Управління каналами збутом на ВАТ „ІФАЗ”.. Дипломна робота з Інші. Робота № 400093

Управління каналами збутом на ВАТ „ІФАЗ”.

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2025

Тип роботи:

Дипломна робота

Предмет:

Інші

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ КАНАЛАМИ ЗБУТУ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ Сутність і функції каналів збуту на підприємстві Види каналів збуту та їх характеристика Впливові фактори формування каналів збуту на підприємстві РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИРБНИЧО-ГОСПОДАОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КАНАЛАМИ ЗБУТУ ВАТ”ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АРМАТУРНИЙ ЗАВОД” 2.1. Дослідження сучасних систем управління каналами збуту на промисловому підприємстві 2.2. Техніко-економічна характеристика та основні показники виробничо-господарської діяльності ВАТ”ІФАЗ” за 2003-2005 рр. 2.3. Аналізування ринків збуту арматурного заводу 2.4.Оцінювання діючої системи управління каналами збуту на заводі Вступ У господарській діяльності промислової організації основними питаннями є постачання, виробництво і збут (реалізація) готової продукції; останне має на увазі закінчені виробництвом на даному підприємстві виробу, роботи і послуги, які можуть бути запропоновані ринку як товари. Робота підприємств в нових економічних умовах припускає реструктуризування всіх функціональних сфер діяльності господарюючих суб'єктів, але головним чином це торкається сфери збуту готової продукції. За наявності жорсткої конкуренції головна задача системи управління збутом — забезпечити завоювання і збереження організацією переважної частки ринку і добитися переваги над конкурентами. Збут продукції повинен розглядатися під принципово іншою точкою зору — через призму ринкового попиту і пропозиції. Формування збутової політики організації як основа вдосконалення її системи збуту. Для виживання в ринкових умовах вітчизняні товаровиробники повинні виробляти те, що продається, а не продавати те, що вони виробляють. Об’єктом дослідження дипломної роботи є Відкрите акціонерне товариство „Івано-Франківський арматурний завод”. Предметом дослідження даної роботи є управління каналами збутом на ВАТ „ІФАЗ”. Метою дипломної роботи є виявлення і вирішення існуючих проблем, пов’язаних з управлінням каналами збуту на ВАТ “ІФАЗ”. Для реалізації мети постають такі завдання: 1.Огляд літератури, яка розглядає сутність і функції каналів збуту, їх види та характеристика. 2.Аналіз виробничо-господарської діяльності та фінансового стану ВАТ “ІФАЗ”. 3.Оцінка організаційної структури управління ВАТ “ІФАЗ”. 4.Виявлення проблем, пов’язаних з використанням каналів збуту на підприємстві, зокрема у відділі збуту і надання рекомендацій щодо їх вирішення. Дипломна робота складається з трьох розділів: 1. Теоретичні засади управління каналами збуту на промислвому підприємстві 2. Аналізування результатів виробничо-господарської діяльності та діючої системи управління каналами зуту ВАТ”ІФАЗ” У першому розділі обгрунтовуються теоретичні аспекти збутової діяльності підприємства, принципи організації каналів збуту на організації та особливості управління каналами збуту продукції промислового призначення. У другому розділі подається аналіз виробничо-господарської, фінансової діяльності ВАТ “ІФАЗ”, ринків збуту арматурного заводу, а також оцінювання діючої системи. РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ КАНАЛАМИ ЗБУТУ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ 1.1.Сутність і функції каналів збуту на підприємстві Під збутом слід розуміти комплекс процедур просування готової продукції на ринок (формування попиту, отримання і обробка замовлень, комплектація і підготовка продукції до відправки покупцям, відвантаження продукції на транспортний засіб і транспортування до місця продажі або призначення) і організацію розрахунків за неї (встановлення умов і здійснення процедур розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію) [2]. Головна мета збуту — реалізація економічного інтересу виробника (отримання підприємницького прибутку) на основі задоволення платоспроможного попиту споживачів. Канали збуту – сукупність фірм або окремих осіб, що виконують посередницькі функції з приводу фізичного переміщення продукції і переймають собі права власності на товари на шляху їхнього просування до споживача. [3] Канали збуту – це шлях, по якому проходить товар від виробника до споживача. Канали збуту – це організації, через які повинен пройти товар від моменту вироблення до моменту споживання. До загальних цілей учасників каналів збуту товарів відносяться: прибутковість; доступність до продукції та послугам; ефективний розподіл та збут; лояльність споживачів. При виборі каналу збуту основною умовою є його доступність для виробника. Для досягнення успіху при використанні того або іншого каналу збуту потрібно ретельно проаналізувати усі фінансові питання: порівняльну характеристику витрат на організацію різних видів каналу збуту. У ці витрати входять: витрати на підбір і навчання збутового персоналу; адміністративні витрати; витрати на рекламу і стимулювання збуту; рівень комісійних виплат. Незважаючи на те, що при використанні послуг посередників виробник у якомусь ступені втрачає контроль за реалізацією товару, більшість підприємців вважають вигідним залучення посередників. Це може порозуміватися тим, що в значної частини виробників не вистачає засобів для здійснення прямого маркетингу; тим, що посередники можуть забезпечити покупцям необхідний асортимент товару і необхідна якість обслуговування; навіть якщо виробник може створити власні канали збуту, часто це йому не вигідно, оскільки ефективніше вкладати кошти в основний бізнес [4] . Види каналів збуту та їх характеристика Підприємства в умовах ринкової економіки значну увагу надають проблемам оптимізації процесу просування товарів від виробника до споживача. Їм доводиться вибирати: продавати товар самим або скористатися послугами посередників. Більшість виробників вважає, що використовування посередників приносить їм певні вигоди. У багатьох виробників не вистачає фінансових ресурсів для здійснення прямого маркетингу. Але навіть якщо виробник і може дозволити собі створити власні канали розподілу, у багатьох випадках він працюватиме більше, якщо збільшить капіталовкладення в свій основний бізнес. Використовування посередників пояснюється в основному їх неперевершеною ефективністю в забезпеченні широкої доступності товару і доведення його до цільових ринків. Завдяки своїм контактам, досвіду, спеціалізації і розмаху діяльності посередники пропонують фірмі більше того, що вона сама може зробити поодинці. Існує безліч різних видів посередників: торгові і фінансові; оптові і роздрібні; залежні і незалежні і т.д. Посередники виконують ряд функцій, сприяючих успішному рішенню вимог маркетингу. До них слід віднести такі функції, як: проведення науково-дослідної роботи, стимулювання збуту, налагодження контактів з потенційними споживачами, приведення товарів у відповідність з вимогами покупців, транспортування і складування товарів, питання фінансування, ухвалення відповідальності за доведення товарів до кінцевого споживача. Таким чином, посередники виконують важливу роль в маркетингу. Посередники - фірми або окремі особи, які приймають на себе або допомагають передати комусь іншому право на конкретний товар або послугу на їх шляху від виробника до споживача.[3] В залежності від того, скільки посередників беруть участь у каналах збуту, існує три рівні каналів: 1. Канал нульового рівня (прямий канал збуту) складається з виробника, що сам продає свій товар безпосередньо споживачам (через відділ збуту, мережа фірмових магазинів) 2. В однорівневому каналі (непрямий канал збуту) діє один посередник. На споживчих ринках таким посередником виступає роздрібний торговець, на ринку товарів промислового призначення посередниками можуть бути агенти, дилери і брокери. 3. дворівневий канал (непрямий канал збуту) складається з двох посередників. На споживчому ринку такими посередниками є оптовий і роздрібний торговець, на промисловому – дистриб’ютор і дилери. Використовування посередників у сфері обігу вигідне, перш за все, для виробників. В цьому випадку їм доводиться мати справу з обмеженим довкола зацікавлених осіб по реалізації продукції. Крім того, забезпечується широка доступність товару при русі його безпосередньо до ринку збуту. За допомогою посередників можливо скоротити кількість прямих контактів виробників із споживачами [2] (див. Рис.1.1.). В И Р О Б Н И К Роздрібна торгівля Торговий агент Оптова торгівля Торговий агент Роздрібна торгівля Дистриб′ютор Оптова торгівля Мілкооптовий торговець Роздрібний торговець С П О Ж И В А Ч Рис.1.1. Схема каналів збуту (прямих і непрямих) Канали збуту нульового рівня частіше використовують фірми, що прагнуть контролювати всю маркетингову програму і мати тісні контакти зі споживачами на обмежених цільових ринках. Канали, що передбачають наявність посередників вибирають фірми, що прагнуть розширити свої ринки й обсяги збуту. Практики вважають, що формування більш ніж трирівневого каналу недоцільно, оскільки існує пряма залежність між рівнями каналу розподілу і кінцевою ціною товару – що більше рівнів у каналі розподілу, то дорожче доведеться за товар сплачувати споживачу. Критерій вибору раціональної системи розподілу неможливо визначити однозначно. Ефективність функціонування каналу визначається трьома показниками: періодом часу, за який товар проходить шлях від виробника до споживача; витратами на реалізацію і наявністю можливостей на їхнє зниження; обсягом реалізації продукції за одиницю часу. Серед основних причин, використовування посередників, можна виділити наступні: - організація процесу руху товару вимагає наявності певних фінансових ресурсів; - створення оптимальної системи руху товару припускає наявність відповідних знань і досвіду у області кон'юнктури ринку свого товару, методів торгівлі і розподілу. Посередники завдяки своїм контактам, досвіду і спеціалізації дозволяють забезпечити широку доступність товару і доведення його до цільових ринків. Завдяки посередникам усуваються тривалі розриви в часі, місці і праві власності, відділяючі товари і послуги від тих, хто хотів би ними скористатися. Посередники виконують ряд дуже важливих функцій: 1. Дослідницька робота - збір інформації, необхідної для планування і полегшення обміну. 2. Стимулювання збуту - створення і розповсюдження напутливих комунікацій про товар. 3. Встановлення контактів - налагодження і підтримка зв'язків з потенційними покупцями. 4. Пристосування товару - підгонка товару під вимоги покупців. Це торкається таких видів діяльності, як виробництво, сортування, монтаж, і упаковка. 5. Проведення переговорів - спроби узгодження цін і інших умов для подальшого акту передачі власності або володіння. 6. Організація руху товару - транспортування і складування товару. 7. Фінансування - дослідження і використовування засобів для покриття витрат діяльності по доставці товару до споживачів. 8. Ухвалення ризику - ухвалення на себе відповідальності за доведення товарів до кінцевих споживачів. Виконання перших п'яти функцій сприяє висновку операцій, а що залишилися трьох - завершенню вже укладених операцій. Питання не в тому, чи потрібно ці функції виконувати - потрібно, і обов'язково, - а швидше в тому, хто повинен їх виконувати. Всім цим функціям властиві три загальні властивості: вони поглинають дефіцитні ресурси, нерідко можуть бути виконані краще завдяки спеціалізації, можуть виконуватися і посередниками, і виробником. Якщо частину їх виконує виробник, його витрати відповідно ростуть, а, значить ціни повинні бути вищими. При передачі частини функцій посередникам витрати, а отже, і ціни виробника нижчі. Посередники в цьому випадку повинні стягувати платню, щоб покрити свої витрати по організації робіт. Питання про те, яку частину функцій виконуватиме виробник, а яку - посередник - це, по суті справи, питання про відносну результативність і ефективність. Якщо з'явиться можливість результативніше виконувати функції, будуть вироблені відповідні зміни [1]. Впливові фактори формування каналів збуту на підприємстві Для виробників товарів промислового призначення процес формування системи каналів збуту узагальнює в себе три основні етапи: На першому етапі для організації продажу товарів промислового призначення та їх безперешкодний рух на ринок виробників продукції повинен провести аналіз по виявленню необхідних видів робіт і операцій, охарактеризувати їх і приблизно оцінити. На другому етапі виробник товарів промислового призначення повинен виявити і правильно охарактеризувати вплив різних умов і факторів на виконання потрібних робіт і операцій. На основі цього він повинен зробити вибір, які елементи включають в систему розподілу і збуту для найбільш ефективного виконання поставлених завдань. Чи потрібно для цього торгові посередники або можна їх уникнути силами власних збутових підрозділів. На третьому етапі постачальник повинен вибрати і встановити ділові відносини з конкретними представниками кожного типу і виду зовнішніх збутових структур – власними автономними підрозділами або незалежними торговими посередниками. На вибір каналів розподілу і збуту та організацію їх в певну систему впливають ряд вимог і багато різноманітних факторів. Одні пов’язані з характером профілюючого товарного ринку чи його частинами (сегменти, ніші ). Другі – з особливостями самого товару виробничого призначення чи комплексної моделі пропозиції , яка включає в себе чутливі і не чутливі елементи. Треті – з родом і характером діяльності підприємства, його розміщення на ринку виробів. Важливе значення в промисловому маркетингу мають також ідентифіковані особливості виробників, торгових посередників і споживачів товарів виробничого призначення . Розглянемо деякі з основних вимог і виявлених факторів Структуру ринка товару виробничого призначення(ТВП). В першу чергу виробнику необхідно виявити, яким виявляється ринок конкретного товару виробничого призначення: Концентрованими чи слабо структурованими, тобто коли товар потрібен невеликому числу покупців одної чи декількох галузей промисловості. В даному випадку найбільш ефективним буде прямий метод організації товароруху і збуту. Для встановлення ділових відносин з покупцями потрібно порівняно невеликий штат робітників служби збуту. Чисельність регіональних баз і складів продукції постачальника також буде граничною і стабільною. Перевагою прямого методу – тісні контакти з діловими партнерами і швидко встановлювати їх з потенційними, допомагає диференціонувати виробничо-комерційну діяльність в сторону надання замовникам (клієнтам) комплекса ділових послуг. Складний (сильно структурований), коли товар може продаватися необмеженому числу покупців багатьох галузей і сфер економіки. Цей випадок для реалізації продукції виробника часто повинен використовувати допомогу незалежних посередницьких структур. Перевагою складного методу – використання для збуту продукції профільно орієнтованих оптових посередників. Ємність виділеної частини товарного ринку. Цей фактор рає важливу роль в побудові системи каналів збуту. Якщо товар виробничого призначення користуються граничним попитом у невеликого числа ділових покупців, то ринок володіє відносно малою ємністю. В цьому випадку використовують прямий метод збуту. Якщо ринок включає багато покупців продукції і володіє відносно великою ємністю – вигідним буде використання посередницькі структури. Про те існують випадки використання змішаного метода поєднання процесів товароруху та збуту. Географічні фактори. Велику роль відіграє місце розташування виробника і покупця товарів виробничого застосування по відношенню один до одного. Крім цього, важливе значення має географічна концентрація як виробників, так і споживачів товарів виробничого призначення. Якщо більше як половина всього споживання якогось товару сконцентровано в одному-двох географічних районах, то затрати на організацію прямого збуту можуть бути виправдані навіть при невеликих об’ємах постачання за одною адресою. При розосереджені попиту на широкій території більш зручним представляється система, включаючи посередницькі структури. Особливості споживання ТВП замовникам. В одних випадках споживач ТВП призначення роблять закупки малими партіями і з терміновою доставкою. Для якісного задоволення їх потреб виробник користується каналами збуту з участю оптових посередників. Останні, об’єднюючи замовлення декількох споживачів, можуть здійснювати великі покупки, збільшуючи об’єми продажу на одну адресу для виробника ТВП в багато раз. В другому випадку покупець виконує закупки по акордному погодженню, поєднуючи весь потрібний йому об’єм в одній поставці протягом року чи півроку по першій вимозі. Стабільність цін. Ціни на сировину , а також багато основних та допоміжних матеріалів мають вагоме коливання. Виробнику таких товарів, якщо він користується послугами посередницьких структур, приходиться регулярно займатися коректуванням цін та націнок. Якщо цього не робити, то його посередники можуть іноді отримати надприбуток, а іноді прибуток не покриває навіть накладних витрат, пов’язаних з реалізацією товарів. Цей фактор штовхає виробника на вибір менш складних і трудомістких, по відношенню до цін та націнкам, системи організації товароруху та збуту. Необхідність встановлення ТВП. Чимало видів ТВП мають стаціонарний характер і після продажу повинен бути змонтований і підготовлений до експлуатації у споживача. Цілий ряд складного технічного приладдя при встановленні потребує консультації чи присутності виробника. В даних умовах зростає ймовірність збуту продукції через прямий канал збуту. В той же час монтаж багатьох товарів здійснюється силами спеціалізованої підрядної організації. Реалізацію такої продукції зручно всього проводити через міську спеціалізовану організацію (фірму), використовуючи її в каналі збуту як оптового посередника. Якість ТВП. Характеристика якості на деякі ТВП повинні бути дуже точними, з малим допуском відхилення. Це особливо важливо по відношенню матеріалів, використовуючи у виробництві хімікатів, а також по відношенню електронних компонентів в контрольних приборах. Використання у виробництві продукції сировини, матеріалів, а також машин і технології низької якості може призвести до тяжких наслідків. В деяких випадках споживачі ТВП вимагають настільки ускладненні стандарти якості, що виробник з метою нормалізації виробничих процесів дуже важко об′єднати ці вимоги в певну систему стандартів. Приходиться кожну замовлену партію виробляти окремо згідно вимог даного споживача. Реалізацію такого виду товару необхідно здійснювати через прямий канал збуту, так як при використанні посередників, то у замовників не має впевненості в тому, що їх вимоги будуть прийняті і передані виробнику правильно. В цілому, коли продукція виробляється по специфікованому замовленню споживача, рекомендується використовувати прямі канали збуту. Коли товари в невеликому асортименті, про те згідно з загальноприйнятими стандартами, їх можна продавати через посередників. Партійність поставок. Якщо ТВП закупаються більшості споживачів вагонними чи фургонними партіями, то доцільно здійснювати поставки методом прямого відвантаження з підприємств-виробників. При цьому виробникам немає необхідності мати збутові філіали, крім випадків, коли терміновість поставки ТВП набирає першочергове значення чи рівень споживача є схильним до коливання. Розмір підприємства та його фінансовий стан. Якщо підприємство відноситься до розряду крупних і користується значними фінансовими засобами, то воно має можливість здійснювати політику прямого збуту, як вимагає великих затрат. Для цього необхідно створити і підтримувати власну систему збуту, здійснювати крупні довгострокові капіталовкладення в сітку регіональних базових складів чи станції технічного обслуговування, направляти значні засоби оборотного капіталу для створення товарного запасу на складах та надання комерційного кредиту покупцям. Якщо ж підприємство невелике і не має достатньо грошових засобів, воно вимушене збувати свою продукцію і отримувати платежі в максимально короткі строки. При цьому процес реалізації готової продукції повинен здійснюватись з мінімальними затратами. В цьому випадку залучення до реалізації ТВП оптових посередників часто буває вигіднішим і зручним, ніж займатися реалізацією самостійно.[4] РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИРБНИЧО-ГОСПОДАОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КАНАЛАМИ ЗБУТУ ВАТ”ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АРМАТУРНИЙ ЗАВОД” 2.1.Дослідження сучасних систем управління каналами збуту на промисловому підприємстві Сьогодні на зміну традиційним каналам приходять вертикальні маркетингові системи, які склададться з виробника, оптових і роздрібних торгівців і функціонують як єдина система. Один з учасників каналу є власником інших фірм-учаників, укладає з ними угоди або має вплив, достатній для того, щоб об’єднати інших учасників. Визначальне місце у вертикальній маркетинговій системі може посідати і виробник, і оптовий або роздрібний торгівець. У нашому випадку визначальне місце у вертикальній маркетинговій системі займає – оптовий торгівець Українсько-британське ЗАТ з іноземними інвестиціями "Інтеко"(займає 50% ринку України). Вертикальні маркетингові системи (ВМС) створюють для забезпечення контролю над роботою всього каналу та управління конфліктами. Структурно схеми традиційного каналу розподілу та вертикальної маркетингової системи наведено на рис. 2.1. ВИРОБНИК (ВАТ”ІФАЗ”) Оптовий торговець (АПАУ) Роздрібний торговець СПОЖИВАЧ ВИРОБНИК (ВАТ”ІФАЗ”) ОПТОВИЙ ТОРГОВЕЦЬ (ЗАТ”ІНТЕКО”) РОЗДРІБНИЙ ТОРГОВЕЦЬ СПОЖИВАЧ Рис.2.1. Порівняння традиційного каналу розподілу і вертикальної маркетингової системи Існує три основні типи вертикальних маркетингових систем (ВМС): корпоративні, договірні та керовані. У кожній з них використовують різні способи формування системи управління та делегування повноважень всередині каналу. У корпоративній ВМС координацію зусиль та управління конфліктами здійснюють за рахунок того, що всі рівні каналу розподілу належать одному власнику ЗАТ”ІНТЕКО”. Договірні ВМС складаються з незалежних компаній, об'єднаних на основі укладення угод, які здійснюють різну діяльність з виробництва та розподілу . Мета такого об'єднання – збільшення обсягів продажу чи економія коштів, яких кожне підприємство окремо не могло б досягти. Координація та управління конфліктами грунтується на офіційних угодах між всіма учасниками каналу. До договірних ВМС належать добровільні об'єднання торгових фірм, фінансовані оптовиками; кооперативна роздрібна торгівля; франчайзингові організації. ВАТ”ІФАЗ” є членом Асоціації промислового арматуробудування України, в її склад входять 82,9% всіх підприємств арматуробудування країни. EMBED MSGraph.Chart.8 \s Підприємства та організації, які входять у склад АПАУ: Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування; ВАТ ”Сумське машинобудівельне НПО ім. М.В. Фрунзе”; ВАТ” Нікопольський завод трубопровідної арматури”; ЗАТ” Промарматура” м. Дніпропетровськ; ВАТ”Армапром” м. Миргород; ВАТ” Івано-Франківський арматурий завод” ВАТ” Славгородський арматурний завод”; ВАТ” Корост енський завод хімічного машинобудування”; ВАТ” Конотопський арматурний завод”; ВАТ” Запорожський арматурний завод”; ЗАТ” Дунаєвський арматурний завод”. Задачі асоціації – підтримання розвитку національного арматуробудування, підвищення експортного потенціалу галузі, розробка і виробництво конкурентоспроможної продукції на Світовому ринку, адаптації законодавства України до законодавства ЄС в області арматуробудування і підготовка відповідних проектів законодавчих актів,Указів президента, постанов Кабінета Міністрів України та інших нормативних документів. Асоціація створена для сприяє нарощуванню об’ємів випуска продукції,ефективному використанню виробничого і науково-технічного потенціалу, створенню системи сучасного матеріально-технічного забезпечення підприємств,порведенню єдиної політики стандартизації і сертифікації продукції. Асоціація співпрацює з Українською національною зовнішньо-економічною корпорацією „Тяжмашимпекс”, здійснюючи комплексні поставки машинобудівельної продукції і будівництво за кордоном об’єктів „під ключ”. Корпорація зарегістрована в Організації Об’єднаних Націй, має торгові представництва у всіх промислових регіонах України і багатьох країн світу, в її склад входять більше як 20 українських підприємств важкого машинобудування. Асоціація АПАУ є членом Торгово-промислової палати України, Науково-виробничої асоціації арматуробудування країн СНГ (НПАА), Європейської асоціації арматуробудування (CEIR). Ще одним напрямом розвитку каналів розподілу стала поява горизонтальної маркетингової системи, в якій дві чи кілька компаній одного рівня об'єднують свої зусилля для освоєння нових маркетингових можливостей. Працюючи разом, компанії можуть об'єднувати свої капітали, виробничі потужності та маркетингові ресурси для того, щоб зробити більше, ніж може зробити одна компанія. Компанії об'єднуються і з конкурентами, і з фірмами, з якими не конкурують. Вони можуть працювати разом на короткостроковій чи постійній основі або створити окреме підприємство. Збутову діяльності ВАТ „ІФАЗ” здійснює також відділом збуту, що є самостійним підрозділом і підпорядковується заступнику генерального директора підприємства з питань постачання та збуту. Працівники відділу збуту в своїй роботі керуються: Законодавчими актами України; Кримінальним кодексом України; Законом України “Про охорону праці”; Настановою з якості ВАТ”ІФАЗ”; Діючими державними і галузевими стандартами, міжнародними стандартами серії ISO 9000; Стандартами підприємства та процедурами системи управління якістю; Нормативно-технічною документацією, яка пов’язана з роботою відділу; Планами виробництва і технічного розвитку заводу; Статутом ВАТ”ІФАЗ”; Рішеннями Правління та Ради ВАТ”ІФАЗ”; Наказом генерального директора, заступника генерального директора з питань постачання та збуту; Згідно положення №26 та посадових інструкцій ВАТ”ІФАЗ” можна розкрити структуру відділу збуту (Рис.2. 3.). Заст. Начальника відділу збуту Начальник відділу збуту Економіст із збуту Інженер з експорту-імпорту Експедитор з перевезення вантажів Комірник складу готової продукції ВІДДІЛ ЗБУТУ Рис.2.3.Структура відділу збуту Посадові обов’язки працівників відділу збуту (ВЗ): Начальник ВЗ зобов’язаний: здійснювати організацію збуту продукції заводу згідно з плановими завданнями; брати участь у підготовці проектів перспективних і річних планів виробництва та реалізації продукції; визначати стратегію і тактику збуту продукції; організовувати приймання готової продукції від виробничих підрозділів на склад; брати участь у розгляданні претензій споживачів і підготовці відповідей на заявлені позови; забезпечити облік виконання замовлень. Заступник начальника ВЗ зобов’язаний: здійснювати організацію збуту продукції заводу згідно з плановими завданнями; визначати стратегію і тактику збуту продукції; займатися реалізацією продукції, яка не розподілена за планом і не знаходить збуту за нарадами; вживати заходів щодо вдосконалення плану реалізації продукції; визначати потреби в транспортних засобах, тарі та робочій силі; вести облік виконання замовлень; забезпечувати своєчасне оформлення документації зі збуту; доповідати начальнику відділу про всі виявлені недоліки в роботі , в межах своєї компетенції; виконувати в повному обсязі обов'язки начальника ВЗ. Економіст із збуту: виконувати роботу із забезпечення замовлень на продукцію, яку випускає завод; укладати договора на поставку заводської продукції, складати заявки, зведені відомості замовлень; розробляти нормативи запасів готової продукції і контролювати відповідність рівня запасів; здійснювати контроль за виконанням підрозділами заводу замовлень; готувати необхідні довідки, розрахунки, обгрунтування та інші матеріали для оформлення договорів із замовниками; доповідати начальнику відділу про всі виявлені недоліки в роботі , в межах своєї компетенції; вести оперативний облік відвантаження продукції. Інженер з експорту-імпорту зобов’язаний: забезпечувати декларування і своєчасне митне оформлення експортно-імпортних вантажів заводу; здійснювати контроль за виконанням експортно-імпортних поставок; брати участь в організації реклами на продукцію завода, яка експортується; брати участь у вивченні та аналізі зарубіжних ринків, перспектив іх розвитку з метою одержання інформації щодо співвідношення попиту і пропозиції; доповідати начальнику відділу про всі виявлені недоліки в роботі , в межах своєї компетенції. Експедитор з перевезення вантажів зобов’язан: приймати вантажі зі складів відповідно до супровідної документації; провіряти цілісність упаковки; супроводжувати вантажі до місця їх призначення; брати участь у складанні актів та інших документів на нестачу, відвантаженої продукції; доповідати начальнику відділу про всі виявлені недоліки в роботі , в межах своєї компетенції. Комірник складу готової продукції зобов’язаний: приймати готову продукцію зі виробничих цехів заводу відповідно до супровідної документації; відпускати готову продукцію зі складу відповідно до документації; здійснювати контроль за наявнісю продукції на складі готової продукції; доповідати начальнику відділу про всі виявлені недоліки в роботі , в межах своєї компетенції. 2.2.Техніко-економічна характеристика та основні показники виробничо-господарської діяльності ВАТ”ІФАЗ” за 2003-2005 рр. ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод" є одним з найбільших в Україні підприємств по виробництву трубопровідної арматури для нафтової, газової, хімічної промисловості, атомної й теплової енергетики, металургії. Заснований 30 років тому завод з самого початку був орієнтований на найвищі вимоги технологій ядерного й оборонного виробництва, а також на масовий випуск загальнопромислових виробів; оснащений висококласним обладнанням, залучені найкращі кадри: конструктори, інженери й робітники, що дозволило заводу за короткий проміжок часу стати передовим у своїй галузі, а в складні роки загального занепаду зберегти традиції й свої кращі кадри. Сьогодні підприємство динамічно розвивається, збільшує випуск традиційної номенклатури, активно освоює нові види продукції, займаючи додаткові ринкові ніші. Івано-Франківський арматурний завод розташований на Прикарпатті. В краї традиційно розвивалася хімічна, машинобудівна індустрія, лісова й деревообробна промисловість, паливно-енергетичний комплекс. ВАТ “ІФАЗ” знаходиться в межах міста Івано-Франківськ по вул. Є. Коновальця, 229. Відкрите акціонерне товариство “Івано-Франківський арматурний завод” створене в 1971 році. В 1995 році реорганізоване та в перетвореній формі підприємство було зареєстровано 31.07.1995 р. (свідоцтво № 00218271). Підприємство діє на підставі Статуту. Структура товариства (Див.Рис2.4.) та власників заводу Акціонерами ВАТ "ІФАЗ" є: ЗАТ "С.В.Т.А." (код ЕДРПОУ 30968849, адреса: 02042, м. Київ, вул. Дружби Народів, 9) володіє 1196052 акцій, загальною номінальною вартістю 59802,60 грн., що складає 37,416% від загальної кількості акцій; - ЗАТ "Енергомашінвест" (код ЕДРПОУ 30968855, адреса: 02042, м. Київ, вул. Дружби Народів, 9) володіє 1199442 акцій, загальною номінальною вартістю 59972,10 грн., що складає 37,522% від загальної кількості акцій; ВАТ "Міжрегіональний фондовий союз " (номінальний власник) (код ЕДРПОУ 24917996, адреса 0-1032, м. Київ, вул. Вєтрова, 7-б) володіє 79219 акцій, загальною номінальною вартістю 3960, ,95 грн., що становить 2,478% від загальної кількості акцій; Фізичні особи (2034 особи), на особистих рахунках яких нараховується 721902 простих іменних акцій, загальною номінальною вартістю 36095,10 грн., що становить 22,583 % від загальної кількості акцій. Загальна розгорнута площа всіх критих будівель складає 74233 – кв.м. у тому числі: виробничі – 61772 кв.м; складські - 3469 кв.м; інші – 6400 кв.м; офісні – 2592 кв.м. Підприємство має три основні напрямки: 1. розробка й виробництво трубопровідної арматури для підприємств нафтової, газової й хімічної промисловості, систем магістрального й місцевого водопостачання, вентиляційних систем; 2. виробництво фланців для трубопроводів різного тиску (одне з найбільших в СНД); 3. виробництво арматури спеціального призначення, необхідної для систем безпеки ядерних установок (для першого й другого контурів АЕС, систем локалізації аварій). Основне виробництво зосереджене в трьох виробничих корпусах. Є також адміністративно-побутовий корпус, побутовий корпус, киснево-газифікаційна станція, компресорна, вуглекислотно-газифікаційна станція, гараж, склади, тарна дільниця. Вигідне географічне розташування заводу, розгалужена мережа залізничних і автомобільних магістралей роблять нашу продукцію доступною для світових споживачів. Величезне значення надається якості продукції. Постійна робота з вдосконалення технологічної схеми заводу й оснащення виробництва сучасним обладнанням дозволяє поліпшувати якість продукції, орієнтуючись на вимоги світового ринку. Стабільність виробництва якісної й безпечної продукції ВАТ “Івано-Франківський арматурний завод” забезпечується діючою чинною Системою менеджменту якості, розробленою відповідно до міжнародного стандарту ІSO 9001-2000, що підтверджено сертифікатами відповідності: міжнародним – “Bureau Verіtas Qualіty Іnternatіonal” (Великобританія) № 146243 від 14.01.2004 р. (термін дії до 14.01.2007 р.); національним – Система сертифікації УКРСЕПРО (Україна) № UA.2.011.1036 від 21.01.2004 (термін дії до 20.01.2009 р.). Сфера сертифікації розповсюджується на проектування, розробку й виробництво арматури для ядерної, нафтогазової й енергетичної промисловості. Системи менеджменту якості в сфері проектування, розробки, виробництва й обслуговування електроприводів для запірної арматур на основі стандартів ЕN ИСО 9001:2001 і ГОСТ Р ИСО 9001-2001. Система менеджменту якості сертифікована міжнародним органом з сертифікації – ТUV CERT (TUV Thurіngen e.v.) (Німеччина). Сертифікат № 151009640 от 04.03.03 (термін дії до 03.03.06). Вся арматура, яка виготовляється заводом, для енергетичної й нафтогазової промисловості сертифікована сертифікаційним центром НП “СЦ НАСТХОЛ” (сертифікати відповідності: РОСС UA.АЯ45.В02393; РОСС UA.АЯ45.В03249; РОСС UA.АЯ45.В02395; РОСС UA.АЯ45.В03252; РОСС UA.АЯ45.В02394; РОСС UA.АЯ45.В03251; РОСС UA.АЯ45.В03250; РОСС UA.АЯ45.В02396; РОСС UA.АЯ45.В03253; РОСС UA.АЯ45.В03254). ВАТ “Івано-Франківський арматурний завод” отримав Дозвіл № РРС БК-13343 від 09.08.2004 Федеральної служби по технічному нагляду ГОСГОРТЕХНАДЗОРА Російської Федерації на застосування промислової трубопровідної арматури на хімічних, нафтохімічних, нафтопереробних й інших виробничих об’єктах, пов’язаних з застосуванням чи зберіганням вибухопожежонебезпечних та токсичних речовин та сумішей на території Російської Федерації. Термін дії до 09.08.2007 р. Нагляд і контроль конструювання а виготовлення спецарматури для АЕС на заводі здійснює Івано-франківське Регіональне відділення Державного центру регулювання якості й послуг, Орган по сертифікації продукції й систем якості Державного комітету ядерного регулювання України. Рішенням № РШ- П.0.03.018-03 від 14.05.2003 р. на підставі результатів аудиту і оцінки, ВАТ “Івано-Франківський арматурний завод” затверджено в якості корпоративного постачальника НАЕК “Енергоатом” на АЕС України за видами діяльності: виготовлення і постачання спеціальної арматури; виготовлення і постачання загальнопромислової арматури; гідравлічні й пневматичні випробування. ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод" бере активну участь у конкурсах і виставках, нагороджувалося дипломами: "Підприємство – експортер 2004 р.", "Успішне промислове підприємство 2005 р.", дипломом Президії торгово-промислової палати "За досконалість, надійність продукції вітчизняного машинобудування" ВАТ "ІФАЗ" – член Асоціації промислового арматуробудування України. Випуск продукції Виробництво загальнопромислової арматури. Виробництво введене в експлуатацію в 1971 році. ВАТ "ІФАЗ" випускає трубопровідну арматури різних типорозмірів для підприємств паливно-енергетичного комплексу, металургійної, хімічної промисловості, систем магістрального й місцевого водопостачання, вентиляційних систем. Продукція виробляється провадиться по штампозварній технології. Фланцеве виробництво. ВАТ "ІФАЗ" є одним з найбільших в СНД виробників фланців. Серед постійних замовників - підприємства країн СНД, Європи й Азії. ВАТ "ІФАЗ" виробляє: фланці сталеві плоскі приварні діаметром від 10 до 1200 мм, умовним тиском від 0,6 до 2,5 Мпа; фланці сталеві приварні встик діаметром від 10 до 500 мм, умовним тиском від 1,6 до 10,0 Мпа. Виробництво арматури спеціального призначення для атомних станцій. Виробництво введене в експлуатацію в 1979 році . Види продукції: Таблиця№2.1. Засувки клинові Таблиця№2.2. Клапани герметичні Таблиця№2.3 Затвори зворотні поворотні затвори зворотні поворотні для забезпечення автоматичного аварійного підживлення систем при падінні тиску в спеціальних контурах АЕСМ діаметром 300,600 мм; затвори зворотні поворотні діаметром 300,400,600 мм. На всіх етапах виготовлення продукції висококваліфіковані фахівці здійснюють контроль за її якістю. Для забезпечення високої якості продукції введені спеціальні методи контролю металу й зварних швів: неруйнівні методи контролю: радіографічний, ультразвуковий , капілярний, гідровипробування; руйнуючі методи контролю: механічні випробування, контроль макроструктури, контроль хімічного складу металу й зварних матеріалів. Можливість проектування ядерних установок (арматури арматур для АЕС) підтверджена Ліцензією Державного комітету ядерного регулювання України, Міністерства охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України. Рівень і динаміка фактично виготовленої продукції ВАТ”ІФАЗ” за 2003 – 2005 рр. відображена в табл.2.4 Таблиця№2.4. Фактично виготовлена продукція ВАТ”ІФАЗ” за 2003 – 2005 рр. Таблиця№2.5. Рівень і динаміка фактично виготовленої продукції ВАТ”ІФАЗ” за 2003 – 2004 рр. За абсолютними показниками відхилень 2003-2004рр. Продукції ВАТ”ІФАЗ” спостерігається зростання реалізації такої номенклатури продукції: трубопровідної арматури у розмірі 17879,1 тис.грн., тобто з 19218,1тис.грн. до 37097,2тис.грн.; фланців у розмірі 1293,5 тис.грн., тобто з 534,3 тис.грн. до 1827,8 тис.грн.; іншої продукції 1942,2тис.грн., тобто з 499,4 тис.грн. до 2441,6 тис.грн.; Загальна сума абсолютного відхилення складає 21114,8 тис.грн. Таблиця№2.6. Рівень і динаміка фактично виготовленої продукції ВАТ”ІФАЗ” за 2004 – 2005 рр. За абсолютними показниками відхилень 2004-2005рр. Продукції ВАТ”ІФАЗ” спостерігається зростання реалізації такої номенклатури продукції: зменшення реалізації трубопровідної арматури у розмірі 46,1 тис.грн., тобто з 37097,2 тис.грн. до 37143,3 тис.грн.; фланців у розмірі 126,8 тис.грн., тобто з 1827,8 тис.грн. до 1954,6 тис.грн.; іншої продукції 278,4 тис.грн., тобто з 2441,6тис.грн. до 2720 тис.грн.; Загальна сума абсолютного відхилення складає 451,3 тис.грн. Аналіз динаміки майна підприємства і його структури Таблиця№2.7.1. Структура та динаміки майна ВАТ „ІФАЗ” за 2004 р. тис.грн. З результатів аналізу структури та динаміки майна ВАТ “ІФАЗ”, які подані у табл.2.7.1., видно, що загальна сума майна за 2004 рік зменшилась на -1553,7 тис.грн. – з 57493,5 тис.грн. до 55939,8тис.грн. Відбулося збільшення по нематеріальних активах на 23,6 тис.грн. – з 13,5 тис.грн. до 37,1тис.грн., а також зросли оборотні активи на 3762,3 тис.грн. та запаси на 9200,1 тис.грн. Зросла дебіторська заборгованість за розрахунками на 4729,8 тис.грн. Відбулося збільшення Грошових коштів та їх еквівалентів на 292,1 тис.грн. При цьому зменшення відбулося по необоротним активам на –316 тис.грн. – з 10962,7тис.грн. до 10646,7 тис.грн. Зменшились і основні засоби на -368,9 тис.грн – з 4339,9 тис.грн. до 3971,0 тис.грн., дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги на -9073,7 тис.грн. та зменшення відбулося по витратах майбутніх періодів -5000 тис.грн – з 16882,2 тис.грн. до 11882,2 тис.грн. Аналізуючи зміни структури розміщення майна, можна зробити висновок, що у 2003 році частка оборотних активів зросла на 8,16% - з 51,57% до 59,73%. Збільшення питомої ваги запасів у структурі майна на 17,1 % - з 23,74% до 40,84% може свідчити як про зростання виробничого потенціалу підприємства, так і про прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити кошти від знецінення під впливом інфляції або ж про нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значну частину поточних активів іммобілізовано в запасах. Частка необоротних активів зменшилась на 0,03 % - з 19,06% до 19,03%, при одночасному зниженні частки основних засобів на 0,46 % - з 7,55% до 7,09%. Збільшення відбулося по дебіторській заборгованості за розрахунками на 8,49%, проте зменшення відбулося у дебіторській заборгованості за товари, роботи, послуги на 15,63%. Позитивним для зміцнення фінансового стану підприємства можна вважати підвищення частки оборотних активів, хоча загалом майно підприємства, у порівнянні з початком періоду, зменшилось, що підвищує ризик компенсації авансованого капіталу. Саме такі результати відображає майно підприємства ВАТ “ІФАЗ” за 2004 рік. Таблиця№2.7.2. Структура та динаміки майна ВАТ „ІФАЗ” за 2005 р. тис.грн. З результатів аналізу структури та динаміки майна ВАТ “ІФАЗ”, які подані у табл.2.7.2., видно, що загальна сума майна за 2005 рік збільшилась на 33810,5 тис.грн. – з 55939,8 тис.грн. до 89750,3 тис.грн. Відбулося збільшення по нематеріальних активах на 83,7 тис.грн. – з 37,1 тис.грн. до 120,80 тис.грн., а також зросли оборотні активи на 33495,5 тис.грн. та запаси на 17283,4 тис.грн. Зросла дебіторська заборгованість за розрахунками на 12516,2 тис.грн. Відбулося збільшення Грошових коштів та їх еквівалентів на 5797,4 тис.грн. При цьому відбулося зростання по необоротним активам на 315 тис.грн. – з 10646,7 тис.грн. до 10961,7 тис.грн. Збільшились і основні засоби на 227,5 тис.грн – з 3971,0 тис.грн. до 4198,5 тис.грн.. Зменшилась дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги на -2510,5 тис.грн..Змін не відбулося у витратах майбутніх періодів 11882,2 тис.грн. Аналізуючи зміни структури розміщення майна, можна зробити висновок, що у 2005 році частка оборотних активів зросла на 14,82% - з 59,73% до 74,55%. Збільшення питомої ваги запасів у структурі майна на 3,87 % - з 40,84% до 44,71% може свідчити як про зростання виробничого потенціалу підприємства, так і про прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити кошти від знецінення під впливом інфляції або ж про нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значну частину поточних активів іммобілізовано в запасах. Частка необоротних активів зменшилась на 6,82 % - з 19,03% до 12,21%, при одночасному зниженні частки основних засобів на 2,41% - з 7,09% до 4,68%. Збільшення відбулося по дебіторській заборгованості за розрахунками на 10,15%, проте зменшення відбулося у дебіторській заборгованості за товари, роботи, послуги на 4,81%. Позитивним для зміцнення фінансового стану підприємства можна вважати підвищення частки оборотних активів на 14,82% і майна підприємства загалом, що знижує ризик компенсації авансованого капіталу. Саме такі результати відображає майно підприємства ВАТ “ІФАЗ” за 2005 рік. Аналіз джерел придбання майна підприємства Таблиця№2.8.1. Обсяг та структура джерел майна ВАТ „ІФАЗ” за 2004 р. тис.грн. З даних табл.2.8.1 можна сказати, що майна всього зменшилось на 1553,7 тис.грн, тобто з 57493,5 тис.грн. до 55939,8 тис.грн. Однак власні кошти збільшились на 2298 тис.грн – з 7017,1 тис.грн. до 9315,1 тис.грн., або на 4,45%. Відбулося збільшення і нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) на 1275 тис.грн. – з 2800,1 тис.грн. до 4075,1 тис.грн., чи на 2,41%. Зменшилася сума позикових коштів на 3851,7 тис.грн., тобто з 50476,4 тис.грн. до 46624,7 тис.грн., або на 4,45%. Таблиця№2.8.2. Обсяг та структура джерел майна ВАТ „ІФАЗ” за 2005 р. тис.грн. З даних табл.2.8.2. можна сказати, що відбулося збільшення майна на 33810,5 тис.грн, тобто з 55939,8 тис.грн. до 89750,3 тис.грн., власні кошти збільшились на 1058,3 тис.грн – з 9315,1 тис.грн. до 10373,4 тис.грн. Відбулося збільшення і нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) на 1057,5 тис.грн. – з 4075,1 тис.грн. до 5132,6 тис.грн.. Збільшилась сума позикових коштів на 32752,2 тис.грн., тобто з 46624,7 тис.грн. до 79376,9 тис.грн.. Таблиця№2.9.1 Динаміка та структура поточної заборгованості ВАТ „ІФАЗ” за 2004 р. тис.грн. За даними табл.2.9.1. видно, що сума короткострокових кредитів банків зменшилась на 2824,8 тис.грн – з 4310,3 тис.грн. до 1485,5 тис.грн., або на 5,44%. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зменшилась на 4833,2 тис.грн. – з 20805,9 тис.грн. до 15972,7 тис.грн., або на 7,09 %; векселі видані залишились без зміни 8733,4 тис.грн. Поточні зобов’язання підприємства за розрахунками зросли на 3238,7 тис.грн., а також інші поточні зобов’язання зросли на 392,9 тис.грн. що є негативною тенденцією. Таблиця№2.10.2 Динаміка та структура поточної заборгованості ВАТ „ІФАЗ” за 2005 р. тис.грн. За даними табл.2.10.2. видно, що сума короткострокових кредитів банків збільшились на 22737,1 тис.грн – з 1485,5 тис.грн. до 24222,6 тис.грн., або на 37,54%. Однак поточні зобов’язання за розрахунками зменшились - з одержаних авансів зменшились на 8812,5 тис.грн – з 17196,8 тис.грн. до 8384,3 тис.грн, або на 23,3 %. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зменшилась на 3993,7 тис.грн. – з 15972,7 тис.грн. до 11979,1 тис.грн., або на 14,57 %. Збільшились векселі видані – на 1506,3 тис.грн, з 8733,4 тис.грн. до 10239,7 тис.грн. Але загалом поточні зобов’язання підприємства зросли на 13429 тис.грн., що є негативною тенденцією. Оцінка фінансової стабільності підприємства Таблиця№2.11.1 Показники фінансової стабільності ВАТ „ІФАЗ” за 2004р. Кавт поч.періоду = власні кошти / капітал(сума пасивів) = 7017,1 / 57493,5 = 0,12 Кавт кін.періоду = 9315,1 / 55939,8 = 0,17 Кфс поч.періоду = власні кошти / позикові кошти = 7017,1 / 49734,4 = 0,14 Кфс кін.періоду = 9315,1 / 45971,5 = 0,21 Фл поч.періоду = довгострокові зобов’язання / власні кошти = 742,0 / 7017,1 = 0,11 Фл кін.періоду = 653,2 / 9315,1 = 0,07 Рк поч.періоду = оборотні активи – поточні зобов’язання = 29648,6 – 49734,4 = -20085,8 Рк кін.періоду = 33410,9 – 45971,5= -12560,6 Мрк поч.періоду = запаси / Рк = 13646,6/ 20085,8=- 0,69 Мрк кін.періоду = 22846,7/ 12560,6=- 1,81 Кп поч.періоду =оборотні активи / короткострокові зобов’язання=29648,6 / 49734,4=0,59 Кп кін.періоду = 33410,9 /45971,5 = 0,72 З розрахунків видно, що тільки останні три коефіцієнти відповідають своєму нормативному значенню. Отже, коефіцієнт автономії Кавт на початок та кінець 2003 року становив 0,12 та 0,17 відповідно і був меншим за 0,5; збільшилось значення даного коефіцієнта на 0,05, що спричинене збільшенням власних коштів та зменшення капіталу. Коефіцієнт фінансової стабільності Кфс збільшився на кінець звітного періоду на 0,07. Спостерігається зменшення частки позикових коштів над власними коштами підприємства. Хоча значення цього коефіцієнта менше нормативного значення, тобто є <1. Показник фінансового левериджу Фл на початок періоду становив 0,11, а на кінеці періоду зменшився до 0,07 і залишається в нормативних межах, тобто <0.25 чим більша величина фінансового левериджу (тобто >1), тим ризикованіша діяльність. Робочий капітал Рк зріс за аналізований період на 7525,2 тис.грн., тобто частка оборотних активів зросла у порівнянні з поточними зобов’язаннями – це позитивно впливає на організацію. Маневреність робочого капіталу Мрк зменшилась на 1,12 але це є позитивною тенденцією діяльності підприємства. Коефіцієнт покриття Кп збільшився на 0,13 - це вказує на зменшення частки короткострокових зобов’язань, що є бажаним для підприємства хоч коефіцієнт не лежить в нормативних межах. Отже, загалом із значень вищенаведених коефіцієнтів можна сказати про ефективну діяльність ВАТ “ІФАЗ” у 2004 році. Таблиця№2.11.2 Показники фінансової стабільності ВАТ „ІФАЗ” за 2005р. Кавт поч.періоду = власні кошти / капітал(сума пасивів) = 9315,1 / 55939,8 = 0,17 Кавт кін.періоду = 10372,6 / 89750,3 = 0,12 Кфс поч.періоду = власні кошти / позикові кошти = 9315,1 / 45971,5 = 0,21 Кфс кін.періоду = 10372,6 / 59400,5 = 0,17 Фл поч.періоду = довгострокові зобов’язання/власні кошти = 653,2 / 9315,1 = 0,07 Фл кін.періоду = 19976,4/10372,6=1,92 Рк поч.періоду = оборотні активи – поточні зобов’язання = 33410,9 – 45971,5 = = -12560,6 Рк кін.періоду = 66906,4 - 59400,5 = 7505,9 Мрк поч.періоду = запаси / Рк = 22846,7/ 12560,6=- 1,81 Мрк кін.періоду = 40130,1/7505,9=5,34 Кп поч.періоду =оборотні активи / короткострокові зобов’язання=33410,9 /45971,5 = 0,72 Кп кін.періоду = 66906,4/59400,5=1,26 З розрахунків видно, що коефіцієнт автономії Кавт на початок та кінець 2005 року становив 0,17 та 0,12 відповідно і був меншим за 0,5; зменшилась значення даного коефіцієнта на 0,05, що спричинене не значним збільшенням власних коштів та значним збільшенням, у порівнянні з власними коштами капіталу. Коефіцієнт фінансової стабільності Кфс зменшився на кінець звітного періоду на 0,04. Спостерігається збільшення частки позикових коштів над власними коштами підприємства. Хоча значення цього коефіцієнта менше нормативного значення, тобто є <1. Показник фінансового левериджу Фл на початок періоду становив 0,07, а на кінеці періоду збільшився до 1,92 і перевищив нормативні межі, тобто >0,25 чим більша величина фінансового левериджу (тобто >1), тим ризикованіша діяльність. Робочий капітал Рк зріс за аналізований період на 20066,5 тис.грн., тобто частка оборотних активів зросла у порівнянні з поточними зобов’язаннями – це позитивно впливає на організацію. Маневреність робочого капіталу Мрк збільшилась на 7,15 - це є негативною тенде

Дипломна робота Інші

01.01.1970 03:01-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись