Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Оптимальне співвідношення між податками сплачуваними юридичними та фізичними особами
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Податкова система
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти інауки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра фінансів та природокористування
Курсова робота
З дисципліни « Податкова система »
на тему:
,,Оптимальне співвідношення між податками сплачуваними юридичними та фізичними особами”
УДК 333.13(076.5)
Людмила Лесик
Студент напряму підготовки 6.030508 ,,Фінанси і кредит”, 3-го курсу, групи Ф-32, ФЕіП
,,Оптимальне співвідношення між податками сплачуваними юридичними та фізичними особами”
Основним джерелом формування доходів бюджету як України так і інших держав виступають податки сплачувані як юридичними так і фізичними особами. В роботі розглянуті питання про формування, особливості нарахування та сплати податків. Особливу увагу приділяється вивченню питання про податкове навантаження та оптимальне співвідношення між податками сплачуваними юридичними та фізичними особами. Також наведена порівняльна характеристика податкового законодавства України з іноземними високо розвинутими державами.
Ключові слова: сутність податків, податки з юридичних осіб, податки з фізичних осіб, податкова ставка, податкове навантаження, співвідношення між слатою податку.
Рівне – 2008
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………4
Теоретична частина:
Розділ 1 ОСОБЛИВОСТІ НАРАХУВАННЯ ПОДАТКІВ
З ЮРИДИЧНИХ ОСІБ……………………………………………………...6
1.1. Основні положення, сутність та класифікація податків……..…6
1.2. Прямі податки з юридичних осіб……………………………..….8
1.3. Непрямі та місцеві податки……………………………………...13
Розділ 2 ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
В УКРАЇНІ…………………………………………………………………17
2.1. Правова характеристика системи оподаткування…………..….17
2.2. Особливості нарахування та сплати податку……………….….23
2.3. Податкова соціальна пільга…………………………………..….27
Розділ 3 СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ СТАВКАМИ
ПОДАТКІВ ЮРИДИЧНИХ ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ……………….……31
3.1. Податкове навантаження і податковий тягар …………….……31
3.2. Особливі наслідки оподаткування при прямих і
непрямих податках ………………………………………….…….34
3.3. Вплив зміни податкових ставок…………………………………37
3.4. Порівняння податкового законодавства України та Японії…...42
Висновки……………………………………………………………………46
Список використаної літератури……………………………………….…48
Практична частина:
Задача 1 Обчислення суми сплати ПДВ.
Задача 2 Обчислення податку з доходів фізичних осіб (ПДФО).
Задача 3 Визначення розміру збору за викиди забруднюючих речовин.
Вступ
Податки мають досить вагоме бюджетне значення, виступають ефективним інструментом державного впливу на ринок і напрямки його розвитку, обсяги структуру попиту на пропозиції, на доходи населення і юридичних осіб. В умовах, коли в Україні активно розбудовується економіка ринкового типу, фінансова система, передусім податкова, суттєво впливає на формування і зростання валового внутрішнього продукту і національного доходу, на їх розподіл і споживання, а відтак і на розвиток окремих підприємств і галузей народного господарства, на становище і рівень життя широких верст населення. Саме за цих підстав системі оподаткування приділяється дуже велика роль, тому дана тема досить актуальна.
В цих умовах особливої актуальності набувають дослідження теоретичних і прагматичних аспектів функціонування оподаткування юридичних та фізичних осіб.
Предмет дослідження – специфічна сфера фінансових відносин, які виникають між державою, з одного боку та юридичними і фізичними особами з другого в процесі перерозподілу частини вартості національного продукту з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів.
Об’єкт дослідження - податки, які справляються, їх правове регулювання, функціонування та розвиток оподаткування юридичних та фізичних осіб в Україні.
Мета і завдання дослідження полягають в аналізі тенденцій функціонування та розвитку теорії та практики оподаткування юридичних та фізичних осіб.
Досягнення поставленої мети зумовлено вирішенням таких питань:
- з’ясування суті, юридичних ознак і принципів податку;
- характеристики основних податків, що справляються з юридичних та фізичних осіб в Україні;
- аналіз організації податків та проблеми їх співвідношення в Україні;
- шляхи вдосконалення механізму справленя податків.
Курсова робота складається з вступу, теоретичної та практичної частини, висновку та списку використаної літератури.
У вступі обгрунтовано актуальність теми курсової роботи, сформульовано мету, визначені завдання, предмет та об’єкт дослідження, відображено практичне значення роботи.
У першому та другому розділі розкривається суть податків, їх функції, юридичні ознаки, елементи, класифікація, принципи формування податкової системи в Україні, особливості нарахування податків юридичних та фізичних осіб. В третьому розділі представлений аналіз співвідношення між ставками податків з юридичних та фізичних осіб в Україні.
При написанні курсової роботи були використані як наукові роботи загального характеру, так і більш спеціалізовані видання авторів: Воронової Л.К., Олійник О.В., Тропіна В., та ін. Принципи оподаткування вперше були сформульовані А.Смітом в його класичній роботі “Дослідження про природу та причини багатства народів”. Під час підготовки даної роботи були також використані вузькоспеціальні статті, у яких досить детально і конкретно розглядаються окремі питання.
Завершують роботу висновки, список літератури, що була використана при написанні даної роботи та задачі.
Розділ 1 ОСОБЛИВОСТІ НАРАХУВАННЯ ПОДАТКІВ З ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
1.1. Основні положення, сутність та класифікація податків
Основним джерелом формування доходів бюджету як України так і інших держав виступають податки. Суть податків їх мета і функції визначаються економічним і політичним ладом суспільства, природою і завданням держави. При визначенні податку як прикладної категорії, податок представляє собою нецільовий, безвідплатний і обов’язковий платіж, який вноситься юридичними та фізичними особами в бюджет відповідного рівня на підставі акта компетентного органу державної влади.
Податок має певні юридичні ознаки:
1. По перше, податок повинен встановлюватись тільки законом, прийнятим органом законодавчої влади.
2. Податок за загальним правило має грошову форму, але є виключення.
3. Податок сплачується завжди у бюджет: в державний або місцевий, а також може розподілятися між ними.
4. Податок повинен бути однаково обов’язковим для всіх суб’єктів і повинен сплачуватися у співвідношенні з платіжними можливостями кожного суб’єкта.
5. Податку притаманні всі властивості обов’язкового платежу, тобто він не є добровільним.
6. Податок не гарантує його платнику ніякого зустрічного задоволення, він є індивідуально безвідплатним, в той же час він є колективно відплатним платежем, тобто стягнений з особи податок прямо чи опосередковано повертається їй же як члену суспільства.
7. Податок стягується у чітко визначені строки і у розмірах, встановлених законодавством.[11, 14]
Ці ознаки стосуються класичного поняття податку, або податку у вузькому розумінні. До податків у широкому розумінні належать також збори та інші платежі, які входять до системи оподаткування в Україні.
Кожна держава для виконання своїх функцій повинна мати відповідні кошти, які концентруються в бюджеті. Джерелами формування цих коштів можуть виступати:
власні доходи держави, котрі вона отримує від виробничої та інших форм діяльності у формі надходжень платежів за ресурси, які згідно з діючим законодавством належать державі;
податки, які сплачують юридичні і фізичні особи із своїх доходів.
Співвідношення між зазначеними джерелами визначається рівнем розвитку державної і приватної власності. Адже податки - це не тільки метод формування бюджету, це й інструмент впливу на різні сторони діяльності їх платників.
Податкова система - це сукупність встановлених в країні податків.
В основу їх класифікації покладені різні ознаки:
в залежності від об’єкта оподаткування: прямі та непрямі;
в залежності від органу, який стягує податок: державні та місцеві;
в залежності від їх використання: загальні та спеціальні.
Основну групу складають прямі та непрямі податки.
Прямі податки – це обов’язкові нормативні платежі з прибутку або доходу працівника, спадщини, землі, будівль, тощо. Ці податки стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ.
Непрямі податки – це податки, які включаються в ціну товарів або тарифів на послуги. Для них характерна простота вилучення, вони забезпечують регулярність надходжень до бюджету.
За формою стягнення податки бувають грошовими і натуральними. На сьогодні в Україні діють в основному грошові податки.
Кожний податок вміщує наступні елементи: суб’єкт, об’єкт, джерело податку, одиницю обкладання, ставку податку (або квоту), пільги, строк сплати.
1.2. Прямі податки з юридичних осіб
Прямі податки – це обов’язкові нормативні платежі з прибутку або доходу. Ці податки стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ.
В даній роботі розглянуто такі основні прямі податки з юридичних осіб: податок на прибуток підприємств, земельний податок, податок з власників транспортних засобів.
Податок на прибуток.
Вдосконалення системи оподаткування прибутку юридичних осіб було і залишається одним з найбільш важливих питань податкової реформи.
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, прийнятий у 1997 році в новій редакції (з наступними змінами та доповненнями), дає можливість корінним чином змінити існуючу систему оподаткування прибутку підприємств. Визначення платнику податку в системі прибуткового оподаткування юридичних осіб здійснюється виходячи з принципу загальності. Суть його в тому, що сплачувати податок повинні всі юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і отримують від неї прибутки. Згідно з законодавством України платниками податку є:
- з числа резидентів суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;
- з числа нерезидентів - юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом;
- філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, вказаних вище, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади;
- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників;
- управління залізниці, підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи;
- Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку);
- установи пенітенціарної системи та їх підприємства.
Об’єктом оподаткування виступає прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на:
суму валових витрат платника податку;
суму амортизаційних відрахувань платника податку;
Валовий доход – це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України так і за її межами.
Валові витрати виробництва і обігу – сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних в якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Прибуток платників податку, включаючи підприємства, створені на власності окремої фізичної особи, обкладається податком за ставкою – 25% об’єкта оподаткування.[2]
Платники податку самостійно визначають суми податку, які належать до сплати. Податок сплачується до бюджету на пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
У випадку приховування або заниження сум податку платник податку сплачує суму донарахованого податковим органом податка, штраф у розмірі 30% від суми донарахованого податку (недоімки) і пені, вираховуваної виходячи із 120 % облікової ставки Нацбанку України, яка діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоімки (без урахування штрафів) за весь її строк.
Посадові особи, винні в порушенні податкового законодавства можуть притягуватися як до адміністративної –штраф, так і до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі.
Податок з власників транспортних засобів.
Податок з власників транспортних засобів стягується відповідно до Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11 грудня 1991 року в редакції Закону від 18.02.1997 року.[6]
Податки з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин та механізмів є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування і проведення природоохоронних заходів на водоймищах.
Платниками податку є як юридичні особи, так і фізичні особи України, іноземні юридичні особи, а також іноземні громадяни та особи без громадянства, котрі мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби , які відповідно є об’єктами оподаткування.
Податок з власників наземних і водних транспортних засобів, який сплачується за місцезнаходженням юридичних осіб і за місцем проживання фізичних осіб, зараховується в бюджети місцевого самоврядування. З цієї суми 85% використовується на покриття витрат на експлуатацію та утримання автомобільних шляхів, в тому числі підприємствами Української державної корпорації по будівництву, ремонту і утриманню автомобільних шляхів (Укравтодор), на проведення природоохоронних заходів на водоймищах, а 15% для укріплення матеріально-технічної бази органів, які здійснюють реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд цих транспортних засобів. Податок з юридичних осіб, власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів сплачується щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом . Нараховується юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Перерахунок не вірно сплаченого податку дозволяється не більш ніж за два передуючих роки.
У випадку укриття (заниження) об’єктів оподаткування з юридичних осіб в доход відповідного бюджету податковими органами стягується вся сума укритого (заниженого) податку і штраф у двократному розмірі тієї ж суми (вноситься за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства).
При відсутності обліку об’єктів оподаткування або ведення цього обліку з порушенням встановленого порядку, а також за непредставлення , несвоєчасне представлення податковим органам розрахунків та інших документів, необхідних для нарахування та сплати податку, юридичні особи сплачують у відповідний бюджет додатково 10% належних сум податків.
Податок на землю.
Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Земельний податок – це законодавчо урегульований обов’язковий платіж, що справляється з юридичних та фізичних осіб за використання земельних ділянок.
Суб’єктом плати за землю (платником)є власник землі, або землекористувач, у тому числі орендар.
Об’єктом оподаткування виступає земельна ділянка, яка знаходиться у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Ставки податку з 1 га сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1; для багаторічних насаджень – 0,03. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.[3]
Податок із земельних ділянок, наданих для потреб лісового господарства, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, житловими та іншими спорудами, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.
Податок із земельних ділянок на територіях та об’єктах природоохоронного, оздоровчого і рекреаційного призначення, зайнятих будівлями і спорудами, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів, справляється у п’ятикратному розмірі відповідного земельного податку, вказаного за землі населених пунктів.
За земельні ділянки, на яких розташовані споруди, які знаходяться в користуванні декількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частці площі споруди, яка знаходиться у них в користуванні.
Земельний податок сплачується рівними частками власниками землі і землекористувачами – виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками – щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.
За нецільове використання коштів передбачена санкція – штраф у розмірі 100% використаних не за призначенням сум. [3]
1.3. Непрямі та місцеві податки
До непрямих податків, які сплачують юридичні особи належить: ПДВ, акцизний збір та інші місцеві податки. Розглянемо їх детальніше.
Податок на додану вартість.
Сьогодні податок на додану вартість регулюється Законом України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року (з наступними змінами та доповненнями). Закон суттєво відрізняється від Декрету КМУ, який діяв з 26.12.1992р. Так, Закон визначає, що податок на добавлену вартість становить 20% від бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт, послуг), тобто до бази оподаткування, а не включається до їхньої ціни, як було встановлено Декретом .[4]
Якщо виходити з того, що добавлена вартість - це це створений доход або вартість чистої продукції, то в цьому випадку добавлена вартість визначається шляхом складання її складових елементів - заробітної платні, відсотку, ренти та прибутку.
Платниками податку на добавлену вартість є суб’єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які не виступають суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють господарську, комерційну діяльність незалежно від форми власності і господарювання.
Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:
- продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції по оплаті вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;
- ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентам для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави і іпотеки;
- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і наданню послуг (виконанню робіт) для їх споживання за межами митної території України.
Для знаходження суми ПДВ, перш за все, необхідно визначити базу оподаткування. Суть прямого методу полягає в тому, що підприємство, яке здійснює продаж товарів (робіт, послуг), визначає вільну ціну без ПДВ, виходячи із собівартості, прибутку, мита, акцизу, інших податків, які згідно з законодавством України включаються у вільну ціну, тобто база оподаткування визначається за формулою:
БО = ( С + П ) + М + АЗ +ІП = ВВ,
де С – собівартість, П – прибуток, М - мито, АЗ – акцизний збір, ІП – інші податки, які включаються у вартість.
А для визначення суми податку застосовується формула:
( ПДВ = БО х 20% : 100%
Таким чином, нарахована сума ПДВ складає загальну суму податкових зобов’язань суб’єктів підприємницької діяльності по даному податку, ставка становить 20%.
В Україні визначення бази оподаткування здійснюється як за вітчизняними так і за імпортинми товарами.
Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язаннь, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Центральний податковий орган України веде реєстр платників податку. Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справлення податку.
Акцизний збір.
Акцизний збір – це непрямий податок на споживачів (одержувачів) окремих товарів (продукції), визначених законом як підакцизні, що стягується з них під час здійснення оборотів з продажу (інших видів відчуження) таких товарів (продукції), вироблених на митній території України, або при імпортуванні (вивезенні, пересиланні) таких товарів продукції) на митну територію України. Акцизний збір включається до ціни підакцизних товарів.[8]
Платниками акцизного збору виступають всі суб’єкти підприємницької діяльності, які виготовляють або імпортують підакцизні товари.
На мою думку, справлення акцизного збору пом’якшує регресивність непрямих податків в цілому і має за мету рішення фіксальних проблем держави за рахунок забезпечених верств населення.
Акцизний збір визначається та сплачується в порядку і строки встановлені інструкцією, що затверджується головною державною податковою інспекцією України. Суми акцизного збору визначається і сплачується платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих товарів (продукції) та встановлених ставок.
Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати акцизного збору здійснюється податковими інспекціями відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року № 509-12.
Місцеві податки з юридичних осіб.
Місцеві податки і збори – це обов’язкові платежі юридичних та фізичних осіб до місцевих бюджетів, які встановлено місцевими Радами народних депутатів.
До місцевих податків відносяться: податок з реклами, комунальний податок і податок з продажу імпортних товарів.[7]
Податок з реклами – це податок на послуги по встановленню та розміщенню реклами.
Розмір податку з реклами складає:
- 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами;
- 0,5 % вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.[7]
Стягнення податку виконують підприємства, організації, установи, які видають дозвіл на розміщення реклами або надають послуги по наданню реклами одночасно з розрахунком за послуги з виділенням вказаного податку в платіжному документі окремою строкою.
За несвоєчасне перерахування податку з реклами сплачується пеня у розмірі 0,3 % за кожний день прострочки. [7]
Комунальний податок – це обов’язковий місцевий податок, який вираховується на основі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і середньоспискової кількості працюючих.
За несвоєчасне перерахування комунального податку нараховується пеня в розмірі 0,3% за кожний день просрочки.
Податок з продажу імпортних товарів.
Платниками податку з продажу імпортних товарів є юридичні особи і громадяни, які зареєстровані як суб’єкти підприємництва.
Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначаються у декларації, яка подається щоквартально до державної податкової адміністрації за місцезнаходженням платника.
Граничний розмір податку не повинен перевищувати 3% виручки, одержаної від реалізації цих товарів.
Як висновок по першому розділу, можна сказати, що одним із важливих напрямків вдосконалення податкового законодавства України є реальне забезпечення принципу рівності всіх перед податковим законом та необхідно зазначити, що в недостатній мірі реалізується сплата податків при великих ставках, що спричиняє ухилення від їх сплати. При існуючій нині великій кількості змін і доповненнь у податковому законодавстві, які вносяться надзвичайно часто, платникам податків, важко розібратися в законодавстві з питаннь оподаткування і відслідковувати численні зміни і доповнення в ньому.
Розділ 2 ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
В УКРАЇНІ
2.1. Правова характеристика системи оподаткування
Великий крок у процесі податкового реформування був здійснений 22 травня 2003, коли був прийнятий Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», що вступив в силу з 01.01.2004 року. Принциповим нововведенням цього Закону є деталізація термінів, зміна ставки оподаткування доходів громадян: з 1.01.2004 встановлено на рівні 13%, незалежно від розміру та місця отримання доходу, а з 1.01.2007 ця ставка становить 15%. Отже, ми бачимо, що податкове законодавство України постійно розвивається, реагує на реалії життя. Приймаються нові нормативні акти, повинні ще більш детально регулювати всі виникаючі у цій сфері правовідносини, обговорюється проект Податкового кодексу, основного нормативно-правового акту, що регулює оподаткування. Планується, що він регламентуватиме зокрема, правовий статус платників податків і податкових органів, взаємостосунки між ними, порядок і умови притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства, опротестування дій податкових органів ті їхніх посадових осіб, тощо.
Згідно зі ст..42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Відповідно, механізм та гарантії реалізації цього конституційного права можуть бути визначені в законодавстві України.
Для суб’єктів малого підприємництва спрощена система оподаткування встановлюється законодавством [5, ст.11], згідно з яким, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:
- заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;
- застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.
Порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України. Дана система може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва. До спрощеного способу оподаткування можливо віднести, крім єдиного податку, фіксований податок, фіксований сільськогосподарський податок, податок на промисел. Таким чином, відповідно до діючого законодавства України в державі можуть діяти дві системи оподаткування – загальна і спрощена.
Єдиний податок
Сплата єдиного податку являє собою спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, особливості застосування якої закріплені в Указі Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» [17, 68с].
Платниками єдиного податку є суб’єкти малого підприємництва, а саме: фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи: юридичні особи будь-якої організаційної форми та форми власності.
Перейти на спрощену систему оподаткування можуть фізичні особи – підприємці, що відповідають певним вимогам. Однією з перших умов не тільки переходу але й подальшого перебування на спрощеній системі – виручка підприємця не повинен перевищувати 500 тис. гривень за календарний рік (тобто з з 1 січня по 31 грудня включно). Так, наприклад, підприємець який у грудні 2005р. отримав виручку 400 тис. гривень, а у січні 2006р. ще 350 тис. гривень, то вн може лишитися платником єдиного податку, якщо окремо за 2005 та 2006 рр. його виручка не прервищуватиме максимально дозволеного розміру. Другою умовою переходу на сплату єдиного податку є кількість робітників. Якщо підприємець бажає сплачувати єдиний податок в трудових відносинах з ним, враховуючи членів його сім’ї, може перебувати не більше 10 осіб.
Я хочу звернути увагу на те, що у приватного підпрємця, що переходить на єдиний податок, не повинно бути заборгованостей по сплаті податків та зборів. Це положення закріплено в законодавстві, де говориться, що заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.[5, ст.4] .
З усього вищезазначеного можна сказати, що чинним законодавством у досить повній мірі врегульовано питання оподаткування по єдиноми податку і порядок переходу на єдний податок. Питання виникають лише відносно ставки податку. На кожен вид підприємницької діяльності депутати місцевії ради встановлюють окрему ставку єдиного податку. Але видів підприємницької діяльності настільки багато, що депутати фізично не можуть скласти їх перелік і встановити окремі ставки. Тому, як правило, зазначають одну окрему ставку для «інших видів діяльності», за якою сплачують податок всі, на чий вид діяльності немає окремої ставки.
Фіксований податок
Фіксований податок - один з видів спрощеного оподаткування доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Фіксований податок був введений в дію Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян». Платниками фіксованого податку можуть бути лише фізичні особи – приватні підприємці. Це можна пояснити тим, що платниками визначені тільки фізичні особи (у тому числі фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи), тому, виходячи з того, що фіксований податок – це спосіб оподаткування фізичних осіб, юридичні особи не можуть бути платниками фіксованого податку. Законодавством визначені певні умови, за яких фізична особа – приватний підприємець може перейти на спрощену систему оподаткування за фіксованим податком.
До них відносяться:
1. Кількість осіб, які знаходяться у трудових відносинах з приватним
підприємцем, включаючи членів його сім’ї, не повинна перевищувати 5 чоловік;
2. Валовий дохід від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців, що передують місяцю придбання патенту, не повинні перевищувати 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119 000 грн.);
3. Підприємницька діяльність повинна бути пов’язана з продажем товарів та наданні супутніх з таким продажем послуг на ринку та зі сплатою ринкового збору.
У разі обрання способу оподаткування доходів по фіксованому податку приватний підприємець повинен отримати патент. Для цього підприємцю необхідно сплатити фіксований збір, розмір якого встановлюють місцеві ради, а також скласти і подати до податкових органів заяву на отримання патенту.
Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно. Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України, фіксований податок встановлюється у розмірі 100 гривень.
Приватний підприємець може отримати патент на строк від 1 до 12 календарних місяці на свій розсуд. Для отримання патенту підприємцю необхідно відповідати певним умовам, що визначені законодавством. Це і розмір валового доходу, і кількість працівників, і окреслене коло діяльності. Сплата фіксованого податку – це виключна перевага фізичної особи – приватного підприємця.
Фіксований сільськогосподарський податок
Фіксований сільськогосподарський податок - це альтернативна система оподаткування, її планувалось використовувати до 1.01.2004 року, але трмін дії було продовжено до 31.12.2009 року. Законом України «При фіксований сільскогосподарський податок» чітко визначено об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі — платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах). Отже, з 1.01.2003 платниками фіксованого сільскогосподарського податку можуть бути рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які сплачують податок як за сільскогосподарські угіддя (ріллю, сінокоси, пасовища, багаторічні насадженя), так і за землі водного фонду.
У Законі України «Про фіксований сільскогосподарський податок» визначається ставка фіксованого сільськогосподарського податку, ставка фіксованого сільскогосподарського податку з 1га сільскогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки у таких розмірах:
для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,3
для багарічних насаджень – 0,1
для водного фонду – 1,5 [3]
Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року. Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:
у I кварталі — 10 відсотків;
у II кварталі — 10 відсотків;
у III кварталі — 50 відсотків;
у IV кварталі — 30 відсотків.[3]
На сьогоднішній час фіксований сільскогосподатрський податок сплачується виключно в грошовій формі. Однак до недавнього часу сільскогосподарські товаровиробники мали право вибору форми його виплати: або грошима, або у вигляді поставок сільскогосподарської продукції заготівельним чи переробним підприємствам, з якими районна адміністрація укладала договір. Як бачимо, для сільскогосподарський товаровиробників у період структурних змін в економіці та соціальному житті країни сплата фіксованого податку має цілий ряд переваг, серед яких зменшення кількості сплачуваних податків та зборів, істотне полегшення ведення обліку та звітності, яке не потребує спеціальних знань в області оподаткування.
Податок на промисел.
Правові засади справляння податку на промисел регулюються Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на промисел" [5].
Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами. Ставка податку на промисел встановлюється в розмірі 10% указаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох календарних днів, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати. У разі збільшення терміну продажу товарів до семи календарних днів ставка податку подвоюється. Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної платником сумарної вартості товарів і ставки податку. Сума податку за невикористаним патентом поверненню не підлягає. Мінімальний термін дії одноразового патенту — 3, максимальний — 7 календарних днів. Форма патенту встановлюється Головною державною податковою інспекцією України.
2.2. Особливості нарахування та сплати податку
Платників податку визначає Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” (зі змінами та доповненнями). Ним визначається у якості фізичної особи - громадянин України, фізична особа без громадянства або громадянин іноземної держави. Там же дається визначення поняття фізичної особи-резидента — фізична особа, яка має місце проживання в Україні, фізичної особи- нерезидента — фізична особа, яка не є резидентом України.
Різні категорії платників податку на прибутки мають рівні можливості в реалізації права на вільний вибір видів діяльності згідно зі своїми можливостями та професійною підготовкою, з урахуванням особистих інтересів та громадської необхідності. В Україні закріплені дві категорії платниківа податку:
резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України,
Об’єкт оподаткування тісно пов'язаний з категорією платника податку, тому що обов’язок плати податку виникає у платника при наявності у нього об’єкта оподаткування.
Одна з найважливіших змін в механізмі оподаткування фізичних осіб – це зміна ставки оподаткування. З прийняттям Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» [5] зникла прогресивна шкала прибуткового податку громадян. Вона була представлена у Декреті КМУ «Про прибутковий податок з громадян» (зі змінами та доповненнями) [2, ст..7]. У п.1 ст.7 цього Декрету встановлювалась певна пропорція зростання ставки податку від 10% до 50% в залежності від розміру місячного сукупного оподаткованого доходу, що виплачується за місцем основної роботи. Тверді ставки застосовувалися по оподаткуванні інших доходів.
Тропіна В. у своїй статті «Податок з доходів фізичних осіб: новий закон - нові питання» звертає нашу увагу на такий момент: згідно з Законом [17,65] в Україні прогресивну систему оподаткування замінює пропорційна, яка передбачає перехід від шкали податкових ставок до застосування єдиної ставки податку. На думку Тропіної такий перехід передчасний, тому що прогресивне оподаткування – це один з найвагоміших інструментів регулювання диференціації доходів населення, рівень якої за період реформування економіки має постійну тенденцію до зростання, і на сьогодні вона не подолана. Я погоджуюся з думкою Торпіної В., та хочу наголосити, що в тій ситуації яка зараз склалася в Україні доцільно було б залишити прогресивне оподаткування, замінивши лише саму шкалу.
Але повернемося до чинного законодавства. Хочу зазначити, що сучасне законодавство встановлює три види ставок податку для фізичних осіб:
базова ставка – 15 % (до 1.01.2007 р. – 13 %) від об’єкта оподаткування;
зменшена ставка – 5 %;
подвійна ставка – 30 % (до 1.01.2007 р. – 26 %).[5]
Базова ставка податку використовується для оподаткування усіх видів доходів платників податку за виключенням тих видів доходу, для яких встановлено зменшену або подвійну ставку податку.
Ставка податку становить 5% від об’єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:
процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок);
процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;
процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону;
інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;
дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону.
Подвійна ставка податку використовується у разі отримання платником податку таких видів доходів, як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів — фізичних осіб.
Існує ще й ставка податку у розмірі 0%..
Нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб здійснюється підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності і фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, що проводять виплати доходів.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету закріплений у ст. 8 Закону Укарїни «Про податок з доходів фізичних осіб»[5]. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом здійснюється останнім шляхом утримання податку від суми такого доходу платника при виплаті оподатковуваного доходу на основі єдиного платіжного документу. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) податку до бюджету.
Сума податку нараховується двічі: на протязі року – у джерела виплат; по підсумкам року – податковою службою за місцем проживання платника. Особливістю щомісячних розрахунків є те, що з оподаткованого податку не виключають передбачених законодавством пільг, і на протязі 30 днів після виплати підприємства зобов’язані відправити до податкової інспекції за місцем проживання кожного платника відомості про суму доходу і утриманого податку. Податок який утримується з доходу резидентів, підлягає зарахуванню в бюджет, відповідно до ст....
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора