Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів та вплив його на результати господарської діяльності підприємства. Курсова робота з Економіка підприємства. Робота № 485382

Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів та вплив його на результати господарської діяльності підприємства

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2011

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Економіка підприємства

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економіки підприємства Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів та вплив його на результати господарської діяльності підприємства Навчально-дослідна робота (курсова робота) студента з «Економіки підприємства» за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємство» НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ Кафедра економіки підприємства Дисципліна «Економіка підприємства» Спеціальність «Економіка підприємства» Курс ІІ Група II Семестр ІV ЗАВДАННЯ на курсову роботу студента ______________________________________________________________ Варіант курсової роботи за вибором _________ Тема проекту /роботи/ Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів та вплив його на результати господарської діяльності підприємства 2. Строк здачі студентом закінченого проекту /роботи/ __________________ _________________________________________________________________ 3. Вихідні дані до проекту /роботи/ ___________________________________ 4. Зміст курсової роботи /перелік питань, які підлягають розробці/ 1) Теоретичні основи формування робочого часу основних виробничих фондів та його вплив на господарську діяльність 2) Оцінка рівня використання основних виробничих фондів підприємства 3) Обґрунтування заходів з підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства 5. Додаткові відомості 6. Дата видачі завдання ______________________________________________ Оцінювання курсової роботи Показники Кількість балів у термін Здача курсової 10 - Зміст 15-50 Захист 0-40 Студент __________ Керівник __________ «_______» ____________________2011 р. Вихідні дані для курсової роботи № п/п Показники Одиниці виміру Варіант -15 1 2 3 3а 4 5 5а 5б 5в 6 6а 7 7а 7б 7в 8 8а 8б 9 10 11 12 13 13а 14 14а 15 16 Проектна потужність підприємства Обсяг реалізації продукції Первісна вартість ОВФ З них активна частина Залишкова вартість ОВФ Використання ОВФ: в першу зміну в другу зміну в третю зміну Чисельність працівників З них робітників Працювало працівників: в першу зміну в другу зміну в третю зміну Корисний фонд робочого часу використання ОВФ: за планом фактично Тривалість зміни Внутрішньозмінні втрати робочого часу Річний знос ОВФ Вибуло ОВФ Поступило ОВФ із них нових Собівартість продукції в т.ч. матеріальні витрати Витрати на утримання і експлуатацію ОВФ Збільшення обсягу виробництва продукції у плановому році млн. грн. млн. грн. млн. грн. млн. грн. млн. грн. млн. грн. млн. грн. млн. грн. чол. чол. чол. чол. чол. дні дні год. год. % млн. грн. млн. грн. млн. грн. млн. грн. млн. грн. % від Соб-ті відсотків 12,00 8,10 5,10 2,90 3,40 4,60 3,00 1,80 400 330 200 120 80 217 160 8 1,5 8,9 0,36 0,37 0,37 6,40 4,50 16,3 15,0 Зміст Вступ………………………………………………..………………………………….. 6 Теоретичні основи формування робочого часу основних виробничих фондів та його вплив на господарську діяльність…………………………….……..………..... 9 Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення………………………………………………..………………….……......…..9 Робочий час використання основних виробничих фондів як економічна категорія……………………………………………………….…...……………..….. 11 Механізм впливу робочого часу використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва….................................................................................. 13 Фактори впливу на рівень використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства……………………….………………………….. 16 Оцінка рівня використання основних виробничих фондів підприємства…….19 Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства………………………………………………….…….…………………19 Показники, що характеризують рух та оборотність основних виробничих фондів підприємства…………………………....………….……………..…………..20 Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами……………………………………………….……………….23 Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами…………………………………………..……………………24 Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі…………………………………………..……………………….25 Узагальнюючі показники…………………………..………………………….27 Обґрунтування заходів з підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства……………………………………………………29 Підвищення ефективності використання річного робочого часу…………..29 Підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу……….32 Підвищення ефективності збільшення змінності використання ОВФ……………………………………………………………………………………35 Підвищення ефективності використання календарного часу……………….40 Аналіз одержаних результатів…………………………………….…….........44 Вплив підвищення ефективності використання основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства………………………………….47 Висновки…………………………………………………………………..………….50 Список використаної літератури…………………………………………………....52 Вступ Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих ОВФ підприємства. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а, з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. Актуальність теми полягає в тому, що головною ознакою підвищення рівня ефективного використання ОВФ того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого – від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Мета роботи - розглянути основи формування робочого часу основних виробничих фондів та його вплив на господарську діяльність, оцінити рівень використання основних виробничих фондів підприємства та обгрунтування заходів з підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства. Відпрацьований працівниками час є основним та універсальним вимірником праці. Рівень обліку та аналіз використання робочого часу впливає на ефективність виробництва, стан трудової дисципліни та є одним з основних державних регуляторів. Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання ОВФ підприємства можна умовно побілити на дві групи: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2) підвищення інтенсивного навантаження. Однак треба наголосити на двох важливих обставинах. По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту. Питання робочого часу основних виробничих фондів та його вплив на господарську діяльність було розглянуто такими авторами: К.Х. Абдурахманов, Ю.Г. Одегов, Н.К. Акиншина, О.А. Башкатов, Н. Вишневская, В.К. Гупалов, Л.А. Лутай, В. Рутицкая, але причини втрат робочого часу та їх складові, вплив на ефективність роботи персоналу в літературі висвітлено недостатньо, не розглядаються питання повноти та достовірності обліку робочого часу (відпрацьованого та втрат). Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрішньозмінні простої становлять 10-15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи інших професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомнотранспортними засобами тощо. Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективного використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15 і більше відсотків. За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання ОВФ, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку. Розділ 1. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів – важливий резерв підвищення ефективності виробництва на підприємстві (теоретична частина) Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останніза своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні. Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі.По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість [21, c. 56] Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів. Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий часу своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання. Економічна сутність і матеріально-речовий зміст основних та оборотних фондів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійсненні відтворювальних процесів, функціонуванні та розвитку будь-якого виробництва. Уся сукупність наявних виробничих фондів становить найбільшу за питомою вагою частину (близько 60 відсотків) національного багатства країни. Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Зростання й удосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною основних фондів, становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства. Елементи оборотних фондів формують речовинну субстанцію продукції, що виготовляється (сировина, конструкційні матеріали), створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія), збереження і транспортування сировини та готових виробів (різні допоміжні матеріали — мастила, фарби тощо; тара). Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки самі є предметом праці [20, c. 105]. Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці. Основні фонди визначають ступінь механізації виробництва, а також забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуску продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо. В інтересах суспільства і окремих підприємств є досягнення такої видової (технологічної) структури основних фондів, яка дозволяє здійснювати ефективну організацію процесів виготовлення продукції (наданя послуг) високої якості та конкурентноспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. [12, c. 45] Робочий час використання основних виробничих фондів як економічна категорія Робочий час — це та частина фонду часу працівників, яка використовується чи має використовуватися на виробництво матеріальних та духовних благ [12, c. 54]. Позаробочий час можна умовно розділити на: пов’язаний з працею на виробництві, в установі (пересування до місця праці і назад, обідня перерва тощо), з купівлею товарів, наглядом за дітьми і т.д.; вільний час (відпочинок, підвищення культурного рівня, самоосвіта, виховання дітей та ін.) [6,с.377]. Величина робочого та вільного часу, а також характер його використання зумовлені ступенем розвитку суспільного виробництва, та перш за все рівнем продуктивності праці. Необхідно зазначити, що робочий та вільний час — дві взаємопов’язані категорії економічного розвитку суспільства [1,с.186]. Підприємства працюють не цілий рік і не повністю 24 години на добу. Адже обладнання може виходити із ладу. Тому потрібно враховувати тривалість простоїв та перерв [7, c. 61]. Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознакамиузагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:• коефіцієнт змінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;• напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);• коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування [13, c. 223]. З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування [19, c. 127]. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6) [11, c. 321]. Механізм впливу робочого часу використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва Ефективність виробництва на підприємстві взначній мірі визначається рівнем повного і раціонального використання осноаних виробничих фондів, який визначається системою показників екстенсивного та інтенсивного використання [7, 42]. Проте підприємства працюють не цілий рік і не повністю 24 години на добу. Тому насамперед треба визначити плановий фонд роботи. При визначенні планового фонду робочого часу обладнання також враховується час перерв при даному рівні техніки, правильній його експлуатації, час на проведення планового попереджувального ремонту тощо. Якщо від календарного часу відняти всі заплановані перерви увикористанні обладнання (вихідні і святкові дні, дні ремонту тощо), то отримаємо плановий фонд часу обладнання. Проте фактично обладнання не завжди працює весь час. Бувають непланові зупинки (простої) обладнання, які можуть бути викликані різними причинами. При вилученні із планового фонду робочого часу позапланових простоїв отримуємо час фактичної роботи обладнання. Але і в фактично відпрацьований час основні фонди використовуються непродуктивно, тобто на протязі зміни бувають простої обладнання із-за різних причин: організаційних, відсутність матеріалів й сировини, виправлення браку тощо. Якщо із часу фактичної роботи обладнання виключити час непродуктивної роботи, то отримаємо час продуктивної роботи основних фондів [7,с.62]. Основними показниками, що характеризують використання основних виробничих фондів в часі є: 1) Коефіцієнт використання календарного часу (Ккч), як економічна категорія, характеризує тривалість використання ОВФ на протязі року. І 2) Коефіцієнт використання робочого часу (Крч), як економічна категорія, характеризує ступінь використання робочого часу на протязі року і визначається за формулою: Крч = Чфрд / Чрдпл , де Чфрд – число фактично відпрацьованих робочих днів, Чрдпл – число робочих днів запланованих у році. 3) Коефіцієнт змінності характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. Визначається як відношення балансової вартості основних виробничих фондів, що використовувались у різні зміни доби, до балансової вартості основних виробничих фондів підприємства 4) Коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу характеризує ступінь використання робочого часу протягом зміни. Визначається як відношення числа годин, відпрацьованих в зміну до числа годин зміни 5) Інтегральний коефіцієнт використання часу характеризує ступінь використання основних виробничих фондів за часом. Визначається як добуток відповідних коефіцієнтів, що характеризують окремі сторони використання основних фондів за часом Підвищення ефективності використання внутрізмінного часу. В процесі виробництва продукції на підприємстві можливі втрати робочого часу на протязі зміни використання ОВФ. Основними причинами втрат цього часу є простій обладнання через його технічний стан, що можна характеризувати коефіцієнтом технічної готовності, та інші організаційно-господарські причини. Внутрізмінні втрати робочого часу анізаційно-господарські причини. Внутрізмінні втрати робочого часу використання ОВФ призводять до зменшення обсягу виробництва продукції – пропорційно втратам внутрізмінного часу [10, c. 115]. Кількість понаднормової роботи - це один з індикаторів майбутньої тенденції ВВП. В період економічної стабільності замість найма нових робітників компанії можуть просити своїх робітників робити понаднормово [9, c. 82]. Якщо цей показник стабільно зростає протягом хоча б трьох місяців, то компанія опиняється в ситуації тиску і необхідності розширення штатів. Понаднормові години - це недешеве задоволення для компанії, тому що при такому режимі робітники утомлюються і якість їхньої праці знижується. Цей показник в США коливається від 4 до 5 годин на тиждень [2, с. 27]. Тривалість використання ОВФ підприємства на протязі року характеризується коефіцієнтом використання календарного часу. За умови, коли підприємство не в змозі забезпечити необхідний обсяг продукції за рахунок поліпшення використання фонду робочого часу, внутрізмінного часу та змінності використання ОВФ, передбачаються заходи по підвищенню коефіцієнта використання календарного робочого часу, тобто по збільшенню фонду робочого часу [4,с.72]. З вище сказаного зрозуміло, що робочий час має значний вплив на ефективність виробництва і від того, як ми використаємо основні виробничі фонди протягом доби, року залежить обсяг випуску продукції та ефективність виробництва вцілому. 1.4. Фактори впливу на рівень використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства Рівень використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства залежить від певних факторів. А саме від ефективності його використання [14, c. 136]. Важливими факторами впливу на рівень використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства є: Підвищення ефективності використання річного робочого часу. Підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу Підвищення ефективності збільшення змінності використання ОВФ. Підвищення ефективності використання календарного часу. Підвищення ефективності використання річного робочого часу, залежить від їх технічного стану протягом року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо. Щоб підвищити його рівень і, відповідно, забезпечити підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами за умови, що буде забезпечуватися збут продукції підприємства. Ці заходи дозволяють збільшити тривалість використання основних виробничих фондів в межах 5-30 відсотків, що вплине на рівень ефективності виробництва [20, c. 13]. В процесі виробництва продукції на підприємстві можливі втрати робочого часу протягом зміни використання ОВФ. Основними причинами втрат цього часу є простій обладнання через його технічний стан, що можна характеризувати коефіцієнтом технічної готовності, та через інші організаційно-господарські причини. Внутрішньозмінні втрати робочого часу використання ОВФ призводять до зменшення обсягу виробництва продукції – пропорційно втратам внутрішньозмінного часу [17, c. 61]. Щоб зменшити внутрішньозмінні втрати робочого часу використання ОВФ на підприємстві, а відповідно, підвищити коефіцієнт використання внутрішньозмінного робочого часу, необхідно здійснювати додаткове їх технічне обслуговування, поточний ремонт обладнання та інші організаційно-господарські заходи. Проведення комплексу заходів щодо підвищення коефіцієнта використання внутрішньозмінного часу дозволяє зменшити втрати внутрішньозмінного робочого часу в межах 5-20 відсотків. Проте проведення комплексу заходів щодо підвищення ефективності використання внутрішньозмінного робочого часу потребує додаткових витрат підприємства [20, c. 15]. Змінність використання ОВФ характеризується коефіцієнтом змінності. Підвищення коефіцієнта змінності використання ОВФ забезпечує збільшення тривалості роботи цих фондів, особливо їх активної частини, що впливає на збільшення обсягу виробництва продукції підприємством. Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ можливо на основі впровадження комплексу технічних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на підвищення рівня технічного стану ОВФ, забезпечення процесу виробництва матеріально-технічними та трудовими ресурсами, поліпшення організації виробництва і праці тощо. Як свідчить виробничий досвід, запроектовані заходи дозволяють збільшити змінність використання ОВФ на 5-30 відсотків [20, c. 18]. Тривалість використання ОВФ підприємства протягом року характеризується коефіцієнтом використання календарного часу. У додатку 1 наводяться вихідні дані, що визначають тривалість використання ОВФ підприємства протягом року виходячи із конкретних виробничих умов. За умови, коли підприємство не в змозі забезпечити необхідний обсяг виробництва продукції за рахунок поліпшення використання фонду робочого часу, внутрішньозмінного часу та змінності використання ОВФ, передбачаються заходи щодо підвищення коефіцієнта використання календарного часу, тобто збільшення фонду робочого часу [15, c. 221]. Підвищення коефіцієнта використання календарного часу ОВФ на підприємстві може досягатися за рахунок скорочення тривалості технічного обслуговування та ремонтів; здійснення частини технічного обслуговування та ремонтів у вихідні дні; впровадження системи планово-попереджувального ремонту ОВФ тощо. За даними виробничої практики, застосування вищенаведених заходів дозволяє збільшити фонд робочого часу на 5-12 відсотків. Проте впровадження заходів щодо підвищення коефіцієнта використання календарного часу потребує додаткових витрат підприємства. Розділ 2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства (розрахункова частина) 2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства: 1. Наявність основних виробничих фондів (на початок року, кінець року, за рік); на початок року: Бв.п. = 5100 тис. грн. на кінець року: Бв.к.= 5100 – 360 + 370 = 5110 тис. грн. за рік: (2.1.) Таким чином середньорічна балансова вартість складає 5105 тис.грн. 2. Технологічна структура основних виробничих фондів на підприємстві. Активна частина ОВФ складає Бва = 2900 тис. грн. =57%. Пасивна Бвп=5100-2900=2200 тис. грн.=43%. Внаслідок того, що питома вага активної частини ОВФ перевищує пасивну, то технологічна структура ОФ на підприємстві є прогресивною і ефективною 3. Коефіцієнтт зносу основних фондів характеризує ступінь зносу основних фондів і визначається як відношення величини зносу до балансової вартості цих фондів на початок періоду. (2.2.) де КЗН – коефіцієнт зносу основних фондів – сума зносу основних фондів (5100 - 3400= 1700 тис. грн.) По даному показнику видно, що 30% вартості ОФ перенесено на новостворену продукцію або ОВФ зносилися на 30%. 4. Коефіцієнт придатності основних фондів показує, яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості, визначається як відношення величини залишкової вартості до первісної (балансової) вартості основих фондів. (2.3.) де Кпр – коефіцієнт придатності ОФ Бвз – залишкова (балансова) вартість ОФ. = 3400 Даний показник свідчить, що доля залишкової вартості від первісної складає 67%, тобто необхідно ще перенести на вартість продукції 67% вартості ОВФ. 2.2 Показники, що характеризують рух та оборотність основних виробничих фондів підприємства: Коефіцієнт вибуття основних фондів показує, яка частка цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду вибула за певний період (рік) із-за зносу або інших причин. Вибуття основних фондів – це припинення функціонування івиключення основних фондів із діючого складу на підприємстві. Коефіцієнт вибуття основних фондів визначається як відношення основних фондів, що вибули за певний період до балансової вартості основних фондів на початок року (періоду) (2.4.) Коефіцієнт вибуття основних фондів показує, що 0,07 тис. грн. цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду вибула за певний період (рік) із-за зносу або інших причин Коефіцієнт надходження показує частку основних фондів, що надійшли на підприємство (2.5.) Отже, 0,072 основних фондів надійшло на підприємство. Коефіцієнт оновлення основних фондів характеризує частку нових, введених в експлуатацію у звітному періоді основних фондів. Введенняв дію основних фондів – це здавання в експлуатацію збудованих нових підприємств, будівель, споруд або придбання нових машин та обладнання. Коефіцієнт оновлення основних фондів визначається як відношення величини основних фондів, введених в експлуатацію у звітному періоді до балансової вартості основних фондів на кінець року (періоду) (2.6.) де Кон – коефіцієнт оновлення основних фондів; Бвон – величина основних фондів, що введені в експлуатацію за звітний період; Бвк – балансова вартість основних фондів на кінець періоду. Бвон = 370 тис. грн. Наявність основних виробничих фондів на кінець року тис. грн. тис. грн. (7,2%) Даний показник показує, що серед ОВФ введених в експлуатацію у звітному році доля нових складає 7,2% . 4. Період оновлення показує скілька часу потрібно для того, щоб оновити основні фонди. Період оновлення визначається як відношення балансової вартості основних фондів на кінець року до балансової вартості нових фондів (2.7.) де Тон – період оновлення; Бвн – балансова вартість нових фондів. Через 14 років підприємство оновить основні фонди. Коефіцієнт інтенсивності оновлення основних фондів характеризує внутрішні зв’язки процесів обновлення і вибуття цих фондів. Він визначається як відношення коефіцієнта оновленя до коефіцієнта вибуття основних фондів (2.8.) Даний показник показує, що внутрішні зв’язки процесів обновлення і вибуття цих фондів складають 7,2% 6. Тривалість обороту характеризує час обороту ОВФ, тобто тривалість процесу кругообороту вартості ОВФ від моменту вступу їх у виробничу сферу до моменту їх повного зношування і заміни новими елементами (2.9.) де АР – річні амортизаційні відрахування; Бв = 5100тис. грн. а = 100/14 = 7,1% АР = Бв * а/100% (2.10.) АР = 5100*7,1/100 = 362,1 тис. грн. Час обороту ОВФ, тобто тривалість процесу кругообороту вартості ОВФ від моменту вступу їх у виробничу сферу до моменту їх повного зношування і заміни новими елементами становить 14 років. 7. Коефіцієнт оборотності характеризує ступінь відшкодування вартості основних фондів, яка спожита у процесі виробництва в певному господарському періоді. (2.11.) Ступінь відшкодування вартості ОВФ, яка спожита у процесі виробництва протягом року становить 7 %. 2.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами: 1. Фондозабезпеченість виробництва характеризує забезпеченість або потребу підприємства в основних виробничих фондах для визначення одиниці робіт або виготовлення одиниці продукції; визначається як відношення балансової вартості основних виробничих фондів до обсягів виготовленої продукції (виконаних робіт) (2.12.) де Фз – фондозабезпеченість; Бв – балансова вартість ОВФ = 5100 тис. грн. О – обсяг реалізації продукції. = 8100 тис. грн. Для виготовлення одиниці продукції підприємство забезпечено фондами на 0,6 грн. 2. Механозабезпеченість виробництва характеризує забезпеченість або потребу підприємства у засобах механізації для виконання одиниці робіт, визначається як відношення балансової вартості активної частини (засобів механізації) основних виробничих фондів до обсягів виготовленої продукції (виконаних робіт) (2.13.) Для виготовлення одиниці продукції підприємство забезпечено засобами механізації на 0,36 грн. 2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами: Фондоозброєність праці робітників характеризує співвідношення між величиною основних виробничих фондів та чисельністю робітників на підприємстві. По мірі розвитку матеріально-технічної бази підприємств фондоозброєність праці робітників зростає. Праця стає все більше механізованою, поліпшуються умови праці, що призводить до росту її продуктивності; (2.14.) де Бв.с. – середньорічна вартість основних фондів; = 5105 тис. грн. Т – середньоспискова чисельність всього персоналу= 330 чол. 2. Механоозброєність праці робітників характеризує співвідношення між величиною величиною засобів механізації та чисельністю робітників на підприємстві. На основі цього показника можна зробити відповідні висновки щодо використання основних виробничих за часом. На величину всіх наведених коефіцієнтів екстенсивного використання основних виробничих фондів, з окрема обладнання, негативно впливають різні простої, які можна поділити на залежні від працівників, що обслуговують дане устаткування (незадовільне технічне обслуговування робочих місць, перебої у забезпеченні матеріалами, електроенергією, незабезпеченість нормальних умов праці, порушення технологічної та трудової дисципліни), і не залежні від їх роботи. Визначається віртістю машин і механізмів, що приходиться на одного робітника, зайнятого у найбільшій зміні (2.15.) Бва – балансова вартість активної частини ОВФ. = 2900 тис. грн. Вартість машин і механізмів, що приходиться на одного робітника становить 8,79 тис. грн. 2.5. Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі: 1. Коефіцієнт використання календарного часу характеризує питому вагу числа робочих днів в році. (2.16.) де Чрд – число робочих днів в році = 160 днів Чкд – число календарних днів в році = 365 днів ОВФ протягом року використовувались 59 % календарного часу при ефективності використання Ккч=0,65-0,70. Таким чином використання календарного часу є неефективним. 2. Коефіцієнт використання робочого часу характеризує ступінь використання робочого часу в році. Визначається як відношення числа фактично відпрацьованих людино-днів до числа робочих днів в році (2.17.) де Крч - коефіцієнт використання робочого часу; Чфд – число фактично відпрацьованих людино-днів в році = 160 людино-днів. Чрд - число робочих днів в році за планом = 217 людино-днів. Робочий час протягом року використаний на 74%. Ефективність використання ОВФ підприємства забезпечується при Крч = 0,75-0,80. Тобто час використовувався неефективно. 3. Коефіцієнт змінності характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. Визначається як відношення балансової вартості основних виробничих фондів, що використовувались у різні зміни доби, до балансової вартості основних виробничих фондів підприємства (2.18.) Коефіцієнт змінності показує використання 1,84 змін роботи основних виробничих фондів в добу. Коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу характеризує ступінь використання робочого часу протягом зміни. Визначається як відношення числа годин, відпрацьованих в зміну до числа годин зміни (2.19.) (2.20.) Робочий час протягом зміни використаний на 150%. Ефективність використання ОВФ підприємства забезпечується при Квз = 0,80-0,85. Тобто час використовувався ефективно. Інтегральний коефіцієнт використання часу характеризує ступінь використання основних виробничих фондів за часом. Визначається як добуток відповідних коефіцієнтів, що характеризують окремі сторони використання основних фондів за часом (2.21.) Інтегральний коефіцієнт використання часу показує, що за часом основні виробничі фонди використовуються на 90% 2.6. Узагальнюючі показники: 1. Фондовіддача – це узагальнений показник ефективності використання основних виробничих фондів. Він досить простий, наочний і характеризує не лише рівень використання засобів праці, він відбиває і якісні зміни в динаміці основних фондів. Показник фондовіддачі базується на основі співвідношення між ефектом і затратами, які пов’язані з його одержанням. У галузі виробництва скляної тари показник фондовіддачі (Фв) вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції (О) до середньорічної вартості основних виробничих фондів (): (2.22.) О = 8100 тис. грн. = 5105 тис. грн. Даний показник показує що на 1 грн. основних виробничих фондів припадає 1,59 грн виготовленої продукції. 2. Фондовіддача – по активній частині основних виробничих фондів; (2.23.) Даний показник показує що на 1 грн. активної частини основних виробничих фондів припадає 0,57 грн виготовленої продукції. 3. Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів визначається відношенням валової продукцї до річної суми амортизаційних відрахувань, тобто він характеризує ефективність використання основних фондів з врахуванням їх оборотності (2.24.) Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів становить 22,37 тис тис.грн. 4. Коефіцієнт фондозйому (2.25.) Отже, розрахований показник характеризує обсяг продукції яку отримують на одиницю витрат з експлуатації основних виробничих фондів. Коефіцієнт фондозйому становить 7,76 Розділ 3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства в часі Підвищення ефективності використання річного робочого часу Величина робочого часу використання ОВФ підприємства залежить від їх технічного стану на протязі року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо. Ефективність використання ОВФ робочого часу характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і, відповідно, зробити можливим підвищення ефективності використання ОВФ, необхідно в першу чергу здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт, тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами за умови, що буде у відповідній кількості реалізовуватись продукція нашого підприємства. Такі заходи дозволять збільшити терміни роботи та використання ОВФів (в межах 5%-30%), а це, відповідно, обов”язково вплине на рівень ефективності виробництва. Для підвищення ефективності використання річного робочого часу на підприємствах пропонується проведення наступних заходів: покращення сервісно-технічного обслуговування основних фондів, що передбачає покращення роботи сервісно-технічних і ремонтних бригад підприємства; забеспеченість ремонтних бригад необхідною кількістю запасних частин і ремонтним інструментом та відповідним обладнанням. Потрібно розширювати зв’язки з підприємствами-постачальниками основних фондів з метою своєчасного поновлення ремонтного фонду. Це, в свою чергу, передбачає покращення роботи постачальницько-збутового відділу підприємства, що знайде своє відображення у матеріальному стимулюванні працівників за покращення використання ОВФів в часі. Зросте і зацікавленість робітників у цьому, а отже і збільшиться час використання ОВФів. На основі запроектованих заходів, припустимо, загальна величина робочого часу зросла на 5%. 1. Визначаємо загальну величину збільшення робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році (3.1) де (Рч – приріст робочого часу використання ОВФ, днів; Рчб – фактичний робочий час використання ОВФ у базовому році, днів; Дрч – величина збільшення річного робочого часу використання ОВФ у плановому році, відсотків від величини базового року. днів. 2. Визначається коефіцієнт використання робочого часу у плановому році: (3.2) де Рчпл – плановий (можливий) робочий час використання ОВФ. 3. Визначається збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу: (3.3) де (Змпл – приріст числа змін використання ОВФ, змін; Кзмб – коефіцієнт змінності використання ОВФ у базовому році. змін 4. Визначається загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання: (3.4) де Змпл – величина змін використання ОВФ у плановому році. змін 5. Визначається приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ: (3.5) де (Орчпл –приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ; Об – обсяг виробництва продукції у базовому році; Змб – число змін використання ОВФ у базовому році. тис. грн. 6. Визначаються додаткові витрати підприємства, пов’язані із збільшенням величини річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тис. грн. активної частини ОВФ - 0,1 грн. у додаткову зміну: (3.6) де (Дрч – додаткові витрати, пов’язані із збільшенням річного робочого часу використання ОВФ; Бва – балансова (первісна) вартість активної частини ОВФ; (Сзм – додаткові витрати, в грн. на 1 тис. грн. балансової вартості активної частини ОВФ у додаткову зміну. тис. грн. 7. Визначається зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції. Доля цих витрат визначається за формулою: (3.7) де Да/ві – доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції і-го року; Бві – балансова вартість ОВФ в і-му році; а – норма річних амортизаційних відрахувань; Оі – обсяг виробництва продукції в і-му році. Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить: а) у базовому році грн./грн. б) у плановому році грн./грн. 8. Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити: (3.8) де (А/впл – економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції; Опл – річний обсяг виробництва продукції у плановому році. тис. грн. 9. Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме: (3.9) де (Срч – зниження собівартості продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ. тис. грн. 3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу. В процесі виробництва на підприємстві можливі втрати робочого часу на протязі зміни використання основних виробничих фондів. Причини простоїв на різних організаціях ідентичні: несвоєчасне і некомплектне матеріально-технічне забезпечення виробництва (будівництва), недоліки в технічному обслуговуванні машин та обладнання, дефекти в організації та управлінні виробництва і, нарешті, відсутність відповідної економічної зацікавленості робочих та інженерно-технічного персоналу. Зменшення внутрізмінних витрат робочого часу буде досягатися за рахунок комплексу технічних та організаційно-виробничих заходів: - поліпшення умов організації роботи; - забезпечення додаткової експлуатації, технічного обслуговування, аварійного ремонту устаткування; - підвищення рівня матеріально-технічного забезпеченнявиробництва (об'єктів будівництва); - економічні стимули (доплати й ін.). Зменшення внутрізмінних витрат призведе до скорочення вартості основних фондів, зниження умовно-постійної частини накладних витрат, економії амортизаційних відрахувань, тощо. - це забезпечить підвищення ефективності використання внутрізмінного часу. На основі запроектованих заходів величина зменшення внутрізмінних втрат робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства становить 15 %. 1. Визначається загальна величина зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ підприємства у плановому році: (3.10) де (Взрчпл – загальна величина зменшення втрат внутрішньозмінного часу в плановому році; Ввзчб – втрати внутрішньозмінного часу використання ОВФ у базовому році, год.; (Взчпл – величина зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ у плановому році, відсотків; Кзм – коефіцієнт змінності. години По відношенню до робочого часу в годинах зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу у відсотках становитиме: % 2. Визначається збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного часу використання ОВФ підприємства. Це збільшення відбувається, як свідчить виробничий досвід, прямо пропорційно зменшенню втрат внутрішньозмінного часу: (3.11) де (Овзч – збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ; Об – обсяг виробництва продукції у базовому році; (Взрчпл - величина зменшення втрат внутрішньозмінного часу в плановому році, відсотків. тис. грн. 3. Визначаються додаткові витрати підприємства, пов’язані із зменшенням втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ. Розрахунок ведеться виходячи із нормативу витрат на 1 тис. грн. активної частини ОВФ на кожен відсоток зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу – 0,4 гривні: (3.12) де (Двзрч – додаткові витрати підприємства, пов’язані із зниженням втрат внутрішньозмінного робочого часу; (Свзрч – додаткові витрати з розрахунку на 1 тис. грн. активної частини ОВФ на 1 відсоток зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу. тис. грн. 4. Визначається зниження витрат виробництва продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції. Доля цих витрат визначається за формулою: (3.13) де Да/ві – доля амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці обсягу продукції і-го року; Бві – балансова вартість ОВФ підприємства в і-му році; а – норма річних амортизаційних відрахувань; Оі – обсяг виробництва продукції в і-му році. Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становитиме: а) у базовому році грн./грн. б) у плановому році грн./грн. 5. Економія амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становитиме: (3.14) тис. грн. 6. Зниження собівартості продукції підприємства за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного часу буде становити: (3.15) де (Свзрч – величина зниження собівартості продукції за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ. тис. грн. 7. Визначається коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу у плановому році: (3.16) де Тзм- тривалість зміни; (Вз – втрати внутрішньозмінного часу. 3.1.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання ОВФ. Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів можливо на основі впровадження комплексу технічних та організаційно-виробничих заходів. Організаційні фактори: - зміна штатів із включенням посад змінних майстрів, обслуговуючого персоналу і робітників по розрахунках на відповідну змінність; поліпшення умов організації роботи; забезпечення експлуатації, технічного обслуговування, аварійного ремонту устаткування в другу і третю зміни; підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення об'єктів, на яких передбачається робота в другу і третю зміни. Економічні фактори: перехід на повний госпрозрахунок і самоокупність; впровадження самофінансування відтворення власних основних фондів; економічні стимули (доплати й ін.). Без забезпечення цих умов робота в другу і третю зміни буде економічно неефективна або навіть неможлива. Укрупнені розрахунки показують економічну ефективність таких заходів, витрати на котрі значно перекриваються економією витрат на придбання основних фондів. Крім того, має ефект від підвищення продуктивності праці, викликаний більш повним використанням основних фондів. Ефект від підвищення змінності вимірюється в: - ефекті від скорочення вартості основних фондів; - ефекті, що одержується від зниження умовно-постійної частини накладних витрат; - ефекті, що полягає в економії амортизаційних відрахувань. Визначаємо величину збільшення змінності використання основних виробничих фондів на підприємстві. Наприклад, розрахунками на основі запроектованих заходів визначено, що додатково буде використовуватися основних виробничих фондів, у першу зміну – 100,00тис. грн., в другу -85,00 ти

Курсова робота Економіка підприємства

19.11.2011 00:11-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись