Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Фінансовий аналіз
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра фінансів і економіки природокористування
104 - 57
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни “Фінансовий аналіз”
для студентів заочної форми навчання напряму підготовки 6.030508„Фінанси і кредит”
Рекомендовано
методичною комісією напряму підготовки „Фінанси і кредит”
протокол № 5 від 30.01.09
Рівне 2009
Конспект лекцій з дисципліни “Фінансовий аналіз” для студентів заочної форми навчання напряму підготовки 6.030508 „Фінанси і кредит” / Мельник Л.М., – Рівне: НУВГП, – 2009, – 38с.
Упорядник: Л.М. Мельник, к.е.н., доцент.
Відповідальний за випуск: В.І. Павлов, д.е.н., професор, завідувач кафедри фінансів і економіки природокористування.
Зміст
стор.
1.Загальні вказівки ...……………………………………… ........3
Загальні рекомендації до вивчення дисципліни........3
Навчально-методичні матеріали дисципліни ............3
2.Теми та зміст дисципліни ...........................................................4 1. Сутність фінансового аналізу, його методи та прийоми...........4
2. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу.......................8
3. Аналіз майнового стану підприємства.......................................12
4. Аналіз джерел формування капіталу підприємства..................17
5. Аналіз грошових коштів..............................................................22
6. Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства.........27
7. Аналіз фінансової стійкості та ділової активності
підприємства................................................................................29
8. Аналіз прибутковості та рентабельності підприємства...........34
3. Питання до іспиту…………….………………………………35
© Мельник Л.М., 2009
© НУВГП, 2009
Загальні вказівки
1.1. Загальні рекомендації до вивчення дисципліни
Метою вивчення навчальної дисципліни „Фінансовий аналіз” є формування аналітичного мислення фахівця з фінансів, надання знань про методи експертної оцінки фінансово-господарської діяльності.
Завданнями вивчення дисципліни „Фінансовий аналіз” є теоретична і практична підготовка студентів до аналітичної роботи, вивчення особливостей аналітичного процесу, математичних та статистичних прийомів і методів фінансового аналізу господарської діяльності підприємств.
Після вивчення теоретичного та практичного матеріалу студенти складають іспит у термін, встановлений навчальним планом.
1.2. Навчально-методичні матеріали дисципліни
1. Салига С.Я., Дацій Н.В. , Корецька С.О. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник .-К.:ЦНЛ, 2006.-210 с.
2. Подольська В.О. , Яріш О.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник .- К.: ЦНЛ, 2007.-488 с.
3. Єлейно Я.І. та ін. Основи фінансового аналізу.-Львів: Львівський банківський інститут НБУ, 2000.-141 с.
4. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч.пос.-2-ге вид., стереотип.-К.: МАУП, 2001.-151 с.
5. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування: Навч.пос.-К.:ЦУЛ, 2003,-224 с.
6. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз підприємств.-К.: Знання, 2002.-294 с.
7. Павловська О.В.та ін Фінансовий аналіз : Навч.метод.пос. для самост.вивч. дисципл.К.-КНЕУ 2002.-388 с.
8. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. Підручник.-Тернопіль: Економічна думка.2001 - 454с.
9. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз.Навчальний посібник .-К.: А.С.К. ,2005. – 240 с.
Теми та зміст дисципліни
Лекція 1. Сутність фінансового аналізу, його методи та прийоми
1. Сутність і зміст фінансового аналізу.
2. Види фінансового аналізу
3. Методи та прийоми фінансового аналізу.
4. Основні етапи проведення аналізу.
5. Система показників фінансового аналізу.
-1-
Аналіз господарської діяльності поділяється на:
економічний (управлінський);
фінансовий
Економічний аналіз – наука, яка вивчає економічні явища і процеси, що відбуваються на підприємстві, дає їм об’єктивну оцінку і виявляє резерви для поліпшення виробничої і фінансово-економічної діяльності підприємства.
Фінансовий аналіз - процес дослід ження фінансового стану й основних результатів діяльності підприємства з метою виявлення й кількісної оцінки резервів підвищення ефективності його функціонування.
Зміст фінансового аналізу визначається його предме том, метою й завданнями, які він дозволяє вирішувати.
Мета фінансового аналізу – інформаційно забезпечувати прийняття рішень, які базуються на фактичних та прогнозних даних про фінансовий стан підприємства.
Предметом фінансового аналізу є рух фондових потоків, співвідношення їх складників та їхній вплив на фінансову стабільність підприємства.
До основних завдань фінансового аналізу підприємства належать:
оцінка динаміки структури й складу активів, їхнього ста ну й руху; оцінка динаміки структури й складу джерел власного й позикового капіталу, їхнього стану й тенденції зміни;
оцінка платоспроможності підприємства й оцінка лік відності балансу;
аналіз відносних й абсолютних показників фінансової стабільності підприємства, оцінка зміни її рівня;
оцінка ефективності використання коштів і ресурсів під приємства.
Методика фінансового аналізу включає три блоки:
1) аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;
2) аналіз фінансового стану підприємства;
3) аналіз ефективності фінансово-господарської діяль ності підприємства.
-2-
Рис.1. Види фінансового аналізу
Вертикальний (структурний) аналіз — проводиться з метою визначення структури фінансових показників, тобто виявлення питомої ваги окремих статей звітності в загальному підсумковому показнику.
Горизонтальний (тимчасовий) аналіз — це порівнян ня кожної позиції звітності з попереднім періодом, що дозво ляє виявити тенденції зміни статей балансу або груп і на підставі цього обчислити темпи зростання й приросту.
Трендовий (динамічний) аналіз застосовують при вив ченні темпів росту й приросту аналізованого показника за ряд років до рівня базисного року.
Коефіцієнтний аналіз — це розрахунок співвідношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення їхнього взаємозв'язку.
Факторний аналіз — заснований на визначенні роздільного впливу кожного фактора на показник, що аналізується.
Перспективний аналіз дозволяє проектувати ми нулий і теперішній стан об'єкта та перспективу, врахову ючи спадковість чи повну стійкість зміни економічних показ ників
Оперативний (поточний) аналіз полягає у забезпеченні фінансових служб інформацією про зміну фінансової ситуації з метою своєчасного вироблення рішень, спрямованих на оперативне маневрування ресурсами та капіталом.
Ретроспективний (наступний) аналіз полягає у системно му комплексному дослідженні результатів господарської діяль ності підприємства у певному аналітичному періоді (рік, квартал, місяць).
Мета зовнішнього аналізу - оцінити місце госпо дарського суб’єкта у ринковому середовищі для визначення стратегії і тактики економічних відносин, пошуку партнерів і клієнтів, забезпе чення конкурентних позицій тощо.
Внутрішній аналіз спрямований на комплексне дослідження економічного розвитку господарюючого суб’єкта, його структурних підрозділів для забезпечення найповнішого викорис тання його потенціалу і регламентації діяльності всіх функціональ них підсистем.
-3-
Метод фінансового аналізу — спосіб системного ком плексного взаємозалежного вивчення фінансової діяль ності господарюючого суб'єкта.
У фінансовому аналізі застосовуються дедуктив ний й індуктивний методи дослідження.
Дедуктивний метод дослідження фінансових процесів припускає вивчення їх по ланцюжку від наслідків до причин.
Індуктивний метод дослідження фінансових процесів припускає вивчення їх по ланцюжку від причин до наслідків.
У процесі проведення фінансового аналізу застосовують ся різні прийоми аналізу.
Прийом аналізу — спосіб вивчення динаміки економічно го показника й причин цієї динаміки.
Основні прийоми фінансового аналізу:
порівняння показників;
зведення й групування;
вирахування середніх показників і відносних величин;
балансовий прийом;
елімінування (прийом ланцюгової підстановки; прийом різниць; сальдовий прийом; прийом «участь на паях»; інтегральний прийом);
графічний прийом;
кореляційний аналіз;
регресійний аналіз.
-4-
Проведення аналізу фінансового стану підприємства включає такі етапи:
1. Збір інформації й оцінка її вірогідності, відбір даних з форм фінансової звітності за аналізований період часу.
2. Перетворення типових форм фінансової звітності в аналітичні.
3. Характеристика структури звіту (вертикальний аналіз) і зміни показників (горизонтальний аналіз).
4. Розрахунок й групування показників за основними на прямками аналізу.
5. Виявлення й зміна показників за досліджуваний період.
6. Встановлення взаємозв'язків між основними аналізова ними показниками й інтерпретація результатів.
7. Підготовка висновку про фінансовий стан підприємства.
8. Виявлення «вузьких» місць і пошук резервів.
9. Розробка рекомендацій з поліпшення фінансового ста ну підприємства.
-5-
У фінансовому аналізі використовується система показників, серед яких виділяють:
• абсолютні показники використовують для кількісної оцінки параметрів об'єкта, який досліджується. Майже вся первинна інформація, яка надходить з бухгалтерського обліку, характеризу ється абсолютними показниками. В економічному аналізі абсо лютні показники застосовуються у вартісному або натуральному вигляді;
• вартісні показники є більш універсальними, так як за їх до помогою можна оцінити загальний обсяг діяльності підприємст ва, його доходи, витрати, прибуток;
• застосування натуральних показників обмежується оцінка ми, що використовуються за видами продукції, матеріальних ре сурсів, наданих послуг;
• питомі показники характеризують співвідношення між аб солютними показниками. ;
• відносні показники є вторинними по відношенню до абсо лютних. Вони утворюються внаслідок обробки первинної еко номічної інформації за допомогою відповідних методичних прийомів економічного аналізу.
• фінансові коефіцієнти відображають інтереси і мету рі зних категорій споживачів та пов'язані із зміною абсолютних і відносних показників.
Лекція 2. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу
1. Види та форми звітності.
2. Структура балансу підприємства.
3. Структура звіту про фінансові результати.
4. Структура звіту про рух грошових коштів.
5. Структура звіту про власний капітал.
-1-
За економічним змістом та джерелами інформації розрізняють звітність:
фінансову (бухгалтерську);
статистичну;
оперативно-технічну;
податкову звітність.
Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що міс тить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою складання фінансової звітності є надання користува чам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства.
Статистична звітність являє собою систему кількіс них та якісних показників, вимірювання та узагальнення яких не характерне для бухгалтерського обліку. Призначена для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств і галузей економічної діяльності.
Оперативно-технічна звітність призначена для внутрішнього поточного контролю та управління підприємством на момент здійснення господарських операцій або одразу ж після їх завер шення. Вона характеризує окремі фрагменти діяльності підпри ємства і містить дані про виконання плану поставок матеріалів, виробництва важливих видів продукції, а також про дотримання укладених договорів та фінансовий стан підприємства.
Податкова звітність подається до органів податкової служби і позабюджетних фондів. Характеризує стан зобов'язань підпри ємства, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів.
-2-
Метою складання балансу є надання користувачам повної, прав дивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємс тва на звітну дату. За формою баланс є таблицею, яка складається з двох час тин — активу і пасиву. Основним елементом балансу є балансова стаття. Балансові статті об'єднуються в розділи — три в активі та п'ять у пасиві балансу. В основі об'єднання балансових статей в розділи покладено принцип їх ліквідності та їх економічна класифікація.
Під активами розуміється майно (ресурси підприєм ства), у яке інвестовані фінансові ресурси. В балансах статті активу розташовують зверху вниз, починаючи з найменш ліквідних.
Пасив бухгалтерського балансу відображає джере ла фінансування коштів підприємства, згруповані за їхньою приналежністю й призначенням. Статті пасиву балансу групуються за ознакою зменшення часу, необхідного для повернення боргів.
Рис. 2. Структура розділів балансу
-3-
Звіт про фінансові результати — це бухгалтерський доку мент, що відображає результати діяльності підприємства за певний період. Результати відображаються по окремих на прямках діяльності організації — основній, іншій операційній та фінансовій. Оцінка результатів здійснюється шляхом зіставлення доходів і витрат за певний період.
Доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді надхо дження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання власного капіталу за рахунок внесків власників).
Витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді ви буття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зме ншення власного капіталу (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.
Збиток — це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.
Звіт про фінансові результати, на відміну від балансу, склада ється на кінець останнього дня звітного періоду наростаючим підсумком з початку року. Дана форма звітності характеризує ді яльність підприємства в динаміці та має три розділи.
Розділ І звіту про фінансові результати надає інформацію про доходи і витрати з точки зору власника підприємства.
Розділ II звіту про фінансові результати надає змогу провести необхідний аналіз структури витрат на виробництво, управління, збут та інших операційних витрат за економічними елементами та використовується для складання звіту про рух грошових кош тів
Розділ III «Розрахунок показників прибутковості акцій» стосу ється лише акціонерних товариств.
-4-
Звіт про рух грошових коштів складається з метою надання користувачам повної, правдивої, неупередженої інформації про зміни, які відбувалися в грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.
Грошові кошти — це готівка (у касі в національній та інозем ній валютах), кошти на рахунках у банках (поточних та інших рахунках в національній та іноземній валютах) та депозити до за питання. Еквіваленти грошових коштів — короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризи ком зміни їх вартості.
Для забезпечення порівнянності даних інформація в звіті про рух грошових коштів наводиться за два періоди: звітний та попе редній.
У звіті про рух грошових коштів відображається рух грошо вих коштів від трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.
-5-
Звіт про власний капітал складається за звітний період (кален дарний рік) за даними з початку року до кінця звітного періоду.
Під влас ним капіталом потрібно розуміти ту частину в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зо бов'язань.
К = А-3.
Структуру звіту про власний капітал побудовано за шаховим принципом, який передбачає розміщення по горизонталі джерел утворення власного капіталу, а по вертикалі — статей з відобра женням інформації про його зміни, що дає можливість виявити, за рахунок яких факторів змінилися за рік сума та склад власного капіталу підприємства.
Не складають цей звіт :
банки і бюджетні установи;
малі підприємства.
Лекція 3. Аналіз майнового стану підприємства
Аналіз динаміки та структури майна
Аналіз складу та структури оборотних активів
Аналіз виробничих запасів
Аналіз дебіторської заборгованості
Аналіз ефективності використання оборотного капіталу
-1-
Майно підприємства – ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.
У складі майна виділяють оборотні і необоротні активи.
Групування майна підприємства
Статті балансу
Код рядка балансу
Майно разом
280 «Баланс»
Необоротні активи
080 +270понад 1 рік
Оборотні активи
260 +270до 1 року
в т.ч. запаси
100+110+120+130+140
в т.ч. дебіторська заборгованість
150 +160+170 +180+190+200+210+250
Грошові кошти та їх еквіваленті
220+230+ 240
-2-
Відповідно до П(с)БО №2 «Баланс», оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, необмежені у використанні, а також інші активи, призначенні для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи 12 місяців з дати балансу.
Класифікація оборотних активів:
За функціональною роллю в процесі виробництва
оборотні фонди
фонди в обертанні
за формою контролю, планування і управління
нормовані
ненормовані
за джерелами формування
власний обіговий капітал
залучений капітал
за швидкістю обертання грошових коштів
абсолютно ліквідні
швидколіквідні
повільно реалізовані
неліквідні
за ступенем ризику вкладання капіталу
з мінімальним ризиком вкладання (грошові кошти, фінансові інвестиції)
з малим ризиком (дебіторська заборгованість, виробничі запаси без неліквідів, залишки готової продукції, товари)
з середнім ризиком (МШП, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів)
з високим ризиком (сумнівна дебіторська заборгованість, залежані виробничі запаси, готова продукція та товари)
за матеріально речовою формою
предмети праці
готова продукція і товари
грошові кошти
кошти у розрахунках
Про поліпшення оборотного капіталу свідчать зменшення частки виробничих запасів, готової продукції, зростання дебіторської заборгованості та грошових коштів.
-3-
Виробничі запаси включають сировину і матеріали, паливо, запасні частини, насінневий та садибні матеріали, мінеральні добрива, корми та ін.
Рівень запасів залежить від характеру виробництва та його обсягу; витрат на придбання запасів, рівня купівельної спроможності підприємства, інфляції, природи самих запасів з урахуванням терміну їх зберігання, можливих перебоїв у постачанні.
Етапи аналізу виробничих запасів:
оцінка раціональності структури запасів
- матеріали і сировина, які довгий час перебували без руху
- матеріали і сировина, які не використовувались, але продовжували надходити
- матеріали, надходження яких перевищують витрати
зіставлення фактичних залишків виробничих запасів зі встановленими нормативами в розрізі кожного виду
Норматив – мінімальний плановий розмір виробничих запасів, необхідний для нормального функціонування підприємства. Встановлюється на конкретний період.
Норма – відносна величина, що відповідає мінімальному необхідному обсягу запасів
При виявленні понаднормативних залишків з’ясовують причини їх виникнення, встановлюють відповідальних осіб, вносять зміни в угоди з постачальниками.
розрахунок показників оборотності
-4-
Основна мета аналізу дебіторської заборгованості – прискорення її оборотності.
Аналіз проходить у такі етапи:
Аналіз складу та структури дебіторської заборгованості
Причини збільшення дебіторської заборгованості:
1. Необачна кредитна політика щодо покупців
2. Настання неплатоспроможності і банкрутства окремих споживачів
3. Високі темпи нарощування обсягів продажу
4. Зміна форми розрахунків
5. Труднощі в реалізації продукції
Скорочення дебіторської заборгованості може бути через:
1. Зменшення продажу в кредит
2. Втрата споживачів продукції
3. Покращення платіжної дисципліни
11. Аналіз дебіторської заборгованості за термінами виникнення та за термінами погашення
Чим довший термін розрахунків, тим менша ймовірність одержання заборгованості
111. Аналіз відносних показників
При аналізі звертають увагу на:
1. Частку дебіторської заборгованості в загальній величині оборотних активів
2. Частку сумнівних заборгованості в складі дебіторської заборгованості
3. Темпи росту дебіторської заборгованості.
1У. Співставлення дебіторської і кредиторської заборгованості
Перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською негативно характеризує платіжну дисципліну на підприємстві.
-5-
Для оцінки ефективності використання оборотного капіталу визначають показники:
Коефіцієнт оборотності капіталу – характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з погляду обсягів реалізації
Тривалість одного обороту
Коефіцієнт закріплення оборотних активів – величина оборотних активів на гривню реалізованої продукції
Рентабельність оборотних активів
Лекція 4. Аналіз джерел формування капіталу підприємства
1. Аналіз наявності, складу й структури джерел формування капіталу.
2. Аналіз власного капіталу.
3. Аналіз позикового капіталу.
4. Аналіз робочого капіталу підприємства.
5. Аналіз ефективності використання капіталу підприємства.
-1-
Капітал — це кошти, якими володіє підприємство для здійснення своєї діяльності з метою отримання прибутку.
У процесі аналізу капіталу підприємства вивчають зміни в його структурі, складі.
Групування статей балансу для аналізу капіталу підприємства
Капітал
Код рядка балансу
1. Капітал разом
640
2. Власний капітал
380
2.1. Власний оборотний капітал
260 + 270 до 1 року - 620 - 430 до 1 року –
630 до 1 року
3. Позиковий капітал
430 + 480 + 620 + 630
3.1 Довгострокові зобов'язання
430 понад 1 рік + 480 + 630 понад 1 рік
3.2 Короткострокові кредити та позики
500 + 510
3.3. Поточні зобов'язання за розрахунками
430 до 1 року + 620 + 630 до 1 року-500-510
До основних показників, що характеризують структуру джерел капіталу, відносяться:
коефіцієнт фінансування:
коефіцієнт незалежності;
коефіцієнт фінансової стабільності;
Коефіцієнт фінансування:
де: Кф — коефіцієнт фінансування;
ВК — власний капітал підприємства;
ПК — позиковий капітал підприємства.
Коефіцієнт фінансування показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів, а яка за рахунок позикових.
Коефіцієнт незалежності:
,
ВБ – валюта балансу.
Коефіцієнт фінансової стабільності :
,
ДПК –довгостроковий позиковий капітал підприємства.
Цей коефіцієнт показує питому вагу тих джерел фінансування, що підприємство може використовувати у своїй діяльності тривалий час.
-2-
Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» власний капітал включає такі основні елементи:
статутний капітал;
пайовий капітал;
додатковий вкладений капітал;
інший додатковий капітал;
резервний капітал;
нерозподілений прибуток (непокритий збиток).
До коригуючих показників власного капіталу відносять:
неоплачений капітал;
вилучений капітал.
Аналіз власного капіталу необхідно починати з оцінки структури й складу за даними балансу й розшифровок.
Доцільним є також розрахунок коефіцієнтів надходження та використання капіталу.
Коефіцієнт надходження капіталу розраховують:
Надходження капіталу за звітний період
Залишок капіталу на кінець звітного періоду
Коефіцієнт використання (вибуття) капіталу розраховують:
Використання капіталу за звітний період
Залишок капіталу на початок звітного періоду
Аналізуючи власний капітал, необхідно звернути увагу на співвідношення коефіцієнтів надходження та використання капіталу. Коли значення коефіцієнта вибуття вище ніж коефіцієнта надходження капіталу, то це є свідченням негативних змін зменшення розміру власного капіталу, погіршення його структури.
Аналіз загальної суми та структури капіталу доцільно доповнити розрахунком суми власного оборотного капіталу підприємства. Обчислення можливо проводити двома шляхами:
по-перше, шляхом віднімання від суми власного капіталу та довгострокових зобов'язань залишку необоротних активів за балансом (ряд. 380 + 430 понад І рік + 480 + 630 понад 1 рік - 080);
по-друге, як різницю між вартістю оборотних активів та поточними зобов'язаннями підприємства (ряд. 260 + 270 до 1 року -- 620 — 430 до 1 року - 630 до 1 року).
-3-
Позиковий капітал підприємства відповідно до терміновості погашення зобов'язань поділяють на:
довгострокові і короткострокові кредити та позики,
поточні зобов'язання за розрахунками.
Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» зобов'язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої у майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Відповідно до П(С)БО 11 «Зобов'язання» з метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяють на: довгострокові; поточні; забезпечення; непередбачені зобов 'язання .
Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» зобов'язання класифікуються як поточні, якщо вони будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців починаючи з дати балансу. Усі інші зобов'язання вважаються довгостроковими.
Довгострокові кредити і позики підприємства отримують під витрати на реконструкцію та модернізацію, покращення організації виробництва, на технічне переозброєння, впровадження нової техніки і технології та інші цілі.
Короткострокові кредити і позики підприємства використовують для формування оборотних активів.
Кредиторська заборгованість у підприємства виникає внаслідок несвоєчасного погашення платіжних зобов'язань за товари, роботи, послуги; з оплати праці; за розрахунками з бюджетом; з одержаних авансів тощо.
Доцільним є проведення порівняльного аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства. У випадку виявлення перевищення суми дебіторської заборгованості над кредиторською, говорять про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість, у протилежному — про недостатність власного капіталу для фінансування діяльності
-4-
Робочий капітал — це частина оборотних активів, сформованих за рахунок власних коштів та постійної величини залученого капіталу підприємства.
Величину робочого капіталу можна розрахувати методом "знизу" чи "зверху" балансу.
Розрахунок величини робочого капіталу підприємства
Показник
На початок року
1. Власний капітал
3955,1
2. Забезпечення наступних витрат і платежів
-
3. Довгострокові зобов'язання
959,2
4. Доходи майбутніх періодів
-
5. Необоротні активи
6657,9
Робочий капітал (рядок 1 + рядок 2 + рядок 3 + рядок 4 - рядок 5)
-1743,6
1.Оборотні активи
1946,7
2. Витрати .майбутніх періодів
414,4
3. Поточні зобов'язання
4104,7
Робочий капітал (рядок 1 + рядок 2 – рядок 3)
-1743,6
Перший із цих методів — це метод "зверху", а другий — "знизу" балансу.
У світовій практиці найбільше поширення дістав метод розрахунку робочого капіталу "знизу" балансу, тобто як різниця між поточними активами та пасивами.
-5-
Показники ефективності використання капіталу підприємства доцільно об'єднати у дві групи:
перша — характеризує ефективність капіталу на основі розрахунку показників його оборотності;
друга— шляхом оцінки доходності (прибутковості) капіталу.
Оборотність капіталу характеризують показники:
Оборотність капіталу у днях (тривалість обороту капіталу) визначається відношенням середнього розміру капіталу до одноденної чистої виручки від реалізації;
Оборотність капіталу у разах (коефіцієнт оборотності капіталу) обчислюють діленням чистої виручки від реалізації на середній розмір капіталу підприємства;
Капіталомісткість або коефіцієнт закріплення капіталу визначають діленням середнього розміру капіталу підприємства на чисту виручку від реалізації. Це обернений показник до коефіцієнта оборотності капіталу.
При розрахунках слід враховувати, що:
середній розмір капіталу обчислюють за середньою хронологічною або середньою арифметичною із залученням інформації балансу, поточного обліку;
виручка від реалізації продукції, товарів, послуг наведена у звіті про фінансові результати;
Лекція 5. Аналіз грошових потоків
1. Поняття грошового потоку.
2. Аналіз складу грошових коштів підприємства.
3. Аналіз руху грошових коштів.
4. Коефіцієнтний аналіз грошових потоків.
-1-
Грошовий потік— сукупність надходжень і вибуття коштів за певний період часу, формованих у процесі господарської діяльності.
Класифікація грошових потоків:
За масштабами обслуговування господарського процесу
грошовий потік по підприємству;
грошовий потік за окремими структурними підрозділами;
грошовий потік за окремими господарськими операціями.
За видами діяльності
грошовий потік від операційної діяльності ;
грошовий потік від інвестиційної діяльності;
грошовий потік від інвестиційної діяльності.
операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю;
інвестиційна діяльність — це діяльність, яка призводить до придбання та реалізації тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів;
фінансова діяльність — це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.
За спрямованістю руху грошових коштів
позитивний грошовий потік;
від”ємний грошовий потік.
За методом обчислення
валовий грошовий потік;
чистий грошовий потік.
За методом оцінки в часі
майбутній грошовий потік;
теперішній грошовий потік.
За регулярністю формування
регулярний грошовий потік;
дискретний грошовий потік
-2-
Грошові активи підприємства включають грошові кошти та їх еквіваленти у національній та іноземній валюті.
Згідно П(С)БО 4 грошові кошти — це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Вони можуть бути використані для здійснення поточної діяльності підприємства.
Еквіваленти грошових коштів — це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.
При аналізі порівнюють темпи зміни поточних зобов”язань та темпи зміни грошових коштів. Суттєвим недоліком в роботі підприємства є перевищення темпів росту поточних зобов'язань над темпами зміни грошових активів, що в свою чергу приводить до зменшення коефіцієнту абсолютної ліквідності.
З метою з'ясування впливу чинників на зміну залишку грошових активів підприємства використовують факторну модель, яка має вигляд:
ГА=П+(ВК-П)+ЗМП+ДЗ+ПЗ+ДМП-НА-(ОА-ГА)-ВМП,
де ГА — грошові активи;
ВК — власний капітал;
П — прибуток;
ЗМП — забезпечення майбутніх витрат і платежів;
ДЗ — довгострокові зобов'язання;
ПЗ — поточні зобов'язання;
ДМП — доходи майбутніх періодів;
НА — необоротні активи;
ОА — оборотні активи;
ВМП — витрати майбутніх періодів.
Слід зазначити, що в умовах інфляції залишки грошей є найбільш інфляційно незахищеною частиною оборотних активів. Для збереження реальної вартості грошей необхідно:
по-перше, підтримка залишку грошей в межах встановленого нормативу та негайне використання для придбання запасів або фінансових вкладень «вільних» залишків, що перевищують встановлений норматив;
по-друге, для збереження вартості грошей доцільно оптимізувати склад грошових коштів за видами валюти, віддаючи перевагу стійким конвертованим валютам.
-3-
У процесі аналізу важливим є виявлення обсягів вхідного потоку (надходжень грошових коштів), вихідного грошового потоку (витрачання грошових коштів) та загального обороту грошей.
Вхідний грошовий потік визначається як сума надходження грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а вихідний потік — як сума витрачання грошових коштів в ході проведення кожного виду діяльності. Аналіз грошових коштів проводиться за даними «Звіту про рух грошових коштів».
Алгоритм розрахунку чистого грошового потоку від операційної діяльності прямим методом має вигляд:
ЧГПод = В +ІН - СВ - ПВ - ПЗ - ПДП - ІВ,
де В — виручка від реалізації продукції;
ІН — інші надходження грошових коштів у процесі операційної діяльності;
СВ — собівартість реалізованої продукції;
ПВ — сума поточних витрат, пов'язаних з реалізацією продукції;
ПЗ — сума грошових коштів, які спрямовані на погашення зобов'язань підприємства;
ПДП — сума податкових платежів підприємства;
ІВ — сума інших виплат грошових коштів у процесі операційної діяльності.
З інвестиційної діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою реалізації окремих видів необоротних активів, фінансових інвестицій і сумою їх придбання у звітному періоді.
ЧГПІД = ВНА + ВДФІ + ВАК + Д - Пна - НБ - ПАК - ОАК,
де Вна — виручка від реалізації необоротних активів;
Вдфі— сума від реалізації довгострокових фінансових інвестицій;
Вак — сума від реалізації раніше викуплених власних акцій;
Д— сума дивідендів по придбаних акціях або боргових зобов'язаннях;
Пна — сума придбання основних засобів та нематеріальних активів;
НБ — зміна обсягу незавершеного будівництва;
ПАК— сума від придбання довгострокових фінансових інвестицій;
Оак — сума від викупу власних акцій підприємства.
З фінансової діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою фінансових ресурсів, які залучені із зовні, та сумою основного боргу, а також виплачених дивідендів (процентів).
ЧГПфд = Квк + ДК + КК + ЦБФ - Пдк - Пкк - Д,
де Квк — сума додатково залученого власного акціонерного або пайового капіталу із зовні;
ДК — сума додатково залучених довгострокових кредитів і позик;
КК — сума додатково залучених короткострокових кредитів і позик;
Цбф — сума коштів, які надійшли у порядку безповоротного цільового фінансування;
Пдк — сума погашення боргу за довгостроковими кредитами і позиками;
Пкк — сума погашення боргу за короткостроковими кредитами і позиками;
Д — сума дивідендів (процентів), які виплачені власникам підприємства (акціонерам) на вкладений капітал (акції, паї облігації).
Загальна сума чистого грошового потоку підприємства за звітний період визначається шляхом сумування чистого грошового потоку від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, саме:
ЧГПзаг = ЧГПод + ЧГПід + ЧГПфд,
-4-
Достатність грошових коштів обумовлює життєздатність підприємства. Якість грошового обороту підприємства визначається показниками :
коефіцієнт ліквідності грошового потоку — це співвідношення між сумою вхідного і вихідного грошового потоку підприємства. Для забезпечення ліквідності грошового потоку значення цього коефіцієнту повинно бути більшим за одиницю;
коефіцієнт ефективності грошового потоку — це відношення чистого грошового потоку до вихідного грошового потоку підприємства;
коефіцієнт реінвестувшшя чистого грошового потоку — це відношення чистого грошового потоку підприємства, який зменшено на суму дивідендів (процентів), виплачених власникам (акціонерам) на вкладений капітал до чистого грошового потоку підприємства;
коефіцієнт руху грошових коштів в результаті операційної діяльності— це відношення чистого грошового потоку від операційної діяльності до поточних зобов'язань підприємства;
коефіцієнт відношення грошового потоку від операційної діяльності до загальної суми боргу — це відношення величини чистого грошового потоку від операційної діяльності до загальної суми короткострокової та довгострокової заборгованості;
коефіцієнт достатності грошового потоку — це відношення суми чистого грошового потоку до суми виплат боргу з довгострокових, короткострокових кредитів і позик, збільшених на суму приросту запасів та дивідендів (процентів), виплачених власникам підприємства (акціонерам) на вкладений капітал.
Лекція 6. Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства
Сутність ліквідності і платоспроможності
Аналіз ліквідності балансу підприємства
Аналіз показників ліквідності
-1-
Платоспроможність підприємства визначається як здатність покриття усіх зобов’язань (коротко- і довгострокових) всіма активами.
Ліквідність – здатність підприємства покривати свої зобов’язання активами, строк перетворення яких в грошову форму відповідає строку погашення зобов’язань.
Розрізняють ліквідність:
Ліквідність балансу – можливість підприємства перетворити свої активи у гроші і погасити зобов’язання
Ліквідність підприємства – використання платіжних коштів для покриття зобов’язань за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел
Ліквідність активів - це час, необхідний для перетворення активів у грошові кошти
Поточна ліквідність – відповідність між розміром дебіторської заборгованості та грошових активів підприємства і кредиторської заборгованості товарного і нетоварного характеру.
Недостатня ліквідність – неможливість підприємства повно розрахуватися з боргами, що може призвести до його неплатоспроможності і банкрутства.
Від рівня ліквідності залежить рівень платоспроможності підприємства.
-2-
Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні активів, які згруповані за ступенем їх ліквідності (у порядку зменшення) і пасивів, які згруповані за строками погашення зобов”язань.
Залежно від ступеня ліквідності активи поділяються на:
Найбільш ліквідні активи (А1):
Грошові кошти (р.230+240)
Поточні фінансові інвестиції (р 220)
Середньоліквідні активи (А2)
Дебіторська заборгованість та власні активи (р.150+160+170+180+190+200+210+250+270до1року)
Низьколіквідні активи (А3)
Запаси підприємства (р. 100+110+120+130+140)
Важколіквідні активи (А4)
Активи першого розряду, необоротні активи (р.080+270більше1року)
Пасиви балансу залежно від терміновості сплати зобов’язань групують:
Поточні зобов’язання за розрахунками (П1)
(р. 530+540+550+560+570+580+590+600+610+630до1року)
Короткострокові кредити банків і позики (П2) (р.500+510)
Довгострокові зобов’язання (П3) – сума за третім розділом пасиву (р.480)
Постійні пасиви (П4) – власний капітал підприємства (р. 380)
Баланс вважають ліквідним, якщо А1≥П1, А2≥П2, А3≥П3, А4≤П4
Комплексна оцінка ліквідності балансу проводиться на основі загального показника платоспроможності
Збільшення значення Кпл свідчить про зміцнення платоспроможності підприємства та зрушення в бік покращення структури активів і пасивів.
-3-
Розрахунок показників ліквідності представлено в таблиці.
Назва показника
Економічна сутність показника
Опти
мальне значення
Алгоритм розрахунку за балансом
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Яку частину поточної заборгованості підприємства може бути погашено наявними грошовими коштами
0.2-0.3
Коефіцієнт термінової ліквідності
Яку частину поточної заборгованості може бути погашено за рахунок грош. коштів та очікуваних надходжень від дебіторів
> 0.5
(0.7-0.8)
Коефіцієнт загальної ліквідності
В якій мірі поточні активи покривають поточні зобов”язання
2-2.5
Коефіцієнт ліквідності запасів
Показує
наскільки матеріальні цінності покривають поточні зобов”язання
-
Коефіцієнт ліквідності коштів у розрахун
ках
Показує наскільки надходження від кредиторів покривають поточні зобов’язання
-
Коефіцієнт співвідно
шення кредитор
ської і дебітор
ської заборгова
ності
Який розмір кредиторської заборгованості припадає на 1 грн. дебіторської заборгованості
-
Коефіцієнт мобільнос
ті активів
Частка оборотних активів у активах підприємства
>0.5
Коефіцієнт співвідно
шення активів
Співвідношення між оборотними та необоротними активами
>1
* - до 1-го року
** - більше 1го року
Лекція 7. Аналіз фінансової стійкості та ділової активності підприємства
1. Сутність фінансової стійкості. Типи фінансової стійкості
2. Узагальнюючи показники фінансової стійкості.
3. Коефіцієнти фінансової стійкості.
4. Показники ділової активності.
-1-
Фінансова стійкість - це такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство здатне забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також покрити затрати на своє розширення і оновлення.
Розрізняють чотири типи фінансової стійкості.
абсолютна стійкість — цей тип фінансової ситуації зустрічається рідко та вказує, що для забезпечення запасів достатньо власного оборотного капіталу; платоспроможність підприємства гарантовано;
нормальна стійкість — для забезпечення...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора