Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Організація виробництва продукції і вплив її на господарську діяльність підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2005
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Організація виробництва
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Н У В Г П
Кафедра економіки підприємства
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни
„Організація виробництва”
на тему:
“Організація виробництва продукції і вплив її на
господарську діяльність підприємства”
План
Вступ
Розділ 1. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства:
Виробнича потужність підприємства.
Розробка річного плану виробництва на підприємстві.
План організаційно-технічних заходів на підприємстві.
Розділ 2. Використання виробничої потужності підприємства та організація додаткової виробничої продукції.
Розділ 3. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві та їх вплив на показники виробничої діяльності підприємства.
Висновки
Список використаної літератури
Вихідні дані
Таблиця 1.1
Кількість верстатів згідно паспорта підприємства, шт.
Шифр обладнання
Назва обладнання
Кількість, шт.
110
Токарний верстат
11
111
Свердлильний верстат
5
120
Агрегатний верстат
9
125
Зварювальна установка
3
128
Зварювальний напівавтомат
14
47
Вальці для гнуття
9
51
Напівавтоматична зварювальна лінія
4
54
Прес гідравлічний
6
62
Шліфувальний верстат
16
163
Токарний напівавтомат
5
168
Фрезерний верстат
6
174
Продольно-строгальний верстат
6
180
Установка для нанесення фарби
11
77
Горизонтально-фрезерний верстат
7
79
Вертикально-фрезерний верстат
3
84
Протягувальний верстат
9
95
Плоскошліфувальний верстат
5
Простоювання обладнання в ремонті, у відсотках від номінального фонду робочого часу – 3,8.
Виробництво продукції за проектом плану, шт.
Виріб 1
2686
Виріб 2
13585
Виріб 3
2285
Виріб 4
449
Фактично підписані угоди про поставку продукції підприємства, шт.:
Виріб 1
2880
Виріб 2
14174
Виріб 3
2388
Виріб 4
470
Залишки незавершеного виробництва на початок і на кінець року, шт.
Початок року
Кінець року
Виріб 1
200
212
Виріб 2
963
980
Виріб 3
96
108
Виріб 4
33
37
Ріст продуктивності праці – 106,8%
Чисельність працівників згідно проекту плану – 793 чол.
Фонд розвитку виробництва, науки і техніки – 405,5 тис. грн.
Середньорічна заробітна плата одного робітника – 1748 грн.
Розділ 1. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства.
Виробнича потужність підприємства.
Здатність підприємств і їхніх підрозділів виготовляти максимальну кількість продукції перебуває у безпосередній залежності від кількості та досконалості засобів праці, якими вони озброєні. Засоби праці, насамперед їх активна частина – знаряддя праці, треба вважати основним фактором формування виробничої потужності підприємства. При цьому зазначимо, що виробничу потужність мають не знаряддя праці, а відповідні виробничі одиниці, в яких перші організаційно функціонують.
Виробнича потужність підприємства (підрозділу) – це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх досконалості й освоєння.
Особливістю виробничої потужності є динамічність. Її величина встановлюється тільки на певний момент.
Основним завданням розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резервів, пов‘язаних з технічним прогресом й удосконаленням організації виробництва з метою збільшення випуску продукції.
Процес формування і використання виробничої потужності підприємства складний і залежить від багатьох взаємопов‘язаних факторів. Для вивчення факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства необхідний аналіз і класифікація їх відповідно до оновлених елементів процесу виробництва – засобів праці, предметів праці і самої праці.
Виділяють наступну класифікацію факторів, які впливають на величину та ступінь використання виробничої потужності.
Фактори, від яких залежить величина виробничої потужності, поділяються на дві групи: фактори, які впливають на розширення об‘єму робіт, і фактори, які позначаються на підвищенні продуктивності технологічного устаткування і робочих місць.
Розширення об‘єму робіт залежить насамперед від кількості технологічного устаткування і виробнищих площ. Їх збільшення створює умови для розширення виробництва у просторі (виробнича потужність залежить від рівня пропорційності, який визначається відповідністю структури устаткування і робочих місць структурі трудомісткості виробів, що виготовляються).
Фактори підвищення продуктивності робочих місць пов‘язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування. Продуктивність робочих місць і устаткування також залежить від якості предметів праці, від рівня удосконалення технологічного процесу, від досконалості конструкції виробів, які виготовляються та кваліфікації працівнивників.
Отже, фатори збільшення виробничої потужності підприємства пов‘язані з усіма основними елементами процесу виробництва. Із засобами праці цей зв‘язок виявляється у кількісному і якісному аспектах, з предметом праці та самою працею – тільки в якісному.
Зростання виробничих потужностей підприємства, зумовлене дією факторів, що впливають на підвищення продуктивності технологічного устаткування і робочих місць, знаходить своє відображення у величині трудомісткості продукції, яка виготовляється. Знаючи величину і структуру трудомісткості продукції, а також ступінь відповідності її структурі парку устаткування і робочих місць, можна визначити можливий приріст випуску продукції за рахунок використання резервів збільшення виробничої потужності окремих підрозділів і підприємства в цілому.
Особливістю факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства є те, що для здійснення заходів пов‘язаних з ними, потрібні значні капітальні вкладення.
Дещо іншу природу мають фактори , які впливають на ступінь використання виробничої потужності. Заходи, пов‘язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають організаційний характер і не вимагають великих капітальних викладень в основне виробництво.
Фактори, які впливають на ступінь використання виробничої потужності, можна поділити на дві групи: зовнішні, які не залежать від роботи підприємств, і внутрішні, які безпосередньо не залежать від їх роботи.
До зовнішніх факторів відноситься потреба народного господарства в продукції, організація матеріально-технічного забезпечення, введення в дію нових потужностей, забезпеченість трудовими ресурсами.
Внутрішні фактори включають заходи пов‘язані з вдосконаленням організації виробництва, праці та управління.
Оцінка рівня викорстання виробничих потужностей відіграє важливу роль у системі управління діяльністю підприємства. Для оцінки реального стану їх використання потрібна система показників.
До показників використання виробничої потужності відносять:
Коефіцієнт використання потужностей, який включає:
коефіцієнт використання проектної потужності – характеризує рівень використання введених в дію нових потужностей, тобто ступінь досягнення випуску продукції обсягом не менше ніж передбачено проектом. Цей коефіцієнт визначається як відношення планового (фактичного) обсягу виробництва продукції до проектної потужності підприємства.
коефіцієнт використання виробничої потужності – характеризує використання діючих виробничих потужностей і визначається як відношення планового (фактичного) обсягу продукції до середньорічної планової (фактичної) виробничої потужності підприємства.
Ступінь прогресивності технологічного процесу – характеризується питомою вагою впроваджених нових технологій.
Ступінь прогресивності обладнання – характеризується рівнем механізації та автоматизації виробництва.
Показники використання обладнання включають:
екстенсивне використання - визначає використання обладнання в часі;
інтенсивне використання - визначає використання обладнання по потужності;
інтегральний показник - визначається як добуток коефіцієнта інтенсивності та екстенсивності використання.
В цехах, де основна робота виконується в ручну, тобто низький рівень механізації робіт використання виробничої потужності визначається на основі використання корисної виробничої площі.
Під час аналізу використання виробничої потужності обов‘язково визначається ступінь використання різних груп обладнання. З цією метою розраховують коефіцієнт завантаженості обладнання (К.зав.), який визначається як відношення виробничої програми певної групи обладнання (О) до пропускної здатності (Р) того ж обладнання за відповідний період часу. Для визначення даного коефіцієнта обсяги робіт обчислюються в одиницях трудомісткості.
В результаті розрахунку можна отримати:
О = Р, К.зав.=1 – ідеальний випадок завантаження обладнання;
О > Р, К.зав.>1 – “вузьке” місце, тобто пропускна здатність обладнання менша за планову завантаженість;
О < Р, К.зав.<1 – “широке” місце – недовантаженість обладнання.
З точки зору завантаження всього обладнання найбільш небезпечним є другий варіант, бо хоча група завантажена повністю, навіть перевантажана, вона “стримує” завантаження всіх суміжних з нею груп устаткування. Тому для раціональної організації виробничого процесу увагу насамперед треба звернути на неї.
Важливою ознакою будь-якого виробництва є його організаційно-технічний рівень, який характеризує прогресивність застосовуваної техніки і технології, раціональність організації виробництва та управління. Організаційно-технічний рівень характеризується показниками, які поділяються на дві групи: показники технічного і організаційного рівнів. До останніх входить три підгрупи: організації виробництва, праці, управління виробництвом. У табл. 1 наведені основні показники, які застосовуються для оцінки організаційно-технічного рівня виробництва.
Для оцінки організаційно-технічного рівня потрібний спеціальний облік деяких величин. За існуючою системою обліку не завжди можна це зробити. Тоді доводиться або налагоджувати спеціальний облік, або вилучати деякі показники, для яких інформаційна база не організована. Але при цьому показники повинні бути оцінені за їхньою значимістю і відкинуті менш важливі з них.
Таблиця 1.
Показники організаційно-технічного рівня виробництва.
Показник технічного рівня
Показники організаційного рівня
Рівень організації виробництва
Рівень організації праці
Рівень організації управління виробництвом
Коефіцієнт автоматиза-ції і механізації вироб-ництва
Коефіцієнт спеціаліза-ції виробництва
Коефіцієнт розподі-лу праці
Коефіцієнт якості викорис-тання управлінських функцій
Фондоозброєність праці. Механоозброєність робітників.
Ступінь використання виробничого устатку-вання
Коефіцієнт організа-ції робочих місць
Коефіцієнт оперативності апарату управління
Питома вага активної частки в загальній вартості основних фон-дів
Коефіцієнт кооперації. Коефіцієнт змінності роботи устаткування.
Кеофіцієнт трудової дисципліни. Коєфі-цієнт раціональності прийомів праці.
Коефіцієнт стабільності кадрів.
Питома вага прогресив-ного устаткування у складі фондів
Коефіцієнт раціональ-ності переміщення предметів праці
Коефіцієнт нормуван-ня праці
Коефіцієнт економічності апарату управління
Коефіцієнт оновлення ОВФ.
Коефіцієнт викорис-тання кваліфікації робітників
Коефіцієнт оснащення інженерної та управлінсь-кої праці засобами орг-техніки і використання цих засобів.
Електроозброєність праці
Коефіцієнт зайнятос-ті робітників
Питома вага металоріза-льного устаткування
Коефіцієнт ритмічності виробництва
Середній вік металоріза-льного устаткування
Підвищення ефективності виробництва досягається, в першу чергу, зарахунок найбільш повного використання ресурсів, які знаходяться в розпорядженні підприємства.
Ресурси підприємства являють собою сукупність матеріальних, технічних, енергетичних та фінансових засобів, а також трудових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні підприємства.
При сучасних умовах розвитку виробництва на підприємствах важливим є вирішення питання раціонального використання трудових та технічних ресурсів, зниження матеріаломісткості, оскільки все це перетворюється в додаткові резерви збільшення випуску продукції при мінімальних капітальних вкладеннях.
Під виробничими ресурсами розуміють не використані у звітному та виникаючі в плановому періоді нові можливості покращення використання ресурсів підприємства в результаті науково-технічного прогресу, введення прогресивних методів організації виробництва і праці, підвищення кваліфікації працівників. Крім того, розрізняють поняття резервів як запасів виробництва (сировини, матеріалів), наявність яких необхідне для безперервного планомірного розвитку підприємства.
Поява нових прогресивних методів організації прці і виробництва, розвиток науки і техніки обумовлюють винекнення нових видів резервів на підприємстві. У зв‘язку з цим великого значення набуває класифікація резервів з метою їх систематизації і визначення шляхів та методів виявлення і використання резервів.
Резерви класифікують за такими основними ознаками:
За місцем винекнення – резерви організацій, підприємств, а також їх виробничих підрозділів – цехів, відділів і робочих місць. Конкретизація резервів за місцем винекнення сприяє більш повному їх виявленню та мобілізації.
За видами використання ресурсів. Виробничі резерви охоплюють всі види ресурсів, які беруть участь в процесі виробництва продукції. Виходячи з цього можна виділити три основні групи резервів:
резерви використання предметів праці (раціональний вибір матеріалів та використання відходів, зменшення понаднормованих запасів, транспортно-заготівельних витрат, введення ресурсозберігаючих та бехвідходних технологій, комплексне використання сировини, покращення використання вторинних ресурсів);
резерви використання трудових ресурсів ( зменшення втрат робочого часу, зниження трудоємності продукції, покращення складу працюючих);
резерви використання засобів праці (технічне вдосконалення і модернізація обладнання, підвищення рівня інтенсивного та екстенсивного використання обладнання, перехід до багатозмінного режиму роботи, зменшення кількості невстановленого обладнання ).
За способом використання резервів. Мобілізація і використання резервів здійснюється в двох напрямках – шляхом вдосконалення техніки, хнологічних процесів, організації праці і виробництва та шляхом ліквідації різного роду втрат та нераціональних витрат.
За строками використання резервів виробництва. Резерви, які можна використовувати на протязі порівняно короткого періоду часу даного планового року називають поточними . Резерви, використання яких вимагає багато часу, значних капітальних вкладень, замовлення обладнання і т.д., відносяться до перспективних. Такі види резервів відповідають і двом видам планування – поточному та перспективному.
Розробка річного плану виробництва на підприємстві.
План виробництва і реалізації продукції є головною складовою виробничо-еконмічного плану підприємтсва. Він предбачає забезпечення виробництва необхідними суспільству продуктами при найкращому використанні виробничих потужностей, матеріальних та трудових ресурсів підприємства.
План виробництва і реалізації продукції складається з трьох основних частин:
Виробничої програми;
Розрахунку використання виробничої потужності;
Плану реалізації продукції.
Виробнича програма визначає оптимальний річний обсяг виробництва продукції, тобто завдання по асортименту, кількості, якості, строках і вартості запланованого випуску продукції при досягнутому рівні використання виробничих потужностей та відповідній структурі робіт.
Виробнича програма є вихідною базою для розрахунку потреби підприємства в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах.
Виробнича програма розраховується з метою:
забпезпечення високих і стійких темпів росту виробництва продукції;
забезпечення максимального використання виробничої потужності підприємтсва;
раціонального використання матеріальних ресурсів та палива;
забезпечення росту продуктивності праці;
оновлення номенклатури та асортименту продукції, підвищення її якості.
Річна виробнича програма підприємства планується поквартально з метою забечпечення ритмічної його роботи. Під час розробки квартального плану передбачається максимальне забезпечення всього обладнання та повне виконання зобов‘язань по поставках продукції у відповідності з підписаними угодами.
Під час розробки виробничої програми вирішуть такі завдання:
визначення планового обсягу і асортименту продукції, яку передбачається виробляти на підприємстві;
визначення шляхів покращення виробничих потужностей та можливості їх раціонального розширення;
строки випуску окремих виробів, які підприємство визначає з розрахунком заключених договорів на поставку продукції;
визначення показників якості продукції.
Порядок розробки проектів, річних планів, який склався на підприємстві надає обмежені можливості для виявлення і мобілізації резервів виробництва. Загальний порядок цього процесу наведений нежче.
Економічна служба підприємства розробляє варіанти плану на рік. Скоригувавши його відповідно до зауважень, економічна служба дає завдання на розробку проекту-плану виробничим підрозділам і службам підприємства. Одержавши від них пропозиції, вона вносить відповідні зміни в свій варіант або повертає їх на доопрацювання.
З точки зору розробки планових техніко-економічних показників діяльності підприємтсва є взаємозв‘язок економічної служби, виробничих підрозділів, технічної служби і служби матеріально-технічного постачання по розробці проекту-плану на наступний рік.
Економічна служба підприємства дає контрольні цифри, завдання на наступний рік виробничим підрозділам і технічній службі підприємства позначено. Видача завдання служби МТП на схемі не показана, бо тут більш суттєвими є зв‘язки другого порядку, тобто видача завдань службі МТП виробничим підрозділам і технічною службою і реакція на них з боку служби МТП.
Технологічним службам дають завдання щодо забезпечення досягнення запланованих показників виробничих підрозділів, зниження трудомісткості виготовлення продукції, норм витрачання матеріальних ресурсів, нарощування виробничих показників.
Традиційно до виробничих підрозділів відносять основні техніко-економічні показники з обсягу виробництва, праці та собіварості. До показників, які плануються підрозділами підприємства відносять:
Обсяг виробництва, в тому числі виробнича потужність.
Чисельність працюючих.
Фонд заробітної плати.
Зростання продуктивності праці, в тому числі зниження трудомісткості (умовне вивільнення працюючих).
Співвідношення між темпами приросту продуктивності праці і середньою заробітною платою.
Собівартість, в тому числі витрати матеріальних ресурсів.
Фонд матеріального заохочення (преміювання).
Нормативи відрахувань у фонд матеріального заохочення (преміювання за досягнення показників), в тому числі зростання продуктивності праці, зниження запасу матеріальних ресурсів.
Реалізація механізму прийняття планів призводить до необхідності вдосконалення всієї системи планово-економічного регулювання виробництва.
Змістом цього механізму є розробка особистих планів підвищення ефективності виробництва та якості роботи. Особисті плани стали тією ланкою, якої не вистачає між планом виробництва в цілому і виробничим завданням цехів, дільниць і бригад для того щоб план став обгрунтованим документом.
План організаційно-технічних заходів на підприємстві
В сучасних умовах кожне виробниче підприємство повинно дбати як про випуск необхідної суспільству продукції так і про її якість. Для вирішення цієї задачі підприємство проводить свою виробничо-господарську діяльність в двох головних напрямках:
здійснення виробничого процесу на досягнутому організаційно-технічному рівні;
безперервне покращення всіх елементів виробництва з метою підвищення існуючого рівня і ефективності виробництва.
В сучасних умовах кожне підприємтсво повинне впроваджувати досягнення науки та техніки у виробництво. Ці два напрямки діяльності виробництва тісно пов‘язані між собою, але між ними є суттєва різниця, вони по-різному впливають на економіку виробництва, інколи протиріччять один одному.
Плани технічного і організаційного рівнів направлені на організацію випуску якісної продукції, вдосконалення техніки та технології підприємства, зниження простоїв на підприємстві та раціональне використання всіх видів виробничих ресурсів, а також на вирішення соціальних завдань.
Для планування технічного та організаційного розвитку важливе значення має оцінка досягнутого техніко-економічного рівня виробництва на підприємстві.
Аналіз розвитку технічної бази та організації виробництва на різних підприємствах показує, що комплесна оцінка організаційно-технічного рівня виробництва включає систему показників, які характеризують продукцію, обладнання, технологію, технічне забезпечення праці, механізацію і автоматизацію, організацію виробництва і праці, управління на підприємстві. Кількісне значення розрахованих показників порівнюють з нормативним рівнем для даної галузі або групи підприємств (при відсутності нормативів – із відповідними показниками, досягнутими на передових підприємствах відповідної газузі).
Результати аналізу служать основою для вибору першочергових об‘єктів і напрямків технічного та організаційного розвитку.
Планування технічного і організаційного розвитку відбувається в декілька етапів.
На першому етапі виділяються головні завдання виробництва на плановий період, проводиться комплексний аналіз технічного і організаційного рівнів виробництва та економічних показників.
На другому етапі виходячи із вивчення прогресивного досвіду інших підприємств галузі, результатів наукового дослідження, досягнення вітчизняної і закордонної практики і результатів першого етапу виявляються можливості розширення впровадження основних напрямків науково-технічного прогресу. На цьому етапі визначаються кількісні задачі для підрозділів виробництва по технічному та організаційному розвитку.
На третьому етапі на основі паспорта підприємтсва та інформації про нього проводяться інженерні та економічні розрахунки, проводиться вибір, техніко-економічна оцінка заходів і формується їх картотека. Для її створення рекомендується використовувати типову форму карти організаційно-технічних заходів, в якій міститься назва заходів, область застосування, трудові матеріальні затрати і економічний ефект при впровадженні.
На четвертому етапі планування формується проект плану по підрозділам і підприємству в цілому і проводиться його оптимізація.
На заключному етапі плани підприємства і його підрозділів співставляються, документально оформляються, затверджуються і доводяться до впровадження.
Систематизацію матеріалів і розробка організаційно-технічних заходів проводяться безперервно напротязі всього планового періоду. Це дозволяє збирати матеріали для складання плану.
По значенню і впливу на ефективність виробництва огранізаційно-технічні заходи можна поділити на три групи:
по завданню вищестоячої організації;
заводського значення;
цехового значення.
В підготовці необхідних матеріалів для складання плану приймають участь всі відділи і служби підприємства.
Усі організаційно-технічні заходи планування варто поділити на дві групи: заходи, що безпосередньо впливають на показники по виготовленню виробів та заходи, що побічно впливають на показники виробів. Це пов‘язано із різними методами розрахунків по цим групах заходів
До першої групи відносять:
Впровадження передової техніки;
Впровадження нових технологічних процесів;
Механізація і автоматизація виробничих процесів;
Заходи щодо нарочування потужностей;
Удосконалення конструкцій виробів;
Застосування нових технологічних ліній;
Використання відходів для подальшого виробництва.
До другої групи відносять наступні заходи:
Наукова організація праці і підвищення культури виробництва;
Заходи щодо охорони праці та техніки безпеки;
Суміщення професій і впровадження багатоверстатного обслуговування;
Удосконалення ремонту машин.
Розділ 2. Використання виробничої потужності підприємства і організація додаткового виробництва продукції
2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства
Величина потужності технологічно однорідного обладнання визначається за формулою:
(2.1)
Де:
n - кількість одиниць однорідного обладнання, шт.;
КФРЧ - корисний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;
Квн - коефіцієнт виконання норм виробітку;
Тє - трудомісткість обробки одиниці виробів, год.
Корисний фонд робочого часу одиниці обладнання залежить від режиму роботи підприємства та часу простоювання обладнання і визначається за формулою:
КФРЧ = НФРЧ - Тпрост (2.2)
КФРЧ=4060 – 4060*0,038=3889,48 год. (2.3)
де: НФРЧ – номінальний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;
Тпрост – час простоювання обладнання у планово-
попереджувальних ремонтах, год.
Виробнича потужність підприємства по кожному виробу визначається з врахуванням наступних умов:
по виробу № 1 провідним обладнанням є токарні верстати;
по виробу № 3 провідним обладнанням є фрезерні верстати;
- дільниці по виробництву виробів № 2 та № 4 організовані за методом потокового виробництва.
Результати розрахунків виробничої потужності зводимо в табличну форму (таблиця 2.1.)
Таблиця 2.1
Шифр
обладнання
Назва
обладнання
К-ть од.
обл-ня
по паспорту, шт.
Фонд часу роботи
одиниці обладнання
Виробнича
потужність,
шт.
номінальний
корисний
Дільниця 1
110
Токарний верстат
11
4060
3905,7
3924
111
Свердл. верстат
5
4060
3905,7
4459
120
Агрегатний верстат
9
4060
3905,7
3974
125
Звар.установка
3
4060
3905,7
4405
128
Звар.напівавтомат
14
4060
3905,7
4690
Дільниця 2
47
Вальці для гнуття
9
4060
3905,7
20125
51
Напівавтом. звар. лінія
4
4060
3905,7
18521
54
Прес гідравлічний
6
4060
3905,7
15926
62
Шліфувальний верстат
16
4060
3905,7
19705
Дільниця 3
163
Ток-й напівавтом.
5
4060
3905,7
2675
168
Фрезерний верстат
6
4060
3905,7
2554
174
Продольно-строг. верстат
6
4060
3905,7
2382
180
Установка для на-ня фарби
11
4060
3905,7
2653
Дільниця 4
77
Гориз.-фрез.верстат
7
4060
3905,7
691
79
Верт.-фрез. верстат
3
4060
3905,7
603
84
Протягувальний верстат
9
4060
3905,7
644
95
Пласко-шліф верстат
5
4060
3905,7
614
На підставі розрахованих виробничих потужностей дільниць необхідно визначити резерв виробничих потужностей підприємства, який характеризує недовикористання потужностей різних видів обладнання по виробництву відповідної продукції (таблиця 2.2.)
Таблиця 2.2.
Визначення резерву виробничої потужності
Вид
продукції
Виробнича
потужність
згідно паспорта
підпр., шт
Виробництво
продукції за проектом
плану в натуральному
виразі, шт
Резерв
виробничої
потужності
шт.
1
3924
2686
1238
2
15926
13585
2341
3
2554
2285
269
4
603
449
154
Розрахований резерв виробничої потужності може бути використаний під час обчислення планового обсягу виробництва продукції на підприємстві.
2.2. Визначення обсягу додаткового виробництва продукції.
В курсовій роботі моделюється ситуація визначення планового обсягу виробництва продукції підприємством. Передбачається, що на основі даних звітного року та попередніх домовленостей із замовниками в планово-економічному відділі підприємства сформований проект плану виробництва продукції, тобто прогнозований обсяг валової, продукції, яку повинно виготовити підприємство.
Але під час затвердження планових завдань на ринку відбулись зміни у попиті на продукцію даного підприємства:
- по-перше, фактично підписані угоди із замовниками на поставку продукції підприємства дещо відрізняються від попередніх домовленостей;
- по-друге, відповідно до змінених умов поставки продукції змінюються залишки незавершеного виробництва на підприємстві. Спочатку визначаємо розрахунковий обсяг валової продукції по кожному виробу в натуральному виразі:
ВПрозрах = ТПплан +НзВ = ТПплан + (НзВкр-НзВпр) (2.5)
де: ВПрозрах - розрахункова валова продукція підприємства за планом на рік по різних видах продукції, шт.;
ТПплан - товарна продукція підприємства за планом по відповідних видах продукції згідно фактично підписаних угод, шт.;
НзВкр , НзВпр - залишки незавершеного виробництва на плановий рік по різних видах продукції відповідно на кінець та на початок року, шт.
Так як на підприємстві вже розроблений проект плану річного виробництва продукції, то потрібно визначити розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по кожному виду виробів, необхідний для забезпечення планового обсягу товарної продукції:
ВПрозрах= ВПрозрах - ВПпроект.пл (2.5)
де: ВПрозрах - розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по різних видах виробів, шт.;
ВПпроект.пл - валової продукції підприємства по відповідних видах продукції згідно з проектом плану, шт.
Результати розрахунків зводимо в табличну форму (табл.2.3).
Таблиця 2.3 Визначення розрахункового обсягу виробництва продукції
Виріб
продукції
В-во продукції
згідно фактичних
угод, шт.
Зміна залишків
НЗВ за рік, шт
Розрахункова
валова продукція
підпр., шт.
Розрах. додатковий
обсяг в-ва продукції
шт.
1
2880
12
2892
206
2
14174
17
14191
606
3
2388
12
2400
115
4
470
4
474
25
Для остаточного визначення та затвердження плану виробництва продукції а підприємстві необхідно порівняти розрахунковий обсяг додаткового виробництва редукції по кожному виду виробів з відповідним резервом виробничої потужності, при цьому можливі два випадки:
- якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції менше або дорівнює резерву виробничої потужності, то у річному плані виробництва продукції затверджується саме такий обсяг додаткового виробництва продукції;
- якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції перевищує резерв виробничої потужності, то у річному плані затверджується додатковий обсяг виробництва продукції, що дорівнює резерву виробничої потужності.
Далі необхідно визначити плановий обсяг виробництва продукції підприємством, який може бути остаточно затверджений:
ВПплан=ВПпроект.пл+ВПзатв (2.6)
де: ВПплан — затверджений плановий обсяг валової продукції підприємства по кожному виду виробів, шт.;
ВПзатв — затверджений додатковий обсяг виробництва, продукції відповідно по виробах, шт.
Після затвердження обсягів виробництва по видах продукції в натуральному виразі необхідно розрахувати валову продукцію підприємства у вартісному виразі. Формування річного планового осягу валової продукції відображаємо в табличній формі (таблиця. 2.4)
Таблиця 2.4
Формування річного плану виробництва продукції
Виріб
продукції
Резерв
виробн.
потуж., шт
Дод. обсяг в-ва продукці, шт
Затверд. план. обсяг валової продукції
розрахунковий
затверджений
штук
в співставних
цінах
в поточних
цінах
1
1238
206
206
2892
1596,96
1879,80
2
2341
606
606
14191
3781,90
4297,03
3
269
115
115
2400
2402,40
2793,60
4
154
25
25
474
390,34
448,64
СУМА
8171,60
9419,08
Далі у курсовій роботі необхідно оцінити, яким чином формування та затвердження річного планового обсягу валової продукції позначиться на рівні використання виробничої потужності підприємства. З цією метою розраховують коефіцієнти використання паспортної потужності:
- на основі обсягів виробництва продукції відповідно проекту плану;
на основі затвердженого планового обсягу валової продукції. Результати розрахунків відображаємо в таблиці (табл. 2.5).
Таблиця 2.5 Оцінка рівня використання виробничої потужності підприємства
Виріб
продукції
Коефіцієнт використання вир. потужності
при в-ві продукції
згідно проекту плану
при в-ві продукції
згідно затвердж плану
1
0,68
0,74
2
0,85
0,89
3
0,89
0,94
4
0,74
0,79
2.3. Розрахунок забезпечення додаткового обсягу виробництва продукції трудовими та матеріальними ресурсами.
Визначений в попередньому розділі затверджений плановий обсяг валової продукції складається з двох частин:
1. випуск продукції згідно проекту плану, виробництво якої забезпечене на підприємстві необхідними ресурсами — обладнанням, матеріальними та трудовими ресурсами;
2.додатковий обсяг продукції. Виробництво цього обсягу продукції, затвердженого в межах резерву виробничої потужності, забезпечене лише необхідним обладнанням.
Отже, необхідно розрахувати потребу в додаткових трудових ресурсах та потребу в додаткових матеріальних ресурсах.
Для обчислення потреби в додаткових трудових ресурсах необхідно спочатку визначити трудомісткість додаткового затвердженого обсягу виробництва продукції. Розрахунок проводимо в табличній формі (табл. 2.6).
Таблиця 2.6 Розрахунок трудомісткості додаткового обсягу виробництва продукції
Виріб
продукції
Додатковий
затвердж.
випуск продукції,
шт.
Трудомісткість людино-годин
одиниці виробу
додатк. випуск
1
206
16,3
3357,8
2
606
7,6
4605,6
3
115
11,4
1311,0
4
25
3,8
95,0
СУМА
9369,4
Тоді потреба в додатковій чисельності робітників буде становити:
чол.
де: ЗПр— сумарна трудомісткість додаткового обсягу виробництва продукції,
КФРЧр — корисний фонд робочого часу одного робітника в рік, год.
Необхідно також розрахувати потребу в додаткових матеріальних ресурсах, які б забезпечили виробництво запланованого обсягу продукції.
Для виготовлення продукції на підприємстві використовуються наступні види матеріалів:
- виріб № 1 — алюмінієвий прокат;
- виріб №2 — алюмінієвий прокат та пиловник;
- виріб № 3 — труби, лаки та фарби, пиловник;
- виріб № 4 — труби, лаки та фарби.
Результати розрахунків зводимо в таблицю (табл. 2.7).
Таблиця 2.7
Розрахунок додаткової потреби в матеріальних ресурсах
Види пр-ії
Дод. обсяг в-ва пр-ії, шт
Алюмінієвий прокат
Труби
Лаки та фарби
Пиловник
норма ви-т на 1 пр-ії, кг
потреба на дод. обсяг, кг
норма ви-т на 1 пр-ії, кг
потреба на дод. обсяг, кг
норма ви-т на 1 пр-ії, кг
потреба на дод. обсяг, кг
норма ви-т на 1 пр-ії, м3
потреба на дод. обсяг, м3
1
206
38
7828
2
606
10,8
6544,8
24
14544
3
115
69
7935
48
5520
5,3
609,5
4
25
98
2450
120
3000
СУМА
14373
10385
8520
15153,5
Визначаємо вартість додаткових ресурсів як добуток ціни відповідного матеріалу та сумарну потребу в ньому (див. додаток).
В1=14,373*8300=119294,24 грн.
В2=10,385*1650=17135,25 грн.
В3=8,520*6=51120 грн.
В4=15153,5*120=1818420 грн.
Разом 2005969,49 грн.
Розділ 3. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві та їх вплив на показники виробничої діяльності підприємства
3.1. Розробка плану організаційно-технічних заходів
План організаційно-технічних заходів на підприємстві розробляється з метою:
забезпечення планового росту продуктивності праці;
покриття потреби в матеріальних і трудових ресурсах для додаткового випуску продукції.
План організаційно-технічних заходів складається з 2 розділів. Впровадження заходів, передбачених розділом 1 повинно забезпечувати економію чисельності робітників в кількості, достатній для досягнення запланованого росту продуктивності праці.
Економія чисельності (умовне вивільнення) визначається за формулою:
(3.1)
793 / 106,8 ∙ 6,8 = 51 чол., (3.2)
де: - приріст продуктивності праці у плановому періоді, %
- чисельність працівників за проектом плану.
Розробка заходів у розділі 2 плану організаційно-технічних заходів повинна узгоджуватися з додатковою потребою в матеріальних ресурсах, а також з потребою в додатковій чисельності робітників, які були обгрунтовані в попередньому розділі курсової роботи.
Таблиця 3.1.
План організаційно-технічних заходів
Оргнанізаційно-технічні заходи
Екон. чис-сті
Зниження норм витрат
Додатові. капітальні вклади
Алюм. прокат
Труби
Лаки та фарби
Пилов-ник
1
2
3
4
5
6
7
Розділ 1. Оргнанізаційно-технічні заходи для досягнгення планового росту ПП.
1. Мех-ія основного виробництва
8
44,00
2. Впров. прогр. технології (В1)
5
34,70
2. Впров. прогрес. технології (В4)
4
20,50
5. Впров. групових методів обробки
9
-
6. Підвище. норм обсл-ня обл-ня
6
-
7. Скорочення витрат робочого часу
2
-
12. Впров. нових заходів контролю
4
5,00
13. Вдоскон. оперативно-ви-го пл-ня
3
-
16, Підвищення кваліфікації кадрів
3
-
17. Вдоскон. матер. стимулювання
2
-
20. Вдосконалення системи управління
5
6,00
Разом по розділу 1
51
110,20
Розділ 2. Оргнанізаційно-технічні заходи для забеспечення додаткового випуску продукції.
3. Модерн. обладнання (В2)
2
1,00
1,00
1,00
1,00
28,10
3. Модерн. обладнання (В3)
1,00
-
-
-
6,00
8. Впров. прогрес. інструменту (В1)
2
2,00
4,00
-
-
8. Впров. прогрес. інструменту (В2)
1,00
-
-
-
3,00
9. Заміна натур. мат. штучними (В1)
-
-
-
3,00
-
9. Заміна натур. мат. штучними (В4)
0,50
-
-
0,50
12,40
10. Впров. технічно-обгрун. норм (В1)
1,50
-
-
-
-
10. Впров. технічно-обгрун. норм (В2)
-
1,50
-
-
-
14. Вдоскон. організації роб. місць
2
-
-
-
-
-
21. Покращення конс-ії виробів (В1)
0,50
-
-
-
7,00
21. Покращення конс-ії виробів (В2)
-
0,50
-
-
2,90
Разом по розділу 2
6
5,50
5
5
4,5
59,4
Разом
169,60
Визначення економії матеріалів, якої можна досягнути за рахунок впровадження заходів другого розділу плану, проводимо в табличній формі. При цьому необхідно пам'ятати, що впровадження заходів стосується всієї діяльності підприємства, тобто економію потрібно рахувати на весь обсяг валової продукції підприємства.
Крім того, необхідно порівняти заплановану величину економії матеріалів з додатковою потребою в матеріальних ресурсах, розраховано в таблиці 2.7. Економія матеріалів повинна, з однієї сторони, — досягати і перевищувати додаткову потребу, а з іншої — не перевищувати її більше, ніж на 5 - 7 %.
РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЇ МАТЕРІАЛІВ
Таблиця 3.2.1.
Алюмінієвий прокат
Вироб
В-во продукції, штук
Норма витрат на од.пр-ї, кг
Ціна за 1т, грн.
Зниження норм витрат, %
Економія
на од-цю, кг
на обсяг в-ва
кг
тис. грн.
1
2
3
4
5
6
7
8
1
2892
38
8300
5,5
2,1
6044,28
50,168
2
14191
10,8
8300
5,5
0,594
8429,45
69,964
Разом
2,684
14473,73
120,132
Таблиця 3.2.2.
Труби
Вироб
В-во продукції, штук
Норма витрат на од.пр-ї, кг
Ціна за 1т, грн.
Зниження норм витрат, %
Економія
на од-цю, кг
на обсяг в-ва
кг
тис. грн.
1
2
3
4
5
6
7
8
3
2400
69
1650
5,0
3,45
8280,00
13,662
4
474
98
1650
5,0
4,9
2322,60
3,832
Разом
8,35
10602,60
17,494
Таблиця 3.2.3.
Лаки і фарби
Вироб
В-во продукції, штук
Норма витрат на од.пр-ї, кг
Ціна за 1т, грн.
Зниження норм витрат, %
Економія
на од-цю, кг
на обсяг в-ва
кг
тис. грн.
1
2
3
4
5
6
7
8
3
2400
48
6000
5,0
2,4
5760,00
34,560
4
474
120
6000
5,0
6
2844,00
17,064
Разом
8,4
8604,00
51,624
Таблиця 3.2.4.
Пиловник
Вироб
В-во продукції, штук
Норма вит-рат на од. пр-ї, м.кв
Ціна за 1м.кв., грн.
Знижен...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора