Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
🚀 Вийди на новий рівень крипто-торгівлі!
Easy Trade Bot — автоматизуй свій прибуток уже зараз!
Ми пропонуємо перелік перевірених прибуткових стратегій на такі пари як BTC, DOT, TRX, AAVE, ETH, LINK та інші. Ви можете підключити автоматичну торгівлю на своєму акаунті Binance або отримувати торгові рекомендації на email у режимі реального часу. Також можемо створити бота для обраної вами монети.
Всі результати торгів ботів доступні для перегляду у зручних таблицях на головній сторінці. Швидко, динамічно та прозоро!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Звіт
Предмет:
Інші
Група:
К
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра експлуатації гідромеліоративних систем
Звіт
По практиці з дисципліни «Основи промислових технологій і матеріалознавства»
План
Вступ 3-4 ст.
Здолбунівський завод пластмасових виробів 4-8 ст.
РівнеАзот 8-10 ст.
Рівненська АЕС 10-14 ст.
Оржівський деревообробний комбінат 14-17 ст.
Пивоварний завод «Рівень» 18-22 ст.
Висновок 23 ст.
Список використаної літератури 24 ст.
Вступ
Під час навчальної практики ми повинні поглибити свої знання з дисципліни “Основи промислових технологій та матеріалознавства".
Основною метою практики є вивчення народного господарства на виробничо-господарських підприємствах.
Завданням практики:
закріплення і поглиблення теоретичних знань з питань (сировинних ресурсів, матеріалів, енергії, води) і їх використання в промисловості;
ознайомлення з механічними, фізичними, хімічними та біологічними технологіями виробництв промисловості, виробництв будівельних матеріалів, технологій водного господарства. .
об’єктами практики будуть підприємства м. Рівного, що дають можливість ознайомлення з технологіями промислового виробництва машинобудування, легкої та харчової промисловостей, виробництва будівельних матеріалів та технологій комунального господарства.
Мета практики.
Метою практики є вивчення технологій народного господарства на виробничо - господарських підприємствах.
Обов'язки студенти - практиканта:
виконувати завдання, які передбачені програмою практики;
дотримуватись правил техніки безпеки;
своєчасно подавати керівнику практики звіт про виконання всіх завдань.
Обов'язки керівника практики:
до початку практики погодити програму проведення практики та місця ї проведення.
не пізніше, як за тиждень провести інструктажі та збори студентів - практикантів.
видати студентам робочу програму.
Забезпечити високу якість проходження практики у відповідності з учбовим планом і програмою.
контролювати виконання програми практики та правила технічної безпеки.
своєчасно прийняти залік по практиці.
Об'єкти практики:
Об'єктами практики можуть бути будь - які підприємства м. Рівне, що дають можливість ознайомлення з технологіями промислового виробництва машинобудування, легкої та харчової промисловостей, виробництв будівельних матеріалів та технологій комунального господарства.
Перелік об’єктів практики:
Здолбунівський завод пластмасових виробів
РівнеАзот
Рівненська АЕС
Оржівський деревообробний комбінат
Пивоварний завод «Рівень»
1. Здолбунівський завод пластмасових виробів
Загальні відомості про пластмаси
Пластичні маси (пластики) – це матеріали, які вміщують у якості основного компонента полімер, котрий при певних температурі і тиску набуває пластичності, а потім затвердівши, зберігаючи форму при експлуатації.
В одних випадках пластмаси складаються тільки з полімеру, в інших – містять складні композиції, в яких окрім полімеру є наповнювачі. При цьому основою завжди є полімер, властивості якого зумовлюють технологію виготовлення деталі в цілому. Наповнювачі лише надають виробу певних властивостей: колір, міцність, твердість, теплопровідність і т.ін.
Широке застосування пластичних мас визначається їх позитивними властивостями:
- низька густина (0,9 – 1,2 г/см3);
- висока демпферна здатність (звукоізоляція);
- висока стійкість до агресивних середовищ;
- високі діелектричні властивості (діелектрики);
- низька теплопровідність (теплоізолятори);
- високі антифрикційні властивості (низький коефіцієнт тертя);
- можливість зміни властивостей у широкому діапазоні (за рахунок наповнювачів);
- простота формоутворення складних за формою заготовок при порівняно низьких температурах;
- відмінна оброблюваність різанням.
У багатьох випадках пластмаси можуть замінити метали, але прогнози 50-х років про те, що пластмаси майже повністю витіснять метали, не збулися через їх недоліки:
- невисока міцність, зокрема контактна;
- обмеженість розмірів деталей;
- невисокий температурний режим експлуатації (до 60-100ºC);
- порівняно висока вартість багатьох із них.
Пластмаси застосовують у машинобудуванні, приладобудуванні, електро і радіотехніці, промисловості, засобах зв’язку, у капітальному будівництві, в легкій, харчовій, хімічній промисловості, у сільському господарстві і в побуті.
На Чернігівщині існує декілька цехів по виготовленню пластмасових деталей.
Класифікація пластмас за походженням
Загальна кількість видів пластмас – декілька сотень найменувань. За походженням вони поділяються на полімеризаційні і поліконденсаційні. Найбільш дешеві і найбільш поширені пластмаси, отримані полімеризацією. Серед них найбільше поширення набули термопласти: поліетилен, полівінілхлорид, полістирол.
Поліетилен – виробляють із етилену при високому (100 МПа) тиску. Це самий дешевий серед пластмас матеріал. Має достатню міцність, високі діелектричні властивості і хімічну стійкість. Використовують при виготовленні труб, антикорозійних покрить, пакувальної плівки, тари, деталей у машинобудуванні, радіотехніці і електротехніці.
Полівінілхлорид – виробляють із хлористого вінілу. Це високоміцний, хімічно стійкий конструкційний матеріал, але не самий дешевий. Посідає перше місце серед пластмас по виробництву.
Полістирол – виробляють із стеролу. За властивостями та галузями використання посідає середнє місце між поліетиленом і полівілхлоридом.
Пластмаси, які отримують поліконденсацією, більш дорогі, але вироби з них мають більш естетичний вигляд. Найбільше поширення набули фенопласт, амінопласт, поліамід, поліуретан та ін. Їх випускають у вигляді преспорошків, текстолитів, склотекстолитів, слоїстих пластиків. Широкого поширення вони набули при виготовленні побутової техніки, - корпуси фенів, електробритв, авторучок, телефонних апаратів, корпусів телевізорів, мікрокалькуляторів, фотоапаратів та ін.
Класифікація пластмас за призначенням
За призначенням пластмаси поділяють на три великі групи:
- пластмаси загального призначення, застосовувані при виготовленні технічних і побутових виробів, до яких не ставляться особливо високі вимоги щодо міцності, електропровідності, хімічної стійкості тощо;
- конструкційні пластмаси (машинобудівні), які в свою чергу поділяються на три підгрупи:
а) пластмаси низької міцності (в = 50 МПа;
б) пластмаси середньої міцності (в = 50-100 МПа;
в) пластмаси високоміцні (в = 100-400 МПа.
Для порівняння: для різних сталей (в = 320-1500 МПа, де (в – межа міцності при розтягуванні.
Отже, лише найміцніші пластмаси за міцністю досягають низько міцних сталей. Тому у більшості випадків пластмаси не можуть замінити сталь.
- спеціальні пластмаси або пластмаси спеціального призначення, які використовують для виготовлення виробів з гарантією забезпечення тих, чи інших властивостей. Наприклад, пластмаси діелектрики – для виготовлення електротехнічних виробів – вимикачів, розеток та ін.; хімічно стійкі пластмаси – для виготовлення посуду для хімічних реактивів; антифрикційні пластмаси – для виготовлення підшипників ковзання.
Техніка і технологія виготовлення деталей з пластмас
Існує кілька методів виготовлення пластмасових виробів. Усі вони потребують спеціального дорогого оснащення. Розглянемо найбільш поширені методи.
1.Лиття під тиском. Це найпродуктивніший метод. Використовується у масовому виробництві. Виконується на спеціальних машинах, призначених для розплавлення матеріалу і подавання його під поршнем (тиск 50-250МПа) в закриту охолоджувану прес-форму, при розкритті якої виріб автоматично виштовхується. Прес-форма являє собою збірний металевий пристрій, всередині якого знаходиться порожнина, яка за формою відповідає формі майбутньої деталі. Наступна операція – обрізання ливника, який знов іде на переплавку. Далі – механічна обробка, якщо вона потрібна.
Для кожного виробу необхідно виготовляти свою прес-форму.
2. Пресування. Пресування полягає в тому, що вихідний матеріал у вигляді гранул або волокон укладається у прес-форму, підігріту до температури 130-180ºC. Потім укладена маса стискається пуансоном на гідравлічних пресах зусиллям від 10 до 1000т. Пластмаса при цьому сплющується і стає однорідним матеріалом, який повністю заповнює порожнину прес-форми. Після відходу пуансону деталь виштовхується, оскільки вона розігріта але тверда. Ливника у цьому випадку немає, тобто матеріал використовується більш економно, ніж при виготовленні деталі литтям під тиском.
3. Пневматичне формування. Здійснюється на спеціальних машинах, які можуть утворювати повітряний тиск або вакуум. Застосовується для виготовлення деталей із листового матеріалу, який підігрівають до пластичного стану. Товщина листа 1,5-4 мм. Підогрів матеріалу теж здійснює машина. Формування заготовки відбувається в прес-формі під дією стислого повітря. Після формування заготовку обрізають по контуру у обрізному штампі під пресом. Отже у цьому випадку окрім прес-форми необхідне ще й штамп.
4. Екструзія. Екструзія – це видавлювання пластмаси із порожнини через отвір під тиском. Пластмаса знаходиться у розплавленому стані, але після виходу через отвір миттєво затвердіє і набуває форми отвору при необмеженій довжині. Здійснюють на спеціальних шнекових машинах, які призначені для виготовлення пластмасових труб, а також для нанесення ізоляції на дріт (точно так наносять на дріт і гумову ізоляцію).
Лиття під тиском і пресування дозволяють виготовляти заготовки, армовані металевими елементами, які підвищують міцність деталей, але прес-форма і технологія при цьому ускладнюється.
Окрім перелічених методів із листової пластмаси товщиною до 6,5 мм можна одержувати заготовки штампуванням, гнуттям, пробиванням, відсортуванням та ін.
При невисоких вимогах до точності виробів усі способи виготовлення пластмасових виробів дають змогу отримувати готову деталь. Лише для деяких точних деталей, наприклад втулок, необхідна подальша обробка різанням.
Адреса:
35700, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Северина Наливайка, 1
Директор - Фурманчук Володимир Іванович
2.РівнеАзот
ВАТ "Рівнеазот" представляє хімічне підприємство, розташоване на північному заході України в 15 км від міста Рівне. Це хімічний гігант України зі своєю історією, традиціями, працьовитим трудовим колективом, який творить його сьогодення.
Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" створено 13.11.1995 року на базі орендного підприємства "Азот", яке до 1994 року мало статус державного підприємства. У 2003 році на підприємстві завершено процес приватизації. Пріоритетним напрямком у його діяльності стало впровадження у виробництво заходів, спрямованих на підвищення ефективності діючих цехів, модернізацію обладнання, поліпшення якості продукції та розширення її асортименту.
22 області України та Автономна республіка Крим використовують Рівненський мінеральні добрива. Конкурентноспроможна продукція нашого підприємства має попит у країнах близького і далекого зарубіжжя.
Понад 40 країн світу використовують продукцію з маркою ВАТ "Рівнеазот".
Види діяльності
Відповідно до Статуту акціонерне товариство здійснює близько 50 видів діяльності, основними з яких є: виробництво, зберігання і реалізація добрив мінеральних азотної і фосфорної групи, продукції виробничо-технічної призначення (аміак, адипінова кислота, Циклогексанон, нижчі дикарбонових кислот очищені). Крім того, підприємство виробляє азот, кисень, діоксид вуглецю рідкий і твердий. Підприємство має власний цех пошиття спецодягу, асфальтні установку. Є потужності для виробництва товарів народного споживання.
Продукція:
1. Селітра аміачна (вищий, перший, другий сорти)
2. Вапняково-аміачна селітра - азотно-карбонатно-магнієве добриво. Призначається для сільського господарства. Співвідношення між компонентами (аміачна селітра / карбонат кальцію) може змінюватися за узгодженням із замовником.
3. Аміак рідкий - використовується в сільському господарстві, хімічній промисловості, холодильній техніці, в медицині та інших галузях народного господарства.
4. Аміак водний технічний - водні розчини аміаку використовують сільському господарстві, в хімічних лабораторіях та виробництві як слабке легколетюча підставу, застосовують також у медицині (10% розчин) і в побуті.
5. Тукосуміш "Рівне NРК-" - тукосуміш "Рівне NPK-" призначена для сільського господарства як високоефективне азотно-фосфорно-калієво-магнієве добриво під різні сільськогосподарські культури і різні терміни внесення для всіх зон землеробства. Залежно від призначення тукосуміші виготовляються чотирьох марок.
6. Кислота азотна неконцентрованна - використовується для виробництва добрив, як окислювач у багатьох хімічних процесах, для травлення металів, органічних барвників, у виробництві сірчаної кислоти за нітрозному методом, для виготовлення целюлозних лаків.
7. Кислота адипінова - використовується у виробництві пластифікаторів, поліамідів і гербіцидів, в лакофарбній, шкіряній, текстильній промисловостях та інших галузях.
8. Циклогексанон - масляниста прозора рідина з ацетоном-м'ятним запахом. Використовується для органічного синтезу та як розчинник.
9. Очищена суха суміш нижчих дикарбонових кислот - кристалічна або у вигляді луски речовина білого кольору з сіруватим або жовтуватим відтінком. Використовується в хімічній промисловості для виготовлення поліефірів і складних ефірів.
10. Спиртова фракція - відхід виробництва адипінової кислоти. Утворюється в процесі виробництва циклогексанону і може використовуватися в якості розчинника інгібітора корозії, лакофарбових матеріалів і в процесі очищення ізопрену.
11. Олія Опака - використовується як емульгатора.
12. Кислота янтарна - використовується в різних галузях промисловості, у сільському господарстві, в медицині, а також в якості сировини для отримання різних похідних, які застосовуються у виробництві барвників, фотографії.
13. Кисень технічний - використовується для газополум'яної обробки металів. За якістю близький до медичного кисню.
14. Азот рідкий - використовується як хладоагент, в медицині, при високотемпературній обробці металів, а також (після газифікації) для створення інертної атмосфери при виробництві, зберіганні та транспортуванні легкоокислюваних продуктів.
15. Вуглекислота рідка - використовується для потреб зварювального виробництва, у виробництві газованих напоїв, сухого льоду, сушіння ливарних форм, пожежогасіння.
16. Двоокис вуглецю тверда (сухий лід) - використовується для забезпечення низьких температур при зберіганні, транспортуванні та реалізації заморожених і охолоджених харчових продуктів.
3.Рівненська АЕС
Кузнецовськ місто-супутник Рівненської АЕС, в якому проживає понад 40 000 мешканців. Розташоване воно на правому березі колись судноплавної мальовничої річки Стир, за 156 км. від Рівного. Від часу заснування, у 1973 р. на місті колишнього с.Вараш почалася яскрава біографія міста, невіддільного від атомної станції. В місті працює 2 навчально-виховні комплекси, 9 дошкільних навчальних закладів, 5 загальноосвітніх навчальних закладів, гімназія, училища, філія Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу, а також позашкільні заклади дитячо-юнацька спортивна школа та будинок дитячої і юнацької творчості.
Сторінки історії
Ідея створення атомної електростанції в Західній Україні виникла в середині 60-тих років минулого століття. Це був час, коли зароджувалося вітчизняна атомна енергетика. Майданчик для спорудження станції вибрано на піщаних землях біля села Вараш. Будівництво розпочалося в 1973 році.
21 травня 1973 р. встановлено знак на місці, де мало розпочатися будівництво майбутньої АЕС.
8 серпня 1976 р. закладено перший кубометр бетону у фундамент реакторного відділення майбутньої АЕС.
Літо 1978 р. початок монтажу першої черги АЕС.
1 жовтня 1979 р. встановлено корпус реактора в шахту на штатне місце.
22 грудня 1980 р. енергоблок №1 РАЕС потужністю 440 тис. кв. встав під промислове навантаження. З цього моменту розпочалася експлуатація Рівненської АЕС.
22 грудня 1981 р. введено в дію енергоблок №2 з потужністю 440 тис. кв.
4 лютого 1982 р. закладено перший кубометр бетону у фундамент енергоблока №3.
21 грудня 1986 р. енергоблок №3 потужністю 1 млн. кв. введено в дію.
8 серпня 1984 р. закладено перший кубометр бетону у фундамент реакторного відділення енергоблока №4.
10 жовтня 2004 р. енергоблок №4 потужністю 1 млн. кв. введено в дію.
Сьогодення
Сьогодні РАЕС є найбільше підприємство північно-західного регіону. Стабільна робота в станції сприяє його економічному розвитку. ВП РАЕС входить до складу державного підприємства Національна атомна енегрогенеруююча компанія «Енергоатом» і експортує чотири енергоблоки:
I блок (ВВЕР-440) потужністю 420 тис. кВт.
II блок (ВВЕР-440) потужністю 415 тис. кВт.
III блок (ВВЕР-1000) потужністю 1 млн. кВт.
IV блок (ВВЕР-1000) потужністю 1 млн. кВт.
Щорічно енергоблоки РАЕС виробляють понад 17 млрд. кВт. годин електроенергії або 8,3 % від загального виробництва в Україні. З початку експлуатації станцією вироблено понад 300 млрд. кВт. годин.
Основні завдання РАЕС.
продовження ресурсу діючих енергоблоків;
підвищення безпеки;
підготовка, підтримання та підвищення кваліфікації персоналу;
дотримання стандартів ядерної, радіаційної, екологічної безпеки;
зміцнення міжнародного співробітництва;
забезпечення соціального захисту працівників.
Принципи виробництва електроенергії на РАЕС
На Рівненській АЕС використовуються водо-, водяні реактори потужністю 440 мВт та 1000 мВт. у реакторах такого типу вода знаходиться під тиском як теплоносія, так і уповільнювача нейтронів.
Технологічна схема енергоблоків з реакторами ВВЕР має два контури. Тепло, що виділяється внаслідок ядерної реакції, передається носію (воді першого контуру), який спрямовується в парогенератор. У парогенераторі за допомогою теплообмінної поверхні теплоносії перетворює воду другого контуру в стиснену водяну пару та повертається до реактора. Таким чином, теплоносії першого та другого контурів не переміщуються та фізично розділені металічними теплообмінними поверхнями. Пара подається на лопатки турбіни і проводить її в рух. Турбіна знаходиться на одному валу із генератором, який виробляє енергетичну енергію. Віддавши свою енергію пара охолоджується в конденсаторах за допомогою води, яка надходить із градирень, конденсується і знову повертається в парогенератор. На РАЕС є 6 градирень (по одній на блоки №1 та №2, по дві на блоки №3 та №4), висота кожної – 150 метрів. Одна градирня перекачує за годину 100 тис. кубометрів води.
Згідно із проектними рішеннями, на АЕС передбачені фізичні бар’єри безпеки, які унеможливлюють викиди радіоактивних речовин. Перший – паливна таблетка. Вона затримує рух всіх продуктів поділу. Другий –металева оболонка тепловиділяючого елемента. Стінки оболонки ТВЕЛа виконані із цирконієвого сплаву, який перешкоджають потраплянню радіоактивних продуктів розпаду із паливних таблеток у теплоносій першого контуру. Третій – корпус реактора, а також загалом обладнання першого контуру, яке виготовлене із легованої сталі. Четвертий - контаймент (бетонна ВВЕР – 440). — Рівненська АЕС має найстаріший та найновіший на території України енергоблоки, — розповідає генеральний директор ВП “Рівненська АЕС” Микола Фрідман. — У 2010 та 2011 роках закінчується термін експлуатації першого та другого енергоблоків. Одним із найголовніших завдань є продовження терміну експлуатації ще хоча б на десять років. Для цього проводиться модернізація генераторів. Хоч і тут не обійшлося без проблем. Після проведення модернізації генератори стали гірше працювати. Таких генераторів є лише п’ять на території України. По одному на Хмельницькій і Південноукраїнській АЕС, два — на Рівненській та один резервний (знаходиться на території РАЕС). А ще у 2016 році плануємо розпочати будівництво п’ятого енергоблоку.
За словами головного інспектора РАЕС Юрія Павлова, четвертий енергоблок — найновіший — набагато безпечніший, ніж інші блоки на території України (окрім другого на Хмельницькій АЕС). Загалом за півроку на території АЕС було зафіксовано лише три порушення. Проте жодне з них не загрожувало зараженням території чи працівників.
— Питання безпеки чи не найголовніше на станції, — продовжує Юрій Павлов. — Проблеми, які час від часу виникають, є наслідками збоїв у роботі системи.
Привертає до себе увагу проблема зберігання відходів. Раціональніше та дешевше для країни, на думку керівників АЕС, створити єдине централізоване сховище відходів. Проте у цього рішення чимало противників. Для того, аби проект можна було розпочинати, необхідно обрати три альтернативні майданчики, затвердити у Верховній Раді проект побудови такого сховища, а затим — провести всеукраїнський референдум. Якщо ж народ не підтримає це рішення, то на кожній станції створюватимуть своє сховище (як зараз і є). Микола Фрідман впевнений, що це сховище безпечне. До того ж скоро відходи перероблятимуть за новою, досконалішою, на його думку, системою.
Голова облдержадміністрації Віктор Матчук назвав ще кілька важливих проблем Кузнецовська. Серед них — заборгованість із зарплати працівникам управління будівництва РАЕС.
Нині на РАЕС працює 8300 людей, з них 5000 — промисловий персонал. Кількість працівників на 1 мегават виробленої енергії на РАЕС становить понад 2 людини, на російських «атомках» — півтори, на західних — менше однієї. При цьому скорочувати людей тут не збираються.
Минулого року 80 родин наших працівників безплатно одержали нові квартири, незабаром стануть новоселами у будинках з поліпшеним плануванням квартир ще 140 сімей, — розповів заступник генерального директора з кадрів та соціального розвитку Роман Гошовський. — Ми надали 9 нових квартир і багатодітним сім’ям Кузнецовська. Сьогодні так одержують житло лише мешканці міст-супутників атомних станцій. 32-м сиротам ми щомісяця виплачуємо по 150 гривень допомоги, 331 напівсироті — по 100 гривень, допомагаємо матеріально й дітям-інвалідам. Маємо своє ПТУ, в якому готуємо майбутніх працівників для електростанції, найбільш здібним та сиротам оплачуємо навчання у профільних вищих навчальних закладах і беремо до себе на роботу. Наші працівники, діти яких хочуть навчатися, можуть одержати у нас безвідсоткові позики. Не бідують і пенсіонери та молоді мами, які доглядають своїх маленьких діточок.
Рівенські атомники внесли свою лепту і в ремонт та реконструкцію доріг Кузнецовська, палацу культури, збудували тут собор і працюють над відкриттям реабілітаційного центру для дітей-інвалідів.
4.Оржівський деревообробний комбінат
Про комбінат
Історія підприємства розпочинається у кінці XIX століття, коли було засновано «Товариство механічної обробки деревини» в Оржеві. За період понад 125 років «ОДЕК» набув неоцінимого досвіду з виробництва фанери. «ОДЕК» є сучасним підприємством, оснащеним високотехнологічним обладнанням для виробництва фанери потужністю 80000 м3 на рік.
Для виробництва використовується сировина високої якості:
- російська береза з найкращих лісових масивів;
- плівка для ламінування відомих європейських виробників;
- смоли виробництва Фінляндії.
Якість фанери відповідає вимогам європейських стандартів, що підтверджується Сертифікатами відповідності заводського контролю виробництва EN 13986:2002 № 0502-CDP-10004 (CE-маркування), DIN 68 705 ч.З та FSC.
Система менеджменту якості сертифікована згідно з ISO 9001:2000.
Про виробництво
Якість продукції «ОДЕК» забезпечується високим професійним рівнем виробничого персоналу та добре налагодженою системою контролю. Заводська лабораторія, маючи необхідний набір обладнання, проводить щоденну перевірку різноманітних показників якості продукції.
Показники міцності фанери відповідають вимогам стандартів:
EN 13986:2002 (EN 636, EN 314-2, prEN 1995-1-1);
DIN 68 705 част.3 / тип BFU 100;
DIN 6566 част.8 / тип WBP;
SFS 2815 / тип EXT.
Виділення формальдегіду. Показники значно нижче допустимих. Продукція відповідає класу Е1.
Якість поверхні ламінованної фанери. Якість ламінування фанери оцінена як рівномірна. У відповідності з техничними вимогами DIN EN 438 частина 1 та 2 продукція має показник 3 – «Високий опір зношуванню».
Про нашу фанеру
Багатошаровість, а також взаємоперпендикулярність напрямку волокон деревини в суміжних шарах надають листам фанери міцності в різних напрямках, що є визначальним при виборі її застосування.
Характеристика:
-фанера березова, вільхова, комбі (береза, вільха);
-фанера ламінована;
-склеєна фенолформальдегідегідними або карбомідними клеями;
-водостійка.
Сорти фанери загального призначення:
B/BB, S/BB, BB/BB, BB/CP, BB/C, CP/CP, CP/C, С/С. Сорт фанери визначається якістю шпону лицевих шарів.
Технічні характеристики лицевих шарів фанери
Фанера ламінована
Поверхня фанери ламінується з ціллю надати їй високої стікості до різних природних і хімічних умов. Ламінована фанера незамінна при виготовленні зносостійких поверхонь (облаштування бетонних опалубок), дахів, стін та підлог будівель, складських приміщень, використовується в авто-, вагоно-, суднобудуванні, меблевій промисловості. Для виробництва застосовуються плівки на основі спеціального паперу, просоченого фенольними або меламіновими смолами. Гама кольорів плівок є різноманітною. За типом поверхні ламінована фанера поділяється на гладку та сітчату.
У виробництві використовуються плівки:
(40/120 та 80/220 г) темно-коричневого кольру;
(40/120 г) зеленого, світло-коричневого та чорного кольорів;
(40/120 г) прозора;
(90/205 г) білого кольору;
(90/220 г) сірого кольору;
(90/170 г) під «бук».
Крайки листів фанери для зменшення водопоглинання покриваються акриловою фарбою по тону відповідного покриття або іншим кольором за бажанням замовника. Ламінована фанера є стійкою до дії води та різноманітних хімічних речовин. Вона відрізняється твердістю і глянцем, легко чиститься, нетоксична.
Об’єкти застосування:
• будівництво;
• авто-, вагоно-, контейнеробудування;
• меблева промисловість;
• виготовлення стандартних будинків;
• суднобудування.
Сорти фанери
Сорт В — якість поверхні передбачена для прозорого і напівпрозорого оброблення, для лакування і тонування барвниками з підвищеними вимогами якості. У сорті В допускаються здорові світлі сучки діаметром до 10 мм, здорові темні сучки діаметром до 6 мм. Наявність здорових сучків у невеликій кількості ще більше підкреслює структуру деревини. Незрощені сучки і отвори від сучків, що випали, не допускаються. У сорті В не допускається також розімкнуті тріщини. Неправильність будови деревини на поверхні листа не повинна перевищувати 10%.
Сорт S – якість поверхні призначена для обробки прозорими або напівпрозорими матеріалами, лаками, тонування барвниками. У сорті S допускаються незрощені сучки і отвори від сучків, що випали, розміром не більше 3 мм і розімкнуті тріщини шириною до 2 мм за умови їх зашпаклювання, зімкнуті тріщини довжиною до 200 мм. Полагодження шпону вставками, несправжнє ядро не допускаються. Поверхня сорту S може бути ребросклеєною з підбором ребросклеєних полос шпону за кольором. Також допускаються світлі здорові сучки діаметром до 20 мм, темні здорові сучки діаметром до 10 мм. Здорове забарвлення не повинно перевищувати 15% поверхні листа.
Сорт ВВ – передбачений для оброблення фарбами та напівпрозорими матеріалами, для облицювання струганим шпоном цінних порід. У сорті ВВ допускається полагодження вставками зі шпону, чим покарщується якість поверхні листа. Здорові темні сучки допускаються розміром не більше 20 мм. Отвори від сучків, що не зрослися, допускаються розміром не більше 6 мм. Зімкнуті тріщини допускаються довжиною 200 мм, розімкнуті – шириною до 2 мм. Здорове знебарвлення несправжнє ядро не повинні перевищувати 25% поверхні листа.
Сорт СР – використовується для облицювання непрозорими і плівковими покриттями, для оброблення фарбами. Поверхня за якістю поступається ВВ. Допускаються здорові світлі сучки. Здорові темні сучки допускаються з тріщиною шириною не більше 1.5 мм. Незрощені сучки і отвори від сучків, що не зрослися, допускаються розміром не більше 6 мм. Також допускаються зімкнуті і розімкнуті тріщини. У сорті СР несправжнє ядро не повинно перевищувати 50% поверхні листа, а здорове знебарвлення 50%. Полагодження вставками зі шпону у сорті СР не обмежується. Також допускаються подвійні вставки. Шпон сорту СР може складатися із смуг шпону, склеєних на ребро.
Сорт С – найдешевший з сортів фанери, що застосовується для використання в будівельних конструкціях тоді, коли зовнішній вигляд лицьової сторони фанери відіграє другорядну роль. У сорті С допускаються сучки частково зрощені і незрощені, отвори від сучків, що випали, розміром не більше 40 мм, розімкнуті тріщини шириною не більше 10 мм, дефекти крайок шириною не більше 5 мм. У сорті С допускаються сучки здорові світлі і темні без обмеження розмірів і кількості. У внутрішніх шарах допускається нестача шпону шириною до 10 мм. Нестача шпону по крайках не повинна перевищувати 5 мм. Допускається шпаклювання сучків, тріщин розміром не більше 60 мм. Допускається несправжє ядро, хімічні забарвлення, побуріння, плямистість. Допускається полагодження шпону одинарними і подвійними вставками. Також в сорт С допускаються напустки шпону, вм’ятини, рябизна шпону, прошліфування.
Транспортування та зберігання
Фанера пакетується на піддонах з прокладками, захищається картоном від можливого пошкодження і ув’язується стрічкою. При перевезенні морським транспортом фанера пакетується на піддонах з прокладками, захищається від можливого пошкодження фанерними обкладинками і ув’язується стрічкою. За бажанням замовника можливі інші види пакування.
Норми завантажень фанери:
-в автомобільний транспорт ~ 30 м3;
-в 40-футовий контейнер ~ 36 м3;
-в залізничний вагон ~ 70 м3.
Умови зберігання.
Фанера зберігається горизонтально на піддонах в закритих приміщеннях при температурі повітря від -40 оС до +50 оС і відносній вологості – до 80%.
5.Пивоварний завод «Рівень»
На сьогоднішній день на варниці ВАТ "Рівень" готуємо для Вас пять сортів пива:
"Рівень Преміум", "Пшеничне", "Бергшлосс", "Бергшлосс Чорне" та традиціне "Жигулівське"
На різні сорти використуємо різну сировину, імпортну та українську.
Рівненський пивоварний завод "РІВЕНЬ"
Різноманітність рівненського пива дозволяє обрати своє улюблене, і виникає бажання веселитися з друзями чи просто насолоджуватися життям, надаючи йому легкого хмільного присмаку.
Якість продукту не залишає сумнівів при виборі, адже не даремно на заводі працюють справжні майстри свого діла. Рівненське пиво здобуло безліч шанувальників. За понад 100 років своєї історії "Рівень" варить пиво, яке незмінно приносить радість. Рівненський пивзавод досягнув найбільших темпів росту і отримав багато нагород та відзнак.
До Вашої уваги широкий асортимент пива від Рівненського пивоварного заводу "Рівень". Улюблене пиво можна смакувати у мережі кафе-барів у місті Рівному. А, оскільки, після кількох бокалів смачного пива завжди захочеться чогось поїсти, рекомендуємо подивитися в меню і щось для Вашого шлунку вибрати. Вибирати можете із закусок, салатів, супів, риби, птиці, м’яса смаженого, вареного, на грилі і багато інших страв. У нашій мережі кафе-барів також Ви можете відсвяткувати свої особливі події і дати.
Історія
Історія: XXI ст.
Цей дивний вишуканий напій користувався не лише значним попитом у рівнян, але й, незважаючи на столичну вартість, "Бергшлоссъ" примудрився отримати срібну медаль на одній з міжнародних пивних виставок наприкінці 90-х в Італії. Та радість тривала недовго: боротьба розкручених столичних брендів за рештки провінційної пивної галузі має іноді вбивству подібні наслідки через так звані інвестиції, що неминуче слідують після викупу підприємств.
Однак, надія все ще залишається... Ну, погодьтесь, як може бути пиво "живим", коли термін його придатності для вживання -півроку, чи навіть рік? А ось у будь-якого рівненського пива цей самий термін становив у всі часи не більше 30 діб. І не тому, що пивовари Рівного такі круті, а тому, що для виробництва "мертвого" пива тут просто немає необхідного сучасного обладнання. Будете у Рівному, обов'язково пошукайте місцеве пиво - вам сподобається.
Історія: XX ст
У 1900-х роках контрольний пакет акцій заводу Бергшлосса викуповує надзвичайно енергійна й доволі амбітна людина з комічно-філософським прізвищем - Г.М. Пісюк.
Енергійна тому, що за якихось 10-15 років аж до 1917-го Пісюк не лише змінив форму для відливу скляних пляшок, на яких тепер був текст: "Паровой пивовар. Заводъ. Заводское клеймо "Бергшлоссъ" Г.М. Писюка. Ровно", але й розширив мережу так званих винних погребів по всіх найближчих містах і містечках. Пиво "Бергшлосса" розвозили й до сільських шинків, і це при тому, що в радіусі 25 кілометрів знаходилось, принаймні, ще два великих пивних заводи - у Квасилові Чеському та Глинську. До речі, про Квасилів. На чеській пивоварні цього невеличкого села за п'ять кілометрів від Рівного під час Першої світової війни працював полонений росіянами колишній солдат австрійської армії... Ярослав Гашек. Так, так, саме він, чеський автор безсмертного літературного пиволюба - бравого солдата Швейка і його знаменитих пригод. Якщо уважніше придивитись до географії гашеківських рядків, можна легко знайти слова одного чеського міщанина, який щиро бажає Швейкові залишитися живим на фронті, а коли той буде у волинському Здолбунові, то щоб обов'язково передав привіт пивовару Земану. Думаємо, що Гашек той привіт таки передав, а споживаючий квасилівське пиво Здолбунів і нині знаходиться за два кілометри від Квасилова. Та й знаменита квасилівська пивоварня протягом ще 25 років аж до 1939-го належала саме Земану. Тепер у це все тяжко повірити, але українська Волинь вирощувала пивну сировину - хміль - на рівні провідних європейських країн, таких як Німеччина, Англія та Чехія. У діаспорному "Літописі Волині" оглядач статей про радянську Ровенщину зазначав: "До 1932 року Волинь займала 3-є місце у світовому гендлю (торгівля) хмелем (по сумі оборотів на першому місці був Жатець (у Чехії), потім Нюрнберг, Дубно, Лондон. Після 1932 року Дубно поступилося 3-ім місцем Лондону, отже послідовність стала наступною: Жатець, Нюрнберг, Лондон, Дубно, Нью-Йорк). З приходом большевиків, наслідком нефахових заряджень (накази) влади селяни Волині хмельники понищили". Дійсно, коли "говорять" гармати, то не лише музи "мовчать", але й пересічний городянин все більше починає "налягати" на спиртні сурогати. Протягом 1917-1920 років влада у Рівному переходила почергово з одних рук до інших, принаймні, вісім разів, але пивзавод потихеньку примудрявся працювати й в умовах руйнації. Влада ІІ-Ї Польської республіки, що вкорінилась у Рівному від жовтня 1920 року, змогла досить швидко відновити роботу порівняно невеликих підприємств. У тому числі й пивного заводу, який тепер постачав свою продукцію не лише до пивниць, але й до місцевих рівненських елітних ресторанів "Новий Світ" (кабаре й денсінгом) та "Артель", а також престижних кав'ярень "Едвард" і "Раже". За Польщі (як досі кажуть рівняни) на пивзаводі, точніше - біля нього, трапилася надзвичайна подія, так би мовити, -"ЧП" повітового масштабу. Оскільки трудящі Рівного під впливом комуністичної агітації продовжували боротися проти соціального гніту, напередодні 9-х роковин з дня утворення СРСР вони вирішили розвісити в місті лозунги з комуністичними гаслами. І місця для цього обирали непересічні. Ось як про це звітував у своєму рапорті начальник слідчого відділу ровенського повітового управляння поліції ЗО грудня 1931 року: "Приготування були проведені для вивішення комуністичного транспаранта 29 числа поточного місяця на вулиці 3-го Травня біля пивоварного заводу "Бергшльоз", але це не було здійснено. Винуватців наклеєння було чотири. Вони належать до місцевих організацій Комсомолу та КПЗУ...". На наш погляд, і тоді й зараз це було досить вигідне місце ("біля пивзаводу") для будь-якого транспаранту, але й сучасної реклами. Зрештою, опісля входження радянських військ до Рівного у вересні 1939 року, пиво поза увагою також не залишилось. 15 листопада 1939 року голова Тимчасового (радянського) управління у м. Рівне Горбатенко прийняв постанову про націоналізацію пивних заводів "Бергшльоз" і Квасилів Чеський. Відрядженому на пивоварні товаришу Кондирову доручалося негайно приступити до прийому всього рухомого і нерухомого майна приватних колись заводів. Майно прийняли, але сировиною скористалися німці, які 1941 року вступили до Рівного. З характерною для них педантичністю й тягою до пива німці швидко запустили пивоварню, до того ж - значно збільшили випуск хмільного напою. Однак, не довго Рівне було столицею окупованої німцями України, як не довго німецькою залишалася торгова марка рівненського пива. У листі на ім'я Сталіна у лютому 1944 року 1-й секретар ЦК КП(б)У Микита Хрущов звітував: "Відступ німців був таким швидким, що чимало місцевих підприємств було захоплено цілими й неушкодженими, а на ровенському пивзаводі виявилась ще й чимала кількість сировини, придатної для негайної роботи пивоварні протягом 140 днів". Зараз здається, що у німців був не лише цейтнот, а просто рука не піднялась ні на пивний завод, ні на хмільну сировину - снарядів та вибухівки у 1944-му в них ще вистачало.
Історія: XIX ст.
Будь-який хмільний напій, названий пивом (від самого вишуканого й до самого сечоподібного), має не лише власні неповторні смак і колір, густоту й алкоградуси, торгову марку і відповідну рекламу (або її відсутність). Здавна кожне пиво мало свою географію, історію й оригінальну автобіографію. Пиво (як і люди) буває запаморочливим і нудним, веселим і сумним, тож - перефразувавши слова про вождя російської революції, - пиво завжди "живіше від усіх живих".
Розглядаючи мапу Західної України, можемо сміливо зупинитися на пивній "географії" уславленої Волині в цілому та міста-героя Рівного зокрема. Рік заснування першої рівненської пивоварні й до цієї пори є питанням для дискусій. Спираючись на "Военно-статистическое обозрение Российской империи" зразка 1850 року щодо стану промисловості в "уездном городе Ровно", можемо сміливо стверджувати, що пивоварний завод тут існував у 1849 році й навіть мав на той час виробничі оберти в 990 російських рублів щорічно, Зрозуміло, ті російські рублі були не сучасними фантиками РФ і стало підкріплювались якщо не золотим, то, принаймні, срібним еквівалентом. З відміною кріпацького права 1861-го й початком будівництва залізничних доріг у західному напрямку (на Волинь й далі, до австро-угорської Галичини), рівненська пивоварня протягом 1866 року випустила продукції вже на 1200 рублів. Спрагу спролетаризованих селян, які і "вкалували" на нових промислових підприємствах і залізниці, потрібно було тамувати. Напій для вгамування жадаючих хмелю робітничих душ було обрано безпомилково - пиво. Отож, і від невеликого кустарного промислу рівненська пивоварня невпинно йшла до заводських масштабів великих виробничих потужностей. Акція пивоварного заводу "Бергшлоссъ" початку XIX ст. Новий, небачений поштовх пивоварінню на Волині дали визнані майстри цієї справи в Європі - чехи. Опісля підписання міждержавної угоди між російським царем Олександром II Романовим та австрійським цісарем Францем-Йосифом Габсбургом (майже невідомим серед нашого люду) в 60-х роках XIX століття на Волинь почали масово переїздити чеські переселенці. Головною причиною такого глобального переселення була організація постійних повстань і бунтів провідною верствою місцевих поляків (які полюбляли пиво пити, але не виробляти). Важливим поштовхом у цій справі були плани царської влади "розбавити" полонізований місцевий етнонаціональний "коктейль", увівши до складу корінного населення нових діючих осіб - не менш культурний від поляків та українців народ - чехів. Принциповий елемент у причині переселення полягав і у більш високій сільськогосподарській та ремісничій культурі самих чехів, які тепер мали на справі довести свою європейськість серед корінних волиняків. У ролі посередників у справах переселення, не без матеріальної вигоди для себе, виступили австрійський підданий (хоча й чех) Прибил, пруський підданий поляк Бордаш і чиновник у відставці варшав'янин Вільковський. Двоє останніх почали "спеціалізуватися" на Острозькому та Дубнівському повітах Волинської губернії, а Прибил поїхав до Богемії (північний захід Чехії), аби зацікавити одноплемінників продати майно там й переїхати на ПМЖ до Російської імперії. Чехи були здавна тертим й досвідченим європейським народом, тож мало довіряли газетним публікаціям й улесливим пропозиціям імператорів. Вони вирішили делегувати на Волинь 13 уповноважених, обраних у своєму середовищі. Богемцям потрібно було наочно переконатись у доброзичливості намірів російської влади. Тоді поміж західноєвропейською Австрією та напівазійською Росією вже існували прикордонні "непонятки". Делегацію уповноважених у справі переселення чехів мало не заарештували на австрійському кордоні. Однак делегати виявились кмітливими хлопцями і обрали затишне місце, щоб нелегально перейти усі прикордонні смуги. Далі, як видно, їм сподобались і умови для майбутнього проживання, і вартість української землі, оскільки вже 12 травня 1868 р. перші поселенці-чехи добралися до Ровенського повіту Волинської губернії. Наслідком переселення стала поява протягом кількох років у Дубно, Острозі й навіть сучасних селах Глинську й Квасилові порівняно немалих пивних заводів. До слова, якщо зупинитись на Глинську, то незабаром у гарного пивного підприємства, яке налагодило збут благородного напою у багатьох сусідніх повітах, з'явилися перші труднощі. Походження цих проблем було доволі прозаїчним - з'ясувалось, що пивовари не придбали у держави патенту на продаж власної продукції. Як це нагадує, погодьтеся, сьогодення, коли "органи", покликані займатися економічним регулюванням, натомість намагаються тотально ліцензувати "усе, що рухається". Та повернімось до волинських чехів та їхніх пивних справ. Акцизне відомство царської Росії поставило перед глинськими пивоварами жорстку вимогу - сплатити податки. Але подібного економічного "бєспрєдєла" не було навіть на їхній батьківщині - в монархічній Австро-Угорщині. Тим більше, переселенці мали певні соціальні обіцянки, тому платити відмовились. Далі, за відпрацьованою ще тоді схемою, до справи "долучились" податкові чиновники й усе майно пивзаводу описали, а виробництво пива зупинили. Та статус переселених на Волинь чехів передбачав певні пільгові умови у проживанні та веденні бізнесу, а пивзавод у Глинську за сучасними мірками більше нагадував спільне підприємство. Після відповідних звернень до найвищої влади, у справу втрутився сам імператор Всеросійський і своїм повелінням відмінив вимогу сплати штрафу й акцизного збору. У цьому розпорядженні якраз і було звернено увагу на те, що завод є суспільною власністю. Варто було пивоварні лише отримати такі вигідні умови, як навколо її прибутків одразу ж сформувалося тісне коло впливових акціонерів на чолі зі Шмоліком та Олічем. Вони стали скуповувати акції пивзаводу у бідніших чехів просто таки небаченими темпами, не гребуючи при цьому ані шантажем, ані насильством. Оліч був зятем Шмоліка, а відтак дуже скоро вони стали практичними власниками пивоварні й одними з найбагатших чехів-переселенців на Волині. Дотепер у місцевих рівненських колекціонерів можна побачити величезні кольорові аркуші паперів із текстами майнових угод власників глинської пивоварні Шмоліка та Конічека. Їх, правда, можна було б просто подарувати новітнім чеським бізнесменам-пивоварам, оскільки глинський пивзавод не зміг пережити епоху воєн і революцій та припинив своє існування в 20-х роках XX ст. Щодо пивоварні у Рівному, то наприкінці XIX століття тут було створено Акціонерне товариство "Парового пивоваренного завода "Бергшлоссь". Менеджери й митці позаминулого століття розробили символіку торгової марки, видули спеціальні високі пляшки з темного скла з рельєфними логотипами на них тощо. На сучасній вулиці Соборній (тоді - Шосовій, за поляків - 3-го Травня, за німців Адольфа Гітлера, а далі - Сталіна й Леніна) власники збудували потужні корпуси заводу й 1900 року урочисто відкрили оновлену пивоварню. У коване мереживо залізного паркану рівненські ковалі вплели прізвище тодішнього власника підприємства "Бергшлоссъ". Чи то читалося воно не так легко, а чи серед радянських можновладців було чимало шанувальників вічного хмільного напою, та зруйнувавши рівненські церкви й замок князів Любомирських, масивний металевий паркан пивзаводу з прізвищем капіталіста-власника Бергшлосса "совєти" не зачепили - він зберігся й до наших днів.
6.Висновок
Під час даної навчальної практики ми вивчали технології народного господарства на виробничо-господарських підприємствах, закріпили і поглибили теоретичні знання з питань сировинних ресурсів (матеріалів, енергії, води) і їх використання в промисловості. Також ми виконували всі завдання, які були передбачені програмою даної практики, дотримуючись при цьому правил техніки безпеки, попередньо ознайомившись з ними. Об’єктами практики були підприємства м. Рівного, які дали можливість ознайомитись з технологіями різних промисловостей. Найбільше нашій бригаді сподобалося на Оржівському деревообробному комбінаті, саме там ми спостерігали за технологіями обробки дерева (різання, обточування, шліфування, свердління, фрезервування), розглядали різні види верстатів, а також на Пивоварному заводі «Рівень», там ми розглядали процес приготування пива.
На нашу думку щоб працювати на одному з цих заводів, потрібно мати стальні нерви, хорошу витримку, чимало розумових здібностей та практики. Адже одна помилка людини може коштувати дужу дорого. Ось наприклад на РАЕС зробивши хоть незначну похибку, може постраждати чимало людей, або також на Оржівському деревообробному комбінаті, як нам розповідали, за неуважності людині відрізало руку, а це дуже жахливо. Але ще одне, потрібно висловити велику вдячність людям які погодилися працювати на таких шкідливих заводах, таких людей дуже мало, які б пожертвували собою заради своєї країни.
Весь процес проходження практики, всі підприємства які ми відвідали, виявився досить цікавим і корисним для нас, та для нашого розумового вдосконалення.
7. Список використаної літератури
1. Методичні вказівки №081-99.
2. Збожна О.М. Основи технології. Навчальний посібник. - Тернопіль. - 2002.
3. Технология важнейших отраслей промышленности, - Учебник для економ. Спец.А.М. Гимбер и др. - М.: Высшая школа. 1985. - 496 ст.
4. http://uk.wikipedia.org/wiki/Рівненська_АЕС
5. http://www.azot.rv.ua/rus/home.html
6. Фотокартки (власне зроблені).
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора