Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Індивідуальна робота
Предмет:
Технологія зовнішньоекономічних операцій і міжнародні інформаційні системи
Група:
МЕ-46
Варіант:
16
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"
Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
Індивідуальна робота № 2
з дисципліни «ТЕХНОЛОГІЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ І МІЖНАРОДНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ»
Варіант № 16
Виконала:
ст. групи МЕ-46
Прийняв:
Григор’єв О.Ю.
ЛЬВІВ – 2010
Зміст
Вступ..............................................................................................................................3
1. Основна частина.......................................................................................................4
1.1. Характеристика міжнародних аукціонів………………..……….…………….4
1.2.Особливості ведення переговорів з партнерами Мадагаскару… .……….…..13
1.3.Нормативно-законодавча база, яка регламентує технологію здійснення міжнародних аукціонів ……………………………………………….…………….14
2. Проект контракту на виконання зовнішньоекономічної операції……………...15
Висновок...............................…....................................................................................19.
Список використаної літератури................................................................................20
Вступ
Зовнішня торгівля на сучасному етапі є надзвичайно динамічною. Це зумовлено в значній мірі розвитком спеціалізації та кооперації виробництва в міжнародному масштабі, скасування ряду обмежень у міжнародній торгівлі, високими темпами розвитку нових індустріальних країн. Панівні позиції в світовій торгівлі посідають розвинуті країни, найбільшими експортерами світу є: США, ФРН, Японія, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Бельгія.
Зовнішня торгівля на сучасному етапі перетворилась у важливу сферу економіку будь-якої крани, зростає її вплив на світовий економічний розвиток. Незважаючи на загальну тенденцію до зростання, міжнародна торгівля зазнає значних коливань, що зумовлено економічними, енергетичними кризами, нестачею сировини та іншими проблемами.
Підвищення ролі зовнішньої торгівлі в економіці кожної країни проходять при нестійких міжнародних торговельних зв’язках. Внаслідок цього в структурі товарообігу та в напрямках зовнішньоторговельних потоків постійно відбуваються зміни.
Сьогодні в міжнародному товаристві суттєво скорочується питома вага сировини і різко підвищується частка готових виробів. В таких країнах як ФРН та Японія частка готової продукції в експорті становить близько 90%. Але в багатьох країнах, що розвивається, та в країнах Східної Європи значну частину в експорті становлять продовольчі та сільськогосподарські продукти, сировина, паливо.
Високими темпами зростає міжнародна торгівля машинами і обладнанням, продукцією електротехнічної промисловості. В сучасному експорті дедалі більшого значення набуває наукоємна продукція. Це спричинило розширення торгівлі послугами, яка стимулює міжнародну торгівлю товарами.
Міжнародний аукціон – це спосіб міжнародного продажу окремих партій товару або окремих предметів, що по черзі виставляються для огляду, і які переходять у власність покупця, що запропонував найвищу ціну.
1.1. Характеристика міжнародних аукціонів
За своєю сутністю аукціон є публічним торгом, що споріднює його з товарною біржею. Але від біржі його відрізняють такі особливості: на аукціоні торгівля ведеться тільки наявним товаром; аукціонні товари відрізняються тим, "що часто не підлягають стандартизації, в т. ч. за параметрами якості; правила всіх аукціонів передбачають попереднє ознайомлення покупців або їх представників з виставленими на торг партіями приблизно однакових за якістю товарів (лотів).
Міжнародні товарні аукціони є спеціально організованими, періодично діючими у певних місцях ринками, на яких шляхом публічних торгів у заздалегідь обумовлений час і в спеціально призначеному місці проводиться продаж попередньо оглянутих покупцем товарів, які переходять в його власність за умов пропозиції найвищої ціни.
Таким чином, поняття аукціон у міжнародній торгівлі має три значення:
як спеціально організований товарний ринок, на якому здійснюється процес продажу–купівлі товару, що складається з певних етапів — підготовки, огляду товару, аукціону (торгу), оформлення контракту;
як безпосередній торг за товар, який відбувається між аукціоністом (особою, що проводить торг і представляє інтереси організаторів і продавців) та покупцями;
як комерційна структура, що організовує, готовить і провадить продаж товарів за допомогою торгу.
Аукціони як комерційні організації можна класифікувати за такими критеріями: джерела отримання прибутку, функціональна спрямованість, форма організації торгівлі (рис. 1).
Рис 1.Типізація аукціонів
Аукціони, джерелами отримання прибутку яких є різниця в цінах, скуповують за свій рахунок у виробників товари, диктуючи, як правило, закупівельні ціни, і перепродають їх оптовим посередникам або безпосередньо споживачам. Інший тип аукціонів здійснює перепродаж товарів незалежних від них виробників на комісійних засадах. Наприклад, всесвітньо відомий американський аукціон «СОТБІС» працює на комісійних, розмір яких залежить від суми угоди та типу товару. Так, для коштовностей склалась приблизно така залежність: якщо сума угоди коливається в межах від 120 тис. до 1,2 млн.. швейцарських франків, то аукціон отримує 6 % плюс компенсація витрат, а якщо річ продана більше ніж за 20 млн.., то 2 % суми угоди та компенсація половини витрат. При реалізації творів живопису та раритетних меблів комісійні збільшуються до 12 %. При цьому доставка товару на аукціон та мито сплачуються володарем. Поширеною в міжнародній практиці є змішана модель діяльності, коли аукціонна фірма виконує одночасно як операції з перепродажу, так і комісійні.
За функціональною спрямованістю переважаюча більшість аукціонів є суто торговими фірмами, які мають відповідні приміщення, обладнання, кваліфікований персонал. У той же час деякі великі аукціони мають власне виробництво, на якому завершується процес підготовки товару до продажу (наприклад, вичинка сирих шкурок, що скуповуються у заготівельників, або сортування та пакування овочів, фруктів, квітів). Такі аукціони можна класифікувати як торговельно–виробничі.
Залежно від форми організації торгівлі аукціони поділяються на відкриті, з безпосередньою участю самих покупців, та закриті, в яких самі продавці і покупці не беруть участі, а їх доручення в межах визначених повноважень виконують брокери.
Організація аукціонної торгівлі має певні особливості залежно від товару і практики, яка склалася в торгівлі конкретними аукціонними товарами. Залежно від характеру діяльності всі фірми, що здійснюють аукціонну торгівлю, умовно можна поділити на три групи:
спеціалізовані;
брокерсько–комісійні;
аукціонні, які належать кооперативам або спілкам виробників.
Міжнародні аукціони належать до добровільних і регулярних форм організації торгівлі на зовнішньому ринку, що мають публічний характер, тобто надають можливість усім заінтересованим експортерам та імпортерам брати участь у торгових операціях.
Міжнародний аукціон – це спосіб міжнардного продажу окремих партій товару або окремих предметів, що по черзі виставляються для огляду, і які переходять у власність покупця, що запропонував найвищу ціну.
Види аукціонної торгівлі:
публічний “гласний” аукціон;
негласний аукціон;
голландський аукціон.
Аукціони бувають: спеціалізовані, універсальні, примусові(реалізується майно різного роду боржників, або конфіскованого майна).
Найвідоміші у світі міжнародні аукціони знаходяться в Лондоні, Нью-Йорку, Калькутті, Монреалі, Амстердамі, Колоьбо, Санкт-Петербурзі(хутро), Москві(коні).
Переваги міжнародних аукціонів полягають у тому, що вони дозволяють створювати відкриту конкуренцію, виявляти ціну товару та швидко його реалізовувати у великих обсягах. З урахуванням цього на міжнародних товарних аукціонах частіше за все превалює пропозиція товарів з боку великої кількості продуцентів, переважно потужних представників індустріально розвинутих держав. Великі торгові фірми виступають як брокери з продажу. Покупцями ж є обмежена кількість компаній, в основному роздрібної та оптової торгівлі і переробної промисловості, що використовують надмірну пропозицію в своїх інтересах і зацікавлені в заниженні цін.
Основні предмети торгу та міжнародні центри аукціонної торгівлі.
Основними предметами торгу на міжнародних аукціонах хутряні товари (у вигляді сировини та вже перероблених товарів), немита вовна, щетина, чай, тютюн, овочі, фрукти, квіти, риба, тропічні породи лісу, худоба, прянощі, антикваріат, витвори мистецтва та інші. Для таких товарів, як хутро, немита вовна, чай, тютюн, аукціон є найважливішою формою реалізації на міжнародному ринку. Наприклад, через міжнародні аукціони в США і Канаді реалізується понад 70 % усього хутра, що продається цими країнами, в Данії — 90 %, у Швеції і Норвегії — приблизно 95 %. Через міжнародні аукціони реалізується близько 70 % чаю, що продається на світовому ринку, 90—95 % немитої вовни, що експортується Австралією і Новою Зеландією.
Для кожного аукціонного товару склалися свої центри аукціонної торгівлі. З продажу хутра в усьому світі щорічно проводиться майже 150 міжнародних аукціонів. Головними центрами аукціонної торгівлі хутром норки є Нью–Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Осло, Стокгольм, Санкт–Петербург. Для останніх років характерно значне збільшення обсягів продажу хутра норки на аукціонах у Скандинавських країнах при одночасному зменшенні значення Нью–Йорка і Лондона. Основні аукціонні центри з продажу каракулю — це Лондон і Санкт–Петербург. Переважне значення на лондонських аукціонах має південно–африканський каракуль. Найважливішими центрами з продажу інших видів хутра є Санкт–Петербург і Лейпциг. На санкт–петербурзьких аукціонах реалізується в значних кількостях шкурки лисиці, соболя, білки, ондатри, сурка, горностая, нерпи та ін.
Аукціони з продажу шкірок блакитного песця провадяться в Копенгагені, Осло, Лондоні, з продажу кролика в Лондоні. Хутрові аукціони організуються також у Німеччині, Італії, Франції, Гонконзі, Південній Кореї, Японії, але їх роль у світовій торгівлі хутром незначна.
Важливими центрами аукціонної торгівлі немитою вовною є Лондон, Ліверпуль, Кейптаун, Мельбурн, Сідней, Веллінгтон (Нова Зеландія). Через аукціони в цих центрах реалізується 75— 80 % продажів немитої вовни на світовому ринку. Основними центрами аукціонної торгівлі ковдровою вовною є Ліверпуль, де реалізується в основному індійська і пакистанська ковдрова вовна. На аукціоні в Ліверпулі продається також вовна кіз.
Для аукціонної торгівлі чаєм характерне її переміщення в міста виробництва цього товару. Індія через аукціони в Калькутті і Кочіне продає близько 70 % усього чаю, що експортується, а через аукціони в Лондоні — 30 %. Шрі–Ланка приблизно 70 % чаю, Що вивозиться, продає через аукціони в Коломбо і 30% — через Лондонський аукціон. Індонезія реалізує чай через аукціони в Лондоні, Гамбурзі та Антверпені. Африканські країни більшу частину чаю, що експортується, реалізують через аукціони в Найробі (Кенія) і Малаві. Так, через аукціони в Найробі продається 85—90 % кенійського чаю. На цих аукціонах продається також чай з Танзанії, Уганди, а інколи з Конго, Маврикії, Родезії і Мозамбіку. Всесвітню відомість дістав чайний аукціон у Сінгапурі, в якому беруть участь фірми із США, Японії, Австралії, КНДР, тютюном є Нью–Йорк, Амстердам, Бремен, Лусака (Замбія), Лімба (Малаві), квітами — Амстердам, овочами і фруктами — Антверпен, Амстердам, рибою — США і порти західноєвропейських країн (крім Ісландії і Норвегії), кіньми — Довіль (Франція), Лондон, Москва.
Всесвітньо визнаними, беззаперечно, є такі аукціонні фірми, як «СОТБІС» (Нью–Йорк, США) та «Крістіс» (Лондон, Великобританія), які спеціалізуються на продажу антикваріату, художніх цінностей і виробів дорогоцінних металів. Авторитет цих фірм завойовувався десятиріччями через уважне ставлення до клієнтів і високі професійні навички організаторів аукціону.
«СОТБІС» заснований в 1844 р. торговцем Самуелем Бейкером, який вирішив зробити ставку на продаж з аукціону бібліотек після смерті їх власників. Майже 200 років фірмі не було рівних у цьому бізнесі. Через «СОТБІС» пройшли найвідоміші книжкові зібрання, в т. ч. бібліотеки Наполеона і Тайлерана. У наш час не лише в Нью–Йорку, а й у Лондоні є штаб–квартира «СОТБІС», а в 30 країнах п'яти континентів знаходяться понад 60 офісів та аукціонних залів фірми. Щорічно фірма організовує до 500 аукціонів за 70 напрямами і продає понад 250 тис. предметів. Тут і вироби образотворчого мистецтва, книги, рукописи, музичні інструменти, поштові марки, ювелірні вироби, старовинні монети, ковдри, фарфор, антикварні меблі, медалі, годинники та автомобілі, колекційні вина, арабські скакуни, зброя, земельна і нерухома власність.
На сьогодні «СОТБІС» освоює нові території: розширює операції в Німеччині, Ізраїлі, Австрії, відкрито представництва в Сеулі і на Тайвані. Першою серед західних аукціонних фірм «СОТБІС» влаштувала продаж товарів мистецтва в Китаї, має плани проникнення на ринки Східної Європи. Проведено перший міжнародний аукціон у Москві.
«КРІСТІС» є головним конкурентом «СОТБІС». Він контролює майже 41 % цього ринку («СОТБІС» — 50 %). Дві третини угод конкуренти укладають щорічно протягом двох тижнів навесні і восени, коли провадяться аукціони з продажу полотен імпресіоністів, творів авангарду і сучасного мистецтва.
В останні роки на цьому ринку активізувалась діяльність японських бізнесменів, які дебютували в 1990 р. на художньому) аукціоні фірми «Сінва», а через рік з'явився щомісячний комп'ютеризований аукціон «Амонте».
Оскільки міжнародний аукціон є за суттю комерційною організацією, що об'єднує, як правило, торгових монополістів (за певним видом товарів) або брокерські фірми, що спеціалізуються на комісійному перепродажу товарів, то для організації і загального керівництва проведенням аукціону створюється аукціонний комітет, який має в своєму розпорядженні приміщення, спеціально обладнане для проведення аукціонних торгів, а також кваліфікований персонал, що займається вивченням ринкової кон'юнктури даного товару. До складу аукціонного комітету зазвичай входять: голова (директор аукціону), комерсант, юрисконсульт, експерт, маркетолог, аукціоніст, бухгалтер.
Техніка проведення аукціонів по окремих товарах має свої специфічні особливості, що визначаються насамперед характером товару. Проте сам порядок проведення аукціонів приблизно однаковий і включає чотири стадії: підготовка аукціону, перед–аукціонна демонстрація товарів, аукціонний торг, оформлення і виконання аукціонної угоди .
Підготовка аукціону є найбільш складною, трудомісткою і тривалою стадією проведення міжнародного аукціону. На цьому етапі фірма–організатор фактично створює майбутній організований ринок, намагаючись максимізувати як пропозицію, так і попит. Для цього потенційним продавцям розсилаються інформаційні матеріали про аукціон та запрошення взяти в ньому участь, а для потенційних покупців і продавців проводиться рекламна кампанія. Крім того, на цьому етапі укладаються аукціонні домовленості, складаються інформаційні картки на представлені товари, формується аукціонна відомість, провадиться сортування товару та виділення лотів і стрингів тощо. Від якості проведення підготовчих робіт залежить успіх аукціону.
Особливості даного етапу залежать від об'єкта торгів. Якщо таким виступають великогабаритні, конструктивно або технічні складні товари, нерухомість чи антикваріат, то аукціонний дім починає підготовчий етап з аналізу пропозицій, що надійшли від власників подібних товарів. Для спрощення процедури не обхідно заздалегідь надіслати їм форму пропозиції з висування товару на аукціон. До числа обов'язкових реквізитів, які містяться у додатку, належать: повне найменування товару, його стислий опис, дані про кількість екземплярів, а також відомості про власника. Після розгляду всіх пропозицій, які надійшли, власників товарів сповіщають про його результати (відмова в участі в аукціоні або запрошення на нього). У разі необхідності аукціон надає допомогу власникам у поставці товарів на передаукціонну демонстрацію.
Якщо ж об'єктами торгів виступають предмети особистого споживання, які мають індивідуальні особливості, то проводиться оцінка товарів. Як правило, це безкоштовна послуга, якою можуть скористатися власники товарів. В оцінку товару входить експертиза і встановлення стартової ціни. У цій процедурі беруть участь директор аукціону, юрисконсульт, власник товару та аукціоніст. У ряді випадків названі особи можуть доме витися про «резервну» ціну, нижче за яку товар не може буті проданим.
Результати переговорів між заінтересованими сторонами фіксуються в аукціонній домовленості, яка оформлюється у двох примірниках: перший передається власнику товару, другий залишається на фірмі, яка провадить аукціон. Момент підписань аукціонної домовленості є фактом передачі товару з рук власників на відповідне зберігання на аукціон до завершення торгівлі. Другий примірник аукціонної домовленості є підставою для складання на кожний прийнятий на аукціон товар інформаційної картки, в яку занотовується повне його найменування, характеристика споживчих властивостей, якість, інші необхідні відомості, а також стартова аукціонна ціна. Інформаційна картка складається менеджером, підписується директором і прикріплюється до прийнятого товару. Прийняття товару, замовленого до продажу з аукціону, завершується складанням аукціонної відомості. Цей документ містить зведену інформацію про товари, запропоновані до публічного продажу. Інформація складається на основі карт та аукціонних домовленостей.
Спеціалісти аукціонної компанії проводять також необхідне сортування і підбір товару за однорідними якісними ознаками. Розсортований товар розбивається на партії, які дістали назви лотів. У лот добирають товар, однорідний за якістю. При цьому для кожного виду товару лот традиційно містить певне число одиниць цього товару. Кожен лот нумерується, і в подальшому розпродаж відбувається за окремими лотами.
Одночасно з підготовкою товару до аукціонного продажу складається каталог запропонованих до продажу на аукціоні лотів з позначенням сорту і кількості одиниць у кожному з них. На базі каталогу в порядку нумерації відбувається продаж товарів на аукціонних торгах. Як правило, однакові за якісними показниками лоти йдуть один за одним, утворюючи ряди — стринги, які в каталозі відокремлюються один від одного горизонтальними лініями. З кожного лоту або стрингу вибирається зразок, що повинен за всіма ознаками повністю відповідати товару, який розміщений у даному лоті або стринзі. Розміри зразків для різних товарів варіюють і встановлюються залежно від цінностей і стандартності кожного виду.
Крім того, в каталозі міститься фотографія товарів та їх характеристика, а також умови аукціонного продажу, якими визначаються процедура огляду товарів, метод продажу і фіксації цін, порядок укладання контрактів, право продажу товару третіми особами, механізм зняття товару з торгів, умови і порядок оплати аукціонних товарів із зазначенням банків, через які повинні провадитися розрахунки за придбаний товар. В умовах також зазначається розмір відсотка, що стягується з вартості куплених товарів на користь адміністрації аукціону, а також встановлюється порядок розв'язання суперечок між сторонами. В каталозі повідомляється дата відкриття аукціону та його тривалість, а також час, встановлений для огляду товарів, час проведення торгів та останній день сплати за придбані товари.
За кілька місяців до початку аукціону в засобах масової інформації розміщують рекламні оголошення з інформуванням про умови, місце і час проведення торгів, кількість і асортимент запропонованих до продажу товарів.
На другій стадії відбувається передаукціонна демонстрація товарів, яка організується для огляду товарів покупцями, що збираються взяти участь в аукціонному торзі. Оскільки загальною умовою всіх аукціонів є відсутність відповідальності продавця за якість наданого товару, попередній огляд є обов'язковою умовою аукціонної торгівлі. Після укладання контракту ані ті, хто влаштовує аукціон, ані продавці після продажу товару з аукціону не приймають жодних претензій стосовно якості товару (крім прихованих дефектів). Огляд товарів розпочинається за тиждень або десять днів до відкриття торгів. Кількість днів, відведених для ознайомлення з аукціонною колекцією, залежить від її розмірів і процедури організації огляду. Скорочення термінів, відведених для огляду, досягається шляхом удосконалення обладнання залів, де проводиться огляд товарів.
Огляд товарів відбувається в спеціальних приміщеннях, дві розміщуються відібрані з кожного лоту зразки товарів. Зразки повинні повністю відображати всі особливості товару, який знаходиться в даних лотах. Покупці уважно оглядають зразки і роблять позначки у каталозі навпроти тих лотів, в яких вони заінтересовані, і визначають приблизну ціну, яку вони могли б за них сплатити. Покупець може ознайомитися не тільки зі зразками, але й з усім лотом, проте він робить це дуже рідко, довіряючи організаторам аукціону.
На аукціонах деяких товарів (наприклад, чаю і тютюну) прийнято проводити дегустацію відібраних покупцем зразків. Слід зазначити, що аукціони можуть проводиться і «всліпу», тобто коли покупець бере участь у торгах по телефону, не оглядаючи реальний товар, а приймаючи рішення, виходячи зі стандартних його характеристик.
Аукціонний торг є третьою стадією проведення аукціону. Він відкривається у заздалегідь призначений день і час та провадиться, як правило, в спеціальному аукціонному залі, що зазвичай має вигляд амфітеатру. За столом на підвищенні перед покупцями розташовується президія аукціону — аукціонер, що веде продаж, та його помічники, які стежать за поведінкою по! купців, що беруть участь у торзі. Над столом розташоване табло, де загораються порядкові номери пропонованих на продаж лотів. Покупці ж розміщуються за окремими столами. Кожний покупець має номер, під яким він був зареєстрований організаторами аукціону, при цьому пред'явники квитків першої категорії (потенційні покупці) отримують при вході в аукціонний зал сигнальні таблички, які дозволяють їм брати участь у процесі торгів. Власники цієї категорії квитків розміщуються на місцях, максимально наближених до аукціоніста. Власники квитків другої категорії (глядачі, які не беруть участі в торгах) розміщуються на місцях, які знаходяться дещо далі від аукціоніста. Особи, товари яких представлені на аукціоні, мають право бути присутніми на торгах. Вони отримують спеціальні (безкоштовні) запрошення після підписання аукціонної домовленості.
Техніка проведення аукціону є певною мірою стандартизованою. Акціонер виголошує номер чергової партії–лоту, що пропонується на продаж, і одночасно на спеціальному табло загорається відповідний номер. Аукціонер називає початкову продажну ціну, що, як правило, є приблизною ринковою ціною, котра існувала в доаукціонний період. Якщо ніхто з покупців не подає йому знак шляхом підняття руки, кивком голови або викриком «так», який свідчить про згоду купити товар, аукціонер знижує ціну до тих пір, доки один з покупців не виявить свого бажання купити його. Якщо один з покупців або кілька покупців подають знак про своє бажання купити даний лот, аукціонер підвищує ціну. Надбавка до ціни («крок» аукціону) є стандартною і становить, наприклад, при ціні до 10 дол. — 10 центів, при ціні понад 10 дол. — 25 центів. Якщо після трикратного запитання аукціонера «Хто більше?» ніхто не виявить свого бажання підвищити ціну, аукціонер ударяє молотком на знак того, Що торг за даною партією є завершеним і вона вважається придбаною тим покупцем, який запропонував найвищу ціну. Покупцеві, який придбав перший лот у стринзі, надається перевага перед іншими, тобто можливість купити весь стринг за ціною Першого лоту.
Адміністрація аукціону має право зняти з аукціону будь–який лот, доки він не є проданим, без пояснення причин таких дій. Після продажу всіх лотів непродані лоти можуть бути знов виставленими на продаж.
Темп аукціонних торгів є дуже високим і на продаж однієї партії–лоту в середньому припадає менше 3 секунд. Таким чином, за годину іноді продають понад 300 лотів.
Аукціонні торги розрізняються за методом ведення торгу і технікою визначення переможців (рис. 2).
Рис 2.Типізація аукціонних торгів
На деяких аукціонах використовується метод підвищення ціни, за умовами якого аукціонер поступово збільшує ціну, названу спочатку, доки не буде досягнутий найвищий рівень ціни, за якою і здійснюється операція купівлі–продажу. Аукціонні торги : підвищенням ціни називають «американськими».
У деяких країнах на аукціонах використовується метод зниження цін, який дістав назви «голландських». Суть даного способу полягає у такому: аукціонер призначає максимальну ціну, яка загорається на циферблаті, встановленому в аукціонному залі, знижуючи її до тих пір, доки один з учасників торгу не виявить свого бажання здійснити операцію купівлі шляхом натиснення кнопки, що знаходиться на закріпленому за ним місці. Натисненням кнопки він зупиняє стрілку, що рухається, і на циферблаті з'являється номер, під яким даний покупець зареєстрований організаторами аукціону. Покупець, який натиснув кнопку другий не має права на товар за ціною, рівень якої зафіксований стрілкою. Занотувавши номер першого покупця, аукціонер гасить циферблат і переходить до продажу наступного лоту. Використання такого механізованого методу проведення аукціону дозволяє значно прискорити темп торгів і дає можливість продавати за годину до 600 лотів. Подібна система проведення аукціонного торгу широко використовується при торгівлі овочами, фруктами, рибою, тобто швидкопсувними товарами. Вона поширена в Данії, Німеччині, Бельгії іменитою мірою — у Франції, Італії, Канаді. Вказана система, хоча й набула поширення, має й певні недоліки, головним з яких є недотримання основного принципу аукціонної торгівлі, а саме передачі товарів у розпорядження покупця, що запропонував у результаті торгів найвищу ціну. За умовами цієї системи не відбувається майже жодного торгу між покупцями. Саме тому в Голландії при продажу швидкопсувних товарів почала використовуватися нова, вдосконаленіша система, яка застосовує електронно–допоміжні засоби. Вона так само, як і попередня, використовує циферблат з рухомою стрілкою, яка встановлюється оператором на самій низькій позначці. Кожний покупець має на закріпленому за ним місці кнопку, яку натискає, коли бажає здійснити купівлю за запропонованою ціною. Якщо одночасно кілька покупців натискають кнопки, стрілка просувається до вищого рівня ціни і на спеціальному табло поряд із циферблатом загораються їх номери. Стрілка рухатиметься до більш високого рівня ціни, доки не залишиться один покупець. У цей момент вона зупиниться, а на табло з'явиться номер покупця–переможця. Угода вважається завершеною і не може бути анульованою іншим покупцем.
Регулювання цін на аукціонах проводиться двома способами:
– прийняттям рішення про продаж або призупинення продажу наступної партії представником комітента (аукціоністом);
– фіксацією в аукціонному каталозі допустимого ліміту на кожну партію.
Оформлення і виконання аукціонної угоди. В день проведення аукціону або наступного дня адміністрація аукціону вручає покупцеві контракти на куплений товар, які підписуються покупцем і є для нього обов'язковим. Контракт має типову форму. Так, у контракті на купівлю партії хутра вказуються: найменування фірми–покупця, найменування товару, номер лоту, кількість куплених шкурок, ціна за одиницю і загальна сума угоди. Покупець також зазначає в контракті, на чиє ім'я необхідно виписати рахунок, куди і яким видом транспорту відправляти товар. Контракт підписується покупцем і повертається в аукціонну контору. На підставі контракту виписується рахунок. Він сплачується покупцем за його письмовим дорученням на відправку товару, яке містить умови маркування товару, точну адресу, за якою необхідно відправити товар, порядок страхування тощо.
Плата за проданий на аукціоні товар, як правило, здійснюється частинами: 30—35 % вноситься одразу при підписанні контракту, а решта — при отриманні товару або після його відвантаження, але не пізніше встановленого терміну. У разі несплати за товар (протягом 21 доби з моменту укладання угоди) адміністрація аукціону має право вважати угоду порушеною і розпорядитися товаром на свій розсуд. За умовами більшості аукціонів перепродаж товару покупцем до повної його сплати забороняється. Це дає продавцеві гарантію від несплати проданих лотів, яке вимагало б їх зберігання до наступного аукціону. Терміни вивезення товару з аукціонного складу залежать від виду товару. Деякі товари — квіти, овочі, риба та ін. — вивозяться негайно після оформлення контракту, деякі — через 2—3 тижні, залежно від умов аукціонної торгівлі.
Тенденції розвитку міжнародних аукціонів.
Аукціони як форма організованих товарних ринків відома раніше, ніж товарні біржі. Поява і розвиток аукціонної торгівлі були пов'язані з перевагами, які отримували як продавці, так і покупці товару: можливість швидко реалізувати значну кількість товару, особливо з обмеженими термінами зберігання; висока вірогідність продажу товару за найвигіднішою ціною завдяки присутності великої кількості покупців і створенню умов конкуренції; можливість (для покупця) самостійно перевірити якість товару; забезпечення гарантії поставки товару внаслідок того, що він уже знаходиться на складі аукціону.
У сучасній міжнародній торгівлі спостерігається тенденція до падіння ролі аукціонів, що викликано цілим рядом причин. По–перше, посилення конкуренції зумовило динамічний розвиток прямих зв'язків між експортерами та імпортерами без використання посередницької ланки, перш за все брокерів–аукціонерів. По–друге, підвищення якості товарів і вдосконалення стандартизації сприяли розширенню товарних поставок рівномірнішої та гарантованішої якості, збільшенню обсягів продажу товарів на основі окремих договорів. По–третє, розробка асоціаціями торговців типових контрактів і вдосконалення механізму комерційного арбітражу призвели до зростання торгівлі на основі типових контрактів. По–четверте, значні додаткові витрати, пов'язані з розвантаженням, зберіганням, відправкою товару тощо, суттєво знижують ефективність експорту. По–п'яте, розвиток світової транспортної мережі і засобів зв'язку зумовив зростання визначеності термінів поставки, що знизило потребу в запасах як резерві.
Усе це призвело до того, що на сьогодні аукціони відіграють провідну роль в міжнародній торгівлі тільки такими товарами, як чай (майже 70 % продажів на світовому ринку), хутро (приблизно 80 %), вовна (майже 50 %). Важливе значення аукціони зберігають і для таких товарів, як квіти, овочі, фрукти, тютюн, риба, худоба.
Іншою тенденцією розвитку міжнародних аукціонів є їх зміщення з імпортуючих в експортуючі країни, що пов'язано як з нижчими накладними витратами при продажах на аукціонах місцях походження товару, так і з прагненням досягнення більшого контролю за системою збуту своїх експортних товарів і посилення впливу на формування рівня цін. Оскільки серед постачальників товарів на міжнародні аукціони значну частину складають країни, що розвиваються, то відповідно спостерігається збільшення реалізації через аукціони, що розташовані в цих країнах. Однак це не означає зниження ролі транснаціональних корпорацій індустріально розвинутих країн у збуті відповідних товарів. Так, у капіталі багатьох брокерських фірм ТНК мають значні частки участі. Використовується також практика особистої унії керівництва брокерських фірм і ТНК. Досить широко застосовується механізм закупівлі ТНК великої партії товару та подальшого її розподілу з іншими покупцями відповідно до раніше досягнутих домовленостей. При цьому конкуренція послаблюється, а покупцям вдається знизити рівень цін.
Тенденцією розвитку сучасних міжнародних аукціонів, що протидіє падінню їх ролі, є вдосконалення та модифікація техніки аукціонної торгівлі. Так, на деяких аукціонах з метою зниження накладних витрат та підвищення конкурентоспроможності аукціонних фірм почали застосовувати реалізацію товару за описом якості, а там, де раніше продавались індивідуальні партії, — за зразками.
Аукціони імпортуючих країн також почали використовувати практику продажу товарів за зразками, які доставляються літаком з експортуючих країн, що знижує витрати на навантаження, розвантаження та зберігання товарів на складах аукціону. На багатьох аукціонах з метою прискорення укладання угод стали застосовуватися електронні засоби і телевізійна апаратура.
1.2.Особливості ведення переговорів з партнерами Мадагаскару
Запрошуючи іноземця для участі в ділових переговорах, потрібно з’ясувати певні відомості про країну, з якої прибув ваш гість та про звичаї, норми поведінки в його країні.
Джерела сучасного права країн Африки і Мадагаскару характеризуються «правовою багатошаровістю», яка включає:
1) традиційно-звичаєві норми;
2) норми і принципи, привнесені за часів колоніального панування законами та іншими актами європейських держав;
3) норми загальнотериторіального права, створювані в результаті проведення кодифікації з урахуванням норм звичаєвого права, а також закріплених нормативних актів європейських держав з пріоритетним запозиченням норм англійського права;
4) норми африканських міждержавних об'єднань;
5) норми міжнародного права.
З часу набуття незалежності (50—60 роки XX ст.) у країнах Африки відбувається подальша зміна звичаєвого права під впливом сучасного законодавства і судової системи колишніх метрополій. Передумови для цього створені в період колонізації Африки
Проведення уніфікації звичаєвого права, відмова від безглуздого роздрібнення права на Мадагаскарі в 1957 p. значно спростило ведення переговорів.
Важливе значення на переговорах мають торгові звичаї країни, певні норми поведінки , якими варто керуватися. Так у африканських країнах сміх на ділових зустрічах — це показник подиву і навіть зніяковілості .
Також у Мадагаскарі важливе значення мають жести, а особливо на жести пов’язані з лівою рукою(африканці вважають що жести лівої руки видають таємні почуття власника, негативне ставлення до того, що відбувається).
Важливою рисою є пунктуальність. Незалежно від національності партнерів , по існуючому етикету потрібно приходити за 10-20 хвилин до призначеної години, це означає ,що зустріч є для вас важливою та ви цінуєте час свого партнера.
Також велике значення має спосіб вітання. Для африканців приємніше, коли ви вітаєтесь їхнім жестом: дві долоні з’єднані разом, пальці повернуті убік підборіддя і легкий нахил голови,а не як ми,європейці - потиском руки.
1.3.Нормативно-законодавча база, яка регламентує технологію здійснення міжнародних аукціонів.
В Україні основними нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проведення аукціонів є:
1. Закон України ” Про міжнародну торгівлю” – регламентує порядок проведення аукціонів, реєстрацію учасників, порядок оформлення договорів на аукціонах.
2. Положення КМУ "При технічний порядок проведення аукціонів" – визначає технічні вимоги до проведення аукціонів, встановлює правила поведінки та норми регулювання відносин на них.
Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, № 40, ст. 364. (№ 762-IV (з змінами 762-15 ) від 15.05.2006). – визначає порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за товари,послуги, та порядок перерахунку валюти.
Цивільний Кодекс України від 16.01. 2003 р. №435-4. Зі змінами і доповненнями 25.10. 2006 р. – визначає заходи цивільної відповідальності за порушення умов договору.
5. Доповнення до положення КМУ"Про затвердження протоколів біржових торгів на фондових біржах" від 4.01.2010
6. Лист КМУ "Про набрання чинності міжнародних договорів" від 10.102020 р.№ 72-14-612-3262
2. Типовий договір купівлі-продажу
цілісного майнового комплексу на аукціоні
____________________________________________________________________________
(місце укладання, число, місяць, рік - прописом)
____________________________________________________________________________
в особі ______________________________________________________________________,
(посада, прізвище, ім'я та по батькові)
який(а) діє на підставі _________________________________________________________,
(назва документа)
(надалі - Продавець) з однієї сторони, та _________________________________________
(назва юридичної особи,
_____________________________________________________________________________
товариства покупців або прізвище, ім'я та по батькові громадянина)
_________________________________________________________, яка(е) зареєстрована(е)
_____________________________________________________________________________
(орган реєстрації, дата та реєстраційний номер)
в особі ______________________________________________________________________,
(посада, прізвище, ім'я та по батькові громадянина)
який(а) діє на підставі _________________________________________________________,
(назва документа)
(надалі - Покупець) з другої сторони, уклали цей Договір про нижчевикладене:
1. Предмет Договору
1.1. Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю державне майно цілісного майнового комплексу __________________________________________________
_____________________________________________________________________________
(повна назва об'єкта приватизації)
який знаходиться за адресою ____________________________________________________
на земельній ділянці ___________________________________________________________
(розмір земельної ділянки, підстави права користування чи права власності), а Покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.
Майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з протоколом інвентаризації.
1.2. Право власності на майно переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.
1.3. Згідно з актом оцінки цілісного майнового комплексу, який затверджений _____________________________________________________________________________,
(ким та коли затверджений)
початкова ціна продажу на аукціоні становить _____________________________________ _______________________________________________________________гривень.
(цифрами та прописом)
1.4. Згідно з протоколом аукціону _____________________________________________
(номер та дата)
остаточна ціна продажу об'єкта приватизації становить ______________________________
____________________________________________ гривень.
(цифрами та прописом)
1.5. Вказаний в цьому Договорі об'єкт продано за ________________________________
____________________________________________ гривень.
2. Порядок розрахунків за придбаний об'єкт приватизації
2.1. Покупець зобов'язаний внести _____________________________________________
(сума цифрами та прописом)
гривень за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на об'єкт приватизації. Термін оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення Покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу об'єкта. Плата за об'єкт приватизації вноситься на підставі цього Договору та приватизаційних платіжних доручень встановленого зразка, які видає Продавець.
2.2. Розрахунки за придбаний об'єкт приватизації здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми з свого рахунка на рахунок Продавця.
2.3. Розрахунки за об'єкт приватизації здійснюються таким чином:
- власні кошти Покупця в сумі ___________________________________...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора