Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Обґрунтувати теоретичні і методичні положення та розробити науково обґрунтовані практичні рекомендації щодо удосконалення обліку торговельних операцій на рівні окремого підприємства (ПФ „Кредо”) на підставі вивчення стану та критичного аналізу діючої в Україні практики обліку у сфері торгівлі.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Бакалаврська робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ВСТУП
Торгівля є однією з провідних галузей економічної діяльності сучасної України і найбільш розвинутою формою підприємництва. В Україні торговельна діяльність здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, при наявності у них сертифікатів на право здійснення такої діяльності. В цілому можна сказати, що торговельна діяльність – це ініціативна самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення продажу споживчих товарів з метою отримання прибутку. Торгівля – це особлива діяльність людей пов’язана із здійсненням актів купівлі продажу, яка покликана на задоволення потреб населення в якісній продукції, яка також представляє собою сукупність технологічних та господарських операцій.
Торгівля – це свого роду каталізатор змін, які відбуваються у виробництві та споживанні в умовах ринку. В Україні кількість торговельних підприємств – як оптових, так і роздрібних – зростає з кожним роком.
Особливості торговельної діяльності в Україні зумовлюють різноманітні фактори. З одного боку – це економічна ситуація взаємовідносин між суб’єктами господарювання, з другого – це податкова та бюджетна політика, сертифікація продукції та захист прав споживачів. Сертифікація – це гарантія споживачеві того, що та чи інша продукція відповідає стандартам або певним вимогам. Захист прав споживачів в сфері торгівлі забезпечує держава. Сертифікація та захист прав споживачів, в основному, є особливістю роздрібної торгівлі та громадського харчування.
Бухгалтерський облік торговельної діяльності завжди мав свої особливості в порівнянні з обліком інших видів діяльності. Сьогодні бухгалтерам торговельних підприємств постійно доводиться долати складнощі перехідного періоду. Тому необхідно привернути належну увагу до організації бухгалтерського обліку діяльності торговельних підприємств в умовах його реформування з метою забезпечення користувачів повною, достовірною та об’єктивною інформацією про фінансовий стан підприємства та результати його діяльності.
Недостатня розробка теоретичних і методологічних питань обліку та аналізу торговельних операцій, а також науково-теоретична і практична значимість вказаних проблем зумовили вибір теми дипломного дослідження та визначили його актуальність та основні напрями.
Мета бакалаврської кваліфікаційної роботи – обґрунтувати теоретичні і методичні положення та розробити науково обґрунтовані практичні рекомендації щодо удосконалення обліку торговельних операцій на рівні окремого підприємства (ПФ „Кредо”) на підставі вивчення стану та критичного аналізу діючої в Україні практики обліку у сфері торгівлі.
Цільова спрямованість зумовила постановку і вирішення наступних завдань:
- розглянути наукові підходи до визначення поняття „торгівля” та „торговельна діяльність”;
- чітко розмежувати поняття „торгівля”, „ринок товарів” та „ринок послуг”;
- охарактеризувати організаційну структуру торгівлі в аспекті двох її підгалузей: гуртової та роздрібної торгівлі;
- здійснити опис основних законодавчо-нормативних актів, якими керуються торгівельні підприємства в своїй діяльності;
- викласти основні завдання бухгалтерського обліку на торговельних та посередницько-збутових підприємствах;
- виділити рахунки бухгалтерського обліку торговельних операцій на підприємствах;
- здійснити загальну характеристику базового підприємства – ПФ „Кредо”;
- охарактеризувати наказ про облікову політику на ПФ „Кредо”, виділити основні його недоліки та запропонувати напрямки щодо його вдосконалення;
- провести аналіз фінансового стану базового підприємства, приділивши основну увагу аналізу торговельних операцій;
- описати процес документування торговельних операцій на ПФ „Кредо”, приділивши значну увагу оформленню та поданню товарного звіту;
- здійснити опис аналітичного і синтетичного обліку торговельних операцій на ПФ „Кредо” в розрізі таких підзадач: надходження товарів; реалізація товарів; визнання доходів і витрат від реалізації товарів; облік фінансових результатів; надання знижок; повернення товарів.
- описати процедуру здійснення інвентаризації залишків товарів на складі ПФ „Кредо” і відображення її результатів в бухгалтерському обліку.
Об’єкт дослідження – торговельні операції, що знайшли відображення в бухгалтерському обліку базового підприємства (ПФ „Кредо”). Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних питань обліку та аналізу торговельних операцій в гуртовій та роздрібній торгівлі.
РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
НА ПІДПРИЄМСТВАХ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ
1.1. Організаційні основи та поняття торговельної діяльності
Однією з важливих передумов ефективного функціонування економіки є розвиток торгівлі, яка має спиратись як на державний, так і на ринковий механізми впливу на споживчий ринок [26, с.13].
Поняття ринку тісно зв’язане з поняттям торгівлі, торговельної діяльності, тобто діяльності з продажу товарів з метою добування прибутку. Тим самим підкреслюється особлива роль торгівлі в процесах обміну, у системі ринкових відносин, що відокремилася на основі суспільного поділу праці галузі господарства, що здійснює посередницьку діяльність по купівлі-продажу товарів і наданню зв’язаних з цим послуг. Наявність реального ринку визначеного товару, де відбувається торгівля за прийнятну, „найкращу” і для продавця, і для покупця ціну – основа концепції торгівлі, у той час як відсутність такого ринку стосовно якогось виду товару розглядається як одне з основних джерел неефективності господарства і господарювання. Отже, ринок товарів (продуктів, послуг) може розглядатися як сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, за допомогою яких здійснюється реалізація товарів. Ринок – це цілісна система, що поєднує виробництво і споживання, продавців і покупців, виробників і споживачів продукції. Ринок може розглядатися як система господарських зв’язків, що включають як прямі, безпосередні, так і багатоланкові, непрямі контакти за участю посередників. При цьому варто мати на увазі, що будь-який виробник, вступаючи у ринкові контакти, може виявитися як у ролі продавця, так і в ролі покупця [35, с.87].
Торгівля, ринок і торговельна діяльність – не однозначні поняття. Співвідношення цих понять можна представити схемою (рисунок 1.1), де Т – товар, Г – гроші, ТП – торговельні послуги.
SHAPE \* MERGEFORMAT Товаровиробники
Торговельні посередники (ТП)
Споживачі товарів і послуг
Виробництво ринкових послуг (П), окрім торговельних (ТП)
Кредитно-грошова система
Пропозиція товарів суб’єктами торговельної діяльності
Попит на товари з боку покупців
Ринок товарів
Т=Г
Т
Г
Г
Т+ТП
П
Г
Ринок послуг
Торгівля
Рис.1.1. Товарно-грошовий обіг [18, с.32]
Слід зазначити, що дати точне, строге визначення понять „торгівля”, „комерція” досить важко. Так, у класичній роботі І.Ф. Шерр визначає торгівлю як „організований за принципами доцільності і хазяйновитості товарообмін між окремими членами світового господарства. Вона повинна надати рівноваги потребам і запасам, сприяти розвиткові виробництва і споживання об’єднаних або окремих членів світового господарства” [38, с.5]. Торгівля „здійснюється за допомогою переміщення власності (купівля-продаж), зміни місця (транспорт) і утворення запасів (склади) продуктів, вироблюваних для задоволення чужих потреб” [38, с.68].
Згідно офіційного визначення, поданого в Порядку заняття торговельною діяльністю і правилах торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995р. №108, торговельна діяльність – це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.
Торговельна діяльність полягає в просуванні товарів від виробника до споживача шляхом реалізації товарів за гроші. Виручка від реалізації товарів вказує на наявність торговельної діяльності [18, с.32].
Основними елементами організаційної структури торгівлі слід вважати:
- торгівельні об’єкти, торгівельні підприємства (їх підрозділи), обєднання, організації;
- підсистеми торгівлі: галузеві, функціональні, відомчі, територіальні та інші;
- управлінські органи, підрозділи, служби.
Органічними компонентами організаційної структури торгівлі виступають також сукупність відносин і зв’язків. Найбільш характерними для торгівлі є:
- організаційні, управлінські, економічні, соціальні та технологічні відносини;
- господарські, економічні, зовнішньоекономічні, інтеграційні та коопераційні зв’язки [36, с.48-49].
Предметом торговельної справи є [22, с.6-7]:
- сукупність відносин, що виникають в процесі просування товарів від виробників до споживачів, між суб’єктами ринку;
- механізм та форми прояву економічних законів розвитку суспільства у сфері обігу в умовах обмеженості ресурсів та конкуренції за їх використанням;
- сутність, закономірності та принципи функціонування господарського механізму суб’єктів товаровиробничої мережі, що проводять діяльність виходячи з потреб та рівня розвитку суспільства.
За формою організації і виконуваних функцій торгові підприємства поділяються на оптові та роздрібні. Оптові підприємства, виконуючи функції поєднувальної ланки між виробництвом і роздрібною торгівлею, покликані забезпечувати найраціональніше просування товарів від виробників до споживачів. Завдання оптових підприємств полягає в забезпеченні відвантаження покупцям товарів оптимальними партіями, що сприяє: якнайкращому використанню транспортних засобів; зниженню витрат на перевезення та обіг; своєчасному постачанню необхідними товарами як населення, так і виробництва; забезпеченню відпрацювання і сортування товарів, їх комплектності та асортименту [26, с.13].
Гуртова торгівля – реалізація товарів гуртом – відрізняється від торгівлі роздрібної, в першу чергу тим, що тут відбувається реалізація товарів партіями підприємствам роздрібної торгівлі і громадського харчування, а також іншим споживачам, зокрема виробничим підприємствам. Тобто товари передаються для подальшого продажу або переробки. Відпуск товарів гуртом бюджетним установам, лікарням, санаторіям і т.п. для утримання та обслуговування контингенту їх пацієнтів і відвідувачів є водночас і роздрібним товарообігом, оскільки це відпуск товарів безпосереднім споживачам [25, с.167].
Як вважає Н.І. Трішкіна, розвиток сфери товарного обігу значною мірою визначається ефективністю функціонування оптової ланки. Вона може виступати каталізатором структурних перетворень, які відбуваються в період трансформації економіки України, сприяти забезпеченню збалансованості внутрішнього ринку, стимулювати розвиток вітчизняного виробництва, налагоджувати господарські зв’язки з зарубіжними товаропостачальниками та оптовими покупцями вітчизняних товарів. Для цього оптова торгівля в нових умовах повинна перетворитися на ефективного посередника, який здійснює свою діяльність на принципах підприємництва, маркетингу та сучасного менеджменту [34, с.424].
Роздрібні торгові підприємства реалізують товари як безпосередньо населенню, так і окремим установам (дитячим, дошкільним установам, школам, лікарням та ін.) дрібним оптом [26, с.13].
Т.В. Головач, А.Б. Грушевицька та В.В. Швид виділяють такі чинники, якими характеризуються внутрішні особливості роздрібної торгівлі [23, с.181]:
- місцезнаходженням, часом роботи, внутрішнім плануванням, візуальними характеристиками та унікальністю, розмірами підприємства;
- товарами та організацією торгівлі (номенклатура; спеціалізація; торгові марки; презентація та візуальна торгівля; унікальність та актуальність товару; рівень валового доходу та прибутку);
- рівнем цін, продажем товарів зі збитком для залучення покупців, встановлення різних цін для торгівлі із повним комплексом обслуговування і продажу товарів без упаковки, надання знижок та коригування цін;
- засобами стимулювання збуту (реклама підприємства, ціни або якості товару; цільові аудиторії та засоби масової інформації; винагороди, різні маркетингові заходи; преміальні купони; частота виходу реклами; спеціальні заходи по стимулюванню збуту);
- рівнем обслуговування споживача (надання споживчого кредиту, доставка і можливе повернення товару);
- інформацією та інструкціями по експлуатації, допомогою при здійсненні покупок;
- організацією управління торговельним персоналом (централізоване чи децентралізоване управління; підготовка та підвищення кваліфікації персоналу; оцінка результатів діяльності працівників; можливість кар’єрного зростання).
Як прогнозує С.А. Дражниця, основною метою та пріоритетами політики у сфері внутрішньої торгівлі та обслуговування населення на наступні роки стануть [24, с.138]:
- інтенсивне формування цивілізованої торговельної інфраструктури за рахунок розширення мережі сучасних прогресивних торговельних закладів, адаптованих до світових стандартів (супермаркетів, гіпермаркетів, дискаунтерів та іншого крупно-форматного ритейлу), використання франчайзингового підходу при їх створенні;
- активне залучення інвестицій у розбудову мережі підприємств торгівлі;
- удосконалення нормативно-правового забезпечення функціонування внутрішньої торгівлі.
1.2. Нормативно-правове забезпечення торговельної діяльності в Україні
Діяльність підприємств торгівлі регулюється певними законодавчими та нормативними документами, які можна умовно поділити на чотири групи:
І. Господарський кодекс України;
ІІ. Закони України;
ІІІ. Постанови Кабінету міністрів України;
IV. Накази Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, інших міністерств та відомств.
Група І.
Господарський кодекс України від 16.01.2003р. №436-IV встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.
Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.
Група ІІ.
Закон України „Про споживчу кооперацію” від 10.04.1992р. №2265-ХІІ визначає правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації в Україні.
Закон спрямований на відродження і зміцнення демократичних основ споживчої кооперації, захист інтересів її членів і сільського населення як споживачів та регулює відносини з органами державної виконавчої влади.
Закон України „Про захист прав споживачів” від 12.05.1991р. №1023-ХІІ регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.03.1994р. №4004-ХІІ регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.
Закон України „Про безпечність та якість харчових продуктів” від 23.12.1997р. №771/97-ВР регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються.
Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Закон України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. №98/96-ВР визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.
Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000р. №1775-ІІІ визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
Група ІІІ.
Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995р. №108. Цей Порядок і правила визначають загальні умови заняття торговельною діяльністю, основні вимоги до торговельної (торговельно-виробничої) мережі і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств (їх об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-підприємців та іноземних юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України у сфері торгівлі.
Група IV.
Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.03.2004р. №98. Ці Правила регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продаж непродовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги щодо дотримання прав споживачів стосовно належної якості та безпеки товарів і рівня торговельного обслуговування.
Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003р. №185. Ці Правила регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування.
Правила роздрібної торгівлі картоплею та плодоовочевою продукцією, алкогольними напоями та тютюновими виробами регулюються окремими правилами.
Положення про штрихове кодування товарів, затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 20.08.2002р. №255.
Положення вводиться з метою:
- створення умов для впровадження в Україні інформаційних технологій автоматичної ідентифікації та електронного обміну даними і створення інформаційної бази для контролю та управління товарно-грошовим обігом, удосконалення систем обліку продукції;
- підвищення конкурентоспроможності українських товарів на вітчизняному та зарубіжному ринках;
- скорочення часу товарообігу за рахунок застосування електронних засобів обліку при виробництві товару, його складуванні, транспортуванні, реалізації та звітності державним органам.
Інструкція про Книгу відгуків і пропозицій на підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування, затверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 24.06.1996р. №349. Згідно цієї Інструкції, всі підприємства (одиниці) роздрібної торгівлі та громадського харчування незалежно від форм власності ведуть Книгу відгуків і пропозицій встановленої форми, в яку покупці (відвідувачі) записують скарги, пропозиції, відгуки та зауваження.
Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, затверджене наказом Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 10.09.1996р. №120/190. За цим Положенням проводиться уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість, та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках).
Інструкція про облік роздрібного товарообороту і товарних запасів, затверджена наказом Міністерства статистики України від 28.12.1996р. №389.
У період становлення ринкової економіки, коли відбувається розширення кола учасників торгової діяльності і споживчий ринок в Україні набуває різноманітних форм, для забезпечення відповідності показників статистики торгівлі міжнародним рекомендаціям виникла необхідність переглянути методологічні підходи щодо обліку роздрібного товарообороту.
Інструкція про облік роздрібного товарообороту і товарних запасів розроблена на виконання заходів, передбачених Концепцією побудови національної статистики та Державною програмою переходу України на міжнародну систему обліку і статистики, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 04.05.1993р. №326 та від 08.06.95р. №403, з метою одержання найбільш повної інформації про стан організованого споживчого ринку на державному і регіональних рівнях.
Потрібно зазначити, що правова база регулювання торговельно-посередницької діяльності, як і всього економічного обороту, складається із фрагментів непрямих законів. В її основі лежать також відомчі нормативні акти, різні інструкції і положення, а частіше за все розробки самих торговельних організацій. Зрозуміло, що таку базу неможливо вважати прийнятною. Необхідні прямі закони, систематизовані норми права. Мова йде перш за все про прийняття Закону України „Про торгівлю”. Такий закон буде сприяти ефективному регулюванню всієї сукупності відносин, які виникають у сфері торгівлі [24, с.136-137].
1.3. Огляд наукової та навчально-методичної літератури щодо організації бухгалтерського обліку на підприємствах торгівлі
Більшість серед існуючих сьогодні концепцій розглядають облік як відкриту систему, яка постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього середовища: іншими підприємствами, банками, організаціями, що належать до соціально-політичних та економічних інституцій держави, місцевих органів тощо і дає змогу підприємствам підтримувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються [22, с.76].
З точки зору д.е.н., проф. Соколова Я.В., бухгалтерський облік (рахівництво) – це практично організований процес спостереження, реєстрації, групування, зведення, аналізу і передачі даних про факти господарського життя. Його завдання – це надання інформації для прийняття управлінських рішень [32, с.15].
Перехід підприємств (об’єднань) на нові умови господарювання передбачає більш високі вимоги до рівня постановки бухгалтерського обліку в народному господарстві, в тому числі в торгівельних і постачальницьких підприємствах і організаціях.
Склалася така ситуація, що при недостатньому інструктивному забезпеченні, при непристосованості окремих облікових регістрів до суттєво зміненого обліку бухгалтери вимушені самостійно вирішувати складні питання методології, організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємствах [28, с.5].
Бухгалтерський облік на підприємствах торгівлі і постачання будується залежно від характеру і напрямку господарської діяльності цих підприємств, обсягу і цільової функції їх роботи і її умов. Робота торгівельних і постачальницьких підприємств в умовах повного госпрозрахунку і самофінансування потребує реалізації комплексу заходів з підвищення точності, своєчасності, повноти і аналітичності даних, що відображається в бухгалтерському обліку товарообігу, надходження і зберігання товарних запасів, видатків обігу а також фінансових результатів [20, с.414-415].
На думку І.Є. Тішкова, С.І. Шульмана, Є.І. Завідової та ін., торговельні підприємства повинні оперативно реагувати на вивчення кон’юнктури ринку, покращувати роботу. В цих умовах значно зростає роль бухгалтерського обліку в управлінні торгівлею. Облік повинен забезпечувати органи управління і госпрозрахункові колективи усіх рівнів необхідною інформацією, здійснювати строгий контроль за виконанням торговельно-фінансового плану, сприяти зміцненню господарського розрахунку і режиму економії, а також збереженості ... майна [21, с.358].
Задачі обліку на торгівельних і постачальницьких підприємствах в основному співпадають з аналогічними задачами в інших галузях народного господарства, але разом з тим мають певну специфіку, зумовлену складом показників, що прийняті при плануванні і оцінці господарської діяльності вказаних підприємств.
На думку П.П. Новіченка, Т.Н. Шеїної та Ф.П. Васіна до специфічних задач на торговельних підприємствах відносяться такі [20, с.417]:
- отримання фактичної економічної інформації про стан і наслідки товарних операцій, а також про обсяг і структуру товарообігу;
- виявлення облікових даних і здійснення контролю видатків обігу та фінансових результатів роботи підприємств у відповідності до особливостей форм госпрозрахунку, що впливають на них;
- контроль за дотриманням договірних зобов’язань перед покупцями товарів і щодо доставки їх постачальниками, а також перед державним бюджетом;
- формування облікових даних про утворення і використання фондів виробничого і соціального розвитку та оплати праці;
- забезпечення реальності і достовірності облікових даних і показників звітів в цілях сприяння контролю за збереженістю і примноженням майна.
В гуртовій ланці торгівлі і підприємств постачання найбільше розповсюдження одержало створення великих спеціалізованих об’єднань, що забезпечують централізовану закупівлю, зберігання і реалізацію товарів певної номенклатури і асортименту за договорами з постачальниками і покупцями. В таких об’єднаннях бухгалтерський облік будується за принципом переважної централізації.
В гуртово-роздрібній ланці торгівлі підприємства зобов’язані вести облік операцій по руху товарів з відокремленням облікових даних, які відносяться до операцій з гуртової і роздрібної реалізації товарів.
Великі роздрібні магазини, особливо ті, що спеціалізуються на торгівлі непродовольчими товарами, представляють собою торгівельні фірми – виробничі об’єднання, до складу яких входять на правах структурних одиниць, що мають відокремлений баланс, значна кількість роздрібних підприємств.
Гуртово-роздрібні і роздрібні об’єднання торгівлі ведуть облік так само як і гуртові, - за принципом переважної централізації обліково-звітних робіт в головній або централізованій бухгалтерії об’єднання [20, с.415-416].
Бухгалтерський облік наявності та руху товарів на підприємствах гуртової та роздрібної торгівлі здійснюється на рахунку 28 „Товари”.
На рахунку 28 „Товари” ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.
На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 „Товари” застосовується для обліку будь-яких виробів матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.
Постачальницькі, збутові, торгові підприємства та організації на рахунку 28 „Товари” ведуть облік також покупної тари і тари власного виробництва, крім інвентарної тари, що служить для виробничих чи господарських потреб і облік якої ведеться на рахунку 11 „Інші необоротні матеріальні активи” чи 20 „Виробничі запаси”.
Рахунок 28 „Товари” має такі субрахунки:
281 „Товари на складі”
282 „Товари в торгівлі”
283 „Товари на комісії"
284 "Тара під товарами”
285 „Торгова націнка”.
На субрахунках 281-284 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом – зменшення.
На субрахунку 281 „Товари на складі” ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.
На субрахунку 282 „Товари в торгівлі” ведеться облік руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, ятках, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо).
На субрахунку 283 „Товари на комісії” ведеться облік товарів, переданих на комісію за договорами комісії та іншими цивільно-правовими договорами, які не передбачають перехід права власності на цей товар до їх продажу. Аналітичний облік ведеться за видами товарів і підприємствами (особами)-комісіонерами.
На субрахунку 284 „Тара під товарами” ведеться облік наявності й руху тари під товарами й порожньої тари. Торговельні підприємства можуть вести облік тари за середніми обліковими цінами, які встановлюються керівництвом підприємства за видами (групами) тари і цінами на тару. Різниця між цінами придбання і середніми обліковими цінами на тару відноситься на субрахунок 285 „Торгова націнка”.
На субрахунку 285 „Торгова націнка” підприємства роздрібної торгівлі при ведені обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною та продажною (роздрібною) вартістю товарів. За кредитом субрахунку 285 відображається збільшення суми торгових націнок, за дебетом – зменшення (списання). Списання за розрахунками суми торгової націнки на реалізовані товари відображається за дебетом субрахунку 285 і кредитом субрахунку 282 або способом сторно зворотною кореспонденцією цих рахунків. У звітність включається згорнуте за всіма субрахунками сальдо рахунку 28.
Бухгалтерський облік доходів і витрат від реалізації товарів на підприємствах гуртової та роздрібної торгівлі відбувається на субрахунках 702 „Дохід від реалізації товарів” та 902 „Собівартість реалізованих товарів”.
На субрахунку 702 „Дохід від реалізації товарів” підприємства торгівлі та інші організації узагальнюють інформацію про доходи від реалізації товарів.
На субрахунку 902 „Собівартість реалізованих товарів” відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”.
Отже, в першому розділі бакалаврської кваліфікаційної роботи нами було розглянуто наукові підходи до визначення поняття „торгівля” та „торговельна діяльність”; розмежовано поняття „торгівля”, „ринок товарів” та „ринок послуг”; охарактеризовано організаційну структуру торгівлі в аспекті двох її підгалузей: гуртової та роздрібної торгівлі; здійснено опис основних законодавчо-нормативних актів, якими керуються торгівельні підприємства в своїй діяльності; викладено основні завдання бухгалтерського обліку на торговельних та посередницько-збутових підприємствах; виділено рахунки бухгалтерського обліку торговельних операцій на підприємствах.
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА БАЗОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Загальна характеристика ПФ „Кредо”
Базове підприємство засноване громадянином України і являється юридичною особою, має самостійний баланс, відкриває розрахунковий рахунок та інші рахунки в банківських установах України, має печатку та кутовий штамп, свою символіку та торгову марку. Фірма відповідає за своїми зобов’язаннями своїм майном, на яке згідно закону може бути звернене стягнення.
Мета та предмет діяльності підприємства.
Фірма створена з метою задоволення потреб в її товарах та послугах покупців та замовників, реалізації на основі отриманого прибутку інтересів засновника фірми.
Предметом діяльності є:
- комісійна, оптова, роздрібна торгівля продовольчими та промисловими товарами;
- оптова, роздрібна торгівля мінеральними добривами, пестицидами, гербіцидами та іншими хімічними засобами захисту рослин;
- комісійна, роздрібна та оптова торгівля сільськогосподарською технікою, вантажними і легковими автомобілями (з правом оформлення довідок-рахунків), запчастинами до них, їх сервісне обслуговування та ремонт;
- оптова та роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами;
- прокат та лізинг сільськогосподарської техніки;
- надання транспортних, транспортно-експедиційних послуг, послуг з технічного обслуговування, прокату та лізингу.
У випадках передбачених законодавством України фірма отримує ліцензії та сертифікати на здійснення окремих видів діяльності.
Управління фірмою здійснюється безпосередньо засновником або призначеним ним директором. З директором фірми, який працює по найму, може укладатись контракт.
До виключної компетенції засновника фірми відноситься:
- затвердження статуту фірми та внесення до нього змін та доповнень;
- призначення директора фірми;
- ліквідація або реорганізація фірми;
- розподіл отриманого прибутку.
Фірма самостійно визначає структуру управління, встановлює штати. Трудові відносини здійснює за рахунок праці найманих працівників.
Майно фірми становлять основні засоби, оборотні кошти, а також інші цінності. Майно фірми є приватною власністю і належить засновнику фірми.
Джерелами формування майна є:
- грошовий та майновий внесок засновника;
- доходи, отримані від господарської діяльності;
- кредити банків та кредити отримані від інших кредиторів;
- інші джерела не заборонені законодавством України.
Фірма самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на товари та послуги і з необхідності підвищення прибутків.
Фірма здійснює свою діяльність через власні торгові підприємства.
ПФ „Кредо” реалізує товари та надає послуги за цінами та тарифами, що встановлює самостійно або на договірній основі, а в випадках передбачених законодавством України, за державними цінами та тарифами.
Фірма здійснює оперативний та бухгалтерський облік наслідків своєї роботи, веде статистику, звітність. Порядок ведення бухгалтерського обліку та статистичної звітності визначається відповідним законодавством.
Контроль за окремими сторонами діяльності фірми здійснюють державна податкова адміністрація, державні органи на які покладені нагляд за безпекою виробництва та праці та ін.
ПФ „Кредо” самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність відповідно до чинного законодавства України, що її регулює.
Ліквідація та реорганізація підприємства проводиться за рішенням засновника або за рішенням суду.
Очолює ПФ „Кредо” директор, якому підпорядкований його заступник, головний бухгалтер, менеджер зі зв’язків з контрагентами, заступник з технічних питань. Організаційна структура підприємства наведена на рисунку 2.1.
SHAPE \* MERGEFORMAT Директор
Заступник директора з організацій
них питань
Головний бухгалтер
Менеджер зі зв’язків з контрагентами
Заступник директора з технічних питань
Бухгалтерія
Рис. 2.1 Організаційна структура ПФ „Кредо”
Однією із складових системи бухгалтерського обліку на досліджуваному підприємстві є Посадова інструкція головного бухгалтера – це документ, у якому зафіксовані завдання, функції, обов’язки, права і відповідальність головного бухгалтера.
Посадова інструкція сприяє правильному вирішенню питання розподілу обов’язків між категоріями працівників, забезпечує єдність при розподілі посадових обов’язків і кваліфікаційних вимог, які до них пред’являються.
Структура посадової інструкції головного бухгалтера може бути наступною: загальні положення; обов’язки; права; відповідальність та оцінка роботи.
На ПФ „Кредо” відсутні положення про бухгалтерську службу та Посадова інструкція бухгалтера, однак визначено, що бухгалтерський облік здійснюється бухгалтерією, яку очолює головний бухгалтер. Права та обов’язки головного бухгалтера коротко зазначені в додатку до Наказу “Про облікову політику на 2005 р.”, а саме головний бухгалтер:
забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання й подання у встановлені строки фінансової звітності;
організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з недостачею та відшкодування втрат від нестач, крадіжок і псування цінностей підприємства;
наділяється правом другого підпису на первинних бухгалтерських документах, реєстрах бухгалтерського обліку та відповідних звітах;
несе особисту відповідальність перед керівником;
виписує податкові накладні;
веде підрахунок валових доходів та витрат тощо.
Робимо висновок про необхідність удосконалення організації бухгалтерського обліку на досліджуваному підприємстві в аспекті впровадження Посадової інструкції головного бухгалтера.
2.2. Формування облікової політики ПФ „Кредо”
Політика обліку – це сфера нормалізації обліку через певні правила, стандарти, методологічні норми з метою визначення загальних і докладних принципів функціонування обліку в даній країні або на міжнародному рівні на певний період. Розмежування понять теорії і практики обліку має принципове значення для практичного розуміння політики обліку. Політика обліку має і національний характер та відображає особливості ведення обліку кожного окремого господарюючого суб’єкта [27, с.48].
На вибір облікової політики підприємства впливають наступні фактори (рисунок 2.1).
Облікова політика обов’язково за чинним законодавством повинна розкриватись у складі фінансової звітності, вона повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку. При створенні ПФ „Кредо” керівник та головний бухгалтер розробили та затвердили Наказ про облікову політику, згідно якої ведеться бухгалтерський облік та фінансова звітність.
Згідно із Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форм і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи із чинних нормативних актів і особливостей діяльності підприємства [2].
Рис. 2.1. Фактори, що впливають на формування
облікової політики підприємства [27, с.51]
Облікова політика ПФ „Кредо” затверджується наказом керівника.
Пройшовши усі етапи створення облікової політики керівництво підприємства у даному Наказі визначило такі заходи щодо організації та ведення бухгалтерського обліку:
В цілях класифікації активів тривалість операційного циклу вважати рівною 3 місяцям.
Для визначення основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, визначення терміну їх корисного використання, ліквідаційної, вибору методу нарахування амортизації створити комісію.
Встановити вартісну оцінку в цілях віднесення необоротних матеріальних активів до малоцінних в сумі, яка не перевищує 1000 грн.
Встановити метод оцінки запасів при продажу їх у роздріб – за цінами продажу.
Величину резерву сумнівних боргів встановити на підставі класифікації дебіторської заборгованості.
Резервування засобів для здійснення майбутніх витрат і платежів не здійснювати.
На ПФ „Кредо” використовується метод прямого розподілу для розподілу транспортних витрат, а також стабільну торгову націнку в розмірі 10% незалежно від номенклатурного ряду товарів.
Створена облікова політика на ПФ „Кредо” (Додаток Б) не є ідеальною, зокрема, на нашу думку слід відмітити ряд пунктів, що мали би міститися в наказі про облікову політику даного підприємства:
доручити ведення бухгалтерського обліку на підприємстві бухгалтерській службі на чолі з головним бухгалтером;
застосувати журнальну систему обліку;
доручити головному бухгалтеру підписувати облікові регістри, первинні документи, форми звітності та визначити права працівників на підпис бухгалтерських документів згідно з переліком;
доручити головному бухгалтеру розробити робочий план рахунків із введенням додаткових субрахунків...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора