ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО СТАНДАРТИЗАЦІЮ"
Цей Закон установлює загальні правові та організаційні засади стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення єдиної технічної політики у цій сфері.
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни та їх визначення
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
стандартизація - діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері;
міжнародна стандартизація – стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн;
регіональна стандартизація - стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного, політичного або економічного простору;
національна стандартизація – стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни;
орган стандартизації - орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні, основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження стандартів, доступних для широкого кола користувачів;
нормативний документ - документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін є родовим терміном, що охоплює такі поняття, як "стандарт", "технічні умови", "кодекс усталеної практики" та "технічний регламент";
стандарт - документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила. загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений на основі консенсусу та схвалений визнаним органом стандартизації;
кодекс усталеної практики (звід правил) - документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом;
технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом;
технічний регламент -документ, прийнятий органом влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на стандарт чи відтворює їхній зміст. Технічний регламент є нормативно-правовим актом;
прийняття міжнародного (регіонального) стандарту - опублікування національного стандарту, що ґрунтується на відповідному міжнародному (регіональному) стандарті, чи підтвердження того, що міжнародний (регіональний) стандарт має той самий статус, що і національний стандарт, із зазначенням будь-яких відхилень від міжнародного (регіонального) стандарту.
Стаття 2. Сфера дії Закону
Цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на суб'єкти господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності, органи
РОЗДІЛ 11. ОРГАНІЗАЦІЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
Стаття 6. Суб'єкти стандартизації
Суб'єктами стандартизації є:
національний орган стандартизації України;
рада стандартизації;
технічні комітети стандартизації;
інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.
Стаття 7. Національний орган стандартизації
Національним органом стандартизації є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, який організовує, координує та проводить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду та скасування національних стандартів відповідно до сфери дії цього Закону
Національний орган стандартизації виконує такі основні функції:
забезпечує реалізацію державної політики у сфері стандартизації;
вживає заходи щодо гармонізації розроблюваних національних стандартів з відповідними міжнародними (регіональними) стандартами;
у межах своєї компетенції бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів;
встановлює правила розроблення, перегляду і скасування національних стандартів, їх позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування та реєстрації;
представляє Україну у міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації та вживає заходи щодо виконання зобов'язань, зумовлених участю в цих організаціях;
співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами інших держав;
формує програму робіт з стандартизації, координує її реалізацію;
приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації;
визначає їх повноваження та порядок створення;
організовує створення і ведення національного автоматизованого фонду нормативних документів та національного центру міжнародної інформаційної мережі ISONET WТО;
організовує надання інформаційних послуг з питань стандартизації;
Національний орган стандартизації може виконувати інші функції та повноваження, які визначаються положенням про нього, що затверджується в установленому порядку.
Національний орган стандартизації має право, делегувати повноваження щодо організації розроблення, схвалення прийняття та розповсюдження національних стандартів у галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів іншому органу чи організації, визнаному у цій сфері діяльності.
Стаття 8. Рада стандартизації
Рада стандартизації (далі - Рада) є колегіальним консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України.
Персональний склад Ради та положення про неї затверджує Кабінет Міністрів України.
Основною метою діяльності Ради є налагодження взаємодії між виробниками, споживачами продукції та органами виконавчої влади, узгодження інтересів у сфері стандартизації, сприяння розвитку стандартизації.
Рада формується на паритетних засадах з представників органів виконавчої влади, національного органу стандартизації, суб'єктів господарювання, Національної академії наук України, галузевих академій наук та громадській організацій. Діяльність Ради ґрунтується на засадах відкритості та гласності.
Основними функціями Ради є:
вивчення, аналіз та розроблення пропозицій щодо вдосконалення діяльності національного органу стандартизації;
надання рекомендацій національному органу стандартизації щодо створення технічних комітетів стандартизації та визначення напрямів їхньої діяльності;
погодження рішення національного органу стандартизації щодо відмови у прийнятті міжнародного чи регіонального стандарту як національного стандарт;
участь у проведенні експертизи проектів технічних регламентів та інших нормативних документів з питань технічного регулювання;
розгляд програми робіт національного, органу стандартизації;
розгляд апеляції щодо створення та функціонування технічних комітетів стандартизації розроблення та застосування національних стандартів
Рада має право:
одержувати від органів виконавчої владі інформацію і матеріали з питань, що належать до її компетенції;
уповноважувати своїх представників брати участь у нарадах з питань стандартизації, що проводяться в органах виконавчої влади.
Стаття 9. Технічні комітети стандартизації.
Національний орган стандартизації створює технічні комітети, на які покладаються функції з розроблення, розгляду та погодження міжнародних (регіональних) та національних стандартів.
Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням принципу представництва усіх заінтересованих сторін. До роботи у технічних комітетах стандартизації залучаються на добровільних засадах уповноважені представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування суб'єктів господарювання та їх об'єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), товариств (спілок) споживачів, інших громадських організацій, провідні науковці і фахівці.
Технічні комітети стандартизації можуть мати статус юридичної особи.
Прибуток, одержаний від виконання технічним комітетом стандартизації робіт, пов'язаних з розробленням та експертизою проектів стандартів, спрямовується на відшкодування витрат комітету та його розвиток.
Стаття 10. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією
Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання та їх об'єднання, науково-технічні та інженерні товариства (спілки), товариства (спілки) споживачів, інші громадські організації мають право у відповідних сферах діяльності та у межах повноважень, установлених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням своїх господарських та професійних інтересів, організовувати і виконувані роботи з стандартизації, зокрема:
розробляти, схвалювати чи приймати стандарти відповідного рівня, встановлювати правила їхнього розроблення, позначення та застосування;
готувати і подавати до національного органу стандартизації пропозиції щодо створення технічних комітетів стандартизації та розроблення національних стандартів або прийняття як національних стандартів міжнародних (регіональних) чи власних стандартів:
представляти Україну у міжнародних та регіональних спеціалізованих організаціях з стандартизації, виконувати зобов'язання, обумовлені участю у цих організаціях;
створювати і вести інформаційні фонди нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;
видавати і розповсюджувати власні стандарти, документи спеціалізованих міжнародних (регіональних) організацій з стандартизації, членами яких вони є (на підставі положень цих організацій) чи з якими співпрацюють (на підставі договорів чи угод), делегувати ЦІ повноваження іншим юридичним особам;
інформувати національний орган стандартизації про роботи з стандартизації за своїми напрямами, якщо розроблювані ними стандарти можуть-створити технічні бар'єри у торгівлі.
Будь-які особи мають право брати участь у стандартизації, розглядати проекти розроблюваних національних стандартів та надавати розробникам відповідні пропозиції та зауваження до них.
Згідно з цим Законом, враховуючи особливості військової сфери, додатково до повноважень та функцій інших суб'єктів стандартизації, Міністерство оборони України:
визначає порядок застосування стандартів в інтересах Збройних Сил України відповідно до покладених на них функцій;
організовує та здійснює роботи з кодифікації у сфері оборони, надає послуги з кодифікації іншим організаціям.
РОЗДІЛ ІІІ. СТАНДАРТИ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Стаття 11. Розроблення і прийняття стандартів
Залежно від рівня суб'єкта стандартизації, який приймає чи схвалює стандарти, розрізняють;
національні стандарти та кодекси усталеної практики, прийняті чи схвалені національним органом стандартизації, класифікатори, каталоги, реєстри загальнодержавного застосування;
стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті чи схвалені іншими суб'єктами, то займаються стандартизацією.
Стандарти повинні відповідати потребам ринку, сприяти розвитку вільної торгівлі та бути викладені таким чином, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується стандарт, чи надавати перевагу виробнику продукції або продукції на підставі місця її виготовлення.
Об'єкт стандартизації може бути об'єктом промислової власності, якщо розробник стандарту в установленому порядку отримав дозвіл у власника прав на цей об'єкт.
Національний орган стандартизації з урахуванням державних пріоритетів, пропозицій технічних комітетів стандартизації та інших суб'єктів стандартизації щороку формує Програму робіт з стандартизації (далі - Програма), яка включає перелік національних стандартів, прийнятих до розроблення. Програму публікують один раз на шість місяців в офіційному виданні національного органу стандартизації, доступному для усіх заінтересованих сторін, та розміщують в інформаційних мережах.
Національні стандарти розробляються технічними комітетами стандартизації, а у разі їх відсутності - іншими суб'єктами стандартизації, що мають для цього відповідний науково-технічний потенціал.
Правила розроблення, перегляду та скасування національних стандартів, які встановлюються національним органом стандартизації, повинні передбачати:
критерії приймання чи відхилення пропозицій щодо розроблення національних стандартів;
критерії визначення розробників національних стандартів;
порядок визначення пріоритетів щодо застосування міжнародних (регіональних) стандартів;
механізм апеляції;
порядок інформування заінтересованих органів, організацій, установ та осіб про стан робіт у сфері національної стандартизації. Строк розгляду проекту національного стандарту та подання відгуків не може бути меншим; ніж 60 днів від дня його опублікування;
ознайомлення за рівних умов з проектами національних стандартів усіх заінтересованих суб'єктів;
порядок схвалення та прийняття національних стандартів;
порядок перегляду, внесення змін та скасування національних стандартів.
Перелік національних стандартів, схвалених та прийнятих протягом місяця, публікується наступного місяця в офіційному виданні національного органу стандартизації.
Міжнародні (регіональні) стандарти запроваджуються як національні стандарти за умови їх прийняття національним органом стандартизації.
Стаття 12. Порядок застосування стандартів
Стандарти застосовуються на добровільних засадах.
Стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.
Застосування стандартів чи їх окремих положень стає обов'язковим:
для усіх суб'єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання у технічних регламентах та інших нормативно-правових актах;
для учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо у ній (ньому) є посилання на певні стандарти;
для виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні;
для виробника чи постачальника, якщо його продукція сертифікована щодо вимог стандартів.
Міжнародні (регіональні) стандарти та стандарти інших країн, якщо їхні вимоги не суперечать законодавству, можуть бути застосовані в Україні в установленому порядку шляхом посилання на них у національних та інших стандартах. Стандарти, застосовані під час виготовлення продукції, повинні зберігатися у виробника протягом 10 років після випуску останнього виробу.
Стаття 13. Застосування стандартів у технічних регламентах та інших нормативно-правових актах
Технічні регламенти та інші нормативно-правові акти встановлюють обов'язкові вимоги щодо:
захисту життя, здоров'я чи майна людей;
охорони навколишнього природного середовища;
безпеки-продукції, процесів чи послуг:
запобігання введенню в оману стосовно призначення та безпеки продукції;
усунення загрози для національної безпеки.
У разі посилання на стандарти у технічних регламентах чи нормативно-правових актах зазначається, чи є дотримання певних стандартів єдиним або тільки одним із шляхів виконання вимог цих документів. У останньому випадку виробник чи постачальник має довести, що продукція, вироблена без застосування цих стандартів, відповідає вимогам відповідних технічних регламентів або інших нормативно-правових актів.
Уразі виникнення об'єктивних перешкод щодо застосування обов'язкових вимог національних стандартів на звернення виробників чи постачальників продукції національний орган стандартизації має право дозволити тимчасове відхилення від цих стандартів. За необхідності такий дозвіл може бути надано за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
У разі виготовлення продукції на експорт, якщо угодою (контрактом) визначено інші вимоги, ніж ті, що встановлені технічними регламентами або іншими нормативно-правовими актами України. дозволяється застосовувати норми угоди (контракту), якщо вони не суперечать законодавству щодо вимог до процесу виготовлення продукції, її зберігання та транспортування на території України.
Державний нагляд за дотриманням вимог технічних регламентів або інших нормативно-правових актів здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Відповідальність за порушення вимог технічних регламентів або інших нормативно-правових актів установлюється законодавством.
Стаття 14. Знаки відповідності національним стандартам
Національний орган стандартизації має право встановлювати знаки відповідності продукції національним стандартам.
Знаки відповідності продукції національним стандартам є власністю національного органу стандартизації і захищаються в установленому порядку.
Відповідність продукції національним стандартам може бути добровільно підтверджена у порядку, встановленому національним органом стандартизації, згідно з яким виробник або уповноважена ним особа можуть отримати право на використання знаків відповідності.
РОЗДІЛ IV. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Стаття 15. Видання та розповсюдження нормативних документів
Стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови видають, перевидають і розповсюджують органи, що володіють правами на ці документи.
Національні стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори та каталоги видає, перевидає та розповсюджує національний орган стандартизації.
Видання і розповсюдження документів міжнародних (регіональних) організацій з стандартизації, членом яких є Україна, здійснює національний орган стандартизації на підставі положень про ці організації.
Забороняється повністю чи частково відтворювати, тиражувати і розповсюджувати як офіційні видання будь-які стандарти, кодекси усталеної практики, технічні умови або їх частини без дозволу органу, який володіє правами на ці документи чи який є розпорядником цих прав.
У разі відтворення чи розповсюдження стандарту, кодексу усталеної практики, технічних умов без дозволу органу, який володіє правами на ці документи чи який є розпорядником цих прав, названий орган не несе відповідальності за невідповідність тексту розповсюджуваного документа його офіційному тексту чи за наслідки, спричинені застосуванням розповсюджуваного документа.
Орган, який володіє правами чи який є розпорядником прав на стандарт, кодекс усталеної практики, технічні умови, має право на відшкодування збитків, завданих їх несанкціонованим розповсюдженням, відповідно до законодавства.
Порядок видання та розповсюдження технічних регламентів встановлюється окремими нормативно-правовими актами.
Стаття 16. Надання інформаційних послуг
Інформаційні послуги надаються шляхом опублікування офіційних текстів стандартів, інформаційних та довідкових видань, а також їх розповсюдження інформаційними мережами в ініціативному порядку та на замовлення.
Національний орган стандартизації через національний автоматизований інформаційний фонд нормативних документів та національний центр міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO забезпечує інформацією вітчизняних та іноземних користувачів.
Для інформаційного забезпечення користувачів національний орган стандартизації організовує формування каталогу нормативних документів у сфері стандартизації на національному рівні, встановлює правила його створення та ведення.
Орган, відповідальний за розроблення і схвалення стандартів, які можуть створити технічні бар'єри у торгівлі, надає відповідну інформацію національному органу стандартизації, який через міжнародну інформаційну мережу ISONET WTO надає цю інформацію користувачам у строки, встановлені кодексом усталеної практики стандартизації.
РОЗДЛ V. МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ
Національний орган стандартизації відповідно до законодавства представляє інтереси України у міжнародних організаціях з стандартизації, реалізує заходи щодо адаптації законодавства України з питань стандартизації до законодавства Європейського Союзу, здійснює співробітництво у цій сфері з відповідними органами інших країн, приймає рішення про приєднання до міжнародних (регіональних) систем стандартизації, укладає договори про співробітництво та здійснення робіт у сфері стандартизації.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші вимоги, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються вимоги міжнародного договору.
РОЗДІЛ VI. ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
Роботи з стандартизації фінансуються замовниками цих робіт.
Витрати госпрозрахункових підприємств пов'язані з розробкою стандартів, відносяться де витрат на науково-технічне забезпечення їх господарської діяльності.
Витрати на роботи з стандартизації бюджетних установ та організацій відшкодовуються за рахунок коштів, передбачених на їх утримання.
Замовниками робіт з стандартизації за кошти державного бюджету є центральні органи виконавчої влади, на які законодавством покладено відповідальність за технічне регулювання у визначених сферах діяльності.
Джерела сплати внесків до бюджетів міжнародних організацій у сфері стандартизації визначаються у кожному конкретному випадку окремо.
РОЗДІЛ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає винності з дня його опублікування.
2. Установити, що:
міждержавні стандарти та державні стандарти України є чинними до скасування або до розроблення відповідних національних стандартів;
вимоги міждержавних стандартів та державних стандартів України, обов'язкові для виконання, є чинними до розроблення відповідних технічних регламентів та інших нормативно-правових актів, якими повинні бути врегульовані ці питання;
усі галузеві стандарти СРСР діють протягом року з дня набрання чинності цим Законом. Центральні органи виконавчої влади та інші суб'єкти господарювання протягом зазначеного строку повинні заявити свої права на наявні галузеві стандарти СРСР та надати інформацію про перелік таких стандартів національному органу стандартизації. Усі галузеві стандарти СРСР, права на які не будуть заявлені протягом року з дня введення в дію цього Закону, втрачають свою чинність на території України.
3. Кабінету Міністрів України протягом року з дня набрання чинності цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність з цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом.
Президент України