Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Проблема обґрунтування ефективності інвестиційного проекту.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ANOTATION
Bachelor work is devoted to the problem of обґрунтування efficiency of investment project. In the first part there are the considered theoretical aspects of efficiency of investment project, described basic methods of обґрунтування investment decisions, the basic types of investment projects are certain.
A legislative and normative base which is used for research of this problem is analysed in the second part.
In the third part information of efficiency of application of investment projects is analysed in the special economic area of "Yavoriv".
АНОТАЦІЯ
Бакалаврська робота присвячена проблемі обґрунтування ефективності інвестиційного проекту. У першій частині розглянуті теоретичні аспекти ефективності інвестиційного проекту визначено основні види інвестиційних проектів, описані основні методи обґрунтування інвестиційних рішень,.
У другій частині аналізується законодавча і нормативна база, яка використовується при дослідженні даної проблеми.
У третій частині аналіз ефективності застосування інвестиційних проектів у спеціальній економічній зоні “Яворів”.
ЗМІСТ TOC \o "1-2" \h \z \u
HYPERLINK \l "_Toc138121303" ВСТУП PAGEREF _Toc138121303 \h 5
HYPERLINK \l "_Toc138121304" РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБГРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ PAGEREF _Toc138121304 \h 8
HYPERLINK \l "_Toc138121305" 1.1. Теоретичні основи ефективності інвестиційних проектів PAGEREF _Toc138121305 \h 8
HYPERLINK \l "_Toc138121306" 1.2. Методи обґрунтування інвестиційних рішень PAGEREF _Toc138121306 \h 19
HYPERLINK \l "_Toc138121307" 1.3 Оцінка ефективності з врахуванням спеціальних економічних зон PAGEREF _Toc138121307 \h 40
HYPERLINK \l "_Toc138121308" РОЗДІЛ 2. ЗАКОНОДАВЧА ТА НОРМАТИВНА БАЗА ОБҐРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ НА ПРИКЛАДІ СПЕЦІАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗОНИ “ЯВОРІВ” PAGEREF _Toc138121308 \h 45
HYPERLINK \l "_Toc138121309" 2.1. Закони України, щодо регулювання спеціальних (вільних) економічних зон в Україні PAGEREF _Toc138121309 \h 45
HYPERLINK \l "_Toc138121310" 2.2. Закони України, щодо інвестиційної діяльності в Україні PAGEREF _Toc138121310 \h 56
HYPERLINK \l "_Toc138121311" 2.3. Постанови Верховної Ради PAGEREF _Toc138121311 \h 59
HYPERLINK \l "_Toc138121312" РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ СТАНУ ПРОБЛЕМИ З ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА PAGEREF _Toc138121312 \h 62
HYPERLINK \l "_Toc138121313" 1.3. Загальний аналіз показників діяльності СЕЗ „Яворів” PAGEREF _Toc138121313 \h 62
HYPERLINK \l "_Toc138121314" 3.2. Результати функціонування спеціального режиму PAGEREF _Toc138121314 \h 65
HYPERLINK \l "_Toc138121315" 3.2. Фінансові результати PAGEREF _Toc138121315 \h 67
HYPERLINK \l "_Toc138121316" Висновки PAGEREF _Toc138121316 \h 74
HYPERLINK \l "_Toc138121317" Список використаних джерел PAGEREF _Toc138121317 \h 77
HYPERLINK \l "_Toc138121318" Додатки PAGEREF _Toc138121318 \h 81
ВСТУП
Розв’язання проблем трансформації національної економіки України на ринкових засадах, перехід до нових прогресивних технологічних процесів вимагає залучення значних обсягів інвестицій. За оцінками спеціалістів для створення повноцінної експортноорієнтованої економіки Україні необхідно 40-50 млрд.дол. США. Внутрішні можливості інвестування наразі обмежені і залежать від загальноекономічної ситуації в Україні, яка на сьогодні негативно позначається на всіх інвестиційних процесах.
Інвестиції, у тому числі іноземні, є не лише механізмом розвитку, але й способом регулювання економіки шляхом переливання капіталу. На сучасному етапі розвитку ринку іноземні інвестиції виступають основним джерелом отримання новітніх конкурентоздатних технологій. Купівлю українських підприємств чи їх частки, тобто здійснення процесів злиття (поглинання), іноземні інвестори розглядають як привабливий спосіб інвестування з тих позицій, що зменшується ризик із-за неефективного менеджменту. Разом з тим збільшуються шанси застосування передового досвіду у сфері отримання нових технологій та оборотних коштів в період затяжної кризи.
Багато країн світу, і в тому числі — з розвинутою економікою, до сить ефективно використовували нові форми інтеграції виробництва для одержання значних обсягів інвестицій. Досить велике поширення діста ли територіальні формування у вигляді спеціальних (вільних) економіч них зон (СЕЗ). Тому сьогодні СЕЗ розглядаються Україною як один з інструментів досягнення відкритості національної економіки світові та стимулювання міжнародного економічного співробітництва. До цілей, які держава ставить при створенні СЕЗ, належать розв'язання проблем зайнятості та формування нових робочих місць; активізація зовнішньої торгівлі; стимулювання припливу іноземних інвестицій; активізація обміну знан нями і технологіями, тобто досягнення нової інноваційної якості економіки; розширення експортної бази або розвиток імпортозаміщення; збільшення обсягів зовнішніх надходжень і поліпшення платіжного ба лансу; ефективне використання місцевих ресурсів, тощо. Одночасно формування спеціальних (вільних) економічних зон може розглядатися в Україні як засіб розв'язання проблем депресивних старопромислових або слабозаселених районів з низьким рівнем економічного розвитку.
Метою бакалаврської роботи є обгрунтування ефективності інвестиціійних проектів, а також особливості формування інвестиційних проектів в окремих спеціальних (вільних) економічних зонах. Об’єктом дослідження є діяльність спеціальної економічно зони “Яворів”, зокрема обгрунтування ефективності інвестиційних проектів.
Основними завданнями, які ставились при написанні роботи були:
опрацювати наукову, навчально-методичну літературу, розробки пов’язані з обгрунтування ефективності інвестиційного проекту;
розглянути законодавчу і нормативну базу, шо стосується ефективності інвестиційного проекту;
провести аналіз стану спеціальної економічної зони “Яворів”.
В роботі наведено сутність та інвестиційних проектів. Наведено методики обґрунтування ефективності інвестиційних проектів, а також у спеціальних економічних зонах
Універсального методу на всі випадки життя немає. Але маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть умовні, легше прийняти заключне рішення. Прийняття інвестиційного рішення неможливе без врахування наступних факторів: вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту, альтернатива доступних проектів, обмеження фінансових ресурсів, доступних для інвестування, ризик, пов’язаний з прийняттям того чи іншого рішення і т.д.
Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напрямку різна. Важливим є питання про розмір інвестицій. Так, рівень відповідальності, пов’язаної з прийняттям проектів вартістю 1 млн.грн. та 100 млн.грн., різний. Тому повинна бути різна глибина економічного аналізу проекту, який слід виконати перед прийняттям заключного рішення. Крім того, в багатьох фірмах практика диференціації права прийняття рішення щодо інвестиційного проекту стає звичним явищем. Це обмежує максимальну величину інвестицій, в рамках якої, той чи інший керівник може приймати рішення самостійно. Нерідко рішення повинні прийматися в умовах, коли в наявності є ряд альтернативних або взаємонезалежних проектів. В цьому випадку необхідно зробити вибір одного чи декількох проектів, за їх критеріями. Ми бачимо, що таких критеріїв може бути декілька, а ймовірність того, що один проект буде найкращим за всі інші по всім критеріям, як правило, значно менше одиниці. В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування багато, але будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБГРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
1.1. Теоретичні основи ефективності інвестиційних проектів
В економічній літературі є широке тлумачення термінів: «ефект» і «ефективність», але цілковитої узгодженості цих понять у різних авторів не спотстерігається. Тому необхідно конкретизувати значення цих понять.
Ефект – це кінцевий результат, що очікується або фактично досягається за рахунок здійснення інвестицій. Він може виражатися у додатковій сумі товарообігу (обсягу продажу), валового або чистого доходу (прибутку), грошового потоку, тобто суми чистого прибутку і амортизаційних відрахувань з вартості матеріальних і нематеріальних активів фірми.
Ефективність характеризує кількісне співвідношення показників результатів і витрат на їх досягнення [1, с. 100].
Термін "інвестиційний проект" має подвійний зміст: з одного боку, його можна трактувати як діло, захід, що передбачає здійснення комплексу будь-яких дій для забезпечення досягнення нових цілей чи результатів (близькими за змістом в цьому випадку є терміни "господарський захід", робота, комплекс робіт, проект), з іншого боку, як систему організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення будь-яких дій чи таких, що описують такі дії.
Під інвестиційним проектом розуміється пакет документів, який його описує і, як правило, він містить перелік окремих документів [4, c. 495]:
● техніко-економічне обґрунтування проекту, яке повинно включати розрахунок окупності. проекту;
● контрактна документація (матеріали для проведення або результати тендерних торгів, проведення переговорів з потенційними інвесторами, розробка робочої документації);
● підсумки аналізу фінансового стану підприємства-реципієнта (ліквідність обігових активів, структура залучення обігових коштів, прибутковість діяльності, оборотність капіталу), який може бути оформлений у вигляді аудиторського висновку;
● вимоги до складу і змісту вихідних даних щодо проведення оцінки
ефективності проекту та інше.
Підсумовуючим документом інвестиційного проекту, який передує прийняттю остаточного рішення про його реалізацію, є техніко-економічне обґрунтування. Техніко-економічне обґрунтування включає наступні основні розділи [4, c. 495]:
загальні передумови й історія проекту – ім’я й адреса ініціатора проекту, передумови розроблення проекту, мета (корпоративна) і загальні риси передбачуваної стратегії проекту, включаючи географічний регіон, частку ринку (внутрішнього, зовнішнього), плановану стратегію конкуренції (лідерство на витратах, диференціацію продукції), місце розташування проекту (орієнтація стосовно ринку чи ресурсів);
загальний аналіз ринку і концепція маркетингу - результати маркетингових досліджень (ділове середовище, цільовий ринок, сегментація ринку, канали збуту, конкуренція, життєві цикли попиту і продукту), показники попиту (кількість, ціни) і пропозиції (минулі, досягнуті і перспективні обсяги постачання), обґрунтування маркетингових стратегій для досягнення цілей проекту й опис концепції маркетингу;
сировина і постачання — ситуація з наявністю сировини, виробничих матеріалів і компонентів, потреби в постачаннях матеріальних ресурсів, план і управління постачанням;
місце розташування і навколишнє середовище - місце розташування й обрана ділянка для реалізації проекту з огляду екологічного впливу, соціально-економічної політики, стимулів і обмежень, інфраструктурних умов, обґрунтування вибору місця розташування, основні витрати, що відносяться до облаштування місця розташування;
проектування і технологія - виробнича програма і потужність підприємства, опис обраної технології, її переваги і недоліки, життєвий цикл, спосіб передачі технології, навчання, контроль якості, виробнича структура підприємства (виробничі приміщення, устаткування, спосіб їхнього залучення, вартість), основні роботи з капітального будівництва;
організація і накладні витрати - організаційна структура і засоби управління;
трудові ресурси - соціально-економічне і культурне середовище стосовно вимог проекту, наявність трудових ресурсів, вимоги до набору і навчання, вимоги до найманого персоналу (чисельність і професійно-кваліфікаційна структура), витрати по залученню й утриманню персоналу;
схема реалізації проекту - тривалість капітального будівництва і монтажу устаткування, пусконалагоджувальних робіт, освоєння виробництва, перелік дій по своєчасному здійсненню проекту;
фінансовий аналіз і оцінка інвестицій - критерії оцінки інвестицій (економічні, науково-технічні, соціальні, інші), інвестиційні витрати (величина, джерела), поточні виробничо-збутові витрати, очікувані фінансові результати, фінансування проекту (умови залучення власного і позичкового капіталу), оцінка інвестицій - прибуток, термін окупності інвестицій, чистий грошовий потік, дисконтований грошовий потік, внутрішня норма рентабельності стосовно до різних категорій учасників проекту, вплив на навколишні умови, аналіз невизначеності і ризику, можливі засоби управління ризиком;
висновки, що визначають головні переваги і недоліки проекту, ймовірність його успішної реалізації.
Прогноз фінансових показників є вихідним пунктом оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту.
Якщо на цьому етапі аналізу проекту отриманий неприйнятний результат, то це може бути підставою повернення для перегляду вихідних передумов, покладених в основу фінансового прогнозу, або відхилення інвестиційного проекту як економічно неспроможного [4, c. 496].
При одержанні позитивної оцінки ефективності аналізованого проекту варто детально вивчити різні варіанти фінансування проекту з урахуванням існуючих обмежень на обсяги залучення власного і стороннього капіталу.
Оскільки залучення позикового капіталу може істотно вплинути на структуру грошових потоків при реалізації проекту, то за результатами вибору альтернативних джерел фінансування проекту інвестору необхідно оцінити ефективність використання власного капіталу, інвестованого в проект. За результатами таких оцінок приймається рішення про доцільність реалізації проекту за критерієм його економічної ефективності і розробляється комплексний план реалізації проекту В останні роки у господарській практиці склалися визначені стандарти при офор мленні проектів у вигляді бізнес-планів[4, c. 495].
Прогноз економічних показників інвестиційного проекту базується на результатах оцінки ринкових перспектив реалізації проекту і призначений для визначення його фінансової спроможності. Фінансова незалежність полягає в здатності фірми вчасно і у повному обсязі виконувати фінансові зобов'язання, що виникають у зв'язку з реалізацією проек ту, з одного боку, а з іншого боку — в одержанні інвестором прибутку не меншого, ніж він міг би отримати при найкращому альтернативному використанні підприємницьких зусиль і вкладеного в проект капіталу.
Перший з цих факторів вимагає дотримання позитивного сальдо балансу надходжень і платежів коштів протягом реалізації інвестиційного періоду, а другий — позитивної оцінки економічної ефективності інвестицій у проект [4, cт. 497].
До складу ключових економічних показників проекту відносяться [4, c. 498]:
інвестиційні і поточні витрати, вихідний грошовий потік (Cash Out Flow - СОF) - включає інвестиційні витрати, що визначають величину початкових капітальних вкладень у проект, а також поточні фінансові платежі за проектом, які охоплюють поточні витрати без врахування амортизаційних відрахувань на необоротні активи, залучені в проект. Амортизаційні відрахування є за формою номінальними грошовими витратами, оскільки вони входять до складу витрат економічного суб'єкта, зменшуючи оподатковуваний прибуток, однак, реально вони не виплачуються зовнішнім агентам і акумулюються економічним суб'єктом, який здійснює реалізацію проекту;
фінансові результати проекту, вхідний грошовий потік (Cash in Flow – СІF), надходження від реалізації інвестиційного проекту визначаються джерелами, термінами і розмірами надходжень коштів (готівки, поступлень на банківські рахунки чи в касу) господарського суб'єкту, який здійснює реалізацію проекту.
Джерела надходження коштів для реалізації інвестиційного проекту [4, c. 499]:
виторг від реалізації продукції (послуг)
кредити і позики зовнішніх агентів
акціонерний капітал, мобілізований за рахунок емісії акцій
виторг від реалізації активів, що залучаються в проект і оцінюваних на момент завершення проекту
інші позареалізаційні доходи, пов'язані з реалізацією проекту
Грошовий потік визначається як сукупність коштів, що реально надходять на рахунки чи в касу господарського суб'єкту у результаті реалізації проекту (вхідний грошовий потік) і виплачуваних зовнішнім агентам (вихідний грошовий потік).
Чистий грошовий потік (Net Cash Flow - NCF ) визначається як різниця між реальним притоком і реальним відтоком грошових коштів, здійснюваних протягом визначеного інтервалу часу реалізації інвестиційного проекту [4, c. 500]:
NCFt = CIFt - COFt, (1.1)
де NCFt - чистий грошовий потік в інтервалі часу t, грошових одиниць;
CIFt - вхідний грошовий потік в інтервалі часу t, грошових одиниць;
COFt - вихідний грошовий потік в інтервалі часу t, грошових одиниць.
До показників ефективності інвестиції належать: термін окупності інвестицій, індекс прибутковості, внутрішня норма рентабельності, чистий дисконтований (приведений) дохід.
Термін окупності - період, протягом якого інвестиції будуть повернуті за рахунок прибутку, одержаного від реалізації інноваційного проекту. При використанні показника потрібно враховувати, що EMBED Equation.3на ефективність інвестицій діє фактор часу [4, c. 500]:
EMBED Equation.3 (1.2)
де Кz - капітальні затрати на реалізацію інвестиційного проекту, грошових одиниць.
Гривня або інша грошова одиниця, одержана завтра, не еквівалентна сьогоднішній. Це пов'язано з інфляцією, ризиком, можливостями альтернативного використання капіталу, доходами, одержаними за межами строків окупності. Тобто сьогоднішня цінність майбутніх доходів повинна бути виміряна з урахуванням цих факторів. Отже, що строк окупності можна використовувати не в якості критерію вибору інвестиційного проекту, а у вигляді обмеження при прийнятті рішення. Це означає, якщо строк окупності більше якогось прийнятого граничного значення, то інвестиційний проект не доцільно розглядати.
Оскільки тривалість реалізації інвестиційних проектів є значною і вимірюється роками, перед інвесторами постає питання співмірності сьогоднішніх грошових витрат і доходів, які він може отримати в майбутньому. З плином часу вартість грошей змінюється. Інвестори віддають перевагу грошам, які є сьогодні, а не тим, що будуть завтра, бо вони дають їм змогу з наявних грошей робити ще гроші. До причин втрати грішми своєї вартості можна віднести: інфляцію, ризик, схильність до ліквідності
У фінансовому та інвестиційному аналізі надходження майбутніх періодів приводять до теперішнього рівня за допомогою методу дисконтування, а поточного рівня витрат до майбутнього періоду методом нарощування.
Основою дисконту є процентна ставка. Доцільною ставкою дисконту є гарантована, без ризикова процентна ставка від майбутніх потоків грошей, наприклад, від державних цінних паперів. Для проектів, що фінансуються різними приватними інвесторами майбутні грошові потоки не завжди є гарантованими. За умов невизначеності майбутніх доходів в наступні роки при розрахунку чистої сьогоднішньої вартості проекту, як правило, збільшують ставку дисконту, враховуючи надбавки за ризик.
Оцінка інвестиційних проектів здійснюється за допомогою ставки порівняння. Зміст цього показника полягає у визначенні темпу зниження цінності грошових ресурсів [4, c.500].
Найбільш складна проблема - визначення величини складових коефіцієнта дисконтування. Якщо інвестор проводить розрахунок в поточних (реальних з врахуванням інфляції) цінах, то ставка дисконтування для різних періодів часу може мати різне значення. Беручи до уваги, що більшість проектів не може бути конкретно розрахована в постійних цінах, то виникає серйозна проблема обґрунтування правильного вибору ставок дисконта.
В якості мінімальної норми прибутку може виступати також найменший гарантований рівень дохідності, який склався на ринку капіталів, тобто нижня межа вартості капіталу, наприклад, облікова ставка Національного банку.
Для підприємств, які здійснюють витрати на інвестиційні про екти, в якості коефіцієнта дисконтування можна використати середньозважену вартість постійного (акціонерного і довгостроково залученого) капіталу, яка визначається на основі величини дивідендних і процентних виплат. В якості прийнятного значення ставки порівняння можуть бути використані процентні ставки по довготермінових банківських кредитах.
Індекс прибутковості - частка від ділення приведеної вартості майбутніх грошових потоків по проекту, пов'язаних з його реаліза цією на приведену вартість початкових інвестицій. Значення цього коефіцієнту не повинно бути меншим одиниці [4, c. 500]:
EMBED Equation.3 (1.3)
де Т - термін реалізації інвестиційного проекту, років.
Із перерахованих вище показників ефективності інвестицій найбільшого розповсюдження набули показники внутрішньої норми рентабельності і чистого приведеного доходу (чистої поточної вартості проекту).
Чистий приведений дохід обчислюється як різниця між: чистими притоками і відтоками грошових засобів, тобто потоками без врахування джерел фінансування. Він складається з прибутку і амортизаційних відрахувань за виключенням інвестиційних витрат і податкових виплат.
Прибуток, вданому випадку, втілює в собі дохід від поточної діяльності, а амортизаційні відрахування - заміщення первинних інвестицій в постійні активи.
Якщо при реалізації проекту залучають сторонніх інвесторів, то для них, в першу чергу, важливим є порівняння сумарного чистого доходу з повними інвестиційними витратами. Для власника підприємства вагомим буде розрахунок чистого доходу від проекту за вирахуванням виплати процентів і погашення зовнішньої заборгованості. Для об'єктивної оцінки вкладених інвестиційних засобів всі потоки майбутніх надходжень і платежів дисконтуються, тобто приводяться у порівняльний вид із врахуванням фактора часу. Перерахунок вказаних величин здійснюється на початку втілення проекту за допомогою коефіцієнта приведення. Для кожного інтервалу планування значення цих коефіцієнтів розраховується за заданою ставкою порівняння. Для розрахунку коефіцієнтів порівняння можна використати формулу складних процентів.
Показник чистої (приведеної) вартості (NPV) буде не що інше, як сума всіх значень чистих потоків грошових засобів, помножених на відповідні коефіцієнти [4, c. 495]:
EMBED Equation.3 (1.4)
де i-ставка дисконту, процент.
З двох варіантів проектів перевагу має той, в якого показник чистої теперішньої вартості більший.
При використанні показника чистої приведеної вартості потрібно враховувати, що на його підсумковий результат впливатиме вибір ставки порівняння. До того ж, розрахунок ставки порівняння є нелегкою спробою і залежить від оцінки експертом кожної із складових.
Внутрішня норма рентабельності (ІRR) - це та порівняльна ставка, при якій сума дисконтованих притоків грошових засобів дорівнює сумі витрат. При розрахунку цього показника припускається, що здійснювалась капіталізація одержуваних чистих доходів, тобто що всі внесені грошові засоби, які утворилися, повинні бути або реінвестовані, або спря мовані на погашення зовнішньої заборгованості. Внутрішня норма рента бельності звичайно визначається методом ітераційного підбору значень ставки порівнянь при обчисленні чистої поточної вартості проекту [4, c. 501]:
EMBED Equation.3. (1.5)
Чистий грошовий потік може бути негативним на інвестиційному етапі проекту, коли відбуваються інвестиційні витрати при започаткуванні проекту, і приймають позитивні значення на етапі експлуатації проекту, коли поточні надходження перевищують розміри поточних платежів.
Прогноз фінансових показників варто робити диференційовано по інтервалах реалізації інвестиційного проекту. Як інтервал інвестиційного періоду можуть бути прийняті місяць, квартал чи рік. При виборі конкретного інтервалу варто виходити, по-перше, із планованої періодичності грошових надходжень і платежів, і, по-друге, із прийнятної точності одержання прогнозів на кожному інтервалі. Для довгострокових проектів рекомендується використовувати різну розбивку інвестиційного періоду на інтервали. Так, за інтервал для першого року реалізації проекту звичайно приймається місяць або квартал, то для наступних років реалізації проекту за основний часовий інтервал приймається рік.
При прогнозуванні економічних показників проекту необхідно враховувати невизначеність прогнозованих результатів, що випливає з, наявності ризику інвестування. Ризик полягає в можливому зменшенні фактичної віддачі від інвестицій у порівнянні з початковими очікуванням [2, с. 495 - 502].
Для невеликих інвестиційних проектів, які фінансуються підприємством за рахунок внутрішніх джерел, обґрунтування проекту здійснюється за скороченою кількістю розділів і показників. Таке обґрунтування може містити лише мету здійснення інвестиційного проекту, його основні параметри, обсяг необхідних фінансових коштів, показники ефективності здійснюваних інвестицій, а також схему (календарний план) реалізації інвестиційного проекту.
Для середніх і великих інвестиційних проектів, фінансування реалізації яких здійснюватиметься за рахунок зовнішніх джерел, необхідно провести повномасштабне обґрунтування за відповідними національними та міжнародними стандартами [3, с. 101-102].
Однією з складних, але важливих форм інвестицій у виробничі фонди виступає реальний інвестиційний проект, який у вузькому розумінні являє собою системно обмежений та завершений комплекс заходів, робіт, документів, фінансовим результатом якого виступає прибуток (дохід), а матеріально-речовим резуль татом - нові або реконструйовані основні фонди (комплекси об'єктів).
Класифікація інвестиційних проектів підприємства
За цілями інвестування розрізняють інвестиційні проекти, що забезпечують:
приросту обсягу продукції;
розширення асортименту (відновлення) продукції;
підвищення якості продукції;
зниження собівартості продукції;
вирішення соціальних, економічних та інших задач.
За рівнем автономності реалізації:
незалежні від реалізації інших проектів підприємства;
залежні від реалізації інших проектів підприємства
За строками реалізації:
короткострокові інвестиційні проекти з періодом реалізації до 1 року;
середньострокові інвестиційні проекти з періодом реалізації від 1 до 3 років;
довгострокові інвестиційні проекти з періодом реалізації більш ніж 3 роки;
За обсягами необхідних інвестиційних ресурсів розрізняють інвестиційні проекти:
невеликі (до 100 тис. дол. США);
середні ( від 100 тис. до 1 млн. дол. США);
великі (понад 1 млн. дол. США)
За передбаченою схемою фінансування за рахунок:
зовнішніх джерел;
кредиту;
акціонування (первинної чи додаткової емісії акцій);
змішаних форм фінансування
Рис.1.4 Класифікація інвестиційних проектів підприємства
1.2. Методи обґрунтування інвестиційних рішень
Реальні інвестиційні проекти поділяють на тактичні і стратегічні. Тактичні проекти частіше всього пов'язані зі зміною обсягів продукції, що випускається, модернізацією обладнання, підвищенням якості продукції. Стратегічні передба чають зміну форми власності або кардинальну зміну характеру виробництва [1, с. 158].
У закордонній практиці найчастіше всього зустрічаються такі типові проекти [1, с. 159]:
заміна застарілого обладнання з метою процесу продовження існуючого бізнесу в незмінних масштабах. Такі проекти не потребують тривалих і складних процедур обґрунтування і прийняття рішень. Багато альтернатив може виникнути у випадку, коли існує декілька типів подібного обладнан ня і необхідно обґрунтувати переваги одного з них;
заміна обладнання з метою зниження поточних виробничих витрат. Мета подібних проектів – використання більш морально досконалого обладнання замість працюючого, що призводить до збільшення прибутку. Такі проекти передбачають детальний аналіз вигідності кожного окремого про екту для того, щоб переконатися, що більш досконале у технічному плані обладнання вигідне і з фінансової точки зору;
збільшення випуску продукції і/або розширення ринку послуг. Цей тип проектів потребує детального аналізу його комерційної здійсненності з чітким обґрунтуванням розширення ринкової ніші, а також фінансової ефективності проекту. Таким чином з'ясовується чи збільшиться прибу ток від збільшення обсягу реалізації;
розширення підприємства з метою випуску нових продуктів. Такі проекти пов'язані з новими стратегічними рішеннями, що можуть зачіпати зміну сутності бізнесу. Помилки призводять до важких наслідків для підприємс тва, тому проекти такого типу потребують ґрунтовного аналізу;
проекти з екологічним навантаженням. Екологічний аналіз є необхідним елементом інвестиційного проектування. При прийнятті рішення про реа лізацію проекту підприємство повинне вирішити дилему: придбати деше ве обладнання і збільшити поточні витрати або використовувати більш дороге обладнання і збільшити капітальні витрати;
інші типи проектів, значення яких у прийнятті рішень менш важливе. Такі проекти стосуються частіше всього будівництва нового офісу, придбання нового автомобіля тощо.
Розробка та реалізація інвестиційного проекту проходить трива лий шлях від ідеї до будівництва та експлуатації об'єкта. Цей період, як правило, називається життєвим циклом інвестиційного проекту [2, с. 300]
Життєвий цикл проекту — концепція, що розглядає проект як послідовність фаз, подій та етапів, кожна з котрих має свою назву та часові межі.
Життєвий цикл є базовим, вихідним поняттям для дослідження проблеми реалізації проекту, фінансування робіт, прийняття рішень про доцільність капі тальних вкладень та деталізації проекту.
Він охоплює три фази [2, с. 300]:
Передінвестиційні дослідження до остаточного прийняття інвестиційного рі шення (передінвестиційна фаза). До цієї фази належать: визначення інвести ційних можливостей; аналіз альтернативних варіантів та остаточний вибір про екту; попереднє техніко-економічне обґрунтування; розробка техніко-економічного обґрунтування; дослідницьке забезпечення проекту.
Інвестиційна фаза: проведення узгоджень; укладання контрактів; розробка проектно-кошторисної документації: будівництво, реконструкція або переоснащення; забезпечення керівника проекту; витрати на авторський нагляд і контроль; підготовка експлуатаційних кадрів; пусконалагоджувальні роботи.
Експлуатаційна фаза: введення в експлуатацію; доведення до проектної потуж ності; витрати на підтримання діючих потужностей; витрати на оновлення ос новних фондів.
Будь-який інвестиційний проект має п'ять стадій життєвого циклу (рис. 1.1) [2, с. 302].
Перша стадія: перед проектні дослідження, проектування та освоєння інвес тицій (народження проекту). Стадія характеризується великими витратами влас них коштів, можливо залучених та одержаних у борг. На цій стадії проект підля гає різноманітним ризикам. Прибуток відсутній.
Друга стадія: початок експлуатації проекту. На цій стадії інвестор відчуває великі потреби у банківських позичках чи венчурному капіталі. Звичайно, він не сплачує дивідендів. Якщо прибуток присутній, він реінвестується. Починають діяти ризики, пов'язані з конкуренцією ринку.
Третя стадія: швидке зростання. Підприємство (компанія) починає диктува ти власні ціни на продукцію, проте конкуренція зростає. Рівень продажу зростає і значно покриває витрати виробництва. Також характерним є високий рівень прибутку, але існує потреба у великих витратах на маркетинг. Існує також велика потреба в інвестиціях. Компанія може здійснювати додаткову емісію акцій, але сплачує невеликі дивіденди. Банк, якщо і надає позичку, то під високі відсотки.
Четверта стадія: стабільне функціонування підприємства. На цій стадії компанія відшкодовує власні борги. Високий рівень конкуренції не дозволяє диктувати ціни, але невисокі витрати дозволяють одержувати середні по галузі прибутки. Це вже добре відома компанія з доброю репутацією. Вона має вели кі можливості для одержання позичок та реалізації акцій. У неї добре диверсифікований великий інвестиційний портфель, сплачуються солідні дивіден ди, проте немає потреби у великих інвестиціях. На цій стадії компанія повин на розробляти стратегію запобігання занепаду. Ці заходи, як правило, пов'язані зі значним підвищенням інвестиційної активності. Стратегія "другого народження" передбачає дуже різноманітні шляхи: купівля інших компаній галузі (вертикальне та горизонтальне злиття), купівля компаній інших галузей, інвестування нових проектів.
П'ята стадія життєвого циклу проекту (занепад або друге народження). На цій стадії продукція підприємства припиняє користуватись попитом. Дуже висо ка конкуренція. Банки не зацікавлені у співробітництві, але якщо і дають кредит, то під високі відсотки. Акції компанії перестають користуватись попитом. Через поступове зниження доходів треба зменшувати дивіденди. Якщо на попередній стадії не була вироблена стратегія відродження та не були здійснені солідні інвестиції, на компанію очікують занепад та банкрутство [2, с. 301-302].
Світовий досвід нагромадив значну кількість методів та прийомів інвестиційного аналізу, які починають поширюватись і у нас.
Найвідоміші методи можна розподілити на три групи [3, с. 198]:
Методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошо вих надходжень (позитивних потоків) з витратами (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є традиційними.
Методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю.
Методи оцінки ефективності інвестицій, що ґрунтуються на теорії часової вар тості грошей.
За допомогою цих методів здійснюється інвестиційний аналіз проектів, тобто оцінюється і зіставляється інвестиційна привабливість (ефективність) напрямів інвестування, окремих програм (проектів) або об'єктів.
Розрізняють три види оцінки ефективності інвестицій: фінансову (комерційну), бюджетну та економічну [2, с. 269].
Фінансова оцінка передбачає фінансові результати реалізації проекту для його безпосередніх учасників. Ця оцінка базується на очікуваній нормі дохідності, яка влаштовує всіх суб’єктів інвестування. При цьому інші наслідки впровадження проекту не враховуються.
Бюджетна оцінка ефективності віддзеркалює фінансові наслідки для різних рівнів бюджетів, тобто очікувані співвідношення видатків, податків та зборів. Показником бюджетної ефективності впровадження проекту є різниця між по датками та видатками певного рівня бюджету, рівень яких залежить від впровад ження конкретного проекту. Економічна ефективність інвестиційного проекту — це різниця між результатами і витратами за межами фінансової ефективності прямих учасників проекту.
Економічна оцінка характеризує ефективність проекту для народного господарства загалом або для галузі, групи підприємств, регіону тощо.
Залежно від виду оцінки ефективності застосовуються певні методи інвестиційного аналізу.
Традиційні методи аналізу застосовуються дуже давно і після виникнення часової теорії грошей застосовуються паралельно з методами, що ґрунтуються на використанні концепції дисконтування.
Традиційні методи базуються на розрахунку таких показників як норма (коефіцієнт) ефективності (дохідності) та період (строк) окупності інвестицій.
Норма ефективності розраховується як відношення сумарних грошових надходжень у дійсній вартості до суми інвестованих коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту. Якщо норма ефективності менша одини ці, проект повинен бути відкинутий як такий, що не принесе додаткових доходів інвестору. У практичних розрахунках використовується річна норма ефективності [2, с. 271]:
EMBED Equation.3 , (1.6)
де НЕР – річна норма ефективності;
ГНР – середньорічні грошові надходження;
EMBED Equation.3– загальна сума інвестованих коштів.
Період окупності інвестицій розраховується як зворотний показник [2, с. 272]:
EMBED Equation.3 (1.7)
де ПО — період окупності інвестицій за роками;
EMBED Equation.3— загальна сума інвестицій у проект, передбачена кошторисом;
ГНр — середньорічні грошові надходження.
Методи оцінки інвестицій за бухгалтерською звітністю базуються на розрахунку рентабельності інвестицій балансової і чистої (РІб; РІч).
У першому випадку ми маємо відношення середньорічного доходу компанії за бухгалтерським звітом до обсягу інвестицій. У другому розраховується чиста рентабельність, тобто дохід зменшується на суму податкових і відсоткових платежів [2, с. 272]:
EMBED Equation.3 або EMBED Equation.3, (1.8)
де РІ — балансова рентабельність інвестицій;
РД — середньорічний дохід компанії (прибуток):
EMBED Equation.3— загальна сума інвестованих коштів;
РІ — чиста рентабельність інвестицій;
Пп — податкові та відсоткові платежі.
Прийняття підприємством рішення про інвестування проекту обумовлюється цілями, які воно ставить перед собою. Існує певна ієрархія інвестиційних цілей:
Прибутковість інвестиційного заходу визначається як норма прибутку на ін вестиції. Капітальні вкладення здійснюються тільки у випадку, коли прибуток від них досягає визначеного мінімуму.
Зростання фірми шляхом щорічного збільшення торгового обороту і частки контрольованого нею ринку.
Підтримка високої репутації фірми серед споживачів і збереження контрольо ваної частки ринку.
Досягнення високої продуктивності праці. .
Виробництво нової продукції.
У вітчизняній економічній літературі більша увага приділяється структурі капітальних вкладень та інвестицій, їхній класифікації за економічними ознаками, ніж їхній класифікації з точки зору оцінки рентабельності на основі диференціації норми прибутку.
У закордонній літературі, згідно з ієрархією наведених вище інвестиційних цілей, капіталовкладення можна ранжувати таким чином [2, с. 273]:
вимушені капіталовкладення;
збереження позиції па ринку;
оновлення основних виробничих фондів;
економія витрат;
збільшення доходів;
ризикові капіталовкладення.
Норма прибутку від інвестицій різних класів може коливатися значною мірою з урахуванням можливості доступу компанії до вигідних об'єктів упродовж різних періодів. Тому встановлюються межі коливання норми прибутку. Нижня межа — це мінімальний рівень, нижче якого норма прибутку не повинна падати незалежно від того, який очікується обсяг прибутку від проекту і які фінансові ресурси компанії. Крім мінімальної норми встановлюється стандартна (нормаль на) норма прибутку на достатньо тривалий період часу (5—10 років). Із збільшенням інвестиційного ризику мінімальна норма прибутку зростає і може досягти дуже високого рівня для ризикових проектів (25% і більше).
Про діючу в Україні та інших країнах СНД Методику визначення ефективності капітальних вкладень (1988 р.) можна сказати, що вона не може використовуватись не тільки приватними інвесторами, але й у державному секторі, який втратив фактичну монополію на інвестиції.
Методика базується на правилі, що із двох взаємозамінних варіантів технологій ефективнішим буде більш капіталомісткий у разі забезпечення ним відношення величини зниження поточних витрат (собівартості) до додаткових капітальних вкладень за цим варіантом буде перевищувати відповідну норму прибут ку. Це означає, що більш капіталомісткий варіант буде вигідніший, ніж варіант із більшою собівартістю, якщо виконується нерівність [2, с. 274]:
EMBED Equation.3, (1.9)
де К1 К2 — сума капіталовкладень за першим і другим варіантами;
С1, С2, — собівартість річного випуску продукції за першим і другим варіантами;
Ен— нормативний коефіцієнт, що відповідає нормі прибутку.
Формула дає можливість з'ясувати доцільність упровадження того чи іншого варіанта з двох розглянутих, а коли варіантів більше двох, то така схема відбору є складною у технічному плані. Доволі часто альтернативних варіантів буває дуже багато[2, с. 273].
У цьому випадку можливе використання традиційної методики за мінімумом приведених витрат [2,...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора