Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Оцінка фінансового стану підприємства на прикладі КП
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Фінансовий аналіз
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра фінансів і економіки природокористування
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Фінансовий аналіз»
на тему:
«Оцінка фінансового стану підприємства на прикладі КП «Здолбунівкомуненергія»
ЗМІСТ
Вступ …………………………………………………………………………….3
Розділ І. Теоретичні аспекти здійснення аналізу фінансового стану
підприємства ……………………………………………………………………4
Сутність та зміст аналізу фінансового стану підприємства ………….4
Інформаційне забезпечення фінансового аналізу …………………….16
Економіко – організаційна характеристика КП «Здолбунівкомуненергія»………………………………………………..19
Розділ ІІ. Аналіз фінансового стану на прикладі КП «Здолбунівкомуненергія»………………………………………………………22
Структурно – динамічний аналіз майна КП «Здолбунівкомуненергія» за 2008 – 2010 рр. ………………………………………………………...22
Структурно – динамічний аналіз джерел формування фінансових ресурсів КП «Здолбунівкомуненергія»…………………………………28
Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства………………..34
Аналіз показників фінансової стійкості КП «Здолбунівкомуненергія»………………………………………………..39
Аналіз показників ділової активності КП «Здолбунівкомуненергія»………………………………………………..42
Прогнозний аналіз фінансового стану КП «Здолбунівкомуненергія» на 2011 рік ………………………………………………………………...44
Розділ ІІІ. Шляхи покращення фінансового стану КП «Здолбунівкомуненергія»……………………………………………………….46
3.1. Діагностика можливого банкрутства КП «Здолбунівкомуненергія» ……46
3.2. Шляхи покращення фінансового стану КП «Здолбунівкомуненергія»….49
Висновки …………………………………………………………………………52
Список використаної літератури ……………………………………………….56
Додатки …………………………………………………………………………..60
ВСТУП
Фінансовий аналіз у ринковій економіці є однією з найважливіших функцій управління. Він дозволяє визначити конкурентоспроможність суб’єкта господарювання , тобто його фінансову стабільність, платоспроможність і кредитоспроможність, характеризує ступінь використання фінансових ресурсів і капіталу.
Актуальність теми дослідження фінансового стану підприємства полягає в значенні інформація, яка отримується в процесі аналізу. У цій інформації зацікавлене широке коло участиків економіки, які на основі здійсненого аналізу приймають ті чи інші важливі рішення. Тому отримання навичок здійснення правильного аналізу фінансового стану підприємства, здатність знаходити резерви підвищення ефективності і формують актуальність діної роботи.
Метою курсвої роботи є оцінка фінансового стану й виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування господарюючого суб’єкта за допомогою раціональної фінансової політики.
У ході виконання курсової роботи необхідно вирішити такі завдання:
- дослідити теоретичну основу фінансового аналізу підприємства;
- вивчити послідовність здійснення аналізу фінансового стану підприємства;
- здійснити аналіз фінансового стану діючого підприємства;
- на основі аналізу зробити висновки та запропонувати шляхи покращення ефективності діяльності підприємства.
Обєктом аналізу обрано комунальне підприємство «Здолбунівкомуненергія», яке знаходиться в місті Здолбунові за одресою вул. Шкільна 40а. Інформаційною базою для аналізу виступає баланс та звіт про фінансові результати ща 2008 – 2010 роки.
Курсова робота складається з 3 розділік, що викладені на 47 сторінках, вступу, висновків, списку використаної літератури та додатків.
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
Сутність та зміст аналізу фінансового стану підприємства
За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.
Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.
Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності [20, c. 59].
Оцінювання фінансового стану підприємства становить інтерес для широкого кола суб’єктів ринку:
· підприємства, яке хоче знати неупереджену думку про свою діяльність і розробити заходи щодо її поліпшення;
· інвесторів, заінтересованих в ефективності та прийнятній ризиковості інвестування своїх коштів;
· кредиторів і постачальників, які бажають впевнитись у платоспроможності підприємства;
· партнерів по бізнесу, які прагнуть встановити з підприємством стабільні й надійні ділові відносини (постачальники, споживачі, транспортувальники, страхові компанії та ін.);
· сторонніх щодо підприємства структур (так, Державна податкова адміністрація бажає впевнитись у спроможності підприємства сплачувати податки, профспілки — у стабільності зайнятості працівників і здатності своєчасно виплачувати заробітну плату, благодійні організації — у потенційній спроможності підприємства допомагати) [21, с. 3].
Фінансовий стан підприємства – найважливіший критерій ділової активності й надійності підприємства, що визначає його конкурентоспроможність і потенціал в ефективній реалізації економічних інтересів усіх учасників господарської діяльності. Воно характеризується розміщенням і використанням коштів (активів) і джерел їхнього формування (власного капіталу і зобов’язань, тобто пасивів)[34, с. 7].
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.
Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.
Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.
Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.
Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.
У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.
Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.
Можна назвати шість основних прийомів аналізу:
1) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;
2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;
3) трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);
4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;
5) порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.
6) факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.
Як у міжнародній, так і у вітчизняній практиці для аналізу фінансового стану застосовується система абсолютних і відносних показників (абсолютне і відносне відхилення), а також пов'язаних з ними низки фінансових коефіцієнтів, які відображають цілі та інтереси різних користувачів [16].
Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.
Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.
Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.
Показники та фактори незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.
Основними етапами внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є [43, c. 57]:
- аналіз майна (капіталу) підприємства;
- аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;
- оцінка ділової активності підприємства;
- аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;
- аналіз кредитоспроможності підприємства;
- оцінка використання майна та вкладеного капіталу;
- аналіз власних фінансових ресурсів;
- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;
- аналіз самоокупності підприємства.
Оцінка змін, що відбулися в складі та структурі майна підприємства є важливим етапом у характеристиці фінансового стану підприємства.
Стабільність майнового стану підприємства залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни. Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства.
Основні напрямки оцінки майнового стану підприємства полягають у наступному: за даними балансу визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу - валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату [26, с.289]. Далі визначається відхилення за кожним видом майна і джерел його утворення порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду.
Для вивчення структурних змін необхідно додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури майна і джерел його утворення, що надасть можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти.
Далі вивчають співвідношення динаміки оборотних і необоротних активів, а також показники мобільності всього майна підприємства та оборотних коштів:
а) якщо оборотні кошти збільшилися, а необоротні активи зменшилися, це означає, що на підприємстві спостерігається тенденція прискорення оборотності всього майна підприємства. Результатом може бути вивільнення частини коштів і короткострокових вкладень (якщо відсоток за цими статтями зріс);
б) для характеристики майна розраховується коефіцієнт мобільності майна: відношення вартості оборотних активів до вартості всього майна;
в) коефіцієнт мобільності оборотних активів розраховується як відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів.
Відомо, що фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлюється його операційною діяльністю. Тому, при оцінці фінансового стану підприємства, необхідно оцінити його виробничий потенціал.
До виробничого потенціалу відносять:
- основні засоби;
- виробничі запаси;
- незавершене виробництво;
- витрати майбутніх періодів.
Ці статті складаються з реальних активів, що характеризують виробничу потужність підприємства.
Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники:
- наявність, динаміка і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;
- наявність, динаміка і питома вага основних засобів у реальній вартості майна;
- коефіцієнт зносу основних засобів;
- середня норма амортизації;
- наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень і їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.
Збільшення виробничих активів на кінець року і більша питома вага цих активів у загальній сумі коштів підприємства свідчитиме, як правило, про підвищення виробничих можливостей.
На основі аналізу структури оборотних коштів вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних коштів у цілому, а після цього - в розрізі окремих статей.
Причинами зміни оборотних коштів можуть бути:
- прибуток (після сплати податків);
- амортизаційні відрахування;
- приріст власних засобів;
- збільшення заборгованості за кредитами й позиками;
- збільшення зобов'язань з кредиторської заборгованості.
Причини зменшення оборотних коштів:
- витрати за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства;
- капітальні вкладення;
- довгострокові фінансові вкладення;
- зменшення кредиторської заборгованості.
Необхідно також порівняти за даними балансу розмір зміни іммобілізованих активів (необоротні активи) з оборотними коштами. Якщо темп приросту оборотних коштів вищий, ніж необоротних іммобілізованих коштів, це означає, що на підприємстві існує тенденція прискорення оборотності всієї сукупності коштів підприємства.
Надходження, набуття, створення майна підприємства здійснюється за власні та позичені кошти, співвідношення яких розкриває його фінансовий стан.
Розрахувавши наявність власних оборотних коштів, слід проаналізувати власний і позичений капітал у розрізі окремих статей, установити причини збільшення чи зменшення короткострокових позик, кредиторської заборгованості.
Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.
Особливу увагу в процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяють статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги", яка має найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість включається в валюту балансу за чистою реалізаційною вартістю, тобто як сума дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів.
Майновий стан підприємства характеризують такі показники, як:
- вартість та структура майна, що має підприємство у своєму розпорядженні (господарські засоби);
- коефіцієнт зносу основних засобів;
- коефіцієнт оновлення основних засобів;
- коефіцієнт вибуття основних засобів.
Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує їх зношеність і визначається як співвідношення суми їх зносу до первісної вартості.
Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує показує частку нових основних засобів в загальній їх структурі.
Коефіцієнт вибуття основних засобів характеризує рівень інтенсивності їх вибуття зі сфери виробництва, показує частку вибулих основних засобів до їх загальної первісної вартості.
Сума господарських засобів, що має підприємство у своєму розпорядженні, дає загальну вартісну оцінку активів, що перебувають на балансі підприємства. Для більш глибокого аналізу вартісного стану активів дається оцінка змінам, що відбулися в складі господарських засобів в напрямку співвідношення оборотних і необоротних активів, динаміки виробничих запасів, незавершеного виробництва, основних засобів, витрат майбутніх періодів.
Збільшення питомої ваги необоротних активів в загальній вартості господарських засобів може вказувати на заморожування капіталу в основних засобах або на його втрату у зв'язку із фізичним і моральним зносом, що в кінцевому результаті підвищує ризик неліквідності підприємства. Зміна структури активів підприємства в напрямку збільшення частки оборотних активів може вказувати на створення надлишкових виробничих запасів.
Кожне підприємство для забезпечення нормального процесу виробництва повинно мати відповідну суму оборотних активів. Розмір цих активів на конкретному підприємстві пов'язаний як з обсягом виробництва, так і з структурою. Тому при проведенні внутрішнього аналізу стану оборотних активів важливо зробити аналіз їх структури за категоріями ризику при їх ліквідності.
Фінансовий стан підприємства значною мірою також залежить від стану грошових коштів. Збільшення грошових коштів, як правило, свідчить про зміцнення фінансового стану підприємства. Проте якщо значні залишки грошових коштів тривалий час не використовується, то це свідчить про неефективне їх використання.
Результати оцінки майнового стану дадуть змогу визначити ступень ефективності використання майна підприємства, проаналізувати процес оновлення основних засобів та устаткування, а також виявити потенційні можливості підвищення ефективності використання майна підприємства.
В умовах ринкових відносин питанню платоспроможності суб'єктів господарської діяльності приділяється особлива увага.
Показником платоспроможності підприємства на визначену дату є відсутність прострочених боргів банку, бюджету, постачальникам, робітникам та службовцям. Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів.
Ліквідність - термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти.
Ліквідність підприємства - це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.
Ліквідність балансу - це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань.
Мошенський С. З. та Олійник О. В. відмітили: „Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками платоспроможності та ліквідності”[31, с. 438 ].
Отже, ліквідність підприємства полягає в тому, як швидко воно може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити заборгованість перед постачальниками і банком щодо повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами із сплати податків та платежів, перед працівниками з виплати заробітної плати тощо.
Ліквідність підприємства оцінюється відношенням величини його високоліквідних активів, а саме чистої реалізованої вартості грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, дебіторської заборгованості за розрахунками та іншої поточної дебіторської заборгованості до короткострокової заборгованості.
Ліквідність же балансу визначається рівнем покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу [30].
Аналіз ліквідності доповнюється оцінкою платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. Проте слід зазначити, що ліквідність підприємства зовсім не тотожна його платоспроможності. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан як задовільний, однак, по суті, ця оцінка буде помилковою, якщо в поточних активах значну питому вагу матимуть неліквідні активи й короткострокова дебіторська заборгованість [37].
Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні. Нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів з оплати товарів, сплати платежів у бюджет, позабюджетні фонди, тощо у зв'язку з перевищенням зобов'язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність або неспроможність.
Підприємство визнається неплатоспроможним у разі виявлення незадовільної структури балансу.
Незадовільна структура балансу - це такий стан майна і зобов'язань боржника, коли не може бути забезпечене виконання зобов'язань перед кредиторами через недостатній рівень ліквідності майна [30].
Ознаками платоспроможності є:
- наявність грошей у касі, на поточних рахунках;
- відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
Однак наявність тільки незначних залишків грошей на поточних рахунках не означає неплатоспроможності підприємства, бо кошти на поточні рахунки можуть надійти протягом кількох днів. Загалом, можна сказати, що головне завдання фінансового менеджера підприємства виявляється в тому, щоб на розрахунковому рахунку та в касі грошей було не менше (але й не більше), ніж потрібно для виконання поточних платежів, а решта їх має бути вкладена в матеріальні та інші ліквідні активи. Досягненню такого стану, крім усього іншого, сприяє грамотне складання платіжних календарів.
Наявність різних показників ліквідності пояснюється різними інтересами споживачів аналітичної інформації:
- коефіцієнт абсолютної ліквідності є важливим для постачальників сировини і матеріалів;
- коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків;
- коефіцієнт поточної ліквідності - для покупців і власників акцій та облігацій підприємства.
Залежно від того, якими платіжними коштами підприємство може погасити свої зобов'язання, розраховують кілька показників ліквідності [22].
Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої і комерційної діяльності. Разом з цим надійний фінансовий стан,а отже і його ліквідність та платоспроможність залежить також від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому в умовах ринкової економіки доцільно здійснювати не тільки оцінку активів і пасивів балансу, а також і поглиблений щоденний аналіз стану і використання господарських засобів. Інформаційною базою для такого аналізу є дані управлінського обліку.
Однією з найважливіших характеристик фінансового стану будь-якого підприємства є його фінансова стійкість. Вона пов'язана із ступенем залежності від кредиторів і інвесторів та характеризується співвідношенням власних і позикових коштів, тобто під фінансовою стійкістю підприємства розуміють забезпечення запасів і витрат джерелами коштів для їх формування.
Фінансова стійкість підприємства - це таке його становище, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Визначається фінансова стійкість відношенням вартості матеріальних оборотних активів (запасів та витрат) до величини власних та позикових джерел коштів для їх формування [37, с. 283].
Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результативна категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви.
Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинно призвести до зміни обраної ним стратегії.
Стійкість фінансового стану підприємства оцінюється щодо власних і позикових коштів, за темпами накопичення власних коштів у результаті поточної фінансової діяльності, достатнім забезпеченням матеріальних оборотних активів власними джерелами.
Фінансова стійкість підприємства характеризується системою фінансових коефіцієнтів, які розраховуються як відношення абсолютних показників активу і пасиву балансу. Порівняння цих коефіцієнтів з базисними величинами (середньогалузевими, показниками фінансово стійкіших підприємств, оптимально розрахованими) дає можливість встановити рівень фінансової стійкості аналізованого підприємства.
Основними показниками, які характеризують фінансову стійкість підприємства, його незалежність від позикових коштів є коефіцієнти: автономії, забезпеченості власними коштами, фінансової залежності, відношення позикових і власних коштів, маневреності робочого та власного капіталу.
Жодний фінансовий аналіз не вважається повним, якщо не охоплює всіх сфер діяльності підприємства і складається лише з цифр. Якісний аналіз має передувати кількісному, оскільки за його допомогою можна встановити найактуальніші для підприємства проблеми щодо показників його виробничої діяльності. Необхідно враховувати істотний вплив зовнішніх чинників: зміни рівня цін на матеріально-технічні ресурси, зокрема на енергоносії; зміни ставок процентів; зміни в податковому законодавстві тощо. Важливо визначити місце підприємства в галузі, його конкурентоспроможність. У процесі аналізу слід ураховувати специфіку галузі, форму власності, розміри підприємства.
За результатами аналізу розроблюють заходи поліпшення фінансового стану підприємства [21, с. 6].
Інформаційне забезпечення фінансового аналізу
Інформаційною базою для проведення аналізу фінансового становища підприємства є є бухгалтерська звітність. У звітність включені всі види поточного обліку: фінансовий облік, статистичний й оперативний.
Фінансова звітність складається з декількох звітних документів, що утворюють єдине ціле:
бухгалтерський баланс (Форма 1);
звіт про фінансові результати (Форма 2);
звіт про рух капіталу (Форма 3);
звіт про рух коштів [34, с. 24].
Баланс являє собою документ, що містить інформацію про активи підприємства й джерелах їхнього формування (пасивах) на визначену дату. Активи підприємства відповідно до П(З)БО №2 визначаються як ресурси, кон-трольовані підприємством внаслідок минулих подій, використання яких, як очікується, забезпечить певні економічні вигоди в майбутньому. Тобто, актив балансу містить відомості про розміщення капіталу. Активи підприємства залеж-но від характеру й тривалості їхнього використання в процесі господарювання згруповані в три розділи: необоротні активи, оборотні активи й витрати майбутніх періодів. У пасиві балансу приводиться сума джерел фінансових ресурсів підприємства, які групуються в п'ятьох розділах: власний капітал, забезпечення майбутніх витрат і платежів, довгострокові зобов'язання, поточні зобов'язання, доходи май-бутніх періодів. Розглянемо зміст розділів і статей балансу більш докладно.
Форма №2 “Звіт про фінансові результати” містить інформацію про доходи, витрати, прибутки й збитки підприємства за звітний період. Ця форма звітності дає можливість окремо визначати фінансовий результат від операційної й іншої діяльності підприємства (фінансової й інвестиційної), що становить фінансовий результат від звичайної діяльності до оподатковування. Окремо виділені надзвичайні доходи й витрати, що дає можливість оцінити результати звичайної діяльності підприємства.
Наступним з найбільш використовуваних звітів є — звіт про рух грошових коштів. Це інформаційно-насичений документ, що містить інформацію про надходження і відтік коштів підприємства, за звітний рік і попередній йому рік.
Форма №4 «Звіт про власний капітал» містить інформацію про джерела формування й напрямки використання елементів власного капіталу. Зокрема, приводяться результати корегування внаслідок зміни облікової політики й ви-правлення помилок, результати переоцінки активів, напрямки розподілу прибутку, суми внесків учасників і витягнутого капіталу [24].
Сучасні технології фінансового аналізу потребують суттєвого розширення інформаційної бази. Окрім стандартних форм фінансової та статистичної звітності, використовуються позаоблікові зовнішні щодо підприємства джерела інформації, що характеризують стан зовнішнього економічного середовища: ринків товарів і послуг (періодичні видання прайс-листів), внутрішнього та міжнародного фінансових ринків, систем оподаткування тощо. Створюються комплексні автоматизовані інформаційні системи комерційної інформації з регулярним оновленням даних, використовуються можливості сучасного інформаційного забезпечення, що їх надає Internet.
Мета складання фінансової звітності — надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень [21].
Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:
· щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;
· участі в капіталі підприємства;
· оцінювання якості управління;
· оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
· забезпеченості зобов’язань підприємства;
· визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
· регулювання діяльності підприємства;
· прийняття інших рішень.
Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які неможуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб [21, с. 9].
Незважаючи на виняткову важливість фінансового аналізу на основі відносних показників (коефіцієнтів), оцінка діяльності за даними фінансової звітності відбиває минулі дані і показує тогочасний стан справ. Екстраполяція тенденцій у майбутнє пов’язана з великими труднощами і потребує високого професіоналізму.
1.3. Економіко-організаційна характеристика
КП «ЗДОЛБУНІВКОМУНЕНЕРГІЯ»
Комунальне підприємство «Здолбунівкомуненергія» засноване на власності територіальної громади міста Здолбунова, відповідно до рішення Здолбунівської міської ради № 1187 від 26.04.2005 р. Засновником та власником підприємства є Здолбунівстка міська рада Рівненської області.
КП «Здолбунівкомуненергія» є юридичною особою і здійснює свою діяльність згідно статуту та чинного законодавства України, має самостійний рахунок в банку, самостійний баланс, печатку та штамп зі своїм найменуванням, проводить свою діяльність на принципах госпрозрахунку.
Комунальне підприємство «Здолбунівкомуненергія» розташоване у м. Здолбунові Рівненської області по вул. Шкільній 40А.
Головною метою діяльності даного підприємства є задоволення суспільних потреб в теплопостачанні на базі одержаних прибутків соціальних та економічних інтересів трудового колективу та засновників.
Можна виділити такі основні види діяльності КП «Здолбунівкомуненергія»:
- теплопостачання теплової енергії суб’єктам відносин в сфері теплопостачання;
- видача технічних умов на опалення, гаряче водопостачання, вентиляцію та паропостачання об’єктів, які підключаються до об’єктів у сфері теплопостачання; видача технічних умов на повне або часткове відключення від об’єктів у сфері теплопостачання, а також на проектування, будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт джерел теплових, когенераційних установок, магістральних і місцевих теплових мереж, систем автономного, децентралізованого і помірного централізованого теплопостачання на різних видах палива;
- розробка та погодження схем теплопостачання міст та селищ міського типу;
- проведення навчання та атестація працівників, які забезпечують технологічні процеси у сфері теплопостачання;
- виконання проектних робіт по будівництву, реконструкції, капітальному ремонту котелень, теплових мереж, внутрішньо будинкових споруд систем теплопостачання, вузлів обліку та інших споруд;
- земляні роботи, що виконуються на глибині понад 2 метри або в зоні розташування підземних комунікацій;
- виконання робіт в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, бункерах, камерах, колекторах, замкнутому просторі;
- експлуатація трубопроводів пари та гарячої води з робочим тиском пари понад 0,07 МПа і температурою води вище 115°С;
- експлуатація парових і водонагрівних котлів;
- обстеження, ремонт та чищення димарів, вентиляційних каналів і дахів будинків та споруд, чищення повітропроводів та ін.
Окрім адміністративної будівлі в структурі підприємства є 7 котелень та ряд допоміжних споруд.
Станом на 01.01.10 р. в структурі КП «Здолбунівкомуненергія» 6 котелень, які знаходяться за адресами:
котельня по вул. Шкільній, 40б;
котельня по вул. Фабричній, 1;
котельня по вул. Заводській, 2;
котельня по вул. Шкільній, 40;
котельня по вул. 8-го Березня, 40;
котельня по вул. Данила Галицького,16 (котельня д\с «Садочок»)
котельня по вул. Заводській, 11 (котельня АТП).
Всі котельні підприємства КП «Здолбунівкомуенергія» для зручності в плані зручності управління виробничими процесами об’єднані в 4 дільниці:
дільниця №1 – котельні по вул. Шкільна, 40А та 8 – го Березня, 40;
дільниця №2 – котельня по вул. Фабрична, 1;
дільниця № 3 – котельня по вул. Заводська, 2;
дільниця №4 – котельні по вул. Шкільній, 40 та Данила Галицького,16.
Зокрема котельню по вул. Данила Галицького, 16 було прийнято на баланс в жовтні 2006 року, а на початку 2007 року котельню АТП по вул. Заводська, 11.
Більшість котелень підприємства обладнанні котлами марки ТВГ 8М. На різних котельнях їх різна кількість, виходячи з технічно і економічно обґрунтованої потреби. Приміром, на котельні за адресою Шкільна, 40 А працює 3 котли цієї марки. Котел марки ТВГ (теплофікаційний водогрійний газовий) належить до неуніфіційованих стальних водогрійних котлів. Має тепловиробництво близько 10 МВт (8,3 Гкал). Котел зварений, секційний, призначений для спалювання лише газу та отримання води не вище 150°С.
На інших же котельнях встановлені котли типу НІІСТУ – 105. Їх використання покликане їм призначення – опалення невеликих будівель або груп будівель. Приміром, котли такої марки стоять на котельні, що забезпечує тепловою енергією Будинок – інтернат для людей похилого віку.
Котли типу НІІСТУ – секційні, з внутрішньою топкою верхнього горіння для відводу димових газів. Площа поверхні нагріву змінюється в залежності від кількості середніх від 0,54 до 0,99 м2.
Більшість зазначених котельних установок давно вичерпали свій ресурсний і технічний потенціал. Відповідно, їхній ККД є надто низьким для подальшого економічно – ефективного використання та експлуатації. За таких умов саме цей факт і є однією з головних причин зростаючої собівартості продукції підприємства, а також понаднормових витрат матеріальних, паливних та інших ресурсів.
РОЗДІЛ ІІ.
АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ НА ПРИКЛАДІ КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗДОЛБУНІВКОМУНЕНЕРГІЯ»
2.1. Структурно – динамічний аналіз майна КП «Здолбунівкомуненергія» за 2008 – 2010 рр.
Аналіз динаміки та структури майна підприємства
Аналіз майна підприємства розпочинається з структурного аналізу активу балансу, підприємства, визначення динаміки основних його показників.
Активи підприємства - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому [3].
Для характеристики наявності, складу, структур майна та змін, що відбулися в ньому протягом аналізованого періоду, за даними балансу складемо аналітичну таблицю (табл. 2.1.).
Таблиця 2.1.
Аналіз динаміки та структури майна КП «ЗДОЛБУНІВКОМУНЕНЕРГІЯ» за 2008 – 2010 роки
Показники
2008 рік
2009 рік
2010 рік
Відхилення, тис. грн.
Темп росту, %
∑, тис. грн.
ПВ, %
∑, тис. грн.
ПВ, %
∑, тис. грн.
ПВ, %
09/08
10/09
09/08
10/09
Майно разом
7890
100
9077
100
9843
100
1187
766
115,04
108,44
Необоротні активи
5140
65,15
4954
54,58
5244
53,28
-186
290
96,38
105,85
Оборотні активи
2750
34,85
4123
45,42
4599
46,72
1373
476
149,93
111,54
в т.ч.:
- запаси
147
1,86
138
1,52
158
1,61
-9
20
93,88
114,49
- дебіторська заборгованість
2566
32,52
3651
40,22
4224
42,91
1085
573
142,28
115,69
- грошові кошти та їх еквіваленти
34
0,43
333
3,67
210
2,13
299
-123
979,41
63,06
Аналіз динаміки та складу майна підприємства за 2008 – 2010 роки показав стійку динаміку до збільшення суми майна підприємства протягом аналізованого періоду. Так, у 2009р. загальна сума майна підприємства збільшилсь порівняно з попереднім на 1178 тис. грн. або на 15% і становила 9077 тис. грн. порівняно з 7890 тис. грн.. у 2008р.
Протягом аналізованого пероду спостерігається коливання сум необоротних активів підприємства: Так, у 2009р. спостерігається їх зменшення на 186 тис. грн. або на 3,62%. У 2010 році порівняно з 2009 відбувається збільшення суми необоротних активів на 290 тис. грн. (темп росту 105,85%).
Дані таблиці показують тенденцію до зростання сум оборотних активів. У 2009 р. порівняно з попереднім періодом оборотні активи зросли на 1373 тис. грн., приріст становить 50%. У 2010 році порівняно з 2009 роком сума оборотніх активів зросла на 476 тис. грн. або на 11,54%.
На протязі трьох років склалася тенденція до зменшення питомої ваги необоротних активів у загальній сумі майна: 65,15%, 54,58% та 53,28% відповідно. Як наслідок, питама вага оборотніх активів збільшується: 34,85% у 2008 р., 45,42% у 2009р. та 46,73% у 2010 році. Таким чином відбувається перерозподіл коштів підприємства у бік їх більш мобільної частини. Така структура активів свідчить про можливість зростання оборотності майна підприємства.
Аналіз складу і структури необоротних активів
Необоротними активами є ресурси підприємства термін використання яких більше року або протягом операційного циклу, якщо він більше року. Необоротні активи включають нематеріальні активи (патенти, авторські права, ), основні засоби (майно, будинки, устаткування), капіталовкладення (незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції).
Структурний аналіз необоротніх активів дозволяє визначити склад необоротніх активів підприємства та визначити питому вагу та динаміку кожного елемента.
Таблиця 2.2
Аналіз складу та структури необоротних активів
КП «Здолбунівкомуненергія»
Показники
2008 рік
2009 рік
2010 рік
Відхилення, тис. грн.
Темп росту, %
∑, тис. грн.
ПВ, %
∑, тис. грн.
ПВ, %
∑, тис. грн.
ПВ, %
09/08
10/09
09/08
10/09
Необоротні активи, всього
5140
100
4954
100
5244
100
-186
290
96,38
105,85
Нематеріальні активи
3
0,06
2
0,04
4
0,08
-1
2
66,67
200
Незавершене будівництво
335
6,52
338
6,82
345
6,58
3
7
100,89
102,07
Основні засоби
4802
93,42
4614
93,14
4895
93,34
-188
281
96,08
106,09
Як видно з таблиці, суми необоротніх коштів протягом 2008 –...
Коментарі
Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, увійдіть
або зареєструйтесь.
30-10-2012 20:30:24
нема додаткыв
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора