Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Бюджетування
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та
природокористування
Кафедра фінансів та
економіки природокористуванння
104 - 074
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни „Бюджетування діяльності
суб’єктів господарювання”
для студентів денної та заочної форм навчання
напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»
Затверджено методичною
комісією напряму підготовки „Фінанси і кредит”
Протокол № 3 від 28.11.2008р.
Рівне - 2008
Конспект лекцій з дисципліни „Бюджетування діяльності суб’єктів господарювання” для студентів спеціальності 6.030508 „Фінанси і кредит” денної та заочної форм навчання / Ж. С. Шило – Рівне: НУВГП, 2008.-64 с.
Укладач: Шило Ж.С., к.е. н., доцент кафедри фінансів та економіки природокористування.
Відповідальний за випуск: В.І. Павлов, доктор економ. наук, професор, завідувач кафедри фінансів та економіки природокористування.
© Шило Ж.С., 2008
© НУВГП, 2008
ЗМІСТ
Загальні вказівки...........................................................................................4
Зміст основних тем дисципліни „Бюджетування діяльності
суб’єктів господарювання”..........................................................................4
Тема 1. Сутність та значення фінансового планування і
прогнозування у фінансовому управлінні підприємств………………...4
Тема 2. Теоретичні і організаційні основи бюджетування…………....10
Тема 3. Загальна характеристика бюджетного методу управління підприємством………………………………….…………………………16
Тема 4. Сутність та значення операційного бюджетування ..…………22
Тема 5. Технологія складання фінансового бюджету……………….....30
Тема 6. Аналіз та оцінка виконання бюджетів…………………………38
Тема 7. Оцінка ризиків при складанні бюджетів……………………….44
Тема 8. Особливості бюджетування в галузях економіки……………..50
Тема 9. Управлінські рішення при бюджетуванні…….……...………..57
Список рекомендованої літератури……...…………………………….. 62
1. Загальні вказівки
Конспект лекцій з дисципліни „Бюджетування діяльності суб’єктів господарювання” розрахований на студентів денної та заочної форми навчання галузі знань 03.05 «Економіка та підприємництво» напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит».
Під час вивчення дисципліни студенти повинні знати сутність та значення фінансового планування, прогнозування бюджетування та контролю, їх місця в системі управління фінансами підприємств; основи організації і функціонування бюджетування з врахуванням галузевих особливостей діяльності підприємств; принципи організації ефективності системи фінансового планування та контролю формалізованих у бюджетуванні; порядок складання та забезпечення виконання поточних і перспективних фінансових планів; методи прогнозування та планування діяльності щодо залучення та розміщення фінансових ресурсів на підприємстві; різні методичні підходи до розробки та прийняття оптимальних фінансових рішень.
Зміст основних тем дисципліни „ Бюджетування діяльності суб’єктів господарювання”
Тема 1. Сутність та значення фінансового планування і прогнозування у фінансовому управлінні підприємств.
План
1. Сутність та завдання фінансового планування.
2. Принципи та методи фінансового планування.
3. Етапи фінансового планування.
4. Характеристика елементів та видів фінансового планування.
1. Фінансове планування – це науковий процес обгрунтування на певний період руху фінансових ресурсів підприємства і відповідно фінансових відносин.
Об’єктом планування виступає фінансова діяльність підприємства.
В ринковій економіці планування на підприємстві носить внутрішньо фірмовий характер, тобто відсутні елементи директивності.
Основна мета планування – забезпечення оптимальних можливостей для успішної господарської діяльності, отримання необхідних для цього коштів і в кінцевому підсумку досягнення прибутку підприємства.
Суть планування полягає в обгрунтуванні цілей і способів їх досягнення, а також у визначенні необхідних ресурсів та ефективних дій.
Головне призначення внутрішньо фірмового фінансового планування – це розрахунок потреби у грошових коштах, обсягу і структури витрат, визначення ефективності кожної господарської та фінансової операції і підсумків усієї роботи суб’єкта.
За допомогою фінансового планування прогнозуються доходи, їх раціональний розподіл з урахуванням інтересів кожного учасника та кінцевих результатів. Для цього обґрунтовуються фінансові завдання, показники, що характеризують рух фінансових ресурсів на різних стадіях кругообороту, розробляються фінансові баланси.
Планування пов’язане з одного боку, із запобіганням помилкових дій у галузі фінансів, з іншого – зі зменшенням числа невикористаних можливостей.
Фінансове планування – це процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників для забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності у перспективі.
Фінансове планування виконує наступні завдання:
-забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;
-визначення шляхів ефективного вкладання капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;
-виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових коштів;
-встановлення раціональних фінансових відносин з бюджетом, банками та іншими підприємствами;
-дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;
-контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.
Ознаки фінансового планування:
- об’єктом фінансового планування завжди виступає фінансова діяльність підприємства, на яку справляє істотний вплив рух фінансових відносин і вартісних пропорцій;
- сфера його діяльності охоплює в основному перерозподільчі процеси, які здійснюються за допомогою фінансів при утворенні, розподілі та використанні фондів грошових коштів;
-фін. планування звернене до вартісної сторони відтворення, його основна мета полягає в обґрунтуванні фінансових можливостей забезпечення майбутніх проектів та їх ефективності;
-фінансові показники, завдання, плани завжди розраховуються у вартісній формі, базуються на виробничих показниках, але не виступають їх пасивним вираженням.
2. Методологія фінансового планування включає в себе організацію планування фінансів, що будується на визначених принципах.
- принцип об’єктивної необхідності використання фінансового планування для управління фінансами підприємства – означає, що даний процес стає необхідним та обов’язковим як найважливіший інструмент і спосіб визначення фінансових можливостей підприємства, прогнозування раціональних вартісних пропорцій, відносин, відповідно і руху грошових ресурсів для виконання відповідних програм і завдань;
- принцип ефективності – відображає якісну сторону даного процесу та орієнтує його на досягнення позитивних фінансових результатів за окремими операціями від діяльності кожного підрозділу підприємства на досягнення бажаного економічного і соціального ефекту;
-принцип комплексності та єдності мети – передбачає узгодження виробничих та фінансових ресурсів, планів на різних рівнях управління виробництвом.
- принцип науковості – підсумовує основні риси планування, забезпечує реальність, ефективність запланованих завдань;
- принцип повноти – означає що розроблені плани (бюджети) та показники повинні охоплювати всі сфери та види діяльності.
-принцип обґрунтованості – полягає у необхідності орієнтації на існуючий фінансово-економічний стан, на соціально-економічні завдання та потреби ринку.
- принцип реальності – ґрунтується на урахування всіх лімітів фінансових ресурсів, на основі раціональних норм і нормативів, на використанні прогресивних методів їх розробки;
-принцип інтегрованості – зумовлюється необхідністю тісного взаємозв’язку між різними видами планів (бюджетів) із тим, щоб виконання планів нижчого рівня найбільшою мірою сприяло виконанню планів вищого рівня.
- принцип гнучкості – вимагає, щоб розроблена система планів мала можливість коригування при зміні фінансово-економічних умов у суспільстві;
- принцип економічності – полягає в тому, що витрати на планування (бюджетування) повинні раціонально співвідноситись з отриманими результатами.
При плануванні фінансових показників діяльності підприємства застосовують наступні методи:
-балансовий метод – ґрунтується на забезпеченні відповідальності між фінансовими ресурсами підприємства та існуючою потребою в них з метою координації пропорцій економічного зростання підприємства.
Сутність методу полягає в тому, що через побудову балансів досягають ув’язку наявних фінансових ресурсів і фактичної потреби в них.
- нормативний метод – полягає у використанні для розвитку планових фінансових показників, зокрема витрат на виробництво і реалізацію продукції та прогнозної фінансової звітності норм витрат видів ресурсів (сировини, матеріалів тощо) на одиницю продукції.
- розрахунково-аналітичний – передбачає розрахунок планових значень фінансових показників на основі їх значень за попередні звітні періоди. В результаті визначають так звані базові значення показників, які приймаються за основу розрахунку планових значень. Після цього здійснюють експертну оцінку динаміки звітних даних з урахуванням очікуваних змін у діяльності підприємства.
-економіко-математичні моделі – відображають взаємозв’язок між найважливішими параметрами та показниками виробничого процесу, дають можливість, враховуючи значну кількість параметрів, побудувати алгоритм досягнення оптимальних значень планових показників не виходячи за межі реальних значень вихідних параметрів.
В сучасних умовах використовують наступні економіко- математичні методи у фінансовому плануванні підприємства:
- методи елементарної математики;
-класичні методи математичного аналізу – диференціальні та інтегральні числення, варіаційні числення;
-методи математичної статистики – методи вимірювання одновимірних та багатовимірних статистичних сукупностей;
-економетричні методи – виробничі методи, методи „витрати-випуск”;
-методи математичного програмування – блочне програмування, нелінійне та динамічне програмування, невласні задачі лінійного і випуклого програмування;
-методи дослідження операцій – розв’язання лінійних програм, управління запасами, матричні методи аналізу, математична теорія ігор, теорія розкладу, сітьові методи планування та управління, теорія масового обслуговування;
-методи економічної кібернетики – системний аналіз, методи імітації, моделювання, навчання, ділових ігор, розпізнавання образів;
-математична теорія оптимальних процесів – максимум Понтрягіна для управління ресурсами та техніко-економічними процесами;
-евристичні методи.
3. Фінансове планування на підприємстві являє собою складний процес і включає наступні етапи:
1. Аналіз фінансової ситуації – аналізуються фінансові показники діяльності підприємства за попередній період. Використовують дані фінансової документації: бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів. Проведений аналіз дозволяє оцінити фінансові результати діяльності підприємства та визначити проблеми, що стоять перед ним.
2. Розробка загальної фінансової стратегії підприємства – проводять розробку фінансової стратегії та фінансової політики за основними напрямками фінансової діяльності підприємства, складають основні прогнозні документи, які стосуються перспективних фінансових планів.
3. Складання поточних фінансових планів – уточнюють і конкретизують основні показники прогнозних фінансових документів за допомогою складання поточних фінансових планів.
4. Коригування, ув’язування і конкретизація фінансового плану - передбачає ув’язування показників фінансових планів з виробничими, комерційними, інвестиційними та іншими планами і програмами, що розробляються на підприємстві.
5. Розробка оперативних фінансових планів – здійснюють оперативне фінансове планування, яке визначає розробку поточної виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства і впливає на кінцеві фінансові результати його діяльності у цілому.
6. Аналіз і контроль виконання фінансових планів – відбувається визначення фактичних кінцевих результатів діяльності підприємства, порівняння їх із запланованими показниками, виявлені причин відхилень від планових показників, розробці заходів щодо усунення негативних явищ.
4. Фінансове планування містить такі елементи:
1. Цілі – новаторські, розв’язання проблем, звичайні робочі обов’язки, удосконалення;
2. Програми – цільові комплексні, робочі;
3. Нормативи і норми – державні, регіональні, місцеві, галузеві, суб’єкта господарювання;
4. Правила – загальні, окремі;
5. Процедури.
На підприємстві фінансове планування проводиться за трьома основним напрямками:
-перспективне фінансове планування;
-поточне фінансове планування;
-оперативне фінансове планування.
Усі підсистеми фінансового планування взаємопов’язані і взаємообумовлені та здійснюються у певній послідовності. Найважливішим етапом планування виступає прогнозування основних напрямків фінансової діяльності підприємства, яке здійснюється у процесі перспективного планування. На цьому етапі визначаються завдання і параметри поточного фінансового планування. У свою чергу для розробки оперативних фінансових планів служить саме поточне планування.
Таблиця 1.
Характеристика підсистем фінансового планування
Підсистеми
фінансового
планування
Форми розроблюваних планів
Період планування
Перспективне
(стратегічне)
планування
Прогноз звіту про прибутки і збитки, Прогноз звіту про рух грошових коштів, Прогноз бухгалтерського балансу
3-5 років
Поточне
планування
План доходів і витрат за операційною діяльністю, План доходів і видатків за інвестиційною діяльністю, План надходження і витрачання грошових коштів, Балансовий план
1 рік
Оперативне планування
Платіжний календар, Касовий план
Декада, місяць, квартал
Наведемо схему характерних рис основних різновидів планових комплексів (підсистем планування) (табл.2).
Таблиця 2.
Характерні риси основних різновидів планових комплексів (підсистем) планування
Назва
різновиду
планування
Сфера
охоплення
Ступінь
деталізації
параметрів
Періодич
ність
розроблення
Календар
ний
плановий
період
Синоні
мічні
назви
Генеральне
цільове
Основні цілі
підприємства
Низький
За потребою,
періоди
ністю
3-5 років
Довго
або серед-
ньострокове
Стратегіч
не
Конкретизовані
цілі
Середній
Періодично або безперервно
3-5 років з річним
розподілом
Довго
або серед-
ньострокове
Продовження таблиці 2.
Тактичне
Функціо
нальні напрямки
Високий
Безперервно
Річний з по кварта-
льним розподілом
Поточ
не
оперативне
Оператив
но-календарне
Вироб
нича програма
Високий на
рівні елементів
виробництва
Безперервно
Річний з по кварта-
льним, помісяч
ним розподілом
Оперативно-вироб
ниче
Бізнес-планування
Підприємницька
ідея, проект
Визначає
ться масштаб
бом проекту
Неперіодично
Термін реалізації
проекту
Довго-
строкове
Тема 2. Теоретичні і організаційні основи бюджетування.
План
1. Сутність, завдання та особливості бюджетування.
2. Принципи та функції бюджетування.
3. Етапи бюджетування.
4. Способи бюджетування.
1. Бюджет – це сума коштів, які є у розпорядженні для виконання визначених функцій та проведення певних заходів у рамках загальнофірмового планування.
Необхідною умовою і складовою бюджетування є планування, яке конкретизується у бюджетах. В літературних джерелах поняття „бюджетування” і „планування” визнають як синоніми, але їх слід розрізняти: бюджетування – зорієнтоване в основному на фіксацію та координацію показників у короткостроковому періоді, а планування – на прогнозування шляхів і засобів досягнення поставлених цілей як у коротко-, так і довгостроковій перспективі.
Бюджетування – це процес складання бюджетів та контролю за їх виконанням.
Основна мета складання бюджетів (кошторисів) полягає:
-в узгодженні оперативних і перспективних планів;
-в координації дій різних підрозділів підприємства;
-в деталізації загальних цілей виробництва та доведенні їх до керівництва різними центрами відповідальності;
-в стимулюванні ефективної роботи керівників і персоналу підприємства;
-в управлінні і контролі за виробництвом;
-у визначені майбутніх параметрів господарської діяльності;
-у періодичному порівнянні поточних результатів діяльності з планом.
Завдання бюджетування:
- формування найважливіших народногосподарських пропорцій розвитку економіки на плановий період;
-визначення раціональних шляхів бюджетного забезпечення передбачуваного рівня соціально-економічного розвитку на основі ефективного використання наявних ресурсів;
-виявлення резервів у галузях економіки і спрямування їх на виконання плану економічного і соціального розвитку;
-встановлення раціональних форм мобілізації грошових надходжень за окремими джерелами та формування доходів бюджетів з урахуванням резервів їх збільшення;
-раціональнй розподіл видатків державного бюджету між окремими ланками бюджетної системи та збалансування бюджетів нижчого рівня.
Особливості бюджетного планування:
1. об’єктом бюджетного планування виступають бюджетні ресурси держави;
2. суб’єктами є органи державної влади і управління та місцевого самоврядування;
3. сферою застосування бюджетного планування є бюджетні відносини, що виникають у процесі розподілу і перерозподілу ВВП та пов’язані з формуванням і використанням фінансових ресурсів держави на всіх стадіях відтворювальних процесів;
4. у процесі бюджетування забезпечуються необхідні фінансові пропорції згідно з прогнозами економічного і соціального розвитку, встановлюються зв’язки підприємств і організацій різних форм власності з бюджетами на плановий рік;
5. за допомогою бюджетування створюється належна фінансова база, визначаються параметри та конвертні механізми реалізації програм соціального захисту населення;
6. бюджетне планування ґрунтується на грошовій оцінці бюджету, що дозволяє визначати найефективніші варіанти фінансового забезпечення прогнозних показників соціально-економічного розвитку;
7. бюджетне планування є дієвим інструментом бюджетної політики держави.
Отже, бюджетне планування (бюджетування) – це комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів на таких стадіях бюджетного процесу як складання, розгляд і затвердження бюджетів для визначення обсягів і джерел формування та напрямків використання бюджетних ресурсів держави з метою забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку суспільства.
2. Основними функціями бюджетування є:
- регулювання фінансових компетенцій (визначення потреби у фінансових ресурсах, необхідних для досягнення поставлених цілей окремими підрозділами підприємства);
-прогнозування - в бюджетах знаходять свій фінансовий вираз майбутні операції підприємства;
-координація – наявні та мобілізовані фінансові ресурси повинні спрямовуватися на досягнення цілей, визначених у стратегії розвитку підприємства;
-мотивація – виконання бюджетних показників є критерієм ефективності діяльності окремих осіб, структурних підрозділів тощо.
Принципи бюджетування:
- повноти: всі операції підприємства повинні відображатись в бюджеті;
-координації: бюджети окремих центрів прибутковості, затрат, структурних підрозділів повинні складатися з урахуванням можливості їх зведення в єдиний консолідований бюджет;
-централізації: передбачає, що бюджетування є важливим інструментом фінансового управління підприємством, яке повинно здійснюватись з єдиного центру;
-спеціалізації: вимагає, щоб грошові надходження та виплати відображалися відповідно до їх видів і джерел виникнення, завдяки чому можна контролювати рух грошових коштів у розрізі окремих центрів прибутковості та відповідальності;
-періодичності: означає, що бюджети повинні ділитися на окремі періоди, тривалість яких визначається специфікою організації фінансової діяльності підприємства (щоденні, щодекадні, тижневі, на місяць, квартал тощо);
-прозорості: передбачає, що бюджети повинні складатися таким чином, щоб усі задіяні в їх виконанні особи чітко уявляли завдання, що перед ними поставлені, та мали стимули до їх виконання;
-точності: всі операції та результуючі з них грошові надходження і виплати повинні базуватися на реальних прогнозах;
-декомпозиції: кожний бюджет нижчого рівня є деталізацією бюджету більш високого рівня, тобто бюджети цехів є вкладеними в зведений бюджет виробництва.
Використання наведених принципів сприяє економії фінансових ресурсів, скорочує непродуктивні витрати, підвищує точність заданих бюджетних показників.
3. Процес бюджетування на майбутній рік починається з вибірки та розрахунку основних цільових показників монетарного характеру. Після цього готується так звана бюджетна резолюція або лист з планування, в якому окреслюються основні орієнтири діяльності підприємства в бюджетному році в розрізі окремих сфер і параметрів діяльності. В листі доводяться загальні цілі та рекомендації для їх досягнення. Далі кожному відповідальному підрозділу чи працівникові доводяться спеціальні табличні форми, в яких у розрізі окремих періодів зазначається характер показників чи іншої інформації, яку слід представити. Заповнені форми направляються у відділ контролінгу, який їх обробляє і систематизує.
Після аналізу проводиться робота із збалансування планів, їх координації та фіксації узгоджених показників у бюджетах.
Таким чином, у процесі бюджетування забезпечується логічний зв’язок між показниками, які надходять знизу, та узгодження з розрахунками, що доводяться згори.
Невід» ємними складовими бюджетування є контроль та рапортування, які виступають основою для коригування планів і діяльності.
Розглянемо етапи бюджетування на підприємстві схематично (табл. 3).
Таблиця 3.
Етапи бюджетування на підприємстві
Зміст етапу (заходи)
Виконавці
Строки
1. Вироблення (уточнення) стратегічних цілей
Група стратегічного планування, контролер
Постійно
2. Оформлення та доведення до менеджерів верхньої і середньої ланки бюджетної резолюції
Центральна служба контролінгу
До 1.07. поточного року
3. Розробка спеціальних первинних форм, за якими проводиться збір інформації та доведення цих форм до відповідальних за їх заповнення працівників
Відділ контролінгу
До 1.08. поточного року
Продовження таблиці 3.
4. Заповнення первинних форм і направлення їх до відділу контролінгу
Структурні підрозділи
До 1.09. поточного року
5. Розробка фінансових прогнозів, планування та аналіз альтернатив
Контролер у співпраці з відповідними службами
До 1.10. поточного року
6. Збалансування планів шляхом оптимального поєднання наявних альтернатив
Служби контролінгу
До 15.10 поточного року
7. Координація показників різних бюджетів
Служби контролінгу
До 15.10 поточного року
8. Фіксація узгоджених показників у конкретних бюджетах
Служби контролінгу
До 1.11. поточного року
9. Затвердження бюджетних показників і доведення бюджетів до виконавців
Правління, керівництво підприємством
До 1.12. поточного року
10. Бюджетний контроль: визначення відхилень фактичних показників від планових та аналіз причин відхилень
Служби контролінгу у співпраці з виконавцями бюджетів
Бюджетний та післябюдж.
періоди
11. Рапортування (підготовка проміжних і кінцевих звітів) про результати виконання бюджетів
Служби контролінгу
Бюджетний та післябюдж.
періоди
12. Коригування планів і бюджетів відповідно до рекомендацій, що містяться у рапортах
Група стратегічного планування, керівництво, контролер
Бюджетний та післябюдж.
періоди
4. Розрізняють два види бюджетів: гнучкі та фіксовані.
У гнучких бюджетах планові розрахунки затрат і фінансових результатів прив’язуються до обсягів виробництва та реалізації продукції.
Вони показують розміри витрат та результати за різних обсягів діяльності відповідного центру відповідальності. Залежно від обсягу діяльності змінні та змішані витрати змінюються, а постійні залишаються незмінними. До цієї категорії бюджетів відносять: бюджет затрат, які відносяться до умовно-змінних (змінюються пропорційно до обсягів виробництва)
У фіксованих (статичних) бюджетах – показники не змінюються зі зміною обсягів виробництва, тому його використовують для планування частково регульованих витрат. За принципом фіксованого бюджетування складають бюджет адміністративних витрат, бюджет витрат на рекламу тощо.
За способами бюджетування розрізняють:
-нуль-базис-бюджетування
-бюджети від досягнутого;
-бюджети з проробленням додаткових варіантів.
Методологія нуль-базис-бюджетування використовується у разі створення нового підприємства, розширення діючих виробничих потужностей чи в рамках контролінгу витрат з метою виявлення резервів їх зниження. Базою для такого бюджетування є так звана точка-нуль (інформація про результати діяльності попередніх періодів). Бюджетні показники розраховують на основі нового обрахунку потреби в капіталі для фінансування необоротних і оборотних активів з використанням широкого масиву інформації щодо технологічних процесів, норм, нормативів, калькулювання собівартості продукції, ціноутворення тощо. Цей метод є значно дорожчим і потребує значних затрат часу і грошей.
Розглянемо етапи нуль-базис-бюджетування:
1-ий етап. Керівництво підприємства визначає стратегічні та оперативні цілі, оцінює наявні ресурси та приймає рішення про сфери застосування даного методу.
2-ий етап. Керівництво структурними підрозділами визначає конкретні цілі і доводить їх до окремих функціональних одиниць.
3-ій етап. Керівники підрозділів розробляють конкретні цільові показники для окремих функціональних одиниць та способи їх реалізації.
4-ий етап. Керівники підрозділів визначають альтернативні способи досягнення поставлених завдань і необхідні витрати.
5-ий етап. Керівництво підрозділами визначає пріоритетні напрями використання наявних обмежених ресурсів і будує ієрархічний ряд пріоритетів.
6-ий етап. Керівництво підприємствами зіставляє дані окремих структурних підрозділів, будує власний ієрархічний ряд пріоритетів та альтернатив на основі коригування даних окремих центрів.
7-ий етап. На рівні підприємства приймається рішення про пріоритети у виробництві ресурсів , рівень виробництва та затрати.
8-ий етап. Відділ контролінгу розробляє бюджет з відображенням контрольних показників для окремих носіїв рішень.
9-ий етап. Контролер перевіряє рівень виконання бюджетних показників та доповідає керівництву про причини відхилення факту від плану.
В основі бюджетів від досягнутого лежать показники діяльності, зокрема показники потреби в капіталі та рівня витрат попередніх періодів. При цьому застосовується методологія екстраполяції. Цей спосіб використовується за відносно стабільних тенденцій у сфері виробництва та реалізації продукції, якщо профіль роботи підприємства не змінюється.
Він має певний недолік – у процесі бюджетування не аналізують ефективність затрат, а досягнуті результати автоматично переносять на наступний період.
Бюджети з розробленням додаткових варіантів відрізняються аналізом різноманітних варіантів.
Тема 3. Загальна характеристика бюджетного методу управління підприємством.
План
1. Система бюджетів на підприємстві та їх взаємозв’язок.
2. Основні етапи формування зведеного (основного) бюджету підприємства.
3. Організація і управління бюджетним процесом на підприємстві.
1. З метою організації бюджетного планування діяльності окремих підрозділів підприємства в цілому доцільно запровадити наскрізну систему бюджетів. Ця система дозволяє встановити жорсткий бюджетний контроль за надходженням і витрачанням коштів, створити реальні умови для вироблення ефективної фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання.
Система бюджетів повинна бути зорієнтована на планування фінансових результатів, з одного боку, та ліквідності – з іншого.
Оцінка майбутніх фінансових результатів (прибутків, збитків) здійснюється шляхом складання бюджету доходів і витрат за всіма видами звичайної діяльності підприємства, які очікуються в плановому періоді.
Прогнозування ліквідності проводиться на основі зіставлення грошових надходжень і видатків, які очікуються в плановому періоді. Координація цих двох напрямків бюджетування здійснюється в результаті їх інтеграції у формі планового балансу та бюджету (Cash-flow).
Система бюджетів повинна охоплювати всю базу фінансових розрахунків підприємства. Вона включає первинний бюджет, групу основних бюджетів та сукупність часткових бюджетів.
Група основних бюджетів включає:
-план інвестицій;
-план фінансових результатів (прибутків і збитків);
-планування ліквідності (оперативний фінансовий бюджет);
-плановий баланс;
-план звіту про рух грошових коштів(Cash-flow).
Ці бюджети належать до середньо- і довгострокових бюджетів. Вони складаються на період від 1 до 5 років з поквартальною розбивкою і забезпечують ліквідність підприємства у довгостроковому періоді. Показники окремих кварталів чи місяців розраховують в рамках короткострокового бюджетування. Зіставлення короткострокових складових довгострокових планів з оперативним фінансовим планом забезпечує поточну ліквідність підприємства.
Важливим елементом системи бюджетування є вибір і розробка первинного бюджету, в якому фіксуються планові значення фактора, що найбільше обмежує діяльність підприємства.
Тип первинного бюджету залежить від специфіки фінансово-господарської діяльності підприємства та потенціалу залучення ресурсів. Він може бути зорієнтований на збут продукції, постачання факторів виробництва чи на можливість фінансування.
Базовою ланкою системи бюджетування є часткові бюджети, які формуються відповідно до принципів спеціалізації та декомпозиції і включають окремі частини грошових доходів і витрат підприємства (наприклад, бюджети структурних підрозділів, центрів витрат чи доході, функціональні бюджети у розрізі окремих затрат тощо).
До типових часткових бюджетів можна віднести:
-план реалізації продукції;
-бюджет виробництва;
-бюджет товарно-матеріальних запасів;
-бюджет фонду оплати праці та нарахувань на неї;
-бюджет матеріальних витрат;
- бюджет споживання енергії;
-бюджет інших витрат;
-бюджет погашення кредитів (прив’язаний до графіків виконання зобов’язань);
-податковий бюджет.
Часткові бюджети розробляються відповідно до загальної стратегічної лінії діяльності підприємства та з урахуванням особливостей його окремих функціональних підрозділів. Кількість часткових бюджетів залежить від рівня деталізації планування на підприємстві. Всі бюджети тісно взаємопов’язані між собою і складають єдину систему бюджетів.
Система бюджетування повинна бути націлена на підвищення керованості та адаптованості підприємства до змін на товарних і фінансових ринках; забезпечення оперативного одержання інформації про необхідність коригування стратегії і тактики управління підприємством; створення умов для підвищення порозуміння і довіри з представниками закордонних фірм.
2. Бюджети підрозділів зводять в основний (зведений) бюджет.
Основний бюджет - це фінансове та кількісне відображення виробничих планів усіх підрозділів підприємства, необхідних для досягнення поставлених цілей.
Основний бюджет складається:
з операційних бюджетів;
з фінансових бюджетів.
Схема складання зведеного бюджету підприємства починається з нижнього рівня управління.
Це означає, що спочатку керівники різних підрозділів складають бюджети, які стосуються їх видів діяльності.
Наприклад:
Вище керівництво
Середня ланка керівництва Середня ланка керівництва
Керівник підрозділу Керівник підрозділу
Далі ці бюджети послідовно узагальнюються на середньому рівні керівництва і координують на вищому рівні керівництва.
Підготовка зведеного бюджету потребує зусиль і участі представників різноманітних підрозділів підприємства, складання великої кількості розрахунків і обгрунтування узагальнення і узгодження усіх показників.
Суть даного процесу полягає в тому, що представники практично всіх структурних підрозділів підприємства повинні брати участь у розроблені основного бюджету.
Основні учасники процесу бюджетування:
-внутрішні –генеральний директор, фінансовий директор, бюджетний комітет, проектний менеджер, функціональний менеджер, працівники фірми;
-зовнішні стейкхолдери бюджетування – власники фірми, акціонери, кредитори, постачальники, податкові, статистичні органи, громадськість.
Основними етапами складання основного бюджету на підприємстві є:
1. Етап формування та планування бюджету:
-постановка проблеми;
-збір інформації;
-аналіз та узагальнення даних;
-оцінка проекту бюджету;
-прийняття рішень та затвердження бюджету.
2. Етап виконання та реалізації бюджету:
-реалізація рішень;
-контроль виконання бюджетів;
-порівняння результатів за плановими показниками;
-управління бюджетом за відхиленнями.
Організаційними передумовами складання основного бюджету підприємства є:
Аналіз організаційної структури підприємства
Розробка системи фінансової відповідальності
Розробка стандартів управлінського обліку
Підготовка керівників підприємства і структурних підрозділів
Визначення переліку бюджетів для підприємства і окремих структурних підрозділів
Розробка форм бюджетів, розробка та впровадження програмного забезпечення
Складання основного бюджету підприємства
3. На підприємстві створюється центральний (штабний) відділ, який займається розробкою та вдосконаленням системи планування а підприємстві.
Він виконує наступні функції:
-змістовно-організаційну підтримку керівництва підприємства під час підготовки і проведення робіт зі складання планів;
-методичне забезпечення розробки планів структурних підрозділів підприємства;
-зведений аналіз діяльності підприємства в цілому;
-поточний контроль за процесом виконання планів і подання даних про наявні відхилення;
-аналіз причин відхилення у виконанні плану та розробки пропозицій щодо коригування планів;
-координацію підготовки окремих підрозділів плану та розробка зведеного плану.
На підприємстві створюються також інші структурні одиниці, які здійснюють планувальні функції як централізовано, так і децентралізовано.
До них відносять наступні відділи: планово-виробничий, планово-економічний, праці і заробітної плати, матеріально-технічного забезпечення і збуту тощо.
Проектне планування і контроль за реалізацією програм ведеться проблемно-орієнтованими проектними групами. Це особливі структурні підрозділи, що створюються для вирішення спеціальних завдань. Їх склад має міждисциплінарний характер, що забезпечує використання різноманітних професійних знань і прийняття обґрунтованих рішень.
Для великомасштабних мультифункціональних проектів до складу проектних груп включають працівників центрального відділу постачання, щоб забезпечити узгодження проектів із загальним планом підприємства.
Окремі підприємства залучають сторонні консультаційні фірми або індивідуальних консультантів. Однак, такі рішення є доцільними, якщо зовнішні консультанти можуть запропонувати якісні або економічно вигідні умови.
Управління бюджетом починається з призначення директора з питань бюджету, яким зазвичай призначають фінансового директора (віце-президента з питань фінансів). Він є штатним експертом і координує дії підрозділів.
Він виконує наступні завдання:
-відповідає за підготовчий процес;
-здійснює стандартизацію проектних форм;
-проводить збір і зіставлення даних;
- здійснює перевірку інформації та подання звітів.
Управління бюджетним процесом здійснює бюджетний комітет – орган, що постійно діє і займається детальною перевіркою стратегічних виробничих та фінансових планів, дає рекомендації, розв’язує протиріччя і оперативно вносить корективи в діяльність підприємства.
Він включає:
-керівників верхньої ланки, які утворюють консультативну групу, до якою залучаються зовнішні консультанти;
-нижню ланку підприємства.
Бюджетний комітет виконує наступні функції:
-вибір бюджетної політики;
-вивчення бюджетних показників, підготовлених керівниками підрозділів;
-перегляд бюджетних показників та їх затвердження;
-аналіз запропонованих бюджетів і підготовка рекомендації.
Наведемо типову схему управління бюджетним процесом на підприємстві:
1. Аналіз господарського фінансового стану:
1.1. Аналіз інформаційних потоків;
1.2. Асортиментний аналіз;
1.3. Аналіз планування і обліку затрат;
1.4. Аналіз управління дебіторською і кредиторською заборгованістю;
1.5. Аналіз фінансового стану.
2. Розробка економічної і фінансової стратегії розвитку:
2.1. Оптимізація документобороту, кадрова політика, маркетинговий план, система контролю за якістю продукції, бух облік, АСУ, постачання, збут;
2.2. Формування бюджету підприємства:
2.2.1. Звіт про прибутки і збитки;
2.2.2. Прогнозний баланс;
2.2.3. Прогноз руху грошових коштів;
2.3. Розробка стратегічних показників розвитку;
2.4. Рекомендації для системи обліку;
2.5. Методи управління дебіторською і кредиторською заборгованістю.
3. Впровадження:
3.1. Впровадження документообліку між підрозділами підприємства.
4. Контроль.
Тема 4. Сутність та значення операційного бюджетування.
План
1. Сутність та структура консолідованого операційного бюджету.
2. Технологія складання операційного бюджету.
2.1. Складання бюджету продаж та бюджету виробництва.
2.2. Складання бюджету витрат, що формує собівартість продукції.
2.3. Особливості формування бюджетів запасів готової продукції та витрат на збут і управління.
2.4. Планування прибутку від операційної діяльності.
3. Взаємозв’язок фінансових та операційних звітів підприємства.
1. Операційний бюджет підприємства – це розпис на плановий період доходів і витрат підприємства, які забезпечують складання бюджету прибутку.
Його формують на основі планів реалізації, матеріальних витрат, прямих витрат, витрат на оплату праці, інших планів, що відрізняються значним рівнем деталізації даних і мають вартісне вираження.
Для операційного бюджету характерна багатоступенева ієрархічна структура побудови, оскільки він формується на основі узгоджених між собою бюджетів нижчого рівня.
До операційного бюджету належать:
-бюджет продаж;
-бюджет виробництва;
-бюджет прямих матеріальних витрат;
-бюджет прямих затрат на оплату праці;
-бюджет виробничих накладних витрат;
-бюджет запасів на кінець звітного періоду;
-бюджет виробничої собівартості готової продукції;
-бюджет собівартості готової продукції;
-бюджет витрат на збут;
-бюджет адміністративних витрат;
- бюджет прибутку.
2. Розглянемо більш детально кожну складову операційного бюджету підприємства.
2.1. Бюджет продажів – операційний бюджет, що містить інформацію про запланований обсяг продажів, ціну і очікуваний дохід від реалізації кожного виду продукції.
Це початковий етап у формуванні операційного бюджету.
Обсяг реалізації визначають за формулою:
Д = Σ К*Ц, (1)
де: Ц, К – прогнозні відпускна ціна та кількість реалізованої продукції.
Відповідальність за його складання несе відділ маркетингу.
При складанні бюджету продажів враховують наступні фактори:
-обсяг продажів попередніх періодів;
-виробничі потужності підприємства;
-залежність продажу від загальноекономічних показників, рівня зайнятості, цін, можливостей споживання;
-відносну прибутковість продукції;
-вивчення ринку, рекламну компанію;
-цінову політику, якість продукції;
-конкуренцію;
-сезонні коливання;
-довготривалі тенденції продажів для різних товарів.
При прогнозуванні продажі у термінах „товар-ринок” можна розглядати чотири можливі варіанти:
1. Базовий прогноз - складають для реалізації існуючих товарів, що їх виготовляє підприємство. На існуючих ринках;
2. Прогноз А – це дослідження можливості охоплення товарами, що їх виготовляють на підприємстві, нових ринків збуту;
3. Прогноз В – складають з урахуванням виготовлення мод...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора