Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки та менеджменту
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2005
Тип роботи:
Методичні вказівки до виконання магістерської кваліфікаційної роботи
Предмет:
Фінанси
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до виконання
магістерської кваліфікаційної роботи
студентів спеціальності 8.050104 “Фінанси”
Затверджено на засіданні
кафедри фінансів
Протокол № 8
від 20 січня 2005 р.
Львів - 2005
Методичні вказівки до виконання магістерської кваліфікаційної роботи студентів очної та заочної форм навчання спеціальності 8.050104 “Фінанси” / Укл.: Алєксєєв І.В., Панкевич Л.В., Побурко О.Я., Рудницька О.М., Смовженко Т.С., Хома І.Б., Ярошевич Н.Б. – Львів: Видавництво ІНЕМ, 2004. – 30 с.
Укладачі Алєксєєв І.В., д-р. екон. наук, проф.
Панкевич Л.В., канд. екон. наук
Побурко О.Я., канд. екон. наук, доц.
Рудницька О.М., канд. екон. наук, доц.
Смовженко Т.С., канд. екон. наук, доц.
Хома І.Б, канд. екон. наук, доц.
Ярошевич Н.Б. канд. екон. наук, доц.
Відповідальний за випуск Поляков М.О., ст. викл.
Рецензенти Білик М.О., канд. екон. наук, доц.
Клімковський М.І., канд. екон. наук, доц.
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Магістерська робота – це кваліфікаційна навчально–дослідницька робота студента, яка виконується на завершальному етапі навчання у вищому закладі освіти після засвоєння теоретичного курсу за освітньо-професійною програмою підготовки магістра та проходження відповідної практики.
Магістерська робота має комплексний характер, характеризується актуальністю, глибиною розробки, методами дослідження обраного предмета та об’єкта, аргументованістю, практичною значущістю.
Магістерською роботою практично перевіряється готовність магістранта до теоретичного осмислення актуальності вибраної теми та її цінності, готовності проводити наукові дослідження і бачити практичне використання результатів цих досліджень.
До магістерських робіт ставляться особливі вимоги, які полягають:
в актуальності тематики, відповідності її сучасному стану певної галузі науки та перспективам розвитку, практичним завданням відповідної сфери;
у критичному аналізі висвітлення теми дослідження в наукових виданнях;
у характеристиці історії досліджуваної теми та її сучасного стану;
у характеристиці підприємства (установи, організації), де проводиться дослідження, мети його діяльності, описі та аналізі методів дослідження, проведених експериментів (якщо такі були) та ін.
у проведенні аналізу та дослідження економічних процесів на підприємстві (в установі, організації) на підставі показників, які отримані як індивідуальне завдання до початку проходження практики за темою магістерської роботи. Показники вибираються студентом та керівником магістерської роботи з переліку, який подано у даному методичному виданні.
2. СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ РОБОТИ
2.1. Структура магістерської роботи
Магістерська робота містить такі складові:
1. Пояснювальна записка :
Титульна сторінка, яка оформляється на стандартному бланку.
Завдання на виконання роботи, яке видається лаборантом кафедри разом з титульною сторінкою.
Анотації (українською та англійською мовами)
Зміст
Вступ (до 5% обсягу роботи)
Теоретична частина (до 15%)
Аналітична частина (до 20%)
Дослідницько-прогностична частина (до 15%)
Рекомендаційна частина (не менше 40%)
Висновки (до 5%)
Список використаних джерел
Додатки (фінансова звітність об’єктів дослідження додається обов’язково).
Загальний обсяг магістерської роботи складає 100 сторінок. Завершену роботу та ілюстративні листи студент підписує особисто у керівника, консультантів, завідувача кафедри, рецензента.
2. Графічні матеріали
Графічні матеріали магістерської роботи складаються зі щонайменше восьми листів формату А0, на які виносяться основні положення розділів магістерської роботи. Розподіл листів за розділами відбувається у такій пропорції:
аналітична – три листи, при цьому один лист повинен ілюструвати результати факторного аналізу;
дослідницька –два;
рекомендаційна – три.
Положення теоретичної частини магістерської роботи виносяться на листи за бажанням студента та керівника понад обов’язкових восьми листів.
Структура пояснювальної записки та обсяг окремих розділів залежать від особливостей теми роботи, об’єкта і предмета дослідження.
2.1.1. Вимоги до пояснювальної записки
Вступ. У вступі обґрунтовується актуальність теми, яка вивчається, її значущість, визначається об’єкт та предмет дослідження, на який спрямована основна увага студента, перелік використаних методів дослідження. У вступі обов’язково вказуються обсяг і структура магістерської роботи за наступним зразком:
“Магістерська робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновку та списку використаних джерел з ____ найменувань (мінімум 30), з них джерел монографічної літератури ___, періодичної____, довідкової____…. Робота містить ___додатків, ___ таблиць, ___ рисунків. Матеріали дослідження викладено на ____ сторінках.”
Теоретична частина
У цій частині (розділі) обґрунтовується теоретична база обраної проблеми, дається огляд літературних джерел, нових розробок, іншої інформації, пов'язаної з темою.
На основі вивчення наукової, навчально-методичної літератури розкриваються ступінь вивчення проблеми в історичному аспекті, підходи різних авторів до її вирішення, показується, у чому єдність та відмінність їх поглядів, а також визначається та обґрунтовується точка зору на дану проблему автора магістерської роботи. (до двох сторінок).
В теоретичній частині розглядаються законодавчі та нормативні акти за проблемою роботи, подається аргументована оцінка використання теоретичної бази і впливу нормативно-законодавчої бази на динаміку розвитку об’єкта дослідження вцілому та окремих показників його фінансової діяльності (до двох сторінок).
На прикінці теоретичної частини на основі теоретичних обґрунтувань, вітчизняного чи зарубіжного досвіду, власних висновків тощо, наводяться шляхи підвищення ефективності розвитку цього об’єкта, розкривається методологія і техніка дослідження (одна сторінка).
Аналітична частина
В даній частині проводиться аналіз фінансово-господарської діяльності об'єкта дослідження, результатом якого є виявлення конкретних проблем економічного розвитку об'єкта. В даному розділі в залежності від обраної теми дослідження аналізується фінансовий стан об’єкта дослідження, його фінансова стійкість, платоспроможність, структура капіталу тощо. На прикладі конкретної організації, використовуючи розроблену у теоретичній частині методологічну модель, подається аналіз досліджуваної проблеми.
На конкретному матеріалі ілюструється відповідність теорії і практики, розкривається суперечність між теорією, нормативно-законодавчою базою, висвітленою у теоретичній частині, з одного боку, і реальною дійсністю об’єкта - з другого. Вихідними даними для аналізу є економічна, фінансова, адміністративна, організаційна та інші види документації даної організації, а також різноманітна інформація офіційних статистичних служб. Аналіз проблеми повинен здійснюватись з урахуванням різних факторів впливу на об’єкт дослідження. Аналізуючи предмет дослідження, показуються, яких змін набуде сам об’єкт. Для аналізу вибирають об’єкт, діяльність якого можна охарактеризувати десятьма періодами часу (місяць, квартал, рік).
Даний розділ має бути закінчений аргументованими висновками, де у стислій формі наводяться результати аналізу і розвитку проблеми та шляхи її розв'язання.
Форма подання аналітичного матеріалу може бути довільною (графічна; таблична; у вигляді блок-схем тощо).
Аналітична частина завершується проведенням факторного аналізу обраних показників фінансово-економічного стану та узгоджується з консультантом роботи, який завіряє магістерську кваліфікаційну роботу своїм підписом.
Виклад матеріалу дослідження відбувається в наступній послідовності:
обґрунтування необхідності факторного аналізу обраного показника;
представлення обраного показника як аналітичної моделі, ідентифікація аналітичної моделі;
вибір методу проведення факторного аналізу, опис методу;
проведення відповідних розрахунків;
представлення результатів розрахунку в табличній формі для подальшого винесення на демонстраційний лист;
висновок, що містить інформацію про фактори позитивного і негативного впливу на змінну у.
Таблиця результатів розрахунків для проведення факторного аналізу може бути у довільній формі. Вид таблиці результатів факторного аналізу залежить від обраного студентом методу проведення факторного аналізу.
На основі проведеного факторного аналізу в рекомендаційній частині роботи подаються рекомендації щодо покращання діяльності об’єкта дослідження, які повинні сприяти посиленню позитивної дії цих факторів в перспективі.
Приклади факторного аналізу наведено в додатку А.
Дослідницько-прогностина частина
Дослідницько-прогностична частина є обов’язковою складовою магістерської роботи, яка умовно поділяється на дослідження і прогноз. Вона має базуватись на проведенні комплексних досліджень щодо теми роботи і в межах обраного об’єкту дослідження.
Якщо в аналітичній частині розглядається об’єкт дослідження, проводиться аналіз його фінансової діяльності, робляться висновки щодо фінансового стану об’єкта, то в дослідницькій основна увага приділяється зовнішньому середовищу об’єкта, визначенню та дослідженню факторів впливу на досліджувані показники, оцінюється міра їх впливу, та здійснюється прогноз стану окремих фінансово-економічних показників на прогнозний період.
Проводиться порівняння отриманих даних у аналітичній частині з даними про тенденції у галузі в цілому, аналогічними об’єктами зокрема, з метою вироблення висновків про унікальність чи стандартність проблем для подібних об’єктів. Слід використовувати дані, отримані з довідників Держкомстату України, досліджень державних та недержавних установ. Доцільно розглянути іноземний досвід досліджуваного питання.
Наступним кроком є прогноз закономірностей економічних процесів і взаємозв’язків між статистичними показниками за даною темою роботи на прогнозований період. В процесі прогнозу може бути використаний кореляційно-регресійний аналіз на базі методів математичної і прикладної статистики щодо встановлення наявності зв’язку між досліджуваними ознаками на перспективу і виявленням виду функції зв`язку. Має бути сформована прогнозована звітність або спрогнозовані основні фінансові показники щодо обраної стратегії діяльності фінансово-господарського об`єкту і визначені шляхи стосовно їх одержання.
Зміст дослідницько-прогностичної частини розкривається у двох обов`язкових ілюстративних плакатах:
Механізм дослідження ;
Процес прогнозу.(Назва плакатів узгоджується з консультантом магістерської кваліфікаційної роботи)
Приклади застосування економіко-математичних методів наведено в додатку Б.
Рекомендаційна частина
Виклад матеріалу у рекомендаційній частин пропонується проводити за одним із двох нижче описаних варіантів:
1. У цій частині наводяться обґрунтування виробленої системи, механізму впливу на об’єкт вивчення з метою його зміни. Система, механізм впливу має включати в себе перелік заходів, який логічно випливає з теоретичної, аналітичної та дослідницької частин і спрямований на подолання суперечностей між реальним і бажаним станами об’єкта, тобто конкретні заходи (пропозиції, рекомендації тощо) студента повинні націлюватись на забезпечення показників економічного зростання.
2. Рекомендаційна частина включає в себе розроблення конкретних заходів, рекомендацій покращання значень обраних за індивідуальним завдання показників та фінансово-економічного стану об’єкта в цілому; шляхів застосування вироблених рекомендацій до об’єкта дослідження; прогнозування економічного розвитку об’єкта в майбутньому при застосуванні вироблених рекомендацій.
Пропоновані заходи у рекомендаційній частині можуть бути розкриті у формі економічних, фінансових, інноваційних, методичних та інших заходів, інструкцій, програм, пропозицій щодо офіційно-ділових документів, відображені за допомогою алгоритму чи блок-схеми тощо.
Незалежно від обраного варіанту представлення рекомендаційної частини, студент наводить необхідні розрахунки щодо обґрунтування своїх пропозицій та розрахунок економічної ефективності впровадження запропонованих заходів
Також незалежно від обраного варіанту представлення рекомендаційної частини здійснює моделювання економічної діяльності об’єкту дослідження та предмету дослідження за допомогою методів економіко-математичного моделювання. При цьому можна застосовувати наступні методи:
Методи теорії масового обслуговування
Методи транспортних задач
Методи евристичного моделювання
Методи теорії ігор
Інші методи лінійного та нелінійного програмування тощо
Приклад застосування оптимізаційного економіко-математичного моделювання наведено в додатку В.
2.2. Рекомендовані теми магістерських робіт
Вдосконалення організаційних та фінансових відносин між банком і підприємством
Впровадження карткового проекту оплати праці в університеті у співпраці з АКБ “Правекс-Банк”
Впровадження комерційним банком карткового проекту оплати праці на підприємстві
Дослідження гнучкості стратегії розвитку виробництва і дивідендної політики
Дослідження грошової моделі попиту та пропозиції на ринку фінансових послуг
Дослідження діяльності комерційного банку
Дослідження економіко-математичної моделі фінансового стану підприємства (банку)
Дослідження ефективності інвестиційних процесів на підприємстві
Дослідження ефективності операцій комерційного банку з цінними паперами
Дослідження зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Дослідження методів та форм фінансової звітності та аналіз з метою вдосконалення організації фінансової звітності підприємства (банку)
Дослідження методів управління оборотним капіталом комерційного банку з метою досягнення прибутковості
Дослідження методів фінансового менеджменту з метою покращання фінансового стану підприємства (банку)
Дослідження моделі нагромадження від комерційної діяльності підприємства (банку)
Дослідження моделі ціноутворення на підприємстві
Дослідження напрямів розвитку банківських послуг в Україні
Дослідження нових форм та методів обслуговування клієнтів комерційним банком
Дослідження оптимальних шляхів реструктуризації підприємства
Дослідження особливостей міжнародних кредитних відносин
Дослідження процесів стратегічного фінансового планування з метою досягнення фінансової стабільності підприємства (банку)
Дослідження процесів стратегічного фінансового планування підприємства (банку)
Дослідження сфери грошово-кредитних відносин на фінансовому ринку
Дослідження теорії і практики управління ризиками у кредитних відносинах між позичальником та кредитором
Дослідження фінансової структури і структури капіталу підприємства (банку)
Дослідження фінансової привабливості різних організаційно-правових форм
Дослідження функціональної діяльності комерційного банку
Дослідження економіко-математичних методів при формуванні фінансової стратегії з метою зростання прибутку підприємства (банку)
Дослідження структури капіталу підприємства
Дослідження методів формування портфелю цінних паперів для клієнт-інвестора ВАТ і пошуку потенційного інвестора серед промислових підприємств.
Дослідження менеджменту фінансових ризиків на прикладі страхової компанії.
Дослідження процесу управління фінансовими ризиками у діяльності комерційного банку.
Дослідження механізму управління оборотними активами підприємства.
Дослідження впливу фінансових ризиків банківської установи на стан міжнародних економічних відносин.
Дослідження шляхів забезпечення фінансової надійності страхової компанії.
Дослідження процесу фінансування на прикладі загальноосвітнього закладу.
Дослідження процесу фінансування на прикладі закладу охорони здоров’я.
Дослідження прибутку як результату фінансово-господарської діяльності підприємства.
Дослідження резервів формування прибутку на підприємстві.
Дослідження фінансової діяльності роздрібних торгівельних організацій.
Дослідження фінансового менеджменту основних засобів підприємства в умовах ринкових трансформацій в Україні.
Дослідження казначейської системи виконання місцевих бюджетів за доходами.
Дослідження фінансового контролю в системі управління вхідними та внутрішніми грошовими потоками в Управлінні Державного казначейства.
Дослідження казначейського обслуговування місцевих бюджетів.
Дослідження впливу іноземного інвестування на експортний потенціал підприємства.
Дослідження валютного регулювання і контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
Дослідження особливостей фінансових послуг в обслуговуванні і забезпеченні зовнішньоекономічних операцій на прикладі комерційного банку.
Дослідження методів фінансування і кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
Дослідження методів фінансово-аналітичної роботи Державної податкової служби.
Дослідження напрямів збільшення податкових надходжень до бюджетів та цільових фондів.
2.3. Економічні показники, значення яких вибираються для здійснення факторного аналізу:
Показники діяльності підприємств:
Дохід (виручка) від реалізації
Собівартість
Обсяг випуску (в натуральному вираженні)
Ціна одиниці виробу
Валовий прибуток
Чистий прибуток
Необоротні активи
Обсяг оборотних активів
Частка оборотних виробничих активів
Обсяг власного капіталу
Період окупності власного капіталу
Позичений капітал
Майно підприємства
Дебіторська заборгованість
Період погашення дебіторської заборгованості
Кредиторська заборгованість
Період погашення кредиторської заборгованості
Чисельність працівників
Ресурсовіддача підприємства
Період операційного циклу
Коефіцієнт реінвестування
Період фінансового циклу
Вартість капіталу
Перелік економічних показників є неповний. Студент має можливість за узгодженням з керівником роботи вибрати показники для аналізу, які не вказані у запропонованому переліку.
3. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ
3.1. Загальні вимоги
Роботи виконуються за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А-4 (210297 мм) через 1,5 комп’ютерних інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Висота шрифту 14-й. На кожному аркуші повинні бути поля таких розмірів: ліворуч, зверху та знизу – 20 мм, праворуч – 10 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору. Щільність тексту має бути однаковою.
Помилки, описки чи графічні нечіткості, виявлені у процесі оформлення роботи, можна виправляти охайним підчищенням чи за допомогою коректора і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) тим самим кольором, яким написаний текст.
Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ“ (якщо такий є), “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.
Текст розділів може складатись з підрозділів. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка у кінці заголовка не ставиться.
Якщо підрозділи містять пункти, то заголовки цих пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, ставиться крапка.
Якщо заголовок складається з двох чи більше речень. то їх розділяють крапкою. Заголовки чи слова у них не підкреслюються і слова при переносах не розбиваються.
Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) і подальшим текстом має дорівнювати трьом міжрядковим інтервалам, а відстань між заголовком і останнім рядком попереднього тексту (для тих випадків, коли кінець одного і початок другого підрозділу розташовується на одній сторінці) - чотирьом міжрядковим інтервалам.
Нумерація. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.
Нумерація має бути наскрізною, причому першою сторінкою є титульний аркуш, але на ньому номер сторінки не ставиться. Рисунки і таблиці включаються у загальну нумерацію. Сторінки з додатками і списком літератури включаються у наскрізну нумерацію. Номер сторінки проставляється у правому верхньому кутку сторінки без будь яких знаків (крапки у кінці, виділення рисками, дужками тощо).
Номер розділу ставиться після слова “Розділ”, наприклад “Розділ 4.”.
Підрозділи нумеруються у межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та свого порядкового номера, розділених крапкою. У кінці також ставиться крапка, наприклад ”2.1.”(перший підрозділ (параграф) другого розділу). Пункти нумеруються арабськими цифрами у межах кожного підрозділу. Номер пункту має складатися із номера розділу, підрозділу і пункту (свого порядкового номера), розділених крапками. У кінці номера пункту також ставиться крапка, наприклад, “2.1.3.” (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Номери підрозділів і пунктів ставляться на їх початку, номер пункту – на початку першого рядка абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номера пункту не повинна виступати за межі абзацу.
Якщо пункти міститимуть підпункти, то їх нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.
3.2. Оформлення ілюстрацій (рисунків)
Ілюстрації (фотографії, схеми, креслення, графіки тощо) називаються рисунками, які нумеруються послідовно у межах розділу або наскрізно (якщо рисунків не багато) арабськими цифрами. Якщо рисунків багато, то номер рисунка має складатися із номера розділу і порядкового номера рисунка, розділених крапкою, наприклад ”Рис.1.2.” (другий рисунок першого розділу), а далі йде назва рисунка. При посиланні на рисунок перший раз необхідно вписувати його повний номер, наприклад, ”(рис.1.2)”. Подальші посилання на рисунки виконуються разом із скороченим словом “дивись”, наприклад “(див.рис.1.2)”. Рисунки мають розташовуватись одразу після посилання на них у тексті. Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі тобто, щоб для вивчення цього рисунка сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою. Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під рисунком.
3.3. Оформлення таблиць
Таблиці у роботі нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті пишеться слово “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). При посиланні на таблицю вказують її повний номер, а слово “Таблиця” пишуть у скороченому вигляді, наприклад “(табл.1.2)”. Якщо у роботі тільки одна таблиця, то її не нумерують і слово “Таблиця” не пишуть.
Під словом “Таблиця” розміщується заголовок таблиці симетрично до форми таблиці. Слово “Таблиця” і заголовок починаються з великої букви. Назва не підкреслюється.
Таблиці потрібно розташовувати після першої згадки її у тексті так, щоб її зручно було розглядати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто, щоб для вивчення таблиці сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою.
При переносі таблиці на наступну сторінку нумерацію колонок необхідно повторити, а над нею розмістити слова “Продовження табл.” із зазначенням її номера, наприклад “Продовження табл.1.2”.
Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш, при цьому назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою у межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то у першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – боковик.
Заголовки граф таблиці пишуться з великої букви, підзаголовки граф – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони мають самостійне значення. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу “№ з.п.” у таблицю включати не потрібно (крім випадків, коли на рядок таблиці є посилання у тексті). Якщо текст, який повторюється у графі таблиці і складається з одного слова, то його можна замінити лапками; якщо текст повторюється і складається з двох чи більше слів, то при першому повторенні його замінюють на слова “Те ж”, а далі - лапками. Замість цифр, марок, знаків, букв, математичних чи хімічних символів лапки не допускаються. Якщо цифрові дані у якомусь рядку таблиці не наводяться, то у ньому ставиться прочерк.
3.4. Оформлення формул
Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули пишеться біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули до якої він відноситься) в круглих дужках, наприклад (2.2) (друга формула другого розділу). Запис формули передбачає використання символьних позначень фінансових показників із наступним поясненням позначень символів чи числових коефіцієнтів, які наводяться безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючи зі слова ”де”, двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Розмірність одного і того ж параметра у межах роботи має бути однаковою. При посиланні у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, ”У формулі (1.2)”.
Рівняння і формули виділяються з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка.
3.5. Оформлення приміток
Якщо у тексті є необхідність у примітках, в яких вказують довідкові чи пояснювальні дані, то пишеться слово “Примітка” чи “Примітки”. Якщо приміток на одному аркуші в одному пункті чи підпункті декілька, то після слова “Примітки” ставиться двокрапку і примітки нумеруються, наприклад:
Примітки:
…
…
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставиться крапка.
3.6. Оформлення посилань
У роботі (проекті) часто робляться посилання на джерела, матеріали чи окремі результати, які використовуються при розробці проблеми, задачі, розгляді питання та ін. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.
Посилатись слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатись у тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.
Якщо використовуються відомості із джерел документальної інформації чи з великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання.
Посилання у тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком їх у списку літератури, виділивши двома квадратними дужками, наприклад “ …у працях [2-5, 8]…” чи 17, с.20-25.
Часто посилання на джерела робиться у виносках. При такому варіанті посилання має відповідати його бібліографічному опису, часто з вказівкою на номери сторінок.
При посиланнях на ілюстрації, таблиці, формули, які розміщені у самій роботі автора, відповідно вказується: порядковий номер ілюстрації (наприклад, “рис. 2.4”; номер таблиці (наприклад, “…в табл. 1.4”); порядковий номер формули (наприклад, “…у формулі (2.2)”. При повторних посилання на ілюстрації та таблиці треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад, “див. рис. 2.4”.
3.7. Оформлення списку використаних джерел
До цього списку включаються усі використані джерела, які розташовуються у такому порядку: вказуються розглянуті законодавчі та нормативно-правові акти в порядку ієрархії, згодом джерела монографічної, періодичної, довідкової літератури за алфавітом. Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях.
Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова ”та інші”. Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку; можна скорочувати назви тільки двох міст: Київ (К.), Москва (М.).
Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті подається у тому вигляді, як вказано у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова “сер”. Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, C.32-39.
3.8. Оформлення додатків
Додатки оформляються як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку посилань у тексті роботи. Кожний додаток починається з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими буквами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими буквами з першої великої друкується слово “Додаток …” і велика літера української абетки, наприклад “Додаток А”, “Додаток Б”. Додатки слід позначати послідовно відповідно до букв алфавіту, за винятком букв Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як додаток А.
Текст кожного додатка може поділятись на розділи та підрозділи, які нумеруються у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1. – підрозділ перший третього розділу додатка В.
Ілюстрації, таблиці і формули у додатках нумеруються у межах кожного додатка, наприклад: рис. А.1.2. – другий рисунок першого розділу додатка А; формула (В.1) – перша формула додатка В.
При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші роботи під її назвою друкують великими буквами слово “ДОДАТКИ”.
3.9. Оформлення графічної частини
Залежно від теми графічний матеріал може поділятись:
креслення загального вигляду об’єкта проектування;
конструктивні креслення;
графіки та схеми, які розкривають технологію виготовлення або створення запроектованого об’єкта;
демонстраційні креслення та плакати, які містять техніко-економічні порівняння варіантів проектних рішень.
Якщо графічна частина містить технічні креслення, то вони повинні бути виконані відповідно до чинної системи стандартів.
Вибраний для конструктивного розроблення об’єкт чи окремий його елемент повинен бути зображений у закінченому вигляді.
Демонстраційні креслення та плакати (графіки, діаграми, збільшені розрахункові схеми чи формули, які містяться у пояснювальній записці та інше) виготовляються дипломником будь-яким методом, але так, щоб можна було їх читати на відстані 5-6 метрів.
Додатки
Приклади застосування економіко-математичних методів в магістерській кваліфікаційній роботі
Додаток А
Застосування методів факторного аналізу для аналізу міри впливу зовнішніх факторів на стан об’єкту дослідження.
Факторний аналіз полягає у розкладі приросту залежної (результативної) змінної у на складові, кожна з яких характеризувала б внесок (чи вплив) окремих факторів на зміну у.
EMBED Equation.3 , (1)
де EMBED Equation.3 – фактичне значення змінної;
EMBED Equation.3 – еталонне значення змінної.
EMBED Equation.3 (2)
Факторний аналіз виконується для виявлення позитивного чи негативного впливу факторів на досліджуваний показник підприємства.
Вибір економічного показника (змінної у) для проведення факторного аналізу студент здійснює самостійно за погодженням з керівником магістерської роботи. Будь-який економічний показник для проведення факторного аналізу може бути представлений як результативна змінна аналітичної моделі.
Залежно від виду аналітичної моделі факторний аналіз виконується різними методами, що відображено в таблиці 1.
Табл. 1.
Методи факторного аналізу
Приклад 1. Факторний аналіз витрат підприємства за економічними елементами
Модель є адитивною, тому відповідно до 1, с.30 для проведення факторного аналізу слід використовувати балансовий метод.
Балансовий метод призначений для факторного аналізу відхилень результативних показників при використанні адитивних моделей. Розклад у по факторах відбувається наступним чином:
EMBED Equation.3 (3)
Тобто вплив кожного з факторів х на змінну у оцінюється за формулою:
EMBED Equation.3 (4)
В таблиці 2 наведено показники для проведення факторного аналізу витрат підприємства:
Таблиця 2
Показники для проведення факторного аналізу витрат підприємства
за економічними елементами
Витрати на підприємстві у 2003 році виросли на 52 тис.грн., що було результатом збільшення матеріальних витрат на 59 тис.грн., амортизації основних фондів на 4 тис.грн., інших витрат на 9 тис.грн., а також зниження витрат на оплату праці на 15 тис.грн. і відрахувань на соціальні заходи на 5 тис.грн.
Приклад 2. Факторний аналіз коефіцієнта зносу основних засобів.
Коефіцієнт зносу основних засобів обчислюється за формулою:
EMBED Equation.3 , (5)
де З – суму зносу основних засобів підприємства;
ПВ – первісна вартість основних виробничих фондів.
Модель має мультиплікативну частину З / ПВ, або ЗП * 1/ПВ, яка не розкладається на адитивні частини, тому є мультиплікативною типу EMBED Equation.3 , а не кратною типу EMBED Equation.3
Отже відповідно до 1, с.30 для проведення факторного аналізу цього показника слід використовувати метод ланцюгових підстановок. Метод ланцюгових підстановок застосовується до мультиплікативних моделей.
Тут є можливими такі комбінації: один з трьох факторів є постійним, а два інші змінюються; або два фактори є постійними, а один фактор змінюється, або всі три фактори змінюються одночасно. Отримаємо наступні ланцюгові підстановки:
EMBED Equation.3 (6)
При порівнянні кожного нового добутку з попереднім отримаємо:
EMBED Equation.3 (7)
Тобто вплив кожного з факторів х на змінну у оцінюється за формулою:
EMBED Equation.3 (8)
Оцінка впливу зносу основних засобів і первісної вартості основних засобів на зміну коефіцієнта зносу основних засобів за період 2001-2003рр.:
Кнз (З) = З1 / ПВ0 – З0/ПВ0 = 981329,5 / 19600080,3 – 889126,1 / 1960080,3 = 0,049
Чоз (ПВ) = З1 / ПВ1 – З1/ПВ0 = 981329,5 / 1971494,2 – 981329,5 / 1960080,3 = -0,003
Результати розрахунків наведено в таблиці 3
Таблиця 3
Результати розрахунку зміни коефіцієнта зносу за рахунок зміни суми зносу і первісної вартості за 2001-2003рр.
Отже, приріст коефіцієнта зносу основних засобів на 0,046 відбувся завдяки збільшення суми зносу на 0,049, вплив якої на 0,003 понижено значенням суми первісної вартості основних засобів. Тобто при незмінній сумі первісної вартості основних засобів, зміна коефіцієнту зносу складала б 0,049; але зменшення суми первісної вартості основних фондів, яке можна пояснити списанням активів, дало зміну коефіцієнта зносу лише на 0,046.
Додаток Б
Застосування економіко-математичних методів у дослідницько-прогностичній частині магістерської кваліфікаційної роботи
Приклад 1. Застосування методу інтерполяції при пошуку прогностичних оптимальних шляхів нейтралізації ризиків інвестиційного портфеля
Фінансова угода вважається ризикованою, якщо її ефективність (дохідність) не повністю відома інвестору в момент її укладання, тобто ефективність недетермінована. Недетермінованість ефективності фінансової операції – це характерна риса будь-якої угоди, яка пов’язана з купівлею – продажем як звичайних цінних паперів, так й із укладання більш досконалих форвардних та ф’ючерсних контрактів.
На практиці найчастіше для виміру сукупної дохідності інвестиційного портфелю ( EMBED Equation.3 ) в річному нарахуванні користуються таким розрахунком:
EMBED Equation.3 , (9)
де d - одержані дивіденди і відсотки; EMBED Equation.3 - реалізований курсовий прибуток; EMBED Equation.3 - нереалізований курсовий прибуток; EMBED Equation.3 - початкові інвестиції; EMBED Equation.3 - додаткові кошти, які вкладені в портфель; EMBED Equation.3 - вилучені кошти з інвестиційного портфелю; EMBED Equation.3 - кількість місяців наявності грошових коштів у портфелі; EMBED Equation.3 - кількість місяців відсутності грошових коштів у портфелі.
Якщо на деякі компоненти формули (1) накласти певні критерії та обмеження можна штучно досягти часткового зростання сукупної дохідності, а саме при збільшенні мультиплікативної величини EMBED Equation.3 в знаменнику формули (1) відповідно зменшиться різниця EMBED Equation.3 , що в кінцевому результаті вплине на зростання сукупної дохідності. Саме в цьому випадку тимчасово можна знехтувати прямопропорційною залежністю доходу та ризику. Хоча через деякий час t обов’язково треба зважити внесені додаткові суми і вилучені кошти за кількістю місяців, коли вони були вкладені в інвестиційний портфель.
На практиці для виміру наслідків дій інвестора в умовах невизначеності користуються узагальненим коефіцієнтом інвестиційного ризику який розраховується таким чином:
EMBED Equation.3 , (10)
де EMBED Equation.3 - максимально можлива сума збитку володаря інвестиційного проекту; EMBED Equation.3 - сума власних фінансових ресурсів з обліком точно відомих надходжень.
Цей коефіцієнт виражає ступінь ризику інвестора, що в кінцевому результаті може призвести до банкрутства. При значенні EMBED Equation.3 = 20 % спостерігається оптимальний рівень ризику, який не приводить до банкрутства, якщо 0,21 EMBED Equation.3 EMBED Equation.3 EMBED Equation.3 0.69 - проміжний стан, якщо EMBED Equation.3 EMBED Equation.3 0.7 - веде до банкрутства.
Економіко-математичне моделювання можна використати в перерізі застосування функцій та механізму інтерполяції функцій. Функція в цьому випадку буде являти собою взаємозалежність між запланованим ризиком інвестування та очікуваним доходом. Одним з важливих аспектів використання функцій в економіці є застосування таблиць функцій, які дозволяють зробити різноманітні можливі розрахунки, вилучити або спростити громіздкі обчислення.
При обчисленнях за допомогою таблиць часто на практиці стикаються з ситуацією, коли аргумент функцій заданий з більшою точністю, чим дозволяє таблиця. В цьому випадку пропонується прибігати до методу інтерполяції – наближеному знаходженню значень функцій по невідомих її значеннях в заданих точках. Найбільш простим різновидом інтерполяції є лінійна інтерполяція, при якій допускається, що приріст функції пропорційний приросту аргументу. Застосуємо цей факт до розрахунку дохідності інвестиційного портфелю.
Нехай задане значення ризику інвестиційного портфеля знаходиться між приведеними в таблиці значеннями EMBED Equation.3 і EMBED Equation.3 (припустимо, що спостерігається динаміка зростання ризику ( EMBED Equation.3 ) за деякий фіксований період часу), їм відповідають значення дохідності інвестиційного портфеля EMBED Equation.3 і EMBED Equation.3 , де EMBED Equation.3 і EMBED Equation.3 , то будемо вважати, що
EMBED Equation.3 , (11)
де EMBED Equation.3 - інтерполяційна поправка;
EMBED Equation.3 .
Ці величини найпростіше розраховувати за допомогою таблиць. Якщо задати вузлові точки заг...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора