Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Фінансовий стан підприємства.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
1. Теоретичні основи аналізу та оціни фінансового стану підприємства.
1.1. Зміст та сутність поняття “ Фінансовий стан підприємства”
Слово "Аналіз" походить від грецького слова й означає дослідження, вивчення будь-чого шляхом розмежування, розкладання цілого на складники. Людина протягом усього свого життя постійно вимушена піддавати аналізові як свої особисті дії, так і суспільні явища. Сам термін "фінансовий аналіз" свідчить про спрямованість даного виду аналізу на дослідження фінансів підприємства, точніше, його фінансового стану як співвідношення різних складників активів і пасивів між собою. Крім того, фінансовий аналіз досліджує причини, які привели до відповідного рівня фінансового стану, і пропонує шляхи до його поліпшення.
Одна з причин нинішнього важкого фінансового стану багатьох підприємств полягає в слабкому економічному обґрунтуванні рішень, які приймаються, і в майже повній відсутності аналізу їхнього впливу на рівень фінансової стійкості підприємства. Отже, використання сучасних методів фінансового аналізу в розв’язанні конкретних проблем суб’єктів підприємництва набуває особливої гостроти
Фінансовий аналіз — це галузь економічної науки, яка досліджує. вплив прийнятних і запланованих господарських рішень для зміни фінансового стану підприємства, його спроможності вчасно погасити свої зобов’язання, для
підвищення ефективності використання наявних активів.
Метою фінансового аналізу є не тільки і не стільки те, щоб встановити й оцінити рівень фінансового стану підприємст ва, виявити основні закономірності його розвитку, а й те, щоб розробити обґрунтовані рішення фінансової стратегії на май бутнє. З цією метою використовують різні розрахунково-конструктивні методи досліджень, за допомогою яких у резуль таті аналізу об'єктивної реальності розробляють проекти ре комендацій та управлінських рішень на перспективу.
Фінансовий аналіз тісно пов'язаний з низкою наук. Це, зок рема, бухгалтерський облік, фінанси, статистика, економічна теорія. Бухгалтерський облік надає необхідну інформаційну базу для фінансового аналізу через бухгалтерську звітність. Крім того, фінансовий аналітик повинен враховувати особли вості ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, щоб не допустити методичних помилок. Це, передусім, стосуєть ся способів оцінки оборотних і необоротних активів, методів нарахувань одержаних доходів.
Фінанси пов'язані з фінансовим аналізом збігом окремих об'єктів дослідження, методів і цілей. Це аналіз забезпече ності підприємства оборотними засобами, джерел їхнього формування, умов надання кредитів та економічної обґрунто ваності їх.
Статистика значною мірою забезпечує методологічну базу фінансового аналізу, в якому широко використовують такі статистичні показники, як коефіцієнт кореляції, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, графічне зображен ня досліджуваних процесів тощо.
Економічна теорія створює підґрунтя для багатьох наук, у тому числі й для фінансового аналізу. Розуміючи вплив макроекономічних чинників на фінансовий стан, можна зро зуміти причинно-наслідкові взаємозалежності, спрогнозувати фінансовий стан підприємства.
Особливо слід підкреслити зв'язок фінансового аналізу з аналізом господарської діяльності. У вітчизняній практиці фінансовий аналіз як окрема наука став формуватися тільки на початку 90-х років минулого століття. До цього аналіз фінансового стану підприємств розглядався в рамках аналізу господарської діяльності. Нині аналіз господарської діяль ності розділився на фінансовий та управлінський (госпо дарський) аналізи.
Таке розмежування, безумовно, пов'язане з кардинальними змінами в системі господарського механізму, що мали місце в цей час. У західних країнах фінансовий аналіз почав фор муватися в окрему науку в середині XIX ст. Цей процес був пов'язаний з діяльністю так званої школи емпіричних прагматиків, які намагалися створити систему показників, при датних для аналізу платоспроможності фірми.
В окрему науку фінансовий аналіз у США виокремився на початку 90-х років XIX ст. У подальшому зусилля фінансо вих аналітиків були зосереджені на різних аспектах. Є.Брігхем виділяє такі етапи становлення фінансового аналізу в XX ст.: "Під час депресії 30-х років акцент змістився у галузь банкрутства та реорганізацій, ліквідність акцій та регулювання ринку цінних паперів. ... наприкінці 50-х років з'явився напрям теоретичного аналізу , і у фінан совому менеджменті почали концентрувати свою думку на прийнятті управлінських рішень щодо вибору активів і па сивів так, щоб максимізувати прибутковість фірми. Зосере дження уваги на розв'язанні прибутковості тривало до 90-х років. Двома найважливішими тенденціями 90-х років можна вважати зростання глобалізації бізнесу та збільшення можливостей використання комп'ютерних технологій". Отож світові тенденції в галузі фінансового аналізу зумов люються самим життям. На жаль, вітчизняні фінансові аналітики, в силу відомих обставин, протягом століття були відокремлені від цих тенденцій.
На малюнку видно, що фінансовий аналіз поділяється на зов нішній та внутрішній. Зовнішній аналіз базується на інфор мації, яку можна одержати з публічних джерел чи вільно поширюваної підприємством інформації. Внутрішній аналіз має закритий характер і базується на всіх можливих для дано го підприємства джерелах інформації. Він, як правило, здійснюється обмеженим колом осіб, які керують діяльністю підприємства. Внутрішній аналіз може мати і значно де тальніший характер, порушуючи конкретні питання.
Виділений в окрему науку фінансовий аналіз на сьо годнішньому етапі має свої особливості проведення, пов'яза ні насамперед з:
а) зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємств: посиленням залежності фінансового стану від зовнішніх економічних процесів, збільшенням кількості й сумнівної надійності контрагентів (постачальників і по купців), ускладненням організаційно-правових форм їхнього господарювання;
б) роллю людського фактора і бухгалтерського ризику, пов'язаного з певними умовностями первинного і бухгал терського обліку, мірою консерватизму прийомів і неконкретністю окремих бухгалтерських методик;
в) значною кількістю суб'єктів фінансового аналізу і корис тувачів його результатів, що визначає зміст програми дій і зу мовлює конкретні цілі та завдання аналітичної роботи.
Фінансовий аналіз завжди проводять в інтересах окремої групи зацікавлених у цьому осіб. їх прийнято поділяти на керівників підприємства, власників і кредиторів. У середині кожної з цих груп можна виділити й окремі підгрупи. Так, на приклад, керівний склад сільськогосподарського підпри ємства включає головного агронома, головного бухгалтера, головного економіста та інших спеціалістів. Головного агро нома може цікавити інформація з можливостей підприємства закуповувати у необхідному обсязі пально-мастильні ма теріали, вчасно проводити ремонт техніки, закуповувати не обхідні машини й обладнання. Головного бухгалтера ціка вить інформація про можливості підприємства вчасно розра ховуватися з кредиторами, сплачувати податки, наявність у касі та на розрахунковому рахунку мінімальної кількості гро шових коштів. Головний економіст зацікавлений в інформації про можливі грошові потоки, рівень можливої відсоткової ставки за банківськими кредитами, співвідношення постійних і змінних витрат на підприємстві. Підсумовуючи інтереси цієї групи людей, можна сказати, що всі вони зацікавлені в аналізі тієї інформації, яка дає їм можливість ефективно виконувати свої службові обов'язки і всебічно ха рактеризує їхню діяльність в цілому. Інша група зацікавлених осіб об'єднує власників підпри ємств. Це можуть бути акціонери, власники паїв сільськогос подарських підприємств, окремі приватні особи. Всіх їх ціка вить передусім можливість одержання дивідендів на свої акції чи паї. А якщо підприємство є відкритим акціонерним товариством, тут ще додається зацікавленість у курсі акцій товариства, тобто в їхньому підвищенні.
Кредитори будуть цікавитись і аналізувати інформацію, яка дає змогу оцінити здатність боржника вчасно розраховувати ся за поставлені товари чи надані кредити.
Слід також підкреслити, що використовувати для фінансово го аналізу зовнішню та внутрішню інформацію можуть, як пра вило, тільки керівники підприємства. Кредитори і власники мо жуть користуватися переважно зовн іншою інформацією і лише за окремих умов мають доступ до внутрішньої інформації.
Сьогодні в практиці сільськогосподарських підприємств поки що не склалося чіткого розмежування інформації на внутрішню та зовнішню. Умовно її можна поділити таким чином: інформація, яка надається державним установам, бан кам, кредиторам, — це зовнішня інформація, а вся інша — внутрішня. Але з точки зору окремого підприємства, інфор мація, що надається податковим інспекціям, у багатьох ви падках має комерційний характер і не може використовувати ся іншими особами.
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. встановлено понят тя "фінансова звітність". Вона включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал. У статті 14 цього Закону йдеться про те, що "фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством". Крім того, пунктом 3 цієї статті встановлюються види підприємств, які зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність. На жаль, сьогоднішня реальність свідчить про те, що багато керівників підприємств вважають фінансову звітність комерційною таємницею, яка не може оприлюдню ватися. З цього приводу можна зазначити, що оприлюднення
фінансової звітності в розвинених країнах це — передусім дія, пов'язана із залученням інвесторів. Якщо компанія при ховує свій фінансовий стан, то це може бути свідченням йо го погіршення, а відтак це може привести до стрімкого падіння курсу її акцій та відповідно ринкової вартості ком панії. Ця система працює майже автоматично. Для більшості вітчизняних підприємств такі економічні терміни, як "курс акцій", "ринкова вартість", поки що є абстракцією. Саме то му у вітчизняних керівників відсутня як зацікавленість в оприлюдненні фінансової звітності, так і в її детальному аналізові.
Фінансовий аналіз, як і кожна окрема наука, має свої за вдання, які випливають з його цілей. Основними з них є:
проведення попереднього (експрес) аналізу фінансового стану підприємства з використанням балансу;
оцінка поточного фінансового стану з використанням коефіцієнтів;
аналіз стану використання оборотних коштів і джерел їх нього утворення;
аналіз впливу операційного та фінансового важеля на фі нансовий стан підприємства;
оцінка фінансової стабільності підприємства;
фінансово-економічне обґрунтування інвестиційних про ектів;
аналіз платоспроможності підприємства і ліквідності його активів.
Спинимося на кожному з виділених завдань детальніше.
Проведення попереднього (експрес) аналізу пов'язане з не обхідністю визначення фінансового стану підприємства на конкретну дату, виходячи з показників динаміки і структури балансу. Розв'язуючи щоденні проблеми господарської діяль ності підприємства, керівництво може залишити поза увагою питання співвідношення власних і залучених коштів, необо ротних та оборотних активів, структури оборотних актів тощо. Це, в свою чергу, може призвести до погіршення фінансового стану підприємства в короткостроковому періоді та до його банкрутства в довгостроковому. Обов'язок фінансового аналітика — вчасно попередити керівника підприємства про погіршення чи, навпаки, поліпшення ситу ації з фінансами.
Оцінка поточного фінансового стану з розрахунком фінан сових коефіцієнтів поглиблює його попередній аналіз. Якщо останній дає лише загальну картину змін у структурі балан су, то коефіцієнти структури капіталу допомагають чітко їх зафіксувати і простежити в динаміці. Крім того, проводять розрахунок коефіцієнтів ділової активності з метою визна чення ефективності використання оборотних активів, ко ефіцієнтів рентабельності — з метою визначення прибутко вості використання капіталу і витрат, коефіцієнтів ринкової активності — з метою визначення ефективності діяльності акціонерного товариства через аналіз виплат дивідендів на акцію, їх прибутковості, ринкової вартості.
Аналіз використання оборотного капіталу проводять з ме тою визначення показників швидкості обігу оборотних ак тивів, джерел їхнього формування, стану розрахунків з дебіторами і кредиторами. Крім того, аналізують наявність робочого капіталу та політику управління оборотними акти вами.
Одне з головних завдань фінансового аналізу полягає у виз наченні величини операційного та фінансового важелів. Опе раційний важіль пов'язаний з структурою постійних і змінних витрат, а фінансовий — з ефективністю всього капіталу та ціною і часткою довгострокового залученого капіталу. У вітчизняній практиці ці два показники майже не піддають аналізові. На те є як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Перші з них полягають у тому, що існуюча система бухгалтерського обліку не дає змоги чітко визначити постійні та змінні витрати. У вітчизняній практиці вони традиційно розподіляються на прямі та розподільчі. Стосовно фінансово го важеля, то у більшості вітчизняних підприємств він дорівнює нулю, що пов'язано з майже повною відсутністю можливості одержання довгострокових кредитів. Незважаю чи на це, актуальність аналізу цих показників для підприємств України сумнівів не викликає.
Аналіз фінансової стабільності підприємства фактично по глиблює і доповнює аналіз фінансового стану. Фінансова стабільність підприємства безпосередньо пов'язана із співвідношенням робочого капіталу та оборотних активів між собою та джерелами їхнього формування. Аналіз цих співвідношень теж дуже рідкісне явище роботи економічних служб вітчизняних підприємств. Одним з наслідків цього є майже повна залежність їх від постачальників оборотних за собів і відповідно кабальні умови розрахунку за них.
Актуальність аналізу інвестиційних проектів нині зумовле на новими підходами, показниками та прийомами для визна чення їх ефективності. Серед них можна назвати такі, як дис контування грошових потоків, приведена вартість, ануїтет тощо. Розрахунок ефективності капітальних вкладень майже до середини 90-х років минулого століття виконували без аналізу цих показників за методикою, розробленою ще в СРСР для державних підприємств. І лише останніми роками вони почати використовуватися на практиці.
Аналіз платоспроможності і ліквідності балансу дає змогу оцінити можливості підприємства вчасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями. Цей аналіз має важливе значення на самперед для самого підприємства. У ньому також зацікав лені банківські установи та кредитори при розв'язанні цілої низки питань.
У центрі уваги фінансового аналітика повинно бути вив чення бухгалтерського балансу як своєрідного зібрання ос новної економічної інформації, що характеризує рівень роз витку і результат діяльності конкретного підприємства. При чому в коло завдань аналізу входить також .всебічна оцінка вартості господарських засобів, що перебувають реально в розподілі підприємства, і структури активів підприємства та джерел їхнього формування.
Вивчення взаємозв'язку між загальними фінансовими по казниками, порівняння їх з відповідними показниками інших господарств, нормативними (рекомендованими) значеннями допомагає виявити головні, вирішальні напрями поліпшення фінансового стану підприємства і прийняти правильні рішен ня в управлінні господарством.
Аналіз цих питань економіки господарства поєднують з дослідженнями ознак банкрутства, реакції підприємства на кризовий стан, вибір стратегій інвестування та запобігання банкрутству тощо.
Метод — це сукупність прийомів і операцій, практичне і теоретичне освоєння дійсності.
Метод фінансового аналізу — діалектичний спосіб дослідження фінансового стану підприємства в його ста новленні та розвитку.
Із визначення методу фінансового аналізу випливає, що в його основі лежить діалектичний спосіб дослідження. Ос новні принципи цього способу такі: все пізнається в русі, взаємозалежності, взаємообумовленості, прояві необхідності та випадковості, єдності та боротьбі протилежностей, пере ході кількості в якість, заперечуванні заперечення.
Суть методу аналізу будь-яких явищ і об'єктів полягає у то му, що процес пізнання починається із з'ясування загальної характеристики об'єкта, що вивчається. Так здійснюють його уявне розчленування на частини (аналіз), кожна з яких вив чається окремо. Одержані знання підсумовують і синтезу ють. Дедуктивний та індуктивний прийоми дослідження — це дві сторони одного і того самого процесу вивчення явища. У цьому проявляється єдність і нерозривний зв'язок аналізу й синтезу.
Реальне використання способів діалектики здійснюють за допомогою наукового апарату фінансового аналізу. Цей апарат включає багато прийомів і способів, розроблених як у межах самого фінансового аналізу, так і з інших наук. На уковий апарат фінансового аналізу є основним складником його методу.
Методи фінансового аналізу поділяють на класичні та ма тематичні. До класичних належать такі методи та прийоми, використання яких не дає однозначно інтерпретуючих показ ників чи чітких залежностей. До них належать такі методи: морфологічний, зіставлення, побудови системи показників, побудови системних таблиць, експертних оцінок. Аналіз одержаних результатів з використанням даних методів значною Мірою залежить від суб'єктивних факторів людини, яка його здійснює.
Математичні методи — це такі методи, які дають мож ливість однозначно чи достатньо чітко інтерпретувати одер жані результати. До них належать: факторний аналіз, індекс ний, середніх величин, дисперсійний аналіз, кореляційний аналіз тощо.
Безумовно, наведена класифікація методів досить умовна. В економічній науці не існує таких математичних залежнос тей, як у математиці чи фізиці. Тому і віднесення конкретно го методу до першої чи другої групи не може бути абсолют но правильним. Попри це, розмежування, а отже і чітке ро зуміння методичних основ фінансового аналізу допомагає обмежувати коло спірних питань та доходити конкретніших висновків.
Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття яке характеризується системою показників, що відображають наявність та розміщення коштів, реальні та потенційні фінансові можливості підприємства. Тому аналіз фінансового стану підприємства має три основні цілі:
Перша – оцінити минулу фінансову діяльність підприємства;
Друга – підготувати інформацію необхідні для прогнозування майбутньої діяльності підприємства;
Третя — порівняти показники діяльності підприємства і показниками інших підприємств галузі.
Фінансовий аналіз є основою розробки фінансової політики підприємства. Без фінансового аналізу неможливо оцінити стан ресурсів підприємства. Сучасним фінансовим менеджерам він допоможе швидко визначити: що шукати, чого остерігатися, що робити, як робити у складному світі бізнесу.
Детальне вивчення перелічених питань є засобом визначення недоліків у функціонуванні підприємства і прийняті управлінських рішень спрямованих на їх усунення.
Менеджер підприємства повинен прагнути до досягнення надійного фінансового стану, тобто стійкої платіжної готовності, достатньої забезпеченості власними обіговими коштами й ефективного їх використання, чіткої організації розрахунків, наявності міцної фінансової бази тощо
За допомогою чітко організованого аналізу можна вчасно відстежити погіршення фінансового стану підприємства, коли водночас із показниками стабільності фінансового стану з'являються показники, що характеризують негативні тенденції у виробничій та господарській діяльності, які можуть призвести до банкрутства. Тому одним із основних завдань аналізу фінансового стану є оцінка прибутковості підприємства у співвідношенні з ризиком акціонерів, які вкладають у нього гроші.
Аналіз фінансового стану підприємства має на меті оцінку прибутковості його діяльності у співвідношенні з ризиком акціонерів, що вклали свій капітал.
Аналіз має два аспекти:
визначення прибутковості діяльності підприємства за певний період і рівня доходності використаних ресурсів;
встановлення спроможності підприємства виконати взяті на себе зобов'язання і, як наслідок, небезпеки ліквідації підприємства внаслідок недостатності ресурсів.
Під час аналізу фінансового стану підприємства використо вують такі його види:
аналіз горизонтальних процентних змін;
аналіз вертикальних процентних змін;
порівняльний аналіз;
аналіз коефіцієнтів.
Поєднання різних видів коефіцієнтного аналізу дає змогу: зробити висновки про:
динаміку розвитку підприємства та структуру використаних ресурсів;
конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість підприємства;
якість керівництва підприємством.
Аналіз за допомогою коефіцієнтів є одним із найпоширені ших видів аналізу. Найчастіше для аналізу використовують п'ять груп коефіцієнтів:
коефіцієнт ліквідності;
коефіцієнт управління активами;
коефіцієнти управління кредитами;
коефіцієнти прибутковості;
відносні показники ринкової вартості.
Коефіцієнти ліквідності характеризують здатність
підприємства погасити поточну заборгованість.
Коефіцієнти управління активами характеризують ступінь ефективності використання ресурсів підприємством.
Коефіцієнти управління кредитами показують ступінь незалежності підприємства з погляду джерел його фінансування.
Коефіцієнти прибутковості показують, наскільки ефективно працює підприємство.
Відносні показники ринкової вартості пов'язують ціну акції з доходом на неї.
Використання фінансових коефіцієнтів є способом узагальнення великої кількості фінансової інформації та інструментом порівняльного аналізу підприємства.
Горизонтальний процентний аналіз характеризує зміну окремих статей фінансової звітності за кілька періодів.
Вертикальний процентний аналіз — співвідношення статей фінансової звітності щодо однієї вибраної статті.
Поєднання вертикального та горизонтального процентних аналізів дає змогу простежити зміни у структурі фінансових звітів.
1.2 Завдання та види аналізу фінансового стану підприємства.
При аналізі фінансового стану використовують такі його види:
аналіз горизонтальних процентних змін, який характе ризує зміни окремих статей фінансової звітності за кілька періодів (років, кварталів, місяців);
аналіз вертикальних процентних змін характеризує співвідношення статей фінансової звітності стосовно виб раної однієї статті (обсяг продажів, валюта балансу);
порівняльний аналіз — співвідношення окремих показ ників підприємства і показників інших аналогічних підпри ємств або середньо галузевих показників;
аналіз коефіцієнтів ґрунтується на розрахунку окремих співвідношень показників і його використовують для до слідження взаємозв'язку між компонентами фінансової звітності.
Аналіз фінансового стану підприємства важливий, якщо Виє:
інвестором, якому необхідно прийняти рішення про формування “Портфеля” цінних паперів;
кредитором — для певності, що борги будуть повернені;
аудитором, якому необхідно розпізнати фінансові особливості підприємства;
фінансовим керівником, який хоче реально оцінити діяльність і фінансовій стан підприємства.
керівником маркетингового відділу, який хоче створити стратегію просування товару на ринки.
Одним із найпоширеніших видів аналізу є аналіз фінансових коефіцієнтів. Фінансові коефіцієнти доволі популярні серед інвесторів та фінансових аналітиків, оскільки їх легко обчислити на підставі даних фінансових звітів підприємств.
Однак особливістю цього виду аналізу є те, що обраховані коефіцієнти, їх цінність залежать від достовірності й повноти інфо рмації, поданої >' фінансовій звітності. Коефіцієнти допомагають правильно оцінити ситуацію, ставити запитання, але рідко дають відповіді на них.
Система фінансових коефіцієнтів забезпечує зручний спо сіб узагальнення великої кількості фінансових даних, а також дає змогу порівняння з іншими підприємствами або середньо галузевими показниками.
Реальна корисність використання системи фінансових ко ефіцієнтів визначається тими конкретними завданнями, які став лять перед собою дослідники. Коефіцієнти, насамперед, дають можливість пробачити зміни у фінансовому стані або результа тах виробничої діяльності підприємства і допомагають визначи ти тенденції та структуру таких змін. Такі дослідження можуть вказати на ризики та можливості, пов'язані з підприємством.
Окрім того, використовуючи систему коефіцієнтів необ хідно враховувати, що вони обраховані на основі минулої діяль ності досліджуваного підприємства, яку необхідно екстраполю вати на його майбутню діяльність, що буває доволі важко.
Коефіцієнти, які найширше застосовуються, поділяють на п'ять груп.
Групи коефіцієнтів для характеристики фінансового стану
підприємства
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора