Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Організація виробництва продукції і вплив її на господарську діяльність підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Організація виробництва
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Н У В Г П
Кафедра економіки підприємства
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни
„Організація виробництва”
на тему:
“Організація виробництва продукції і вплив її на
господарську діяльність підприємства”
Зміст
Вихідні дані........................................................................................................................4
Вступ……....……………………………………….........………………….…………….6
І. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства…..............................8
І.1. Виробнича потужність підприємства……………………….....................….8
І.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві………...................21
І.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві……......................28
ІІ. Використання виробничої потужності підприємства……..................................…33
2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства…..................................33
2.2. Організація додаткового випуску продукції………...….............................35
2.3. Розрахунок забезпечення додаткового обсягу виробництва
продукції трудовими та матеріальними ресурсами................................40
IІІ. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві і його вплив на показники виробничої діяльності підприємства............................................43
3.1. Розробка плану організаційно-технічних заходів…......................…….....43
3.2. Розробка показників виробничої діяльності підприємства .......................46
Висновки……………………………………….………..……….......................…….....53
Список використаної літератури………………………..…….......................………...55
Вихідні дані
Таблиця 1.1
Кількість верстатів згідно паспорта підприємства, шт.
Шифр обладнання
Назва обладнання
Кількість, шт.
110
Токарний верстат
24
111
Свердлильний верстат
9
120
Агрегатний верстат
20
125
Зварювальна установка
6
128
Зварювальний напівавтомат
27
47
Вальці для гнуття
6
51
Напівавтоматична зварювальна лінія
3
54
Прес гідравлічний
5
62
Шліфувальний верстат
12
163
Токарний напівавтомат
8
168
Фрезерний верстат
10
174
Продольно-строгальний верстат
12
180
Установка для нанесення фарби
18
77
Горизонтально-фрезерний верстат
3
79
Вертикально-фрезерний верстат
2
84
Протягувальний верстат
5
95
Плоскошліфувальний верстат
3
Простоювання обладнання в ремонті, у відсотках від номінального фонду робочого часу – 4,4.
Виробництво продукції за проектом плану, шт.
Виріб 1
6940
Виріб 2
11211
Виріб 3
3683
Виріб 4
255
Фактично підписані угоди про поставку продукції підприємства, шт.:
Виріб 1
7770
Виріб 2
12790
Виріб 3
4140
Виріб 4
285
Залишки незавершеного виробництва на початок і на кінець року, шт.
Початок року
Кінець року
Виріб 1
1554
1604
Виріб 2
1919
1885
Виріб 3
580
680
Виріб 4
48
40
Ріст продуктивності праці – 107,5 %
Чисельність працівників згідно проекту плану – 784 чол.
Фонд розвитку виробництва, науки і техніки – 451,4 тис. грн.
Середньорічна заробітна плата одного робітника – 1906 грн.
Вступ
Основу діяльності кожного підприємства становить виробничий процес.
Виробничий процес-це сукупність взаємопов’язаних основних, допоміжних та обслуговуючих процесів, в результаті яких вихідні матеріали і сировина перетворюються на готову продукцію. Тому від правильної організації виробничого процесу в значній мірі залежать успіхи підприємства.
Під організацією виробничого процесу розуміють таке зосередження в просторі і часі виконання сукупності робіт, яке забезпечує випуск готової продукції у визначеному обсязі і з визначеною періодичністю. Важливим фактором вдосконалення організації виробничого процесу є визначення виробничої потужності підприємства з метою збільшення додаткового випуску продукції. Маючи дані про виробничі потужності підприємства можна розробляти організаційно-технічні заходи по економіці трудових ресурсів, зниженню норм витрат матеріалів на одиницю продукції і т. п. А це знайде свій вияв у збільшенні випуску продукції, зменшенні трудомісткості виробництва; рості продуктивності праці; зниженні собівартості продукції і підвищенні рентабельності підприємства.
Отже, вихідним пунктом у розв’язанні завдань, пов’язаних з фіктивним функціонуванням підприємства є інформація про виробничу потужність.
Виробнича потужність підприємства (підрозділу) — це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягну тому рівні їх досконалості й освоєння.
На відміну від проектної планова виробнича потужність діючих підприємств розраховується виходячи з технологічних процесів, які використовуються, наявного парку обладнання і виробничих площ як заданих величин, а об’єм випуску продукції по плановій номенклатурі є шуканою величиною, яка встановлюється в умовах повного використання виробничого потенціалу.
Особливістю виробничої потужності є динамічність, її вели чина встановлюється тільки на певний момент.
Основним завданням розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резер вів, пов'язаних з технічним прогресом й удосконаленням органі зації виробництва з метою збільшення випуску продукції.
Розмежування видів потужності потрібно для їх застосування у виробництві, де викори стовуються такі поняття, як «величина потужності» і „рівень ви користання потужності”. Кожне з цих понять має своє призначен ня в системі характеристик, які використовуються при формуванні виробничих завдань, а також у виявленні шляхів внутрішньови робничих резервів для їх виконання. Тому кожному видові потуж ності відводиться певна роль. Для того, щоб використати той чи інший вид потужності в управлінні діяльністю підприємства, тре ба визначити величину цього виду потужності, враховуючи факто ри, які впливають на неї.
Розділ І : Виробнича потужність та виробнича програма підприємства
Виробнича потужність підприємства
Всебічна інформація про виробничі потужності підприємства є важливим фактором науко вого управління їх діяльністю. Використовуючи цю інформацію, можна розв'язувати завдання, пов'язані з ефективним функціонуванням підприємств.
Здатність підприємств і їхніх підрозділів виготовляти макси мальну кількість продукції перебуває у безпосередній залежності від кількості та досконалості засобів праці, якими вони озброєні. Засоби праці, насамперед їх активна частина — знаряддя праці, треба вважати основним фактором формування виробничої потуж ності підприємства. Варто зазначити, що виробничу потужність мають не знаряддя праці, а відповідні виробничі одиниці, в яких перші організаційно функціонують.
Виробнича потужність підприємства (підрозділу) — це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягну тому рівні їх досконалості й освоєння.
Особливістю виробничої потужності є динамічність, її вели чина встановлюється тільки на певний момент.
Основним завданням розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резер вів, пов'язаних з технічним прогресом й удосконаленням органі зації виробництва з метою збільшення випуску продукції.
Процес формування і використання виробничої потужності підприємства складний і залежить від багатьох взає мопов'язаних факторів. Різниця між ними полягає в тому, що одні фактори впливають на збільшення виробничих потужностей, а інші дають змогу оцінити рівень її використання. Це зумовлює необхідність системного підходу до їх розгляду, що в кожному конкретному випадку визначає вплив на збільшення та викори стання виробничих потужностей і допоможе встановити існуючі між ними зв'язки й джерела утворення резервів підвищення ефек тивності виробничих потужностей підприємств. Для вивчення факторів, що впливають на величину виробничої потужності під приємства, необхідний аналіз і класифікація їх відповідно до основних елементів процесу виробництва — засобів праці, пред метів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на дві групи: фактори, які впливають на розширення фронту роботи, і фактори, які позначаються на підвищенні про дуктивності технологічного устаткування і робочих місць.
Розширення фронту роботи залежить насамперед від кілько сті технологічного устаткування і виробничих площ. Їх збільшення створює умови для розширення виробництва в просторі. Устатку вання і робочі місця потрібно добирати так, щоб їхня структура відповідала структурі машиномісткості (трудомісткості) виробів, які виготовляються, тобто щоб був досягнутий максимальний рі вень узгодженості продуктивності устаткування і пропускної здат ності різних робочих місць. Певне співвідношення повинно існу вати між виробничими потужностями дільниць і цехів підприєм ства.
Отже, виробнича потужність не відображує сумарної енер гетичної потужності підприємства і не складається із сум потуж ностей окремих робочих машин. Вона залежить від рівня пропор ційності, який визначається відповідністю структури устаткування і робочих місць в структурі машиномісткості (трудомісткості) ви робів, що виготовляються.
Таким чином, однією із найважливіших умов виробництва, яке здійснюється системою машин, є дотримання норм і пропорцій між їх кількістю, розмірами і робочими швидкостями. Порушення принципу пропорційності в побудові системи машин призводить до зменшення масштабу виробництва порівняно з тим, який міг би бути при цій кількості машин і робочих місць, а також до зниження ефективності використання виробничого апарату підприємства.
Вплив пропорційності на величину виробничої потужності підприємства зумовлюється і тим, що процес виготовлення продукції багатостадійний і здійснюється шляхом комбінування різнорідних машин, робочих місць, дільниць та цехів.
Отже, визначаючи виробничу потужність, систему машин по трібно розглядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.
Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов'язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу техно логічного устаткування. Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості предметів праці. Чим вища якість за готовок, напівфабрикатів, тим менше потрібно часу для їх оброб ки, тим більше зможе підприємство виготовити продукції, а отже, тим вища його виробнича потужність.
Значний вплив на збільшення продуктивності машин має удо сконалення технологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дає змогу інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так і загальний час виготовлення виробу. Збільшення продуктивності машин залежить також від рівня досконалості, конструкції виробів, які виготовляються. Чим простіша конструктивна схема виробів і окремих вузлів та вища їхня технологічність у виробництві, тим нижча машиномісткість (трудомісткість) продукції і вища продуктивність ма шин.
На продуктивність машин також впливає кваліфікація працівників. Систематичне підвищення загальної і технічної освіти, удосконалення виробничих навичок працівників підприємства і на цій основі підвищення рівня їхньої кваліфікації створює сприят ливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці. Укомплектування підприємств кваліфікованими працівни ками прискорює освоєння сучасної техніки, дає змогу максимально використовувати її потенційні можливості, ширше впроваджу вати прогресивні технологічні процеси і таким чином систематично збільшувати виробничі потужності підприємств.
Отже, фактори збільшення виробничої потужності підприєм ства пов'язані з усіма основними елементами процесу виробни цтва. Із засобами праці цей зв'язок виявляється в кількісному і якісному аспектах, з предметом праці та самою працею — тільки в якісному.
Зростання виробничих потужностей підприємства, зумовлене дією факторів, що впливають на підвищення продуктивності тех нологічного устаткування і робочих місць, знаходить своє відображення у величині машиномісткості (трудомісткості) продукції, яка виготовляється. Знаючи величину і структуру машиномісткості (трудомісткості) продукції, а також ступінь відповідності її структурі парку устаткування і робочих місць, можна визначити можливий приріст випуску продукції за рахунок використання резервів збільшення виробничої потужності окремих підрозділів і підприємства в цілому.
У загальному вигляді класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, зображена на рис.1. Особливістю цих факторів є те, що для здійснення заходів, пов’язаних з ними, потрібні капітальні вкладення.
Цілком іншу природу мають фактори, які впливають на вико ристання виробничих потужностей. Заходи, пов'язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають орга нізаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціально-економічні і організаційно-технічні.
Кількісний вираз факторів, які впливають на поліпшення ви користання виробничих потужностей, виявляється у співвідношенні часу роботи і часу втрат у плановому періоді. Ці фактори діють у сфері організації функціонування засобів праці в часі. Більш повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи устаткування.
Рис.1. Класифікація факторів, які позначаються на величині виробничої потужності підприємства.
Аналіз суті й особливостей вияву факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей машинобудівних підприємств, дає змогу функціонально їх класифікувати на зовнішні та внутрішні (мал.2). Така класифікація може бути застосована при оцінці внутрішньозаводських резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею, можна виявити резерви в їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їм кількісну оцінку.
Аналіз і класифікація факторів дають змогу чітко розмежувати такі поняття, як «випуск продукції», «використання виробничої потужності», «розвиток виробничої потужності», а також сформулювати більш досконалі методологічні принципи обґрунтування величини виробничої потужності.
Закономірність вияву і дії факторів на рис.1,2, що впливають на величину і рівень використання виробничих потужностей підприємств, не зазнає змін у зв’язку з переходом до роботи в ринкових умовах. Більше того, вони є методологічною передумовою виявлення ефективного використання наявних резервів в обох аспектах (величини і рівня використання), оскільки саме в ринкових умовах мобілізація внутрішніх резервів, збільшення і поліпшення використання виробничих потужностей підприємств виступає важливим фактором підвищення ефективності їх роботи.
Рис.2. Класифікація факторів, що впливають на рівень використання виробничої потужності підприємства.
Обчислення виробничої потужності. Широке розгортання ринкових відносин, підвищення рівня інтенсифікації виробництва зумовлюють необхідність більш повного й оперативного залучення до господарського обігу резервів виробничих потужностей. Це вимагає розробки ефективних заходів і методів їх виявлення на всіх стадіях виробничого процесу з врахуванням використання величини виробничої потужності підприємства і його підрозділів.
Це завдання може бути забезпечене шляхом впровадження в практику якісно нових методів обчислення виробничих потужностей із застосуванням сучасної електронно-обчислювальної техніки.
У свою чергу, використання електронно-обчислювальних ма шин і нових методів, обчислення виробничих потужностей зумов люють необхідність розв'язання комплексу задач, пов'язаних з формуванням вхідної і вихідної інформації, введення в обіг нових понять. Серед них треба виділити такі: потужнісні ресурси під приємства, форми виробничо-технологічної організації потужнісних ресурсів, централізація інформації.
Основу потужнісних ресурсів становлять робочі місця, на яких виконуються роботи при допомозі машин і механізмів або ручним способом з використанням механізова ного інструменту та інших нескладних знарядь праці. У першому випадку потенційна можливість робочого місця визначається про пускною здатністю устаткування, а в другому – обсягом, робіт, які виконує робітник. Отже, потужнісні ресурси – це сукупність устаткування і робочих місць, які організовано функціонують у процесі виробництва продукції в тому чи іншому виробничому підрозділі.
Кожна група потужнісних ресурсів повинна характеризувати ся цільовою спрямованістю і створюватися з метою виконання певного виду робіт. З урахуванням цієї специфіки групи об'єдну ються у виробничі підрозділи.
Виробнича потужність того чи іншого підрозділу визначається пропускною здатністю провідної групи його потужнісних ресурсів. Такою групою є устаткування і робочі місця залежно від їхньої технологічної значимості: виконання найбільш відповідальних опе рацій, прогресивність устаткування, коефіцієнт завантаження яко го повинен бути не менший, ніж нормативний.
Показники використання виробничих потужностей. Оцінка рів ня використання виробничих потужностей відіграє важливу роль у системі управління діяльністю підприємства. Для оцінки реально го стану їх використання потрібна система показників.
Як система показників загалом, так і окремі з них повинні відповідати певним вимогам. Розглянемо ме тоди розрахунку і призначення кожного з показників, які входять до тієї чи іншої групи і системи в цілому.
Серед показників першої групи виділяється коефіцієнт вико ристання проектної потужності (ПП), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції, не нижчого, ніж передбачений проектом рівень. Він визначається як відношення фактичного ви пуску продукції, передбаченого проектом (у грн., т, шт.), до ве личини проектної потужності в аналогічних одиницях.
На основі отриманих за допомогою цього коефіцієнта відомо стей можна оцінювати процес освоєння проектних потужностей, до сягнуті техніко-економічні показники в межах нормативного стро ку, скорочення періоду введення в дію нових потужностей, тобто можна врахувати фактор часу при оцінюванні рівня використання нових потужностей.
Зовсім інше значення має коефіцієнт використання виробничої потужності (ВП).
Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за величиною може значно відрізня тися від проектної. У свою чергу, виробнича потужність поділя ється на певні види, кожен з яких має різне значення при розв'я занні питань планування й організації виробництва. Рівень вико ристання різних видів потужності необхідно розглядати окремо. Насамперед потрібно оцінити рівень використання прийнятої се редньорічної і фактичної виробничої потужності. Цей коефіцієнт можна отримати шляхом ділення планового або фактичного обся гу валової, товарної, реалізованої або чистої продукції на значен ня потужності відповідного виду.
Важливе значення для характеристики виробничої потужності підприємства має аналіз рівня її використання, а також характе ристика його окремих підрозділів. За результатами такого аналі зу можна судити про правильність вибору провідної ланки, за якою прийнята потужність, заводу, і про величину резервів збільшення випуску продукції окремими цехами.
Рівень використання середньорозрахункової або нормативної величини виробничої потужності характеризується коефіцієнтом нормативної величини потужності Кн
,
де Мн – розрахункова нормативна величина виробничої потужності.
За коефіцієнтом використання того чи іншого виду потужності можна оцінити резерви її поліпшення, а також ступінь напруже ності планових завдань підприємства. Багато підприємств з року в рік практично повністю використовують виробничу потужність. Але досягнутий високий рівень коефіцієнта не завжди свідчить про її повне використання. Це пояснюється тим, що при визначенні виробничої потужності підприємство орієнтується на потужність слабких підрозділів. Значить, виробнича потужність занижується і дати правильну оцінку раціональності використання технологіч ного устаткування, а також наявним резервам підвищення його, завантаження неможливо.
Об'єктивну оцінку цих резервів можна отримати за допомогою групи показників, які характеризують рівень використання облад нання. До них належать два коефіцієнти (змінності роботи та за вантаження обладнання) і показник середнього часу роботи од нієї машини. Найбільш достовірним методом визначення коефі цієнта змінності роботи обладнання Кзм є ділення планової розрахункової або фактичної машиномісткості продукції, що виго товляється, на дійсний річний фонд часу роботи всього встановленого обладнання при його роботі в одну зміну:
,
де - сумарна розрахункова планова або фактична машино місткість продукції, маш./год.;
Свст – кількість одиниць встановленого обладнання;
Фд – дійсний фонд часу роботи обладнання в одну зміну, год.
У результаті порівняння планового або фактично досягнутого коефіцієнта змінності роботи обладнання, який обчислений за за пропонованим методом, з оптимально можливим або нормативним можна оцінити резерви підвищення завантаження обладнання.
Для оцінки використання реального фонду роботи обладнання використовується коефіцієнт завантаження обладнання Кз. Він показує відношення сумарної машиномісткості до дійсного фонду часу роботи встановленого обладнання при заданому режимі роботи підприємства або його підрозділів:
,
де Р – режим роботи заводу, цеху, дільниці.
При обґрунтуванні проектів машинобудівних заводів коефіцієнт завантаження обладнання визначається як відношення розрахункової кількості верстатів або машин до прийнятої їх кількості. Важливим моментом в аналізі використання обладнання є визначення середнього часу його роботи. Показник, який характеризує середній час роботи машини (год.), обчислюється як:
Інша група показників (коефіцієнт змінності роботи обладнання, коефіцієнт його завантаження і показник, що характеризує середній час роботи одиниці обладнання) значною мірою відповідає цій вимозі. За такими показниками можна оцінити вплив факторів, які характеризують конструктивно-технологічні особливості продукції, що виготовляється, і досягнутий організаційно-технічний рівень виробництва; які відображають наявні ресурси і їх використання в часі.
Будь-який із показників відображає насамперед використання технологічного обладнання, яке визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих показників характеризує не тільки рівень використання виробничої потужності, а й резерви поліпшення її використання.
Важливим етапом в аналізі використання виробничої потужності є оцінка ступеня рівномірності завантаження обладнання при заданому обсязі виробництва або при прийнятій потужності. Це завантаження дає уявлення про існуючий рівень пропорційності у виробничій потужності підрозділів і груп взаємозамінного обладнання. Для кількісної: характеристики рівномірності завантаження обладнання існує коефіцієнт пропорційності Кпр, який належить до другої групи показників. Він визначається як відношення кількості обладнання, яке зайняте у виготовленні про дукції, до загальної кількості встановленого, обладнання Свст:
Якщо Спр = Свст, то коефіцієнт пропорційності дорівнює коефіцієнтові завантаження обладнання. У всіх інших випадках вони відрізняються за величиною.
Коефіцієнт пропорційності має деякі особливості. Так, якщо коефіцієнт змінності означає використання обладнання в часі, а коефіцієнт завантаження — ступінь використання дійсного фонду часу роботи обладнання при заданому обсягу виробництва, то коефіцієнт пропорційності характеризує рівномірність у роботі парку машин. За допомогою цього показника можна визначити, яка кількість встановленого обладнання у виробничому підрозділі може одночасно працювати при повній структурі парку машин і структурі машиномісткості заданої виробничої програми. Водночас він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановле ному обладнанню у певний момент.
Коефіцієнт змінності роботи обладнання і коефіцієнт завантаження обладнання значною мірою залежать від обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не змінюється значення коефіцієнта пропорційності і тоді, коли збільшується загальна кількість обладнання в цехах і на ділянках без зміни його структури.
Характеризуючи виробництво при існуючому рівні узгодженості, пропускних здатностей окремих видів обладнання, груп взаємозамінного обладнання, коефіцієнт пропорцій ності дає змогу оцінити резерви(Р=МсгК-Мсг) збільшення виробничої потужності підприємств і випуску продукції при наявних виробничих площах за рахунок збільшення кількості машин у загальному парку обладнання, технологічні можливості яких найбільшою мірою відповідають структурі машиномісткості виробів, які виго товляються.
Визначивши за допомогою Кпр рівень пропорційності у виробни чій потужності, можна встановити ту кількість машин, верстатів, які безперервно беруть участь у роботі, а також виявити ту частину обладнання, яка може бути вилучена з виробничого процесу або частково завантажена роботою.
У деяких галузях промисловості встановлюється норматив завантаження обладнання. Це дає змогу значно ширше використо вувати на практиці оцінки резервів використання діючих виробничих потужностей, коефіцієнтів пропорційності.
Найбільш доцільно використовувати таку робочу формулу визначення Кпр:
,
де Кзм.вст. – коефіцієнт змінності роботи встановленого устаткування;
Кзм.н. – нормативний коефіцієнт змінності.
Важливе місце в аналізі рівня використання виробничої по тужності посідають інтегральні вартісні показники. Вони утворюють третю групу показників і дають змогу оцінити вплив використання виробничої потужності на ефективність виробництва. Од ним із таких показників є фондовіддача. Він має прямий зв’язок з показниками, які вказують на рівень завантаження обладнання.
Вплив завантаження обладнання на фондовіддачу можна визначити за такою формулою:
де ΔФ – приріст фондовіддачі за рахунок підвищення завантаження обладнання, грн./грн.;
Кз.з, Кз.б – коефіцієнти завантаження обладнання відповідно у звітному і базовому періодах;
Фб – фондовіддача у базовому періоді, грн./грн..
За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідально сті фактичної і проектної фондовіддачі, а також зіставляють про ектну фондовіддачу з прийнятою потужністю. Порівнявши ці два показники, можна визначити резерви підвищення фондовіддачі або величину перекриття проектної фондовіддачі, які своєю чергою характеризують резерви поліпшення використання прийнятої потужності. Резерв підвищення фондовіддачі можна обчислити за формулою :
,
де Кпр.ф – проектне значення фондовіддачі, грн./грн..;
Км – фондовіддача, обчислена за прийнятою потужністю, грн./грн..
Ефективність використання активної частини основних фондів характеризує такий вартісний показник, як випуск продукції в розрахунку на 1 грн. вартості обладнання. Цей показник може бути доповнений показником випуску продукції на одиницю обладнання. Він обчислюється як у вартісних, так і в натуральних одиницях. Показник у натуральних одиницях застосовується для оцінки використання виробничих потужностей ливарних, кувальних, зварювальних цехів. Особливу роль цей показник відіграє в міжзаводському аналізі, який проводиться з метою виявлення резервів поліпшення використання потужностей.
Дуже важливим показником є коефіцієнт, що характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.
Наведена система показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств і його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.
Розробка річного плану на підприємстві
В умовах стихійної переорієнтації з директивно-планових методів господарювання на ринкові виникла помилкова тенденція до заперечення необхідності планування діяльності. Однак світова практика засвідчує абсурдність подібного абсолютизму, адже вдало розроблений річний план підприємства (виробнича програма) є суттєвим джерелом збільшення прибутку.
Виробнича програма визначає оптимальний річний обсяг виробництва продукції, тобто завдання по асортименту, кількості, якості строках і вартості запланованої до випуску продукції при досягнутому рівні використання виробничої потужності та відповідній структурі робіт.
Процес розробки річного плану підприємства прямо чи опосередковано охоплює роботу фактично всіх служб і підрозділів.
З точки зору розробки планових техніко-економічних показників діяльності підприємства найсуттєвішим є взаємозв’язок економічної служби, виробничих підрозділів, технічної служби і служби матеріально-технічного постачання по розробці проекту плану на наступний рік (рис.3).
Рис.3 Взаємозв’язок виробничих підрозділів і служб підприємства з розробки проекту плану: 1-зв’язки першого рівня(прямі, зворотні); 2-зв’язки другого рівня (прямі, зворотні).
До показників, що підлягають плануванню, належать:
Обсяг виробництва (у тому числі виробнича потужність);
Чисельність працюючих;
Фонд зарплатні;
Зростання продуктивності праці (у т.ч. зниження трудомісткості – умовне вивільнення працюючих);
Співвідношення між темпами приросту продуктивності праці і середньою заробітною платнею;
Собівартість (у т. ч. втрата матеріальних ресурсів);
Фонд матеріального заохочення(преміювання);
Нормативи відрахувань у ФМЗ(преміювання за досягнення показників), тощо.
Завдання щодо зростання продуктивності праці повинні бути взаємопов’язані між всіма виконавцями, тобто вони мають задовольняти умову
(1.1);
(2.2)
де - завдання на зниження трудомісткості продукції, що виготовляється на і-тому виробничому підрозділі;
- те ж саме по j-му підрозділу технічної служби підприємства (відділу бюро);
- Відповідні значення показника умовно вивільненої чисельності працюючих.
Такій же умові повинні відповідати завдання щодо зниження витрат матеріалів, куплених виробів, палива та енергії:
(1.3)
Реакція цих умов зображена у вигляді матриці (табл.1).
Взаємозв’язок завдань виробничим підрозділам і службам підприємства щодо умовного вивільнення чисельності працюючих
Таблиця 1
Виробничий підрозділ
Підрозділи технічної служби
Разом
ВГК
ВГТ
ВГМ
ВГЕ
ВМА
...
Цех №1
...
Цех №2
...
Цех №3
...
...
...
...
...
...
...
...
...
Разом
Взаємозв’язок завдань визначається необхідністю досягти загального рівня умовного вивільнення чисельності, тобто виконання умови (2). Клітини всередині матриці будуть заповнені відповідними значеннями після розробки всіма підрозділами і службами підприємства плану оргтехзаходів для виконання встановленого завдання. Роботу по вертикалі організують відділи, а по горизонталі – цехи.
Для кожної виробничої одиниці встановлюється фактичне співвідношення між темпами зростання продуктивності Д0 та технічною озброєністю праці W0. На основі досягнутого на кінець року, який передував плановому, рівня технічної озброєності праці W1 і встановленого співвідношення обчислюється плановий рівень зростання продуктивності праці Д1. Це мінімально необхідне зростання продуктивності праці, бо воно не враховує збільшення технічної озброєності праці в плановому періоді.
Якщо взяти до уваги результати всіх організаційно-технічних заходів, які треба буде здійснити у виробничих підрозділах, то продуктивність праці буде вища за Д1. Орієнтовно значення приросту обчислюється шляхом множення запланованого на майбутній рік приросту технічної озброєності праці на фактичне співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та її технічною озброєністю:
(2.4)
Отже,
(2.5)
Інший спосіб визначення зростання продуктивності праці грунтується на аналізі якості норм праці.
Вихідні дані для розрахунку: відсоток виконання норм часу К робітниками і питома вага технічно обгрунтованих норм часу в середньому по підприємству та його виробничих підрозділах. Знаючи приріст продуктивності праці в цілому по підприємству , визначаємо його значення для кожного підрозділу:
(2.6)
Зіставивши цей приріст з одержаним раніше (Д2 - Д 0), приймаємо рішення про завдання виробничому підрозділові щодо зростання продуктивності праці.
Можливе поєднання цих двох способів.
Для кожного підрозділу першим способом визначаємо Д1, а другим - Д/. У цьому випадку формула матиме вигляд:
(2.7)
де (Д1-Д2)сер – наявний резерв зростання продуктивності праці по підприємству як результат обсягу резервів по вироб6ничих підрозділах.
Розробка плану діяльності підприємства проводиться щорічно. Позитивно розглядаються тенденції до поступового збільшення планових показників (відповідно і фактичних) кожного наступного періоду. Одним із шляхів позитивної динаміки виступає особиста зацікавленість персоналу, що досягається шляхом матеріального стимулювання приросту продуктивності праці.
Організація матеріального стимулювання на підприємстві ґрунтується на оцінці трудового вкладу кожного внутрішнього підрозділу в загальні досягнення з урахуванням напруженості планових завдань, на таких формах заохочення колективів за високі результати, які виключають зрівняльний розподіл коштів матеріального заохочення.
Так, на етапі розробки проекту плану до виробничих підрозділів не наводяться всі вище перераховані показники, а лише один – обсяг виробництва та нормативи утворення ФМЗ (преміювання), наприклад, за приріст продуктивності праці та зниження собівартості продукції. Звідси випливає, що виробничі підрозділи повинні «набирати» собі премію за рахунок включення до проекту планів наявних резервів виробництва. Подібна система внутрішньовиробничого планування є логічним продовженням нової системи народногосподарського планування, зумовленої умовами ринкової економіки.
Розробка річного плану – доволі клопіткий та трудомісткий процес, що охоплює ряд взаємопов’язаних стадій : прогнозування розвитку підприємства, виявлення напрямків розвитку виробничих потужностей, проведення техніко-економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів, поточне (річне) планування роботи підприємства і його структурних підрозділів з конкретизацією завдання по кварталах і місяцях тощо.
За характером змісту та послідовності розв’язання всі задачі поділяються на три блоки : план виробництва та реалізації продукції; план праці та заробітної плати; план собівартості продукції.
Провідним розділом техніко-економічного плану служить «План виробництва та реалізації продукції». Складання цього розділу розпочинається з розрахунку оптимальної виробничої програми, тобто такої, яка забезпечує максимально можливу для підприємства економічну ефективність.
Завершальним етапом внутрішньозаводського планування є оперативне планування виробництва. Воно є продовженням ТЕП і органічно з ним пов’язане. Особливість оперативного планування полягає в тому, що розробка планових завдань для виробничих підрозділів поєднується з організацією їх виконання.
Задачі оперативного планування такі:
організація рівномірного і комплексного виконання виробничої програми та дотримання договірних строків випуску товарної продукції;
забезпечення повного і доцільного використання робочої сили при найбільш ефективному використанні засобів виробництва;
створення умов для розвитку передових форм організації праці, а також для автоматизації об’ємних і календарних розрахунків на основі використання сучасної обчислювальної техніки.
Оперативне планування складається з календарного планування і диспетчеризації. Календарне планування – це деталізація річної виробничої програми підприємства за строками випуску – в основних виробничих підрозділах першого рівня (цехах), а всередині – на виробничих дільницях і робочих місцях. Диспетчеризація забезпечує оперативне регулювання процесу виробництва шляхом систематичного обліку і контролю за виконанням змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунення неполадок і відхилень, які виникають.
Оперативне планування за місцем його здійснення розділяється на міжцехове і внутрішньоцехове. Міжцехове планування спрямоване на підтримання злагодженої, ритмічної роботи основних виробничих підрозділів (заводів, цехів), забезпечення безперебійного їх постачання й обслуговування допоміжними цехами та службами.
Ґрунтуючись на виробничій програмі підприємства, органи оперативного планування встановлюють планове завдання – програму випуску продукції в плановому періоді для кожного цеху, обґрунтовуючи її відповідними об’єктивними розрахунками. Календарний план регламентує строки руху продукції в цехах заводу, не розриваючи часткових, внутрішньоцехових післяопераційних строків виробництва по кожному предмету. Диспетчеризація забезпечує облік, контроль і оперативне регулювання робіт між цехами. Міжцехове планування здійснюється виробничо-диспетчерським відділом (ВДВ) підприємства.
Внутрішньоцехове планування спрямоване на ритмічне виконання на дільницях та робочих місцях заданої місячної програми. Внутрішньоцехове планування і регулювання виробництва в цеху виконує виробничо-диспетчерське бюро (ВДБ), а на дільниці – майстер за допомогою ВДБ.
Межі міжцехового і внутрішньоцехового планування можуть змінюватись в міру розвитку або впровадження АСУВ з метою оперативного планування.
Оперативне планування виробництва розпочинається з обсягових розрахунків або з так званого обсягового планування, яке має такі цілі: визначення номенклатури продукції, яка включається в програму цехів і дільниць відрізками планового року; перевірку шляхом обсягових розрахунків відповідності номенклатури, яка планується, ресурсам дільниць і цехів (трудовим, по устаткуванню, площах).
Програма цеху, дільниці, повинна містити: номенклатуру готової (в конкретному цеху) продукції; кількість і строки випуску по кожній позиції компанії; обсяг робіт, який повинен виконати цех (дільниця).
Ступінь деталізації об’ємного планування і розрахунків, а також їх характер зумовлені: трудомісткістю виготовлюваних виробів, масштабом і ступенем регулярності випуску по окремих позиціях програми, тобто типом виробництва; тривалістю виробничого циклу виробу; рівнем предметної спеціалізації підрозділів підприємства.
Основна мета календарного плану – побудувати складну систему строків виробництва по виробу в цілому, окремих вузлах, деталях і в деяких випадках – окремих операціях.
Зміст і методи побудови календарного плану змінюються залежно від ступеня незмінності виробничих умов на робочих місцях дільниць і цехів, які беруть участь у виготовленні виробів, що плануються, тобто зумовлені ос...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора