Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Нормативна література
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Вступ
Методичні рекомендації до дипломного проектування розроблені на підставі “Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, затвердженого наказом Міністерства освіти України № 161 від 2.06.1993р., Рекомендацій про послідовність створення, організацію і роботу Державної екзаменаційної (кваліфікаційної) комісії у вищих навчальних закладах України, затверджених наказом Міносвіти України № 83-5/1259 від 29.12.1993р. Враховуючи, що дипломне проектування є кваліфікаційною роботою, до якої висувають відповідні вимоги, методичні вказівки призначені для викладачів, студентів, керівників дипломних проектів, консультантів, рецензентів та членів Державних екзаменаційних комісій для використання у практичній роботі.
Мета та завдання дипломного проектування. Основні вимоги до теми дипломного проекту (роботи)
Дипломні проекти (роботи) виконуються на завершальному етапі навчання студентів у вищому навчальному закладі та передбачають:
систематизацію, закріплення, розширення теоретичних та практичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, технічних, економічних, виробничих та інших завдань;
розвиток навичок самостійної роботи і оволодіння методикою досліджень та експериментів, пов’язаних з метою проекту (роботи);
Студентові надається право обрати тему дипломного проекту (роботи), визначену кафедрами, що випускають, або запропонувати свою з обгрунтуванням доцільності її розроблення.
Тематика дипломних проектів (робіт) повинна відповідати сучасному стану та перспективним напрямкам розвитку науки та техніки. Теми дипломних проектів (робіт) тісно пов’язуються з вирішенням наукових та практичних завдань підприємств та організацій.
Теми дипломних проектів (робіт) повинні відповідати вимогам кваліфікаційної характеристики інженера з конкретної спеціальності і бути пов’язаними з тематикою наукової роботи профілюючої кафедри та з напрямками діяльності підприємства, на якому студент проходив переддипломну практику. Бажано, щоб окремі теми були частинами однієї з наукових робіт кафедри.
Тематика дипломних проектів (робіт) повинна передбачати можливість самостійного розв’язання інженерних задач зі своєї спеціальності та виявлення елементів самостійності дослідницької роботи.
Теми дипломних проектів (робіт) визначаються профілюючими кафедрами. Загальний перелік тем дипломних проектів (робіт) оновлюється та оголошується щорічно.
Студент може виконувати дипломну роботу замість дипломного проекту на підставі пропозиції профілюючої кафедри, підтриманої деканом факультету; виконання дипломної роботи замість дипломного проекту обов(язково відзначається в наказі про затвердження тем дипломних проектів.
3. Загальні вимоги до змісту дипломних проектів (робіт)
Дипломний проект (робота) виконується на підставі глибокого вивчення літератури із спеціальності (підручників, навчальних посібників, монографій, періодичних наукових видань, нормативної літератури тощо).
Дипломний проект (робота) повинен складатись з двох частин: пояснювальної записки та графічного матеріалу. Дипломний проект обов’язково містить графічні матеріали (креслення), які наводяться в конструктивній частині проекту. В графічній частині дипломної роботи використовується ілюстративний матеріал (плакати, графіки тощо) і може не бути креслень.
Допускається враховувати в обсяг дипломного проектування експериментальні роботи, виготовлення діючої моделі або пристрою, при відповідному скороченні розрахунково-графічної частини.
В цьому випадку детальний обсяг роботи визначається кафедрою.
Рекомендується видавати теми проблемного характеру, а також комплексні теми, які виконуються групою студентів, при цьому кожен дипломник виконує строго індивідуальне завдання.
Дипломний проект обов’язково повинен містити:
обгрунтування актуальності теми проекту (роботи);
короткий огляд нових розробок теми;
попередню розробку не менш ніж двох варіантів інженерного рішення теми в цілому, а потім і окремих елементів;
техніко-економічне порівняння варіантів, розроблених попередньо, а також вибір оптимального рішення для детального опрацювання;
детальний розрахунок вибраного варіанту;
розроблення або обгрунтування технології та організації виробництва;
визначення техніко-економічних показників;
питання охорони праці, техніки безпеки, охорони навколишнього середовища (органічно пов’язанні з основним матеріалом проекту (роботи)) та основні їх показники;
питання забезпечення життєдіяльності об’єктів у надзвичайних ситуаціях (ЦО).
Дипломна робота обов’язково повинна містити:
вступ;
аналіз сучасного наукового стану теми та мети досліджень;
обгрунтування наукової новизни роботи;
розрахункову або технологічну частину роботи;
організацію виробництва та економічне обгрунтування;
питання охорони праці, техніки безпеки та забезпечення життєдіяльності об’єктів у надзвичайних ситуаціях.
Детальні вимоги щодо змісту дипломних проектів та робіт формулюються профілюючими кафедрами, розглядається Методичними комісіями відповідних факультетів і затверджуються Вченими Радами факультетів.
Керівництво дипломним проектом (роботою)
Керівник дипломного проекту (роботи) призначається наказом ректора з викладачів кафедри або наукових працівників і висококваліфікованих спеціалістів НДІ,
лабораторій та підприємств. Підбирає керівників дипломних проектів (робіт) кафедра, що випускає.
Керівник дипломного проекту (роботи) :
видає завдання на дипломний проект (роботу), (перед переддипломною практикою);
допомагає студентові в розробці календарного графіка роботи на весь період дипломного проектування;
рекомендує студентові необхідну літературу, довідкові матеріали, інші джерела інформації;
систематично, у встановлений графіком час, дає студентові консультацію та проводить з ним бесіди з матеріалу окремих розділів дипломного проекту;
контролює виконання етапів проекту.
Кафедра, що випускає, розробляє на період дипломного проектування графік виконання дипломного проекту (роботи) кожним студентом-дипломником, який заповнюється один раз на 10 (15) днів. Відсоток виконання дипломного проекту (роботи) проставляється його керівником. У випадку, коли робота виконується із значним відставанням від графіка, керівник зобов’язаний своєчасно повідомити про це завідувача кафедри усно чи письмово.
Після закріплення за студентом теми та призначення керівника дипломного проектування студентові вручається завдання на дипломний проект, розроблене керівником та затверджене на засіданні кафедри, що випускає, і вказується, який матеріал необхідно зібрати для дипломного проекту (роботи).
При розробленні завдання на дипломний проект керівник повинен, при необхідності, передбачити запрошення консультантів з окремих розділів проекту за рахунок ліміту часу, відведеного нормами на дипломне проектування. Прізвища консультантів вказуються в завданні на дипломний проект.
Консультантами з різних розділів дипломного проекту (роботи) можуть бути призначені викладачі вищого
навчального закладу, а також висококваліфіковані фахівці та наукові працівники інших закладів та підприємств.
Консультанти проводять консультації та перевіряють відповідні частини виконаної студентом роботи й підписують титульні сторінки пояснювальної сторінки записки та відповідні аркуші креслення.
Студенти можуть виконувати дипломні проекти в приміщеннях вищого навчального закладу, на виробництві, в проектно-конструкторських або науково-дослідних організаціях з дозволу керівника.
Деканати факультетів та профілюючі кафедри зобов’язані забезпечити студентів, які виконують дипломні проекти в приміщеннях вищого навчального закладу, необхідними довідниками, типовими проектами, методичними вказівками.
На початку виконання дипломного проекту (роботи) студент розробляє календарний графік роботи на весь термін з визначенням послідовності виконання окремих розділів і після схвалення керівником подає на затвердження завідувачу кафедри, що випускає.
За прийняте в проекті технічне рішення і вірність розрахунків відповідає студент-автор проекту.
Контроль за виконанням календарного графіка роботи дипломника здійснюють:
завідувач кафедри, що випускає, який регулярно контролює виконання дипломником календарного графіка дипломного проекту (роботи) та здійснює необхідний методичний інструктаж керівників та консультантів дипломних проектів (робіт);
керівник дипломного проекту (роботи), який перевіряє фактичне виконання роботи, правильність розрахунків, рішень, відповідність вимогам стандартів та інших нормативних документів;
консультант, що перевіряє відповідні розділи виконаної студентом роботи.
Структура пояснювальної записки дипломного проекту (роботи)
Структура пояснювальної записки та приблизний об’єм окремих розділів є такими:
Кількість
сторінок
Титульний лист 1
– завдання на дипломне проектування 2
– зміст 1-2
– анотація 1
– вступ 3-5
– огляд і аналіз літературних джерел 5-10
– вибір і обгрунтування структурної або функціональної схем, розрахунок і обгрунтування вимог до основних вузлів цієї схеми 10-15
– вибір елементної бази, розрахунок основних
вузлів, оцінка їх похибок, розробка принципової електричної
схеми 25-30
– аналіз та оцінка похибок пристрою в цілому 3-5
– конструкторсько-технологічна частина 10-15
– експериментальна частина 5-7
– оцінка надійності пристрою в заданих умовах виробництва та експлуатації 5-7
– економічна частина 15-20
– техніка безпеки і охорона праці 8-10
– висновок на українській та іноземній мовах 2-3
– список літератури 1-2
– додаток
– специфікації
Титульний лист і лист завдання на дипломне проектування до пояснювальної записки повинні відповідати
встановленим зразкам (бланки листів студенти отримують на кафедрі).
5.2. Зміст. У змісті послідовно перераховуються заголовки розділів, підрозділів (параграфів), додатків та вказуються номери сторінок, на яких вони розміщені. Зміст повинен містити в собі всі заголовки, які є в проекті від завдання до додатків.
Анотація. В анотації міститься короткий опис поставленої задачі, результати, одержані в проекті з зазначенням методі, якими вони одержані, перераховуються виконані розрахунки та експерименти. Анотація виконується на окремому листі.
Вступ повинен відображати і обгрунтовувати актуальність теми, мету роботи, науково технічну новизну, значення розроблених основних положень для економіки виробництва або науки, галузі застосування; також коротко висвітлюється історія питання.
Огляд і аналіз літературних джерел провадиться за матеріалами інформаційного пошуку і патентних досліджень, виконаних у період переддипломної практики.
В цьому розділі пояснювальної записки наводиться оцінка відомих принципів побудови технічних рішень, методів дослідження як з науково-технічної, так і з економічної точки зору. Проводиться порівняльний аналіз переваг та недоліків відомих методів з врахуванням вимог технічного завдання, огляд існуючих пристроїв подібного призначення, порівняння їх за основними параметрами з пристроєм, що розробляється. При цьому коротко викладають матеріал, запозичений з літературних джерел та роблять посилання на них.
Вибір та обгрунтування структурної і функціональної схем розрахунку та обгрунтування вимог до вузлів повинні починатися з вибору алгоритму функціонування пристрою.
На основі аналізу літературних джерел розглядаються можливі варіанти вирішення поставленої задачі, шляхи виконання основних вимог технічного завдання: необхідної точності, швидкодії, надійності, економічної ефективності та ін. Після вибору та обгрунтування способів побудови і структурної схеми пристрою необхідно розрахувати і обгрунтувати вимоги до основних вузлів структурної схеми.
Вибір елементної бази, розрахунок основних вузлів, оцінка їх похибок, розробка принципової електричної схеми. В якості елементної бази бажано використовувати нові елементи, готові вузли, інтегральні схеми, що серійно випускаються промисловістю.Необхідно враховувати можливості досягнення заданих технічних параметрів з найменшими економічними затратами при найменшій номенклатурі використовуваних елементів. По можливості токож бажано використовувати всі досягнення і технічні новинки, доцільні в даних умовах.
В пояснювальній записці є обов(язковим вибір і розрахунок принципових електричних схем вузлів і всього пристрою. Але при великому об(ємі розрахунків дозволяється, за згодою керівника проекту, виконати повні розрахунки принципових електричних схем тільки окремих вузлів. Решта вузлів розраховується орієнтовно. В якості основних розрахунків рекомендується виконання логічного синтезу схем, оптимізація параметрів схеми або системи, розрахунок стійкості, точності, завадостійкості, математичне моделювання процесів. Всі розрахунки повинні супроводжуватися рисунками, що доповнюють текст. Частина розрахунків повинна виконуватись з застосуванням ЕОМ.
Не треба проводити розрахунки уніфікованих вузлів, що випускаються серійно, приводити в записці виведення
формул, взятих з літературних джерел. В таких випадках формули приводяться з посиланням на літературне джерело, з якого вони взяті. При цьому з початку записується формула, в неї підставляються числові значення параметрів і коефіцієнтів, а потім приводиться кінцевий результат розрахунків.
В проекті треба уникати однотипних розрахунків, що багаторазово повторюються. Якщо такі розрахунки все ж необхідні, вони приводяться один раз, а всі решта результати таких розрахунків зводяться в таблицю.
Досить багато уваги у проекті треба надати питанням узгодження окремих вузлів між собою.
Всі розрахунки рекомендується виконувати в одиницях СІ.
Частина розрахунків може підтверджуватись експериментом.
Аналіз і оцінка похибок основних вузлів є необхідними в кожному проекті (роботі) в зв’язку з тим, що параметри елементів (резисторів, конденсаторів, інтегральних схем і т.д.), з яких складаються вузли, мають виробничі допуски. Потрібно добиватись досягнення заданої точності вузла при максимально можливих допусках на параметри елементів. Це знижує вартість вузла і всього пристрою в цілому.
На основі структурної схеми пристрою і принципових електричних схем його вузлів складається принципова електрична схема всього пристрою.
Аналіз і оцінка похибки приладу в цілому проводиться шляхом сумування за загально прийнятими правилами похибок окремих вузлів пристрою. Сумарна похибка пристрою не повинна перевищувати основної похибки, заданої в технічному завданні.
Конструктивно-технологічна частина повинна включати в себе розробку конструкції пристрою та його окремих блоків. При цьому треба звернути увагу на технологічність конструкції, що розробляється.
У випадку використання типових конструкцій, особливо шаф і блоків управління, рекомендується наводити обгрунтування компонування розміщення елементів, методів їх кріплення і т.п. Можна провести аналіз типової конструкції з
точки зору реалізації пристрою, що задана технічним завданням, з метою оцінки переваг і втрат у порівнянні з оригінальним рішенням.
Конструктивна частина може супроводжуватись розрахунками. В типових конструкціях блоків пристрою такий розрахунок може містити:
а) розрахунок ЗІПу;
б) розрахунок коефіцієнту уніфікації;
в) тепловий розрахунок і ін.
Експериментальна частина необхідна для перевірки функціонування пристрою в цілому або його окремих блоків і відповідності їх параметрів та характеристик заданим або розрахованим.
Тут наводиться докладний опис методики і схеми експерименту, обгрунтування їх вибору, перелік використовуваної вимірювальної апаратури, аналіз похибок вимірювання. Результат експериментів оформляється у вигляді таблиць і графіків з необхідним аналізом. При обробці результатів експериментів слід використовувати методи і прийоми математичної статистики.
Розрахунок надійності пристрою, що розробляється, або його окремих частин виконується згідно відомих методів. Треба звертати увагу на кількісну оцінку надійності у заданих умовах виробництва і експлуатації, на пошук можливих шляхів її підвищення.
Економічна частина, яка виконується під керівництвом консультанта-економіста, повинна вказувати на доцільність практичного використання розробленого приладу.
Будь яка розробка базується насамперед на максимальному використанні існуючих, перевірених практикою конструкцій з врахуванням внесення необхідних вдосконалень. В цих випадках, коли можливості модернізації вичерпані, повинні пропонуватися нові рішення. Власне економічний
аналіз покликаний довести, що вибраний варіант є кращим або, що існуючі рішення вичерпали себе і їх доцільно замінити принципово новими, замість того, щоб продовжувати їх вдосконалення.
Обгрунтування всіх або більшості рішень, що приймаються в дипломному проекті, повинні проводитись на основі використання як технічних, так і економічних показників. Економічні розрахунки і показники повинні, в основному, служити інструментом для обгрунтованого доказу переваг пристрою, що проектується в порівнянні з кращим відомим зразком аналогічного призначення, а також для оцінки економічної ефективності розробленого варіанту.
Техніка безпеки і охорона праці. Цей розділ присвячується аналізу небезпеки і шкідливості пристрою, що проектується, або виробничих умов його виготовлення. В ньому приводяться результати конкретних розрахунків і висновків з посиланням на діючі правила, стандарти та інші нормативні матеріали, оцінка ефективності прийнятих рішень з точки зору охорони праці.
Рекомендується в даному розділі мати два підрозділи з наступним змістом:
в першому подаються характеристики і аналіз потенційних небезпек і шкідливості пристрою, що проектується, або виробничих умов його виготовлення з точки зору охорони праці;
в другому подаються рішення найбільш важливих для даного проекту питань охорони праці і детально розробляється один-два конкретних заходи.
Виклад розділу техніки безпеки і охорони праці повинен супроводжуватись необхідним графічним матеріалом. Питання, які підлягають розробці в цьому розділі, видаються дипломнику консультантом з техніки безпеки і охорони праціі і розробляються під його керівництвом.
Кожний розділ пояснювальної записки слід закінчувати висновками.
Висновок повинен містити оцінку результатів роботи, зокрема, з точки зору відповідності вимогам технічного завдання.
На завершення дається оцінка техніко-економічної ефективності і практичної можливості застосування, а також визначаються шляхи подальшого вдосконалення об(єкту розробки.
Список літератури. В список літератури включають ті джерела, на які в тексті записки є посилання. Джерела потрібно розміщати в порядку появи на них посилань в тексті.
Якщо в списку є література на різних мовах, то з початку рекомендується привести джерела на українській мов, а потім - на інших мовах.
5.16.Додатки є самостійною частиною пояснювальної записки і оформлюються як її продовження. Вони доповнюють основну частину записки. В додатках вміщують матеріал допоміжного, додаткового і самостійного характеру, зокрема масиви даних, проміжні викладки і розрахунки, обчислювальні програми ЕОМ та їх друк, ілюстрації допоміжного характеру, інструкції і методики, розробленні в процесі виконання проекту та ін.
Об’єм додатків не входить в розрахунок об`єму пояснювальної записки. Додатки необхідно розміщува- ти в порядку появи посилань на них в тексті основних розділів.
Оформлення пояснювальної записки дипломного проекту
За змістом пояснювальна записка повинна відповідати завданню на дипломний проект.
Загальні вимоги. Записку пишуть розбірливо, від руки, чорними чорнилами (кульковою ручкою), на одній стороні стандартного аркуша (203*288 мм). На кожному аркуші залишають поля: ліворуч та знизу - 25 мм, зверху - 20 мм, праворуч - 10 мм, кожну сторінку нумерують. Пояснювальна записка до дипломного проекту та дипломна робота можуть бути надруковані або набрані на комп’ютері, а формули вписані від руки. Загальний рекомендований обсяг пояснювальної - 80-120 аркушів.
Нумерація листків повинна бути наскрізною і охоплювати всі листки від титульного до останнього, включаючи таблиці, ілюстрації на окремих листках і додатки. Номер листка пишуть в правому верхньому куті арабськими цифрами без крапки на кінці і без інших додаткових знаків. На титульному листі і на листі завдання номер не ставиться, але він враховується в нумерації першим і другим листком.
Оправлення пояснювальної записки. Дипломні проекти подаються в твердій оправі.
6.2. Рубрикація.
Нумерація і заголовки рубрик. Розділи, підрозділи і пункти повинні бути пронумеровані арабськими цифрами. Вступ і висновок нумеруються як розділи. Після номера розділу (глави) ставиться крапка.
Підрозділи (параграфи) слід нумерувати арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу (параграфа) повинен складатися з номера розділу (глави) і номера підрозділу (параграфа), розділених крапкою. В кінці номера підрозділу (параграфа) також ставлять крапку.
Розділи і підрозділи повинні мати змістовні заголовки і бути по можливості лаконічними. Інформацію, приведену в заголовку рубрики вищого порядку, в заголовку рубрики нищого порядку не повторюють.
Заголовки приводять на одному аркуші з основним текстом відповідної рубрики. Єдиним винятком є загальний заголовок “Додатки”. При наявності декількох додатків його пишуть на окремому листку перед всіма додатками.
Всі розділи пояснювальної записки починають з нового листка. Підрозділи і пункти пишуть в підбір з попереднім текстом. Не дозволяється розміщувати заголовки окремо від попереднього тексту. На сторінці, де приводиться заголовок (початок пункту), треба розмістити не менше двох стрічок наступного тексту.
Віддаль між заголовком і наступним текстом повинна дорівнювати трьом міжрядковим інтервалам, а віддаль між заголовком і останнім рядком попереднього тексту - чотирьом міжрядковим інтервалам.
Якщо заголовок не поміщається в один рядок, між рядками заголовка залишають три (заголовок розділу) або півтора (заголовок підрозділу) інтервали.
Заголовки розташовують в центрі поля тексту. Перенос слів у заголовку не допускається. В кінці заголовку крапку не ставлять.
Пункти нумеруються арабськими цифрами у межах кожного підрозділу (параграфа). Номер пункту повинен складатися з номерів розділу (глави), підрозділу (параграфа) і пункту, розділених крапками. В кінці номера пункту також ставиться крапка. Пунктам надаються назви, що розкривають зміст розділу (глави). Назви ставляться на початку першого
рядку абзацу, яким починається пункт. Цифра, що вказує номер пункту, не повинна виступати за межу абзацу.
Назва пункту виділяється підкреслюванням. Заголовком (назвою) пункту може служити токож початок першого речення, котре виділяється підкреслюванням.
6.3. Примітки і посилання.
6..3.1. Примітки до тексту і до таблиць, у яких вказують довідкові та пояснювальні дані, нумерують арабськими цифрами.
Якщо примітки розміщені в одному місці, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку.
Слово “Примітки” рекомендується виділяти від основного тексту підкреслюванням.
6.3.2. Бібліографічні посилання. При посиланні в тексті на джерела інформації потрібно приводити порядковий номер за списком літератури, виділений двома квадратними дужками.
6.3.3. Посилання на інші розділи даної роботи. При посиланні на різні елементи пояснювальної записки застосовуються відповідні скорочення: сторінка (с.), глава (гл.), розділ (розд.), частина (ч.), пункт (п.), таблиця (табл.), ілюстрація (рис.), додаток (дод.) і т.д.
Якщо посилання робиться на окремі елементи тексту, то її рекомендується робити в круглих дужках, і треба починати скороченим словом “див.”.
При посиланні в тексті на формулу необхідно вказати в дужках її повний номер.
6.4. Скорочення і одиниці.
6.4.1. Скорочення. У пояснювальній записці допускається застосування загальноприйнятих скорочень.
Одиниці. У якості одиниць фізичних величин повинні застосовуватися одиниці міжнародного стандарту СІ. Наступні за числовим значенням одиниці пишуться без дужок.
Між останньою цифрою і позначенням одиниці потрібно залишати інтервал.
6.5. Математичні формули.
6.5.1. Загальні вимоги. Всі формули пояснювальної записки і вирази повинні бути пояснені. Якщо формула запозичена з літератури, пояснення може обмежуватися посиланням на літературу і поясненням символів, які входять в неї. Приведені в роботі оригінальні формули пояснюються викладенням ходу її виведення. При цьому не приводять всіх елементарних проміжних результатів, а лише основні етапи і кінцевий результат.
Позначення величин пояснюється при першій їх появі в тексті. При повторному використанні можна їх не пояснювати, але доцільно пояснити всі позначення, що входять в заключну формулу, особливо, якщо вона є розрахунковою. Значення кожного символу слід пояснювати з нового рядка. Перший рядок починають зі слова “де” без двокрапки.
Розміщення. Формули можуть розміщуватися в середині тексту або на окремому рядку. В середині тексту можна писати окремі символи і нескладні формули, якщо вони не підлягають нумерації і не мають розшифровок.
Більш складні математичні вирази пишуться на окремому рядку і виділяються в тексті вільними рядками. При системі рівнянь кожне з них пишеться в окремому рядку.
Написання. При написанні математичних формул особливу увагу слід звертати на розділення рядкових і прописних букв, індексів і показників степеня, розміщення і довжину.
Нумерація. Всі формули, за якими проводяться розрахунки, повинні пронумеровуватися в межах розділу (глави) арабськими цифрами. Номер формули береться в круглі дужки і повинен складатися з номеру розділу і порядкового номеру формули , розділених крапкою. Номер формули слід розміщати на правому полі на рівні нижнього рядка формули, до якої він відноситься. При посиланні в тексті на формулу необхідно вказувати її повний номер в круглих дужках.
Системи рівнянь беруть з права у фігурну дужку. Номер формули пишеться на правому полі на рівні середини дужки (система рівнянь приймається як єдине ціле).
Індекси. Індексація буквених позначень застосовується з метою встановлення різниці між декількома величинами, позначених одною і тою ж буквою. Загальне число знаків в індексі повинне бути мінімальним. Не рекомендується використовувати для індексу більше трьох букв. В якості індексів застосовуються позначення фізичних величин або скорочені слова. На відміну від звичайних скорочень в останньому індексі крапка не ставиться.
Застосування складних індексів не рекомендується. Основний вид розміщення індексів - з права під лінією основного знаку.
6.6.Таблиці і ілюстрації.
Ілюстрації (рисунки, графіки, фотографії) повинні бути чіткими, простими. Графічні ілюстрації виконуються чорною тушшю на білому папері або на кальці.
Ілюстрації виконуються, звичайно, на окремому листі формату основного тексту (формат А4). Допустимо розміщувати не великі ілюстрації на одному листі з текстом.
Розміщують ілюстрації відразу після першого посилання на них в тексті. Листи з ілюстраціями не охоплюють рамкою і не розміщають в них таблиць.
Всі ілюстрації називаються рисунками і позначаються словом (рис.), наділяються номером і змістовним підписом. Рисунки нумеруються послідовно в межах розділу (глави) арабськими цифрами. Номер рисунка повинен складатися з номера розділу і порядкового номера рисунку, розділених крапкою.
Кожна таблиця повинна мати змістовний заголовок, розміщений під словом “Таблиця”.
Слово “Таблиця” і заголовок починають з прописної букви. Підкреслювати заголовок не потрібно.
Таблицю потрібно розміщати після першого нагадування про неї в тексті. При переносі таблиці на наступну сторінку заголовну частину таблиці потрібно повторити і над нею розміщують слова “Продовження табл. …” з зазначенням номеру. Якщо заголовна частина таблиці громіздка, допускається її не повторювати. В цьому випадку під заголовною частиною таблиці нумерують графи і повторяють їх нумерацію на наступній сторінці.
Таблиці повинні нумеруватися в межах розділу арабськими цифрами.
Над правим верхнім кутом таблиці розміщують напис “Таблиця” з вказівкою порядкового номера таблиці. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номеру таблиці, розділених крапкою. Якщо в записці тільки одна таблиця, то її не нумерують.
6.7. Список літератури.
У список літератури включають всі використовувані джерела. Джерела слід розташовувати в порядку появи посилань в тексті.
Додатки.
Додатки є самостійним розділом пояснювальної записки. Кожен додаток починають з нової сторінки, у правому верхньому куті друкують слово “Додаток”. Крім цього кожен додаток повинен мати змістовний заголовок. Якщо є два або більше додатки, їх нумерують послідовно арабськими цифрами (без знаку №).
Малюнки, таблиці і формули, які розміщені в додатку, нумерують арабськими цифрами в межах кожного додатку.
Оформлення графічної частини дипломного проекту
Технічні креслення повинні бути виконані відповідно до чинної системи стандартів.
Вимоги
які ставляться до графічної частини
дипломних проектів або робіт
Дипломний проект
Перелік обов’язкових видів креслень
1. Структурна або функціональна схема
пристрою, приладу або системи. 1 лист
Принципова електрична схема пристрою,
приладу або системи. 1 лист
Креслення загального вигляду або
складальне креслення пристрою, приладу
або системи. 1 лист
Складальне креслення друкованої плати
або окремих вузлів. 1 лист
Креслення друкованої плати або
деталювання. 1 лист
Примітка:
Мінімальний об’єм графічної частини
дипломного проекту формату А-24 5 листів
Дипломний проект з виготовленням макету
Перелік графічної частини
1. Структурна або функціональна схема. 1 лист
2. Принципова електрична схема. 1 лист
Фотографія макету. 1 лист
Результати експериментальних
досліджень 1 лист
5. Макет.
Дипломна робота
Графічна частина
Структурна, функціональна або принципова схеми. 1 лист
2. Основні математичні співвідношення. 2 листи
Результати аналізу або експерименталь-
них досліджень. 2 листи
Демонстраційні креслення та плакати (графіки, діаграми, збільшені розрахункові схеми розроблені в пояснювальній записці, формули та інше), особливо у випадку науково-дослідного характеру дипломної роботи, виготовляються дипломником будь-яким методом, що дає змогу читати їх на відстані 6-8 м.
Всі збільшені розрахункові схеми, розроблені в пояснювальній конструктивні креслення виконуються олівцем або тушшю, а також із застосуванням технічних засобів систем автоматизованого проектування.
Перелік документів, які подаються в ДЕК
при захисті дипломних проектів (робіт)
Перед початком засідань ДЕК деканат подає в комісію такі документи:
наказ (витяг з наказу) вищого навчального закладу про затвердження складу ДЕК із спеціальності;
розклад роботи комісії;
наказ про затвердження списків студентів за навчальними групами, допущених до захисту дипломних проектів (робіт);
характеристики на випускників за підписом декана факультету;
зведену відомість, завірену деканом факультету, про виконання студентом всіх вимог навчального плану і одержаних ним оцінок з теоретичних дисциплін, курсових проектів (робіт), виробничих практик та державного іспиту із спеціальності.
Перед захистом дипломного проекту (роботи) студент подає секретареві ДЕК такі матеріали:
виконаний дипломний проект (роботу) з усіма підписами;
письмовий відгук керівника, в якому розкривається:
уміння дипломника самостійно працювати з літературними джерелами;
ступінь творчої роботи дипломника над проектом (роботою), ініціативність та уміння порівнювати і аналізувати варіанти рішень і вибирати оптимальні;
рівень теоретичної та практичної підготовки дипломника, конструкторські навички, технічну ерудицію;
новизну, актуальність проекту та можливість його впровадження у виробництво;
можливість дипломника самостійно працювати в якості інженера з даної спеціальності;
висновок про можливість допустити студента до відкритого захисту і мотивована оцінка проекту (роботи) в цілому;
письмові рецензії на дипломний проект (роботу), в яких рецензент повинен критично оцінити прийняте дипломником технічне рішення, звернути увагу не тільки на технічну сторону проекту, а також на грамотність і ясність викладення, на якість оформлення і повноту виконання завдання на дипломний проект.
Рецензент повинен охарактеризувати:
відповідність дипломного проекту темі та завдання;
кожен розділ проекту, ступінь використання дипломником останніх досягнень науки, техніки та передових методів роботи;
новизну та актуальність проекту;
негативні та позитивні сторони виконаної роботи;
якість конструкторських розробок та креслень, відповідність вимогам стандартів;
реальність проекту, можливість впровадження у виробництво.
У висновку рецензент дає загальну оцінку, відзначає позитивні сторони проекту, оригінальні та вдалі вирішення та оцінює в чотирибальній системі: “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”.
Примітка: Рецензування дипломних проектів (робіт) доручають висококваліфікованим спеціалістам виробничих, наукових і проектних організацій, працівникам та викладачам,
які не працюють у даному навчальному закладі. Склад рецензентів затверджується ректором за поданням декана.
Негативна рецензія не є підставою відхилення проекту (роботи) від захисту.
До Державної комісії можуть подаватися й інші матеріали, які характеризують наукову та практичну цінність виконаного дипломного проекту (роботи): друковані статті з теми проекту (роботи), документи, що вказують на практичне застосування проекту (роботи), макети, зразки матеріалів, виробів тощо.
Підготовка до захисту та захист дипломного проекту (роботи)
Розроблений дипломний проект (робота), підписаний студентом та консультантами, подається студентом керівникові.
Після перевірки проекту (роботи) керівник підписує записку та креслення і разом зі своїм письмовим відгуком подає завідувачу кафедри.
Завідувач кафедри після ознайомлення з проектом та відгуком вирішує питання про допуск дипломника до захисту, підписує титульний аркуш і надсилає проект на рецензію.
Якщо завідувач кафедри не вважає можливим допустити студента до захисту дипломного проекту (роботи), він виносить це питання на засідання кафедри, на яке запрошують керівника дипломного проекту. Рішення кафедри з цього питання оформляється протоколом, який подається деканові факультету.
Студент знайомиться з рецензією на свій дипломний проект до початку засідання ДЕК, на якому проводиться захист проекту.
Декан факультету і завідувач профілюючої кафедри вживають заходів, щоб публічний захист дипломних проектів проходив у підготованих до цього приміщеннях та, по можливості, в урочистій обстановці. Захист може відбуватись як у вищому навчальному закладі, так і на підприємствах, в закладах та організаціях, для яких тематика проектів (робіт), що захищаються, становить науково-теоретичний або практичний інтерес.
Розклад роботи ДЕК, узгоджений з головою комісії, затверджується проректором з навчальної роботи та оголошується випускникам не пізніше ніж за місяць до захисту дипломних проектів (робіт).
На засіданні ДЕК складається протокол. Тривалість засідання не повинна перевищувати шести академічних годин на день.
Тривалість захисту одного проекту (роботи), як правило, не повинна перевищувати 30 хвилин. Для розкриття змісту дипломного проекту (роботи) студентові відводиться не більше ніж 15 хвилин.
Після доповіді дипломнику можуть бути задані членами ДЕК або екзаменаторами, запрошеними на захист, питання з теми дипломного проекту або з інших предметів, які мають відношення до теми дипломного проекту.
Після того, як дипломник відповість на поставлені запитання, зачитується відгук керівника та рецензента.
Рішення ДЕК про оцінку знань, виявлених при захисті проекту (роботи), а також про присвоєння студентам-випускникам відповідного освітнього рівня (кваліфікації) та видачу дипломів (загального зразка чи з відзнакою), пиймається на закритому засіданні комісії відкритим голосуванням звичайною більшістю голосів членів комісії, які брали участь у її засіданні. При однаковій кількості голосів голос голови комісії є вирішальним. Під час цього засідання члени ДЕК підписують протоколи засідань.
Студентам, які успішно склали державні іспити, а також захистили дипломні проекти (роботи), рішенням ДЕК присвоюється кваліфікація відповідно до отриманої спеціальності і видається диплом встановленого зразка.
Студент, який має оцінки “відмінно” не менше ніж з 75% усіх дисциплін навчального плану, а з решти дисциплін та індивідуальних завдань - оцінка “добре”, склав державний іспит і захистив дипломний проект з оцінкою відмінно, а також виявив себе у науковій (творчій) роботі, що підтверджується рекомендацією кафедри, видається диплом з відзнакою, що записується у протоколі засідання комісії.
У тих випадках, коли захист дипломного проекту (роботи) не відповідає кваліфікаційній характеристиці, ДЕК приймає рішення про те, що студент не захистив дипломний проект (роботу), тобто отримав незадовільну оцінку, що відзначається у протоколі засідання комісії.
Студент, який отримав незадовільну оцінку при захисті дипломного проекту (роботи), відраховується з вищого навчального закладу. Йому видається академічна довідка встановленого зразка.
Якщо студент не з’явився на засідання комісії з захисту дипломного проекту (роботи), то в протоколі комісії відзначається, що він є не атестованим через неприбуття на засідання комісії.
Студенти, що не атестовані у затверджений термін, мають право на повторну атестацію в наступний термі6н роботи ДЕК протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.
У випадках, коли захист дипломного проекту (роботи) визнається незадовільним, ДЕК встановлює, чи може студент подати на повторний захист той самий проект (роботу) з доопрацюванням, чи він повинен опрацювати нову тему, визначену відповідною кафедрою.
Студентам, які при повторному захисті дипломних проектів (робіт) отримали незадовільну оцінку, видається академічна довідка встановленого зразка.
Після захисту дипломних проектів рішення ДЕК про надання студентам, які захистили дипломні проекти, відповідної кваліфікації, оголошується наказом, після чого ректор або декан факультету в урочистій обстановці вручає їм дипломи та нагрудні значки про закінчення вищого навчального закладу.
Узагальнені результати захисту дипломних проектів обговорюються на засіданні Вченої Ради факультету та на засіданні кафедри, що випускає.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора