УДК 223.657.421
КП ХХХ
№ ХХХ
Міністерство освіти, науки, молоді і спорту
Національний університет водного господарства та природокористування
С.А.Сергійчук
33000, м. Рівне, вул. В.Чорновола 55а
тел. 80966704904
Звіт
про науково-дослідну роботу
«Рівень використання основних виробничих фондів, їх стан та ефективність виробництва»
Зміст
Реферат…………………………………………………………………………4
Вступ………………………………………………………………………….5-6
РОЗДІЛ І : Теоретичні засади підвищення ефективності виробництва на підприємстві за рахунок поліпшення використання ОВФ
1.1 Теоретичні основи підвищення ефективності виробництва за рахунок підвищення рівня фондовіддачі ОВФ .....................................7-8
1.2 Підвищення ефективності виробництва за рахунок підвищення стану ОВФ. ................................................................................................8-10
1.3 Теоретичні засади підвищення рівня фондовіддачі і придатності ОВФ. ........................................................................................................11-12
РОЗДІЛ ІІ : Дослідження впливу рівня використання ОВФ, їх стану на ефективність виробництва
2.1 Характеристика об’єктадослідження……………………….....…..13-14
2.2 Методи дослідження…………………………………………………..14
2.3 Дослідження рівня впливу ОВФ…………………………....…...15-18
2.4 Дослідження придатності на ефективністьвиробництва……...…21-26
Висновки……………………………………………………………......……27
Перелік посилань……………………………………………………………..28
Додатки………………………………………………………………………..29
Перелік умовних позначень
ОВФ – основні виробничі фонди;
Тис.грн – тисяч гривень;
НДР – науково-дослідна робота;
Табл. - таблиця
Реферат
Звіт про НДР: 28с., 2 рис., 7 табл., 1 додаток, 12 джерел.
Об’єкт дослідження: використання основних виробничих фондів підприємства.
Мета роботи: дослідження впливу рівня використання основних виробничих фондів, їх стан на ефективність виробництва підприємства .
Метод дослідження: економіко-статистичний аналіз використання основних виробничих фондів та його вплив на ефективність виробництва підприємства; метод середніх величин, метод кореляційного зв’язку, метод економічного групування. Поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим чинником підвищення ефективності виробництва. Встановлено зв’язок між фондовіддачею основних виробничих фондів та ефективністю виробництва; показано вплив придатності основних виробничих фондів на ефективність виробництва.
КОЕФІЦІЄНТ ПРИДАТНОСТІ, РІВЕНЬ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ, ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ, ФОНДОВІДДАЧА, СТАН ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ.
Умови одержання звіту: за договором, 33000 м. Рівне, Соборна, 11, НУВГП.
Вступ
Щоб забезпечити потреби в їжі, одязі, житлі, люди повинні постійно виробляти різноманітні матеріальні блага. Успішно вирішити ці нагальні потреби можна лише на основі раціонального використання природних та виробничих ресурсів, підвищення ефективності виробництва, що зумовлюється в певній мірі рівнем підготовки кадрів.
В умовах ринкової економіки підприємство – це товаровиробник, основна виробнича ланка економіки. Підприємство – самостійний господарюючий статутний об’єкт, який має права юридичної особи та здійснює на умовах господарського розрахунку виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку.
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або засоби виробництва. Виражені у грошовій формі вони утворюють виробничі запаси підприємства. Вони поділяються на основні і оборотні засоби.
Актуальність даної теми полягає в тому, що поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат, які утворюють собівартість продукції, пов’язана з використанням основних виробничих фондів.
Поліпшення використання основних виробничих фондів зменшує витрати на їх утримання і експлуатацію у собівартості одиниці продукції. Зменшення цих витрат відбувається за рахунок зменшення умовно-постійної частини у витратах на утримання і експлуатацію основних виробничих фондів – амортизаційних відрахувань, величина яких є умовно-постійною по відношенню до річного обсягу продукції. Внаслідок цього, чим більше буде вироблятися, тим меншою буде питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Це призводить до зниження собівартості одиниці продукції і до збільшення прибутку підприємства.
РОЗДІЛ І : Теоретичні засади підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ОВФ
1.1 Теоретичні основи підвищення ефективності виробництва за рахунок підвищення рівня фондовіддачі ОВФ
Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, які поділяють на основні і виробничі фонди. Отже, основні виробничі фонди підприємства – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.
Економічна сутність і матеріально-речовий зміст основних фондів служить визначальною характеристикою щодо окресленя їхнього значення у здійсненні відтворювальних процесів, функціонуванні та розвитку будь-якого виробництва.[1 ст.101]
На сучасному етапі величина і прогресивність основних виробничих фондів, їх технічний стан у вирішальній мірі зумовлюють потенційний обсяг промислового виробництва, його виробничі потужності, а від повноти використання обладнання залежить фактичний обсяг випуску продукції.
Система показників ефективності відтворення основних фондів України потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття – відношення обсягу вибуття основних фондів до їх наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їх вартістю треба вважати методологічно більш правильним.[2]
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання ОВФ того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого - від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання ОВФ підприємства можна умовно поділити на дві групи:
1) збільшення екстенсивного завантаження;
2) підвищення інтенсивного навантаження.[5]
Однак треба наголосити на двох важливих обставинах.
По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими.
По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.[4]
Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективного використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15 і більше відсотків.
Щодо фондовіддачі – це випуск продукції на одиницю вартості виробничих основних фондів (основного капіталу). У соціалістичній економіці цей показник характеризує рівень ефективності використання виробничих основних фондів. Широко застосовується при економічному аналізі, обгрунтуванні планів виробництва і капітального будівництва в цілому по народному господарству і по окремих галузях, виробничих об'єднаннях, підприємствах. При розрахунках фондовіддачі в цілому по народному господарству використовуються дані по валовому суспільному продукті і про вироблений національний доход, а по окремих галузях – про валову (товарною) або чисту продукцію. Фондовіддача розраховується за балансовою вартістю виробничих основних фондів (без вирахування зносу) або в середньорічному численні, або за станом на кінець відповідного року. На фондовіддача впливають різні чинники. Зростання її залежить перш за все від технічного рівня основних фондів, організаційно-технічних заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей, долі капітальних вкладень, що направляються на реконструкцію і технічне переозброєння.[3]
1.2 Підвищення ефективності виробництва за рахунок підвищення стану ОВФ.
Стан основних виробничих фондів характеризує коефіцієнт придатності. Отже, коефіцієнт придатності основних виробничих фондів показує, яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості, визначається як відношення величини залишкової вартості до первісної вартості основних фондів.
Однією з найбільш важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності.[6]
До складу виробничих фондів промислових підприємств входять основні й оборотні фонди, котрі є засоби виробництва, що складаються відповідно з засобів праці і предметів праці.
Велика роль відводиться проблемі підвищення ефективності використання ОВФ, які визначають рівень його матеріально-технічної бази, яка в значній мірі визначає обсяг виробництва продукції.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних виробничих фондів (ОВФ) підприємства. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а, з іншого - дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.[8]
Щоб визначити виконання плану щодо обсягів капітального ремонту, необхідно зіставити вартість фактично виконаного капітального ремонту з плановою сумою витрат на ремонт. Таке ж зіставлення необхідно провести і в кількісному вимірі (за кількістю відремонтованих об’єктів)Технічний стан основних фондів залежить також і від термінів їх служби. Тому в ході аналізу необхідно наявне на кінець періоду обладнання згрупувати за тривалістю його експлуатації на підприємстві за даними технічних паспортів. За цією ознакою основні фонди поділяють на обладнання з тривалістю експлуатації до 5 років, від 5 до 10, від 10 до 20 і більше 20 років.Для оцінки технічного рівня основних фондів визначається також питома вага прогресивного обладнання (у тому числі автоматичного) у загальній його кількості та вартості. Її динаміка простежується протягом ряду періодів. ходячи з обсягу продукції у натуральному вираженні. Проте натуральні та умовно-натуральні виміри обсягу продукції використовуються лише на підприємствах, що випускають продукцію одного виду, або продукцію, яку можна привести до одного виду.[7]
1.3 Теоретичні засади підвищення рівня фондовіддачі і придатності ОВФ
Ефективне використання основних фондів та виробничих потужностей має велике значення як для підприємства так і для економіки країни в цілому.
Оновлення основних фондів на підприємстві веде до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу.[8 ст.190-191]
Ефективне використання основних фондів може бути досягненим шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, установлення оптимального режиму їх роботи.[7 ст.191]
Протягом останніх років на більшості підприємствах різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах коливаються в межах відповідно 5 – 6 та 2 – 3 % загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50 – 55 % загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично-спрацьованих і технічно застарілих його одиниць. А це негативно впливає на господарську діяльність підприємства. Саме цим передовсім пояснюється невідкладне завдання прискорення й підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростанням технічного рівня застосовуваних засобів праці. [1 ст.119]
Зростання фондовіддачі залежить перш за все від технічного рівня основних фондів, організаційно-технічних заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей, долі капітальних вкладень, що направляються на реконструкцію і технічне переозброєння. Ряд чинників діє у бік зниження фондовіддачі. Наприклад, прискорений розвиток галузей промисловості з відносно низької фондовіддачі може привести до деякого пониження її рівня в цілому по промисловості. Різні очисні споруди, що передбачаються в проектах, безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, проте витрати на них ведуть до зростання вартості основних фондів, що викликає відповідне зниження рівня фондовіддачі. [11]
З метою поглиблення аналізу ефективності використання основних фондів показник фондовіддачі визначається за всіма основними фондами, основними фондами виробничого призначення, активною частиною основних фондів. Питання аналізу відіграють важливу роль в оцінці ефективності господарської діяльності підприємства. Підприємницька діяльність, яка здійснюється протягом тривалого часу, завжди потребує певного узагальнення, систематизації та аналізу її різних напрямів, етапів, а також складовими, що впливають на ефективність господарювання. Виробничі потужності й основні виробничі фонди, як економічні категорії, взаємозалежні між собою. Виробнича потужність виражає можливість основних засобів підприємства щодо виробництва ними обсягу продукції, а основні виробничі фонди — вартість (ціну) виробничої потужності. [10]
Крім того, поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства є важливою резервом підвищення ефективності виробництва.[9]
Поліпшення використання основних виробничих фондів також зменшує потреби підприємства у капітальному вкладенні для розвитку матеріально-технічного обсягу виробництва продукції; тобто відбувається економія коштів на усі цілі. Як свідчить багаторічна практика господарювання; ефект від поліпшення використання основних виробничих фондів реалізується значно швидше, ніж від нових капітальних вкладень.[12]
Таким чином, в умовах ринкової політики, коли підприємство відтворення основних виробничих фондів підприємства здійснюється за рахунок власних або позичених коштів, поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності використання основних виробничих фондів, на основі якого зробити висновки про рівень їх використання і передбачити заходи по поліпшення забезпечити збільшення виробництва продукції, обсяг якої знаходять реалізацію на ринку, та підвищення ефективності виробництва.[11]
Розділ 2. Дослідження рівня використання основних виробничих фондів їх стану та їх впливу на ефективність виробництва.
2.1. Характеристика об’єкту дослідження і вихідної інформації.
Нам були представлені 100 підприємств. Для визначення чисельності даної випадкової вибірки була застосована безповторна статистична вибірка. Кількість підприємств, які є вибірковою сукупністю і репрезентують генеральну сукупність ми обчислюємо за формулою:
де, – це обсяг генеральої сукупності (дано 100);
– це обсяг вибіркової сукупності;
- гранична похибка вибірки (при =0,07, а при =2 становитиме 0,14 ());
- дисперсія сукупності (дано 0,5);
- критерій значущості.
В таблиці 2.1 наведені вихідні дані по 34 об’єктам дослідження:
Таблиця 2.1 Вихідні дані
Підприємство
Обсяг виробництва продукції, тис.грн.
Балансова вартість ОВФ
Витрати виробництва, тис.грн.
Первісна
Залишкова
69
4980
3320
1840
4840
5
4200
3510
2350
3810
94
3780
2700
1600
3160
80
3780
2700
2910
4110
17
4020
2510
1520
3020
58
1820
1350
1020
1700
96
3330
2380
1980
2870
13
3740
2490
1480
3240
12
3480
2680
1670
3010
41
2700
2250
1400
2380
18
4100
2710
1860
3590
30
5620
6620
2820
5650
19
4180
2980
2100
3610
26
6000
4300
2400
5380
72
3710
2560
1720
3340
23
5100
4630
2420
5310
32
5200
5770
2410
5180
61
2420
2020
1240
2380
16
3990
4020
2400
4040
64
4810
5063
2180
4800
6
3100
2480
1520
2800
42
2910
2500
1560
2940
86
2160
1600
870
2710
70
4400
2590
2100
3020
31
5440
4030
2110
5120
34
1810
1510
980
1760
71
4920
3080
2010
3900
Продовження таблиці 2.1
25
6100
4690
2510
5610
63
4940
3080
1810
3920
35
1940
1290
790
1710
28
5810
4500
2920
5570
14
3880
3230
1810
3710
43
3240
2320
1580
2810
27
5900
4370
2810
4810
Разом
137510
107833
64700
125810
Середнє
4044,412
3171,559
1902,941
3700,294
Методи дослідження
Основними методами опрацювання результатів статистичного спостереження є:
- економічне групування - розподіл одиниць сукупності на однорідні групи за істотними ознаками, при групуванні можна розділити всю сукупність на групи виділити основні типи і форми явища, це дозволяє вивчити взаємовідносини між групами, типами, формами явищ. Розглядаючи зміну ознак від групи до групи, можна визначити залежність результативної ознаки від факторної;
- середня величина - абстрактна узагальнююча величина, що характеризує рівень варіаційної ознаки у якісно-однорідній сукупності. За допомогою середньої величини можна охарактеризувати сукупність по кількісній варіації ознаки. При розрахунку середньої величини погашаються випадкові відхилення окремих величин, явищ;
- відносні величини – співвідношення абсолютних величин. Необхідні для відображення кількісного співвідношеннями між ознаками соціально-економічних явищ. Отримують шляхом ділення однієї статистичної величини на іншу, при цьому величина з якою проводять порівняння називають базою, а порівнювана величина (чисельник) – звітною;
- кореляційний аналіз взаємозв'язків – метод за допомогою якого можна отримати кількісні вираження взаємозв’язків між соціально-економічними явищами. Його суть полягає у побудові економічно-математичної моделі, у вигляді рівняння регресії , формування кореляційного зв'язку, що виражає залежність середньої зміни результативної ознаки від одного або кількох ознак факторів.
Етапи кореляційного аналізу:
сформувати завдання дослідження і обґрунтувати методику вимірювання результативної ознаки тобто обрати показник, який найбільш чітко характеризує цю ознаку, виходячи із завдання дослідження;
обрати найбільш важливі фактори, які теоретично мають вплив на результативну ознаку;
обрати факторні показники;
визначити математичну формулу, яка виражає залежність у від х;
оцінити тісноту зв'язку і перевірити їх достовірність за допомогою критеріїв економічної статистики.
В даній роботі використовувався обернений зв’язок
У = а - bх, де
a =
b=
Ще одним завданням кореляційного аналізу - визначення тісноти зв’язку між ознаками.
За шкалою Чеддока, якщо кореляційне співвідношення знаходиться знаходить в межах
0,1-0,3 - зв'язок слабкий;
0,3-0,5 - помірний;
0,5-0,7 - помітний;
0,7-0,9 - високий;
0,9-0,99 - занадто високий;
- індексний метод
Індекс – особлива відносна величина, за допомогою якої можна виміряти безпосередньо неспівставні явища і проводити оцінку окремих факторів, що формують складне соціально-економічне явище;
- дисперсійний аналіз – основною метою дисперсійного аналізу є виявлення на основі величини загальної дисперсії, впливу окремих чинників, які визначають варіацію ознаки. Для оцінки частки варіації, яка зумовлена тією чи іншою ознакою, сукупність розділяється на групи за ознакою впливу якої досліджується.
Групова дисперсія - характеризує варіацію ознаки навколо групової дисперсії.Міжгрупова – міра варіації групових середніх навколо загальної середньої.
- вибіркове спостереження – поширений вид несуцільного спостереження при якому досліджується не вся сукупність, а лише її частина, відібрана за певними правилами і забезпечує отримання даних, які характеризують сукупність в цілому цим забезпечує репрезентативність вибіркової сукупності, тобто є властивість відтворювати всю сукупність.
2.3. Дослідження впливу рівня використання ОВФ на ефективність виробництва.
Для того, щоб дослідити вплив рівня використання основних виробничих фондів необхідно обрахувати фондовіддачу та витрати на 1 гривню по кожному підприємству.
Обрахунки представлені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 Розрахунок фондовіддачі та витрати на 1 грн. продукції
Підприємства
Обсяг ви-ва про-ї,тис.грн.
Первісна вартість ОВФ,тис.грн
Фондовіддача грн./грн.
Витрати тис.грн.
Ви-ти на 1 грн,проданої продукції
69
4980
3320
1,5
4840
0,972
5
4200
3510
1,196
3810
0,907
94
3780
2700
1,4
3160
0,836
80
3780
2700
1,4
4110
1,087
17
4020
2510
1,601
3020
0,751
58
1820
1350
1,348
1700
0,934
96
3330
2380
1,399
2870
0,862
13
3740
2490
1,502
3240
0,866
12
3480
2680
1,298
3010
0,865
41
2700
2250
1,2
2380
0,881
18
4100
2710
1,513
3590
0,876
30
5620
6620
0,849
5650
1,005
19
4180
2980
1,403
3610
0,864
26
6000
4300
1,395
5380
0,897
72
3710
2560
1,449
3340
0,9
23
5100
4630
1,101
5310
1,041
32
5200
5770
0,901
5180
0,996
61
2420
2020
1,198
2380
0,983
16
3990
4020
0,992
4040
1,012
64
4810
5063
0,95
4800
0,998
6
3100
2480
1,25
2800
0,903
42
2910
2500
1,164
2940
1,01
86
2160
1600
1,35
2710
1,255
70
4400
2590
1,699
3020
0,686
31
5440
4030
1,349
5120
0,941
34
1810
1510
1,199
1760
0,972
71
4920
3080
1,597
3900
0,793
25
6100
4690
1,301
5610
0,919
63
4940
3080
1,604
3920
0,793
35
1940
1290
1,504
1710
0,881
28
5810
4500
1,291
5570
0,959
14
3880
3230
1,201
3710
0,956
43
3240
2320
1,396
2810
0,867
27
5900
4370
1,35
4810
0,815
Разом
137510
107833
44,85
125810
31,283
Середнє
4044,412
3171,559
1,27
3700,294
0,91
Економічним показником, який характеризує використання основних фондів, є фондовіддача. Фондовіддача характеризує величину обсягу виробництва продукції, яка отримана з одиниці основних виробничих фондів. В таблиці 2.3. наведений ранжирований ряд в залежності ефективності виробництва від фондовіддачі ОВФ.
Таблиця 2.3 Ранжерований ряд
Підприємства
Фондовіддача, грн./грн
Витрати на 1 грн проданої продукції
30
0,849
1,005
32
0,901
0,996
64
0,95
0,998
16
0,992
1,012
23
1,101
1,041
42
1,164
1,01
5
1,196
0,907
61
1,198
0,983
34
1,199
0,972
41
1,2
0,881
14
1,201
0,956
6
1,25
0,903
28
1,291
0,959
12
1,298
0,865
25
1,301
0,919
58
1,348
0,934
31
1,349
0,941
86
1,35
1,255
27
1,35
0,815
26
1,395
0,897
43
1,396
0,867
96
1,399
0,862
94
1,4
0,836
80
1,4
1,087
19
1,403
0,864
72
1,449
0,9
69
1,5
0,972
13
1,502
0,866
35
1,504
0,881
18
1,513
0,876
71
1,597
0,793
17
1,601
0,751
63
1,604
0,793
70
1,699
0,686
Далі, враховуючи ранжирований ряд показника фондовіддачі, ми будуємо діаграму впливу коефіцієнта фондовіддачі на витрати виробництва на 1 гривню (Рисунок 2.1.)
Залежність рівня ефективності витрат на ефективність фондовіддачі
Рисунок 2.1
Визначаємо рівняння, яке описує дану залежність, за даним рівнянням знаходимо у і визначаємо теоретичну криву.
y= а - bх
Для розвязання даного рівняння потрібно визначити а і b. Це можна зробити за допомогою системи рівнянь:
Для розвязання даної системи потрібно побудувати допоміжну кореляційну таблицю.
Таблиця 2.4 Кореляційна таблиця
Підприєства
х
y
x * y
(x – x) *(y - y)
x 2
30
0,849
1,005
-0,421
0,095
0,17724
0,00902
0,8532
-0,03999
0,72
32
0,901
0,996
-0,369
0,086
0,13616
0,0074
0,8974
-0,03173
0,81
64
0,95
0,998
-0,32
0,088
0,1024
0,00774
0,9481
-0,02816
0,9
16
0,992
1,012
-0,278
0,102
0,07728
0,0104
1,0039
-0,02836
0,98
23
1,101
1,041
-0,169
0,131
0,02856
0,01716
1,1461
-0,02214
1,21
42
1,164
1,01
-0,106
0,1
0,01124
0,01
1,1756
-0,0106
1,35
5
1,196
0,907
-0,074
-0,003
0,00548
0,009
1,0848
0,000222
1,43
61
1,198
0,983
-0,072
0,073
0,00518
0,00533
1,1776
-0,00526
1,44
34
1,199
0,972
-0,071
0,062
0,00504
0,00384
1,1654
-0,0044
1,44
41
1,2
0,881
-0,07
-0,029
0,0049
0,00084
1,0572
0,00203
1,44
Продовження таблиці 2.4
14
1,201
0,956
-0,069
0,046
0,00476
0,00212
1,1482
-0,00317
1,44
6
1,25
0,903
-0,02
-0,007
0,0004
0,5
1,1288
0,00014
1,56
28
1,291
0,959
0,021
0,049
0,00044
0,0024
1,2381
0,001029
1,67
12
1,298
0,865
0,028
-0,045
0,00078
0,00203
1,1228
-0,00126
1,68
25
1,301
0,919
0,031
0,009
0,00096
0,008
1,1956
0,000279
1,69
58
1,348
0,934
0,078
0,024
0,00608
0,00058
1,259
0,001872
1,82
31
1,349
0,941
0,079
0,031
0,00624
0,00096
1,2694
0,002449
1,82
86
1,35
1,255
0,08
0,345
0,0064
0,11903
1,6943
0,0276
1,82
27
1,35
0,815
0,08
-0,095
0,0064
0,00903
1,1003
-0,0076
1,82
26
1,395
0,897
0,125
-0,013
0,01563
0,00017
1,2513
-0,00163
1,95
43
1,396
0,867
0,126
-0,043
0,01588
0,00185
1,2103
-0,00542
1,95
96
1,399
0,862
0,129
-0,048
0,01664
0,0023
1,2059
-0,00619
1,96
94
1,4
0,836
0,13
-0,074
0,0169
0,00548
1,1704
-0,00962
1,96
80
1,4
1,087
0,13
0,177
0,0169
0,03133
1,5218
0,02301
1,96
19
1,403
0,864
0,133
-0,046
0,01769
0,00212
1,2122
-0,00612
1,97
72
1,449
0,9
0,179
-0,01
0,03204
0,0001
1,3041
-0,00179
2,1
69
1,5
0,972
0,23
0,062
0,0529
0,00384
1,458
0,01426
2,25
13
1,502
0,866
0,232
-0,044
0,05382
0,00194
1,3007
-0,01021
2,26
35
1,504
0,881
0,234
-0,029
0,05476
0,00084
1,325
-0,00679
2,26
18
1,513
0,876
0,243
-0,034
0,05905
0,00116
1,3254
-0,00826
2,29
71
1,597
0,793
0,327
-0,117
0,10693
0,01369
1,2664
-0,03826
2,55
17
1,601
0,751
0,331
-0,159
0,10956
0,02528
1,2024
-0,05263
2,56
63
1,604
0,793
0,334
-0,117
0,11156
0,01369
1,272
-0,03908
2,57
70
1,699
0,686
0,429
-0,224
0,18404
0,05018
1,1655
-0,0961
2,89
Разом
44,85
31,28
0
0
0,91
0,88
40,86
-0,392
60,5
Середнє
1,32
0,92
0
0
0,04
0,02
1,2
1,78
Визначаємо рівняння:
-1,6b = -0.24
b = 0.15
44,8a-58,9*0.15 = 41,1
44,8a-8,8 = 41,1
44,8a = 41,1+8,8
44,8a = 32,3
a = 0.72
у = 0,72 - 0,15*х
Для визначення теоретичної прямої, ми визначаємо уmin та ymax при параметрах хmin =0,849 та хmax =1,699 . підставивши їх в рівняння регресії, ми отримали такі значення:
уmin = 0,72 - 0,15*0,849=0,59
ymax = 0,72 - 0,15*1,699=0,47
Для визначення тісноти звязку, обчислюємо коефіцієнти кореляції і детермінації.
Коефіцієнт кореляції обчислюємо за формулою:
r= - 0,44
Оскільки коефіцієнт кореляції r менше за 0, то зв’язок між фондовіддачею та обсягом продукції обернений.
Знаходимо похибку коефіцієнта кореляції
Отже, враховуючи похибку коефіцієнта кореляції можна визначити межі, в яких буде знаходитися коефіцієнт кореляції: отже r = -0,440,16.
Знаходимо значення tr за формулою:
tr факт = 2,7
tr теор = 2.6
tr теор < tr факт
У даному випадку 2,7 > 2,1 , отже кореляційний зв’язок суттєвий.
Висновок: Отже, між витратами на 1 грн. проданої продукції і фондовіддачею існує суттєвий і обернений зв’язок.
2.5.Дослідження впливу рівня використання ОВФ на ефективність виробництва.
Стан основних виробничих фондів характеризуються таким показником як придатність основних виробничих фондів. Цей показник впливає на результат господарської діяльності, а саме на: 1) обсяг виробництва продукції, а відповідно і на фондовіддачу; 2) рівень собівартості продукції, а відповідно і на витрати на 1 гривню проданої продукції.
Таблиця 2.5 Розрахунок придатності ОВФ та ефективність виробництва
Підприємство
Обсяг ви-ва про-ї, тис.грн
Балансова вартість ОВФ, тис.грн.
Коефіцієнт придатності ОВФ
Витрати виробництва, тис.грн.
Витрати на 1грн проданої продукції
Первісна
Залишкова
69
4980
3320
1840
0,554
4840
0,972
5
4200
3510
2350
0,669
3810
0,907
94
3780
2700
1600
0,592
3160
0,836
80
3780
2700
2910
1,078
4110
1,087
17
4020
2510
1520
0,605
3020
0,751
58
1820
1350
1020
0,755
1700
0,934
96
3330
2380
1980
0,832
2870
0,862
13
3740
2490
1480
0,594
3240
0,866
12
3480
2680
1670
0,623
3010
0,865
41
2700
2250
1400
0,622
2380
0,881
18
4100
2710
1860
0,686
3590
0,876
30
5620
6620
2820
0,426
5650
1,005
19
4180
2980
2100
0,705
3610
0,864
26
6000
4300
2400
0,558
5380
0,897
72
3710
2560
1720
0,672
3340
0,9
23
5100
4630
2420
0,523
5310
1,041
32
5200
5770
2410
0,418
5180
0,996
61
2420
2020
1240
0,614
2380
0,983
16
3990
4020
2400
0,597
4040
1,012
64
4810
5063
2180
0,43
4800
0,998
6
3100
2480
1520
0,613
2800
0,903
42
2910
2500
1560
0,624
2940
1,01
86
2160
1600
870
0,544
2710
1,255
70
4400
2590
2100
0,811
3020
0,686
31
5440
4030
2110
0,523
5120
0,941
34
1810
1510
980
0,649
1760
0,972
71
4920
3080
2010
0,652
3900
0,793
25
6100
4690
2510
0,535
5610
0,919
63
4940
3080
1810
0,588
3920
0,793
35
1940
1290
790
0,612
1710
0,881
28
5810
4500
2920
0,649
5570
0,959
14
3880
3230
1810
0,56
3710
0,956
43
3240
2320
1580
0,681
2810
0,867
27
5900
4370
2810
0,643
4810
0,815
Разом
137510
107833
64700
21,237
125810
31,283
Середнє
4044,412
3171,559
1902,941
0,6
3700,294
0,91
Побудуємо ранжерований ряд залежності витрат на 1 продукції від придатності основних виробничих фондів.
Таблиця 2.6 Ранжерований ряд
Підприємства
Коефіцієнт придатності ОВф
Витрати на 1 грн. проданої продукції
32
0,418
0,996
30
0,426
1,005
64
0,43
0,998
23
0,523
1,041
31
0,523
0,941
25
0,535
0,919
86
0,544
1,255
69
0,554
0,972
26
0,558
0,897
14
0,56
0,956
63
0,588
0,793
94
0,592
0,836
13
0,594
0,866
16
0,597
1,012
17
0,605
0,751
35
0,612
0,881
6
0,613
0,903
61
0,614
0,983
41
0,622
0,881
12
0,623
0,865
27
0,643
0,815
34
0,649
0,972
28
0,649
0,959
71
0,652
0,793
5
0,669
0,907
72
0,672
0,9
43
0,681
0,867
18
0,686
0,876
19
0,705
0,864
58
0,755
0,934
70
0,811
0,686
96
0,832
0,862
80
1,078
1,087
Далі, враховуючи ранжирований ряд показника придатності, ми будуємо діаграму залежності коефіцієнта придатності на ефективність виробництва (Рисунок 2.2.)
Оцінка впливу придатності на витрати виробництва на 1 грн. проданої продукції
Рисунок 2.2
Визначаємо рівняння, яке описує дану залежність, за даним рівнянням знаходимо у і визначаємо теоретичну криву.
y= а - bх
Для розвязання даного рівняння потрібно визначити а і b. Це можна зробити за допомогою системи рівнянь:
Для розвязання даної системи потрібно побудувати допоміжну кореляційну таблицю.
Таблиця 2.7 Кореляційна таблиця
Підприєства
х
y
х*у
(x – x) *(y - y)
x 2
32
0,418
0,996
-0,182
0,086
-0,182
0,086
0,41633
-0,0157
0,17
30
0,426
1,005
-0,174
0,095
-0,174
0,095
0,42813
-0,0165
0,18
64
0,43
0,998
-0,17
0,088
-0,17
0,088
0,42914
-0,015
0,18
23
0,523
1,041
-0,077
0,131
-0,077
0,131
0,54444
-0,0101
0,27
31
0,523
0,941
-0,077
0,031
-0,077
0,031
0,49214
-0,0024
0,27
25
0,535
0,919
-0,065
0,009
-0,065
0,009
0,49167
0,0006
0,29
86
0,544
1,255
-0,056
0,345
-0,056
0,345
0,68272
-0,0193
0,3
69
0,554
0,972
-0,046
0,062
-0,046
0,062
0,53849
-0,0029
0,31
26
0,558
0,897
-0,042
-0,013
-0,042
-0,013
0,50053
0,00055
0,31
14
0,56
0,956
-0,04
0,046
-0,04
0,046
0,53536
-0,0018
0,31
63
0,588
0,793
-0,012
-0,117
-0,012
-0,117
0,46628
0,0014
0,35
Продовження таблиці 2.7
94
0,592
0,836
-0,008
-0,074
-0,008
-0,074
0,49491
0,00059
0,35
13
0,594
0,866
-0,006
-0,044
-0,006
-0,044
0,5144
0,00026
0,35
16
0,597
1,012
-0,003
0,102
-0,003
0,102
0,60416
0,0003
0,36
17
0,605
0,751
0,005
-0,159
0,005
-0,159
0,45436
0,008
0,37
35
0,612
0,881
0,012
-0,029
0,012
-0,029
0,53917
0,004
0,37
6
0,613
0,903
0,013
-0,007
0,013
-0,007
0,55354
0,009
0,38
61
0,614
0,983
0,014
0,073
0,014
0,073
0,60356
0,00102
0,38
41
0,622
0,881
0,022
-0,029
0,022
-0,029
0,54798
0,006
0,39
12
0,623
0,865
0,023
-0,045
0,023
-0,045
0,5389
-0,001
0,39
27
0,643
0,815
0,043
-0,095
0,043
-0,095
0,52405
-0,0041
0,41
34
0,649
0,972
0,049
0,062
0,049
0,062
0,63083
0,00304
0,42
28
0,649
0,959
0,049
0,049
0,049
0,049
0,62239
0,0024
0,42
71
0,652
0,793
0,052
-0,117
0,052
-0,117
0,51704
-0,0061
0,43
5
0,669
0,907
0,069
-0,003
0,069
-0,003
0,60678
0,002
0,45
72
0,672
0,9
0,072
-0,01
0,072
-0,01
0,6048
0,007
0,45
43
0,681
0,867
0,081
-0,043
0,081
-0,043
0,59043
-0,0035
0,46
18
0,686
0,876
0,086
-0,034
0,086
-0,034
0,60094
-0,0029
0,47
19
0,705
0,864
0,105
-0,046
0,105
-0,046
0,60912
-0,0048
0,5
58
0,755
0,934
0,155
0,024
0,155
0,024
0,70517
0,00372
0,57
70
0,811
0,686
0,211
-0,224
0,211
-0,224
0,55635
-0,0473
0,66
96
0,832
0,862
0,232
-0,048
0,232
-0,048
0,71718
-0,0111
0,69
80
1,078
1,087
0,478
0,177
0,478
0,177
1,17179
0,08461
1,16
Разом
20,61
30,27
0
0
0,813
0,243
18,83
-0,03
13,4
Середнє
0,6
0,9
0
0
0,023
0,007
0,55
0,39
Визначаємо рівняння:
1,1b = 2,77
b = 2,5
20,61a-13,4*2,5 = 18,83
20,61a-33,5 = 18,83
20,61a = 18,83 + 33,5
20,61a = -14,67
a = - 0,712
у = -0,712 - 2,5х
Для визначення теоретичної прямої, ми визначаємо уmin та ymax при параметрах хmin =0,418 та хmax =1,078 . підставивши їх в рівняння регресії, ми отримали такі значення:
уmin = -0,712 - 2,5*0,418=-0,97
ymax = -0,712 - 2,5*1,078=-1,9
Для визначення тісноти звязку, обчислюємо коефіцієнти кореляції і детермінації.
Коефіцієнт кореляції обчислюємо за формулою:
r= - 0,16
Оскільки коефіцієнт кореляції r менше за 0, то зв’язок між фондовіддачею та обсягом продукції обернений.
Знаходимо похибку коефіцієнта кореляції
Отже, враховуючи похибку коефіцієнта кореляції можна визначити межі, в яких буде знаходитися коефіцієнт кореляції: отже r = -0,160,3.
Знаходимо значення tr за формулою:
tr факт = 0.5
tr теор = 2.6
tr теор < tr факт
У даному випадку 2,6 > 0.5 , отже кореляційний зв’язок несуттєвий.
Висновок: Отже, між витратами на 1 грн. проданої продукції і продуктивністю існує несуттєвий, обернений зв’язок.
Висновки
Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, які поділяють на основні і виробничі фонди. Отже, основні виробничі фонди підприємства – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.
Саме тому терміни експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом усього періоду їх функціонування.
Провівши певні дослідження можна дійти висновку, що при збільшенні фондовіддачі витрати на 1 грн. проданої продукції зменшуються. З покращенням використання ОВФ забезпечується:
збільшення обсягу виробництва без додаткових капітальних вкладень;
прискорене відновлення засобів праці, що скорочує можливість морального зносу устаткування і сприяє технічному прогресу в галузі;
зниження собівартості продукції за рахунок амортизаційних відрахувань у розрахунку на одиницю продукції.
Поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості робіт. Кількість продукції, що виробляється підприємством, або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними фондами, але і від того на скільки вони повно використовуються. Тому поліпшення використання основних виробничих фондів має велике народно-господарське значення.
Перелік посилань
Покропивний С. Ф. Економіка підприємства Київ 2001. ст. 100 – 120.
Гордійчук А. С., Стахів О. А. Економіка підприємства. Рівне: РДТУ, 2000.
Економіка підприємства. Підручник. За загальною ред. д. е. н., профессора С.Ф.Покропивного. – Київ, 2001 р. ст. 77 – 88.
Економіка підприємства: Навчальний посібник /під ред. Шегди А, В. - Київ „Знання", 2005. ст. 163 – 192.
В.А.Сідун, Ю.В.Пономарьова. Економіка підприємства. Київ 2006. ст.77
Шегда А.В. Економіка підприємства: Навч. посібник . — Київ.: Знання, 2005. — ст.170 - 431
Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник, - 2-ге вид., доп. — Київ: А.С.К., 2009. – ст. 100 - 120
Безуглий А.А. Про поліпшення основних фондів //Економіка України. — 2007р. - Львів. - ст.77-79.
9. Абдурахманов К.Х., Одегов Ю.Г. Управление трудовым потенциалом в условиях рыночной экономики / Та...