Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
з дисципліни "Статистика
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Статистика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра фінансів і економіки природокористування
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни „Статистика”
Варіант 15 (9,22,4,10,2,9)
ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………………………..…..…3
Теоретична частина
1.1 Статистика національних рахунків України…………….…………………………...4
1.2 Статистика зв’язку України……………………………………………………...….15
Практична частина
Завдання 1………………………………………………………………………….25
Завдання 2………………………………………………………………………….29
2.3 Завдання 3…………………………………………………………….………….....32
2.4 Завдання 4…………………………………………………………….…………….34
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………….………..……..……39
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………………………41
Вступ
Вивчення статистики окремих структур та статистики в цілому є надзвичайно необхідним для повноцінного та ефективного функціонування не лише економіки, але й всіх сфер суспільства.
В сучасному розумінні термін статистика має декілька значень. Перш за все, це дані про масові процеси та явища, які відбуваються в суспільно-економічному житті країни. Також це є діяльність системи статистичних органів, установ, організацій щодо збирання , обробки даних, які характеризують масові соціально-економічні явища і процеси. А також статистика є наукою,яка має свій предмет і метод.
Метою даної дисципліни є оволодіння основою статистичного вимірювання, методами узагальнення і аналізу інформації про соціально-економічні явища і процеси про закономірності суспільного життя. Статистика вчить, як , підпорядковуючись меті дослідження зібрати, обробити та проаналізувати інформацію, виявити та оцінити закономірності формування, розвитку та взаємодії складних за своєю природою соціально-економічних явищ.
Метою моєї ж курсової роботи є закріплення теоретичних і практичних знань, набутих протягом даного курсу. Також варто зауважити, що при цьому завданнями даної роботи є:
набути вміння оцінювати ряди динаміки;
навчитися застосовувати індексний метод до аналізу статистичних даних;
На мою думку, питання, які висвітлені в моїй курсовій роботі є в певній мірі важливими і актуальними в наш час. Адже система національних рахунків відображає сукупність взаємопов'язаних статистичних показників виробництва, доходу, капіталу, фінансів, які окреслюють стан економічної діяльності окремих підприємств і держави. Ці показники характеризують тенденції розвитку галузей народного господарства в сучасних умовах і на їх основі дозволяють складати прогнози на перспективу. Система національних рахунків дозволяє як визначити особливості і динаміку первинних доходів, таких як оплата праці, прибуток, амортизаційні відрахування, непрямі податки, так і досліджувати кінцеві витрати, спрямовані на споживання населення, витрати державних підприємств і комерційних організацій, а також передбачати обсяги нагромадження та обсяги чистого експорту. Мобільні телефони, портативні комп’ютери, електронна пошта та інтернет З кожним днем все більше входять у наше життя.
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1.Статистика національних рахунків України
Становлення системи національних рахунків в Україні
Розвиток системи національних рахунків в Україні розпочався у 1991 році, коли Уряд взяв курс на впровадження ринкової економіки, а в 1992 році Кабінет Міністрів України прийняв по станову "Про впровадження системи національних рахунків" (№727 від 28.12.1992р.). Особливого значення для розвитку системи національних рахунків мало введення в дію Закону України "Про державну статистику". В цьому Законі відзначена важливість і необхідність впровадження в практику статистичної роботи системи міжнародних статистичних показників.
Наступним етапом розвитку системи національних рахунків було накопичення досвіду ринкових перетворень в Україні. Так, у 1993 році була розроблена Концепція побудови національної статистики України та державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України (№326 від 04.05.1993р.).
Переважна більшість держав світу з ринковою економікою застосовують міжнародні статистичні показники, розроблені відповідно до методології системи національних рахунків для міжнародного зіставлення результатів діяльності своєї країни з макроекономічними показниками інших країн. Наприкінці минулого століття в більшості країн світу була впроваджена третя версія системи національних рахунків, яка врахувала успіхи статистичної науки у розробці об'єктивних показників статистичного відображення розвитку економічної діяльності окремої країни. Ця версія була підготовлена спеціалістами Організації Об'єднаних Націй, Міжнародного валютного фонду, Організації економічного співробітництва та розвитку, Світового банку та Євростату у 1993 році. Система національних рахунків побудова на на основі єдиних методологічних принципів обліку, накопичення статистичних даних та проведення порівняльного аналізу економічного розвитку країн [5, c. 53].
Запроваджена в Україні система національних рахунків базується не тільки на відображенні матеріальних виробничих витрат, а й нематеріальних послуг, що здійснюються як для окремих споживачів, так і для держави в цілому за окремими галузями економіки: транспорт, зв'язок, охорона здоров'я, освіта, наука, спорт, культура і мистецтво, оборона і безпека та інші. Таким чином, система національних рахунків значно ширше характеризує систему виробництва, що дає можливість методологічно правильно розраховувати виробництво валового внутрішнього продукту в цілому та в розрахунку на душу населення, зокрема. Саме цей показник є головним при визначенні економічного рівня держави.
Система національних рахунків відображає сукупність взаємопов'язаних статистичних показників виробництва, доходу, капіталу, фінансів, які окреслюють стан економічної діяльності окремих підприємств і держави. Ці показники характеризують тенденції розвитку галузей народного господарства в сучасних умовах і на їх основі дозволяють складати прогнози на перспективу. Такий методологічний підхід дає змогу аналізувати взаємозв'язки між окремими галузями на рівні держави та на міждержавному рівні. Система національних рахунків дозволяє як визначити особливості і динаміку первинних доходів, таких як оплата праці, прибуток, амортизаційні відрахування, непрямі податки, так і досліджувати кінцеві витрати, спрямовані на споживання населення, витрати державних підприємств і комерційних організацій, а також передбачати обсяги нагромадження та обсяги чистого експорту.
Система національних рахунків являє собою логічно послідовну, гармонійну і цілісну сукупність макроекономічних рахунків балансів активів і пасивів, а також таблиць. В її основі лежить ряд узгоджених на міжнародному рівні понять, визначень, класифікацій і правил обліку. Система національних рахунків дає можливість використовувати статистичні дані для цілей економічного аналізу, прийняття рішень і визначення стратегії політичного та економічного розвитку[5, c.110].
Методологія системи національних рахунків передбачає розрахунок основних макроекономічних показників у річному періоді з розбивкою поквартально, при цьому обсяг ВВП обчислюється такими взаємопов'язаними методами, як виробничий, метод формування доходів та метод кінцевого використання. Виробничий метод розрахунку ВВП найповніше забезпечений статистичною інформацією, тому цей метод є основним в Україні. Метод кінцевого використання - панівний метод у країнах ринкової економіки, а в Україні використовується для перевірки правильності розрахунку виробничим методом. Метод формування доходів, як і метод кінцевого використання ВВП, недостатньо забезпечений статистичною інформацією і є методично недосконалим, тому розраховується епізодично[.
Національні рахунки є системою взаємозв'язаних статистичних показників, що характеризують макроекономічні процеси і побудовані у вигляді визначеного набору рахунків і таблиць. Система національних рахунків характеризує діяльність всіх економічних одиниць від початку виробництва до кінцевого використання і створення різних видів нагромадження. Кожній стадії процесу розширення виробництва відповідає спеціальний рахунок або група рахунків.
Рахунок - це спеціальна таблиця, яка включає дві сукупності показників: показники ресурсів і показники їх використання. Рівність кожного рахунку досягається введенням балансуючої статті. Балансуючі статті використовуються для з'єднання рахунків у єдину систему. Кожний рахунок завершується балансовими таблицями, які характеризують наявність та зміну національного багатства за досліджуваний період. Система національних рахунків інформаційно і методологічно тісно пов'язана зі статистикою окремих галузей народного господарства, а також із статистикою фінансів.
Розвиток ринкових відносин обумовив потребу перегляду методології оцінки всіх видів діяльності, що знайшло відображення в Державній програмі переходу України на прийняту в міжнародній практиці систему обліку і статистики відповідно до вимог ринкової економіки. Міжнародна методологія грунтується на національному рахівництві - єдиній національній системі бухгалтерського обліку і статистики, яка охоплює всі види діяльності та орієнтована на побудову національних рахунків.
Система національних рахунків - це один із найбільш поширених у світі й досконалих методів вивчення економіки та результатів її діяльності.
В основу побудови системи національних рахунків покладено поняття економічної теорії, основними з яких є "виробництво", "споживання", "нагромадження". Найважливішою умовою побудови системи національних рахунків є чітке розмежування таких понять, як "споживання" і "валове нагромадження", "кінцеве" та "проміжне" споживання.
У процесі розробки СНР нерідко виникають певні труднощі, пов'язані з віднесенням деяких видів діяльності чи операцій до тієї чи іншої категорії. Для забезпечення однозначного розуміння категорій і понять слід керуватися вимогами Міжнародного стандарту СНР 1993 р., у якому сформульовані загальні принципи вирішення складних методологічних питань, узгоджених на міжнародному рівні. Використання стандартних класифікацій і визначень у системі національних рахунків забезпечує можливості отримувати порівнянну інформацію про економічну діяльність різних країн.
У системі національних рахунків розрізняють категорії внутрішньої та національної економіки. Для того щоб розрізнити ці категорії, використовують такі поняття: "економічна територія", "центр економічного інтересу", "резидент".
Під економічною розуміють територію, управління якою здій снює уряд держави, в межах якої громадяни, товарно-матеріальні та грошові кошти можуть вільно переміщуватися. До економічної те риторії країни також відносять територіальні води та континенталь ний шельф у міжнародних водах, на які країна має виняткове пра во, територіальні анклави за кордоном (території, на яких розміщені консульства, наукові бази та інші дипломатичні заклади), націо нальний повітряний простір.
Частину власної географічної території, яку використовують інші держави або міжнародні організації, до економічної території країни не відносять.
Інституційні одиниці мають центр економічних інтересів на еко номічні території, якщо вони володіють приміщеннями або землею на цій території, здійснюють або планують здійснювати економічні операції впродовж тривалого періоду часу (не менш як один рік).
Резиденти - це інституційні одиниці, які мають центр еко номічного інтересу на економічній території країни. До резидентів країни належать іноземні компанії, банки, що знаходяться впро довж тривалого періоду часу на території країни.
Співробітники іноземних посольств, іноземні студенти та іно земні військові, які обслуговують певні об'єкти на території даної країни, не вважаються резидентами.
Отже, під внутрішньою економікою розуміють діяльність рези дентів і нерезидентів на економічній території країни. Національна економіка - це діяльність резидентів незалежно від того, перебува ють вони на економічній території даної держави чи за її межами.
Серед основних понять системи національних рахунків чільне місце займає поняття "економічна операція". Економічна операція - це взаємодія між економічними суб'єктами, яка здійснюється за по годженням сторін (наприклад, акт купівлі-продажу товарів чи по слуг). Дії, які здійснюються однією економічною одиницею в одно сторонньому порядку без погодження з іншою одиницею, в СНР до економічних операцій не відносять.
СНР передбачено певні принципи й правила відображення еко номічних операцій, основними з яких є бухгалтерський принцип подвійного запису кожної операції та правила обліку операцій за на рахованими, а не за фактично одержаними сумами. Згідно із Міжна родним методологічним стандартом СНР 1993 р. результати еко номічних операцій - товари і послуги, які використовуються на кінцеве і проміжне (виробниче) споживання, а також на нагромадження, слід оцінювати у ринкових цінах кінцевого споживання, які включають всі податки на продукти, торговельні та транспортні націнки.
Валовий внутрішній продукт, який є вартістю кінцевих товарів і послуг, оцінюють у цінах кінцевого споживання, тобто за цінами, за якими розраховується покупець, включаючи всі торговельно-транспортні націнки та податки на продукти (ПДВ, акцизи ).
Ціни = Ціна + ПДВ + Торговельно -транспортні
кінцевого споживання виробника націнки.
Випуск товарів і послуг оцінюють у цінах виробника або основних цінах.
Ціна = Ціна - ПДВ - Торговельно - транспортні
виробника кінцевого споживання націнки.
Ціни виробника на відміну від цін кінцевого споживання не вклю чають податок на додану вартість та торговельно-транспортні націнки.
Основні ціни на відміну від цін виробника не включають ніяких податків на продукти, але включають субсидії на них.
Розраховують такі ціни за формулою
Основна = Ціна + Податки на продукти, які включені + Субсидії
ціна виробника в ціну виробника (за винятком ПД В) на продукти.
Групування і класифікація у системі національних рахунків
У системі національних рахунків показники всіх видів діяльності подані у вигляді групувань за галузями і секторами економіки. Групування за галузями здійснюють відповідно до рекомендацій Міжнародної стандартної класифікації галузей економіки. В Україні з метою гармонізації вітчизняних класифікацій із міжнародними класифікаційними стандартами розроблено свій класифікатор видів економічної діяльності, продуктів і послуг. Одиницею класифікації при групуванні господарських оди ниць за галузями є інституційні одиниці (самостійні підприємства або їхні підрозділи)[6, c.67].
Під галуззю розуміють сукупність закладів, тобто підприємств, які займаються одним видом виробничої діяльності.
Заклад - це економічна одиниця, в якій відбувається поєднання вихідних чинників виробництва і землі, праці, капіталу та підприємницьких здібностей.
Групування виробничих одиниць за інституційними секторами здійснюють з метою вивчення потоків доходів і видатків, фінансових активів і пасивів. У секторному групуванні класифікаційною одиницею є інституційна одиниця, яка займається господарською діяльністю, є юридичною особою, веде повний набір бухгалтерських рахунків, са мостійно приймає рішення і розпоряджається своїми матеріальними та фінансовими ресурсами. Серед інституційних одиниць винятком є до машні господарства, які, хоча й є господарюючими суб'єктами, не ве дуть рахунків, проте можуть розпоряджатися своїми ресурсами, від сво го імені володіти активами та приймати зобов'язання.
Залежно від типів економічної поведінки інституційні одиниці у СНР групують на такі шість секторів:
- нефінансові підприємства;
- фінансові установи;
- державні установи;
- некомерційні організації (громадські організації);
- домашні господарства;
- зовнішньоекономічні зв'язки (решта світу).
Нефінансові підприємства - це інституційні одиниці всіх форм власності, основним видом діяльності яких є виробництво товарів та нефінансових послуг для їх реалізації й одержання прибутку.
Фінансові установи - сектор економіки, який об'єднує інсти туційні одиниці, зайняті фінансовими операціями та страхуванням на комерційних умовах. До цього сектора включають діяльність ко мерційних кредитних установ, які здійснюють фінансове посеред ництво та допоміжну фінансову діяльність (випуск цінних паперів, надання кредитів підприємствам, домашнім господарствам, зберіган ня та розподіл фінансів). Страхові установи (державні та приватні компанії) провадять страхування майна підприємств та домашніх господарства і громадян від нещасних випадків.
До державних установ належать інституційні одиниці, основним завданням яких є надання позаринкових послуг, призначених для колективного споживання, а також перерозподіл національного доходу та багатства держави.
Державні установи - це заклади й організації державного управління, фінансів, регулювання та прогнозування економіки, науково-дослідної діяльності, оборони, захисту довкілля, додержання внутрішнього порядку. Всі вони фінансуються в основному з державного бюджету. До інституцій цього сектора відносять також галузі безплатного і пільгового обслуговування населення у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, соціального захисту, культури, мистецтва .
Некомерційні організації об'єднують інституційні одиниці, які обслуговують домашні господарства в галузі охорони здоров'я, освіти, науки, культури, мистецтва, релігії, відпочинку, соціального обслуговування, а також забезпечують колективні потреби політичних партій, профспілкових організацій, різних товариств, спортивних організацій. Всі ці інституції не фінансуються державою. Джерелами фінансування їх діяльності є добровільні внески та пожертвування домашніх господарств і прибутків від власності.
Домашні господарства об'єднують споживачів, а також підприємців, які займаються виробничою діяльністю у формі некорпоративних підприємств (особисті підсобні господарства, індивідуальна підприємницька діяльність без створення юридичної особи), їх і товари й послуги виробляються як для власного споживання, так і для реалізації. До сектора входять домашні господарства резидентів даної країни. Їхніми ресурсами є: трансфертні платежі (допомоги, і пенсії, стипендії), заробітна плата найманих працівників, підприємницький дохід, доходи від власності (відсотки від вкладів).
До сектора зовнішньоекономічних зв'язків входять інституційні одиниці - резиденти інших країн, діяльність яких пов'язана із операціями з вітчизняними інституційними одиницями - резидентами даної країни.
Рахунки дають узагальнену характеристику економічних зв'язків національної економіки з іншими державами світу.
Однією із найважливіших класифікацій, яку використовують у системі національних рахунків, є групування за економічними операціями.
Економічна операція - взаємодія між економічними суб'єктами, яка здійснюється за згодою сторін. Іншими словами, операція - це економічний потік, який являє собою взаємодію двох інституційних одиниць. Як правило, переважна більшість операцій передбачає наявність зустрічних потоків між учасниками, тобто одна сторона надає іншій товар, послу гу, працю чи актив, а натомість отримує відповідну компенсацію.
Поняття "потік" у СНР відображає обмін, передачу вартості. Пото ки викликають зміну обсягу, структури або вартості активів і зобо в'язань будь-якої інституційної одиниці.
Операції без компенсацій, тобто без зустрічного потоку товарів чи послуг, називають трансфертними.
Операції з товарами і послугами - це процес виробництва, обміну й використання товарів і послуг у галузях і секторах економіки держави. До них відносять операції з товарами та послугами, що вироблені в цей і в попередні періоди.
Операції з доходами - операції, пов'язані з процесом розподілу і пе рерозподілу доданої вартості вітчизняних господарських одиниць та за рубіжних виробників.
Фінансові операції - операції, які пов'язані з придбанням фінансо вих активів та прийняттям фінансових зобов'язань інституційними оди ницями в різних секторах економіки.
Показники системи національних рахунків і методи їх обчислення
Оцінку результатів економічної діяльності можна проводити на рівні окремого виробника, секто ра, галузі чи економіки в цілому.
Показники, за допомогою яких оцінюють результати еко номічної діяльності на рівні окремого виробника, називають мікро-економічними.
Показники, які використовують для оцінки економічної діяль ності сектора чи галузі економіки, відносять до мезоекономічних.
Показники, що характеризують результати функціонування національної економіки в цілому, належать до макроекономічних.
Для отримання цілісного уявлення про функціонування національної економіки застосовують систему порівнянних за мето дологією їх обчислення, взаємопов'язаних між собою показників, що характеризують результати економічної діяльності на мікро-, мезо- і макрорівнях економіки.
Система показників, побудованих на основі єдиних методологічних принципів, дає змогу порівняти результати діяльності окремих елементів економіки, визначити роль окремих виробників, галузей чи секторів у формуванні показників економіки країни в цілому.
У СНР показники наслідків економічної діяльності поділяють на показники валових та кінцевих (чистих) результатів.
Валові показники результатів економічної діяльності відрізняють ся від чистих на величину спожитого основного капіталу.
Особливе місце в СНР серед найбільш загальних показників результатів виробництва і відтворення займає випуск товарів і послуг.
Під випуском товарів і послуг розуміють вартість усіх вироблених за певний період товарів та наданих послуг закладами, інституційними одиницями, галузями, секторами економіки.
У практиці міжнародної статистики випуск товарів і послуг не відносять до оціночних показників економічної діяльності, оскільки на його величину впливає проміжне споживання - вартість спожитих у процесі виробництва товарів і послуг. Показник випуску товарів і послуг є основою для обчислення інших показників результатів еко номічної діяльності, в зв'язку із чим ступінь їх достовірності перебу ває у прямій залежності від достовірності цього показника.
Якщо від випуску товарів і послуг відняти проміжне споживан ня (за винятком споживання основного капіталу та спожитих у про цесі виробництва ринкових послуг), отримаємо валову додану вартість (ВДВ). Отже, у показнику валової доданої вартості не вра ховуються витрати минулої праці (спожиті в процесі виробництва предмети праці та послуги), пов'язані з виробництвом товарів і по слуг поточного року, проте враховується вартість спожитого в про цесі виробництва основного капіталу.
Оскільки показник доданої вартості використовують для вимірювання вартості, створеної в процесі виробництва за певний період, то з погляду теорії правильніше було б визначати її за вира хуванням споживання основного капіталу, яке відносять на витра ти виробництва.
Якщо від валової доданої вартості відняти вартість споживання основного капіталу, отримаємо чисту додану вартість (ЧДВ).
Частина валової доданої вартості, яка залишається у виробників після вирахування витрат, пов'язаних із оплатою праці найманих працівників і чистих податків на виробництво та імпорт, утворює ва ловий прибуток (ВІТ) інституцій мої одиниці, галузі, сектора економіки. Якщо від валового прибутку відняти споживання основного капіталу, отримаємо чистий прибуток (ЧП).
У корпоративних підприємствах домашніх господарств аналогічний показник називають змішаним доходом. Цей показник є елементом винагороди за неоплачувану роботу членів домашніх господарств.
Доходи від безпосередньої участі у виробництві та надання в ко ристування активів, що є власністю інституційних одиниць - рези дентів, характеризуються показниками сальдо первинних доходів (СПД).
Доходи інституційних одиниць від надання в користування фінансових і нефінансових невиробничих активів (землі, надр та інших природних активів, патентів, ліцензій тощо) являють собою доходи від власності.
Різниця між всіма первинними доходами (доходами від вироб ництва та від власності), одержаними та виплаченими інституційними одиницями - резидентами (сектором економіки), утворюють сальдо первинних доходів.
Якщо сальдо первинних доходів збільшити на величину одержа них поточних трансфертів та зменшити на величину доходів, пере даних як поточні трансферти, отримаємо кінцевий дохід, тобто дохід, яким інституційна одиниця (сектор) розпоряджається для кінцевого споживання й заощадження (РД).
Трансферт - це операція, що передбачає передачу однією інституційною одиницею іншій товару, цінних паперів, надання послуг без компенсації їх вартості.
Основним показником СНР є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує вартість вироблених резидентами країни за певний період часу кінцевих товарів і послуг. ВВП розраховую за ринковими цінами кінцевого споживання, тобто за цінами, опла чуваними покупцями, включаючи всі торговельно-транспортні націнки та податки на товари (ПДВ, акцизи тощо). Дані про ВВП використовують для характеристики результатів виробництва, рівня економічного розвитку, темпів економічного зростання, аналізу продуктивності праці в економіці .
Валовий національний дохід (ВНД) - це сума первинних доходів, одержаних резидентами держави за певний період часу. ВНД відрізняється від ВВП як за якісними, так і за кількісними ознаками. Що стосується характеристик, то різниця між ВВП і ВНД полягає в тому, що перший показник характеризує вартість кінцевих товарів і послуг (заново створену вартість), тоді як ВНД - потік первинних доходів, одержаних резидентами даної держави в результаті їх участі у створенні ВВП даної країни, а також ВВП в інших країнах.
За кількісними характеристиками ВНД відрізняється від ВВП на сальдо первинних доходів, що надійшли із-за кордону або передані за кордон. До первинних доходів у СНР відносять оплату праці, прибу ток, доходи від власності, а також податки на виробництво та імпорт. Первинні доходи, їло надходять із-за кордону або виплачені за кордон, як правило, включають оплату праці й такі доходи від власності, як відсотки та дивіденди, а також реінвестовані доходи від прямих за рубіжних інвестицій.
Валовий національний дохід суспільства (ВНДС) відрізняється від ВНД на сальдо поточних перерозподільних платежів (поточних трансфертів), переданих за кордон або одержаних із-за кордону. Трансферти можуть включати гуманітарну допомогу, подарунки рідним, одер жані із-за кордону, штрафи, пені, виплачені резидентам за кордоном. Отже, ВНДС охоплює всі доходи, одержані резидентами даної країни внаслідок первинного і вторинного розподілу доходів. ВНДС можна визначити як суму валових розподільних доходів усіх шести секторів економіки. ВНДС поділяють на видатки, пов'язані з кінцевим споживанням і національним заощадженням.
Кінцеве споживання включає витрати на кінцеве споживання домашніх господарств; державного управління, некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. Витрати державного управління і некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства, по суті збігаються з вартістю неринкових (безплатних) послуг, що надаються цими організаціями і установами.
Валове нагромадження - це накопичення основного капіталу, зміна запасів матеріальних оборотних засобів, а також придбання цінностей, ювелірних виробів і предметів антикваріату тощо.
Сальдо експорту та імпорту є важливим елементом кінцевого використання ВВП. Експорт оцінюється в цінах ФОБ, а імпорт — у цінах СІФ.
Підсумовуючи кінцеве споживання, валове нагромадження та сальдо експорту й імпорту, одержимо ВВП методом кінцевого використання. Отримана величина має збігатися з ВВП, розрахованим виробничим методом, тобто підсумовуванням валової доданої вартості всіх секторів або галузей економіки.
Додану вартість визначають у цінах, які враховують субсидії на продукти, але не включають податки на продукти. Тому для того щоб перейти від суми доданої вартості до ВВП, потрібно додати до неї податки на продукти та відняти субсидії на них. ВВП можна розрахува ти також розподільним методом, тобто підсумовуванням оплати праці, виплаченої підприємствами й організаціями даної країни своїм робітникам і службовцям, незалежно від того, є вони резидентами чи нерезидентами цієї країни, валового прибутку та валових змішаних доходів, податків за вирахуванням субсидій на виробництво та імпорт.
Одним із найважливіших показників СНР є національне заощаджен ня. Його розраховують вирахуванням із ВНДС величини кінцевого спо живання. Заощадження - це джерело фінансування, нагромадження, тобто приріст основних фондів, запасів матеріальних оборотних засобів, цінностей [16, c.19].
Чисте кредитування (чисте запозичення) — показник, який характе ризує обсяг фінансових ресурсів, тимчасово наданих країною іншим країнам або тимчасово отриманих від них.
Національне багатство — сума чистого капіталу всіх господарських суб'єктів країни. Національне багатство дорівнює сумі всіх активів країни (нефінансових і фінансових) за вирахуванням фінансових зо бов'язань.
Усі наведені вище показники взаємопов'язані між собою і взаємо доповнюють один одного, розкриваючи різні аспекти економічного процесу.
Взаємозв'язок між найважливішими макроекономічними показни ками СНР наведено нижче.
Валовий внутрішній продукт можна розрахувати трьома методами:
1. Метод кінцевого використання
2. Розподільний метод
3. Виробничий метод
Взаємозв'язок основних макроекономічних показників, що ха рактеризують результати економічної діяльності на різних стадіях відтворювального процесу, можна подати так:
Чистий внутрішній продукт = ВВП - Споживання основного капіталу;
ВНД = ВВП + Сальдо первинних доходів, одержаних резидентами даної країни від нерезидентів і переданих їм;
ЧНД = Чистий внутрішній продукт - Сальдо первинних доходів, одержаних резидентами даної країни від нерезидентів і переданих їм;
ВНРД = ВНД - Сальдо поточних трансфертів,одержаних резидентами даної країни від нерезидентів і переданих їм.
1.2 Статистика зв’язку України
З кожним днем у наше життя все більше входять мобільні телефони, портативні комп’ютери, електронна пошта та Інтернет. Вони стають для нас такими ж необхідними і звичними, як повітря, їжа чи вода. Вже через кілька років нікого не здивуєш мобільними офісами, телебаченням на замовлення, платежами та покупками через Інтернет та багато чим іншим.
Сьогодні провідні країни світу знаходяться на шляху побудови наступного етапу розвитку – створення інформаційного суспільства, який пройдуть усі країни, у тому числі і наша.
Становлення і розвиток зв'язку України як самостійної держави відбувається згідно з Комплексною програмою створення єдиної національної системи зв'язку України та Основними положеннями створення та розвитку єдиної національної системи зв'язку України.
В Україні основне джерело даних статистики зв’язку — суцільний поточний облік і заснована на ньому періодична звітність підприємств зв’язку, а також спеціального статистичного обстеження суцільного і несуцільного характеру.
Концепція розвитку зв'язку в Україні до 2010 року визначає основні підходи до подальшого розвитку зв'язку, особливості його структурної перебудови, принципи регулювання, стратегію розвитку зв'язку загального користування і відомчого зв'язку, напрями міжнародного співробітництва, державні заходи щодо забезпечення розвитку зв'язку і засади діяльності в
ринкових умовах і призначена для використання органами виконавчої
влади, Держкомзв'язку та операторами зв'язку, а також виробниками
обладнання.
Стратегією розвитку зв'язку України на період до 2010 року передбачається:
- проведення структурних перетворень (реструктуризація, лібералізація та формування ринку послуг) для прискорення розвитку зв'язку в ринкових умовах;
- створення технічної бази інформатизації шляхом впровадження новітніх технологій, інтеграції ЄНСЗ в Європейську та Глобальну інформаційні інфраструктури;
- забезпечення засобами і послугами зв'язку органів державної влади та місцевого самоврядування, а також суб'єктів господарювання та населення на рівні їх платоспроможного попиту.
Основними пріоритетами розвитку зв'язку загального користування є:
- забезпечення розвитку та реконструкції телефонних мереж до повного задоволення попиту споживачів шляхом завершення створення цифрових мереж міжміського і міжнародного телефонного зв'язку;
- прискорення переобладнання внутрішньозонових і місцевих мереж на базі новітніх технологій, а також побудови місцевих телефонних мереж з використанням цифрового обладнання;
- сприяння прискореному розвитку фіксованого та рухомого радіозв'язку;
- створення єдиної інтегрованої багатосервісної широкосмугової мережі;
- впровадження нових видів послуг та нових технологій;
- оброблення, перевезення і доставки усіх видів поштових відправлень на основі комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів у поштовому зв'язку, а також використання швидкісних видів спецтранспорту та комп'ютерних методів оброблення повідомлень;
- дослідження, розроблення та впровадження нових принципів організації зв'язку, створення засобів зв'язку, які сприятимуть прискоренню розвитку та підвищенню ефективності мереж зв'язку;
- організація розроблення та виробництва в Україні основних видів технічних засобів зв'язку та необхідних компонентів на рівні європейських і світових стандартів якості[12, c87].
За „Загальним класифікатором галузей народного господарства (ЗКГНГ)” розрізняють наступні підрозділи статистики зв’язку:
статистика телефонного зв'язку;
статистика мобільного зв'язку;
статистика поштового зв'язку;
статистика радіотехнологій.
Телефонний зв′язок
ВАТ ″Укртелеком″ — нацiональний оператор електрозв'язку в Українi пропонує широкий спектр телекомунiкацiйних послуг високої якостi. За обсягом та дiапазоном послуг електрозв'язку Укртелеком є безперечним лiдером в сферi телекомунiкацiй України.
″Укртелеком″ надає усі види телекомунікаційних послуг: телеграфний і телефонний зв'язки, провідне віщання та радіозв'язок, документальний радіозв'язок, а також займається проектуванням та будівництвом об'єктів зв'язку.
Укртелеком забезпечує мiсцевим телефонним зв'язком в Українi понад 8,8 млн. абонентiв, в тому числi в мiстах — 7,5 млн., в селах — 1,3 млн.
Сучаснi системи телефонного зв'язку забезпечують можливiсть автоматичного набору мiжмiських та мiднародних номерiв без втручання операторiв.
Таблиця 1
Засоби телефонного зв'язку
Станом на 1 січня 2007р.
Станом на 1 липня 2007р.
Станом на 1 січня 2008р.
Станом на 1 липня 2008р.
Мережа
Мережа
Мережа
Мережа
Міська
Сільська
Міська
Сільська
Міська
Сільська
Міська
Сільська
Телефонні апарати основні, тис.
9920,1
1600,3
10171
1609
10487
1635,1
10687,4
1649,3
У т.ч. домашні
8100,3
1456,6
8288,5
1467,6
8598,3
1492,2
8655,1
1505,9
Таксофони місцеві, од.
152
-
54
-
31
-
11
-
Таксофони універсальні, од.
52999
2951
47562
2625
44951
2331
41992
2099
У т.ч. з кредитними картками
52409
2920
46974
2597
44390
2314
41516
2059
Таблиця 2
Введення в дію міських автоматичних телефонних станцій за регіонами, тис. номерів
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
Україна
241,1
321,1
506,6
712,3
783,5
727,8
516,1
Вінницька
1,2
3,8
4,9
10,1
34,3
15,5
25,0
Волинська
1,8
3,8
14,3
11,2
15,4
7,2
2,4
Дніпропетровська
25,7
33,2
33,0
53,5
51,4
39,1
51,5
Донецька
18,6
24,3
43,2
33,7
46,5
44,3
45,5
Житомирська
1,0
1,0
17,8
5,9
9,5
9,8
11,9
Закарпатська
0,3
8,7
13,1
13,2
12,6
14,5
1,6
Запорізька
10,6
8,5
43,4
37,3
28,5
29,1
31,7
Івано-Франківська
1,2
3,2
14,4
12,2
9,5
12,1
10,9
Київська
14,5
5,1
9,3
19,7
24,0
17,3
17,8
Кіровоградська
0,7
6,1
5,9
18,0
7,9
17,8
13,7
Луганська
11,4
14,0
21,2
19,6
22,4
28,1
51,7
Львівська
9,2
13,1
28,6
28,3
12,1
32,2
13,6
Миколаївська
1,4
1,2
4,6
10,9
10,6
15,6
12,2
Одеська
26,0
28,4
32,8
32,6
33,0
98,6
27,5
Полтавська
6,6
15,8
20,7
35,4
8,1
22,6
15,3
Рівненська
5,5
4,6
15,5
6,9
5,1
13,4
7,7
Сумська
7,0
14,4
11,1
18,1
6,2
6,8
3,7
Тернопільська
2,1
7,7
21,0
14,9
21,9
10,0
8,2
Харківська
15,6
15,6
43,4
74,0
86,7
81,4
47,6
Херсонська
1,4
5,1
14,8
9,5
20,0
33,2
13,2
Хмельницька
8,7
6,1
6,9
6,4
15,1
18,9
20,3
Черкаська
9,4
3,9
8,8
9,8
11,6
21,6
17,6
Чеонівецька
0,1
4,9
5,6
34,9
2,8
4,4
5,2
Чернігівська
6,4
2,9
9,9
2,3
3,6
9,7
4,7
Мобільний зв′язок
Мобільний телефонний зв'язок – це одна з найбільш успішних та дуже динамічних за розвитком областей радіозв’язку. Все більша кількість людей користується мобільними телефонами як звичайним та необхідним засобом комунікації. Оператори постійно збільшують кількість базових станцій задля підвищення якості зв’язку та обслуговування постійно зростаючої кількості абонентів, а також з метою покриття мережею нових територій.
Сьогодні в Україні налічується вже більш ніж 51 млн абонентів різних мобільних операторів. Рівень проникнення мобільного зв’язку складає близько 108%. За 10 років користування мобільним зв’язком кількість абонентів збільшилась в 1000 разів у порівнянні з 1997 роком.
Робота мобільного зв’язку забезпечується розвинутою мережею базових станцій (фіксованих антен), які передають інформацію на комутаційні центри за допомогою радіочастотних сигналів (РЧ-сигнали). У світі на сьогодні експлуатується близько 1,4 мільйони базових станцій, більш ніж 20 000 з них розташовані в Україні. З метою забезпечення підвищення якості мобільного зв’язку оператори збільшують кількість базових станцій та здійснюють їх постійне переоснащення відповідно до найновітніших технологічних розробок галузі. Факт наявності значної кількості радіо технічних об’єктів подекуди викликає занепокоєння можливим впливом радіосигналів на здоров’я користувачів.
Поштовий зв′язок
Поштовий зв’язок є однією з пріоритетних і важливих підгалузей зв’язку в Україні, основна мета функціонування якого полягає у наданні користувачам, органам державної влади, місцевого самоврядування, оборони й безпеки держави широкого спектру послуг, з орієнтацією на задоволення їхніх потреб у ринкових умовах.
Послуги поштового зв’язку загального користування надає Українське державне підприємство поштового зв’язку “Укрпошта” (УДППЗ “Укрпошта”). Послуги поштового зв’язку спеціального призначення надають Державне підприємство спеціального зв‘язку (ДПСЗ) та Головне управління фельд‘єгерської служби України.
Основною функцією УДППЗ „Укрпошта” є надання користувачам послуг поштового зв’язку встановленого рівня якості[22].
Крім того, відповідно до законодавства, Укрпошта здійснює виплату і доставку державних пенсій, грошових допомог, а також розповсюдження періодичних друкованих видань за передплатою.
Таблиця 3
Стан галузі зв′язку в тендерному вимірі
роки
Відправлено, млн.
Надано міжміських телефонних переговорів, млн.
Газет і журналів
Листів
Телеграм
Посилок
Грошових переказів і пенсійних виплат
1991
7626,6
1358,3
68,7
33,6
189,3
688,6
1992
3576,1
1061,1
47,4
14,3
226,5
595,7
1993
2551,2
856,8
43,8
6,4
218,7
677,4
1994
1624,5
702,3
34,0
5,1
197,5
710,6
1995
1594,9
608,8
25,0
3,4
280,5
797,5
1996
1356,0
448,7
20,0
2,1
256,6
913,9
1997
1270,4
359,2
17,4
2,3
263,4
1080,6
1998
1383,8
326,0
14,3
2,5
211,7
1184,4
1999
1370,3
286,9
12,4
2,4
226,1
1214,1
2000
1250,4
299,0
11,8
4,6
224,3
1374,9
2001
1276,7
315,3
11,3
6,7
179,6
1632,0
2002
1316,2
326,0
10,1
6,0
173,9
1832,7
2003
1278,5
317,1
8,8
6,7
168,4
2276,0
2004
1393,2
346,5
7,5
7,2
186,4
3793,0
2005
1453,5
380,9
6,4
10,3
177,6
4503,0
2006
1409,6
389,8
5,7
1...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора