Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Розміщення підприємств з виробництва нафтової продукції.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
АНОТАЦІЯ
Бакалаврська робота виконана на тему «Розміщення підприємств з виробництва нафтової продукції» і складається з двох розділів.
В першому розділі подано загальну характеристику нафтової продукції, розглянуто технології виробництва та чинники, які впливають на розміщення підприємств з даним видом діяльності.
Другий розділ містить аналіз оптимальності розміщення підприємств з виробництва нафтової продукції. Розглянуто такі пункти, як: історія розвитку нафтопереробної галузі, розміщення підприємств з виробництва нафтової продукції в Україні та за рубежем.
Завершальною частиною роботи виступають висновки та пропозиції, щодо покращення функціонування нафтопереробної галузі промисловості.
ANNOTATION
Bachelor work is executed on the theme of «Placing of enterprises from the production of oil goods» and consists of two sections.
General description of oil products is given in the first section, technologies of production and factors which influence on placing of enterprises with this type of activity are considered.
The second section contains the analysis of optimum of placing of enterprises from the production of oil goods. Such points are considered, as: history of development of oil industry, placing of enterprises from the production of oil goods in Ukraine and after a border.
Conclusions and suggestions come forward finishing part of work, in relation to the improvement of functioning of oil industry of industry.
зміст
Вступ 5
Розділ 1. Теоретичні основи оптимального розміщення підприємств з виробництва нафтової продукції 7
1.1. Характеристика нафтової продукції 7
1.2. Технології виробництва нафтової продукції 15
1.3. Чинники сприятливого розміщення підприємств з виробництва нафтової продукції 23
Розділ 2. Аналіз оптимальності розміщення підприємств з виробництва нафтової продукції 29
2.1. Історія розвитку виробництва нафтової продукції 29
2.2. Розміщення підприємств з виробництва нафтової продукції в Україні 33
2.3. Розміщення підприємств з виробництва нафтової продукції за рубежем 44
ВИСНОВКИ 49
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 51
вступ
Сьогодні значення нафти для світової економіки визначається її провідною роллю у формуванні паливно-енергетичного комплексу. Посідаючи за обсягом споживання перше місце у світі серед енергоносіїв, нафта у своєму життєвому циклі перебуває в стадії насичення, а її конкурентоспроможність характеризується як дуже сильна. Тому, попри різке підвищення ціни на нафту в 2004—2005 роках, розвиток світової економіки супроводжувався зростанням споживання цієї вуглеводневої сировини. Для задоволення потреби в необхідній гамі нафтопродуктів країни Заходу йдуть шляхом модернізації своїх нафтопереробних заводів, орієнтації на використання якіснішої сировини, збільшення коефіцієнта використання виробничих потужностей, здійснення більш вивіреної політики в зовнішньоторговельній діяльності щодо нафти та нафтопродуктів. Крім того, більша їх частина досягла високої енергетичної ефективності, що за інших незмінних умов дає їм змогу при однаковому рівні споживання нафтопродуктів забезпечувати зростаючі потреби промисловості, транспорту та інших галузей економіки
В Україні нафтопереробна галузь формувалася в 50-х роках ХХ століття з урахуванням використання нафти за більш низькими порівняно зі світовими цінами та орієнтацією її НПЗ на виробництво мазуту для експорту в європейські країни.
В даний час нафтопереробна галузь України в значній мірі залежить від імпорту нафти. Одним з основних чинників, що найбільше вплинули на загострення проблеми задоволення потреби України в нафтопродуктах у 2005 році, було скорочення поставок і переробки нафти на НПЗ.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що значна частка українських НПЗ є власністю російських компаній, які поставляють нафту та реалізують одержані нафтопродукти через власну систему автозаправних станцій (АЗС). Сьогодні в Україні 87% обсягів нафти, що переробляється, припадає на поставки з Росії, що ускладнює ситуацію на внутрішньому ринку пального України. Але безумовно, що в цій сфері існують взаємовигідні економічні інтереси як України, так і російських нафтових компаній (тобто і Росії), які потребують досягнення порозуміння.
Для забезпечення своїх інтересів Україні необхідно проводити зважену та погоджено взаємовигідну економічну політику з російськими компаніями щодо обсягів експорту нафтопродуктів, ціноутворення на ринках нафтопродуктів, встановлення акцизних і митних зборів та ін., але при цьому необхідно також всіляко зменшувати ризики з політичним підґрунтям. Важливим моментом у взаємостосунках з російськими компаніями є залучення інвестицій в модернізацію НПЗ і перехід на новітні технології (це дасть оновлення основних фондів, підвищення рівня переробки, підвищення якості продукції, поліпшення екології довкілля). Основним чинником зацікавленості російських компаній в інвестуванні українських НПЗ та присутності на українському ринку нафтопродуктів буде отримання стабільних доходів від продажу нафтопродуктів (бензинів) вищої якості, тобто економічна вигода порівняно з реалізованими альтернативними варіантами поставок нафти (до Європи, Китаю, Японії й ін.).
Метою даної роботи є глибоке вивчення й аналіз нафтового ринку України для знаходження виходу із кризової ситуації в, яку потрапила нафтова промисловість країни. Для того, щоб провести комплексний аналіз ситуації в роботі розглядається такі аспекти:
характеристика нафти та нафтопродуктів;
аналіз технологій виробництва нафтової продукції;
вивчення чинників, які впливають на розміщення НПЗ;
вивчення історії розвитку виробництва нафтової продукції;
аналіз розміщення підприємств з нафтопереробки в Україні;
аналіз розміщення підприємств з нафтопереробки за рубежем.
В теоретичну і практичну основу написання даної дипломної роботи було покладено сучасну економічну літературу, наукові дослідження та праці фахівців даної галузі промисловості, статистичні дані, періодичні економічні видання.
Розділ 1. Теоретичні основи оптимального розміщення підприємств з виробництва нафтової продукції.
Характеристика нафтової продукції
Нафта – основа світового паливно-енергетичного балансу, найефективніше й найзручніше паливо. Продукти нафтопереробки широко використовуються в усіх галузях промисловості, сільського господарства, на транспорті у побуті. Основна частина продукції використовується для вироблення енергії, а тому вона відноситься до групи галузей енергетики. Частина нафти й нафтопродуктів йде на нафтохімічну переробку.[16, с.241]
З нафти виробляють не тільки паливні матеріали, а й різні масла та мастила, пластмаси, мийні речовини, синтетичні волокна, добрива.[15, с.157]
Нафтопродукти - суміші вуглеводнів та деяких їх похідних, які отримують при переробці нафти та використовують як пальне, мастильні матеріали, електроізоляційні засоби, дорожнє покриття. Серед основних груп нафтопродуктів - пальне, нафтові мастила, нафтові технічні бітуми.
Нафта має певні природні переваги порівняно з твердим паливом: більша ефективність на одиницю об’єму й ваги, висока тепло твірна здатність, відносна дешевість перевезень наливними суднами великої вантажопідйомності, значно менші витрати навантаження й розвантаження, властивості плинності й швидкого згоряння, більша «чистота» - все це сприяє утвердженню нафти як основного енергоносія та сировини для хімічної промисловості.
За різними оцінками потенційні ресурси нафти у надрах Землі становлять – 185-390 млрд. т. За всю історію розвитку нафтової промисловості з земних надр одержано близько 80 млрд. т. нафти.[1, с.241-242].
Поділ нафти на більш прості складові частини ( чи фракції, дистиляти) за температурою кипіння (фракційна перегонка або фракціонування), відіграє значну роль у сучасній нафтопереробці й у дослідженнях фракційного, групового й індивідуального вуглеводневого складу нафти і нафтопродуктів. Фракційний склад показує вміст фракцій, що википають у визначених температурних межах.
Для визначення фракційного складу нафти у лабораторній практиці широке поширення одержали наступні методи перегонки:
низькотемпературна ректифікація - для зріджених газів і фракцій вуглеводнів, що киплять при температурі менше 20 °С;
середньо температурна перегонка - для нафтопродуктів, що википають до 350°С;
вакуумна перегонка - для рідин, що википають при температурі вище 350°С;
молекулярна дистиляція - для високомолекулярних речовин;
перегонка методом одноразового випару.
Звичайно нафти густиною менше 0,9 г/см3 починають кипіти при температурі нижче 100 °С. Температура початку кипіння нафти залежить від її хімічного складу, причому при одній і тій же густині нафтенові й ароматичні вуглеводні киплять при більш низькій температурі, ніж метанові.
При переробці нафти в лабораторних умовах відбирають наступні фракції:
від 40 до 180-200 °С - бензинові фракції, у яких можуть виділяти вузькі відгони:
від 40 до 70-90 °С - петролейний ефір і
від 160 до 205 °С - лігроїн;
від 200 до 300 °С - гасові фракції;
270-350 °С - газойлева фракція;
300-370 °С - солярова фракція;
залишок після відгону усіх фракцій називається мазутом.[7]
У промислових умовах перегонка нафти здійснюється одноразовим випаром з подальшою ректифікацією, при якій відбирають наступні світлі фракції: бензинову (до 180 °С), гасову (120-315 °С), дизельну чи гасо-газойлеву (180-350 °С) і різні проміжні відгони. Світлі фракції за допомогою наступного очищення, змішання, а іноді і після вторинного перегону перетворюються в продукти прямого гону нафти.
До світлих товарних нафтопродуктів прямого перегону відносять бензин (автомобільний і авіаційний), розчинник у лакофарбовому виробництві, що заміняє скипидар, ("уайт-спірит"), розчинник для гумової промисловості, екстракційний, петролейний ефір, лігроїн (приладовий), гас (освітлювальний, для технічних цілей). Мазут переробляється перегоном під вакуумом для одержання масляних фракцій.
Дистиляційні олії (авіаційні, автомобільні, дизельні, індустріальні і білі), що утворюються після перегону мазуту, відбираються за в'язкістю, а не за температурою кипіння і густиною.
У результаті стагнації нафтопереробної промисловості в Україні за останні роки не було створено об’єктивних передумов збільшення обсягу виробництва високоякісних автомобільних бензинів. За чотири місяці 2005 року було вироблено 1467,8 млн. тонн автомобільного бензину, при цьому на частку Лисичанського НПЗ припадало 47,3%, Кременчуцького — 43,8 і Одеського — 8,8%.
Частка високооктанових бензинів у загальному обсязі виробництва зображена на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Обсяги виробництва високооктанових бензинів в Україні за 2005 р.
Вони становили: АІ-98 — 0,4%, АІ-95 — 32,1, А-92 — 23,7%, тоді як на низькооктанові припадало: А-80 — 25,8 і А-76 — 17,5%. Таким чином, майже половина вироблених автомобільних бензинів в Україні належать до низькооктанових, що характеризує досягнутий рівень технологічного розвитку українських НПЗ.
Залишок після перегону мазуту (вище 500 °С) називається гудроном, чи напівгудроном у залежності від в'язкості. Використовуються вони для готування високов'язких мастил, будівельних і дорожніх нафтових бітумів. "Залишковими оліями" називають продукти, що одержують з гудронів екстракцією органічними розчинниками. Значна частина мазуту використовується як паливо на електростанціях і в суднових двигунах. Деяка кількість мазуту є сировиною для одержання легких моторних палив методами крекінгу. Перегону на олії піддають тільки мазути так званих "масляних нафт", мазути яких у деяких випадках використовуються для змащування без перегонки. Усі процеси переробки нафти зв'язані з нагріванням чи охолодженням, що вимагає усебічного вивчення теплових властивостей нафт і нафтопродуктів.
Чим легша нафта чи її фракція, тим більше значення її коефіцієнта теплового розширення. Питома теплоємність нафт при температурах від 0 до 50 °С коливається у вузьких межах - від 1,7 до 2,1 Дж/К·г. Найчастіше з підвищенням густини нафти вона зменшується. Теплоємність окремих відгонів однієї і тієї ж нафти зменшується в міру підвищення густини, молекулярної маси фракцій і залежить від хімічного складу нафтопродукту і температури. Теплота випару нафтових дистилятів при атмосферному тиску складає 160-320 кДж/кг. Теплота згоряння нафт коливається від 40 до 45 МДж/кг, причому вона тим більше, чим менше густина нафти чи фракцій.[7].
При переробці нафти основна маса процесів супроводжується хімічними реакціями, розчиненням, адсорбцією, абсорбцією і змочуванням поверхонь реакторів, що протікають з поглинанням чи виділенням тепла. Тепловий ефект процесу в цілому складається з теплот цих етапів. Розчинення вуглеводневих газів і нафтової пари у рідких нафтопродуктах супроводжується виділенням тепла, дорівнює теплоті їхньої конденсації. Розчинення твердих вуглеводнів у рідких нафтопродуктах звичайно супроводжується поглинанням тепла.
При адсорбції газів і нафтової пари на поверхні твердих тіл виділяється теплота, кількість якої залежить від природи речовини, яка адсорбується й адсорбенту. При зануренні твердої речовини в рідкий нафтопродукт виділяється теплота змочування, величина якої залежить від природи речовини і хімічного складу нафтопродукту.
Для різних нафт поверхневий натяг на границі з повітрям коливається в межах 25-30 мН/м. Нафтопродукти, погано очищені від полярних домішок, також мають низький поверхневий натяг на границі з водою. Для добре очищених бензинів і олій поверхневий натяг становить до 50 мН/м. Найбільший поверхневий натяг при температурі 20 °С мають ароматичні вуглеводні, найменший - алкани, а нафтени й олефіни займають проміжне положення.
Поверхневий натяг вуглеводнів і нафтових фракцій лінійно зменшується з підвищенням температури і при критичній температурі дорівнює нулю. Зі збільшенням тиску поверхневий натяг у системі газ-рідина зменшується.
Для нафти і нафтопродуктів, як для складних сумішей, немає однієї точки затвердіння чи точки плавлення, а характерна наявність температурних інтервалів затвердіння і плавлення. Рідка нафта звичайно застигає при температурі близько -20 °С, але іноді і при +10 °С, що залежить від вмісту в ній твердих парафінів. Найбільш низьку температуру затвердіння (до --80 °С) мають бензини.
Температурою спалаху називають температуру, при якій з нафтопродукту, що нагрівається в стандартних умовах, виділяється стільки пари, що вони при піднесенні відкритого полум'я і доступності повітря загоряються з коротким спалахом, утворюючи легке полум'я, що перебігає, й відразу ж гасне. Чим вище температура кипіння нафтопродуктів, тим вище температура їхнього спалаху. Бензинові фракції мають температуру спалаху до -40 °С, гасові - понад 28 °С, масляні від 130 до 350 °C. Температура спалаху дає уявлення про те, наскільки дані продукти багаті легколеткими фракціями, і вказує на ступінь пожежонебезпеки і вибухонебезпеки стосовно нафтопродуктів.
Температура самозаймання - це та температура, при якій нафтопродукт при наявності кисню повітря загоряється без зіткнення рідини чи її пари з полум'ям або іскрою, а тільки внаслідок підігріву ззовні (через стінку). Для бензину вона дорівнює 420-530 °С, гасу - 380-440 °С, газойлю - 340-360°С й реактивного палива - 380 °С. Алкани мають найнижчу температуру самозаймання (пентан - 284,4 °С), нафтени - середню (циклопентан -385 °С) і арени - найвищу (бензол - 591,7 °С).
Колір нафти змінюється від жовтого до чорного забарвлення з ростом її густини. Нафтові вуглеводні (бензин, лігроїн, гас і деякі високо киплячі продукти), як правило, безбарвні, якщо добре очищені. Однак найчастіше крекінг-бензини, гасі високо киплячі продукти прямої перегонки нафти в залежності від ступеня очищення мають ясно-жовтий і жовтий колір.
Для більшості нафт і їхніх фракцій характерна флуоресценція: вони мають синюватий чи зеленуватий колір у відбитому світлі, що пов'язано з присутністю в них хризену, октилнафталіну й інших багатоядерних вуглеводнів ароматичного ряду.
Нафти і нафтові фракції з температурою кипіння понад 300°С володіють люмінесценцію - світінням, що виникає при їхньому опроміненні ультрафіолетовими променями. До люмогенних речовин входять нафтенові кислоти, поліциклічні ароматичні вуглеводні і смоли.[7].
Показник заломлення нафтопродуктів визначають при проходженні світлового променя з повітря в нафтопродукт, і тому він завжди більше одиниці. Для вуглеводнів різних класів, при однаковій кількості атомів вуглецю в молекулах, найменшою рефракцією володіють алкани, потім ідуть олефіни, нафтени й арени. Показник заломлення суміші вуглеводнів є адитивною функцією її складу і тому використовується при визначенні структурно-групового вуглеводного складу олій.
Майже усі нафти і її важкі відгони мають здатність обертати площину поляризації променів світла, причому для більшості з них характерне слабке праве обертання. Оптична активність зростає з підвищенням температури кипіння фракції. Штучні нафти, на відміну від природних, оптичної активності не виявляють. Оптичну активність природних нафт пояснюють наявністю в них продуктів розкладання холестерину і фітостерину, тобто характерних стеринів, що містяться в рослинах і тваринах. Це приводиться в якості одного з доказів органічного походження нафти.
Безводні нафти і нафтопродукти є діелектриками, і деякі з них застосовуються як електроізоляційний матеріал (парафін) чи ізолююче середовище (трансформаторна олія) у трансформаторах, масляних реостатах і вимикачах. Діелектрична проникність нафти і нафтопродуктів у порівнянні з іншими діелектриками невелика і їх діелектрична постійна коливається в межах 1,86-2,5. Вивчення діелектричних властивостей олій різного групового складу показало, що найбільш стійкими електричними параметрами володіють олії, що не мають ароматичних вуглеводнів, асфальто - смолистих речовин і твердих парафінів.
Нафта і нафтопродукти при терті (заповненні сховищ і перекачуванні з великою швидкістю по трубах, а також фільтрації) сильно електризуються і на їхні поверхні можуть накопичуватися заряди статичної електрики, у зв'язку з чим можуть відбуватися вибухи і пожежі. Найбільш небезпечні в цьому відношенні світлі нафтопродукти, що особливо сильно електризуються. Для запобігання вибухів і пожеж апаратуру, трубопроводи і резервуари заземлюють, а також застосовують спеціальні антистатичні присадки до нафтопродуктів.
З водою ані нафти, ані нафтопродукти практично не змішуються, а їхня взаємна розчинність дуже мала і не перевищує сотих часток відсотка. У нафтових вуглеводнях вода розчиняється в невеликих кількостях - від 0,003 до 0,13 % при 40 °С. Розчинність води підвищується з ростом температури і зниженням молекулярної маси вуглеводнів. Взаємна розчинність води і нафтопродуктів має велике практичне значення в зв'язку з можливістю виділення з моторного палива мікрокапельок чи кристаликів води, що може ускладнювати роботу двигунів.[7].
Важливе значення в хімії нафти має питання про дію на нафту і нафтопродукти різних органічних розчинників. Аполярні розчинники цілком розчиняють нафту і нафтопродукти крім твердих парафінів і церезинів. Спирти розчиняють нафтопродукти вибірково. Полярні органічні розчинники (анілін, нітробензол, фенол) добре розчиняють ароматичні вуглеводні і не розчиняють алкани і нафтени.
Повна розчинність нафтових вуглеводнів настає тільки при цілком певній температурі, яку називають критичною температурою розчинення (КТР). У практиці дослідження хімічного складу нафтопродуктів велике поширення одержали КТР у аніліні чи так звані анілінові точки (АТ). Найбільш низькі анілінові точки в аренів, середні в нафтенів і олефінів і максимальні в алканів.
Вибірковість дії розчинників покладена в основу методу ''холодного фракціонування нафти". Метод вибірного дробового холодного розчинення й осадження застосовується при очищенні олій.
Нафтопродукти є добрими розчинниками жирів, олій, йоду, сірки, каучуку, причому розчинна здатність до жирів тим вище, чим більше в них аренів.[6].
Щоб охарактеризувати нафтовий ринок України досить розглянути ціни на нафтопродукти за останні два роки. (Рис.1.2.).
Рис. 1.2. Динаміка цін на нафтопродукти на території України.
Отже бачимо, що ціни на світлі нафтопродукти зросли, це було зумовлено такими чинниками:
- ріст цін на нафту на світовому ринку
- введення податку на додану вартість (ПДВ) на нафту яка постачається в Україну
- зміна порядку нарахування акцизного збору (20% від вартості але не менше 60 євро)
- підвищення залізничних тарифів (на 50%, наприклад по Херсонському НПЗ середній ж/д тариф становив 80 грн./т., а став 125 грн./т.)
Для того, щоб уникнути криз на нафторинку та повністю забезпечити потребу в нафтопродуктах, потрібно збільшити поставки сирої нафти на НПЗ і задіяти всі можливі потужності нафтопереробки.[17].
1.2. Технології виробництва нафтової продукції.
Найважливішим завданням розвитку нафтопереробної промисловості є забезпечення істотного зростання технічного рівня виробництва. Насамперед слід підвищити глибину переробки нафти до рівня країн, що мають розвинуту нафтопереробку, тобто до 80%. Поглиблення переробки нафти для України має зараз першорядне значення, бо дозволяє не зменшуючи виробництва світлих нафтопродуктів, в першу чергу найбільш споживаних – автомобільного бензину, дизельного палива, авіаційного гасу. Правда, при цьому знизяться обсяги виробництва паливного мазуту. З поглибленням переробки нафти в Україні поліпшиться загальна структура випуску нафтопродуктів та більш ефективним стане використання нафтової сировини.[11, с.143].
Не дуже давно нафта тільки спалювалася в топках. Після винаходу гасової лампи (1855 р.) з деякої частини нафти стали одержувати гас. Наприкінці минулого сторіччя бензин і газ, що отримували при виробленні гасу, вважалися шкідливими продуктами, що викликали вибухи і пожежі, а олії спалювалися разом з мазутом. Сьогодні вся нафта, що добувається, піддається переробці для одержання багатьох різноманітних продуктів.
При переробці нафти мають місце наступні основні процеси (рис.1.3.):
перегін
термічний крекінг
каталітичний крекінг
піроліз
коксування
деструктивна гідрогенізація
Рис. 1.3. Схема переробки нафти.
Більшість названих процесів протікає в присутності різних каталізаторів.
Підготовка нафти до переробки. Видобуток нафти супроводжується вилученням із природних підземних резервуарів значних кількостей газу, води, механічних домішок і солей. При надходженні на поверхню газ, розчинений у нафті, відокремлюють від неї за допомогою системи сепарації. Найбільш легкі компоненти вуглеводних газів відокремлюють від нафти в нафтових трапах, колонках і мірниках. Найважчі вуглеводні гази відокремлюють від нафти в газових сепараторах. У трапі також відбувається очищення газу від нафтового пилу. Відділення газу від нафти і пилу в трапі відбувається за рахунок зміни тиску і швидкості нафтового потоку, що рухається. Для поліпшення процесу сепарації суміш, що надходить у трап, розприскують, для чого в трапах установлюють ґрати, відбійники, тарілки й ін. пристосування. Для поділу продуктів фонтанування високого тиску (вище 20 атм.) застосовують східчасту сепарацію, при якій досягається грубе фракціонування газу і використовується пластовий тиск для транспорту газу. Відділена від газу нафта спрямовується в промислові резервуари, а звідти на нафтопереробні заводи.
При відділенні газу від нафти в трапах і інших пристроях відокремлюється й основна маса води і механічних домішок. Відділення домішок і води відбувається також при відстоюванні і збереженні нафти в промислових резервуарах.
Однак при подачі нафти на переробку в ній ще залишається деяка кількість води і механічних домішок, що також попадають у нафту при збереженні і транспортуванні. Наявність домішок у нафті погіршує показники процесу її переробки, приводить до зниження продуктивності, підвищення енергоємності процесу, засмічення і корозії апаратури і трубопроводів. Тому зневоднювання нафти і видалення з водою механічних домішок є обов'язковими стадіями переробки нафти.[6].
Зважаючи на кількість нафтопереробних заводів в світі, конкуренція між ними дуже висока. До деякого часу українська нафтопереробка в 3-5 разів відставала від західної з погляду процесів, що заглиблювали конверсію.
Це пояснювалося тим, що під час будівництва українських нафтопереробних заводів нафта була значно дешевша у світовому масштабі. У зв'язку з цим мазут був найдешевшим паливом, а вартість дорогих установок для його переробки на бензин і дизпаливо (глибинних процесів) було економічно недоцільним.
Потужність атмосферної перегонки нафти в Україні є досить низькою (рис.1.4.).
EMBED Excel.Chart.8 \s
Рис. 1.4. Потужність атмосферної перегонки (млн. т) в світі і окремих країнах.
Для того щоб об’єктивно оцінити ефективність українських технологій переробки нафти розглянемо рис.1.5.
EMBED Excel.Chart.8 \s
Рис. 1.5. Потужність глибинних процесів (% від атмосферної перегонки) в світі і окремих країнах.
З рисунку видно що Україна знаходиться на останньому місці в переліку даних країн, на даний час проводиться підвищення величини глибинної переробки але поки що її рівень є недостатнім і в середньому по всіх заводах становить приблизно 20%..
Технології переробки нафти в Україні є дуже не досконалими і потребують розвитку і нововведень, саме через це в паливно - енергетичний комплекс планується ввести застосування новітніх технологій, які описано в таблиці 1.1. Також треба більшу увагу приділити реорганізації нафтопереробних заводів України.[8].
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора