Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Рівненський державний технічний університет
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Факультет економіки
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2002
Тип роботи:
Методичні вказівки
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Рівненський державний технічний університет
Кафедра економіки підприємства
067-198
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
з виконання курсової роботи з навчальної дисципліни “Економіка підприємства” на тему:
“Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства”
для студентів спеціальності 06.050.100 “Економіка підприємства” денної та заочної форм навчання
Затверджено
Методичною комісією
факультету економіки
(протокол № 9 від “25“ січня 2002р.)
РІВНЕ – 2002
Методичні вказівки з виконання курсової роботи з дисципліни “Економіка підприємства” на тему: “Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства” для студентів спеціальності 06.050.100 “Економіка підприємства” денної та заочної форм навчання.
(Гордійчук А.С., Стахів О.А., Солодкий В.О. Рівне, 2002.- 32 с.)
Відповідальний за випуск – завідувач кафедри економіки підприємства Н.Б. Кушнір, доцент.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
На основі вивчення теоретичних основ економіки підприємства студент за спеціальністю 6.050.100 “Економіка підприємства” повинен показати вміння аналізувати та узагальнювати явища, що відбуваються в економіці підприємства, виявляти резерви і обґрунтовувати пропозиції щодо підвищення ефективності виробництва на підприємстві.
Підготовка висококваліфікованих спеціалістів певною мірою вирішується при виконанні курсової роботи на тему: “Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства”. Адже підприємства – основна господарська ланка народного господарства країни, від результатів господарювання яких залежить економічний розвиток держави. В умовах ринкових відносин підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансування і тому воно в першу чергу зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшенні прибутковості.
У вирішенні цього завдання велика роль відводиться проблемі підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства, які визначають рівень його матеріально-технічної бази, яка значною мірою визначає обсяги виробництва продукції. Проте ефективність виробництва на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, але і від ступеня їх використання в часі.
В умовах ринкової економіки підвищення ефективності виробництва на підприємстві нерозривно пов’язане із проблемою економії всіх видів ресурсів, в тому числі і основних виробничих фондів, величина і підвищення ефективності використання яких певною мірою визначають виробничі можливості підприємства.
Задоволення потреб населення на ринку в тій чи іншій продукції залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від її пропозиції. Проте обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними виробничими фондами та іншими виробничими ресурсами, але і від того, наскільки основні виробничі фонди повно використовуються. Таким чином, підвищення ефективності (поліпшення) використання основних виробничих фондів підприємства знаходить свій вираз у збільшенні обсягу виробництва продукції, підвищенні продуктивності праці тощо.
Крім того, поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це зумовлено тим, що значна частина витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов’язана із використанням основних виробничих фондів на підприємстві. Так, у собівартості продукції витрати на утримання і експлуатацію основних виробничих фондів становлять біля 25 відсотків. Поліпшення використання основних виробничих фондів зменшує витрати на їх утримання і експлуатацію у собівартості одиниці продукції. Зменшення цих витрат відбувається за рахунок зменшення умовно-постійної частини у витратах на утримання та експлуатацію основних виробничих фондів – амортизаційних відрахувань, величина яких є умовно-постійною по відношенню до річного обсягу продукції. Внаслідок цього, чим більше буде вироблятися продукції, тим меншою буде питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Це призводить до зниження собівартості одиниці продукції і до збільшення прибутку підприємства.
Поліпшення використання основних виробничих фондів також зменшує потреби підприємств у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази підприємства з метою збільшення обсягу виробництва продукції, тобто забезпечується економія коштів на ці цілі. Як свідчить багаторічна практика господарювання, ефект від поліпшення використання основних виробничих фондів реалізується значно швидше, ніж від нових капітальних вкладень. Крім того, підвищення ефективності використання основних виробничих фондів зменшує втрати від їх морального зносу.
Таким чином, в умовах ринкової економіки, коли відтворення основних виробничих фондів підприємства здійснюють за рахунок власних або позичених (залучених) коштів, поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві і на цій основі - забезпечення стабілізації виробництва.
В курсовій роботі передбачається провести аналіз використання основних виробничих фондів підприємства, на основі якого зробити висновки про рівень їх використання і передбачити заходи щодо поліпшення їх використання в часі. Ці заходи повинні забезпечити збільшення виробництва продукції, обсяги якої знаходять реалізацію на ринку, та підвищення ефективності виробництва.
Виконання курсової роботи має свої певні особливості. Вони обумовлені об’єктом досліджень, структурою роботи, вимогами керівника курсової роботи, наявністю інформації, глибиною знань студента, навичками та вміннями студентів викладати теоретичні та практичні питання. Разом з тим кожна курсова робота повинна бути побудована за загальною схемою на основі єдиних методичних вказівок, що відображають сучасний рівень вимог до підготовки економіста підприємства.
Методичні вказівки стосуються лише форми побудови курсової роботи, а не її змісту. Курсова робота виконується студентом за варіантом, який визначається викладачем кафедри економіки підприємства. В процесі виконання курсової роботи необхідно давати розгорнуте рішення з поясненням всіх етапів її виконання і короткий аналіз отриманих результатів.
1.Вимоги до виконання курсової роботи.
Курсова робота на тему: “Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства” складається з таких частин: 1.Титульний аркуш. 2.Завдання на курсову роботу. 3.Вихідні дані для курсової роботи. 4.Зміст. 5.Основна частина. 6.Список використаної літератури.
Основна частина складається із вступу, теоретичної і розрахункової частини та висновків.
У вступній частині курсової роботи висвітлюється актуальність теми виходячи із вимог ринкової економіки, визначаються цілі і завдання, що вирішуються студентом у процесі виконання курсової роботи, характеризується інформація, яка використовується при виконанні курсової роботи, а також показується її практична спрямованість.
В теоретичній і розрахунковій частинах курсової роботи повинен міститися матеріал, що відображає суть, методику і основні результати роботи.
Матеріал слід викладати послідовно, з дотриманням загальноприйнятої термінології без скорочення термінів. Текст теоретичної і розрахункової частин за розсудом автора може поділятися на розділи, підрозділи, пункти, які повинні бути логічно пов’язані між собою, кожному із яких дається номер і коротке найменування, що відображає його зміст.
Розділи повинні мати порядкові номери в межах курсової роботи, підрозділи – в межах одного розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу і підрозділу, розділених крапкою, а пункту – із номерів розділу, підрозділу і пункту, які теж розподіляються крапками. Усі номери позначаються арабськими цифрами із крапкою. Наприклад, 2.; 2.3; 2.3.1. Вступ та висновки не нумеруються.
Текст курсової роботи у міру необхідності ілюструється таблицями, які поміщаються безпосередньо після посилання на них у тексті. Таблиці повинні мати номер, найменування та бути зрозумілими без читання тексту роботи. Текст курсової роботи може бути виконаний рукописним або машинописним способом (через 1,5 інтервали). При виконанні курсової роботи рукописним способом текст подається написаним від руки чітким, розбірливим почерком, чорнилами або пастою фіолетового, синього або чорного кольору. Виконання тексту різнокольоровими чорнилами не допускається. Текст пишеться на одній стороні білого паперу формату А4 (210Х297). У випадку необхідності допускається наявність у тексті аркушів більшого формату, які після згинання будуть вкладатися у формат А4.
По всіх сторонах аркуша залишаються береги. Розмір лівого берегу становить не менше 25мм, правого – 10мм, нижнього і верхнього – 20мм. Вирівнювання тексту справа не вимагається. На аркушах, де починаються розділи, вступ і список літератури, розмір верхнього берегу слід збільшити до 40мм. Розмір абзацного інтервалу – 15мм.
Кожний розділ тексту починається з нового аркушу. Заголовки розділів розміщують симетрично тексту великими літерами. Заголовки підрозділів і пунктів пишуться малими літерами (крім першої), відступивши від краю тексту 15-17мм. Перенос слів у заголовку не допускається. Крапку в заголовках не ставлять. Усі заголовки розміщують на одному аркуші з наступним текстом. Між ними залишається незаповнений рядок. Всі аркуші текстової частини повинні мати суцільну нумерацію, починаючи з титульного аркуша. Номер аркуша пишеться у правому верхньому кутку без крапки в кінці.
Орієнтовний обсяг курсової роботи 30-35 сторінок рукописного тексту.
2. Рекомендована література
Благодаров И.М., Дьяков Н.Н. Управление эффективностью использования производственных фондов. М.: Экономика, 1983.
Геращенко А.Н. и др. Эффективность использования основных фондов в мелиоративном строительстве. Минск, Урожай, 1972.
Гордійчук А.С., Стахів О.А. Економіка підприємства. Рівне: РДТУ, 2000.
Клочко В.С. Воспроизводство основных фондов промышленности. Харьков, Вища школа, 1976.
Ковбасюк М.Р. Анализ эффективности использования производственных ресурсов. М.: Финансы и статистика, 1985
Немчинский А.Б. Резервы использования основных фондов строительства. М.: Стройиздат, 1989.
Рабинович Я.Х. Эффективность использования основных фондов в строительстве. К.: Будівельник, 1980.
3. Методичні поради щодо виконання курсової роботи
Пропонується такий приблизний зміст курсової роботи (основної частини):
Вступ
Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів – важливий резерв підвищення ефективності виробництва на підприємстві.
Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства.
Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства.
Висновки
Вступ
У вступі головна увага приділяється обґрунтуванню теми курсової роботи. Виходячи із вимог ринкової економіки, визначаються цілі і завдання, що будуть вирішуватися студентом при виконанні курсової роботи та практичну спрямованість роботи. Обсяг – 2-3 сторінки.
Розділ 1. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів – важливий резерв підвищення ефективності виробництва на підприємстві (теоретична частина)
В цьому розділі студент дає характеристику ефективності як економічній категорії та основних виробничих фондів підприємства, їх ролі та значення для організації виробництва продукції.
Необхідно також висвітлити основні показники, що характеризують використання основних виробничих фондів, та значення підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в економіці підприємства. Обсяг – 6-8 сторінок.
Розділ 2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства (розрахункова частина)
В цьому розділі коротко висвітлюються питання визначення показників ефективності використання основних виробничих фондів підприємства під кутом зору вимог щодо їх ролі в економіці підприємства.
Для визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства студент повинен зробити численні розрахунки, що будуть характеризувати використання цих фондів на підприємстві. Розраховані показники використання основних виробничих фондів підприємства необхідно порівняти з відповідним нормативним їх значенням, що дозволить зробити певні висновки про ефективність використання наявних основних виробничих фондів підприємства.
В курсовій роботі необхідно визначити такі показники, що характеризують тією чи іншою мірою ступінь використання основних виробничих фондів в часі.
2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства:
наявність основних виробничих фондів (на початок року, кінець року, за рік);
технологічна структура основних виробничих фондів;
коефіцієнт зносу;
коефіцієнт придатності.
За результатами розрахунків необхідно зробити певні висновки щодо впливу цих показників на ефективність виробництва підприємства.
2.2 Показники, що характеризують рух та оборотність основних виробничих фондів підприємства:
коефіцієнт вибуття;
коефіцієнт надходження;
коефіцієнт оновлення;
період оновлення;
коефіцієнт інтенсивності оновлення;
тривалість обороту;
коефіцієнт оборотності.
На основі розрахованих показників, що характеризують рух основних виробничих фондів, необхідно охарактеризувати величину цих показників, показати механізм їх впливу на ефективність використання основних виробничих фондів підприємства.
2.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами:
фондозабезпеченість виробництва;
механозабезпеченість виробництва.
За результатами розрахунків показників, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами, необхідно зробити аналіз величини цих показників і показати механізм їх впливу на підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства та результати господарської діяльності.
2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами:
фондоозброєність праці;
механоозброєність праці.
На основі розрахованих показників необхідно охарактеризувати рівень озброєності праці основними виробничими фондами і показати механізм їх впливу на ефективність використання цих фондів та їх вплив на результати господарської діяльності підприємства.
2.5. Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі:
коефіцієнт використання календарного часу;
коефіцієнт використання робочого часу;
коефіцієнт змінності;
коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу;
інтегральний коефіцієнт використання часу.
2.6. Узагальнюючі показники:
фондовіддача – усього обсягу основних виробничих фондів підприємства;
фондовіддача – по активній частині основних виробничих фондів;
коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів;
коефіцієнт фондозйому .
Розділ 3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства в часі
В цьому розділі курсової роботи передбачаються заходи щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі, за рахунок яких буде забезпечено збільшення обсягу виробництва продукції, яка знаходить збут на ринку, та показується їх вплив на результати господарської діяльності підприємства.
По кожному заходу необхідно показати можливості їх реалізації в умовах підприємства та здійснити обґрунтування економічної ефективності запроектованих заходів.
3.1.Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі
3.1.1 Підвищення ефективності використання річного робочого часу
Величина робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства залежить від їх технічного стану протягом року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо.
Ефективність використання робочого часу основних виробничих фондів характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і, відповідно, забезпечити підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами за умови, що буде забезпечуватися збут продукції підприємства. Ці заходи дозволяють збільшити тривалість використання основних виробничих фондів в межах 5-30 відсотків, що вплине на рівень ефективності виробництва.
Порядок розрахунків.
Насамперед необхідно передбачити заходи, які би забезпечили збільшення тривалості річного робочого часу протягом року, обґрунтувати доцільність їх впровадження і показати механізм їх впливу на збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів.
На основі запроектованого комплексу заходів визначається величина збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів у відсотках (∆Рч).
Визначається загальна величина збільшення робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році
(3.1)
де (Рч – приріст робочого часу використання ОВФ, днів; Рчб – фактичний робочий час використання ОВФ у базовому році, днів; Дрч – величина збільшення річного робочого часу використання ОВФ у плановому році, відсотків від величини базового року.
днів.
4. Визначається коефіцієнт використання робочого часу у плановому році:
(3.2)
де Рчпл – плановий (можливий) робочий час використання ОВФ.
5.Визначається збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу:
(3.3)
де (Змпл – приріст числа змін використання ОВФ, змін; Кзмб – коефіцієнт змінності використання ОВФ у базовому році.
зміни
6. Визначається загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання:
(3.4)
де Змпл – величина змін використання ОВФ у плановому році.
зміни
7. Визначається приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ:
(3.5)
де (Орчпл –приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ; Об – обсяг виробництва продукції у базовому році; Змб – число змін використання ОВФ у базовому році.
тис. грн.
8. Визначаються додаткові витрати підприємства, пов’язані із збільшенням величини річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тис. грн. активної частини ОВФ - 0,1 грн. у додаткову зміну:
(3.6)
де (Дрч – додаткові витрати, пов’язані із збільшенням річного робочого часу використання ОВФ; Бва – балансова (первісна) вартість активної частини ОВФ; (Сзм – додаткові витрати, в грн. на 1 тис. грн. балансової вартості активної частини ОВФ у додаткову зміну.
тис. грн.
9. Визначається зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції.
Доля цих витрат визначається за формулою:
(3.7)
де Да/ві – доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції і-го року; Бві – балансова вартість ОВФ в і-му році; а – норма річних амортизаційних відрахувань; Оі – обсяг виробництва продукції в і-му році.
Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить:
а) у базовому році
грн./грн.
б) у плановому році
грн./грн.
Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити:
(3.8)
де (А/впл – економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції; Опл – річний обсяг виробництва продукції у плановому році.
тис. грн.
Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме:
(3.9)
де (Срч – зниження собівартості продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ.
тис. грн.
3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу.
В процесі виробництва продукції на підприємстві можливі втрати робочого часу протягом зміни використання ОВФ. Основними причинами втрат цього часу є простій обладнання через його технічний стан, що можна характеризувати коефіцієнтом технічної готовності, та через інші організаційно-господарські причини. Внутрішньозмінні втрати робочого часу використання ОВФ призводять до зменшення обсягу виробництва продукції – пропорційно втратам внутрішньозмінного часу.
Щоб зменшити внутрішньозмінні втрати робочого часу використання ОВФ на підприємстві, а відповідно, підвищити коефіцієнт використання внутрішньозмінного робочого часу, необхідно здійснювати додаткове їх технічне обслуговування, поточний ремонт обладнання та інші організаційно-господарські заходи. Проведення комплексу заходів щодо підвищення коефіцієнта використання внутрішньозмінного часу дозволяє зменшити втрати внутрішньозмінного робочого часу в межах 5-20 відсотків. Проте проведення комплексу заходів щодо підвищення ефективності використання внутрішньозмінного робочого часу потребує додаткових витрат підприємства.
Порядок розрахунків
Передбачити заходи, які би забезпечували зменшення втрат внутрішньозмінного часу. Обґрунтувати доцільність їх впровадження і показати механізм їх впливу на скорочення втрат внутрішньозмінного часу, а відповідно, і на ефективність використання основних виробничих фондів.
На основі запроектованих заходів визначається величина зменшення внутрішньозмінних втрат робочого часу використання ОВФ (∆Взрчпл) підприємства (у відсотках).
3.Визначається загальна величина зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ підприємства у плановому році:
(3.10)
де (Взрчпл – загальна величина зменшення втрат внутрішньозмінного часу в плановому році; Ввзчб – втрати внутрішньозмінного часу використання ОВФ у базовому році, год.; (Взчпл – величина зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ у плановому році, відсотків; Кзм – коефіцієнт змінності.
години
По відношенню до робочого часу в годинах зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу у відсотках становитиме:
%
4. Визначається збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного часу використання ОВФ підприємства. Це збільшення відбувається, як свідчить виробничий досвід, прямо пропорційно зменшенню втрат внутрішньозмінного часу:
(3.11)
де (Овзч – збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ; Об – обсяг виробництва продукції у базовому році; (Взрчпл - величина зменшення втрат внутрішньозмінного часу в плановому році, відсотків.
тис. грн.
5. Визначаються додаткові витрати підприємства, пов’язані із зменшенням втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ. Розрахунок ведеться виходячи із нормативу витрат на 1 тис. грн. активної частини ОВФ на кожен відсоток зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу – 0,4 гривні:
(3.12)
де (Двзрч – додаткові витрати підприємства, пов’язані із зниженням втрат внутрішньозмінного робочого часу; (Свзрч – додаткові витрати з розрахунку на 1 тис. грн. активної частини ОВФ на 1 відсоток зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу.
тис. грн.
6. Визначається зниження витрат виробництва продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції.
Доля цих витрат визначається за формулою:
(3.13)
де Да/ві – доля амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці обсягу продукції і-го року; Бві – балансова вартість ОВФ підприємства в і-му році; а – норма річних амортизаційних відрахувань; Оі – обсяг виробництва продукції в і-му році.
Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становитиме:
а) у базовому році
грн./грн.
б) у плановому році
грн./грн.
Економія амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становитиме:
(3.14)
тис. грн.
Зниження собівартості продукції підприємства за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного часу буде становити:
(3.15)
де (Свзрч – величина зниження собівартості продукції за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ.
тис. грн.
7. Визначається коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу у плановому році:
(3.16)
де Тзм- тривалість зміни; (Вз – втрати внутрішньозмінного часу.
3.1.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання ОВФ.
Змінність використання ОВФ характеризується коефіцієнтом змінності. Підвищення коефіцієнта змінності використання ОВФ забезпечує збільшення тривалості роботи цих фондів, особливо їх активної частини, що впливає на збільшення обсягу виробництва продукції підприємством.
Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ можливо на основі впровадження комплексу технічних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на підвищення рівня технічного стану ОВФ, забезпечення процесу виробництва матеріально-технічними та трудовими ресурсами, поліпшення організації виробництва і праці тощо. Як свідчить виробничий досвід, запроектовані заходи дозволяють збільшити змінність використання ОВФ на 5-30 відсотків. На практиці збільшення змінності використання ОВФ відбувається в першу, другу та третю зміни роботи підприємства. Проте впровадження запроектованих заходів щодо збільшення змінності використання ОВФ потребує додаткових витрат, які необхідно враховувати при визначенні ефективності використання цих фондів.
Порядок розрахунків
Насамперед слід передбачити заходи, що забезпечують збільшення коефіцієнта змінності використання основних фондів, обґрунтувати доцільність впровадження та показати механізм їх впливу на збільшення змінності використання ОВФ, а відповідно, і на ефективність використання останніх.
2. На основі запроектованих заходів визначити величину збільшення змінності використання ОВФ на підприємстві, а також в яку зміну буде збільшуватись тривалість використання та обсяг ОВФ.
3. Визначається величина збільшення змінності використання ОВФ на підприємстві. Наприклад, розрахунками (п.2) визначено, що додатково буде використовуватися основних виробничих фондів: у першу зміну – 300,00 тис. грн.; в другу – 200,00 тис. грн. і в третю зміну – 100,00 тис. грн., тобто обсяг використання ОВФ буде збільшено на 600 (300,00+200,00+100,00) тис. грн. Виходячи із наведених даних, збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ становитиме:
(3.17)
де (Кзм – збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ; (Бві – балансова вартість приросту ОВФ, що будуть додатково використовуватися в і-ту зміну; Бвпл – балансова вартість ОВФ підприємства в плановому році:
4. Визначається коефіцієнт змінності використання ОВФ у плановому році:
(3.18)
де Кзмб і Кзмпл – коефіцієнти змінності використання основних виробничих фондів відповідно у плановому і базовому роках.
Коефіцієнт змінності використання ОВФ підприємства можна визначити і за такою залежністю:
(3.19)
де Бві – балансова вартість ОВФ підприємства, що використовуються у і-ті зміни; n – кількість змін; Бвпл – балансова вартість ОВФ підприємства у плановому році.
5. Визначається число змін використання ОВФ у плановому році у зв’язку із збільшенням коефіцієнта змінності:
(3.20)
де Змпл – число змін використання ОВФ у плановому році; Рчпл – робочий час використання ОВФ у плановому році; Кзмпл – коефіцієнт змінності використання ОВФ у плановому році.
зміни
6. Визначається збільшення обсягу виробництва продукції у зв’язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ підприємства виходячи із обсягу виробництва продукції в одну зміну в базовому році:
(3.21)
де (Озмпл – збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта змінності; Опл – обсяг виробництва продукції у плановому році; Змпл – число змін використання ОВФ у плановому році; (Змпл – приріст числа змін використання ОВФ у плановому році ().
тис. грн.
7. Визначаються додаткові витрати підприємства, пов’язані із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ. До них відносяться витрати на технічне обслуговування і ремонти обладнання, на організацію робіт при багатозмінній роботі обладнання, організаційно-господарські витрати тощо. Величину цих витрат можна визначити на основі нормативу витрат, які необхідні для організації робіт при багатозмінній роботі підприємств – 1,0 тис. грн. на одну зміну в рік:
(3.22)
де (Дзм – додаткові витрати, пов’язані із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ; (Сзм – норма витрат з розрахунку на одну зміну використання ОВФ підприємства в рік.
тис. грн.
8. Визначається величина зниження витрат на виробництво продукції за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань у вартості (собівартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. продукції:
(3.23)
де Да/ві – доля амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції і-го року; Бві – балансова вартість ОВФ підприємства в і-му році; а – середньозважена річна норма амортизаційних відрахувань; Оі – обсяг виробництва продукції в і-му році.
Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становитиме:
а) у базовому році
грн./грн.
б) у плановому році
грн./грн.
Зменшення річних амортизаційних відрахувань на плановий обсяг виробництва продукції становитиме:
(3.24)
тис. грн.
Економія собівартості річного обсягу виробництва продукції підприємства у плановому році буде становити:
(3.25)
тис. грн.
9. Визначається величина додаткових робочих місць у зв’язку із збільшенням змінності використання ОВФ підприємства.
Збільшення змінності використання ОВФ призводить до збільшення робочих місць, а відповідно, до збільшення чисельності працівників підприємства. Потребу в додатковій чисельності працівників підприємства у зв’язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ підприємства можна визначити виходячи із балансової вартості ОВФ, що будуть додатково залучатися до використання в першу, другу та третю зміни роботи підприємства і фондоозброєності праці працівників:
(3.26)
де (Чп – додаткова потреба підприємства у працівниках, чол.; (Бві – балансова вартість ОВФ, що додатково залучаються до використання в і-ту зміну, грн.; Фп – фондоозброєність праці працівників підприємства, грн.
чол.
в тому числі:
в першу зміну
чол.
в другу зміну
чол.
в третю зміну
чол.
3.1.4. Підвищення ефективності використання календарного часу.
Тривалість використання ОВФ підприємства протягом року характеризується коефіцієнтом використання календарного часу. У додатку 1 наводяться вихідні дані, що визначають тривалість використання ОВФ підприємства протягом року виходячи із конкретних виробничих умов. За умови, коли підприємство не в змозі забезпечити необхідний обсяг виробництва продукції за рахунок поліпшення використання фонду робочого часу, внутрішньозмінного часу та змінності використання ОВФ, передбачаються заходи щодо підвищення коефіцієнта використання календарного часу, тобто збільшення фонду робочого часу. Це слід здійснювати за умови, коли будуть досягнуті показники використання фонду робочого часу в межах 0,92 - 0,95; внутрішньозмінного часу – 0,90 – 0,95 і змінності 2,2 - 2,5.
Підвищення коефіцієнта використання календарного часу ОВФ на підприємстві може досягатися за рахунок скорочення тривалості технічного обслуговування та ремонтів; здійснення частини технічного обслуговування та ремонтів у вихідні дні; впровадження системи планово-попереджувального ремонту ОВФ тощо.
За даними виробничої практики, застосування вищенаведених заходів дозволяє збільшити фонд робочого часу на 5-12 відсотків. Проте впровадження заходів щодо підвищення коефіцієнта використання календарного часу потребує додаткових витрат підприємства.
Порядок розрахунків
Передбачити заходи, що забезпечують підвищення коефіцієнта використання календарного часу та показати механізм їх впливу на збільшення фонду робочого часу використання ОВФ підприємства, а відповідно, і на ефективність використання останніх.
Виходячи із запроектованих заходів, визначити величину збільшення тривалості робочого часу використання ОВФ. ((Дрч)
3. Визначається величина збільшення фонду робочого часу використання ОВФ
(3.27)
де (Рч – збільшення фонду робочого часу використання ОВФ, днів; Рчпл – розрахований фонд робочого часу на плановий період, днів; (Двч – величина збільшення планового фонду робочого часу за рахунок запроектованих заходів, відсотків.
днів
4. Визначається число додаткових змін використання ОВФ підприємства:
(3.28)
зміни
5. Визначається збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта використання календарного часу, тобто збільшення числа змін у плановому році:
(3.29)
тис. грн.
6. Визначаються додаткові витрати підприємства, пов’язані із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу. Їх величина розраховується виходячи із нормативу витрат на ці цілі – 600,0 грн. в кожну зміну за рік.
(3.30)
де (Дкч – додаткові витрати, пов’язані із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу, грн.; (Скч – додаткові витрати з розрахунку на одну зміну в рік, грн.
тис. грн.
7. Визначається зниження собівартості продукції за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. продукції.
(3.31)
де Да/ві – доля амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції і-го року; Бві – балансова вартість ОВФ підприємства в і-му році; а – середньозважена річна норма амортизаційних відрахувань; Оі – обсяг виробництва продукції в і-му році.
Доля цих витрат визначається за формулою:
а) у базовому році
грн./грн.
б) у плановому році
грн./грн.
Зменшення річних амортизаційних відрахувань на плановий обсяг виробництва продукції становитиме:
(3.32)
тис. грн.
Економія собівартості річного обсягу виробництва продукції підприємства у плановому році буде становити:
(3.33)
тис. грн.
Визначаємо коефіцієнт використання календарного часу ОВФ:
8. Визначається потреба підприємства у додатковому персоналі у зв’язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу, тобто фонду робочого часу використання ОВФ підприємства.
Ця потреба в додатковому персоналі для забезпечення використання ОВФ у зв’язку із збільшенням тривалості їх використання протягом року визначається виходячи із фондоозброєності праці на підприємстві, балансової вартості ОВФ, що використовуються у різні зміни, та числа додаткових змін роботи цих фондів у зв’язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу:
(3.34)
де Бві – балансова вартість ОВФ, що використовуються в і-ту зміну, грн.; Фпб – фондоозброєність праці в базовому році, грн.; (Змкч – число додаткових змін використання ОВФ у зв’язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу, змін; Змпл – число змін використання ОВФ у плановому році, змін
чол.
3.2. Аналіз одержаних результатів
На підставі результатів економічного обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності використання ОВФ підприємства слід зробити аналіз ефективності запроектованих заходів. Для проведення такого аналізу необхідно дані розрахунків звести в таблицю 1, що дозволить зробити аналіз ефективності кожного заходу в цілому по підприємству.
Наприкінці необхідно звернути увагу на те, що поліпшення використання основних виробничих фондів дозволяє без додаткових капітальних вкладень збільшити обсяг виробництва продукції за тих же наявних основних виробничих фондів на підприємстві. Таким чином, поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує економію капітальних вкладень підприємства, величину якої можна визначити виходячи із обсягу виробництва додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базовому році
(3.35)
де (К – економія капітальних вкладень; (Опл – обсяг виробництва додаткової продукції в плановому році; Фвб – фондовіддача у базовому році.
тис. грн.
Таблиця 1. Ефективність запроектованих заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства
Показники
Величина коефіцієнтів
Зростання коефіцієнтів
Додаткові витрати, тис. грн.
Результати
Базовий рік
Плановий рік
Збільшення обсягу продукції, тис. грн.
Зниження собівартості продукції, тис. грн.
Збільшення робочих місць, чол.
Підвищення коефіцієнта використання фонду робочого часу.
Підвищення коефіцієнта використання внутрішньозмін-ого часу.
Підвищення коефіцієнта змінності.
Підвищення коефіцієнта використання календарного фонду часу.
0,73
0,87
2,0
0,44
0,89
0,90
2,12
0,51
0,16
0,03
0,12
0,07
9,60
4,18
21,0
13,80
800,0
237,32
419,84
459,82
38,0
8,35
61,72
60,78
24
21
Разом:
48,58
1916,98
171,85
45
3.3. Вплив підвищення ефективності використання основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства
Основні виробничі фонди підприємства складають основу його матеріально-технічної бази, від рівня її використання залежать результати господарської діяльності підприємства.
Насамперед від рівня використання основних виробничих фондів підприємства залежить обсяг виробництва продукції, який обумовлює результати показників господарської діяльності підприємства: собівартість продукції, продуктивність праці, прибуток тощо. Тому в курсовій роботі необхідно показати вплив підвищення ефективності використання основних виробничих фондів на результати господарської діяльності підприємства. Відповідні розрахунки необхідно зробити в таблиці 2 .
На основі даних таблиці необхідно зробити короткий аналіз результатів господарської діяльності підприємства у плановому році, на основі якого зробити висновки.
Висновки
Таблиця 2. Вплив підвищення ефективності використання основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства
Показники
Одиниця виміру
Базовий рік
Приріст
Плановий рік
абсолютний
відносний
Проектна потужність підприємства
Обсяг реалізації продукції
Освоєння проектної потужності
Балансова вартість основних виробничих фондів
Фондовіддача
Коефіцієнт віддачі спожитих фондів
Коефіцієнт фондозйому
Чисельність працівників
Продуктивність праці
10.Собівартість продукції
11.Витрати на 1грн.
реалізованої продукції
12.Середня заробітна плата
13. Прибуток
14.Рентабельність
виробництва
млн. грн.
млн. грн.
.
%
млн. грн.
грн./грн.
чол.
грн.
млн. грн.
грн.
грн.
млн. грн.
%
Додаток 1.
Вихідні дані для виконання курсової роботи
№№ п/п
Показники
Одиниці виміру
Варіанти
01
02
03
04
05
06
07
1
2
3
3а
4
5
5а
5б
5в
6
6а
7
7а
7б
7в
8
8а
8б
9
10
11
12
13
13а
14
14а
15
16
Проектна потужність підприємства
Обсяг реалізації продукції
Первісна вартість ОВФ
З них активна частина
Залишкова вартість ОВФ
Використання ОВФ:
в першу зміну
в другу зміну
в третю зміну
Чисельність працівників
З них робітників
Працювало працівників:
в першу зміну
в другу зміну
в третю зміну
Корисний фонд робочого часу використання ОВФ:
за планом
фактично
Тривалість зміни
Внутрішньозмінні втрати робочого часу
Річний знос ОВФ
Вибуло ОВФ
Поступило ОВФ
із них нових
Собівартість продукції
в т.ч. матеріальні витрати
Витрати на утримання і експлуатацію ОВФ
Збільшення обсягу виробництва продукції у плановому році
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
дні
дні
год.
год.
%
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
% від Соб-ті
відсотків
10,00
7,20
5,10
3,70
3,10
4,00
3,0
1,20
380
305
200
100
80
220
162
8
0,8
8,5
0,40
0,42
0,22
5,00
3,30
16,0
15,0
12,00
8,10
5,40
4,00
3,70
4,30
3,40
1,30
400
330
210
110
80
230
140
8
0,7
8,8
0.43
0,45
0,20
6,10
3,80
16,1
12,0
11,00
8,30
5,30
3,80
3,90
4,20
3,10
1,40
400
320
200
100
100
215
165
8
0,6
9,0
0,40
0,35
0,15
6,30
3,90
16,2
18,0
14,00
12,00
7,10
4,40
4,30
5,10
2,10
1,80...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора