2.9.3. НОРМУВАННЯ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ
Допустимі рівні іонізуючого випромінювання регламентуються
„Нормами радіаційної безпеки НРБ 76/87" та „Основними санітарними
правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами
іонізуючого випромінювання" ОСП 72/87.
Згідно з цими нормативними документами опромінювані особи
поділяються на наступні категорії:
А — персонал — особи, котрі постійно або тимчасово працюють
з джерелами іонізуючого випромінювання;
Б — обмежена частина населення — особи, що не працюють
безпосередньо з джерелами випромінювань, але за умовами проживання
або розташування робочих місць можуть підлягати опроміненню;
В — населення області, країни.
За ступенем зниження чутливості до іонізуючого випромінювання
встановлено 3 групи критичних органів, опромінення котрих спричиняє
найбільший збиток здоров'ю:
І — все тіло, гонади та червоний кістковий мозок;
II — щитовидна залоза, м'язи, жирова тканина, печінка, нирки,
селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик очей;
III — шкіра, кістки, передпліччя, литки, стопи.
Дози опромінення наведено в табл. 2.13.
Т а б л и ц я 2.13
В залежності від групи критичних органів для категорії А
встановлена гранично допустима доза (ГДД) за рік, для категорій Б —
границя дози (Гд) за рік.
ГДД — найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за
рік, котре при рівномірному впливі протягом 50 років не викликає
в стані здоров'я персоналу несприятливих змін, котрі виявляються
сучасними методами.
Еквівалентна доза Н (бер), накопичена в критичному органі за час
Т (років) з початку професійної роботи, не повинна перевищувати
значення, отриманого за формулою:
Н = ГДД • Т (2.59)
В середньому нормальна опроміненість людини від природного
радіоактивного фону, що складається з космічного випромінювання;
випромінювання природно розподілених радіоактивних речовин на
поверхні Землі, в приземній атмосфері, в продуктах харчування, воді
тощо, складає протягом року приблизно 0,1 рад.
При роботі з рентгенівськими установками (для структурного
аналізу, дефектоскопії') нормується потужність експозиційної дози РЕКСП
на робочих місцях. Наприклад, при роботі електронних ламп —
14,3-10 10 Кл/кг с (20 МР/год), біля відеоконтрольного пристрою
телевізійної системи на стороні, оберненій до оператора —
0,36 • КГ'° Кл/кг с (0,5 МР/год). Для установок, в котрих рентгенівське
випромінювання є другорядним фактором (електронно-променеві
установки для плавлення, зварювання та інших видів електронної
обробки металів), нормоване значення Р№СП складає для робочого тижня
тривалістю 41 год 0,206-ІО'10 Кл/кг с (0,288 МР/год), 36 год —
0,18 • Ю-10 Кл/кг год (0,252 МР/год).__