Анотація
Темою дипломного проекту є “ Покращення процесів стратегічного фінансового планування ВАТ “Бродівський консервний завод з метою досягнення фінансової стійкості підприємства”. У роботі розкрито зміст фінансової стійкості. В аналітичній частині висвітлено проблеми фінансової стійкості за допомогою періодичної, монографічної літератури та за допомогою оцінки нормативно – правової бази створення та функціонування акціонерних товариств плодоовочевої промисловості. Дослідницька частина розкриває зміст моделей дослідження фінансової стійкості. У рекомендаційній частині подані приклади для розв’язання проблеми фінансової стійкості ВАТ “Бродівський консервний завод”.
Annotation
"Estimation of methods of planning of financial work at the Brodіvscomou canning plant is the theme of bachelor qualifying work. In the work concept of an estimation of financial stability is uncovered. Estimation of normative base and methods of organizouvannya financial work VAT is the purpose of bachelor cvalificaiynoi work the "Brodivsciy cannery". Research of illumination of problem in periodic, monographic literature, estimation normatively - legal base of creation and functioning of joint-stock companies of fruit and vegetable industry, and also analysis of financial activity of joint-stock company, is the task of work.
ВСТУП
При дослідженні будь – якого підприємства дуже велику роль відіграє дослідження та вивчення фінансового стану та фінансової стійкості підприємства. Саме тому дослідження фінансової стійкості як складової системи фінансового аналізу набуває актуальності у теперішньому періоді.
Дослідження фінансової стійкості є першочерговим завданням при здійсненні аналізу фінансової стану підприємств, оскільки важливі поняття й платоспроможності та ліквідності є зовнішніми її проявами.
Вчасне виявлення причин нестійкого фінансового стану дозволяє попередити банкрутство, а аналіз джерел їх виникнення - розробити заходи фінансової стабілізації підприємства.
Вивчення фінансового стану підприємства, і фінансової стійкості зокрема, необхідні не лише для розробки відповідних фінансових стратегій. Результати фінансового аналізу є необхідним інформаційним ресурсом для інвесторів, банків, власників (акціонерів), державних органів влади.
Забезпечення відновлення фінансової стійкості українських підприємств є першим кроком до стабілізації економіки країни в цілому.
В умовах ринку, коли господарська діяльність підприємства здійснюється за принципами самофінансування, а при нестачі власних фінансових ресурсів за рахунок позичкових коштів, дуже важливо проаналізувати фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел.
Фінансовий стан підприємства – це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентровішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобовязанями.
Таке трактування суті поняття “фінансовий стан” дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, у якій, як у дзеркалі, знаходяться відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства в тому числі роботи з управління фінансовими ресурсами.
В даному дипломному проекті досліджується фінансова стійкість ВАТ “Бродівський консервний завод”, проводиться факторний аналіз позикового капіталу та коефіцієнта незалежності. Проводиться дослідження економіко – математичної моделі оцінки фінансового стану. Дана робота складається з вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел. Робота також містить додатки, таблиці та схеми.
Розділ 1. Теоретична частина.
1.1 Покращення процесів стратегічного фінансового планування.
Стратегічне фінансове планування як і будь-який інший вид діяльності має свою мету і свої задачі. Метою стратегічного фінансового планування є визначення можливих обсягів надходження грошових коштів і їх витрачання на плановому періоді. Воно потрібне, в першу чергу, для збереження фінансової рівноваги підприємства, тобто його фінансової стійкості а , з іншого боку - для уникнення накопичення зайвих ліквідних засобів.(7)
Стратегічне фінансове планування – необхідний елемент управління економікою промислових підприємств, який суттєво впливає на виробничо – господарські процеси встановленню оптимального обсягу фінансових ресурсів для їх здійснення. Розглянуто різні тлумачення вченими – економістами категорії “стратегічного фінансового планування”, запропоновано новий підхід до її визначення. Доктор економічних наук Мельник О. Г. Дослідив так цей методи. Вивчена література та дослідження дають змогу стверджувати, що стратегічне фінансове планування – це процес формування фінансів для конкретних об’єктів на нетривалий період з метою визначення на засадах багатоваріантного аналізу видатків і надходжень, оптимізація їхньої структури для досягнення цілей організації з нарахуванням наявності певних обмежень і впливу чинників середовища функціонування. Процес стратегічного фінансового планування є видом управлінської діяльності, який пов’язаний із розробленням в організації фінансів різних видів і для різних об’єктів, формування моделі їхньої консолідації для отримання зведених фінансів організації[25, с.43].
Особливістю сучасного перехідного періоду розвитку економіки є те, що механізм ринкового регулювання суспільного виробництва перебуває в стадії зародження. Промислові підприємства опинилися в складному становищі, лишившись наодинці із невизначеним зовнішнім середовищем, передбачуваною поведінкою інших суб’єктів ринкових відносин. Саме тому сучасні умови господарювання спонукають промислові підприємства до максимального розширення прогнозування тастратегічного фінансового планування, подальшого удосконалення методології й методики розроблення як прогнозів так і планів. Відомо чим вищий рівень планування фінансової роботи, тим ефективнішим є управління фінансовою діяльністю промислових підприємств. Фінансовий план визначає конкретну мету й передбачає детальний фінансовий розвиток об’єкта, що досліджується. Перед тим як розглянути правовий режим стратегічного фінансового планування роботи в Україні, доцільно докладніше зупинитися на визначення цього процесу вченими – економістами.
Місце і роль стратегічного фінансового планування у діяльності промислових підприємств можна чітко визначити лише тоді, коли матимемо теоретичне обґрунтування його необхідності.[13,с.75].
Стратегічне фінансове планування на рівні суб’єктів господарювання– “це процес планування надходжень і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимальних співвідношень у розподілі доходів підприємства.” [7,с.54]. Розглянуто різні тлумачення вченими – економістами тлумачення “стратегічне фінансове планування”. Стратегічне фінансове планування – це управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів на підприємстві, яке реалізується в деталізованих фінансових планах.[30, с. 44].
Підтверджує цю думку О.С. Філімоненко: “Стратегічне фінансове планування – це процес розрахунку надходження видів фінансових ресурсів і їх розподілу на покриття відповідних витрат за різноманітними видами діяльності підприємства у запланованому періоді[32,с.24].
Інші вчені вважають, що трансформація підприємства в Україні вимагає врахування впливу оподаткування на процеси планування і регулювання діяльності окремих підприємств. Хоча певні теоретичні і практичні аспекти податкового менеджменту і досліджені у працях вітчизняних та зарубіжних економістів, сьогодні немає єдиного підходу до наукового трактування суті податкового планування, формування його концептуальних основ, принципів та інструментів оптимізації справляння податків і податкових платежів.
За своєю суттю стратегічне фінансове планування – це сукупність методів і засобів визначення джерел одержання фінансових ресурсів і напрямків їхнього використання для забезпечення господарської діяльності”[11, с.54].
Розглядаючи це визначення, слід зауважити, що процес стратегічного фінансового планування повинен втілювати мету маркетингової діяльності промислового підприємства. Такої думки дотримується А.М. Поддєрьогін, який вважає, що “стратегічне фінансове планування - процес забезпечення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.” [26, с.64]. Але тут автор не уточняє, на якому етапі планування фінансової роботи доцільно врахувати виробничі та маркетингові показники діяльності промислового підприємства. Відповіддю на цю думку, якраз і є тлумачення поняття “стратегічне фінансове планування” А.В. Чупісом. Він зазнає, що під стратегічним фінансовим плануванням розуміють управлінський процес утворення та підтримання фінансової відповідності між цілями підприємства, його потенційними можливостями і можливостями у сфері маркетингу.[33, с. 65].
Отже, завершальною фазою стратегічного фінансового планування є прийняття управлінських рішень в умовах, коли реальне виконання планів не відповідає бажаному стану.
1.2 Методика розробки процесів стратегічного фінансового планування.
Відомий вчений Петренко Ю. В. у своїй монографії звернув увагу на таку проблему - формування раціональної структури джерел фінансових ресурсів підприємницьких структур для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань фінансів цих структур. У ринковій економіці фінансові ресурси вкладаються в будь - які види діяльності виключно за критерієм максимум прибутку. Власник капіталу підприємства, його менеджери повинні оцінювати будь – яке рішення у сфері управління наявними коштами, порівнюючи витрати з прибутком , тим більше, що фінансові ресурси завжди обмежені певними обсягами, а одержаний прибуток – це фінансовий ресурс для здійснення нових вкладень.[26, с. 65].
Кембелл Р. Макконел і Стенлі Л. Брю поділяють ресурси на матеріальні та людські, що використовуються для виробництва товарів і послуг.
Контроль за використання фінансових ресурсів може бути ефективним, якщо він охоплює всі ланки фінансової діяльності підприємства: формування витрат на виробництво, надходження виручки від реалізації, використання грошових надходжень, формування і використання коштів на створення основних і оборотних засобів. При цьому цей контроль має бути безперервним і доповнюватися комплексним аналізом фінансового стану. [23, C.31]. У науковій економічній літературі існують різні точки зору щодо визначення понять “фактори виробництва” та “ресурси”. Більшість економістів ототожнюють ці поняття.[15, с. 28]. Переважна більшість економістів ототожнюють поняття “фактора виробництва” та “ресурсу”. Наприклад, Фонотов А.Г. вважає ресурсом суспільного виробництва такий фактор, на використання якого в межах виробничого циклу поширюється хоча б одне із таких обмежень: порівнянність обсягу потреби в цьому факторі з обсягом його запасів, що фактично перебуває в розпорядженні господарської системи. [33, с. 75]. Інтенсивність використання такого фактору залежить від обсягу його запасів, від видатків на поповнення та розширення запасів, на залучення цього фактору до господарського обороту.
Ресурсний потенціал – це сукупність запасів пов’язаних із характеристикою джерел ресурсів., до якого вводять запаси природних, матеріальних, фінансових, інформаційних ресурсів населення. Ресурсний потенціал потрібен для оцінки майбутнього періоду.
Фактори виробництва – це елементи у виробничому процесі, які прямо чи опосередковано впливають на його здійснення і отримання кінцевого результату. Тоді як виробничий ресурс – це джерело формування факторів виробництва, запаси певних елементів, що можуть мати як матеріальну, так і нематеріальну природу, фактично перебувати у розпорядженні господарської системи і “перероблюються” у виробничому процесі. Віханський О. С дотримувався твердження, що ресурсний потенціал пов’язаний із формуванням та ефективним використанням ресурсів. Автор вважає, що процес формування і мобілізації ресурсів починається з того що механізм використання ресурсного потенціалу організації проводиться у відповідності із наявною стратегією. Для цього вище керівництво привести характер і напрям діяльності функціональних підрозділів у відповідність із завданням реалізації стратегії.[12,с. 23]
У монографії Загороднього А. Г і Єлисєєва А. В. розглянуто основні функціональні ознаки податків та їхня роль у регулюванні підприємницької діяльності, проаналізовано чинну систему оподаткування та її вплив на фінансово – господарську діяльність підприємницьких структур, обґрунтовано потребу реалізації у підприємницькій діяльності елементів податкового менеджменту й податкового планування. Автори слушно наголошують, що послабити негативний вплив чинної системи оподаткування та фінансово – господарської діяльності суб’єктів господарювання можна як через реформування податкового законодавства, яке передбачає зменшення податкового навантаження на підприємство та стабілізацію системи оподаткування на тривалий час, так і через реалізацію на підприємстві системи податкового планування. Заслуговує на увагу і те, що авторами чи не вперше визначено суть завдання і відмінності між плануванням податкових платежів та податковим плануванням, розроблено пропозиції щодо організації податкового планування на підприємстві, сформульовану систему показників оцінки податкового навантаження на підприємство і реалізація заходів щодо його зменшення, зокрема методами податкового планування.[17, с.75].
Мізюк Б. М. дослідив перехід економіки до ринкових відносин спричинив ускладнення діяльності кожного підприємства незалежно від форми власності, галузі і напрямів прикладання зусиль, правового статусу тощо. В міру ускладнення зовнішнього середовища, змін технологій, на якій базується робота підприємства, поява нових цілей висуває на перший план необхідні застосування ідеології стратегічного планування. .[24, с.87].
Кандидат економічних наук Довгань Л. П. у своїх працях показав державне регулювання фінансової діяльності акціонерних товариств. Розвиток форми власності на підприємстві, де розширилась сфера і напрями політики державного регулювання економіки. У процесі державного регулювання визначаються масштаби, форми і методи такого регулювання. Найефективнішими інструментами регулювання виявилися державні фінанси, грошовий обіг та кредит. На сучасному етапі державне регулювання фінансів підприємницьких структур здійснюється за двома напрямами:
проведення бюджетно – податкової та кредитно – грошової політики;
створення системи державної підтримки розвитку підприємницьких структур і з метою і фінансової діяльності.
1.3. Сукупність показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства.
Запорукою стабільності стану підприємства є його фінансова стійкість.
Фінансова стійкість – це результат діяльності, що свідчить про забезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрями їх розміщення. Вона має тісний зв’язок з ефективністю виробництва, а також із кінцевими результатами діяльності підприємства.
У своєму розумінні Котляр М. Л. проаналізував фінансову стійкість підприємства, яка має понад двісті аналітичних показників. На теперішній стан постає важливе питання щодо розроблення методики оцінки фінансового стану підприємства. Головну роль у терміні фінансової стійкості відіграє ліквідність. Під цим терміном розуміється здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання перед усіма контрагентами і державою. Тобто стан ліквідності показує, що підприємство знаходиться під банкрутством і зазнає фінансового краху.[22, с.32].
Білик М. Д. трактує поняття “фінансової стійкості підприємства”, як комплексне, що характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства. [9, с. 13].
Фінансова стійкість підприємства, за Коробовим М.Я., - це складна інтегрована з багатьма показниками характеристика якості діяльності, яку можна визначити, як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами.[21, с. 34].
Фінансова стійкість підприємства – це сукупність показників, які відображають його спроможність погасити свої боргові зобов’язання.”
Інший вчений вважає, фінансова стійкість – це комплексне поняття, що відображає якісну сторону його виробничої та фінансової діяльності та є результатом реалізації усіх елементів зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства.[16,с. 19].
Звужено описали поняття фінансової стійкості підприємства Ковальова А. І. і Привалова В. Вони показали фінансову стійкість, як сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.[20,с.5].
Проте на думку іншого вченого фінансова стійкість підприємства – це також комплексне поняття, але яке характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами необхідними для нормальної виробничої діяльності комерційних та інших суб’єктів господарювання, доцільністю та ефективністю їх розміщення.
Підсумовуючи сказане можна стверджувати, що фінансова стійкість – комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово – економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативність їхнього розміщення і використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку і активів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності.
1.4 Огляд законодавчо-нормативної бази підприємства
Будь – яка діяльність в нашій державі чи іншій регулюється законодавством для підтримки порядку і урегульованості будь – яких процесів. Існує ряд інструкцій, які регулюють і контролюють фінансову стійкість і всі її складові.
В Україні правове забезпечення підприємницької діяльності гарантується насамперед Господарським кодексом, ухваленим Верховною Радою. Ключовими його розділами є: 1) загальні положення щодо підприємництва (суб'єкти, свобода, обмеження, принципи та організаційні форми); 2) умови здійснення підприємництва (державна реєстрація, право наймання працівників і соціальні гарантії, відповідальність суб'єктів, припинення діяльності); 3) стосунки підприємця і держави (гарантії прав, державні підтримка та регулювання, діяльність іноземних підприємств, міжнародні договори).[1, с.1].
Важливе значення має Закону України ”Про господарські товариства ”В законі вказано найменування товариства, строк його діяльності, державна реєстрація та інше. Господарськими товариствами цим Законом визначаються підприємства, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни. В Законі також вказано, що якщо в установчих документах товариства не вказано строк його діяльності, то товариство визначається створеним на невизначений строк. Акціонерні товариства за Законом повинно діяти на підставі установчого договору і статуту. [2, с.2].
У таблиці представлено перелік чинних законів, постанов, указів та інших офіційно-розпорядчих документів нормативної та довідкової бази, що регулюють діяльність даного підприємства.
Таблиця 1.1.
Нормативно-законодавчі акти, що регулюють діяльність ВАТ
Підведемо підсумки, що процес стратегічного фінансового планування є необхідним елементом управління економікою промислових підприємств. На мою думку, процес стратегічного фінансового планування – це процес планування надходжень і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимальних співвідношень у розподілі доходів підприємств.
Процес стратегічного фінансового планування потрібний, в першу чергу, для збереження фінансової роботи підприємства, а з іншого боку – для уникнення накопичення зайвих ліквідних засобів.
Основне завдання процесу – це забезпечення нормального відтворювального процесу необхідними джерелами фінансування та використання.
Кожне підприємство, організація чи установа повинна базуватися на певних Законах України, Постановах Верховної Ради, Указах Президента України. ВАТ “Бродівський консервний завод” також підпорядковується певним законам, постановам і указам, які вже вище згадувалися. По них чітко видно, що підприємство діє на підставі статуту. Товариство може займатися будь – якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Закон України “Про господарські товариства” визначає поняття і види господарських товариств( акціонерне товариство), правила їх створення, діяльності, а також права і обов’язки їх учасників та засновників. Під організаційно – господарськими відносинами у Кодексі розуміють відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно – господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Кризовий стан, в якому опинилася значна частина промислових підприємств України в період політичної та економічної трансформації, потребує застосування жорстких, але водночас ефективних заходів, спрямованих на зміцнення фінансової стійкості.
Мамонтова Н. А. притримується думки, що для підтримання фінансової стійкості підприємства необхідно використовувати фінансову стратегію. Поняття “стратегія” означає розробку конкретних завдань і альтернативних шляхів їх реалізації, сукупність яких дає змогу досягнути поставленої мети. Серед стратегічних цілей підприємства необхідно визначити напрями його діяльності на перспективу: вдосконалення якості своєї продукції, досягнення ефективності виробництва за найменших витрат, забезпечення результативності технологій, зниження собівартості й забезпечення достатнього рівня рентабельності [28, с.106]. Німецький вчений Д. Чалдер вважає, що стратегія — це визначення основних довгострокових завдань і мети підприємства, прийняття курсу дій і розподіл ресурсів, необхідних для досягнення поставленої мети.
На основі розробленої фінансової стратегії необхідно забезпечити фінансову стійкість підприємства, тобто: щоб стабільно реалізовувалась продукція підприємства і своєчасно надходила оплата за неї від дебіторів, а отриманих коштів було достатньо для виконання зобов'язань із бюджетом, постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Організація стратегічного управління фінансовою стійкістю на вітчизняних підприємствах дасть змогу зміцнити рівень стійкості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління фінансами підприємств в умовах трансформації економічного механізму в Україні.
Розділ ІІ. Аналітична частина
2.1Фінансово – господарська діяльність ВАТ “Бродівський консервний завод”
ВАТ “ Бродівський консервний завод” засновано згідно наказу РВ ФДМУ по Львівській області від 26.03.1997р. №420 шляхом перетворення державного підприємства Бродівський консервний завод у відкрите акціонерне товариство із збереженням його профільності, технологічної єдності виробництва та цілісності майнового комплексу і технологій відповідно до законів України. Матеріально-технічною базою послужили приміщення млина та будинку перестарілих, які не були зруйновані під час війни.
Для розширення асортименту продукції та максимальної механізації виробничих процесів було використано обладнання, яке було використано заводу/ фірми “Ланг”- Угорщина.
ВАТ “Бродівський консервний завод” аналізується по випуску плодоовочевих консервів, тому метоюдіяльності підприємства є задоволення потреб його послугами.
Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний і інші рахунки в банках; товарний знак, який затверджується правлінням товариства і реєструється згідно з чинним законодавством; печатку зі своєю назвою.
Фінансовий стан підприємства, його стійкість багато в чому залежить від оптимальності структури джерел капіталу (співвідношення власних і позичкових коштів), від оптимальності структури підприємства і, в першу чергу, від співвідношення власних і обігових коштів, а також від зрівноваженості активів і пасивів підприємства за функціональною ознакою.
Тому спершу необхідно проаналізувати структуру джерел підприємства й оцінити ступінь фінансової стійкості фінансового ризику. З цією метою розраховують певні показники. Відповідні фінансові показники відтворюють якісну характеристику фінансової стійкості підприємства в розрізі найважливіших складових фінансово - господарської діяльності.
Використаємо дану методику для визначення показників фінансової стійкості ВАТ “Бродівський консервний завод”. Наведені показники розглянуті в динаміці за 3 роки роботи даного підприємства (2003 – 2005роки). При визначенні фінансових співвідношень використані дані бухгалтерського балансу та "Звіту фінансові результати" підприємства.
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)
Ка = власний капітал/загальна валюта нетто-балансу
Ка2003 = 500/ 19130,3 * 100 = 2
Ка2004 = 2022,1 / 12231,4 * 100 =16
Ка2005 = 982,3 /13912,1 * 100= 7
Рис. 2.1Динаміка зміни коефіцієнта незалежності протягом 2003 – 2005р.р.
Він характеризує, яка частина активів підприємства сформована за рахунок власних і прирівняних до них джерел коштів. Провівши розрахунки показників ефективного фінансового стану підприємства за 2003 і 2005 роки, робимо висновки, що цей показник не дотягує до 0,51. Він характеризує частку власників підприємства в загальній сумі валюти балансу. Що більше значення цього показника, то більшою є фінансова стійкість даного підприємства та незалежність його від кредиторів. Наприклад у першому випадку 0.02 — означає, що активи підприємства на 2% забезпечено власними коштами. Решта 98% фінансуються за рахунок боргових зобов’язань. Така величина є неприйнятною — борги не покриваються власним капіталом. Якщо К < 0,5, то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів.
Коефіцієнт незалежності - наріжний камінь аналізу ділової активності спільних, малих, середніх, акціонерних та інших підприємств, оскільки характеризує інтереси засновників, власників акцій та кредиторів. При аналізі кредитного ризику в зарубіжній практиці вважають, що коефіцієнт автономії слід підтримувати на достатньо високому рівні через те, що він відображає стабільну фінансову структуру саме таких коштів, якій віддають перевагу кредитори. Вона виражається в невисокій питомій вазі позичкового капіталу і більш високому рівні фондів, забезпечених власними коштами. Це знижує рівень кредитного ризику, оскільки є захистом від великих втрат у період депресії та гарантією одержання кредиту.
Коефіцієнт фінансової залежності
Кфз = загальна валюта нетто-балансу/власний капітал
Кфз2003 = 19130,3 / 500 = 38,2
2)Кфз2004 = 12231,4 / 2022,1 = 6,04
2) Кфз2005 = 13912,1 / 982,3 = 14,16
Рис.2.2.Динаміка зміни коефіцієнта залежності протягом 2003 – 2005р.р.
Це обернений показник до показника фінансової незалежності. Він показує, яка сума активів припадає на рубль власних коштів. Якщо його величина дорівнює 1, то це означає, що всі активи підприємства сформовані тільки за рахунок власного капіталу.
Коефіцієнт фінансової стійкості
Кфс = власний капітал+довгост.зобов’язання/загальна валюта нетто-балансу
3) Кфст2003 = (500+6583,5)/19130,3 * 100 = 37
3) Кфст2004 = (2022,1+6528,6)/12231,4 * 100= 69
3) Кфст2005 = (982,3+25,8)/13912,1 * 100 = 57
Рис. 2.3Динаміка зміни коефіцієнта фінансової стійкості протягом 2003 – 2005р.р.
Особливо велике значення при аналізі фінансового стану всіх підприємницьких структур, у тому числі й зарубіжних, надається коефіцієнту фінансової стійкості. Він показує питому вагу в загальній вартості майна від усіх джерел коштів, які підприємство може використати в своїй поточній діяльності без втрат для кредиторів, обмежує вкладення короткотермінових позичених коштів у формуванні майна підприємства тільки тими активами, які легко реалізуються і швидко повертаються в грошову форму
Загальноприйнятим є оптимальне значення на рівні 70-75%. Якщо цей показник менший 50%, підприємство може бути банкрутом. Розглянувши одержані дані можна зробити висновок, що даний коефіцієнт є досить високим та стабільним, що і свідчить про те, що ВАТ “Бродівський консервний завод” є фінансово стійким в йому не загрожує банкрутство, хоча цю стабільність потрібно підтримувати. На мою думку, для підтримання фінансової стійкості доцільно залучати кошти від внесків засновників або отримані в результаті додаткового випуску акцій. Адже при використанні цих коштів не потрібно сплачувати відсотків за користування ними, а сплачуються лише дивіденди наприкінці року за наявності прибутку. Але таких джерел часто не вистачає для забезпечення виробничих потреб підприємства, тому воно змушене залучати позики банків.
Коефіцієнт поточної заборгованості:
К пз = короткострокові зобов’язання / загальна валюта нетто-балансу
4) Кпз2003 = 13046,8/19130,3 * 100 = 68
4) Кпз2004 = 3680,7/12231,4 * 100 = 30
4) Кпз2005 = 12904,0/13912,1 * 100 = 92
Рис.2.4. Динаміка зміни коефіцієнта коефіцієнт заборгованості протягом 2003 – 2005р.р.
Показує, яку частину активів сформовано за рахунок позикових ресурсів короткострокового характеру.
Коефіцієнт заборгованості - найвагоміший показник, що свідчить про фінансову автономність підприємства (незалежність) від залучення позичених коштів. Він показує, скільки позичених коштів залучає підприємство на 1 грошову одиницю власних коштів. Оптимальне значення 0,3-0,5 (30 – 50%). Критичним значенням цього коефіцієнта вважається одиниця. Якщо цей показник більший від одиниці фінансова автономність підприємства сягає критичної точки. Однак, економісти вважають, що при високих показниках оборотності коштів критичне значення коефіцієнта може перевищувати одиницю без істотних наслідків для фінансової автономії.
У свою чергу для характеристики структури довгострокових джерел фінансування розраховують і аналізують такі показники:
Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел
Кнкдж = власний капітал / власний капітал + довгострокові зобов’язання
5) Кнкдж2003 = 500/(500+6583,5) * 100 = 7
5) Кнкжд2004 = 2022,1/(2022,1+6528,6) * 100 = 23
5) Кнкжд2005 = 982,3/(982,3+25,8) * 100 = 97
Рис.2.5. Динаміка зміни коефіцієнта фінансової незалежності капіталізованих джерел за 2003-2005р.р.
Коефіцієнт фінансової залежності капіталізованих джерел
Кфзкд = довгострокові зобов’язання / власний капітал + довгострокові зобов’язання
6) Кзкдж2003 = 6583,5/(500+6583,5) * 100=92
6) Кзкдж2004 = 6528,6/ (2022,1+6528,6) * 100 = 76
6) Кнздж2005 = 25,8/(982,3+25,8) * 100 = 2
Рис.2.6. Динаміка зміни коефіцієнта фінансової залежності капіталізованих джерел за 2003-2005р.р.
Підвищення рівня цього показника, з одного боку, свідчить про посилення залежності від зовнішніх кредиторів, а з іншого про ступінь фінансової надійності підприємства і довіри до нього з боку банків і населення.
Коефіцієнт покриття боргів власним капіталом (коефіцієнт платоспроможності)
К покр = власний капітал / залучений капітал
7) Кпокр2003 = 500/(6583,5+13046,8) * 100 =25
7) Кпокр2004 = 2022,1/(6528,6+3680,7) * 100 =19
7) Кпокр2005 = 982,3/(25,8+12904,0) * 100 =7
Рис.2.7. Динаміка зміни коефіцієнта платоспроможності за 2003-2005р.р.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу
8) Км 2003= ( 962,4 + 364,3 - 9524,9) / ( 962,4+ 364,3) = - 6,2
8)Км2004 = (5162,0 – 12114,2) / 5162 = -1,35
8) Rv2005 = (2022.1 – 9515.8) / 2022.1 = -3.7
Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності підприємства. Збільшення цього коефіцієнта позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами.
Коефіцієнт фінансового лівереджу, або коефіцієнт фінансового ризику
Кфл = залучений капітал / власний капітал
9) Кфл2003 =(6583,5+13046,8)/500 * 100 =39,26
9) Кфл2004 =(6528,6+3680,7)/2022,1 * 100 =50,4
9) Кфл2005 = (25,8+12904,0)/982,3 *100 = 13,16
EMBED Excel.Chart.8 \s
Рис.2.8.Динаміка зміни коефіцієнта фінансового лівериджу за 2003-2005р.р.
Цей крефіцієнт вважається одним із основним індикаторів фінансової стійкості.Чим вище його значення, тим вищий ризик вкладення капіталу в це підприємство.
У ринковій економіці велика частка власного капіталу і її зростання зовсім не означають поліпшення становища підприємства,можливості швидкого реагування на зміну ділового клімату. Навпаки, використання позикових коштів свідчить про гнучкість підприємства, його здатність знаходити кредити і повертати їх, тобто про довіру до нього в діловому світі.
Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством залучених коштів, яке впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного капіталу. Тобто фінансовий леверидж уявляє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою залучених коштів в обсязі капіталу, що використовується підприємством, що дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал.
Найбільш узагальнюючим показником серед розглянутих вище є коефіцієнт фінансового лівереджу.усі ці показники тією чи іншою мірою визначають його величину.
Динаміка коефіцієнта фінансового лівереджу залежить від зміни:
структури активів підприємства (зі збільшенням частки необоротних і скорочення оборотних активів коефіцієнт фінансового лівереджу за інших однакових умов має знижуватися, і навпаки)
фінансової політики (консервативної, помірної, агресивної)
коефіцієнт фінансового лівереджу є не лише індикатором фінансової стійкості, а й дуже впливає на збільшення або зменшення величини прибутку і власного капіталу підприємства.
Він складається з двох основних елементів:
диференціала фінансового лівереджу, тобто з різниці між рентабельністю сукупних активів і середньою ціною залученого капіталу.
Коефіцієнт фінансового лівереджу. Він є саме тим важелем, за допомогою якого збільшується позитивний чи негативний ефект , одержаний за рахунок диференціала.
Він показує у скільки разів темпи приросту чистого прибутку перевищують темпи приросту до виплати процентів і податків. Це перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового важеля, однією зі складових якого є його плече. Збільшуючи, чи зменшуючи плече важеля залежно сформованих умов , можна впливати на прибуток власного капіталу.
Зростання фінансового лівереджу супроводжується підвищенням ступення фінансового ризику, повязаного з можливою недостатністю коштів для виплати процентів за кредит і позики. Незначна зміна бруто – прибутку і рентабельності інвестованого капіталу в умовах високого лівереджу може призвести до значної зміни чистого прибутку, що небезпечно при спаді виробництва.
Таблиця 2.1
Аналіз показників фінансової стійкості ВАТ ”Бродівський консервний завод”
за 2003-2005рр.
Показники рентабельності - є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства. Всі вони показують, скільки одиниць прибутку (чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).
Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.
На рівень показників рентабельності впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Кількісна оцінка кожного чинника на рентабельність допомагає оцінити саме його внесок і прийняти рішення про розробку певного напрямку щодо досягнення бажаного рівня рентабельності.
З метою аналізу рентабельності підприємства були розраховані наступні показники:
Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації;
Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності;
Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності;
Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком.
1 Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації -показує, скільки припадає прибутку від реалізації на одиницю виручки.
Рр= Прибуток від реалізації/виручка
Рр2003 = 1173,5-48,8/4994,9 = 0,23
Рр2004 = 1913,6-955,6-12,5/5421,3 = 0,18
Рр2005 = 2171,6-1391,1-8,7/4837,1 = 0,16
2 Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності показує, скільки прибутку від операційної діяльності припадає на одиницю виручки.
Ро = прибуток від операційної діяльності/виручка
Ро = 3055,5 / 4994,9 = 0,62
Ро = 574,2 / 5421,3 = 0,11
Ро = 3627,8/ 4837,1= 0,75
З Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності показує, скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи.
Ра = чистий прибуток / виручка
Ра2003 = 01913,6/ 4994,9 = 0,38
Ра2004 = 574,2 / 5421,3 = 0,11
Ра2005 = 2522,1 / 4837,1 = 0,53
4 Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком -показує, скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки.
Ррп = чистий прибуток/виручка
Ррп = 574,2 / 4994,9 = 0,11
Ррп = 2522,1 / 5421,3 = 0,46
Ррп = 1039,8 / 4837,1 = 0,21
Найповніше фінансову стійкість підприємства може бути розкрито на основі вивчення рівноваги між статтями активу і пасиву балансу. Здійснимо оцінювання фінансової стійкості активів і пасивів аналізованого підприємства. Власний капітал у балансі відображають загальною сумую в розділі І пасиву балансу. Щоб визначити, скільки власногокапіталу вкладено в довгострокові активи, необхідно від загальної суми активів відняти довгострокові кредити банку для інвестицій у нерухомість.
Частку власного капіталу і частку залученого капіталу у формувані необоротних активів визначають так:
Частка власного капіталу
Чвк2003 = (10687,2-6583,6)/10687,2 = 0,38
Чвк2004 = (9515,8-6528,6)/9515,8 =0,31
Чвк2005 =(7766,0-25,8)/7766,0 =0,99
Частка залученого капіталу
Чзк 2003 = 6583,5/10687,2=0,61
Чзк2004 = 6528,6/9515,8 =0,68
Чзк2005 = 25,8/7766,0 = 0,003
Щоб дізнатися, яка сума власного капіталу використовується в обігу, необхідно від загальної суми власного капіталу і довгострокових зобовязань відняти ту частину, яка вкладена в необоротні активи і витрати майбутніх періодів:
Власний оборотний капітал = р.260 – р.620
Вок2003 = 8443,1 – 13046,8 = -4603,7
Вок2004 = 2715,6 - 3680,7 = -965,00
Вок2005 = 6146,1 – 12904,0 = -6757,9
Цей самий результат можна отримати і іншим способом: від загальної суми поточних активів відняти поточні зобовязання.
Частка власного і позичкового капіталу у формуванні оборотних активів визначається так:
Чвк = Власний оборотний капітал/оборотні активи
Чвк2003 =(8443,1-13046,8)/8443,1 =-0,55
Чвк2004 = (2715,6-3680,6)/2715,6 = -0,36
Чвк2005 =(6146,1-12904,0)/6146,1 =-1,1
Чпк = Короткострокові зобовязання/оборотні активи
Чпк2003 = 13046,8/8443,1 = 1,55
Чпк2004 = 3680,6/2715,6 = 1,36
Чпк2005 = 12904,0/6146,1 = 2,10
Одним із індикаторів фінансового стану підприємства є його платоспроможність, тобто наявними грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобовязання. Розрізняють поточну платоспроможність, що очікується в короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективі.
Поточна(технічна) платоспроможність означає наявність у достатньому обсязі коштів і їхніх еквівалентів для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення.Звідси основними індикаторами поточної платоспроможності є наявність достатньої суми коштів і відсутність у підприємства прострочених боргових зобовязань.
Перспективна платоспроможність забезпечується погодженістю зобовязань і платіжних засобів протягом прогнозного періоду, що, в свою чергу, залежить від складу, обсягів, складу і швидкості лозрівання поточних зобовязань до погашення. При внутрішньому аналізі платоспроможність прогнозується на підставі вивчення грошових ...