Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Обгрунтування доцільності і ефективності проекту створення холдингової компанії
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра ЕП
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Розрахункова робота
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та приподокористування
Кафедра економіки підприємства
РОЗРАХУНКОВА РОБОТА
з дисципліни:
“Економіка і організація об'єднань підприємств”
на тему: «Обгрунтування доцільності і ефективності проекту створення холдингової компанії»
ЗМІСТ
Вступ.............................................................................................................................3
Розділ 1. Економічна сутність, функції та типи холдингових компаній. Регулювання діяльності компаній............................................................................ 4
Розділ 2. Обгрунтування проекту створення холдингової компанії....................13
Висновок.....................................................................................................................23
Використана література............................................................................................24
ВСТУП
Холдинг (холдингова|холдінгова|, або держательська|, компанія) є організацією, що володіє контрольними пакетами акцій інших компаній з метою здійснення по відношенню до ним функцій контро лю| і управління. Холдинг є|з'являється| специфічним управлінським і фінансовим ядром сучасних корпорацій, конгломератів і інших організаційних структур ринку.
Першопричина створення холдингів - це, як правило, потреба в організації фінансових потоків. Безпосередньо це завдання вирішується шляхом участі холдингових компаній у статутних капіталах компаній інших учасників групи.
Однак, холдингові схеми дозволяють вирішити не тільки питання формування й оптимального оподатковування доходів у вигляді дивидендів, але й багато інших завдань, серед яких:
Об'єднання в одну структуру компаній із різними функціональними завданнями, наприклад, компаній, що володіють торгівельною маркою, нерухомістю, що займаються торгівельною посередницькою діяльністю й т.п.;
Оптимізація оподаткування всередині самого холдингу;
Наявність солідної репутації холдингової компанії й підприємств, що входять у дану групу;
Просування на ринок єдиного товарного знаку групи;
Залучення кредитів та додаткових інвестиції всередині самого холдингу на більш гнучких умовах кредитування.
Функціонування підприємств у складі сучасних інтегрованих формувань зумовлює потребу в детальнішому розгляді питань управління фінансами холдингових компаній, особливо в умовах загострення конкуренції та підвищення рівня концентрації капіталу в корпоративному секторі.
Разом із тим, в умовах проведення реформи корпоративного сектору, подальшого дослідження потребують питання сутності та основних ознак холдингових компаній, форм взаємодії корпоративних підприємств, що входять до складу холдингу, особливостей формування фінансової стратегії, побудови організаційно-фінансової структури холдингу, запровадження ефективної технології фінансового планування й управління грошовими потоками холдингової компанії та ін.
Розділ 1. Економічна сутність, функції та типи холдингових компаній. Регулювання діяльності компаній.
Відомо, що до прийняття закону України "Про холдингові компанії в Україні" у законодавчій базі таке поняття як "холдинг" відносно недержавної форми власності було відсутнє. Єдиним нормативним актом, що містить правову підставу створення й функціонування таких компаній, був дотепер діючий Указ Президента України "Про холдингові компанії, створювані в процесі корпоратизації й приватизації" від 11.05.94р. № 224/94. Окремі питання щодо державних холдингів регулювалися актами компетентних відомств.
В Україні немає великого досвіду формування холдингових систем. За даними Антимонопольного комітету України за період з 1998 по 2003 роки в Україні було сформовано з дозволу Комітету близько 900 холдингових компаній та об’єднань підприємств, що мали ознаки холдингової системи. Ефективність процесу створення холдингів залежить від державного регулювання підприємницької діяльності та від розробки і впровадження в практику відповідних сучасним холдингам інструментів менеджменту організацій. Важливим складовим менеджменту в даному випадку є механізм інвестиційної взаємодії холдингу і дочірніх компаній, методи планування інвестицій, організаційного забезпечення інвестиційної діяльності та розподілу прибутків.
Такі питання, як формування структури холдингової компанії у взаємозв'язку з її життєвим циклом, створення ефективного механізму взаємодії холдингової групи з інвесторами, активізація діяльності менеджерів у розробці і реалізації інвестиційних проектів, потребують розвитку з урахуванням особливостей національної економіки України.
Як показує досвід таких країн як Польща, Угорщина створення холдингових компаній при переході до ринкової економіки є наслідком проведених економічних реформ. Основу розвитку холдингових компаній складає акціонерна власність, тому створення і розвиток цих компаній тісно пов'язані з такими процесами, як приватизація, корпоратизація, створення ринкової інфраструктури.
По суті, такі утворення являли собою власника корпоративних прав (часток , акцій) інших підконтрольних власникові підприємств. Завдяки чітко структурованій формі бізнесів стало більш ефективним керування аффельованими особами , ведення єдиної політики розподілу ресурсів, постановка однакових вимог до організації виробничих процесів, менеджменту та ін. Яких-небудь податкових преференцій відносно холдингів законодавство не містить .
Холдинг являється специфічним управлінським і фінансовим ядром сучасних корпорацій, конгломератів і інших організаційних структур ринку. По характеру віддачі діяльності холдин ги підрозділяються на чистих і змішаних або оперативних. Чисті холдинги обмежують свою діяльність виключно контроль но-управлінськими функціями по відношенню до дочірніх підприємств, а змішані, окрім названих, можуть виконувати і різноманітні функції, пов'язані з підприємництвом в промислової, торгівельної, транспортної і інших сферах.
Існують як мінімум три типи холдин гових структур:
1) інтегровані промислові компанії;
2) конгломерати;
3) банківські холдинги. Їх особливістю являет ся те, що в них бере участь державний капітал. У галузях, яв ляються природними монополістами, такий контроль цілком себе виправдовує. Держава практично у всіх індустріально розвинених країнах регулює або встановлює тарифи на електроенергію. Крім того, воно ухвалює рішення про націоналізацію або приватизацію, розукрупнення або злиття природних монополій. Тому акціонерний контроль над цими галузями об’єктивно обумовлений. Проте методи державного регулювання таких інститутів ринку, як природні монополії, не слід поширювати на галузі, які повинні розвиватися по ринкових законах.
Холдинг може бути створений або в результаті виділення певної організаційної структури з подальшою передачею їй контрольних пакетів акцій вже існуючих фірм, або шляхом утворення самим холдингом нових акціонерних товариств при умові збереження за ним контрольних пакетів акцій цих суспільств. У сучасних умовах крупні компанії (в основному конгломе ратного типу можуть створювати і так звані проміжні хол динги - окремі товариства або підрозділи в структурі компа нії, що виконують суворий (наприклад, патент ний і ліцензійний холдинг, холдинг по наданню послуг, інвестиційний холдинг і т. д.). Мета створення проміжних холдингів, або субхолдингів, полягає в зосередженні всіх видів ресурсів, інтелектуального потенціалу на конкретних ділянках робіт, що дозволяє з максимальним ефектом використовувати виділені групи чинників на користь компанії. Дана тенденція особливо характерна для сучасних наукоємких виробництв.
Функціонування холдингових систем на ринку має ряд переваг перед окремо узятими компаніями: можливість створення замкнутих технологічних ланцюжків від видобутку сировини до випуску готової продукції і доведення її до споживача, економія на тор гівельних, маркетингових і інших послугах, використання переваг диверсифікації виробництва, єдина податкова і кредитно-фінансова політика, можливість варіювання фінансовими і інвестиційними ресурсами в рамках холдингової системи. Крім того, кожне підприємство, увійшовши до холдингової системи і отримавши акції холдингу в обмін на передану йому частку своїх акцій, стає економічно зацікавленим в ефективній діяльності всіх суб'єктів холдингу.
Холдингові компанії можуть об'єднувати під своїм контролем, з одного боку, промислові і торгівельні підприємства, фінансові інститути, а з іншого боку, функції холдингової компанії за допомогою фінансово-кредитних важелів можуть здійснювати крупні банки і інші фінансові інститути, контролюючі виробничі і комерційні підрозділи, інвестиційні фон ди|, страхові компанії. Виявляється тенденція до формування так званих холдингів-рантьє, які, управляючи пакетами ак цій промислових підприємств, не займаються виробничими питаннями, а спеціалізуються на організації заставних аукціонів. Ці компанії додають зусилля для захоплення контрольного па кета, а потім значна доля цього пакету розпродається на заставних аукціонах по занижених цінах. Такі холдинги створюються не без участі державного капіталу, але в той же час не завжди приносять державному бюджету реальну користь.
Холдинг може контролювати значне число компаній, різних по сфері діяльності і галузевої приналежності, сум арний капітал яких значно перевищує активи материнської компанії. Найвищим органом управління холдингової компанії яв ляется загальні збори акціонерів, а її виконавським органом -првління|. Як правило, правління, що складається з директорів дочір ніх товариств, направляє політику і контролює діяльність хол дингової системи в цілому відповідно до тих пакетів акцій, якими воно володіє. Ради директорів дочірніх підприємств назначаються керівництвом холдингу і діють як його довірених осіб. У веденні головної компанії холдингу знаходяться питання вироблення стратегії, формулювання цілей розвитку, здійснення координаційних і комунікаційних зв'язків між суб’єктами холдингової системи, єдине фінансове керівництво в ці лях оптимального розподілу і використання ресурсів і залучення капіталу, підбір і затвердження вищого управлінського пер соналу, аудиторська діяльність, управління всіма видами ресур сів. Тактичні питання діяльності компанії знаходяться у веде нні її дочірніх товариств, що мають самостійність в прийнятті рішень, що стосуються їх оперативної діяльності на ринку.
Холдингові компанії здійснюють загальне стратегічне керування, виробляють рекомендації, розпорядження і директи ви, використовують своїх представників, що беруть участь в наглядальних радах дочірніх товариств, для реалізації своєї стратегічної лінії, володіють правому вето, використовують різноманітні економічні і фінансово-кредитні важелі дії на дочірні фір ми|. До переваг холдингу відносяться: 1) холдинг є простішим з юридичної точки зору і менш дорожчим спосо бом отримання контролю над іншою фірмою, чим злиття або купівля активів іншої фірми|; 2) при створенні холдингу материнська компанія враховує добровільність і думку дочірньо го товариства; 3) створення дочірніх суспільств, контрольованих холдин гом, дозволяє корпорації отримати юридичні підстави для про никнення на ринки країн, де діяльність корпоративних струк тур обмежена.
Функціонування холдингових компаній може принести мак симальну віддачу для економіки в наступних випадках:
· у галузях промисловості з високою концентрацією виробництва (наприклад, в чорній і кольоровій металургії);
· у галузях, що є природними монополіями (газова промисловість, енергетика);
· у галузях, де відбувається конгломератна інтеграція підприємств, об'єднаних загальним технологічним ланцюжком;
· у випадках, коли відбувається неконтрольована скупка контроль ных пакетів акцій підприємств кримінальними комерційними структурами (тут необхідна передача контрольних пакетів акцій державним холдинговим компаніям).
Аналізуючи холдингові компанії, слід розглядати перспективи розвитку її материнської (головної) фірми та холдингової групи (системи), що включає поряд із головною також дочірні фірми. Останні, у свою чергу, теж можуть бути пов'язані взаємним володінням акціями (капіталом).
Життєздатність та чисельність холдингових компаній у країнах з розвинутою ринковою економікою пов’язані з рядом переваг цієї форми організації бізнесу, використання яких істотно знижує ступінь ризику діяльності холдингів у порівнянні з окремими компаніями.
У постсоціалістичних країнах у період реформування економіки утворення холдингів сприяє вирішенню не тільки внутрішньоорганізаційних, але і ряд загальнодержавних задач, характерних для цих країн:
Концентрація науково-технічного потенціалу.
Підтримка технологічних зв'язків і кооперації.
Підвищення координації діяльності різних галузей економіки і їх фінансової стійкості.
Інтеграція національної економіки у світову систему.
Механізм утворення холдингових груп в Україні має особливості, характерні для багатьох постсоціалістичних європейських країн, і дещо відрізняється від практики країн із розвинутою ринковою економікою. Формування холдингів в Україні й інших країнах СНД почалося шляхом реорганізації колишніх відомств і головкомів. У процесі акціонування підприємств відбувалося об'єднання контрольних пакетів і передача їх центру - материнській компанії, що по суті заміняла формально скасоване відомство. Це об'єднання здійснювалося, як правило, адміністративними методами, зберігаючи і закріплюючи підпорядкований статус акціонерних товариств.
Інвестиційна діяльність холдингових компаній здійснюється на базі й у рамках заходів державного регулювання цієї діяльності взагалі й іноземного інвестування зокрема. Аналіз цих заходів у постсоціалістичних країнах показує, що державне регулювання не було послідовним. Відмова від жорсткого регулювання зовнішньоекономічної діяльності й утворення спільних підприємств, надання їм значних пільг на початку реформ не призвели в Україні до реального притоку іноземних інвестицій. Скасування пільг є характерною рисою сучасного етапу реформ в Україні.
В інших колишніх країнах колишнього соцтабору регулювання іноземних інвестицій характеризується наданням пільг і підтримкою особливо важливих галузей економіки та поступовим розширенням простору для іноземних інвестицій при контролі за їхньою ефективністю.
У галузі реформування економіки доцільно звернутися до досвіду країн, що пройшли вже перші етапи ринкових реформ. Так науковцями Угорщини запропонований був свого часу оригінальний підхід до притягнення іноземного капіталу в національну економіку країни шляхом використання можливостей холдингу як “інкубатора нових фірм”, оскільки створення, фінансове донорство та продаж пакетів акцій дочірніх компаній стороннім інвесторам є невід’ємним елементом функціонування холдингових систем.
Холдингова компанія може функціонувати як своєрідне підприємство по створенню дочірніх фірм і продажу їхнім іноземним інвесторам, що можна розглядати як метод залучення іноземного капіталу в національну економіку.
При здійсненні капіталовкладень за кордоном, чи купівлі підприємств у власність підприємці керуються наступними рекомендаціями, що вироблені спеціалістами у даній галузі. У дослідженнях західних спеціалістів наводяться такі рекомендації для досягнення успіху в процесі торгівлі підприємствами:
Концентрація зусиль у сфері, де функціонує компанія-покупець.
Концентрація зусиль у фінансовій сфері.
Концентрація зусиль на глобальних, найважливіших елементах бізнесу.
Купівля "ноу-хау", що переходить до покупця разом з придбаною компанією.
Скерування інвестицій у куплену компанію.
Процес купівлі підприємства хронологічно можна представити як набір послідовних дій, починаючи з формування стратегії компанії покупця та закінчуючи введенням об’єкту купівлі у систему діяльності компанії-покупця. Купівлю підприємств пропонуємо розглянути в більш широкому змісті цього терміну. А саме в сенсі взаємного злиття або поглинання підприємницьких структур.
1. Вибір стратегії та пошук партнерів. Визначаються основні стратегічні цілі, що може досягнути компанія через злиття (поглинання). Слід розрізняти декілька етапів:
формування стратегічних альтернатив;
вивчення компаній, що можуть бути придбанні;
установлення майбутніх партнерів;
оцінка наявності робочої сили;
всебічна перевірка матеріалів діяльності вибраної компанії;
оцінка реальності укладення такої угоди та рівня ризику.
2. Підготовка процесу злиття (поглинання). При цьому організовується зустріч з представником компанії-об’єкта, готується повна інформація стосовно інвестиційного клімату в країні тощо.
3. Інтеграція, основою якої є налагодження контактів з менеджерами компанії, що поглинається.
4. Початок спільної діяльності після злиття (поглинання).
5. Застосування механізмів регулювання спільної діяльності.
В процесі здійснення розглянутих фаз важливе значення має контроль над компанією, що поглинається, з боку компанії, яка поглинає, налагодження ефективних комунікацій, що забезпечить отримання достовірних даних про злиття (поглинання) та адекватне реагування на зміни.
На сьогодні для багатьох українських підприємств злиття чи поглинання є найбільш ефективним елементом стратегії майбутнього розвитку. Тому зупинимося на характерних особливостях очікуваної угоди про злиття-поглинання. В угоді доцільно відобразити цілі нової компанії, наприклад, розширення ринку або захоплення нової ніші. Основними критеріями тут виступає ємність ринку, конкурентне середовище, стабільність ринку, затрати, технічний стан об’єкту тощо.
Фінансові аспекти угоди базуються на оцінці фінансового стану об’єкта поглинання (злиття) з допомогою аудиторської фірми. Від результатів роботи аудитора залежить в значній мірі купівельна ціна об’єкта. При цьому визначається наявність кредитних, вексельних ринків, ринку корпоративних облігацій, а також можливість залучення прямих інвестицій тощо. У розвинутих країнах угоди орієнтують в основному на довгострокове фінансування. В Україні сьогодні також з’явилась можливість довготривалого фінансування таких угод.
Юридичні аспекти повинні відображати питання приватизації майна, володіння акціями, інтелектуальною власністю тощо. Особливого значення набуває підготовка необхідних документів (статуту, положень, методик тощо).
Важливу роль в процесі злиття (поглинання) має стан менеджменту, який доцільно оцінювати за напрямами:
Досліджується структура апарату управління, склад категорій працівників.
Перевіряється добросовісність роботи менеджерів.
Вивчається можливість матеріального заохочення менеджерів.
Аналізуються комунікаційні зв’язки
Аналізується організаційна структура управління компанією.
Вивчаються механізми прийняття управлінських рішень.
При створенні дочірньої фірми холдинг разом із контрольними функціями бере на себе значну частку ризику, що є сприятливою умовою для іноземного партнера. Нова фірма, подолавши труднощі початкового етапу діяльності, доводить свою життєздатність і характеризується сприятливим прогнозом росту: стає достатньо привабливим об'єктом для іноземного інвестора. Інвестор буде зацікавлений в посиленні свого впливу й у збільшенні контролю над цією фірмою.
Холдингова компанія, продаючи свою дочірню фірму або свою частку в ній, має можливість реалізувати в ціні продажу її потенційні можливості. При продажі фірми, що розвивається, холдинг реалізує не тільки вартість активів, але і її гудвіл, що може значно підвищити продажну ціну.
Таким чином, холдингова компанія має можливість одержати винагороду за ризик початкового етапу, який вона брала на себе при створенні дочірньої фірми.
При застосуванні зазначеного підходу варто мати на увазі, що не завжди продаж дочірньої фірми є більш вигідної, чим зберігання її в структурі холдингової групи. Назвемо умови, при яких доцільним є продаж фірми:
холдингова компанія не займає монопольного положення на національному ринку і ставиться до типу невеличких фірм, що розвиваються;
умови національної економіки й особливості місцевого ринку недостатньо добре відомі іноземному партнеру, при цьому привабливість ринку та ризик він оцінює достатньо високо;
іноземний партнер є великою фірмою, що займає провідне положення на світовому (або регіональному) ринку;
у дочірньої фірми існують впливові конкуренти (або велика ймовірність їх появи), причому ними можуть виступити компанії, контрольовані іноземним партнером.
Сучасна холдингова група (система) являє собою багаторівневу структуру, у якій підприємства можуть виступати одночасно холдингами і дочірніми фірмами стосовно різних членів групи. Дочірні підприємства в холдинговій системі можуть утворювати стосовно материнської компанії (центрального холдингу) декілька рівнів, сполучених вертикальними і горизонтальними зв'язками.
Нормативно-правова база створення холдингів в Україні та контроль за процесами економічної концентрації
Основним нормативним документом, який регулює порядок створення холдингових компаній в Україні, на сьогоднішній день є Положення про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації, затверджене Указом Президента України від 11.05.1994 р. (далі Положення).
Положення визначає порядок створення та діяльності холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації підприємств, містить 4 розділи:
1. Загальна частина.
2. Порядок створення холдингових компаній в процесі корпоратизації.
3. Особливості створення холдингових компаній в процесі приватизації.
1.Обмеження на створення та діяльність холдингових компаній.
У першому розділі наводиться визначення холдингової компанії, дочірнього підприємства, контрольного пакету акцій, способів створення холдингових компаній. Відповідно до п. 2. холдингова компанія — господарюючий суб'єкт, який володіє контрольними пакетами акцій інших, одного або більше, господарюючих суб'єктів; дочірнє підприємство — господарюючий суб'єкт, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія; контрольний пакет акцій — кількість акцій (пай, частка у статутному фонді), яка дає право холдинговій компанії здійснювати фактичний контроль над господарюючим суб'єктом. Рішення щодо підтвердження наявності контрольного пакета акцій, якщо його розмір менший 51%, приймає Антимонопольний комітет. Холдингові компанії можуть бути дочірніми підприємствами інших холдингових компаній.
У другому розділі визначається перелік необхідної документації, що подається підприємством — засновником холдингової компанії до:
1)органу, уповноваженого управляти держмайном. До нього підприємство подає:
а) обгрунтування доцільності створення холдингової компанії;
б) перелік підприємств, що входять до скалу холдингу, та їх структурних підрозділів; в) проект статуту
2)Антимонопольного комітету України;
3)Міністерства економіки України.
Засновник повинен одержати згоду Антимонопольного комітету та Міністерства економіки України на створення ХК у порядку, який затверджують ці органи. Міністерство економіки затверджує установчі документи і тільки тоді можна реєструвати ХК.
У п. 12. Положення зазначено, що управління холдинговою компанією здійснюється у порядку, передбаченому законодавством про корпоратизацію. При цьому обов'язки голови правління холдингової компанії у разі її створення шляхом об'єднання пакетів акцій кількох підприємств покладається на особу, яку призначає засновник, а якщо холдингова компанія створена на базі підприємства, що корпоратизується, — на керівника цього підприємства.
Особливості створення холдингових компаній у процесі приватизації розглядаються у третьому розділі Положення. Зокрема в п. 14 вказано, що засновником холдингової компанії в процесі приватизації може бути:
• державний орган приватизації;
• підприємство, що підлягає приватизації;
• орган, уповноважений управляти державниммайном;
• відкрите акціонерне товариство.
Холдингова компанія створюється у вигляді ВАТ шляхом об’єднання у статутному фонді контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств.
Питання щодо обмеження на створення та діяльність холдингових компаній висвітлене у заключному розділі Положення. Так, створення холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації не допускається в таких галузях:
• торгівля товарами народного споживання та продукцією виробничо-технічного призначення;
• виробництво та переробка сільськогосподарської продукції;
• громадське харчування та побутове обслуговування населення;
• автомобільний транспорт (крім підприємств, що здійснюють переважно міжнародні перевезення).
Крім цього, не допускається створення холдингової компанії, якщо вона та її дочірні підприємства або два і більше дочірніх підприємств реалізовують взаємообмінні товари (роботи, послуги) та їхня сукупна частка на відповідному державному або регіональному ринку перевищує 35 відсотків.
Холдингова компанія, понад 25 відсотків акцій якої належать державі, не має права:
• збувати продукцію дочірніх підприємств;
• передавати дочірнім підприємствам право на збут продукції інших дочірніх підприємств (крім експортних операцій);
• регулювати у будь-якій формі ціни на товари (роботи, послуги) дочірніх підприємств.
Наведений розділ містить ще ряд положень стосовно обмеження створення холдингових компаній.
Важливим є п. 25. Положення, який передбачає, що у разі коли більше 50 відсотків активів холдингової компанії, що створюється, становлять частки (акції, паї) та інші фінансові активи, то:
• до її статутного фонду, крім зазначених фінансових активів, може входити виключно майно, яке безпосередньо необхідне для забезпечення функціонування апарату управління цієї компанії;
• контрольні пакети акцій дочірніх підприємств, що передаються засновниками до статутного фонду компанії, не можуть перевищувати ЗО відсотків відповідних статутних фондів цих підприємств. Така холдингова компанія має право здійснювати лише інвестиційну діяльність.
Розділ 2. Обгрунтування проекту створення холдингової компанії
Розрахунки по АП «Млин»
Керівництво АТ «Млин» з метою зміцнення конкурентоспроможності розробило проект створення холдингової компанії у складі хлібопекарного заводу, механізованої пекарні і елеватора, шляхом купівлі їх онтрольного пакету акцій. В роботі обгрунтовано доцільність і ефективність цього проекту.
Вихідні дані для розрахунку наведено в таблиці 1.
Таблиця 1.
Базові техніко-економічні показники підприємств
Показники
Хлібозавод
АП "Млин"
Елеватор
Мехпекарня
звіт
проект
звіт
проект
звіт
проект
звіт
проект
Обсяг реалізованої продукції, тис.тонн
10
15,6
22,51
25,8
22,5
30
1,7
3,1
Виручка від реалізаіції, тис.грн.
12000
228000
31240
36920
15800
20420
1870
3410
Собівартість реаліз.продукції (повна), тис.грн.
9600
16700
20800
23570
11800
13900
1300
2380
Прибуток до оподаткування, тис.грн.
2400
6060
10430
13340
3940
6520
560
1030
Чистий прибуток, тис.грн.
Середньорічна вартість ОВФ, тис.грн.
5220
5760
9190
11690
3570
6570
540
550
Рентабельність виробництва, %
25
36,2
50
56,6
33,3
46,9
43,2
43,3
Чисельність працівників, осіб
300
285
446
404
260
248
32
30
Знос ОВФ, %
60
49,7
55
28
70
35
40
39,9
Порядок розрахунків:
АТ «Млин» купує контрольний пакет акцій підприємства вартість якого складає 6795 тис.грн. Використовуючи базові показники розрахуємо окупність здійснюваних операцій «купівля». Розрахунки у таблиці 2.
Таблиця 2.
Розрахунок окупності операції «купівля»
Підприємства
ОВФ, тис.грн
Проектна рентабельність виробництва, %
Очікуваний прибуток, тис.грн.
Хлібзавод
5220
36,2
1889,64
Елеватор
3570
46,9
1674,33
Мехпекарня
540
43,3
233,82
Разом:
9330
126,4
3797,79
Окупність операції складає:
Ток.= Вкп / Почік.;
Ток. = 6795/ 3797,79= 1,789 або 1 рік 9,5 міс.
Створення холдингової компанії дає можливість активніше здійснювати інвестиційну діяльність і оновити основні фонди підприємств які ввійшли у її склад. В першу чергу планується придбати і встановити нове обладнання у «Млині».
Проектні дані щодо оновлення ОВФ «Млина» наведені у таблиці 3.
Таблиця 3.
Розрахунок показників оновлення ОВФ «Млина»
Показники
Один. виміру
Проект
Ціна
Інвестиції на нове обладнання
тис.грн.
2330
Додаткове виробництво борошна, разом
3300
у т.ч. - вищого сорту
тонн
1980
1650
- першого сорту
тонн
990
1280
- відходи (висівки)
тонн
430
300
Собівартість борошна:
1т вищого сорту
грн
1170
1980
Св загального обсягу
тис.грн.
2316,6
1т першого сорту
грн
940
990
Св загального обсягу
тис.грн.
930,6
1т відходів
грн
300
430
Св загального обсягу
тис.грн.
129
Обсяг реалізації борошна, всього
тис.грн.
4663,2
в т.ч. - вищого сорту
тис.грн.
3267
- першого сорту
тис.грн.
1267,7
- відходи (висівки)
тис.грн.
129
Розраховуємо собівартість додаткового виробництва борошна:
Сдод = Св/с + С1с – Ввідх,
С дод = 2316,6 + 930,6 – 129 = 3118,2 тис.грн.
Розрахуємо додатковий прибутоквід реалізації борошна:
ΔП = Ор – Сдод,
ΔП = 4663,2 – 3118,2 = 1545 тис.грн.
Розрахуємо додатковий чистий прибуток:
1545 – 1545 * 25% = 1158,75 тис.грн.
Розрахуємо річну амортизацію від вартості нового обладнання:
ΔА = І * На,
На = 15%,
ΔА = 2330 * 15% = 439,5 тис.грн.
Визначаємо додатковий чистий грошовий потік, як суму додаткового чистого прибутку та річної амортизації:
ΔГПч = 439,5 + 1158,75 = 1598,25 тис.грн.
Визначаємо термін окупності інвестиційна нове обладнання:
2930/ 1598,25 = 1,833 або 1 рік 10 місяців.
Розрахунки по “Хлібозаводу”
Враховуючи, що механізована пекарня має вищу прибутковість у порівнянні з хлібозаводом, згідно проекту пропонується:
Демонтувати одну піч на хлібозаводі потужністю 5тза добу і передання її у виробничу програму механізованій пекарні.
Демонтувати піч марки ФТЛ потужністю 12т хліба за добу і продати її у металобрухт.
Встановити нову піч марки БН-25 потужністю 25т за добу.
А. Розрахуємо економічну ефективність оновлення обладнання на хлібозаводі. Витрати на демонтаж печі потужністю 5т за добу складає 7,5% балансової вартості печі.
Бв печі = 60 тис.грн.
60 тис.грн. * 7,5% = 4,5 тис.грн.
Розрахуємо залишкову вартість печі, якщо вона прослужила на підприємстві 5 років.
60 тис.грн. – 60 тис.грн. * 5 р. * 0,15 = 15 тис.грн.
Таким чином загальні витрати від демонтажу цієї печі становитимуть:
15 тис.грн. + 4,5 тис.грн. = 19,5 тис.грн.
Б. Розрахуємо витрати пов’язані з демонтажем і продажем печі ФТЛ на металолом.
Балансова вартість печі становить 75 тис.грн. Термін експлуатації на хлібозаводі склав 5 років. Розрахуємо її залишкову вартість:
75 тис. – 75 тис. * 5 років * 0,15 = 18,750 тис.грн.
Обчислимо виручку від продажу печі у металолом, якщо вага печі 5,5 т, а ціна 1 т металу 1000 грн.
5,5 т * 1 тис.грн = 5,5 тис.грн.
Загальний підсумок операцій «демонтаж» і «продаж» печі становить:
18,75 тис.грн + 5,5 тис.грн = 13,25 тис.грн.
В. Розрахуємо додаткові капітальні витрати на купівлю і встановлення на заводі нової печі БН-25, які будуть включати:
вартість печі – 450 тис.грн.
витрати на демонтаж - 20 % вартості;
складські витрати – 5 % вартості;
витрати на транспортування – 3 % вартості;
інші витрати – 1 % вартості.
Таким чином, додаткові капітальні витрати на піч БН-25 дорівнюють:
ΔКВ = 450 + 90 + 22,5 + 13,5 + 4,5 = 580,5 тис.грн.
З урахуванням того, що ми маємо кошти від продажу печі ФТЛ, наші капітальні витрати будуть становити:
580,5 тис. – 5,5 тис. = 575 тис.грн.
Розрахуємо виробничу програму нової печі БН-25. Нова піч призначена для випічки хліба круглого, 1 сорту вагою 0,750 кг. Відпускна ціна хліба 1930 грн./т. Річний фонд робочого часу печі складає 330 діб. Коефіцієнт потужності 0,85.
Протягом року буде випечено хліба у кількості:
Овип. = 330 дн. * 25 т * 0,85 = 7012,5 т.
Обсяг реалізації хліба 1 сорту буде складати:
7012,5 т * 1930 грн. = 13534,125 тис.грн.
Визначаємо собівартість річного обчягу випічки хліба, якщо питомі витрати складають 0,79 грн.
13534,125 тис. * 0,79 грн = 10691,958 тис.грн.
Очікуваний прибуток від реалізації хліба складатиме:
13534,125 тис. – 10691,958 тис. = 2842,166 тис.грн.
Враховуючи те, що результатом операції «демонтаж печі ФТЛ» є від’ємний результат в сумі 13250 грн., прибуток від реалізації хліба буде зменшено на цю величину:
2842166,25 – 13250 = 2828916,25 грн.
Додатковий чистий прибуток складатиме:
2828916,25 * 0,75 = 2121688 грн.
Використовуючи наведені вище розрахунки обчислимо термін окупності капітальних вкладень на придбання нової печі.
Ток = КВ / ∆ГПч;
∆ГПч = ∆Пч + ∆А;
де КВ – капітальні вкладення, грн.;
∆ГПч – додатковий чистий грошовий потік, грн.;
∆А – амортизаційні відрахування.
∆ГПч = 2121688 + 580500 * 0,15 = 2208763 грн.
Ток = 580500 / 2208763 = 0,26 або 3 міс.
Розрахуємо ЧТВ та індекс прибутковості інвестування у технічний розвиток хлібозаводу. Для розрахунків використаємо наступні дані: додатковий чистий грошовий потік в сумі 2208763 грн. Ставка дисконту 7%. Термін розрахунку 5 років. Розрахунок здійснемо в таблиці.
Таблиця 4.
Розрахунок показників прибутковості у технічний розвиток підприємства
Роки
∆ГПч
Коефіцієнт надійності
∆ГПч
Коефіцієнт дисконту
Теперішня вартість грошового потоку
1
2208,763
0,95
2098,325
0,935
1961,93
2
2208,763
0,9
1987,887
0,873
1735,43
3
2208,763
0,85
1877,449
0,816
1532,00
4
2208,763
0,8
1767,01
0,763
1348,23
5
2208,763
0,75
1656,572
0,713
1181,13
Разом:
7758,70
Розрахуємо чисту теперішню вартість грошового потоку:
ЧТВ = ∑ ТВ – КВ;
ЧТВ = 7758700 – 580500 = 7178200 грн.
Показник ЧТВ свідчить, що підприємство повністю окупить вкладені інвестиції за 5 років і додатково отримає 7178200 грн.
Розраховуємо індекс прибутковості:
Іпр. = ∑ТВ / КВ;
Іпр. = 7758700 / 580500 = 13,37 грн.
Індекс прибутковості показує, що на кожну вкладену гривню підприємство отримає за 5 років 13,37 грн.
Розрахунки по “Механізованій пекарні”
Механізованій пекарні передається на баланс піч потужністю 5 т хліба за добу залишковою вартістю 15000 грн. Собівартість 1 т продукції механізованої пекарні 765 грн., а хлібозаводу на якому раніше працювала піч 960 грн./т. Коефіцієнт використання потужності 0,85, річний фонд робочого часу – 330 діб, а ціна хліба – 1100 грн./т.
Розраховуємо виробничу програму печі:
Овип. = 330 * 5 * 0,85 = 1402,5 т
Обсяг реалізації хліба буде складати:
Ор = 1402,5 * 1100 = 1542750 грн.
Визначаємо додатковий прибуток за рахунок додаткового виробництва і реалізації продукції:
П = (1100 – 765) * 1402,5 = 469838 грн.
Розрахуємо додатковий прибуток за рахунок нижчої собівартості продукції в порівнянні з хлібозаводом:
(960 – 760) * 1402,5 = 273488 грн.
Розрахуємо загальний додатковий прибуток механізаваної пекарні:
469838 + 273488 = 743326 грн.
ЧП = 743326 * 0,75 = 557493 грн.
Розрахунок по “Елеватору”
За проектом передбачається збільшити потужність елеватора на 7,5 тис.тонн. і довести до 30 тис.тонн зберігання і переробки зерна на рік.Для зберігання цього проекту буде потрібно 3 млн. грн. Оптову відпускну ціну для власного млина пропонується знизити на 20 грн./т, а для потреб сторонніх споживачів вона залишається незмінною.
Визначаємо відпускну ціну на продукцію за звітними даними:
15800 / 22500 = 702 грн.
Для сторонніх споживачів ціна приймається 702 грн/т, а для потреб власного млина вона становитиме:
702 – 20 = 682 грн/т.
Із загального обсягу реалізації зерна елеватором 95% споживається власним млином. Визначаємо виручку від реалізації зерна елеватором:
від реалізації зерна млину:
30 тис.т * 0,95 % * 682 грн = 19437 тис.грн.
2. від реалізації зерна на сторону:
30тис.т * 5% * 702 = 1053 тис.грн.
Визначаємо загальну виручку від реалізації зерна:
1053 + 19437 = 20490 тис.грн.
Розраховуємо собівартість зберігання зерна і підготовки зерна елеватором.
До створення об’єднаня:
Св ел. = 11800 тис.грн. / 22,5 тис.т = 524,44 грн./т,
в т.ч. витрати на закупівлю зерна складали 80% усіх витрат:
524,44 * 0,80 = 419,55 грн.
2. Після створення об’єднаня.
За рахунок оновлення основних фондів та інших заходів пов’язаних з реформуванням собівартості зерна складає:
13900 / 300000 = 463,33 грн/т.
Зниження витрат пов’язаних із зменшенням прямих витрат, а витрати на закупівлю зерна залишаються незмінними. Розрахувати додатковий прибуток за рахунок зменшення собівартості із збільшенням обсягу реалізації:
∆П = ( Св – Спр) * Овпр;
∆П = ( 524,44 – 463,33) * 30000 = 1833,30 тис.грн.
Розраховуємо додатковий прибуток за рахунок збільшення обсягу заготівлі і переробки зерна. Із додаткового обсягу зберігання зерна 7 тис.тонн 1,5 тис.тонн ми реалізуємо на сторону:
∆П = 1500 * (702 – 524,44) = 267 тис.грн.
∆П = 6000 * (682 – 524,44) = 948 тис.грн.
∑ = 267+ 948= 1215 тис.грн.
Загальна сума прибутку від проведення усіх заходів на елеватор становить:
1833,33 + 1212= 3048,33 тис. грн.
Чистий прибуток становитиме: 3048 * 0,75 = 2286,2475 тис.грн.
Визначити чистий грошовий потік від реалізації проекту оновлення елеватора:
∆ГПч = ∆Пч + ∆А;
де КВ – капітальні вкладення, грн.;
∆ГПч – додатковий чистий грошовий потік, грн.;
∆А – амортизаційні відрахування.
∆ГПч = 2283,75 + 3000 * 0,15 = 2736,2475 грн.
Ток = 3000 / 2733,75 = 1,09 = 13 міс.
Таблиця 5.
Загальна ефективність заходів проекту створення холдингу
№
з/п
Заходи
Капітальні вкладення
∆КВ, тис.грн.
Додатковий обсяг реалізації ∆О, тис.грн.
Додатковий прибуток ∆Пр, тис.грн.
Додатковий чистий прибуток∆Пч, тис.грн.
Термін окупності Ток, міс.
1.
Реалізація проекту у млину
2330
4663,2
1158,75
1598,25
1 рік 10 міс.
2.
Реалізація проекту на хлібозаводі
580,5
13534,13
2828,92
2121,69
3 міс.
3.
Реалізація проекту на механізованій пекарні
1542,75
469,84
557,49
4.
Реалізація проекту у елеваторі
3000
20490
3045
2283,75
1 рік 1 міс.
Разом:
5910,5
40230,08
7502,51
6561,18
ВИСНОВОК
Холдингова компанія — це "відкрите ак ціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдингови ми корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств"2. Зауважимо, що холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства визначено як такий, що перевищує 50 % чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративних підприємств.
В роботі розглянуто створення холдингової компанії до складу якої увійшли наступні підприємства: ВАТ «Млин», Хлібопекарня, Елеватор, Механізована пекарня.
Після проведення відповідних розрахунків можна зробити наступні висновки:
По «Млину». Щоб придбати і встановити нове обладнання ВАТ «Млину» необхідно вкласти кошти в розмірі 2330 тис. грн. При цьому обсяг реалізації борошна зросте до 4663,2 тис.грн., прибуток від реалізації додаткового виробництва зросте і буде становити 1158,75 тис.грн. Після сплати податків і інших витрат ВАТ «Млин» отримає чистий прибуток у розмірі 1598,25тис.грн. Щоб реалізувати даний проект підприємство витратить 1 рік 10 місяців.
По «Хлібозаводу». Для придбання і встановлення нової печі БН-25 Хлібозаводу необхідні капітальні інвестиції в розмірі 580,5тис.грн. і термін 3 місяці. При цьому він отримає додатковий обсяг реалізації випічки хліба в розмірі 13534,13 тис.грн, прибуток від реалізації знизиться на 5500 грн, які необхідні для демонтажу печі ФТЛ і здачі її в металобрухт – він становитиме 2828,92тис.грн і додатковий чистий прибуток Хлібозавод отримає в розмірі 2121,69 тис.грн.
По «Механізованій пекарні». Механізованій пекарні передається на баланс піч, яка раніше використовувалась на Хлібозаводі тому капітальних вкладень не передбачається. Обсяг реалізації від додаткового виробництва зросте до 1542,75 тис. грн., додатковий прибуток. Механізована пекарня отримає прибуток в розмірі 469,84 тис.грн. і чистий прибуток буде рівний 557,49 тис.грн.
По «Елеватору». Для збільшення потужності «Елеватора» необхідні капітальні вкладення в розмірі 3млн грн. і цей проект буде реалізований за 1рік та 1 місяць. При цьому зросте виручка від реалізації зерна на 20490 тис.грн., прибуток буде становити 1215 тис.грн. і чистий прибуток «Елеватор» від здійснення проекту отримає в розмірі 2283,75 тис.
Отже, на...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора