Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ЗВІТ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Звіт
Предмет:
Ціноутворення
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та
природокористування
Кафедра фінансів та економіки природокористування
ЗВІТ
з навчальної практики:
«Ціноутворення в торгових підприємствах»
Рівне 2008
Зміст
І.Вступ………………………………………………………………………….с.3
ІІ. Основна частина:………………………………………………………ст.4-25
Розділ 1.Сутність та види цін в торгових підприємствах…………..ст.4-6
Розділ 2. Ціноутворення: екскурс в минуле………………………...ст.7-9
Розділ 3.Склад і структура гуртових і роздрібних цін у торгівлі.ст.10-15
Розділ 4.Методи ціноутворення на споживчі товари в торгівлі……..ст.16-25
ІІІ. Висновки……………………………………..………………………….… ст.26
IV. Список використаної літератури……………………………….…………ст.27.
Вступ
В умовах товарного виробництва і обігу господарська діяльність будь-якого виду без цін неможлива. Адже вироблену продукцію потрібно продати (обміняти), а ціни в процесі обміну виконують роль її носія. Проте кінцевою метою суб’єкта господарювання є не сам продукт і не його обмін, а операційний прибуток , який міститься в ціні обмінюваного продукту. Без нього будь-який вид економічної діяльності втрачає сенс. Невипадково ціну вважають стрижнем управління економікою. Однак роль ціни тим не обмежується.
Ціна – це одна з найважливіших і складних комплексних суспільних категорій впродовж існування товарно-грошових відносин. Вона є надзвичайно загадковою, споконвіку овіяною таємничістю. Це суспільна категорія, що забезпечує життєдіяльність не тільки економіки, а й усього суспільства. Які і чиї інтереси переплітаються в ціні? Перед суб’єктом цін постає ціна як категорія багатофункціональна, різнопланова, багатовидова, змінна у часі і просторі, загадкова. Її характеристики можна продовжити нескінченно, але найчастіше кидається у вічі її дуалістичність: об’єктивна і суб’єктивна; завищена і занижена; централізована і децентралізована; постійна і змінна; статична і динамічна; теоретична і прикладна; справедлива і несправедлива, і ці дуалістичні характеристики ціни можна продовжити. Але найважливішою рисою ціни є та, що з цінами досить обізнані всі люди, як нефахівці у цій царині знань. Ця обізнаність започаткована кожним ще у дошкільному віці і далі поглиблюється у постійний інтерес до цін. Нині проблема ціноутворення особливо актуальна, оскільки в умовах сучасного рівня інфляції ціни дуже швидко зростають. І кожного дня ми маємо справу із цінами, які формуються торговими підприємствами.
В ході написання звіту я намагалася розглянути систему теоретичних відомостей про сучасні ціни, самостійно вивчити ціноутворення як процес встановлення цін за ринковою методологією і ринковими методами проектів основних цін, що застосовуються на торгових підприємствах.
Нещодавно Україну визнало світове співтовариство державою з ринковою економікою. Це означає, що національне ціноутворення теж визнано ринковим. Шлях до набуття ринкового статусу був тривалим, зигзагоподібним, неоднозначно оцінюваним спеціалістами, супроводжувався грубими прорахунками, необґрунтованими рішеннями, основними причинами яких була відсутність концепції трансформування державного централізованого ціноутворення у вільне децентралізоване та відсутність у суб’єктів ціноутворення знань і досвіду застосування ринкової методології та ринкових методів ціноутворення. У своєму звіті я намагалася простежити всі ці процеси на прикладі ціноутворення в торгових підприємствах.
Розділ 1. Сутність та види цін в торгових підприємствах
Промислова чи сільськогосподарська продукція, після надходження у торгівлю (гуртову чи роздрібну), трансформується у споживчі товари, що призначені для задоволення споживчого попиту. Таке трансформування продукції передбачено чинним стандартом бухгалтерського обліку, згідно з яким продукція і товари числяться на окремих синтетичних рахунках і зазначені в бухгалтерському балансі окремо під кодами рядків 130 і 140.
Продукція, переступивши поріг торгівлі, крім назви, міняє свою суть, безпосереднє призначення і свого носія — ціну. У гуртовій торгівлі продукція стає товаром та міняє свого носія — гуртову чи закупівельну ціну — на гуртову ціну гуртової торгівлі, а у роздрібній торгівлі — на роздрібну ціну. Така зміна назв цін відповідає логіці зміни сфер товарного обміну, оскільки у кожній сфері товарного обміну (у даному випадку — у гуртовій і роздрібній торгівлі), має бути своя, окрема назва ціни. Характерно і те, що зі зміною назви цін в торгівлі міняється їх суть та зростає вартість товарів (порівняно з вартістю продукції) на величину доданої вартості, сформованої в гуртовій і роздрібній торгівлі. Така зміна відповідає вимогам економічного закону вартості.
Гуртові ціни гуртової торгівлі — це проміжні ціни товарів, що з'єднують виробників промислової і сільськогосподарської продукції з роздрібною торгів лею. Роздрібна ціна є кінцевою ціною, за якою товари продаються її споживачам, тобто за роздрібною ціною товари покидають останню сферу товарного обміну і переходять у сферу споживання, звісно, особистого, фізичних осіб. У сфері споживання товари припиняють свій рух, їхній рух обривається. Але у сфері споживання має економічне право (не юридичне) на існування ще однієї ціни, яку називають ціною споживання. Ця ціна існує ідеально, тобто у нашій уяві, оскільки її ніхто не підраховує, не калькулює, не визначає і не затверджує. Однак вона існує і має певне значення, особливо у ринковій економіці, для споживачів складних споживчих товарів. Річ у тому, що споживач складних енергомістких товарів зацікавлений у найнижчому споживанні енергоносіїв під час їхньої експлуатації, тому він згоден заплатити дещо вищу ціну за товари з високим коефіцієнтом корисної дії (ККД) енергоносіїв (холодильників, телевізорів, газових і електричних конвекторів, автомобілів тощо). З цими вимогами покупців змушені рахуватися виробники складних товарів, над проектуванням яких працюють наукові і конструкторські структури.
У перехідній та ринковій економіці роздрібна ціна являє собою складну суспільну категорію, у якій переплітаються непрості і не тільки економічні відносини. Важлива особливість роздрібних цін полягає у тому, що вони поєднують економічні відносини (інтереси) як сфери виробництва, так і сфери обігу. У зв'язку з цим рівень і динаміка роздрібних цін визначається чинниками, що діють у сфері виробництва (обсягом і асортиментом випуску продукції, собі вартістю виробництва, її структурою тощо) і чинниками, що діють у сфері споживання: рівнем доходів населення, своєчасною виплатою зарплати, дією регуляторної політики держави щодо роздрібних цін і оплатою праці, прода жем товарів і наданням послуг за пільговими цінами (тарифами) деяким гру пам населення, удосконаленням пенсійного забезпечення, змінами у соціально му і віковому складі населення тощо.
Під час формування роздрібних цін вирішальним фактором їх рів ня є кон'юнктура ринку, тобто співвідношення попиту і пропозиції на споживчі товари. Проте нехтувати не можна факторами індивідуальних та суспільних (осереднених) витрат на виготовлення і реалізацію това рів, числом ланок (посередників), через які просувається товар від його виробника до торгівлі. В перехідній та ринковій економіці відсутні ди рективні показники щодо обсягу та асортименту виробництва потрібної продукції та аналогічних показників реалізації товарів. Тут, в умовах децентра лізації управління економікою і ціноутворення, діє той самий механізм спів відношення попиту і пропозиції, що спрацьовує через вільні ціни.
Для того, щоби товар був проданий, його ціна мусить відповідати реальним умовам співвідношення попиту і пропозиції і саме на час його реалізації конкрет ним покупцям і в конкретному місці, тобто його міновій вартості одиниці товару. В директивній економіці критерієм для визначення цін слугувала витрат на методологія, за якою в основі цін лежали суспільно необхідні (саме — необхідні!) витрати праці, тобто якісь усереднені та ще необхідні витрати абс трактної (не конкретної) праці. А як їх, ці витрати визначити? Редукцією конкретної праці до абстрактної (така відповідь у наукових публікаціях з цього питання). Як практично втілити цей задум? Цей же процес визначення абстра ктної праці, хоч би лише на певні групи товарів — процес нескінченний, тим більше при вельми змінній економічній ситуації (будь-яка економіка або роз вивається, або стагнує, або занепадає). Таким чином, абстрактна праця, що лежить в основі цін. виявилась чистим фантомом. Теорія планового ціноутво рення зазнала фіаско. Залишилось обмежитись у практиці планового (директи вного) ціноутворення визначенням осереднених витрат по галузі, підгалузі, групі підприємств, регіону тощо.
В основі цін у національній економіці, коли вони визначаються за витра тною методологією, лежать індивідуальні витрати. Лише у холдингах, корпора ціях, об'єднаннях, у які входять окремі самостійні підприємства, ціни можуть визначати за осередненою собівартістю і то за умови делегування самостійни ми підприємствами їм цих функцій.
Завершальною стадією ціноутворення є встановлення роздрібної ціни, у якій містяться всі витрати на виробництво і обіг, починаючи ще з добувних галузей промисловості або сільського господарства, включаючи усі сфери об міну обробної промисловості та сферу гуртової торгівлі і закінчуючи роздрібною торговельною мережею. До витрат також в практиці ціноутворення відно сяться, крім справжніх теперішніх або прогнозних витрат, операційний прибуток і непрямі податки, які є майбутніми витратами підприємства — суб'єкта ціноутворення. Отже, у роздрібній ціні містяться всі індивідуальні витрати, що наростають на підприємствах сфер виробництва і обігу продукції, починаючи із сфер її зародження (добувні галузі промисловості або сільське господарст во), формування і нарощення витрат на підприємствах переробної промисловості і закінчуючи реалізацією споживчих товарів у сфері обігу.
Роздрібна ціна одночасно є категорією економічною і соціальною. За статусом всі роздрібні ціни поділяються на державні, регульовані та вільні. Саме у державних і регульованих роздрібних цінах закладена соціальна функція цін, спрямована, головним чином, на стримування необґрунтованого їх росту і скорочення диспропорції між темпами рос ту роздрібних цін на товари важливого соціального значення і доходів окремих груп споживачів цих товарів.
Державні роздрібні ціни в Україні встановлені на: протезно-ортопедичні вироби і технічні засоби профілактики інвалідності та реабілітації; паливно-енергетичні ресурси (вугілля, вугільні брикети, пічне побутове паливо, гас освітлювальний, паливний торф, дрова, торф'яні брикети, скраплений газ), що продаються населенню; сітьовий газ для населення тощо.
Однак серед державних роздрібних цін значаться товари, які є престиж ними, тому вони чітко вираженої соціальної ролі не виконують. Ціни на них високі. До них віднесені продукти полювання, мисливські трофеї, добуті іно земними громадянами, ліцензії на відстріл диких копитних мисливських тва рин та ведмедя.
До регульованих роздрібних цін можна віднести дитяче харчування, лі карські засоби та вироби медичного призначення національного та імпортного виробництва за переліком МОЗ України, які містять обмежену складову — торговельну націнку у граничному розмірі.
До регульованих цін належать і мінімальні роздрібні ціни на горілку і лікеро-горілчані вироби національного та імпортного виробництва, які встано влював неодноразово КМ України з метою забезпечення надходження коштів від їх реалізації до бюджету, тобто виконання фіскальної функції.
Згідно з Постановою КМ України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМ України" від 28 травня 2005 р. раніше запрова джені мінімальні ціни на вітчизняні та імпортні алкогольні напої відмінені.
Модель роздрібних цін має забезпечити еквівалентний обмін між вироб ництвом і населенням за посередництвом торгівлі й за умов розширення по питу та місткості ринку на всі товари без винятку. На жаль, національна модель роздрібних цін далека від такої моделі, Темпи росту доходів багатодіт них сімей, непрацюючих осіб працездатного віку, пенсіонерів та інших грома дян значно відстають від темпів росту цін. За межею бідності уже з урахуван ням нової соціальної політики влади народної довіри опинилось близько 50 відсотків населення, що дуже негативно впливає на розвиток виробництва споживчих товарів і розширення місткості їх ринку.
Головною проблемою в царині роздрібних цін є проблема індивідуальних торгівців, що вперше виходять на уже зайнятий ринок. — вписатися своїми цінами, встановленими за витратною методикою, у ціни цінового лідера, який диктує свої цінові умови на вулиці чи у кварталі міста, мікрорайоні та навіть у адміністративному районі. До того ж бажано, щоби те вписування у ціни цінового лідера забезпечило індивідуальному торгівцю хоч би середній рівень операційного прибутку на вкладений капітал у торгівлю або до обсягу товарообіг. Для цього індивідуальний торгівець повинен проаналізувати можливості отримання товарів від виробників або гуртовиків за найнижчими гуртовими цінами без відхилень від стандарту якості. По-друге, він має подбати про скорочення транспортно-заготівельних витрат, які разом з купівельною вартістю товарів (без ПДВ) фор мують їх собівартість. По-третє, всі інші заходи стосуються раціоналізації торго вих процесів, що мають оптимізувати операційні витрати, які є основною складовою торговельної націнки. Розмір останньої повинен бути таким, щоби її вистачило для формування оптимального розміру операційного прибутку.
Якщо індивідуальний торговець не може вкластися у ціни цінового ліде ра - найпотужнішого за обсягом товарообігу і найближчого торговельного підприємства, що торгує аналогічним асортиментом товарів, індивідуальні тор гівці вдаються до заходів, щоб запобігти банкрутству, переводять торгівлю у дрібнороздрібну мережу (як-от, кіоск;: тощо), оформляючи її як самостійні об'єкти торгівлі, що мають право сплачувати нижчий єдиний податок або працюють за торговельними патентами. Не виключається варіант повного або часткового переведення об'єктів торгівлі "у тінь" з метою уникнути сплати податків державі, що карається національним законодавством.
У національній економіці не є серйозною проблемою, як це було у планово-директивній економіці, формування цінових пропорцій у царині роздрібних ціна та подолання товарного дефіциту. Звісно, що певні пропорції в цінах повинні бути: на взаємозамінні товари (м'ясо-олія. риба-м'ясо тощо); товари наступної залежності (борошно-хліб: цукор-кондитерські вироби); товари ненаступної за лежності (міндобрива-продукти рослинного походження); товари білкової групи (м'ясо-риба-яйця-олія): товари, що за певних умов перетворюються у сировину для виготовлення інших товарів (цукор-горілка) тощо. Наведені та інші цінові пропорції успішно виконуються завдяки саморегулюванню, без втручання у ці процеси з боку керівним органів торгівлі та держави. Правда, у цьому процесі важливу роль відіграє реклама та інформація широких мас покупців про якісні, корисні та інші властивості товарів, особливо нових, органами Держстандарту, споживзахисту та санітарно-епідеміологічними службами.
Було б неправильним вважати. що держава повністю самоусунулась від регулювання цінових пропорцій у сфері роздрібних цін. Держава через свої центральні та місцеві органи встановлює державні та регульовані роздрібні ціни, про що вже йшла мова вище. Крім того, держава регулює роздрібні ціни на підакцизні товари за допомогою фіскальних методів. Але є товари, на які роздрібні ціни регулюються державою одночасно ціновим і фіскальним мето дами. До них належить горілка і лікеро-горілчані вироби, на які державою встановлюються мінімальні гуртові і роздрібні ціни та акцизний збір.
Розділ 2. Ціноутворення: екскурс в минуле
До відміни державних роздрібних цін торгівля ніякої участі у фор муванні роздрібних цін не брала. Роздрібні державні ціни розроблялися науковими підрозділами різних міністерств і Держкомцін СРСР та його структурами в республіках і, в рідких випадках, виробниками продукції та затверджувались державними органами ціноутворення лише в центра лізовано. Торговельні підприємства і організації, як державні так і коо перативні (приватних тоді не було) отримували прейскуранти держав них роздрібних цін і повинні були користуватися тільки зазначеними в них цінами і торговельними знижками. Порушення державних роздрібних цін і торговельних знижок суворо каралися.
З часу відміни в Україні державних роздрібних цін планово-директивної економіки і разом з ними їх невід'ємної складової — торговель ної знижки (теж державної), остання подекуди стихійно трансформувалась у складову вільної розрібної ціни і при тому не втратила призначення. Змінений був порядок її встановлення (децентралізова ний) та розмір, погоджений між суб'єктами торговельних стосунків.
Така ідея вперше виникла між коопоративними гуртівнями, звани ми міжрайбазами (МРБ) ті хлібокомбінатами, з одного боку, і коопе ративними роздрібними торговими організаціями (споживчими то вариствами) — з іншого. Перші, маючи у своїх штатах висококваліфікований персонал товарознавців, економістів та й інших фахівців, запропонували за згодою других, слабших у цьому відношенні, встановлювати для них вільні роздрібні ціни на споживчі товари, якими вони постачали споживчі товарист ва. Постачальники товарів за згодою своїх покупців встановлювали також ту частку вільної роздрібної ціни товарів, яка у вигляді торговельної знижки надавалась їм при відпуску товарів.
Торговельна знижка встановлювалась у такому розмірі, щоби за її раху нок можна було споживчим товариствам відшкодувати витрати обігу (тодіш ня назва) та отримати мінімальний розмір операційного прибутку від продажу куплених товарів на МРБ то хлібокомбінатах.
Подекуди ця форма торговельних стосунків збереглася дотепер і навіть знай шла застосування на приватній: підприємствах, які у своєму складі мають вироб ництво і фірмову торгівлю. При таких стосунках головне правило — не порушува ти чинне законодавство — Закон України "Про ціни і ціноутворення", яким надано право встановлювати вільні ціни на свою продукцію (товари) іншим суб'єктам, якщо це відбувається за згодою і з відповідним юридичним обґрунтуванням.
Наступним етапом реформи роздрібних цін (назвемо його другим етапом) був етап, який почався з 1 квітня 1991 р., проведений згідно з постановою Кабінету Міністрів ще СРСР від 19.С 3 1991 р. .N"9 105. На цьому етапі на низку товарів масового попиту (м'ясо, молоко, олію, чай, сіль, цукор тощо) ціни зали шалися державними, але підвищеними на 75-240 %. При їх відпуску торгівлі надавалась торговельна знижка за прейскурантом державних роздрібних цін.
Крім того, з 1 квітня на деяку продукцію легкої промисловості, лісомате ріали, будівельні матеріали, шкільні зошити, книжкову продукцію тощо були встановлені граничні підвищення до державних роздрібних цін та поширено регульовані ціни на кондитерські та безалкогольні напої, широкий асортимент товарів легкої промисловості.
Третім етапом у реформі роздрібних цін можна вважати етап, що почався вже у незалежній Україні з 1 січня 1992 року, коли згідно з постановою КМ України від 17 грудня 1991 р. на деякі товари з державними роздрібними, уже раніше підвищеними цінами (окремі види хліба нижчих ґатунків, марга рин, крупи, тваринні жири тощо) вводяться граничні коефіцієнти їх дальшого підвищення (реакція на гострий дефіцит товарів у зв'язку із скороченням фізичних обсягів їх виробництва). На той час за державними роздрібними цінами, уже двічі підвищеними, продаються ще товари 12-ти товарних груп (м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молокопродукти, сіль, яйця, хліб, макарони, крупи тощо), частка яких у споживчому кошику завжди висока. Час відміни державних цін на ці товари ще не настав, бо відміна змінила б їх статус і викликала б різкий ріст, що в умовах становлення державності і перебудови економіки могла б закінчитися соціальним вибухом.
На цьому етапі реформи роздрібних цін у зв'язку з ростом витрат обігу торгівлі, зумовлених значними темпами інфляції, торговельна націнка підви щується до 25% і стає єдиною для всіх торговельних структур по усій тери торії України, а також вперше вводиться податок на додану вартість (ПДВ), згідно із Законом України ''Про податок на додану вартість" від 20.12.1991 р. та акцизний збір на підакцизну продукцію згідно з декретом КМ України "Про акцизний збір" від 26.12.1991 р.
ПДВ та акцизний збір — важливі складові цін, однак у побуті та у ЗМІ поширена думка, що ці податки збільшують ціну на повну величи ну їх ставок. В ринковій економіці (у перехідній теж) ціни визначають ся з орієнтації на кон'юнктуру ринку, а це означає, що кон'юнктурі та покупцям байдуже, у якому розмірі при калькулюванні цін закладено в них ПДВ чи акцизного збору. Звичайно, ПДВ і акцизний збір в окре мих випадках можуть впливати на підвищення цін, але не повсюдно, не завжди та не у повному їх розмірі. Неправильне розуміння цього явища виникло у зв'язку з тим, що при калькулюванні цін в їх склад включаються ПДВ і акцизний збір (на підакцизну продукцію), але ж ціна, визначена за витратною методикою (складанням калькуляції) — це попередня ціна — ціна пропозиції, яка рідко збігається з ціною попиту, що відповідає міновій вартості товару в процесі його реалізації. Тут ціна може мінятися не тільки за рахунок ПДВ і акцизного збору, які є умовною частиною операційного прибутку під приємства, визначеного директивно державою, і підлягають вилученню на її користь. Справжній операційний прибуток зменшується на його умовну вели чину, що вилучається державою у формі ПДВ і акцизного збору. Четвертий етап реформи роздрібних цін починається з 1 липня 1992 р., коли КМ України прийняв постанову № 359 від 30.06.1992 р. згідно з якою були скасо вані державні роздрібні ціни на макарони, крупи, тваринні жири, варені ковбаси і вони стали продаватися за регульованими роздрібними цінами. Державні роз дрібні ціни на той час залишилися чинниками на дуже соціально чутливі товари, такі як хліб з пшеничного борошна І та II гатунків, житній хліб, хліб для діабети ків. Але поза увагою уряду залишилося соціально важливі товари (молоко і молокопродукти, окремі види ковбасних виробів), на які поширювались регульо вані ціни з єдиним (високим) розміром торговельної націнки. Допущене урядом упущення було усунуте його постановою "Про заходи щодо здешевлення окремих ковбасних виробів, молока і молокопродуктів" від 3.10.1992 р. №737, якою було обмежено торговельну націнку на ці товари до 15 %.
Уже в 1992 р. уряд України мав твердий намір впровадити пікові відно сини в економіку, що вимагало певного стимулювання цього процесу. Першим кроком у цьому напрямку мала служити комерціалізація державної торгівлі, яка передбачала надання торгівлі повної господарської і фінансової самостій ності в управлінні, що підвищила б ефективність торгівлі з вигодою для дер жави і споживачів. Але комерціалізація торгівлі без лібералізації роздрібних цін була б неповною та нездійсненною. Тому КМ України своїм розпоряджен ням "Про скасування обмежень рівня торговельної надбавки" від 21.07.1992 р. № 468 відмінив обмеження торговельної націнки у комерціалізованій держав ній торгівлі та недержавній, в тому числі і у кооперативній торгівлі. У зв'язку з цим роздрібні ціни у державній комерціалізованій торгівлі та у недержавній стали вільними. Усі складові у цих цінах, крім ПДВ, визначались торговельни ми підприємствами самостійно.
Комерціалізація державної торгівлі наближувала Україну до ринкової еко номіки. Отже, відтоді у державній комерціалізованій, приватній та кооператив ній торгівлі дозволялося на більшість товарів самостійно встановлювати вільні роздрібні ціни. У державній ще некомерціалізованій торгівлі були чинними на більшість товарів регульовані роздрібні ціни з обмеженим рівнем торговельної націнки у розмірі 25 %. Проте, як згодом виявилося, відміна регульованих роз дрібних цін як одного з важелів комерціалізації торгівлі була завчасною. Як і можна було очікувати, в умовах спаду виробництва, росту дефіциту товарів і товарного голоду, високих темпів інфляції , роздрібні ціни невпинно зростали.
Ринкове ціноутворення характеризується своєю децентралізованістю, яка забезпечує реальність всіх видів цін. З метою повнішої реалізації цього принципу ціноутворення КМ України прийняв постанову "Про уточ нення повноважень центральних органів державної виконавчо: влади, уряду Автономної Республіки Крим та виконкомів місцевих Рад у галузі ціно утворення" від 25.12.1996 р. № 1548, якою надав право уряду Автономної Республіки Крим, обласним держадміністраціям і адміністраціям міст Києва і Севастополя визначати перелік товарів, на які можна встановлювати регульовані роздрібні ціни та граничні торговельні націнки на них.
Упродовж 1996 р. місцеві органи влади, скориставшись правом регулю вання цін, продовжували скорочення переліку товарів з регульованими цінами, що означало звуження сфери їх застосування і, відповідно, розширення сфери застосування вільних роздрібних цін. Це відповідає інтересам України, яка прагне вступити до Світової торговельної організації (СТО) та вимогам між народних фінансових організацій, що надають фінансову допомогу Україні.
За регульованими роздрібними цінами продаються з 1995 р. і донині (2006 р.) дитяче харчування та лікарські засоби і вироби медичного призна чення. Згадані ціни встановлені шляхом обмеження торговельної націнки Ра дою Міністрів Автономної Республіки Крим та обласними і міськими (міст Києва і Севастополя) держадміністраціями.
Вільне ціноутворення в торгівлі остаточно закріпилося з часу виходу пос танови КМ України від 25.І2.1996 р. № 1548, згідно з якою завершено децент ралізацію ціноутворення — основного принципу вільного ціноутворення.
Підсумовуючи розгляд реформи роздрібних цін, необхідно відзна чити, що реформа була дуже болючою для суспільства, хоч не шоко вою, без "шокової терапії", під ударом якої України могла не вистояти. Тому вона тривала довго — 6 років (з 1991 р. по 1996 р.), пройшла складний і неоднозначно оцінюваний шлях від директивного, вольового вста новлення роздрібних цін до децентралізованого вільного ціноутворення, від нереальних до реальних роздрібних цін. На шляху реформи були допущені численні помилки, невдачі, зумовлені відсутністю чіткої концепції трансфор мування державних цін у вільні.
Розділ 3. Склад і структура гуртових і роздрібних цін у торгівлі
Внаслідок реформи роздрібних цін і прийняття нового стандарту бухгал терського обліку суттєво помінявся склад роздрібних цін. На рисунку 1 наводимо склад роздрібних цін, що відповідає чинному стандарту бухгалтерсь кого обліку, незалежно від їх статусу.
Ціна, за якою надійшов
Торгівельна маржа 1,25 грн.
ПДВ
1,92 грн.
товар, і сплачена роздрібним
торгівельним підприємством
(з ПДВ) 10,00 грн.
транспортно-заготівельні витрати без (ПДВ)
0,25 грн.
операційні витрати 0,90 грн.
опера ційний прибу ток
0,10 грн.
ПДВ у ціні товару, що надійшов
1,67 грн.
ціна надхо дження товару без ПДВ
8,33 грн.
на збут
0,80 грн.
адмініст ративні
0,08 грн.
інші
0,02 грн.
первісна ціна товару (собівартість) 8,58 грн.
торгівельна націнка 1,00 грн.
роздрібна ціна без ПДВ 9,58 грн.
роздрібна ціна з ПДВ 11,50 грн.
Рис. 1. Склад роздрібних цін споживчих товарів за чинним стандартом бухгалтерського обліку
Сучасну роздрібну ціну як ціну пропозиції можна визначити за форму лою 3.1:
де РЦ — роздрібна ціна з ПДВ у грн.,
ГВЦ — гуртова відпускна ціна з ПДВ у грн., ЗЦ - закупівельна ціна з ПДВ у грн.,
ТЗВд — транспортно-заготівельні витрати у десяткових дробах, ТНд — торговельна націнка у десяткових дробах,
ПДВд — податок на додану вартість за чинною ставкою у десяткових дробах.
У формулі 1 собівартість закуплених товарів у грн. Разом з
торговельною націнкою вона становить роздрібну ціну без ПДВ у грн.
(1 + ТЗВд) х (1 + ТНд) — це торговельна маржа у десяткових дробах до гуртової ціни промислового підприємства, або закупівельної ціни без ПДВ.
Склад роздрібної ціни за чинним стандартом бухгалтерського обліку по казаний на рис 2.4.2. Цікаво, а яка її структура? Відповідь на це питання отримаємо, якщо залучило матеріали звіту підприємств торгівлі про фінансові результати (форма № 2). Адже цей звіт у частині операційної, тобто у даному разі торговельної діяльності, повністю збігається із середнім складом роздріб них цін на споживчі товари.
Структура роздрібних цін, розрахована за матеріалами підприємств гур тової і роздрібної торгівлі показана з табл. 2.
Таблиця 2. Структура роздрібних цін
Показники
Гуртова торгівля
Роздрібна торгівля
ВАТ «Холод» ««"Холод"
ТзОВ "Ярина"
ТзОВ "Карпати"
сума, тис. грн.
%
сума, тис. грн.
%
сума, тис. грн.
%
1
2
3
4
5
6
7
1. Виторг (дохід) —гуртова (роздрібна) ціна з ПДВ
240264
100,0
13906
100,0
2930,0
100,0
2. ПДВ
40124
і 6,7
2322
16,7
489,0
16,7
3. Чистий виторг (дохід) — гур това (роздрібна) ціна без ПДВ
200140
83,3
10684
83,3
2441
83,3
3.1. Собівартість реалізованих товарів
183619
91,7
10204
95,5
2051
84,0
3.2. Торгівельна націнка
16521
8,3
480
4-,5
390
16,0
3.2.1. Витрати на збут
4953
30,0
341
71,0
221 56,7
3.2.2. Адміністративні витрати
1690
10,2
2
0,4
105
26,9
3.2.3. Інші операційні витрати
1328
8,0
1
0,2
24
6,2
3.3. Операційний прибуток
8550
51,8
136
28,4
40
10,2
Торговельна маржа являє собою ту частину гуртової відпускної ціни підприємств гуртової торгівлі та роздрібної ціни підприємств роздрібної з ПДВ, яка після реалізації закуплених товарів належить торговельним під приємствам цих ланок торгівлі і призначається для відшкодування витрат:
транспортно-заготівельних при здійсненні закупівлі споживчих това рів у постачальників за цінами придбання франко-виробник (гурто вик), коли транспортно-заготівельні витрати повністю або частково приймає на себе торговельне підприємство;
операційних, у складі яких згідно з чинним стандартом бухгалтерсько го обліку входять три групи витрат: на збут, адміністративні та інші операційні витрати.
Крім того, торговельна маржа призначена для формування опера ційного прибутку від здійснення торговельних операцій.
Транспортно-заготівельні витрати разом із ціною придбання споживчих товарів без ПДВ становлять їх первісну ціну, яка у чинному стандарті ще отримала альтернативну назву — собівартість придбаних товарів (запасів).
Склад транспортно-заготівельних витрат стандартним, тобто єдиний для підприємств усіх галузей і сфер економіки і в торгівлі нічим не вирізняються. До складу цих витрат належать витрати: на вантажно-розвантажувальні робо ти; транспортування товарів до місць призначення; страхування ризиків втрат товарів під час їх транспортування; ввізне мито та деякі ніші витрати.
До транспортно-заготівельних витрат не відносять відсотки за користу вання банківськими позичками, усі витрати на збут, адміністративні та інші операційні витрати, які безпосередньо не зв'язані з придбанням і доставлянням товарів та приведенням їх до стану, у якому вони відповідають стандарту якості і можуть бути продані споживачам.
Що ж стосується структури транспортно-заготівельних витрат торговель них підприємств, то вона принципово відмінна на підприємствах гуртової і роздрібно торгівлі. Це залежить від різного обсягу придбання товарів, широти їх асортименту, віддалі до постачальників, способів транспортування, виду франкування, залучення до операцій з придбання товарів посередницьких, стра хових, експедиторських фірм тощо.
У межах двох ланок торгівлі транспортно-заготівельні витрати різноіндивідуальні, що теж зумовлено конкретними обсягами торговельної діяльності, асортиментною спеціалізацією, територіальною дислокацією, організаційними формами постачальницько-збутової діяльності та іншими чинниками.
Планування транспортно-заготівельних витрат у торгівлі у певному сенсі є проблематичним. Суть в тому, що їх облік як цінової бази пов'яза ний із значними труднощами, зумовленими широким асортиментом това рів, кожний з якого має різні за своїм складом і рівнем витрати, деякі з них визначаються тільки після закінчення звітного періоду, наприклад, витрати на оплату пралі персоналу, що зайнятий товаропостачанням, транс портні витрати за рахунками перевізників, пред'явленими до оплати в цілому за звітний місяць тощо. Враховуючи ці особливості, транспортно-заготівельні витрати у торгівлі можна обліковувати за одним із трьох варіантів, а саме: за окремими назвами товарів; за товарними групами асортимен ту; в цілому по всьому їх асортименту. Найскладніше запровадити облік транспортно-заготівельних витрат навіть у разі їхньої повної автоматизації, за окремими назва ми товарів, що вкрай необхідно для забезпечення обгрунтованої бази для визначення т. зв. первісної ціни (собівартості) конкретних товарів. Менш складною є організа ція обліку транспортно-заготівельних витрат за групами товарів, але він не ство рює надійної бази для визначення достатньо обгрунтованих первісних цін на окремі товари і, відповідно, цей недолік переноситься на роздрібні ціни. Адже ціни кож ного товару даної товарної групи мусять мати свою окрему як первісну, так і роздрібну ціну (без ПДВ і з ПДВ).
Найгіршим є варіант обліку транспортно-заготівельних витрат за третім варіантом — в цілому по всьому асортименту товарів. За цим варіантом цінова база вщент спотворена, особливо це стосується роздрібної торгівлі, де питома вага транспортно-заготівельних витрат значно вища, ніж у гуртовій торгівлі, зазвичай ширший асортимент продукції, вища товарооборотність тощо. Саме за цим варіантом найчастіше побудований облік транспортно-заготівельних витрат.
Враховуючи складність організації окремого обліку транспортно-заготі вельних витрат, практика їх обліку часто ігнорує вимоги чинного стандарту бухгалтерського обліку, відносить їх до операційних витрат, чим спричиняє відсутність цінової бази первісної ціни (собівартості) товарів, що не може не впливати на обґрунтованість роздрібних цін.
Транспортно-заготівельні витрати у ціноутворенні придатні лише у відносному вираженні. Для цього торговельні підприємства перерахову ють транспортно-заготівельні витрати в абсолютному вираженні (у грив нях) за найближчий звітний період, нагромаджені за одним з трьох варіантів описаного вище їх обліку, шляхом ділення на фактичну суму товарів, що надійшли на підприємство за аналогічний звітний період за цінами з ПДВ або без. Обґрунтованіше орієнтуватись на останні, оскіль ки вони служать готовою базою для обчислення первісної ціни товарів (собівартості). Перераховані транспортно-заготівельні витрати у віднос не вираження, у вигляді коефіцієнта або відсотка слугують для визначення первісної ціни товарів (собівартості) на плановий період.
За витратних методів ціноутворення роздрібна ціна визначається як сума її окремих складових, кожна з яких проектується за окремими методиками. Торговельна маржа, як комплексна і до того ж нова складова роздрібної ціни, і по всьому асортименту товарів, і по окремих товарних групах чи товарах, що формується під дією багатьох чинників, часто протилежного спрямування й інтенсивності, обгрунтованому проектуванню (за методом техніко-економічннх чи прямих підрахунків) непіддатна. Тому методика такого її планування від сутня. Планування торговельної маржі за методом досягнутого рівня у звітно му періоді недостатньо обгрунтоване.
Методика проектування (планування) торговельної маржі із застосуван ням ринкових методів ціноутворення спрощується, а її розмір достатньо обґрун товується. Рівень обґрунтованості торговельної маржі залежатиме від обґрун тованості гуртових цін гуртової торгівлі і роздрібних цін роздрібної торгівлі з одного боку, і цін, за якими надходитимуть товари на торговельне підприємст во—з іншого. Різниця між цими цінами без ПДВ і становитиме обгрунтовану величину торговельної маржі.
Торговельна маржа в абсолютному вираженні (у гривнях) визначається у роздрібній торгівлі як різниця між роздрібною ціною товару без ПДВ і його первісною ціною, тобто собівартістю. Тому торговельні підприємства зацікав лені отримувати від торгівлі споживчими товарами найвищу торговельну мар жу, що досягається ними за рахунок закупівлі товарів за найнижчими цінами без пониження їх якості та реалізації споживачам за найвищими роздрібними цінам, що відповідають цінам попиту.
У гуртовій торгівлі торговельна маржа являє собою різницю між гурто вою ціною товару гуртової торгівлі і його первісною ціною (собівартістю).
Торговельну маржу в абсолютному вираженні можна визначати ще іншим способом, а саме: віднявши від гуртової ціни гуртової торгівлі або роздрібної ціни у роздрібній торгівлі без ПДВ ціну товару, за якою він надійшов на торговельне підприємство, теж без ПДВ.
Торговельна маржа як складова ціни реалізації споживчих товарів підприємст вами гуртової і роздрібної торгівлі затиснута, з одного боку, гуртовою ціною гуртової торгівлі або роздрібною ціною, а з іншого — ціною надходження товару, у практичному ціноутворенні при визначенні ціни пропозиції (як гуртової, так і роздрібної) заздалегідь і на невизначений час встановлюється як стала величина, затиснута з обох боків теж сталими цінами. Але оскільки зміна кон'юнктури ринку вимагає зміни обох цін, між якими затиснута торговельне маржа, то в процесі доведення ціни пропозиції до ціни попиту міняється у заздалегідь непередбачуваному розмірі та часі у той або інший бік сама торговельна маржа.
Важливою складовою роздрібної ціни споживчих товарів є торго вельна націнка. За питомою вагою вона у декілька разів вища бід торго вельної націнки у гуртової відпускній ціні гуртової торгівлі, що зумов лено значно вищим рівнем у роздрібній торгівлі операційних витрат, особливо на збут. Питома вага торговельної націнки з цієї ж причини вища у торговельній маржі роздрібної торгівлі.
Що стосується частки транспортно-заготівельних витрат у первісній ціні (собівартості) товарів, то вона непорівнянно вища у гуртовій торгівлі. Це пов'я зано з особливостями організації товаропостачання від виробничих підприємств, виробництво яких нерівномірно розміщено по території регіонів і держави.
При визначенні цін пропозиції у гуртовій і роздрібній торгівлі торговель ну націнку встановлюють торговельні підприємства як сталу величину у невизначеному часі, затиснуту між цінами реалізації товарів і їх первісними цінами (собівартістю). Але, оскільки ринкова кон'юнктура змінна в часі та у просторі, то ціни, за якими реалізуються товари і надходять на підприємства, теж міня ються, а разом з ними торговельна націнка із сталої міняється на непередбачувану за розміром змінну величину. Така зміна торговельної націнки відбува ється в процесі пристосування ціни пропозиції до ціни попиту, що відповідає змінам ринкової кон'юнктури.
Торговельна націнка формується під дією двох груп чинників: зов нішніх і внутрішніх. Перші з них вирішальні, оскільки пов'язані з безпо середнім формуванням цін, за якими реалізують і придбавають спо живчі товари. Саме згадані ціни, у вигляді різниці між ними, формують той "ціновий вакуум", який заповнюється в процесі ціноутворення тепе рішніми або майбутніми операційними витратами, а незаповнена його рештка призначена для формування майбутніх витрат, що за чинним стандартом бухгалтерського обліку названі операційним прибутком від операційної, себто торговельної діяльності. У фінансах — це фінансовий ре зультат від операційної діяльності підприємства.
Основною складовою торговельної націнки гуртової і роздрібної торгівлі є операційні витрати, поділені за своїм призначенням на: витра ти на збут, адміністративні витрати; інші витрати операційної діяль ності. Оскільки роздрібні ціни встановлюються окремо на кожну назву товарів і їх техніко-економічних та споживчих різновидностей, то ціно вою базою мали б слугувати витрати по кожному окремому виду това рів і їх різновидностей. На жаль, ...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора