Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Методика організації звітності Виноградівського міжрайонного управління водного господарства та природокористування
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Завдання
Предмет:
Облік і аудит
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра обліку і аудиту
ІНДИВІДУАЛЬНЕ
НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ
на тему:
«Методика організації звітності
Виноградівського міжрайонного управління водного господарства та природокористування»
ЗМІСТ
Вступ.........................................................................................................................
1.Організаційно – економічна характеристика Виноградівського МУВГ…..
2. Підготовка та подання основних звітних форм Виноградівського МУВГ…….
2.1. Класифікація звітності. Основні вимоги до заповнення звітних форм……
2.2. Фінансова звітність Виноградівського МУВГ.........
2.3. Податкова звітність Виноградівського МУВГ..........
2.4. Звітність Виноградівського МУВГ по страхових внесках на заробітну плату до органів соціального страхування...............
2.5. Статистична звітність Виноградівського МУВГ…..
3. Міжнародна практика підготовки фінансової звітності…………….
4. Шляхи вдосконалення звітності Виноградівського МУВГ……………..
Висновки...............................................................................................................
Список використаних джерел………...................................................................
Додатки..................................................................................................................
ВСТУП
Кожне підприємство в процесі свого функціонування має на меті досягнення максимального ефекту від своєї діяльності, а це неможливо без ефективного управління ним. В свою чергу управління виступає творчим процесом керівника, що ґрунтується на виважених рішеннях прийнятих на основі даних, що відображають реальний стан речей на підприємстві. Дані, що є основою прийняття рішень, представляються у формі фінансових звітів відповідних звітних періодів. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Як наслідок процес підготовки та складання фінансових звітів повинен бути організований відповідно до законодавства та забезпечувати користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності і фінансовий стан підприємства.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття обґрунтованих рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Інформація, яка викладена в фінансової звітності підприємства дозволяє виробити необхідні заходи і процедури, спрямовані на:
виживання підприємства в умовах конкурентної боротьби;
запобігання банкрутства і великих фінансових невдач;
лідерство в боротьбі з конкурентами;
росту економічного потенціалу підприємства;
ріст обсягу виробництва і реалізації;
максимізацію прибутку і мінімізацію витрат;
забезпечення рентабельної роботи підприємства.
У цьому і полягає актуальність теми.
Метою написання науково-дослідного завдання є вивчення методики підготовки основних форм звітності Виноградівського МУВГ та сучасної правової бази.
Основними завданнями даної роботи є:
дослідження вітчизняної нормативної бази, яка регламентує підготовку звітності;
вивчення облікової інформації, що є джерелом підготовки звітних форм Виноградівського МУВГ;
дослідження методики підготовки фінансової, податкової, статистичної звітності та звітності до страхових фондів на предмет відповідності їх чинному законодавству.
Предметом дослідження є процес складання фінансової звітності підприємства.
Об'єктом дослідження є фінансова звітність Виноградівського МУВГ, його виробничо-господарська і фінансова діяльність.
В процесі написання індивідуального науково-дослідного завдання ми користувались такими методами дослідження, як порівняння, узагальнення, систематизація, конкретизація.
Дослідженням питань, які стосуються складання звітності підприємств, займалися Ю.А. Верига, Д.М. Фесенко, З.М. Шевченко, В.В. Писаренко, І.Д. Ватуля, М.І. Ватуля, С.О. Левицька, Н.О. Бондаренко, В.Д. Понікаров, С.М. Попова, В.С. Лень, В.В. Гливенко, М.П. Бочок, Л.П. Іванов та інші.
ОРГАНІЗАЦІЙНО – ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИНОГРАДІВСЬКОГО МУВГ
Виноградівське управління осушних систем та протипаводкових споруд, створене відповідно до наказу Мінводгоспу УРСР від 14.02.72 №611, перейменоване в Виноградівське міжрайонне управління водного господарства Закарпатського Облводгоспу відповідно до наказу Держводгоспу України від 10.12.04 №315.
У своїй діяльності Виноградівське МУВГ керується Бюджетним кодексом України, Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, рішеннями місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, нормативними актами Державного комітету України по водному господарству, Закарпатського обласного виробничого управління по меліорації та водному господарству та Положенням. Виноградівське МУВГ в Виноградівському районі розташоване за адресою Закарпатська обл., м. Виноградів, вул. Івана Франка, 100.
Виноградівське МУВГ (далі – Управління) здійснює свою діяльність в межах наданих йому повноважень на території Виноградівського, Хустського, Міжгірського районів Закарпатської області.
Управління в межах наданих йому повноважень спрямовує свою діяльність на:
експлуатацію меліоративних систем;
протипаводкових споруд.
Несе відповідальність за:
стан організації експлуатаційно-ремонтних робіт;
використання і регулювання ресурсів.
Управління в установленому законодавством України порядку здійснює користування відведеною йому землею.
Загальна площа осушених земель в зоні діяльності станом на 01.01.2006 р. складає 49,2 тис. га, в т.ч. сільськогосподарських угідь 39,8 га.
Побудовані меліоративні системи в зоні обслуговування являють собою складний водогосподарський комплекс, що забезпечує виконання цілого ряду питань, першочерговим з яких є захист населених пунктів, сільськогосподарських угідь від шкідливих дій паводків, комплексне використання водних ресурсів, забезпечення високоефективного використання меліоративних земель.
Нещодавно МУВГ розширене підрозділом гідрогеолого-меліоративної служби, а саме відповідно до наказу Держводгоспу України від 19.03.2007р. № 60 "Про впорядкування структури гідрогеолого-меліоративної служби в Закарпатськівй області" Виноградівського МУВГ 1 квітня 2007 року прийняло на баланс ліміти фінансування, штатні одиниці та основні фонди і матеріальні цінності Львівської гідрогеолого-меліоративної експедиції (ГГМЕ).
На балансі МУВГ знаходиться також підсобне господарство, метою діяльності якого є вирощування продуктів сільського господарств і тваринництва для задоволення потреб працівників управління, а також база відпочинку “Виннички”.
В зоні діяльності ВМУВГ є в наявності 7 державних водпостів по нагляду за рівнями води на річках. Для спостереження за рівнями води додатково встановлено 5 відомчих водпостів на річках Тиса і Боржава.
За попередні роки управлінням на дамбах і каналах по всій зоні обслуговування встановлено 12 інформаційних стендів, 923 пікетних та кілометрових стовпчиків та встановлено чотири рекламні бігборди.
Для більш ефективного проведення робіт по дотриманню в робочому стані об’єктів, проведення очистки від рослинності та чагарнику управлінням розширено парк механізмів, засобів малої механізації по догляду за каналами і дамбами.
Управління веде оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи в порядку, передбаченому законодавством і несе відповідальність за його достовірність, також подає статистичну звітність згідно з формами, встановленими з державними органами.
Особливі досягнення в діяльності
Виноградівське МУВГ спрямовує зусилля на підвищення рівня розвитку і розширення сфери послуг. Для більш ефективної роботи по обслуговуванню меліоративних систем залучаються засоби малої механізації (кущорізи, бензопили), що значно підвищує продуктивність праці робітників. Мехзагоном управління виконуються великі обсяги робіт, що дає змогу значно поповнювати рахунок спецфонду і акумулювати додаткові кошти. Виноградівське МУВГ виконує на замовлення будівництво гідротехнічних об’єктів, земляні та інші роботи, надає транспортні послуги.
Вид діяльності – будівництво морських та річкових споруд, загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення), надання послуг у рослинництві.
Управління є юридичною особою (наказ Держводгоспу від 11.04.01 №67), має самостійний баланс, рахунки в установах Державного казначейства та банків, печатку зі своїм найменуванням (додаток №3).
Фінансове забезпечення діяльності Управління та її органів здійснює головний бухгалтер у своїй роботі керується Конституцією України, Законами України, Бюджетним кодексом України, актами Президента України, Положенням про Управління, основними принципами міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Управління має власну організаційну структуру, яка визначається наявністю та взаємодією його підрозділів. Підрозділи управління виконують різні функції і мають різні назви: цехи, відділи, служби, відділення тощо. В схематичному вигляді (Рис.1.1.) дана структура має наступний вигляд:
Рис.1.1. Організаційна структура Виноградівського МУВГ
Основні підрозділи та їх функції
Експлуатаційні дільниці
Обслуговування і утримання в робочому стані внутрігосподарської і міжгосподарської мереж і гідротехнічних споруд на них.
Мехзагін
Будівництво водогосподарських об’єктів.
Відділ комплексного використання водних ресурсів та протипаводкового захисту
Займається питаннями комплексного використання водних ресурсів, а також питаннями безаварійного пропуску паводків і їх попередженням.
Відділ механізації та енергозбереження
Займається організацією робіт насосних станцій, обслуговуванням енергетичних мереж в зоні діяльності управління, а також організовує безпечну та надійну експлуатацію машин і механізмів.
Служба охорони праці
Організація заходів, спрямованих на збереження життя і здоров’я працівників управління.
Бухгалтерія
Бухгалтерія є структурним підрозділом управління і безпосередньо підпорядковується начальнику управління.
Структуру і штати бухгалтерії затверджує начальник Облводгоспу згідно галузевої угоди і нормативами чисельності спеціалістів. У склад бухгалтерії входить три бухгалтери, які використовують План рахунків:
Головний бухгалтер
Заступник головного бухгалтера
Бухгалтер I категорії
Управління Виноградівським МУВГ здійснює Державний комітет України по водному господарству (Держводгосп України).
Безпосередньо керівництво діяльністю Управління здійснює начальник Управління і за встановленим розподілом обов’язків – головний інженер та інші посадові особи.
Начальник самостійно вирішує питання діяльності Управління за винятком віднесених законодавством і Положенням до компетенції Облводгоспу.
2. ПІДГОТОВКА ТА ПОДАННЯ ОСНОВНИХ ЗВІТНИХ ФОРМ ВИНОГРАДІВСЬКОГО МУВГ
2.1. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗВІТНОСТІ.
ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЗАПОВНЕННЯ ЗВІТНИХ ФОРМ
Багато вчених займалися дослідженням звітності підприємств та методики її складання. Серед них Ю.А. Верига, Д.М. Фесенко, З.М. Шевченко, В.В. Писаренко, І.Д. Ватуля, М.І. Ватуля, С.О. Левицька, Н.О. Бондаренко, В.Д. Понікаров, С.М. Попова, В.С. Лень, В.В. Гливенко, М.П. Бочок, Л.П. Іванов та інші. Багато з них пропонуються свої підходи до класифікації звітності.
Звітність підприємства є заключним кроком системи бухгалтерського обліку, яка узагальнює і систематизує інформацію про діяльність підприємства та яка необхідна усім зацікавленим особам для прийняття ефективних економічних рішень.
Звітність, що складається підприємствами, класифікується за:
1) видами;
2) обсягом даних, що включаються у звіти;
3) метою, з якою складаються звіти;
4) періодичністю складання.
За видами звітність поділяється на бухгалтерську, статистичну та оперативну.
Бухгалтерська звітність містить показники виробничо-фінансової діяльності підприємства. Вона складається на підставі синтетичного та аналітичного обліку, підтверджується первинними документами, а також використовує дані оперативної та статистичної звітності.
Статистична звітність призначена для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств і галузей народного господарства та представляє собою систему кількісних та якісних показників, вимірювання та узагальнення яких не характерне для бухгалтерського обліку (наприклад, Звіт з праці).
Оперативна звітність призначена для поточного контролю та управління всередині підприємства на момент здійснення господарських операцій або одразу ж після їх завершення. В ній містяться дані про виконання плану поставок матеріалів, виробництва продукції, а також про дотримання укладених договорів та фінансовий стан підприємства (наприклад, кількість підписаних договорів).
За обсягом даних, які включають у звіт, розрізняють внутрішню та зовнішню звітність. Внутрішня звітність включає інформацію про роботу на якійсь одній ділянці діяльності організації. Складання внутрішньої звітності викликано безпосередньо потребами господарювання. Зовнішня звітність характеризує господарську діяльність організації в цілому та служить засобом інформування зовнішніх користувачів – зацікавлених юридичних та фізичних осіб – про характер діяльності, доходність та майновий стан того або іншого господарюючого суб’єкта.
В залежності від періоду, який охоплює звітність, розрізняють періодичну та річну звітність. Якщо бухгалтерська звітність складається на певну дату протягом року, її називають періодичною. Періодичні звіти складаються регулярно через певні проміжки часу. За цією ознакою розрізняють звітність квартальну та піврічну. Аналіз періодичної звітності дозволяє визначати і швидко виправляти недоліки в роботі, попереджати їх виникнення у подальшому. Річна звітність характеризує всі сторони господарської діяльності та фінансові результати роботи підприємства за рік.
Власники і засновники підприємств хочуть бути впевнені в достовірності звітності.
Добре налагоджена звітність підприємства є, безсумнівно, умовою любого правильно організованого бізнесу.
Для початку зазначимо, як класифікується звітність відповідно до чинного законодавства і нормативно-правової бази:
бухгалтерська звітність;
фінансова звітність;
консолідована звітність;
зведена звітність.
На рис. 2.1.1. представлена класифікація звітності підприємств Ю.А. Вериги за джерелами інформації.
Рис. 2.1.1. Класифікація видів звітності підприємств за джерелами інформації (Ю.А. Верига)
Отже, відповідно до П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (пункт 3) визначено такі види звітності:
Бухгалтерська звітність — це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.
Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Примітки до фінансових звітів – це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО. Розкриття – це надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності.
Фінансова звітність підприємства являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією. У звітності необхідно дотримуватися органічної єдності показників, які в ній відображені.
Консолідована фінансова звітність – це звітність, яка відо бражає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. Цю звітність складає і подає материнське підприємство.
Зведена фінансова звітність – це звітність, яку складають міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснова них на комунальній власності щодо всіх підприємств, що нале жать до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських това риств, акції (частки, паї), яких перебувають відповідно у дер жавній та комунальній власності.
Зведену фінансову звітність складають також об'єднання підприємств по всіх підприємствах, які входять до їх складу. Од ночасно слід зазначити, що підприємства, які входять до об'єднань, зобов'язані складати самостійний Баланс.
Мета складання будь-якої звітності підприємства — це надання необхідної інформації для прийняття рішень.
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Повнота інформації фінансової звітності забезпечується відображенням усіх господарських операцій в системі бухгалтерського обліку.
Правдивість інформації фінансової звітності забезпечується відображенням господарських операцій за їх сутністю, а не тільки за юридичною формою.
Неупередженість інформації фінансової звітності забезпечується тим, що не допускається перекручень показників. Таким чином, фінансова звітність підприємства повинна задовольняти інформаційні потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.
Підприємства в Україні складають й інші види звітності. Так, згідно статті 3 пункту 2 Закону України «Про бухгалтерсь кий облік та фінансову звітність в Україні» підприємства склада ють крім фінансової, податкову, статистичну та інші види звітності.
Статистична звітність – це звітність, яку складають усі суб'єкти господарювання і яка надає інформацію органам державної статистики, для оцінки стану і розвитку економіки держави та планування макроекономічних показників.
Податкова звітність – це звітність, яку складають суб'єкти господарювання, що є платниками податків та яка надає інформацію органам державної податкової адміністрацій характеризує стан розрахунків з державою за податками.
Загалом звітність підприємств можна класифікувати за такими ознаками (рис.2.1.2.).
За порядком регулювання та роллю в управлінні звітність поділяється на державну і внутрішньогосподарську.
Державна звітність встановлюється органами державного управління України, Міністерством фінансів, Держкомстатом, Державною податковою адміністрацією. Вона включає в себе фінансову, податкову і статистичну звітність. Ця звітність містить показники економічного і соціального розвитку підприємств, регіонів, галузей, країни тощо.
Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність – це звітність окремих внутрішньогосподарських підрозділів підп риємств. Вона містить окремі відомості про діяльність підрозділів підприємства за встановленими для них показниками на підставі яких приймаються управлінські рішення.
За місцем використання розрізняють звітність зовнішню і внутрішню.
Зовнішня фінансова звітність використовується як за межа ми підприємства, так і на підприємстві.
Зовнішня фінансова звітність – це, в основному, бухгал терська, податкова, статистична і спеціальна, що використо вується як за межами підприємства, так і на підприємстві й обов'язково підписується керівником і головним бухгалтером.
Внутрішня (управлінська) звітність використовується тільки на підприємстві менеджерами різних рівнів.
За змістом звітних даних виділяють типову і спеціалізова ну звітність.
У типовій звітності відображаються однакового змісту по казники, що характерні для усіх підприємств незалежно від виду діяльності та форми власності.
До спеціалізованої звітності відносять звітність, що характе ризує діяльність підприємств і організацій окремої галузі еко номіки або її підгалузей.
Рис. 2.1.2. Класифікація звітності за ознаками (Ю.А. Верига)
За обсягом показників звітність поділяється на коротку і повну.
Коротка звітність подається із скороченим числом показ ників за звітний місяць або квартал.
Повна звітність подається за всіма показниками, затверд женими в установленому порядку, включаючи й ті, за якими спо чатку були відправлені короткі звіти.
За періодом складання звітність поділяється на періодичну і річну.
Періодична звітність – це місячна і квартальна звітність. Вона відображає фінансовий стан і результати діяльності підприємства наростаючим підсумком з початку року за відповідний місяць, квартал.
Річна звітність містить показники діяльності підприємств за звітний (календарний) рік.
За ступенем узагальнення даних звітність поділяється на первинну і зведену.
Під первинною звітністю розуміють звітність окремих підприємств.
Зведену звітність одержують шляхом зведення пер винної звітності. За відомчого приналежністю така звітність скла дається всіма міністерствами, відомствами, Укоопспілкою, у ви щих органах управління, а за територіальним принципом і галузя ми економіки – органами статистики.
За терміном подання розрізняють звітність термінову і зви чайну.
Термінова звітність подається протягом чотирьох днів після закінчення звітного періоду.
Звичайна звітність подається в термін встановлений органом управління, до сфери управління, якого належить підприємство.
За способом подання звітність поділяється на телеграфну, поштову і ту, яка подається власноруч.
Місячна звітність, як правило, надсилається телеграфом (факсом) або надсилається поштовим відправленням.
Квартальна – поштовим відправленням, власноруч.
Річна звітність подається власноручно.
Форми фінансової звітності та порядок їх заповнення для різних суб'єктів господарювання встановлюються такими дер жавними органами:
для підприємств (крім банків) – Міністерством фінансів Ук раїни за погодженням з Державним комітетом статистики України;
для банків – Національним банком України за погоджен ням з Державним комітетом статистики України;
для бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання бюджетів усіх рівнів і кошторисів видатків – Державним казначейством України [2, с. 26-31].
Автор одного із підручників «Звітність підприємств» С.О. Левицька класифікує звітність підприємства наступним чином:
1.Фінансова звітність – передбачає узагальнення даних бухгалтерського обліку на звітну дату. Складається з Балансу (ф. №1), Звіту про фінансові результати (ф. №2), Звіту про рух грошових коштів (ф. №3), Звіту про власний капітал (ф. №4), Приміток до фінансової звітності (ф. №5). При цьому річними є форми № 3,4,5.
2. Податкова звітність – звітність підприємства по основних податках та обов’язкових платежах до бюджету і позабюджетних фондів.
3. Звітність по страхових внесках до органів соціального страхування.
4. Статистична звітність – звітність підприємства в органи державної статистики, показники визнаються як в грошових, так і в натуральних одиницях.
5. Спеціальна звітність подається з окремих питань за рішенням уряду по певних показниках діяльності підприємства.
Аналізуючи цю класифікацію фінансової звітності можна сказати що вона є загальною.
Вчений В.С. Лень класифікує звітність за різними ознаками. Всю звітність умовно поділяє на внутрішню і зовнішню.
Зовнішня звітність поділяється на звітність фінансову, податкову, статистичну та адміністративну. Всі ці види звітності поділяються також на звітність річну і періодичну. Для одержання окремих даних застосовується оперативна звітність.
На рис. 2.1.3 представлена класифікація звітності підприємства щодо місця подання, а на рис. 2.1.4 – щодо часового фактора.
Рис. 2.1.3. Класифікація звітності підприємства щодо місця подання
Рис. 2.1.4. Класифікація звітності підприємства щодо часового фактора
М.В. Гридчина класифікує звітність, що складається підприємствами, за: 1) видами; 2) обсягом даних, що включаються у звіти; 3) метою, з якою складаються звіти; 4) періодичністю складання.
За видами звітність поділяється на бухгалтерську, статистичну та оперативну.
За обсягом даних, які включають у звіт, розрізняють внутрішню та зовнішню звітність. Внутрішня звітність включає інформацію про роботу на якійсь одній ділянці діяльності організації. Складання внутрішньої звітності викликано безпосередньо потребами господарювання. Зовнішня звітність характеризує господарську діяльність організації в цілому та служить засобом інформування зовнішніх користувачів – зацікавлених юридичних та фізичних осіб – про характер діяльності, доходність та майновий стан того або іншого господарюючого суб’єкта.
В залежності від періоду, який охоплює звітність, розрізняють періодичну та річну звітність.
З метою впорядкування складання звітності В.Г. Швець класифікує її за такими найбільш поширеними ознаками: змістом і джерелами формування, терміном подання, ступенем узагальнення, обсягом, періодичністю подання, охопленням видів діяльності, поширенням на галузі народного господарства, характером спрямування і використання, ступенем використання обчислювальної техніки (рис. 2.1.5).
Рис. 2.1.5. Класифікація звітності (В.Г. Швець)
Наступний етап визначення класифікації звітності за будовою:
звітність, у якій інформація наводиться станом на певну дату (вона містить моментні показники);
звітність, що містить інформацію за певний (звітний) період (її складають інтервальні показники).
За змістом і джерелами формування розрізняють статистичну, фінансову, податкову, спеціальну, внутрішньогосподарську (управлінську) звітність.
За термінами подання розрізняють нормативну і строкову звітність. Нормативна подається на певну дату, строкова — у термін до 25 днів після закінчення звітного періоду.
За ступенем узагальнення звітність поділяють на первинну, що подається підприємствами, і зведену, що узагальнює дані первинної звітності у межах міністерств і відомств.
За обсягами відображених результатів діяльності розрізняють повну і скорочену звітність.
За періодом часу, за який характеризується діяльність підприємства, тобто за періодичністю подання розрізняють річну і проміжну (щоквартальну, щомісячну) звітність.
З погляду охоплення видів діяльності звітність може відображати усі види діяльності, якою займається підприємство, або обмежуватися лише основним із них.
З погляду поширення на галузі народного господарства звітність є типовою і галузевою. Типові форми звітності застосовують для відображення облікових даних однакового змісту, галузеві містять показники за специфічними видами діяльності.
За характером спрямування розрізняють внутрішню звітність, призначену для внутрішнього управління підприємством, і зовнішню, яка виходить за межі підприємства і подається органам виконавчої влади, іншим користувачам.
Звітність за способом подання користувачам поділяють на подану поштовим зв'язком, телеграфом, електронною поштою або подану власноруч [27, с. 378-381].
Отже в різних джерелах ми бачимо різні класифікації звітності підприємств. Проте деякі науковці класифікують звітність за найпоширенішим показником (С.О. Левицька, Т.Є. Кучеренко), а дехто наводить її розширену класифікацію. Найбільш повно звітність класифікують Ю.А. Верига і В.Г. Швець, і наведені ними ознаки не дуже різняться.
Фінансова звітність подається:
-в статистичні органи управління по місцю реєстрації;
-до вищестоящої організації (власнику на вимогу);
-в обслуговуючий банк при наявності непогашених кредитних ресурсів.
Звітним періодом Виноградівського МУВГ для складання фінансової звітності є календарний рік. Управління подає фінансову звітність щороку до 20 лютого по закінченню звітного року.
Згідно П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначимо якісні характеристики фінансової звітності:
Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;
Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, що впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скорегувати їхні оцінки, зроблені у минулому;
Фінансова звітність повинна бути достовірною, тобто яка не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;
Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди; фінансові звіти різних підприємств.
Фінансова звітність підприємства складається з урахуванням наступних принципів, дотримання яких підтверджується в наказі про облікову політику підприємства, зокрема: автономності підприємства, безперервності діяльності, періодичності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності, превалювання змісту над формою, а також - єдиного грошового вимірника [13].
Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:
підприємство;
дату звітності за звітний період;
валюту звітності та одиницю її виміру;
відповідну інформацію за звітний період і аналогічний період попереднього року;
облікову політику підприємства та її зміни;
консолідацію фінансових звітів;
припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
обмеження щодо володіння активами;
участь у спільних підприємствах;
виявлені помилки минулих років та пов 'язані з ними коригування;
переоцінку статей фінансових звітів;
іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).
Згідно системи оподаткування в Україні подання податкової звітності до державних податкових органів є важливою складовою взаємовідносин держави з суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють свою діяльність на території України згідно діючого законодавства та визнані платниками відповідних податків. Форми податкової звітності визначені відповідними податковими законами та спеціальними Порядками, затвердженими наказами Державної податкової адміністрації України. Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» основою для ведення податкового обліку та складання податкової звітності є дані бухгалтерського обліку, ведення якого є обов'язковим для всіх суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб.
Податкову звітність подають до податкових органів за підсумками звітного періоду у встановлений законодавством строк. Терміни здійснення податкової звітності встановлюються по кожному податку окремо. Першим днем подання податкової звітності вважають день, що йде за днем закінчення звітного податкового періоду. Якщо останній день подання податкової звітності є вихідним або святковим, то днем подання звітності вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день. Граничні терміни подання податкової звітності можуть бути продовжені за правилами і на підставах, передбачених податковим законодавством.
Загальні вимоги щодо складання та подання податкової звітності в Україні регулює Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181 (зі змінами і доповненнями). Ним визначені основні терміни та поняття, що використовуються в системі податкової звітності.
Платники податків — юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Податкова звітність — сукупність документів, що подаються платниками податків до органів державної податкової служби у строки, встановлені законодавством, на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податку (обов'язкового платежу).
Податкова звітність має бути надана адресату звітності за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов'язковими додатками, повністю заповненою, а саме: наявні обов'язкові реквізити та відмітка про подані додатки, значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені. Документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності, без підчисток, помарок, малопомітних виправлень, підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою платника податків.
У випадку втрати платником податків печатки на момент подання звітності до податкових органів, така звітність надається разом з відповідним документом, виданим органом внутрішніх справ, який засвідчує втрату печатки.
Статистичну звітність складають на основі даних бухгалтерського і оперативного обліку для визначення макроекономічних показників.
Властивостями статистичної звітності є:
1. Обов’язковість – означає, що звіти подають усі зареєстровані суб’єкти діяльності, додержуючись уніфікованої форми та затвердженого переліку показників і зазначаючи свої реквізити (назву, адресу, прізвище та підпис відповідальної особи, дату складання звіту).
2. Систематичність – означає регулярне і своєчасне складання та подання звітності у затверджені строки.
3. Вірогідність (достовірність) – означає, що дані, наведені у звітності, мають відповідати дійсності та виключати будь-які викривлення (приховування і приписки).
Право працівників на матеріальне забезпечення в старості, а також у разі хвороби і втрати працездатності закріплене Конституцією України і забезпечується широким розвитком мережі соціального страхування за рахунок держави.
Об’єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
До нарахувань на Фонд оплати праці належать:
- збір до Пенсійного фонду;
- збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
- збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття;
- збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Внески на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та на випадок безробіття, сплачують до відповідних фондів одночасно з отриманням коштів в банку на оплату праці, а до пенсійного фонду - до 20 числа місяця наступного за місяцем нарахування заробітної плати.
Іноді, при заповненні тієї чи іншої форми звітності, бухгалтер допускає певні помилки, помилка – це ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних або логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотримуванні повноти обліку, неправильного представлення в обліку фактів господарської діяльності, наявності складу майна, вимог і зобов’язань, невідповідність записів даним обліку.
Помилки бувають: математичні, від невірного використання методів обліку, за неувагою та як наслідок шахрайства. В практичній діяльності можливо виділити два види помилок: помилки, які допущено в поточному періоді, та\або помилки, допущені у попередніх періодах.
Для виправлення помилки у фінансовій звітності необхідно: з’ясувати суть помилки; визначити порядок відображення в бухгалтерському обліку операції для виправлення помилки та, водночас, правильність її відображення; провести (у разі необхідності) коригування даних фінансової звітності.
Виправлення помилок у фінансовій звітності здійснюється згідно П(С)БО 6 у такому порядку: виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється коригуванням сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року; виправлення помилок, що відносяться до попередніх періодів, потребує повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності [18].
Виправлення помилок в податковій звітності.
Оскільки податкові зобов'язання відповідно до чинного законодавства визначаються платником в деклараціях за кожен звітний період (місяць або квартал), то й уточнені декларації у разі виявлення помилок подаються платником за кожний відповідний звітний період.
На даний час для виправлення платником помилок, самостійно виявлених ним у поданій раніше податковій декларації законодавство замість подання нової податкової декларації, що містить виправлені показники (уточненої декларації), визначає два альтернативних шляхи:
- подання уточнюючого розрахунку;
- відображення відповідних показників у податковій декларації з податку на додану вартість відповідно за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки було самостійно виявлено.
Відповідно до ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.
Цим законом передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Таким чином, будь-які помилки, виявлені платником податків або податковими органами після закінчення терміну 1095 днів, що настає за останнім днем подачі декларації про прибуток підприємства, не підлягають виправленню, а суми відповідних податків не донараховуються та не повертаються.
Виправлення помилок у звітності страхувальників по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі, якщо страхувальник самостійно, до початку перевірки органом Фонду, виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним звітності, і які стосуються правильності нарахування суми страхових внесків до Фонду та витрат за загальнообов'язковим соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, то такий страхувальник повинен вжити невідкладних заходів щодо їх виправлення шляхом письмового повідомлення про факт та зміст помилок робочому органу Фонду за місцем реєстрації, у якому мають бути відображені причини виникнення помилок та надано розрахунок сум донарахованих (зменшених) внесків.
Аналогічно виправляються помилки по коштах на обов’язкове державне пенсійне страхування. Письмове повідомлення надсилається за підписом керівника та головного бухгалтера або фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності і зберігається у страхувальника (копія) та робочому органі Фонду разом із звітом страхувальника за той період, в якому це повідомлення отримане.
Страхувальник при виявленні помилки, що спричинила появу заборгованості страхувальника перед Фондом, повинен донарахувати та сплатити суму пені, розраховану на суму недоплати. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Пеня на суму недоїмки не стягується, якщо існувала заборгованість за Фондом перед страхувальником, і сума такої заборгованості перевищувала суму виявленої недоїмки на момент виявлення помилки.
Зайво перерахована сума пені за несвоєчасну сплату внесків підлягає поверненню страхувальнику за його письмовою заявою.
У разі самос...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора