Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Організація виконання плану виробництва продукції на підприємстві
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Рівненський державний технічний університет
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Факультет економіки
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2001
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Організація виробництва
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство Освіти України
Рівненський Державний Технічний Університет
Кафедра Економіки Підприємства
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни “Організація виробництва”
на тему:
“Організація виконання плану виробництва продукції на підприємстві”
студента 3 курсу 5 групи факультету економіки
Онокало В.В.
Науковий керівник –
Солодкий В.О.
Рівне 2001
Вступ
Основу діяльності кожного підприємства становить виробничий процес.
Виробничий процес-це сукупність взаємопов’язаних основних, допоміжних та обслуговуючих процесів, в результаті яких вихідні матеріали і сировина перетворюються на готову продукцію. Тому від правильної організації виробничого процесу в значній мірі залежать успіхи підприємства.
Під організацією виробничого процесу розуміють таке зосередження в просторі і часі виконання сукупності робіт, яке забезпечує випуск готової продукції у визначеному обсязі і з визначеною періодичністю. Важливим фактором вдосконалення організації виробничого процесу є визначення виробничої потужності підприємства з метою збільшення додаткового випуску продукції. Маючи дані про виробничі потужності підприємства можна розробляти організаційно-технічні заходи по економіці трудових ресурсів, зниженню норм витрат матеріалів на одиницю продукції і т. п. А це знайде свій вияв у збільшенні випуску продукції, зменшенні трудомісткості виробництва; рості продуктивності праці; зниженні собівартості продукції і підвищенні рентабельності підприємства.
Отже, вихідним пунктом у розв’язанні завдань, пов’язаних з фіктивним функціонуванням підприємства є інформація про виробничу потужність.
Глава 1. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства
1.1.Виробнича потужність підприємства.
Всебічна інформація про виробничі потужності підприємства є важливими факторами наукового управління їх діяльністю. Використовуючи цю інформацію, можна розв’язувати завдання, пов’язані з ефективним функціонуванням підприємств. Здатність підприємств та їхніх підрозділів виготовляти максимальну кількість продукції перебуває у безпосередній залежності від кількості та досконалості засобів праці, якими вони озброєні. Засоби праці, насамперед їх активна частина-знаряддя праці, треба вважати основним фактором формування виробничої потужності підприємства. Виробничу потужність мають не знаряддя праці, а відповідні виробничі одиниці, в яких ці знаряддя організаційно функціонують.
Виробнича потужність підприємства (підрозділу) ( це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх досконалості і освоєння.
Особливістю виробничої програми є динамічність. Її величина встановлюється тільки на певний момент.
Фактори, які впливають на величину і використання виробничої програми.
Процес формування і використання виробничої програми підприємства складний і залежить від багатьох взаємопов’язаних факторів. Різниця між ними полягає в тому, що одні фактори впливають на збільшення виробничої потужності, а інші дають змогу оцінити рівень її використання.
Для вивчення факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, необхідно аналізувати і класифікувати їх відповідно до оновлення елементів процесу виробництва ( засобів праці, предметів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на 2 групи:
фактори, які впливають на розширення фронту роботи;
фактори, які позначаються на підвищенні продуктивності технологічного устаткування і робочих місць.
Розширення фронту роботи залежить насамперед від кількості технологічного устаткування і виробничих площ. Їх збільшення створює умови для розширення виробництва в просторі. Устаткування і робочі місця потрібно добирати так, щоб їхня структура відповідала структурі (трудомісткості) виробів, які виготовляються, тобто щоб був досягнутий максимальний рівень узгодженості продуктивності устаткування і пропускної здатності різних робочих місць. Отже, виробнича програма не складається із сум потужностей окремих робочих місць. Вона залежить від рівня пропорційності, який визначається відповідністю структури устаткування і робочих місць структурі трудомісткості виробів, що виготовляються.
Отже, однією з найважливіших умов виробництва є дотримання норм і пропорцій між їх кількістю, розмірами і робочими швидкостями. Порушення принципу пропорційності в побудові системи машин призводить до зменшення масштабу виробництва порівняно з тим, який міг би бути при цій кількості машин і робочих місць, а також до зниження ефективності використання апарату підприємства.
Вплив пропорційності на величину виробничої потужності підприємства зумовлено і тим, що процес виготовлення продукції багатостадійний і здійснюється шляхом комбінування різнорідних машин, робочих місць, дільниць, цехів.
Отже, визначаючи виробничу потужність, систему машин потрібно розглядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.
Зростання виробничої потужності підприємства, зумовлено дією факторів, що впливають на підвищення продуктивності технологічного устаткування і робочих місць, знаходять своє відображення у величині трудомісткості продукції, яка виготовляється. Знаючи величину і структуру трудомісткості продукції, а також ступінь відповідності її структурі парку устаткування і робочих місць, можна визначити можливий приріст випуску продукції за рахунок використання резервів збільшення виробничої потужності окремих підрозділів і підприємства в цілому.
У загальному вигляді класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, зобразимо на мал.1. Особливістю цих факторів є те, що для здійснення заходів, пов’язаних з ними, потрібні капітальні вкладення.
Фактори, що визначають величину ВПП
Фронт роботи Продуктивність машин
(робочих місць)
Кількість машин Технічний рівень машин
(робочих місць) (робочих місць)
Величина виробничих площ Ступінь досконалості
устаткування
Кількість “вузьких місць” Ступінь досконалості
технології
Рівень погодженості прод-ті Рівень механізації і
між групами машин (робочих механізації
місць)
Структура трудомісткості Якість матеріалів,
продукції підвищення ступеня
уніфікації
Структура парку машин Ступінь освоєння техніки
Робітниками
Розрахунок виробничої потужності.
Широке розгортання ринкових відносин, підвищення рівня інтенсифікації зумовлено необхідністю більш повного і оперативного залучення до господарського обігу резервів виробничої потужності. Це вимагає розробки ефективних заходів і методів їх виявлення. Це завдання може бути забезпечене шляхом впровадження в практику якісно нових методів розрахунку виробничої потужності із застосуванням сучасної електронно-обчислювальної техніки.
При розрахунку потужності важливо враховувати якісні характеристики потужнісних ресурсів. З цією метою мають бути створені два класифікатори устаткування і робочих місць.
Основним завданням розрахунку виробничої потужності підприємства є визначення потенціальних можливостей підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, а також виявлення і використання резервів пов’язаних з технологічним процесом і удосконалення організації виробництва з метою збільшення випуску продукції.
Виробнича потужність підприємства визначається в тих самих одиницях виміру в яких вимірюється продукція, яку виготовляє підприємство.
Для розрахунку виробничої потужності підприємства користуються такими даними:
номенклатура та асортимент продукції;
трудомісткість кожного виду продукції;
наявність, стан, склад обладнання і виробничих площ;
продуктивність кожного виду обладнання;
строки вибуття та введення обладнання та виробничих площ;
корисний фонд робочого часу обладнання;
заходи по модернізації, автоматизації обладнання; впровадження нових технологій та наукових методів праці організації праці.
Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, виробничих дільниць чи обладнання.
До розрахунку виробничої потужності підприємства включають все обладнання, яке закріплене за провідними цехами та виробничими дільницями включають обладнання, яке не діє внаслідок поломок, ремонту чи модернізації.
Враховують також обладнання, яке знаходиться в стані монтажу чи на складі і призначене до введення в експлуатацію в плановому періоді.
В розрахунки не включають обладнання, яке знаходиться на випробуваннях.
Виробнича потужність підприємства розраховується за потужністю провідних цехів, потужність цехів за потужністю провідних дільниць, а потужність дільниць за потужністю провідного обладнання.
До провідного відносять обладнання на якому виконується основний об’єм робіт ( за складністю та трудомісткістю.
Під провідними розуміють цехи та дільниці в яких зосереджена найбільша частина виробничого обладнання та які мають найбільш питому вагу в загальній трудомісткості виконаних робіт.
В окремих випадках до провідного відносять унікальне обладнання на якому виконуються найбільш складні та відповідальні операції, які не можна передати на інше обладнання. В цих випадках не враховується питома вага такого обладнання в загальній кількості обладнання.
Виробнича потужність дільниці визначається за формулою:
, де
n – кількість одиниць встановленого обладнання, шт.;
КФРЧ – корисний фонд робочого часу в розрахунку на одиницю часу.
КФРК визначається з врахуванням простоювання обладнання в планово-попереджувальному ремонті.
Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку;
Тє – трудомісткість обробки одиниці виробу, год.
В деяких випадках виробнича потужність дільниці визначається за формулою:
, де
tн – годинна (нормативна) продуктивність одиниці обладнання.
Якщо підприємство виготовляє декілька видів продукції, то виробнича потужність підприємства визначається за формулою:
, де
Ці – договірна (оптова) ціна одиниці і-того виду продукції;
Nі – максимально можливий випуск і-того виду продукції.
Для розрахунку виробничої потужності на діючому підприємстві (з діючих потужностей) визначають середньорічну виробничу потужність:
, де
Ппр – потужність на початок року;
Пввед. – потужності, які вводяться протягом планового періоду;
tввед – кількість місяців функціонування введених потужностей;
Пвиб – потужності, які вибувають протягом планового періоду;
tвиб – кількість місяців на протязі яких вибувші потужності не будуть функціонувати.
Показники використання виробничих потужностей.
Всі фактори, які впливають на використання виробничих потужностей підприємства можна поділити на:
зовнішні
внутрішні
До зовнішніх відносяться:
народногосподарська потреба в продукції яку виробляє підприємство;
матеріально-технічне постачання підприємства;
ступінь забезпечення робочою силою;
ступінь забезпечення енергетичними ресурсами;
введення в дію нових виробничих потужностей.
До внутрішніх відносять:
структура парку устаткування;
організація обслуговування виробництва;
організація роботи парку машин (час простоювання устаткування в ремонті та коефіцієнт змінності роботи устаткування);
організація планування роботи підприємства (планування виробництва і технологічного розвитку підприємства та планування завантаження обладнання);
організація праці;
організація кооперування використання ВП;
Ступінь досконалості системи матеріального стимулювання:
коефіцієнт використання потужності:
а) коефіцієнт використання проектної потужності — характеризує рівень використання введених в дію нових потужностей з метою досягнення випуску продукції обсягом не нижчим, ніж проектна потужність.
б) коефіцієнт використання виробничої потужності — характеризується використанням діючих ВП. Визначається, як відношення обсягу випуску продукції (планового чи фактичного) до середньорічного ВП підприємства (планової чи фактичної).
Ступінь прогресивності технологічного процесу — характеризується питомою вагою впровадження нових технологій.
Ступінь прогресивності обладнання, що використовується для виготовлення продукції — характеризується рівнем механізації та автоматизації виробництва.
Показники використання обладнання:
а) екстенсивне використання (використання в часі) — характеризується величиною внутрішньозмінного та цілозмінного простоювання обладнання і коефіцієнтом змінності роботи обладнання.
б) інтенсивне використання (використання по потужностям) — характеризується використанням потужностей обладнання в одиницю часу. З цією метою використовується показник продуктивності одиниці обладнання в натуральному виразі або обсяг продукції, який припадає на одиницю потужності обладнання.
в) інтегральний вартісний показник — фондовіддача.
В цехах, де робота виконується вручну, тобто, низький рівень механізації робіт (найчастіше в складальних цехах) використання ВП визначається на основі використання корисної виробничої площі.
Під час аналізу ВП підприємства обов’язково визначається ступінь використання різних груп обладнання; з цією метою визначається коефіцієнт завантаження обладнання — відношення трудомісткості виробничої програми певної групи обладнання до пропускної здатності тієї ж групи обладнання за один і той же період часу.
Зазначимо, що при визначенні коефіцієнта завантаження обладнання обсяги робіт визначаються в одиницях трудомісткості. В чисельнику представлений обсяг робіт, який планується виконати на певному обладнанні, а в знаменнику — обсяг робіт, який можна виконати на даному обладнанні.
Можна виділити 3 випадки завантаження обладнання:
О=Р, Кзав=1 — це ідеальний випадок завантаження обладнання.
О(Р, Кзав(1 — це “вузьке” місце, тобто, пропускна здатність обладнання менша, ніж планове завантаження. Таке обладнання буде отримувати роботу всіх суміжних з ним груп обладнання.
О( Р, Кзав( 1— це “широке” місце — така ситуація характеризує недовантаження обладнання — простої.
Поняття про виробничі резерви.
В сучасних умовах господарювання максимальне використання виробничої програми підприємства є найдешевшим заходом, що різко впливає на ефективність роботи кожного з них.
У складі ВП відбуваються як якісні, так і кількісні зміни.
Якщо не враховувати впливу об’єктивних факторів на зміну потужності, то це позначається на ефективності їх використання. Особливо чутливий такий вплив в умовах частої зміни продукції і технології її виготовлення. Освоєння виробництва нових модернізованих виробів у багатьох випадках зумовлює зміну структури потужностей, а іноді вимагає докорінної їх перебудови. Важлива роль тут відводиться новій технології.
Отже, мова йде про розв’язання такого комплексного завдання, як поліпшення використання ВП підприємства шляхом залучення значних резервів недовантаження наявного устаткування і формування резервних потужностей для забезпечення освоєння випуску нових видів продукції, що користується підвищеним попитом у споживачів.
Проте підвищувати завантаження устаткування треба до якогось оптимального рівня. За такий рівень беруть нормативний коефіцієнт завантаження обладнання устаткування Кн, який відображає економічне обгрунтування недовантаження верстатного парку. Цей показує, що для кожної групи взаємозамінного устаткування правильним повинно бути використання її дійсного річного фонду часу Фі не повністю, а в межах ФіКн. Значення Фі(1- Кн) становитиме нормативний резерв цього фонду часу, що дасть змогу підприємству мати деякий резерв потужностей для своєчасного регулювання на вплив всіляких зовнішніх і внутрішніх факторів і насамперед для залучення цих потужностей до освоєння нових видів продукції.
Отже, функціонування системи машин вважається стійким, якщо використання ВП цієї системи і зв’язки між елементами підтримуються на нормативному рівні. Але це тільки один із варіантів розв’язання двоєдиного завдання. Інший стосується механізму мобілізації наявних резервів з тим, щоб у кожному конкретному випадку домогтися нормативного завантаження і мати реальні резерви потужностей для динамічного освоєння нових видів продукції.
Наявність таких потужностей тісно пов’язана з формуванням комплектних резервів. Під комплектними резервами поліпшення використання ВПП слід розуміти можливість збільшення випуску певного виду продукції однакової кількості усіма його підрозділами. При цьому величина комплектних резервів перебуває у прямій залежності від рівня пропорційності у ВП, тобто від організаційної досконалості побудови системи машин.
Підтримання на кожному організаційному рівні ефективного функціонування системи машин зумовлює необхідність створення структурної системи регулювання пропорцій у ВП, яка є дійовим інструментом формування комплексних резервів. Під регулюванням пропорцій у ВП треба розуміти комплекс робіт, який охоплює сукупність організаційно-технічних заходів і координацію роботи відповідних служб та підрозділів підприємства з метою їх впровадження. В основу такого регулювання повинно бути покладено удосконалення організації побудови системи машин підприємства і його підрозділів.
1.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві.
Поняття про виробничу програму.
План виробництва та реалізації продукції є головною складовою річного виробничо-економічного плану виробництва.
План виробництва та реалізації продукції складається з трьох частин:
виробничої програми
розрахунку використання виробничої потужності
плану реалізації продукції
Виробнича програма визначає оптимальний річний обсяг виробництва продукції тобто завдання по асортименту, кількості, якості, строку та вартості запланованих до випуску продукції при досягнутому рівні використання ВП та відповідній структурі робіт.
ВП є вихідною базою для розрахунку потреби в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах.
Виробнича програма розраховується з метою:
забезпечення стійких та високих темпів росту виробництва продукції;
максимальне використання ВПП;
раціональне використання матеріальних ресурсів та палива;
забезпечення високих темпів росту продуктивності праці;
оновлення асортименту та номенклатури продукції, підвищення її якості;
розвиток спеціалізації виробництва та структурних підрозділів підприємства.
Річна виробнича програма по підприємству планується по кварталах з метою забезпечення ритмічної роботи підприємства і під час розробки виробничої програми передбачається максимальне завантаження обладнання і устаткування та повне виконання зобов’язань по поставках продукції у відповідності із підписаними угодами.
Виробнича програма підприємства визначається у наступному порядку:
визначається плановий обсяг та асортимент продукції, яку планується виробляти на підприємстві.
Під асортиментом розуміють номенклатуру та питому вагу окремих видів продукції в загальному її обсязі. Обсяги та асортимент продукції, що планується виробити на підприємстві залежить від:
а) суспільних потреб
б) наявності та використання виробничих потужностей підприємства
визначаються шляхи покращення використання наявності виробничих потужностей та можливостей їх раціонального розширення.
Оскільки, обов’язковою умовою планування виробництва продукції є оновлення асортименту або збільшення обсягу виробництва, то під час розробки виробничої програми обов’язковим є розрахунок організаційно-технічних заходів, які б забезпечували необхідність розширення виробничих потужностей, перехід до виготовлення нових видів продукції, а в деяких випадках реконструкція, оновлення або капітальне будівництво нових виробничих потужностей.
передбачає розподіл випуску продукції в часі.
Для того щоб встановлені строки були реальними потрібно забезпечити підготовку виробництва, виготовлення напівфабрикатів в заготівельних виробництвах, забезпечити ритмічність та обсяги матеріально технічного постачання.
Календарне планування виробництва продукції передбачає такий розподіл в часі, який забезпечив би спеціалізацію виробництва. Для цього передбачає обмеження кількості найменувань (видів) продукції, яка виготовляється в цехах підприємства в окремі відрізки планового періоду.
Взаємозв’язок між підрозділами під час розробки виробничої програми.
Порядок розробки проектів річних планів, який складається на підприємствах, надає необмежені можливості для виявлення і мобілізації резервів виробництва. Загальний порядок цього процесу виробництва такий.
Економічна служба підприємства розробляє варіант плану на наступний рік. Скоригувавши його відповідно до зауважень, економічна служба дає завдання на розробку проекту плану виробничим підрозділам і службам підприємства. Одержавши від них пропозиції, вона вносить відповідні зміни в свій варіант або повертає їх на доопрацювання як такі, що забезпечують досягнення передбачених показників.
З точки зору розробки планових техніко-економічних показників діяльності підприємства найсуттєвішим є взаємозв’язок економічної служби виробничих підрозділів, технічної служби і служби матеріально-технічного постачання по розробці проекту плану (мал.).
Мал. Взаємозв’язок виробничих підрозділів і служб підприємства з розробки плану.
1 — зв’язки першого рівня (прямі і зворотні);
2 — зв’язки другого рівня (прямі і зворотні).
Економічна служба підприємства дає контрольні цифри завдання на наступний рік виробничим підрозділам і технічним службі підприємства (стрілки 1а). Видача завдання службі МТП на схемі не показана, бо тут більш суттєвими є зв’язки другого порядку, тобто видача завдань службі МТП виробничими підрозділами і технічною службою (стрілки 2а) і реакція на них з боку служби МТП (стрілки 2б).
Традиційно до виробничих підрозділів доводять основні техніко-економічні показники з обсягу виробництва, праці та собівартості. Технічним службам дають завдання, покликані забезпечити досягнення запланованих показників виробничих підрозділів, зниження трудомісткості виготовлення продукції, норм витрачання матеріальних ресурсів, нарощування виробничих потужностей.
Основні показники річного плану виробництва.
Під час планування виробництва продукції використовують:
натуральні показники
вартісні показники
Вони повинні забезпечити можливість обсягу та контролю виконання плану виробництва продукції, плану по асортименту продукції, її трудомісткості, а також можливостей порівняння обсягів виробництва в різні періоди часу.
1. Натуральні показники є вихідними для визначення потреби підприємства в робочій силі, сировині, паливі, електроенергії, обладнанні, виробничих площах.
В цьому випадку облік ведуть в Штуках, літрах, тоннах та ін.
За допомогою натуральних показників чітко визначається обсяг виробництва та його динаміка, але натуральні показники мають обмежене застосування. Вони широко використовуються лише у виробництвах, що випускають одноманітну продукцію.
При визначенні виробництва продукції в натуральних показниках розрізняють:
1. основну
2. сукупну
3. побічну продукцію
До основної продукції відносять ті види продукції отримання яких є метою даного виробничого процесу.
До супутної продукції відносять продукцію, яку отримують в процесі виробництва одночасно з основною продукцією внаслідок характерного використання сировини та технології переробки.
До побічної продукції відносять продукцію, яку отримують замість основної в результаті порушення технологічного процесу.
Під час планування обсягу виробництва в натуральному виразі розрізняють:
придатну продукцію
відходи
Придатною є продукція, якій притаманні певні фізичні, хімічні, механічні та інші властивості, що відповідають вимогам стандартів та технічним умовам.
Відходи — це частина сирих матеріалів, які залишились не використаними при підготовці матеріалів до виробництва або відходи отримані в процесі виробництва продукції.
Відходи виробництва можуть бути:
зворотними
без зворотними
Іноді в якості обсягу виробництва використовують показник нормогодин, тобто, показник затрат нормованого робочого часу.
До вартісних показників відносять:
товарну
валову
чисту продукцію
Під товарною продукцією розуміють всю готову продукцію основного, допоміжного та обслуговуючого виробництв виробів вироблених в плановому періоді та призначена для реалізації на сторону.
Вона визначається в діючих (договірних) цінах. До складу товарної продукції не входять: номенклатура продукції, брак, роботи по виправленню браку, вартість реалізованих відходів.
Валова продукція — це показник, який характеризує загальний обсяг виробництва продукції підприємством у вартісному виразі за певний період часу.
Вона визначається в діючих та співставних цінах.
В склад валової продукції входять товарна продукція та зміна залишків незавершеного виробництва:
ВП=ТП+(НЗВК.Р.-НЗВП.Р.)
Чиста продукція — це вартісний показник, який характеризує знову створену працею працівників даного підприємства вартість.
Вона відображає затрати лише “живої” праці. Вона більш точно, ніж валова та товарна відображає обсяг виконаних робіт, оскільки, включає прямі матеріальні затрати, а значить позбавлена впливу матеріалоємності продукції.
1.3.План організаційно-технічних заходів на підприємстві.
Одним з основних розділів плану технічного розвитку підприємства є план організаційно-технічних заходів. Це комплексний план заходів по збільшенню випуску продукції, підвищенні праці, зменшенні питомих норм витрат матеріалів, палива, енергії, підвищенні якості і зниженні собівартості продукції, покращенні використання основних і оборотних засобів.
План організаційно-технічних заходів (ОТЗ) розробляється при активній участі робітників та інтенсивно-технічного персоналу і служить засобом виявлення і використання резервів виробництва.
Розробка перспективного плану розвитку підприємства з виділенням основних завдань по рокам дозволяє забезпечити вирішення корінних задач підприємства по збільшенню випуску продукції та освоєнню виробництва більш уніфікованих виробів на основі поглиблення спеціалізації і кооперування виробництва, впровадження механізації та автоматизації виробничих процесів, підвищення кваліфікації робітників.
На сучасному етапі для забезпечення безперервності в плануванні завдань перспективне планування стає основним видом планування. Таким чином ліквідується практика щорічного складання плану кожен раз з початку по всьому колу показників на довготерміновий період.
Базою перспективного планування є глибокий техніко-економічний розрахунок можливостей підприємства, його цехів і виробничих дільниць. При цьому початкове значення має складання перспективного плану важливих організаційно-технічних заходів, на основі яких стає можливим провести наступні розрахунки:
розрахунок зменшення трудомісткості виготовлення основної та нової продукції, освоєння якої намічається в перспективному плані;
розрахунок завантаження наявного обладнання і виробничої площі підприємства з виявленням ступеню використання наявних ОФ і необхідністю їх розширення;
розрахунок зменшення матеріалоємності (по основним матеріалам) виготовлення продукції і встановлення норм їх витрат на новостворену продукцію.
Ці розрахунки доцільно проводити по рокам перспективного плану.
Широке обговорення колективом підприємства важливих організаційно-технічних заходів, а також матеріалів вказаних розрахунків дозволяє розробити основні показники перспективного плану підприємства, якими є наступні:
валова продукція підприємства в незмінних оптових цінах, діючих в плановому році, і товарна продукція в поточних відпускних цінах;
випуск основних видів продукції в натуральному вираженні;
випуск продукції з 1м2 виробничої площі (в грн., штуках, тоннах і ін.);
витрати основних матеріалів на одиницю основних виробів (при широкій номенклатурі — на 1 млн. грн. валової продукції );
виробництво валової продукції на одного робітника в незмінних оптових цінах, діючих в плановому році;
трудомісткість виробів (по основним виробам);
витрати в грошовому виразі на 1 грн. товарної продукції в діючих оптових відпускних цінах підприємства;
розрахунок приросту виробничої потужності і розмір необхідних капіталовкладень, що є заключним розділом перспективного плану підприємства.
План організаційно-технічних заходів є одним з основних розділів плану технічного розвитку підприємства. Це комплексний план заходів по збільшенню продукції і покращенню умов праці; зменшення питомих норм витрати матеріалів, палива, енергії, підвищення якості і зменшення собівартості продукції, покращення використання основних і оборотних засобів.
План організаційно-технічних заходів розробляється за активною участю робітників та ІТП і є засобом вияву і використання резервів виробництва.
План організаційно-технічних заходів розробляється на підприємствах систематично і не може обмежуватись короткостроковою компанією. Підготовка до розробки плану заходів починається з аналізу діяльності цехів, дільниць і служб підприємства.
На підприємствах разом з технічними та організаційними заходами виробничим і допоміжним цехам встановлюються сумарні завдання по економії, яку вони повинні отримати в результаті розробки і впровадження плану організаційно-технічних заходів.
Вся робота по складанню плану організаційно-технічних заходів здійснюється в декілька етапів.
На першому етапі увагу керівництва підприємств і цехів, а також комісії концентрують на визначенні кожній із ланок підприємства конкретних задач і доведення їх до робітників даної ланки.
На другому етапі, коли колективи цехів і дільниць безпосередньо включають в розробку заходів, вирішальна роль належить комплексним бригадам. Останні безпосередньо організовують розроблення організаційно-технічних заходів на дільниці.
На третьому етапі роботи здійснюють збір ідей робітників, перевірка їх доцільності і ефективності, призначення виконавців і строків здійснення заходів. Всі запропоновані ідеї виносять на розгляд комплексних бригад, дільниць і цехових комісій і затверджують керівника дільниці, цеху. Прийняті ідеї оформлюються через бюро робочого винахідництва. Це оформлення необхідне для обліку ідей, визначаються ефективність і встановлення подальшого контролю за їх впровадженням і виплата авторської винагороди.
Прийняті громадськістю і керівництвом цеха заходи включають в план організаційно-технічних заходів. Всі заходи, які не потребують особливої підготовки, як правило, впроваджуються відразу або в найближчий час. При підготовці і впровадженні складних пропозицій може бути встановлено декілька відповідальних осіб і декілька строків по етапах підготовки і впровадження.
Всі організаційно-технічні заходи включені в план зводять в декілька однорідних груп по ознаці Ії економічної ефективності. Заходи, направлені на збільшення обсягу виробництва включаються в одну групу, на підняття ПП — в другу, на покращення якості продукції — в третю і т. д..
Результати розроблення плану організаційно-технічних заходів дають можливість визначити, як забезпечене виконання запланованих техніко-економічних показників організаційно-технічними заходами і вони дозволяють також намітити шляхи подальшого технічного і організаційного вдосконалення виробництва.
Після складання плану організаційно-технічних заходів в цехах і на підприємстві в цілому проводиться робота по впровадженню прийнятих і розробці нових раціоналізаторських заходів, і здійснюється необхідний контроль за впровадженням прийнятих пропозицій як зі сторони адміністрації цехів і підприємства, так і громадськості. Виникаючі в процесі впровадження заходів складнощі при відсутності контролю і своєчасної допомоги виконавцем нерідко приводять до зриву строків впровадження і не виконання плану заходів.
Ступінь покращення якісних і кількісних показників виробництва в результаті впровадження технічних і організаційних заходів складає ефективність заходів.
Форми прояву економічної ефективності організаційно-технічних заходів досить багатоманітні. Вони можуть бути виражені в покращеному використанні виробничої потужності, і в збільшенні випуску продукції і підвищенні її якості, в зменшенні трудоємкості виробництва, в покращенні умов праці. і т. д. Багатоманітність форм вияву ефективності породжує багато їх вимірників. Це потребує відбору найважливіших показників ефективності процесу техніки, здійснюваного шляхом проведення організаційно-технічних заходів.
Практичним виразом збереження робочого часу і зведення до мінімуму витрат виробництва є зменшення трудємкості виготовлення продукції і зниження собівартості продукції. Ці два показники економічної ефективності прогресу техніки, які досягаються за допомогою впровадження організаційно-технічних заходів і відповідно ним вимірники ефективності є найважливішими.
Зменшення трудоємкості продукції звичайно зменшення трудоємкості виробництва продукції розраховується лише по нормативах робочого часу. Однак це не дає певної уяви про зниження всіх витрат живої праці на виготовлення продукції, так як витрати нормативного часу не відображають:
всіх витрат робочого часу основних робітників;
витрат праці допоміжних робітників.
Необхідно також уточнити базу при розрахунку зменшення трудоємкості виробу, тобто ту фактичну трудоємкість виробу, з якою порівнюється трудоємкість після проведення організаційно-технічних заходів. В якості бази можуть бути прийняті:
фактична трудоємкість на підприємстві, де здійснюються організаційно-технічні заходи;
трудоємкість виготовлення даного виробу на передовому вітчизняному підприємстві;
трудоємкість виготовлення даного виробу на передових закордонних підприємствах.
Зниження собівартості продукції. Розрахунок цього показника здійснюється шляхом калькуляції собівартості виробу і може бути виконаний в 2 варіантах:
за всіма статтями витрат на виготовлення виробу;
за тими статтями витрат, сума яких змінюється в наслідок проведених заходів.
Окупність витрат на проведення заходів.
Під окупністю витрат розуміють строк, протягом якого витрати, пов’язані з проведенням заходів, компенсуються економією, яка отримана в результаті проведення цих заходів, від зниження собівартості виробництва продукції.
При розрахунку окупності витрат, пов’язаних з проведенням заходів, в їх суму включаються тільки одночасні витрати, безвідносно до джерел їх фінансування. Поточні експлуатаційні витрати в розрахунок не приймаються, так як вони враховуються при визначенні розміру економії.
Вихідні дані:
1. Кількість верстатів згідно паспорта підприємства, шт.
Шифр обладнання
Кількість штук
110
25
111
9
120
19
125
6
128
27
47
11
51
5
54
9
62
19
163
8
168
11
174
11
180
17
77
10
79
5
84
15
95
9
2. Простоювання обладнання в ремонті, процентів від номінального фонду часу: 3,0 %.
3. Виробництво продукції за проектом плану, шт.
Виріб №1 - 7040
Виріб №2 - 19841
Виріб №3 - 3631
Виріб №4 - 862
4. Фактично підписані угоди на поставку продукції підприємства, шт.
Виріб №1 - 7770
Виріб №2 - 22870
Виріб №3 - 3820
Виріб №4 - 946
5. Залишки незавершеного виробництва відповідно на початок та на кінець року, шт.
Вироби
Початок року
Кінець року
№1
№2
№3
№4
1165
4345
725
141
1775
4825
1225
100
6. Ріст продуктивності праці, % : 108,6 %
7. Чисельність працівників згідно проекту плану, чол.: 749.
8. Фонд розвитку виробництва, науки і техніки, тис. грн.: 420,0.
9. Середньорічна зарплата 1-го робітника, грн.: 1930.
Висновки
Курсова робота на тему “Організація виконання плану виробництва продукції на підприємстві” виконана з метою організувати ефективне виробництво чотирьох видів виробів з найменшими витратами матеріальних і трудових ресурсів.
В розділі 2 курсової роботи ми визначили виробничу потужність різних видів обладнання і вибрали провідне обладнання по кожній групі виробів. Провідним обладнанням для обробки виробу №1 є свердлильний верстат. Провідним обладнанням для обробки виробу №2 є напівавтоматична зварювальна лінія. Провідним обладнанням для обробки виробу №3 є установка для нанесення фарби. Провідним обладнанням для обробки виробу №4 є горизонтально-фрезерний верстат. Також ми визначили і затвердили додатковий випуск продукції по виробу 1 – 1340 шт., по виробу 2 – 3509 шт., по виробу 3 – 689 шт., по виробу 4 – 39 шт. Також ми затвердили плановий обсяг валової продукції в співставних – 4786,86 тис.грн. , та поточних цінах – 5631,6 тис.грн. в загальному по всіх видах виробів. Але для додаткового випуску продукції необхідна додаткова кількість працівників, що складала 22 чол., а також додаткова потреба в матеріалах, що необхідні для випуску продукції. Потреба в алюмінієвому прокаті становить 66868,8 кг., труб - 32940 кг., лаку і фарб – 24936 кг. і пиловника – 75340,6 м3. Загальна вартість додаткової потреби у вартісному виразі склала 9799850,04 грн.
На підприємстві був розроблений план організаційно-технічних заходів для забезпечення планового росту продуктивності праці та для забезпечення додаткового випуску продукції.
Впровадження в дію плану ОТЗ приведе до таких наслідків: Цей план дозволить умовно вивільнити 63 чол., що призведе до економії ЗП з відра хуваннями на соціальні заходи в розмірі 167186,25 грн. В результаті ОТЗ плановий ріст продуктивності праці складатиме 135,23 %, тобто продуктив ність праці зросте на 35,23%, при цьому також зросте виробіток одного робітника і складе 24417 тис.грн. на чол. Економія матеріальних ресурсів за рахунок ОТЗ становитиме 1556,9 тис.грн. Також спостерігається зниження витрат на 1 грн. товарної продукції в порівнянні з проектом плану на 4%. При цьому прибуток підприємства складе 4251,326 тис.грн., а рівень рентабельності - 33%.
Зміст
Вступ.......................................................................................................................
Глава 1. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства.......
1.1.Виробнича потужність підприємства. ................................................
1.2.Розробка річного плану виробництва на підприємстві. ...................
1.3.План організаційно-технічних заходів на підприємстві....................
Глава 2. Оцінка використання виробничої потужності та організація
додаткового випуску продукції. ........................................................................
Глава 3. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві
та його вплив на показники виробничої діяльності підприємства. .................
Висновки. ...............................................................................................................
Література. .............................................................................................................
Література
Плоткін, Янушкевич. Організація і планування виробництва та машинобудування виробництва, Л – 1998 рік.
Каменицер. Економика, оргнизация и планирование производства, М – 1961 рік.
Конспект лекцій з дисципліни “Організація виробництва”
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора