Компоненти електронних видань. Текстова інформація та напівтонові і кольорові ілюстрації.. Методичні вказівки до лабораторної роботи з Технологія розробки електронних видань. Робота № 400380

Перехід до торгівельного партнера Binance

Компоненти електронних видань. Текстова інформація та напівтонові і кольорові ілюстрації.

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Автоматизовані Системи Управління

Інформація про роботу

Рік:

2007

Тип роботи:

Методичні вказівки до лабораторної роботи

Предмет:

Технологія розробки електронних видань

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство Освіти і Науки України Національний університет “Львівська політехніка” Кафедра автоматизованих систем управління EMBED PBrush Методичні вказівки до лабораторної роботи № 1 “Компоненти електронних видань. Текстова інформація та напівтонові і кольорові ілюстрації ” з дисципліни “Технологія розробки електронних видань” для студентів базового напрямку підготовки по спеціальності “Видавничо-поліграфічна справа” (шифр 0927) Львів-2007 Методичні вказівки до лабораторної роботи № 1 “Компоненти електронних видань. Текстова інформація та напівтонові і кольорові ілюстрації” з дисципліни “Технологія розробки електронних видань” для студентів спеціальності - шифр 0927 “Видавничо-поліграфічна справа”/ Укл. доц. Ковівчак Я.В., доц. Пелешко Д. Д., доц. Лотошинська Н. Д., ас. Пасєка М. С., – Львів: Національний університет “Львівська політехніка”, 2007. Методичні вказівки обговорено та схвалено на засіданні кафедри АСУ Протокол № ___________ від «___»___________2007 р. Завідувач кафедрою АСУ ______________ Рашкевич Ю. М. Методичні вказівки обговорено та схвалено на засіданні методичної комісії базового напрямку підготовки Протокол № ___________ від «___»___________2007 р. Лабораторна робота № 1 Компоненти електронних видань. Текстова інформація та напівтонові і кольорові ілюстрації Мета: Ознайомлення з основними компонентами електронних видань Завдання: Навчитися створювати текстову інформацію, напівтонові та кольорові ілюстрації 1. Теоретичні відомості Мультимедійні технології надають нові можливості створення електронних видань у вигляді віртуальної реальності в умовах інтерактивного режиму взаємодії користувача з програмно-інформаційним середовищем. При цьому користувач може виступати не тільки як пасивний читач або спостерігач, але і брати активну участь у подіях, що розгортаються. Цей режим взаємодії з електронним виданням поширюється на багато областей: ігри; моделювання різних процесів в умовному масштабі часу; створення, обробка і відтворення динамічних зображень в реальному масштабі часу; застосування двох- і тривимірної анімації, відео та звуку. Особлива роль мультимедійним технологіям відводиться при створенні електронних видань. Саме тут відкриваються недосяжні раніше можливості. Наприклад, при створенні доробків в області мистецтва можна здійснювати демонстрацію образотворчих картин художника або експозиції галерей з одночасним мовним супроводом цього процесу. Важко переоцінити можливості мультимедіа в галузі реклами, електронних виданнях з географії, історії, в галузі освіти і т.д. Вивчення історичних подій можна супроводжувати демонстрацією не тільки анімації, але й цифрових відеороликів і фрагментів кінодокументації з відповідними мовними поясненнями. Такі ж можливості можна використовувати і при вивченні фізики, хімії, спеціальних дисциплін і т.д. Таким чином, сучасні електронні видання мають складну інформацій-ну структуру, що включає наступні компоненти: текстовий матеріал, напів-тонові і кольорові ілюстрації та графіку, анімаційну графіку, відео- і аудіо-матеріали. 1.1. Текстова інформація Переважна більшість електронних та друкованих видань містить текстовий матеріал. Саме на текст лягає основне семантичне навантаження. Текстовий матеріал електронних видань підготовлюється в текстових редак-торах або програмних пакетах верстки й оформляється відповідно до вимог друкованого видання. При підготовці публікації кожна з зазначених програм підготовлює текстові файли у своєму форматі, однак подальший друк на твердому носії забезпечує однакові можливості по сприйняттю текстової і графічної інформації. Інша справа - електронні видання. Тут сприйняття текстової інформації здійснюється на основі представлення будь-якого видання на екрані монітора ПК або спеціального електронного пристрою. Оскільки такі видання можуть підготовлюватися в різних програмних середовищах, для відтворення електронного документа необхідне саме це середовище або інше, що є програмно і інформаційно сумісне з ним. Таким чином, на ПК повинні бути інстальовані усі найбільш ймовірні програмні засоби читання електронних видань. Однією з можливостей уникнути подібної ситуації є використання стандартних текстових форматів. Але на сьогоднішній день існують стандар-ти (юридичні) лише для способів кодування символів. Тому в електронних виданнях і гіпертекстових електронних HTML-документах застосовують коди ASCII, ASNI або двобайтний код UNICODE. Такий же підхід обраний і при підготовці електронних документів по Help-технологіях. Фірма Adobe Systems запропонувала свій підхід для вирішення пробле-ми програмно-інформаційної сумісності електронних видань. У якості стан-дартного (де-факто) текстового формату обраний формат розмітки тексту PDF. Це пояснюється тим, що практично в кожній програмі текстових редак-торів чи пакетів верстки є транслятори формату документа, створеного у відповідній програмі, у формат PDF. Тому будь-який електронний документ можна представити в єдиному вигляді (у стандарті де-факто PDF) і здійснити його перегляд у програмі Adobe Acrobat. У деяких електронних документах текстовий матеріал використо-вується як коментар до графічних чи анімаційних елементів електронних видань. До таких електронних видань відносять гіперграфічні і мульти-медійні видання. Вихідний текстовий матеріал електронного видання може підготов-люватися традиційними способами: за допомогою клавіатурного набору; сканування текстових блоків вихідного документа з подальшим розпізнаванням символів у середовищі відповідних програм розпізнавання тексту; переноситися на комп'ютер за допомогою магнітних носіїв; передаватися по мережі і т.д. В електронних документах текст відіграє двояку роль. Насамперед він несе основне семантичне навантаження в більшості електронних видань. Як правило, цей текстовий матеріал подається у вигляді текстових блоків чи розділів, що надалі будуть об’єднані в режимі перегляду електронного видання або навігації по ньому. З іншого боку, текстова інформація є системоутворюючим елементом електронних видань, оскільки використовується для навігації по електронному виданню. Текстова інформація вводиться безпосередньо в процесі формування елементів навігації. Для автоматизації підготовки електронних документів створені спеціальні програми: Macromedia Dreamweaver, Microsoft FrontPage 2000, Adobe Page Mill, Claris Home Page, SoftQuad, HotMetal Pro, Allaire HomeSite, Symantec Visual Page, NetObject Fusion, Sausage Software HotDog Professional, Licon Beach Software FlexSite і т.д. 1.2. Напівтонові і кольорові ілюстрації Крім тексту до складу електронних документів можуть бути включені й інші елементи, насамперед напівтонові і кольорові ілюстрації. Ці графічні зображення представляються у вигляді растрової або векторної графіки. Растрові зображення, наприклад фотографії, складаються з дискретних точок – пікселів (рісturе's element). Кількість пікселів залежить від роздільної здатності монітора (640x480, 800x600 пікселів і т.д.), і відеоадаптера ПК. Кожний піксель представлений деякою кількістю розрядів, що називається «глибина кольору». Наприклад, якщо на піксель відведено 8 розрядів (коду-ється 8 розрядами), то він здатний відтворити один з 256 кольорів (8 = 256), 16 розрядів - 65 536 кольорів (High Color), 24 розряду - 16 777 216 (16 млн.) кольорів (True Color). Чим більша глибина кольору, тим якісніше зображення. Але в цьому випадку обсяг файлу, у якому зберігається графічна інформація, збільшується. Так, при роздільній здатності монітора 640x480 пікселів (точок) на екран виводиться 307 200 пікселів кадру. Якщо кожен піксель описаний 8-розрядним кодом (256 кольорів), то обсяг графічного зображення екрана становить 300 Кбайт. При використанні 24-розрядної колірної палітри (16 млн. кольорів) і роздільній здатності 1280x1024 пікселів цей файл уже займає близько 3,8 Мбайт, тобто потрібно 4 Мбайт відеопам'яті. Тому відомі графічні формати, як правило, використовують методи стиснення інформації, що забезпечують стиснення графічних файлів. Коефіцієнт стиснення використовуваних методів і алгоритмів визначається відповідно до цього ж зображення у форматі ВМР. Растрові зображення називають також рисованою або бітовою графі-кою. У бітовому зображенні кількість пікселів, як правило, фіксована та існує можливість редагувати кожен піксель зображення. Растрові зображення мож-на створювати і редагувати в програмах растрової графіки типу Adobe Photo-shop, Corel Photopaint, MS Paint і т.д. Найбільш простим джерелом одержання електронного файлу растро-вого зображення є сканер. В останні роки все більшої популярності набува-ють цифрові фотокамери. Відомо три види цифрових фотокамер: студійні, побутові та професійні. Студійні фотокамери призначені для роботи в стаціо-нарних умовах у складі фотостудій. Вони підключаються до комп'ютера і дозволяють перед зйомкою здійснити синтез сцени і персонажів, що будуть фотографуватися. Можливість спостерігати на екрані монітора майбутній результат і вносити до експозиції відповідних корективів підвищує ефективність їхнього використання. Як особливості цього типу фотокамер слід відзначити їх від-носно низьку швидкодію (підвищена експозиція), що при їх професійному використанні не істотно. Професійні фотокамери все більш поширюються в середовищі фото-кореспондентів. Вони повинні мати високу швидкодію для зйомки динаміч-них об'єктів з високою роздільною здатністю. Побутові фотокамери займають проміжне місце між зазначеними вище і мають різномінтні параметри в залежності від вартості. Професійні цифрові фотокамери обладнані РК-екранами для поперед-нього перегляду майбутнього зображення і знятих кадрів відразу після зйом-ки. Отримані кадри за допомогою спеціального інтерфейсу (USB-інтерфейс) переносяться в комп'ютер і тиражуються в електронному вигляді. Головна характеристика таких камер – їх роздільна здатність, що вимірюється кількіс-тю елементів зображення (пікселів), і визначається розмірами дискретних напівпровідникових світлочутливих елементів (ПЗЗ - приладів із зарядним зв'язком). В даний час побутові (користувацькі) камери вийшли на рівень 2 млн. пікселів на кадр. Для порівняння - традиційні 35-міліметрові слайди містять від 5 до 20 млн. пікселів на кадр. Роздільна здатність сучасних цифрових фо-токамер цілком достатня для фотореалістичного друку зображень в популяр-них аматорських форматах (10x15 і 13x18 см) на сублімаційних і навіть струменевих принтерах з роздільною здатністю 1600x1200 пікселів і вище. Іншими важливими критеріями якості камери є точність фокусування, розра-хунок експозиції та оптичні характеристики об'єктива. Перевагу надають інфрачервоному автофокусу, скляним асферичним лінзам з трьох- і чотириразовим трансфокатором та системі визначення екс-позиції через лінзи (TTL). Для двох останніх типів цифрових фотокамер дуже істотним парамет-ром вважається ємність вбудованих запам'ятовуючих пристроїв (карт), що оцінюється максимально можливим числом відзнятих і збережених кадрів. У деяких цифрових фотокамерах передбачені змінні карти пам'яті великого об’єму. З'явилися цифрові відеокамери з інтегрованим цифровим фотоапара-том. Очевидно, певну роль у розвитку цифрової фотозйомки зіграє новий формат карт пам'яті MemoryStick, запропонований компанією Sony. Він дозволить зберігати на мініатюрному модулі (маса порядку 4 г) більш ніж 128 Мбайт графічної інформації.Фірми Kodak і Konica розглядають варіанти переустаткування своїх фотоцентрів для друку фотографій з цифрових носіїв. Векторна графіка, наприклад художні і технічні ілюстрації, описує об'єкти за допомогою мате-матичних виразів. Векторні зображення не залежать від роздільної здатності, тому що кількість пікселів, необхідних для відображення векторної графіки, визначається роздільною здатністю конкретного монітора чи принтера, а не самим зображенням. Це обумовлено тим, що векторна графіка орієнтована на кодування зображень за допомогою так званих примітивів виводу (векторів, дуг, еліпсів і околів, поліноміальних кривих, сплайн-функцій і навіть склад-них поверхонь) і здійснює перетворення в пікселі в відеопам'яті або в пам'яті принтера безпосередньо при виведенні на екран або твердий носій. Створювати і редагувати векторну графіку можна в програмах векторної графіки Corel Draw, Adobe Illustrator, FreeHand і ін. Векторні зображення вимагають меншого об’єму пам'яті, ніж растрові, при їхньому збереженні, і можуть масштабуватися без втрат якості. Таким чином, якщо в електронному документі використовується бага-то графічних елементів, то правильний вибір типу графіки дозволить змен-шити об’єм файлу документа і час його завантаження. Особливою актуально це питання стоїть у випадку створення гіперграфічних документів. У гіпертекстових HTML-документах звичайно використовується рас-трова графіка. PDF-документи можуть містити в собі обидва типи графіки. Тому що векторна графіка однаково добре виглядає при будь-якому збільшенні, та раструють її в тому випадку, коли зображення містить багато об'єктів (з метою прискорення завантаження і відображення ілюстрацій), або коли необхідні згладжування і размиття країв об'єктів. Для організації збереження і наступного відтворення зображень вико-ристовуються три основні різновиди графічних форматів: растрові, векторні і формовизначені (метафайли). Растрові формати зберігають дані про зображення попіксельно. Як правило, растрові файли створюються графічними редакторами типу Adobe Photoshop або спеціальними програмами, що забезпечують роботу сканерів. Найбільш розповсюджені растрові формати - це TIFF (Tagged Image File For-mat), BMP (Windows bitmap), MacPaint, PCX (PC Paintbrush), GIF (Graphics Interchange Format), JPEG (Joint Photographic Experts Group). Векторні файли містять набір інструкцій для побудови елементарних геометричних об'єктів, що називаються примітивами вводу: лінії, еліпси, прямокутники, багатокутники, дуги і т.д. Звичайно векторні файли створю-ються вищезгаданими програмами векторної графіки або програмами САПР (типу AutoCAD). До векторних форматів відносять DXF (Dynamic Exchange Format). Текст і PostScript-контури файлів Illustrator EPS (Encapsulated PostScript) та-кож є векторними елементами, однак вони входять до складу метафайлів. Формовизначені формати (метафайли) можуть містити як растрові, так і векторні дані. Типовими прикладами метафайлів є файли у форматах Macintosh PICT, Illustrator, EPS, CGM (Computer Graphics Metafile) і WMF (Windows Metafile). Якщо електронний документ підготовляється для перегляду на екрані монітора, то доцільно використовувати формати, що добре відтворюють колір при малих об’ємах файлів, - GIF, JPEG. Відзначимо, що в таких публі-каціях звичайно застосовується адитивна колірна модель RGB. При необхід-ності виведення і тиражування документа використовуються формати EPS, TIFF і субтрактивна колірна модель CMYK. Слід зазначити, що для електронних публікацій, зазвичай, потрібна значно менша роздільна здатність графічних зображень, ніж при їхньому типографічному відтворенні в поліграфії. Так, наприклад, поширені розміри ілюстрацій – 640x480 пікселів, роздільна здатність - 72 dpi (точок на дюйм). При розміщенні в публікації великих ілюстрацій, подібно, художніх творів або у випадку гіперграфічних документів доцільно використовувати спеціальний режим попереднього перегляду графічних елементів документу, що передбачає візуалізацію деякого схематичного зображення даної картини. При цьому користувач системи або читач документа вирішує - варто йому завантажувати і переглядати все зображення чи ні. Такий підхід має місце як у публікаціях Web, так і в електронних виданнях на CD-ROM. Звичайно для забезпечення швидкого завантаження з сервера чи CD-ROM використовується формат GIF. Цей формат надає можливість міжстріч-кового (Interlaced) завантаження, а це значить, що як тільки сторінка гіпер-текстового документа починає завантажуватись в пам'ять комп'ютера, тоді візуалізується (прорисовується) необхідне зображення. Максимальне число кольорів в ілюстрації формату GIF - 256. При цьому формат дозволяє стиснення ілюстрації без втрат з алгоритмом кодування повторів: послідовність байтів, що відповідають одному кольору, заміняється двобайтовим словом, один із яких вказує колір, а інший - кількість повторів. Зменшення кількості кольорів для ілюстрацій попереднього перегляду дає можливість знизити об’єм файлу зображення і збільшити швидкість його завантаження. Ефективний алгоритм стиснення з втратами реалізований у форматі JPEG. Особливо ефективний так званий progressive JPEG. JPEG зберігає всі кольори оригіналу (глибина кольору - 24 розряди), дає змогу задавати ступінь стиснення зображення, однак при високому ступені стиснення інформації в ілюстрації можуть з'явитися небажані ефекти у вигляді кольорових плям. При цьому руйнуються суцільні області і згладжуються або розмиваються різкі переходи кольорів. Якщо ілюстрація, представлена в документі, містить в основному век-торні елементи, наприклад, креслення чи схему, то є сенс зберігати її в GIF-форматі, а якщо це кольорова фотографія, то логічно зберегти її у форматі JPEG. Особливо слід зазначити розміщення в електронних публікаціях знім-ків екрана (Print Screen) - растрових зображень, скопійованих з екрана моні-тора. Знімок копії екрана, як правило, має низьку роздільну здатність (зумов-лену роздільною здатністю екрана монітора), тому він потребує спеціальних пристроїв стискання і розподілу. Звичайно такі зображення (найчастіше це є робоче вікно якої-небудь програми) представляються у форматі GIF. Для перетворення зображення з одного формату в іншій існує багато трансляторів і спеціалізованих програм. Наприклад, це здійснює програма DeBabelizer фірми Equilibrium Technologies, що працює на платформах Win-dows і Macintosh. Цю ж операцію можуть виконувати більшість програм рас-трової і векторної графіки, наприклад програми фірм Adobe Systems, Corel, Macromedia та ін. Зокрема, Adobe Photoshop може відкривати і зберігати растрові файли в різних форматах, включаючи TIFF, EPS, GIF і JPEG. Перегляд графічних зображень електронних видань здійснюється на екрані монітора. Сьогодні для цих цілей створені спеціалізовані мультимедій-ні монітори, що містять вбудовані динаміки й інше периферійне устаткува-ння. Однак поряд із традиційними моніторами на базі ЕПТ з'явилися і рідко-кристалічні монітори з плоским екраном, хоча необхідно відзначити їх від-носно високу вартість та більш низьку якість. Один із принципових недоліків РК-технології - спотворення при роботі з роздільною здатністю, що не збігається з власною роздільною здатністю матриці. Через інтерполяцію текст може спотворюватися, оскільки частина пікселів передається одиночними точками, частина - подвійними (наприклад, у букви «П» одна вертикальна риска вдвічі ширша від іншої), хоча фотогра-фії, як правило, якості не втрачають. Фірма Samsung Electronics застосувала в моделі 570B TFT поліпшений алгоритм інтерполяції, в якому у точок, що потрапляють на границі пікселів, змінюється яскравість (у букві «П» обидві вертикальні риски мають однакову товщину, але здаються нечіткими). Крім того, можна взагалі відключити режим інтерполяції, тоді зобра-ження розміром 800x600 або 640x480 пікселів буде відображатися в центрі екрана, а по краях залишаться чорні поля. При відтворенні кольорових зображень вибирається одне з трьох стан-дартних значень колірної температури або настроюється передача кольору за бажанням користувача. Кольори на таких моніторах відрізняються високою яскравістю і насиченістю. Аналогічно іншим РК-проекторам, монітор Samsung SyncMaster 570B TFT має функцію цифрового збільшення фрагмента зображення в 2, 4 і 8 разів. Таким чином, аналогові монітори поступово замінюються цифровими РК-дисплеями. Цифровий інтерфейс забезпечує більш чітке в порівнянні з аналоговим сигналом зображення і не піддається стороннім перешкодам. Крім того, він більш зручний для реалізації різних сервісних функцій і Plug Play. Робота монітора забезпечується графічними відеоадаптерами або відеоплатами. Відеоплати можуть виконувати безліч різних функцій: зв'язу-ють монітор із системною платою комп'ютера, перехоплюють зображення чи відео з екрану і т.п. Вбудовані TV-тюнери дозволяють переглядати телевізій-ні програми просто на екрані монітора, а 3D-прискорювачі реалізують відтво-рення на екрані монітора в реальному або умовному масштабі часу. Технології, які кілька років тому зустрічалися лише в дорогих профе-сійних платах, зараз використовуються в серійних адаптерах. До них можна віднести багатопроцесорну архітектуру, геометричні співпроцесори, апаратну підтримку функцій OpenGL, об’єм ОЗП від 32 Мбайт і вище. Серед нових функцій відеоадаптерів слід зазначити широкоформатний прийом (16:9), підтримку стереозвуку, телетексту, дистанційне керування, прийом сигналу з зовнішнього відео-устаткування і передачу його в Internet або по локальній мережі. 2. Порядок виконання роботи: 1. Розпізнавання зображення за допомогою ABBYY Fine Reader. 1.1. Завантажити програму Fine Reader на виконання. 1.2. Відкрити файл зображення File/Open Image або кнопка Open Image на панелі інструментів. 1.3. Задати настройки розпізнавання (мову, тип документу). Натиснути кнопку Read (виділення блоків та задання їх типу необов’язкове – програма зробить це автоматично). 1.4. Здійснити перевірку при необхідності вручну або натиснувши кнопку на панелі інструментів Check Spelling. 1.5. Зберегти текст у файл (Save/Save Text To File) або передати текст у Microsoft Word (Send selected pages to/ Microsoft Word). 2. Здійснити макетування текстової інформації засобами Adobe Page Maker. 2.1. Завантажити програму PageMaker на виконання. Налаштувати робочий стіл. 2.1.1. Вивести на екран вимірювальні лінійки View/ Show rules. 2.1.2. Задати початок координат View/Zero Lock. 2.2. Ввести відсканований текстовий матеріал. 2.3. Ввести ілюстрований матеріал. 2.3.1. Задати обтікання текстом справа. Скористатися відповідними пунктами меню на панелі керування. 2.3.2. Задати обтікання текстом зверху і знизу. Скористатися відповідними пунктами меню на панелі керування. 2.4. Зверстати матеріал методами фреймової верстки. 2.4.1. Вивести багатокутний текстовий фрейм у вигляді зірки. Вибрати багатокутний фрейм. Клацнути два рази на ньому для виведення вікна редагування, де задати потрібну кількість сторін фрейму. 2.4.2. Залити фрейм червоним кольором, межі зробити зеленими. 2.5. Помістити на кожну сторінку верхній і нижній колонтитул у вигляді пунктирних ліній. Для цього використати шаблони сторінки. Aктивізувати палітру Master Pages шляхом Window/Show Master Pages. Перейти на шаблон – сторінку. Для цього виділити її назву в палітрі Master Pages. Задати параметри сторінки, для цього необхідно перейти на шаблон – сторінку і активізувати команду File/Document Setup. Розмістити необхідні елементи. Для розміщення номерів сторінки натиснути комбінацію клавіш [Ctrl+Shift+3]. 2.6. В колонтитул на лівих (парних) сторінках включити надпис „Лабораторна робота №1”. На непарних (правих) сторінках в діапазоні 1-2 вставити номер і назву групи, а в діапазоні 2-3 надпис НУ „Львівська політехніка”. Використати шаблон – сторінки. 2.7. Сформувати новий стиль. 2.7.1. Відкрийте список стилів. Window/Show styles. 2.7.2. Виконайте команду New style. 2.7.3. У вікні, що з’явилося зі списку Based on (Заснований на) виберіть варіант No style (Без стиля), а в поле Name (Ім’я) введіть ім’я нового стилю. 2.7.4. Натискаючи кнопки Type (Шрифт), Paragraph (Абзац), Tabs (Табуляція), Hyph (Перенос), задайте формат. 2.7.5. Завершіть операцію натисканням на кнопці OK. 3. Робота у текстовому редакторі Microsoft Word 3.1. Запустити програму текстовий редактор Microsoft Word на виконання. 3.2. Увімкніть панелі інструментів (стандартну та форматування) та лінійку, якщо їх немає у вікні Word. Пункт меню View (вигляд) ТооlBars (панелі інструментів) виберіть панелі Standart та Formatting а всі решта – вилучіть з екрана. Щоб вибрати лінійку потрібно: View Ruler (лінійка). 3.3. Задайте параметри сторінки (File - Page Setup). 3.4. Виберіть шрифт та його розмір. 3.5. Задайте абзацний відступ та віддаль між рядками 3.6. Збережіть файл (Save as) в двох примірниках: у форматі .DOC і .RTF. 3.7. Введіть відсканований текст (не менше 1 стор.). 3.8. Вставте номери сторінок у верхньому правому кутку, першу сторінку не нумеруйте. Виконайте команду Раge Numbers (номери сторінок) з меню Insert (вставити) і виберіть у діалоговому вікні потрібне розміщення із запропонованих списків. 3.9. Вставляння малюнків з файла. У вибраному місці документа вставте малюнок, збережений у файлі. Insert/Picture/From File і у діалоговому вікні вкажіть необхідний файл. 3.10. За допомогою опції Формат малюнка задайте параметри обтікання текстом. 3.11. За допомогою панелі Настройка зображення здійсніть форматування зображення: налаштуйте яскравість і контраст. 3. Вимоги до звіту Оформити звіт для захисту лабораторної роботи за зразком: назва роботи мета роботи порядок роботи короткі теоретичні відомості аналіз отриманих результатів та висновок. 4. Оформлення звіту Звіт повинен відповідати вимогам перерахованим в розділі 3 – Вимоги до звіту. Звіт оформляється на листах А4 формату (додатково додається електронний варіант). Титульна сторінка повинна містити: назву предмету, такий заголовок: Звіт до лабораторної роботи № 1 Компоненти електронних видань. Текстова інформація та напівтонові і кольорові ілюстрації ПІБ, номер групи студента і дату виконання лабораторної роботи. Звіт подається викладачу для перевірки на занятті, які є наступними за даною лабораторною роботою. 5. Рекомендована література Гасов В.М., Циганенко А.М. Методи та зсоби підготовки електронних видань. : Навч. пос. – М. : Московський державний університет друкар-ства, 2002. Донни О’Квин. Допечатная подготовка. Руководство дизайнера. : Пер. с англ. : Уч. пос. – М. : Издательский дом “Вильямс”, 2001. Шушан Р., Райт Д., Льюис Л. Дизайн и компьютер./Пер. с англ. – М.: Издательский отдел “Русская Редакция” ТОО “Channel Trading Ltd.”, 1999. Айриг С., Айриг Э. Подготовка цифровых изображений для печати / Пер. с англ.; Худож. обл. М.В. Драко. – Мн.: ООО “Попурри”, 1998. 6. Контрольні питання З яких основних компонентів складається електронне видання? В який спосіб можна здійснювати підготовку текстової інформації? Які функції виконує текстова інформація в електронних виданнях? Які програмні засоби використовуються для підготовки електронних видань? Як представляються графічні зображення в електронних документах? Що собою являють растрові зображення? Що собою являють векторні зображення? Які ви знаєте формати растрових зображень? Які ви знаєте формати векторних зображень? Що собою являють метафайли? Які програмні засоби використовуються для створення та редагування растрових зображень? Які програмні засоби використовуються для створення та редагування векторних зображень? Навчальне видання “Технологія розробки електронних видань” Методичні вказівки до лабораторної роботи № 1 “Компоненти електронних видань. Текстова інформація та напівтонові і кольорові ілюстрації” з дисципліни “Технологія розробки електронних видань” для студентів спеціальності 0927 “Видавничо-поліграфічна справа” Укладачi: доц. Ковівчак Ярослав Васильович доц. Пелешко Дмитро Дмитрович доц. Лотошинська Наталя Дмитрівна ас. Пасєка Микола Степанович Комп’ютерний набір, верстку та редагування здійснила ст. гр. ВП-41, каф. АСУ, Слободян О. Ю.

Методичні вказівки до лабораторної роботи Технологія розробки електронних видань

01.01.1970 03:01-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись