюються самим життям. На жаль, вітчизняні фінансові аналітики, в силу відомих обставин, протягом століття були відокремлені від цих тенденцій.
На малюнку видно, що фінансовий аналіз поділяється на зовнішній та внутрішній. Зовнішній аналіз базується на інформації, яку можна одержати з публічних джерел чи вільно поширюваної підприємством інформації. Внутрішній аналіз має закритий характер і базується на всіх можливих для даного підприємства джерелах інформації. Він, як правило, здійснюється обмеженим колом осіб, які керують діяльністю підприємства. Внутрішній аналіз може мати і значно детальніший характер, порушуючи конкретні питання.
Виділений в окрему науку фінансовий аналіз на сьогоднішньому етапі має свої особливості проведення, пов'язані насамперед з:
а) зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємств: посиленням залежності фінансового стану від зовнішніх економічних процесів, збільшенням кількості й сумнівної надійності контрагентів (постачальників і покупців), ускладненням організаційно-правових форм їхнього господарювання;
б) роллю людського фактора і бухгалтерського ризику, пов'язаного з певними умовностями первинного і бухгалтерського обліку, мірою консерватизму прийомів і неконкретністю окремих бухгалтерських методик;
в) значною кількістю суб'єктів фінансового аналізу і користувачів його результатів, що визначає зміст програми дій і зумовлює конкретні цілі та завдання аналітичної роботи.
Фінансовий аналіз завжди проводять в інтересах окремої групи зацікавлених у цьому осіб. їх прийнято поділяти на керівників підприємства, власників і кредиторів. У середині кожної з цих груп можна виділити й окремі підгрупи. Так, наприклад, керівний склад сільськогосподарського підприємства включає головного агронома, головного бухгалтера, головного економіста та інших спеціалістів. Головного агронома може цікавити інформація з можливостей підприємства закуповувати у необхідному обсязі пально-мастильні матеріали, вчасно проводити ремонт техніки, закуповувати необхідні машини й обладнання. Головного бухгалтера цікавить інформація про можливості підприємства вчасно розраховуватися з кредиторами, сплачувати податки, наявність у касі та на розрахунковому рахунку мінімальної кількості грошових коштів. Головний економіст зацікавлений в інформації про можливі грошові потоки, рівень можливої відсоткової ставки за банківськими кредитами, співвідношення постійних і змінних витрат на підприємстві. Підсумовуючи інтереси цієї групи людей, можна сказати, що всі вони зацікавлені в аналізі тієї інформації, яка дає їм можливість ефективно виконувати свої службові обов'язки і всебічно характеризує їхню діяльність в цілому. Інша група зацікавлених осіб об'єднує власників підприємств. Це можуть бути акціонери, власники паїв сільськогосподарських підприємств, окремі приватні особи. Всіх їх цікавить передусім можливість одержання дивідендів на свої акції чи паї. А якщо підприємство є відкритим акціонерним товариством, тут ще додається зацікавленість у курсі акцій товариства, тобто в їхньому підвищенні.
Кредитори будуть цікавитись і аналізувати інформацію, яка дає змогу оцінити здатність боржника вчасно розраховуватися за поставлені товари чи надані кредити.
Слід також підкреслити, що використовувати для фінансового аналізу зовнішню та внутрішню інформацію можуть, як правило, тільки керівники підприємства. Кредитори і власники можуть користуватися переважно зовн іншою інформацією і лише за окремих умов мають доступ до внутрішньої інформації.
Сьогодні в практиці сільськогосподарських підприємств поки що не склалося чіткого розмежування інформації на внутрішню та зовнішню. Умовно її можна поділити таким чином: інформація, яка надається державним установам, банкам, кредиторам, — це зовнішня інформація, а вся інша — внутрішня. Але з точки зору окремого підприємства, інформація, що надається податковим інспекціям, у багатьох випадках має комерційний характер і не може використовуватися іншими особами.
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. встановлено поняття "фінансова звітність". Вона включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал. У статті 14 цього Закону йдеться про те, що "фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством". Крім того, пунктом 3 цієї статті встановлюються види підприємств, які зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність. На жаль, сьогоднішня реальність свідчить про те, що багато керівників підприємств вважають фінансову звітність комерційною таємницею, яка не може оприлюднюватися. З цього приводу можна зазначити, що оприлюднення
фінансової звітності в розвинених країнах це — передусім дія, пов'язана із залученням інвесторів. Якщо компанія приховує свій фінансовий стан, то це може бути свідченням його погіршення, а відтак це може привести до стрімкого падіння курсу її акцій та відповідно ринкової вартості компанії. Ця система працює майже автоматично. Для більшості вітчизняних підприємств такі економічні терміни, як "курс акцій", "ринкова вартість", поки що є абстракцією. Саме тому у вітчизняних керівників відсутня як зацікавленість в оприлюдненні фінансової звітності, так і в її детальному аналізові.
Фінансовий аналіз, як і кожна окрема наука, має свої завдання, які випливають з його цілей. Основними з них є:
проведення попереднього (експрес) аналізу фінансового стану підприємства з використанням балансу;
оцінка поточного фінансового стану з використанням коефіцієнтів;
аналіз стану використання оборотних коштів і джерел їхнього утворення;
аналіз впливу операційного та фінансового важеля на фінансовий стан підприємства;
оцінка фінансової стабільності підприємства;
фінансово-економічне обґрунтування інвестиційних проектів;
аналіз платоспроможності підприємства і ліквідності його активів.
Спинимося на кожному з виділених завдань детальніше.
Проведення попереднього (експрес) аналізу пов'язане з необхідністю визначення фінансового стану підприємства на конкретну дату, виходячи з показників динаміки і структури балансу. Розв'язуючи щоденні проблеми господарської діяльності підприємства, керівництво може залишити поза увагою питання співвідношення власних і залучених коштів, необоротних та оборотних активів, структури оборотних актів тощо. Це, в свою чергу, може призвести до погіршення фінансового стану підприємства в короткостроковому періоді та до його банкрутства в довгостроковому. Обов'язок фінансового аналітика — вчасно попередити керівника підприємства про погіршення чи, навпаки, поліпшення ситуації з фінансами.
Оцінка поточного фінансового стану з розрахунком фінансових коефіцієнтів поглиблює його попередній аналіз. Якщо останній дає лише загальну картину змін у структурі балансу, то коефіцієнти структури капіталу допомагають чітко їх зафіксувати і простежити в динаміці. Крім того, проводять розрахунок коефіцієнтів ділової активності з метою визначення ефективності використання оборотних активів, коефіцієнтів рентабельності — з метою визначення прибутковості використання капіталу і витрат, коефіцієнтів ринкової активності — з метою визначення ефективності діяльності акціонерного товариства через аналіз виплат дивідендів на акцію, їх прибутковості, ринкової вартості.
Аналіз використання оборотного капіталу проводять з метою визначення показників швидкості обігу оборотних активів, джерел їхнього формування, стану розрахунків з дебіторами і кредиторами. Крім того, аналізують наявність робочого капіталу та політику управління оборотними акти вами.
Одне з головних завдань фінансового аналізу полягає у визначенні величини операційного та фінансового важелів. Операційний важіль пов'язаний з структурою постійних і змінних витрат, а фінансовий — з ефективністю всього капіталу та ціною і часткою довгострокового залученого капіталу. У вітчизняній практиці ці два показники майже не піддають аналізові. На те є як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Перші з них полягають у тому, що існуюча система бухгалтерського обліку не дає змоги чітко визначити постійні та змінні витрати. У вітчизняній практиці вони традиційно розподіляються на прямі та розподільчі. Стосовно фінансового важеля, то у більшості вітчизняних підприємств він дорівнює нулю, що пов'язано з майже повною відсутністю можливості одержання довгострокових кредитів. Незважаючи на це, актуальність аналізу цих показників для підприємств України сумнівів не викликає.
Аналіз фінансової стабільності підприємства фактично поглиблює і доповнює аналіз фінансового стану. Фінансова стабільність підприємства безпосередньо пов'язана із співвідношенням робочого капіталу та оборотних активів між собою та джерелами їхнього формування. Аналіз цих співвідношень теж дуже рідкісне явище роботи економічних служб вітчизняних підприємств. Одним з наслідків цього є майже повна залежність їх від постачальників оборотних засобів і відповідно кабальні умови розрахунку за них.
Актуальність аналізу інвестиційних проектів нині зумовлена новими підходами, показниками та прийомами для визначення їх ефективності. Серед них можна назвати такі, як дисконтування грошових потоків, приведена вартість, ануїтет тощо. Розрахунок ефективності капітальних вкладень майже до середини 90-х років минулого століття виконували без аналізу цих показників за методикою, розробленою ще в СРСР для державних підприємств. І лише останніми роками вони почати використовуватися на практиці.
Аналіз платоспроможності і ліквідності балансу дає змогу оцінити можливості підприємства вчасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями. Цей аналіз має важливе значення насамперед для самого підприємства. У ньому також зацікавлені банківські установи та кредитори при розв'язанні цілої низки питань.
У центрі уваги фінансового аналітика повинно бути вивчення бухгалтерського балансу як своєрідного зібрання основної економічної інформації, що характеризує рівень розвитку і результат діяльності конкретного підприємства. Причому в коло завдань аналізу входить також .всебічна оцінка вартості господарських засобів, що перебувають реально в розподілі підприємства, і структури активів підприємства та джерел їхнього формування.
Вивчення взаємозв'язку між загальними фінансовими показниками, порівняння їх з відповідними показниками інших господарств, нормативними (рекомендованими) значеннями допомагає виявити головні, вирішальні напрями поліпшення фінансового стану підприємства і прийняти правильні рішення в управлінні господарством.
Аналіз цих питань економіки господарства поєднують з дослідженнями ознак банкрутства, реакції підприємства на кризовий стан, вибір стратегій інвестування та запобігання банкрутству тощо.
Метод — це сукупність прийомів і операцій, практичне і теоретичне освоєння дійсності.
Метод фінансового аналізу — діалектичний спосіб дослідження фінансового стану підприємства в його становленні та розвитку.
Із визначення методу фінансового аналізу випливає, що в його основі лежить діалектичний спосіб дослідження. Основні принципи цього способу такі: все пізнається в русі, взаємозалежності, взаємообумовленості, прояві необхідності та випадковості, єдності та боротьбі протилежностей, переході кількості в якість, заперечуванні заперечення.
Суть методу аналізу будь-яких явищ і об'єктів полягає у тому, що процес пізнання починається із з'ясування загальної характеристики об'єкта, що вивчається. Так здійснюють його уявне розчленування на частини (аналіз), кожна з яких вивчається окремо. Одержані знання підсумовують і синтезують. Дедуктивний та індуктивний прийоми дослідження — це дві сторони одного і того самого процесу вивчення явища. У цьому проявляється єдність і нерозривний зв'язок аналізу й синтезу.
Реальне використання способів діалектики здійснюють за допомогою наукового апарату фінансового аналізу. Цей апарат включає багато прийомів і способів, розроблених як у межах самого фінансового аналізу, так і з інших наук. Науковий апарат фінансового аналізу є основним складником його методу.
Методи фінансового аналізу поділяють на класичні та математичні. До класичних належать такі методи та прийоми, використання яких не дає однозначно інтерпретуючих показників чи чітких залежностей. До них належать такі методи: морфологічний, зіставлення, побудови системи показників, побудови системних таблиць, експертних оцінок. Аналіз одержаних результатів з використанням даних методів значною Мірою залежить від суб'єктивних факторів людини, яка його здійснює.
Математичні методи — це такі методи, які дають можливість однозначно чи достатньо чітко інтерпретувати одержані результати. До них належать: факторний аналіз, індексний, середніх величин, дисперсійний аналіз, кореляційний аналіз тощо.
Безумовно, наведена класифікація методів досить умовна. В економічній науці не існує таких математичних залежностей, як у математиці чи фізиці. Тому і віднесення конкретного методу до першої чи другої групи не може бути абсолютно правильним. Попри це, розмежування, а отже і чітке розуміння методичних основ фінансового аналізу допомагає обмежувати коло спірних питань та доходити конкретніших висновків.
Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття яке характеризується системою показників, що відображають наявність та розміщення коштів, реальні та потенційні фінансові можливості підприємства. Тому аналіз фінансового стану підприємства має три основні цілі:
Перша – оцінити минулу фінансову діяльність підприємства;
Друга – підготувати інформацію необхідні для прогнозування майбутньої діяльності підприємства;
Третя — порівняти показники діяльності підприємства і показниками інших підприємств галузі.
Фінансовий аналіз є основою розробки фінансової політики підприємства. Без фінансового аналізу неможливо оцінити стан ресурсів підприємства. Сучасним фінансовим менеджерам він допоможе швидко визначити: що шукати, чого остерігатися, що робити, як робити у складному світі бізнесу.
Детальне вивчення перелічених питань є засобом визначення недоліків у функціонуванні підприємства і прийняті управлінських рішень спрямованих на їх усунення.
Менеджер підприємства повинен прагнути до досягнення надійного фінансового стану, тобто стійкої платіжної готовності, достатньої забезпеченості власними обіговими коштами й ефективного їх використання, чіткої організації розрахунків, наявності міцної фінансової бази тощо
За допомогою чітко організованого аналізу можна вчасно відстежити погіршення фінансового стану підприємства, коли водночас із показниками стабільності фінансового стану з'являються показники, що характеризують негативні тенденції у виробничій та господарській діяльності, які можуть призвести до банкрутства. Тому одним із основних завдань аналізу фінансового стану є оцінка прибутковості підприємства у співвідношенні з ризиком акціонерів, які вкладають у нього гроші.
Аналіз фінансового стану підприємства має на меті оцінку прибутковості його діяльності у співвідношенні з ризиком акціонерів, що вклали свій капітал.
Аналіз має два аспекти:
визначення прибутковості діяльності підприємства за певний період і рівня доходності використаних ресурсів;
встановлення спроможності підприємства виконати взяті на себе зобов'язання і, як наслідок, небезпеки ліквідації підприємства внаслідок недостатності ресурсів.
Під час аналізу фінансового стану підприємства використовують такі його види:
аналіз горизонтальних процентних змін;
аналіз вертикальних процентних змін;
порівняльний аналіз;
аналіз коефіцієнтів.
Поєднання різних видів коефіцієнтного аналізу дає змогу: зробити висновки про:
динаміку розвитку підприємства та структуру використаних ресурсів;
конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість підприємства;
якість керівництва підприємством.
Аналіз за допомогою коефіцієнтів є одним із найпоширеніших видів аналізу. Найчастіше для аналізу використовують п'ять груп коефіцієнтів:
коефіцієнт ліквідності;
коефіцієнт управління активами;
коефіцієнти управління кредитами;
коефіцієнти прибутковості;
відносні показники ринкової вартості.
Коефіцієнти ліквідності характеризують здатність
підприємства погасити поточну заборгованість.
Коефіцієнти управління активами характеризують ступінь ефективності використання ресурсів підприємством.
Коефіцієнти управління кредитами показують ступінь незалежності підприємства з погляду джерел його фінансування.
Коефіцієнти прибутковості показують, наскільки ефективно працює підприємство.
Відносні показники ринкової вартості пов'язують ціну акції з доходом на неї.
Використання фінансових коефіцієнтів є способом узагальнення великої кількості фінансової інформації та інструментом порівняльного аналізу підприємства.
Горизонтальний процентний аналіз характеризує зміну окремих статей фінансової звітності за кілька періодів.
Вертикальний процентний аналіз — співвідношення статей фінансової звітності щодо однієї вибраної статті.
Поєднання вертикального та горизонтального процентних аналізів дає змогу простежити зміни у структурі фінансових звітів.
1.2 Завдання та види аналізу фінансового стану підприємства.
При аналізі фінансового стану використовують такі його види:
аналіз горизонтальних процентних змін, який характеризує зміни окремих статей фінансової звітності за кілька періодів (років, кварталів, місяців);
аналіз вертикальних процентних змін характеризує співвідношення статей фінансової звітності стосовно вибраної однієї статті (обсяг продажів, валюта балансу);
порівняльний аналіз — співвідношення окремих показників підприємства і показників інших аналогічних підприємств або середньо галузевих показників;
аналіз коефіцієнтів ґрунтується на розрахунку окремих співвідношень показників і його використовують для дослідження взаємозв'язку між компонентами фінансової звітності.
Аналіз фінансового стану підприємства важливий, якщо Виє:
інвестором, якому необхідно прийняти рішення про формування “Портфеля” цінних паперів;
кредитором — для певності, що борги будуть повернені;
аудитором, якому необхідно розпізнати фінансові особливості підприємства;
фінансовим керівником, який хоче реально оцінити діяльність і фінансовій стан підприємства.
керівником маркетингового відділу, який хоче створити стратегію просування товару на ринки.
Одним із найпоширеніших видів аналізу є аналіз фінансових коефіцієнтів. Фінансові коефіцієнти доволі популярні серед інвесторів та фінансових аналітиків, оскільки їх легко обчислити на підставі даних фінансових звітів підприємств.
Однак особливістю цього виду аналізу є те, що обраховані коефіцієнти, їх цінність залежать від достовірності й повноти інформації, поданої >' фінансовій звітності. Коефіцієнти допомагають правильно оцінити ситуацію, ставити запитання, але рідко дають відповіді на них.
Система фінансових коефіцієнтів забезпечує зручний спосіб узагальнення великої кількості фінансових даних, а також дає змогу порівняння з іншими підприємствами або середньо галузевими показниками.
Реальна корисність використання системи фінансових коефіцієнтів визначається тими конкретними завданнями, які ставлять перед собою дослідники. Коефіцієнти, насамперед, дають можливість пробачити зміни у фінансовому стані або результатах виробничої діяльності підприємства і допомагають визначити тенденції та структуру таких змін. Такі дослідження можуть вказати на ризики та можливості, пов'язані з підприємством.
Окрім того, використовуючи систему коефіцієнтів необхідно враховувати, що вони обраховані на основі минулої діяльності досліджуваного підприємства, яку необхідно екстраполювати на його майбутню діяльність, що буває доволі важко.
Коефіцієнти, які найширше застосовуються, поділяють на п'ять груп.
Групи коефіцієнтів для характеристики фінансового стану
підприємства