Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Джозеф Стігліц
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Економіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра економіки
Джозеф Стігліц:
життєвий та творчий шлях
Коротка біографія
Стігліц Джозеф Юджин (Joseph Eugene Stiglitz) (нар. 1943) американський економіст, удостоєний в 2001 Нобелівської премії з економіки разом з Джорджем Акерлофом і Майклом Спенсом за дослідження «ринків з асиметричною інформацією» - тобто таких ринків, на яких одні учасники мають великим обсягом інформації, ніж інші.
Народився в місті Гері, штат Індіана. Так і не дочекавшись отримання ступеня бакалавра в Амхерст коледж, Стігліц виграв грант на навчання в Массачусетському технологічному інституті. Там його вчителями стали чотири інших нобелівських лауреата з економіки - Пол Самуельсон, Роберт Солоу, Франко Модільяні та Кеннет Ерроу.
Суспільно-політичні процеси в США і світі наклали свій відбиток на наукові інтереси молодого Стігліца. «Найбільш обговорюваних питанням з часу мого вступу до вищої школи була економічна організація. Я ріс в самій гущавині подій холодної війни. У той час здавалося, комунізм показує великі темпи економічного зростання, але ціною свободи. Велика частина світу бачилася під гнітом колоніалізму, який не сприяв ні економічному зростанню, ні демократії, і який суперечив принципам, на яких я був вихований, і в які я вірив. Здавалося, ринкова економіка схильна до постійним нападам безробіття, чреватої убогістю значних верств суспільства», - згадував пізніше сам Стігліц. Прагнення знайти альтернативні рішення основних економічних і соціальних проблем сучасності змусило його не обмежувати свою освіту стінами Массачусетського інституту. Він переходив від однієї економічної школи до іншої, від одного предмета до іншого.
У 1965-1966 він переїхав до Англії на навчання в Кембридж. Там він продовжив свої студії серед інших блискучих економістів - майбутніх нобелівських лауреатів (Джима Мірліса, Джеймса Міда та ін.) У той час його дослідження були присвячені проблемам економічного зростання, інновацій та перерозподілу доходів. Повернувшись в США, Стігліц став викладачем Єльського університету, де почав дослідження економіки ризиків, що, зрештою, привело його до головної теми наукових досліджень - теорії інформаційної економіки. Центральним питанням його робіт стало вивчення проблем збору, аналізу та розповсюдження інформації, а також прийняття рішень на основі недостатньої інформації.
Розпад соціалістичного табору і перехід пост-радянських держав до ринкової економіки на початку 1990-х дав поштовх до дебатів на Заході з питання про шляхи реформування економік країн Східної Європи. У центрі дебатів лежали розбіжності з принципових питань функціонування ринкової економіки. Пануюча на Заході економічна школа ратувала за стрімкі зміни шляхом приватизації державного сектору в дусі «шокової терапії». Їхні опоненти - «градуалісти», доводили необхідність поступової трансформації, зі збереженням важливих регулюючих функцій держави.
Перший напрямок одержало найбільш яскраве вираження в політиці МВФ щодо країн колишнього соціалістичного табору. Думка опонентів на міжнародному рівні висловлював Джозеф Стігліц, який працював спочатку в адміністрації президента Білла Клінтона головою Комітету економічних радників, а потім на посаді головного економіста Світового банку. Під тиском міністерства фінансів США і МВФ в 1999. Стігліц пішов у відставку, публічно звинувативши Світовий банк і МВФ у проведенні невірної політики в Росії та Південно-Східної Азії.
З почуттям розчарування від своєї участі в президентській адміністрації і міжнародних організаціях Стігліц відмовився знову увійти в урядову команду після переобрання Клінтона на другий термін. Зате завдяки своїй міжнародної популярності і досвіду експертно-адміністративної роботи він створив на базі Колумбійського університету наукову спільноту економістів та політологів «Ініцітатіва за політичний діалог» ( «The Initiative for Policy dialogue»), з метою допомогти країнам з перехідною економікою, що розвивається і виробити альтернативні шляхи розвитку.
Основним місцем роботи Стігліца став Колумбійський університет, де він викладає створений ним новий предмет некласичної економіки - інформаційну економіку. Він дійсний член Національної Академії наук США, Американської Академії наук і мистецтв та Економетричного суспільства.
Основні твори:
"Капітал, заробітна плата і структурне безробіття" (Capital, Wages and Structural Unemployment, 1969);
"Деякі подальші результати вимірювання нерівності" (Some Further Results on the Measurement of Inequality, 1973, в співавторстві М. Ротшильдом);
"Рівновага на ринках продуктів з недосконалою інформацією" (Equilibrium in Product Markets with Imperfect Information, 1979).
Нобелівська премія
У 2001 році Нобелівською премією було нагороджено Джорджа Стігліца (разом з Майклом Спенсом і Джорджем Акерлофом). - за аналіз ринків з асиметричною інформацією. Як відомо, асиметричністю в розподілі інформації називається така ситуація, коли частина учасників ринку володіє інформацією, якою не володіють інші зацікавлені особи. Саме така асиметричність є серйозною причиною, що породжує невизначеність ефективного використання засобів і ресурсів.
Стігліц був першими, хто побачив, що ринок, який наштовхується на недосконалість, може й не бути найкращим способом розподілу ресурсів. Його погляд змінив економічну теорію. Він створили нову термінологію, а описаний і доповнений ним ринковий механізм, безперечно, інтенсивно використовуватиметься у різних сферах господарювання.
Список використаних джерел
1. http://www.rusref.nm.ru/stigpage.htm
2. http://ru.wikipedia.org/wiki/Стиглиц
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора