Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Організація виробництва продукції на підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Організація виробництва
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни
„Організація виробництва”
на тему:
“Організація виробництва продукції на підприємства”
Зміст
Вихідні дані........................................................................................................................3
Вступ……....……………………………………….........………………….…………….5
І. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства…..............................8
І.1. Виробнича потужність підприємства……………………….....................….8
І.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві………...................18
І.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві……......................23
ІІ. Використання виробничої потужності підприємства……..................................…25
2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства…..................................25
2.2. Організація додаткового випуску продукції………...….............................27
2.3. Розрахунок забезпечення додаткового обсягу виробництва
продукції трудовими та матеріальними ресурсами................................32
IІІ. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві і його вплив на показники виробничої діяльності підприємства.................................................35
3.1. Розробка плану організаційно-технічних заходів…......................……......35
3.2. Розробка показників виробничої діяльності підприємства .......................38
Висновки……………………………………….………..……….......................…….....45
Список використаної літератури………………………..…….......................………...46
Вихідні дані
Таблиця 1.1
Кількість верстатів згідно паспорта підприємства, шт.
Шифр обладнання
Назва обладнання
Кількість, шт.
110
Токарний верстат
15
111
Свердлильний верстат
6
120
Агрегатний верстат
14
125
Зварювальна установка
4
128
Зварювальний напівавтомат
16
47
Вальці для гнуття
9
51
Напівавтоматична зварювальна лінія
5
54
Прес гідравлічний
10
62
Шліфувальний верстат
19
163
Токарний напівавтомат
4
168
Фрезерний верстат
4
174
Продольно-строгальний верстат
5
180
Установка для нанесення фарби
7
77
Горизонтально-фрезерний верстат
13
79
Вертикально-фрезерний верстат
6
84
Протягувальний верстат
17
95
Плоскошліфувальний верстат
9
Простоювання обладнання в ремонті, у відсотках від номінального фонду робочого часу – 4,0
Виробництво продукції за проектом плану, шт.
Виріб 1
4893
Виріб 2
18800
Виріб 3
1563
Виріб 4
1030
Фактично підписані угоди про поставку продукції підприємства, шт.:
Виріб 1
5145
Виріб 2
19800
Виріб 3
1630
Виріб 4
1060
Залишки незавершеного виробництва на початок і на кінець року, шт.
Початок року
Кінець року
Виріб 1
880
890
Виріб 2
1344
1328
Виріб 3
144
151
Виріб 4
27
25
Ріст продуктивності праці – 107,8%
Чисельність працівників згідно проекту плану –791 чол.
Фонд розвитку виробництва, науки і техніки – 417,3 тис. грн.
Середньорічна заробітна плата одного робітника – 1884 грн.
ВСТУП
Питання організації і управління сьогодні заслуговують найглибшої уваги керівників усіх рівнів. В умовах ринкових відносин центр економічної та управлінської діяльності зміщується до основної ланки економіки - підприємства. Підприємства створюють потрібну суспільству продукцію і надають необхідні послуги. На них зосереджений найбільш кваліфікований персонал і засоби виробництва. Саме тут вирішуються питання ощадливих витрат ресурсів, застосування високопродуктивної техніки, передової технології.
Фундаментальним поняттям науки управління є поняття системи, під яким розуміють упорядковану сукупність взаємозалежних, взаємодіючих елементів, призначених для досягнення певної мети або виконання певних функцій. Підприємства будь-якої сфери діяльності є динамічними системами, що знаходяться в процесі постійної зміни і розвитку. Ця динамічність обумовлена безперервністю процесів виробництва, адже стан виробництва, засоби і методи виконання робіт, склад і кваліфікація кадрів, параметри машин і устаткування та інші характеристики постійно змінюються.
Підприємство поділяється на дві пов’язані між собою системи: керівну і керовану.
Підприємство складається з однорідних груп елементів, піделементів, що утворюють своєрідні підсистеми:
Технічну
Технологічну
Систему організації виробництва
Систему спільної праці
Економічну систему
Система організації виробництва дає можливість раціонально, у всій сукупності, використовувати працю, устаткування, предмети праці, заводські площі, тобто створювати умови для того, щоб процес виробництва здійснювався за допомогою найбільш прогресивних прийомів і методів з найменшими витратами.
Організація - функція управління, метою якої є формування керівної і керованої систем, а також зв’язків і відносин між ними, що забезпечують кооперування людей і знарядь праці з найвищою ефективністю протікання їх спільної трудової діяльності. Особливість функції організації стосовно інших полягає у тому, що вона є єдиною функцією, яка забезпечує взаємозв’язок і підвищує ефективність всіх інших функцій управління. Результатом здійснення функції організації є:
Створення на основі об’єктивних функцій управління відповідних органів управління
Побудова чіткої структури апарату управління
Обґрунтування формування управлінських підрозділів
Розробка положень про органи управління і посадових інструкцій
Встановлення взаємозв’язків між управлінськими підрозділами
Розстановка управлінських кадрів за функціональною ознакою
Розробка нормативів, методик, технологічних карт, тощо
Організація виробництва - це процес створення доцільної за структурою та чітко функціонуючої виробничої системи
У сучасних умовах процес виробництва на підприємстві організується відповідно до принципів, заснованих на розглянутих вище закономірностях суспільного виробництва і виробничих відносин.
основним принципом організації виробництва на підприємстві є пріорітет мети організації, відповідно до якої будь-які організаційні заходи, що здійснюються на підприємстві або в його підрозділах, повинні оцінюватися з позицій інтересів досягнення цілей організації.
принцип концентрації, полягає в об’єднанні засобів праці, предметів праці, і самої праці, а також в укрупненні підприємств, створенні компаній, асоціацій, концернів, корпорацій.
принцип спеціалізації. Зміст якої полягає в тому, що за окремими підприємствами, цехами, дільницями і робочими місцями закріплюється виготовлення певної продукції.
принцип кооперації. Передбачає чітку організацію і впорядкованість системи виробничих зв’язків між підприємствами, цехами, змінами, бригадами і робочими місцями.
принцип стандартизації. В умовах масового виробництва він визначає найбільш досконалі зразки продукції, сталість виробничого процесу протягом певного періоду часу, сталість норм витрат сировини, матеріалів, тощо.
принцип комплексного системного підходу до організації виробництва, означає всебічне урахування всіх технічних, технологічних, екологічних, економічних і соціальних чинників
Отже, вихідним пунктом у розв’язанні завдань, пов’язаних з фіктивним функціонуванням підприємства є інформація про виробничу потужність.
Виробнича потужність підприємства (підрозділу) — це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягну тому рівні їх досконалості й освоєння.На відміну від проектної планова виробнича потужність діючих підприємств розраховується виходячи з технологічних процесів, які використовуються, наявного парку обладнання і виробничих Основу діяльності кожного підприємства становить виробничий процес. Виробничий процес-це сукупність взаємопов’язаних основних, допоміжних та обслуговуючих процесів, в результаті яких вихідні матеріали і сировина перетворюються на готову продукцію. Тому від правильної організації виробничого процесу в значній мірі залежать успіхи підприємства. Під організацією виробничого процесу розуміють таке зосередження в просторі і часі виконання сукупності робіт, яке забезпечує випуск готової продукції у визначеному обсязі і з визначеною періодичністю. Важливим фактором вдосконалення організації виробничого процесу є визначення виробничої потужності підприємства з метою збільшення додаткового випуску продукції. Маючи дані про виробничі потужності підприємства можна розробляти організаційно-технічні заходи по економіці трудових ресурсів, зниженню норм витрат матеріалів на одиницю продукції і т. п. А це знайде свій вияв у збільшенні випуску продукції, зменшенні трудомісткості виробництва; рості продуктивності праці; зниженні собівартості продукції і підвищенні рентабельності підприємства.
площ як заданих величин, а об’єм випуску продукції по плановій номенклатурі є шуканою величиною, яка встановлюється в умовах повного використання виробничого потенціалу.
Особливістю виробничої потужності є динамічність, її вели чина встановлюється тільки на певний момент.
Основним завданням розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резер вів, пов'язаних з технічним прогресом й удосконаленням органі зації виробництва з метою збільшення випуску продукції.
Розмежування видів потужності потрібно для їх застосування у виробництві, де викори стовуються такі поняття, як «величина потужності» і „рівень ви користання потужності”. Кожне з цих понять має своє призначен ня в системі характеристик, які використовуються при формуванні виробничих завдань, а також у виявленні шляхів внутрішньови робничих резервів для їх виконання. Тому кожному видові потуж ності відводиться певна роль. Для того, щоб використати той чи інший вид потужності в управлінні діяльністю підприємства, тре ба визначити величину цього виду потужності, враховуючи факто ри, які впливають на неї.
Розділ І : Виробнича потужність та виробнича програма підприємства
Виробнича потужність підприємства
Виробнича потужність підприємства - це максимально можливий обсяг продукції, який може виготовити підприємство за одиницю часу (звичайно за рік) при відповідній структурі робіт та повному використанні обладнання і виробничих площ.
Здатність підприємств і їхніх підрозділів виготовляти макси мальну кількість продукції перебуває у безпосередній залежності від кількості та досконалості засобів праці, якими вони озброєні. Засоби праці, насамперед їх активна частина — знаряддя праці, треба вважати основним фактором формування виробничої потуж ності підприємства. Варто зазначити, що виробничу потужність мають не знаряддя праці, а відповідні виробничі одиниці, в яких перші організаційно функціонують.
Особливістю виробничої потужності є динамічність, її вели чина встановлюється тільки на певний момент.
Процес формування і використання виробничої потужності підприємства складний і залежить від багатьох взає мопов'язаних факторів. Різниця між ними полягає в тому, що одні фактори впливають на збільшення виробничих потужностей, а інші дають змогу оцінити рівень її використання. Це зумовлює необхідність системного підходу до їх розгляду, що в кожному конкретному випадку визначає вплив на збільшення та викори стання виробничих потужностей і допоможе встановити існуючі між ними зв'язки й джерела утворення резервів підвищення ефек тивності виробничих потужностей підприємств. Для вивчення факторів, що впливають на величину виробничої потужності під приємства, необхідний аналіз і класифікація їх відповідно до основних елементів процесу виробництва — засобів праці, пред метів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на дві групи: фактори, які впливають на розширення фронту роботи, і фактори, які позначаються на підвищенні про дуктивності технологічного устаткування і робочих місць.
Отже, виробнича потужність не відображує сумарної енер гетичної потужності підприємства і не складається із сум потуж ностей окремих робочих машин. Вона залежить від рівня пропор ційності, який визначається відповідністю структури устаткування і робочих місць в структурі трудомісткості ви робів, що виготовляються. Вплив пропорційності на величину виробничої потужності підприємства зумовлюється і тим, що процес виготовлення продукції багатостадійний і здійснюється шляхом комбінування різнорідних машин, робочих місць, дільниць та цехів.Отже, визначаючи виробничу потужність, систему машин по трібно розглядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності Значний вплив на збільшення продуктивності машин має удо сконалення технологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дає змогу інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так і загальний час виготовлення виробу. Збільшення продуктивності машин залежить також від рівня досконалості, конструкції виробів, які виготовляються. Чим простіша конструктивна схема виробів і окремих вузлів та вища їхня технологічність у виробництві, тим нижча трудомісткість продукції і вища продуктивність ма шин.
На продуктивність машин також впливає кваліфікація працівників. Систематичне підвищення загальної і технічної освіти, удосконалення виробничих навичок працівників підприємства і на цій основі підвищення рівня їхньої кваліфікації створює сприят ливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці. Укомплектування підприємств кваліфікованими працівни ками прискорює освоєння сучасної техніки, дає змогу максимально використовувати її потенційні можливості, ширше впроваджу вати прогресивні технологічні процеси і таким чином систематично збільшувати виробничі потужності підприємств.
У загальному вигляді класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, зображена на рис.1. Особливістю цих факторів є те, що для здійснення заходів, пов’язаних з ними, потрібні капітальні вкладення.
Цілком іншу природу мають фактори, які впливають на вико ристання виробничих потужностей. Заходи, пов'язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають орга нізаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціально-економічні і організаційно-технічні.
Кількісний вираз факторів, які впливають на поліпшення ви користання виробничих потужностей, виявляється у співвідношенні часу роботи і часу втрат у плановому періоді. Ці фактори діють у сфері організації функціонування засобів праці в часі. Більш повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи устаткування.
Рис.1. Класифікація факторів, які позначаються на величині виробничої потужності підприємства.
Аналіз суті й особливостей вияву факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей машинобудівних підприємств, дає змогу функціонально їх класифікувати на зовнішні та внутрішні (мал.2). Така класифікація може бути застосована при оцінці внутрішньозаводських резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею, можна виявити резерви в їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їм кількісну оцінку.
Аналіз і класифікація факторів дають змогу чітко розмежувати такі поняття, як «випуск продукції», «використання виробничої потужності», «розвиток виробничої потужності», а також сформулювати більш досконалі методологічні принципи обґрунтування величини виробничої потужності.
Закономірність вияву і дії факторів на рис.1,2, що впливають на величину і рівень використання виробничих потужностей підприємств, не зазнає змін у зв’язку з переходом до роботи в ринкових умовах. Більше того, вони є методологічною передумовою виявлення ефективного використання наявних резервів в обох аспектах (величини і рівня використання), оскільки саме в ринкових умовах мобілізація внутрішніх резервів, збільшення і поліпшення використання виробничих потужностей підприємств виступає важливим фактором підвищення ефективності їх роботи.
Рис.2. Класифікація факторів, що впливають на рівень використання виробничої потужності підприємства.
Виробнича потужність того чи іншого підрозділу визначається пропускною здатністю провідної групи його потужнісних ресурсів. Такою групою є устаткування і робочі місця залежно від їхньої технологічної значимості: виконання найбільш відповідальних опе рацій, прогресивність устаткування, коефіцієнт завантаження яко го повинен бути не менший, ніж нормативний.
Показники використання виробничих потужностей. Оцінка рів ня використання виробничих потужностей відіграє важливу роль у системі управління діяльністю підприємства. Для оцінки реально го стану їх використання потрібна система показників.
Серед показників першої групи виділяється коефіцієнт вико ристання проектної потужності (ПП), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції, не нижчого, ніж передбачений проектом рівень. Він визначається як відношення фактичного ви пуску продукції, передбаченого проектом (у грн., т, шт.), до ве личини проектної потужності в аналогічних одиницях.
На основі отриманих за допомогою цього коефіцієнта відомо стей можна оцінювати процес освоєння проектних потужностей, до сягнуті техніко-економічні показники в межах нормативного стро ку, скорочення періоду введення в дію нових потужностей, тобто можна врахувати фактор часу при оцінюванні рівня використання нових потужностей.
Зовсім інше значення має коефіцієнт використання виробничої потужності (ВП).
Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за величиною може значно відрізня тися від проектної. Цей коефіцієнт можна отримати шляхом ділення планового або фактичного обся гу валової, товарної, реалізованої або чистої продукції на значен ня потужності відповідного виду.
За коефіцієнтом використання того чи іншого виду потужності можна оцінити резерви її поліпшення, а також ступінь напруже ності планових завдань підприємства. Багато підприємств з року в рік практично повністю використовують виробничу потужність. Але досягнутий високий рівень коефіцієнта не завжди свідчить про її повне використання. Це пояснюється тим, що при визначенні виробничої потужності підприємство орієнтується на потужність слабких підрозділів. Значить, виробнича потужність занижується і дати правильну оцінку раціональності використання технологіч ного устаткування, а також наявним резервам підвищення його, завантаження неможливо.
Об'єктивну оцінку цих резервів можна отримати за допомогою групи показників, які характеризують рівень використання облад нання. До них належать два коефіцієнти (змінності роботи та за вантаження обладнання) і показник середнього часу роботи од нієї машини. Найбільш достовірним методом визначення коефі цієнта змінності роботи обладнання Кзм є ділення планової розрахункової або фактичної машиномісткості продукції, що виго товляється, на дійсний річний фонд часу роботи всього встановленого обладнання при його роботі в одну зміну:
,
де - сумарна розрахункова планова або фактична машино місткість продукції, маш./год.;
Свст – кількість одиниць встановленого обладнання;
Фд – дійсний фонд часу роботи обладнання в одну зміну, год.
У результаті порівняння планового або фактично досягнутого коефіцієнта змінності роботи обладнання, який обчислений за за пропонованим методом, з оптимально можливим або нормативним можна оцінити резерви підвищення завантаження обладнання.
Для оцінки використання реального фонду роботи обладнання використовується коефіцієнт завантаження обладнання Кз. Він показує відношення сумарної машиномісткості до дійсного фонду часу роботи встановленого обладнання при заданому режимі роботи підприємства або його підрозділів:
,
де Р – режим роботи заводу, цеху, дільниці.
При обґрунтуванні проектів машинобудівних заводів коефіцієнт завантаження обладнання визначається як відношення розрахункової кількості верстатів або машин до прийнятої їх кількості.
Інша група показників (коефіцієнт змінності роботи обладнання, коефіцієнт його завантаження і показник, що характеризує середній час роботи одиниці обладнання) значною мірою відповідає цій вимозі. За такими показниками можна оцінити вплив факторів, які характеризують конструктивно-технологічні особливості продукції, що виготовляється, і досягнутий організаційно-технічний рівень виробництва; які відображають наявні ресурси і їх використання в часі.
Будь-який із показників відображає насамперед використання технологічного обладнання, яке визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих показників характеризує не тільки рівень використання виробничої потужності, а й резерви поліпшення її використання.
Важливим етапом в аналізі використання виробничої потужності є оцінка ступеня рівномірності завантаження обладнання при заданому обсязі виробництва або при прийнятій потужності. Це завантаження дає уявлення про існуючий рівень пропорційності у виробничій потужності підрозділів і груп взаємозамінного обладнання. Для кількісної: характеристики рівномірності завантаження обладнання існує коефіцієнт пропорційності Кпр, який належить до другої групи показників. Він визначається як відношення кількості обладнання, яке зайняте у виготовленні про дукції, до загальної кількості встановленого, обладнання Свст:
Якщо Спр = Свст, то коефіцієнт пропорційності дорівнює коефіцієнтові завантаження обладнання. У всіх інших випадках вони відрізняються за величиною.
Коефіцієнт пропорційності має деякі особливості. Так, якщо коефіцієнт змінності означає використання обладнання в часі, а коефіцієнт завантаження — ступінь використання дійсного фонду часу роботи обладнання при заданому обсягу виробництва, то коефіцієнт пропорційності характеризує рівномірність у роботі парку машин. За допомогою цього показника можна визначити, яка кількість встановленого обладнання у виробничому підрозділі може одночасно працювати при повній структурі парку машин і структурі машиномісткості заданої виробничої програми. Водночас він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановле ному обладнанню у певний момент.
Коефіцієнт змінності роботи обладнання і коефіцієнт завантаження обладнання значною мірою залежать від обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не змінюється значення коефіцієнта пропорційності і тоді, коли збільшується загальна кількість обладнання в цехах і на ділянках без зміни його структури.
Характеризуючи виробництво при існуючому рівні узгодженості, пропускних здатностей окремих видів обладнання, груп взаємозамінного обладнання, коефіцієнт пропорцій ності дає змогу оцінити резерви збільшення виробничої потужності підприємств і випуску продукції при наявних виробничих площах за рахунок збільшення кількості машин у загальному парку обладнання, технологічні можливості яких найбільшою мірою відповідають структурі машиномісткості виробів, які виго товляються.
Визначивши за допомогою Кпр рівень пропорційності у виробни чій потужності, можна встановити ту кількість машин, верстатів, які безперервно беруть участь у роботі, а також виявити ту частину обладнання, яка може бути вилучена з виробничого процесу або частково завантажена роботою.
У деяких галузях промисловості встановлюється норматив завантаження обладнання. Це дає змогу значно ширше використо вувати на практиці оцінки резервів використання діючих виробничих потужностей, коефіцієнтів пропорційності.
Важливе місце в аналізі рівня використання виробничої по тужності посідають інтегральні вартісні показники. Вони утворюють третю групу показників і дають змогу оцінити вплив використання виробничої потужності на ефективність виробництва. Од ним із таких показників є фондовіддача. Він має прямий зв’язок з показниками, які вказують на рівень завантаження обладнання.
Вплив завантаження обладнання на фондовіддачу можна визначити за такою формулою:
де ΔФ – приріст фондовіддачі за рахунок підвищення завантаження обладнання, грн./грн.;
Кз.з, Кз.б – коефіцієнти завантаження обладнання відповідно у звітному і базовому періодах;
Фб – фондовіддача у базовому періоді, грн./грн..
За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідально сті фактичної і проектної фондовіддачі, а також зіставляють про ектну фондовіддачу з прийнятою потужністю. Порівнявши ці два показники, можна визначити резерви підвищення фондовіддачі або величину перекриття проектної фондовіддачі, які своєю чергою характеризують резерви поліпшення використання прийнятої потужності.
Ефективність використання активної частини основних фондів характеризує такий вартісний показник, як випуск продукції в розрахунку на 1 грн. вартості обладнання. Цей показник може бути доповнений показником випуску продукції на одиницю обладнання. Він обчислюється як у вартісних, так і в натуральних одиницях. Показник у натуральних одиницях застосовується для оцінки використання виробничих потужностей ливарних, кувальних, зварювальних цехів. Особливу роль цей показник відіграє в міжзаводському аналізі, який проводиться з метою виявлення резервів поліпшення використання потужностей.
Дуже важливим показником є коефіцієнт, що характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.
Наведена система показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств і його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.
Розробка річного плану на підприємстві
Процес розробки річного плану підприємства прямо чи опосередковано охоплює роботу фактично всіх служб і підрозділів.
З точки зору розробки планових техніко-економічних показників діяльності підприємства найсуттєвішим є взаємозв’язок економічної служби, виробничих підрозділів, технічної служби і служби матеріально-технічного постачання по розробці проекту плану на наступний рік (рис.3).
Рис.3 Взаємозв’язок виробничих підрозділів і служб підприємства з розробки проекту плану: 1-зв’язки першого рівня(прямі, зворотні); 2-зв’язки другого рівня (прямі, зворотні).
До показників, що підлягають плануванню, належать:
Обсяг виробництва (у тому числі виробнича потужність);
Чисельність працюючих;
Фонд зарплатні;
Зростання продуктивності праці (у т.ч. зниження трудомісткості – умовне вивільнення працюючих);
Співвідношення між темпами приросту продуктивності праці і середньою заробітною платнею;
Собівартість (у т. ч. втрата матеріальних ресурсів);
Фонд матеріального заохочення(преміювання);
Нормативи відрахувань у ФМЗ(преміювання за досягнення показників), тощо.
Для кожної виробничої одиниці встановлюється фактичне співвідношення між темпами зростання продуктивності Д0 та технічною озброєністю праці W0. На основі досягнутого на кінець року, який передував плановому, рівня технічної озброєності праці W1 і встановленого співвідношення обчислюється плановий рівень зростання продуктивності праці Д1. Це мінімально необхідне зростання продуктивності праці, бо воно не враховує збільшення технічної озброєності праці в плановому періоді.
Якщо взяти до уваги результати всіх організаційно-технічних заходів, які треба буде здійснити у виробничих підрозділах, то продуктивність праці буде вища за Д1. Орієнтовно значення приросту обчислюється шляхом множення запланованого на майбутній рік приросту технічної озброєності праці на фактичне співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та її технічною озброєністю:
(2.4)
Отже,
(2.5)
Інший спосіб визначення зростання продуктивності праці грунтується на аналізі якості норм праці.
Вихідні дані для розрахунку: відсоток виконання норм часу К робітниками і питома вага технічно обгрунтованих норм часу в середньому по підприємству та його виробничих підрозділах. Знаючи приріст продуктивності праці в цілому по підприємству , визначаємо його значення для кожного підрозділу:
(2.6)
Зіставивши цей приріст з одержаним раніше (Д2 - Д 0), приймаємо рішення про завдання виробничому підрозділові щодо зростання продуктивності праці.
Можливе поєднання цих двох способів.
Для кожного підрозділу першим способом визначаємо Д1, а другим - Д/. У цьому випадку формула матиме вигляд:
(2.7)
де (Д1-Д2)сер – наявний резерв зростання продуктивності праці по підприємству як результат обсягу резервів по вироб6ничих підрозділах.
Розробка плану діяльності підприємства проводиться щорічно. Позитивно розглядаються тенденції до поступового збільшення планових показників (відповідно і фактичних) кожного наступного періоду. Одним із шляхів позитивної динаміки виступає особиста зацікавленість персоналу, що досягається шляхом матеріального стимулювання приросту продуктивності праці.
Організація матеріального стимулювання на підприємстві ґрунтується на оцінці трудового вкладу кожного внутрішнього підрозділу в загальні досягнення з урахуванням напруженості планових завдань, на таких формах заохочення колективів за високі результати, які виключають зрівняльний розподіл коштів матеріального заохочення.
Так, на етапі розробки проекту плану до виробничих підрозділів не наводяться всі вище перераховані показники, а лише один – обсяг виробництва та нормативи утворення ФМЗ (преміювання), наприклад, за приріст продуктивності праці та зниження собівартості продукції. Звідси випливає, що виробничі підрозділи повинні «набирати» собі премію за рахунок включення до проекту планів наявних резервів виробництва. Подібна система внутрішньовиробничого планування є логічним продовженням нової системи народногосподарського планування, зумовленої умовами ринкової економіки.
Розробка річного плану – доволі клопіткий та трудомісткий процес, що охоплює ряд взаємопов’язаних стадій : прогнозування розвитку підприємства, виявлення напрямків розвитку виробничих потужностей, проведення техніко-економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів, поточне (річне) планування роботи підприємства і його структурних підрозділів з конкретизацією завдання по кварталах і місяцях тощо.
Провідним розділом техніко-економічного плану служить «План виробництва та реалізації продукції». Складання цього розділу розпочинається з розрахунку оптимальної виробничої програми, тобто такої, яка забезпечує максимально можливу для підприємства економічну ефективність.
Завершальним етапом внутрішньозаводського планування є оперативне планування виробництва. Воно є продовженням ТЕП і органічно з ним пов’язане. Особливість оперативного планування полягає в тому, що розробка планових завдань для виробничих підрозділів поєднується з організацією їх виконання.
Задачі оперативного планування такі:
організація рівномірного і комплексного виконання виробничої програми та дотримання договірних строків випуску товарної продукції;
забезпечення повного і доцільного використання робочої сили при найбільш ефективному використанні засобів виробництва;
створення умов для розвитку передових форм організації праці, а також для автоматизації об’ємних і календарних розрахунків на основі використання сучасної обчислювальної техніки.
Оперативне планування складається з календарного планування і диспетчеризації. Календарне планування – це деталізація річної виробничої програми підприємства за строками випуску – в основних виробничих підрозділах першого рівня (цехах), а всередині – на виробничих дільницях і робочих місцях. Диспетчеризація забезпечує оперативне регулювання процесу виробництва шляхом систематичного обліку і контролю за виконанням змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунення неполадок і відхилень, які виникають.
Оперативне планування виробництва розпочинається з обсягових розрахунків або з так званого обсягового планування, яке має такі цілі: визначення номенклатури продукції, яка включається в програму цехів і дільниць відрізками планового року; перевірку шляхом обсягових розрахунків відповідності номенклатури, яка планується, ресурсам дільниць і цехів (трудовим, по устаткуванню, площах).
Програма цеху, дільниці, повинна містити: номенклатуру готової (в конкретному цеху) продукції; кількість і строки випуску по кожній позиції компанії; обсяг робіт, який повинен виконати цех (дільниця).
Основна мета календарного плану – побудувати складну систему строків виробництва по виробу в цілому, окремих вузлах, деталях і в деяких випадках – окремих операціях.
Зміст і методи побудови календарного плану змінюються залежно від ступеня незмінності виробничих умов на робочих місцях дільниць і цехів, які беруть участь у виготовленні виробів, що плануються, тобто зумовлені основним типом виробництва (масовим, серійним та одиничним). У той же час суть і цільове призначення розробки календарного плану для будь-якої сукупності виробничих умов незмінні.
Календарний план в умовах будь-якого типу виробництва ґрунтується на побудові плану-графіка виробництва окремого предмета, який є цикловим графіком виготовлення виробу, залежить від календарного строку.
Отже, завдання, які розв’язує планування, дуже тісно пов’язані з усіма сторонами економічного і соціального розвитку колективу, з процесом безпосереднього створення матеріальних благ
1.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві
У зв'язку з різноманітністю форм власності та роз витком товарно-грошових відносин і регульованого ринку здій снюється перебудова системи планування економічного і соціального розвитку країни, регіонів, підприємств. Центральним моментом є перехід до самостійного планування підприємством своєї діяльності на основі договорів, укладених зі споживачами (по купцями)
Ефективне внутрішньофірмове планування передбачає дотри мання таких основних принципів: володіти необхідною гнучкістю і адаптивністю; займатися плануванням повніші ті, хто потім ці плани втілює у життя; рівень компетентності в плануванні пови нен відповідати рівневі компетентності в ресурсах.
Головною формою планування та організації діяльності підприємства є п'ятирічний план економічного і соціального розвитку (з розподілом за роками). Крім цього, дедалі більшого поширення набуває довгострокове (до 15 років) планування і прогнозування (до 25 років) розвитку підприємства.Він включає такі розділи:
1.Виробництво та реалізація продукції.
2.Технічний розвиток і організація виробництва.
3. Показники підвищення еко номічної ефективності виробництва.
4. Норми і нормативи.
5. Ка пітальні вкладення і капітальне будівництво.
6. Матеріально-тех нічне забезпечення.
7. Праця і кадри.
8. Собівартість, прибуток і рентабельність виробництва.
9. Фонди економічного стимулювання.
10. Фінансовий план.
11. Охорона природи і раціональне викори стання природних ресурсів.
12. Соціальний розвиток колективу.
13. План зовнішніх економічних зв'язків.
Одним із найсуттєвіших питань у процесі планування є визначення величини приросту показників. Вирішення даної проблеми покладено на систему техніко-економічнного планування на підприємстві.
Теоретично існує два шляхи розрахунку показників — від за гальних до часткових і навпаки. Насправді цей процес становить єдність інтеграції та дезінтеграції показників.
Суть показників, які розглядаються і які є одночасно систе мою за змістом та рівнями управління, визначає структуру процесу розрахунку у вигляді «дерева», для опису якого існує до статньо розроблений математичний апарат.
Ціль і характер планування можна коротко викласти на основі таких принципів.
Принцип сприяння досягненню цілей. Мета будь-яких планів, в тому числі похідних, — полегшити досягнення цілей підпри ємства.
Принцип ефективності планів. Ефективність плану вимірюєть ся тим, наскільки він сприяє досягненню цілей, якщо враховувати витрати та інші супутні небажані наслідки, пов'язані зі складанням і здійсненням цього плану.
Принцип планових припущень. Чим більше працівники, які займаються плануванням, розуміють і використовують взаємнопогоджені планові припущення, тим більш скоординованим буде планування в масштабі підприємства.
Принцип структури стратегії і політики. Чим зрозумілішими будуть стратегія і політика, тим більш взаємопов'язаною та ефек тивною виявиться структура планів підприємств.
Принцип узгодженості в часі. Чим більшою мірою плани будуть складатися з метою створення узгодженої в часі, взаємопо в'язаної мережі похідних і допоміжних програм, тим ефективніше і результативніше вони сприятимуть досягненню мети підприєм ства..
Принцип узятих зобов'язань. Логічне планування охоплює та кий період часу в майбутньому, який потрібний для того, щоб передбачити (за допомогою ряду дій) виконання зобов'язань, по в'язаних з певним рішенням.
Розділ 2. Використання виробничої потужності
підрпиємства і організація додаткового
виробництва продукції
2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства
Величина потужності технологічно однорідного обладнання визначається за формулою:
(2.1)
де: n - кількість одиниць однорідного обладнання, шт.;
КФРЧ - корисний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;
Квн - коефіцієнт виконання норм виробітку;
Тє - трудомісткість обробки одиниці виробів, год.
Корисний фонд робочого часу одиниці обладнання залежить від режиму роботи підприємства та часу простоювання обладнання і визначається за формулою:
КФРЧ = НФРЧ - Тпрост (2.2)
КФРЧ = 4060 – 4060*0.04=3897,6 год. (2.3)
де: НФРЧ – номінальний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;
Тпрост – час простоювання обладнання у планово-попереджувальних ремонтах, год.
Виробнича потужність підприємства по кожному виробу визначається з врахуванням наступних умов:
по виробу № 1 провідним обладнанням є токарні верстати;
по виробу № 3 провідним обладнанням є фрезерні верстати;
дільниці по виробництву виробів № 2 та № 4 організовані за методом потокового виробництва.
Результати розрахунків виробничої потужності зводимо в таблицю 2.1
Таблиця 2.1
Розрахунок виробничої потужності
Шифр
обла-днання
Назва
обладнання
К-ть одиниць
обладнання
по паспорту, шт.
Фонд часу роботи
одиниці обладнання
Виробнича
потужність,
шт.
номінальний
корисний
ДІЛЬНИЦЯ 1
110
Токарний верстат
15
4060
3897,6
5339
111
Свердл. верстат
6
4060
3897,6
5339
120
Агрегатний верстат
14
4060
3897,6
6169
125
Звар.установка
4
4060
3897,6
5861
128
Звар.напівавтомат
16
4060
3897,6
5349
ДІЛЬНИЦЯ 2
47
Вальці для гнуття
9
4060
3897,6
20083
51
Напівавтом. звар. лінія
5
4060
3897,6
23103
54
Прес гідравлічний
10
4060
3897,6
26489
62
Шліфувальний верстат
19
4060
3897,6
23351
ДІЛЬНИЦЯ 3
163
Ток-й напівавтом.
4
4060
3897,6
2136
168
Фрезерний верстат
4
4060
3897,6
1699
174
Продольно-строг. верстат
5
4060
3897,6
1980
180
Установка для на-ня фарби
7
4060
3897,6
1685
ДІЛЬНИЦЯ 4
77
Гориз.-фрез.верстат
13
4060
3897,6
1281
79
Верт.-фрез. верстат
6
4060
3897,6
1204
84
Протягувальний верстат
17
4060
3897,6
1214
95
Пласко-шліф верстат
9
4060
3897,6
1102
Розрахунок виробничої потужності наведено в таблиці 2.1.а
Таблиця 2.1а
Те
...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора