Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Вибуття основних виробничих фондів та його вплив на господарську діяльність підприємств
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
з дисципліни “Економіка підприємства”
на тему:
„Вибуття основних виробничих фондів та його вплив на господарську діяльність підприємств”
(тема №4)
Зміст
Вступ………………………………………………………….…..…3
Розділ1. Теоретичні основи ефективності використання виробничих фондів підприємства……………………………….…4
1.1. Основні виробничі фонди підприємства……………….………..5
1.2. Оцінювання основних виробничих фондів……………….……..6
1.3. Вибуття і оновлення основних виробничих фондів…………….9
Розділ 2. Вплив вибуття основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства……………………………13
2.1. Аналіз вихідних даних…………………………………….……..13
2.2. Показники ефективності використання основних
виробничих фондів…………………………………………….…..…15
2.3. Показники руху та оновлення ОВФ……………………………19
2.4. Механізм впливу вибуття ОВФ на господарську
діяльність підприємства…………………………………….……..…21
Розділ3. Оптимізація вибуття ОВФ………………….…….….24
3.1. Якщо вибуття ОВФ більше або менше за амортизаційні відрахування………………………………………………..…………24
3.2. Якщо вибуття ОВФ менше за оновлення ОВФ…….…….…....26
Висновки……………………………………………….…….…...28
Список використаної літератури………………….…….….…29
Вступ
Вибуття основних виробничих фондів – це припинення функціонування і виключення основних виробничих фондів із діючого складу на підприємстві. Коефіцієнт, який характеризує вибуття ОВФ називається коефіцієнтом вибуття. Він показує, яка доля цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період (рік) із-за зносу або інших причин.
У наших публікаціях мало уваги приділено використанню цього чинника. Враховуючи те що ОВФ складають основну чатину матеріальної бази, і значну питому вагу витрат по експлуатації ОВФ, актуальною проблемою є вивчення впливу коефіцієнта вибуття на ефективність виробництва. У сучасних умовах дедалі більшого значення набуває врахування морального зносу. Поява нових, досконаліших видів машин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації обумовлює неефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція (нижча продуктивність праці, більші амортизаційні відрахування). Тому застарілі засоби праці доцільно заміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби. Коефіцієнт вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах коливаються в межах 2-3% загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% загальної вартості.
В даній курсовій роботі об’єктом дослідження є процес вибуття ОВФ. Його вплив на господарську діяльність підприємств і на ефективності виробництва.
Предметом є теоретичне обґрунтування коефіцієнту вибуття, його позитивні та негативні сторони.
В даній роботі ставляться такі завдання:
пояснити теоретичні основи вибуття ОВФ ;
прахувати коефіцієнти вибуття і оновлення основних виробничих, коефіцієнт інтенсивності оновлення.
проаналізувати вплив вибуття ОВФ на господарську діяльність підприємства;
зробити відповіді висновки.
Розділ1. Теоретичні основи ефективності використання виробничих фондів підприємства
1.2. Основні виробничі фонди підприємства.
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні.
Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент. До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються.
Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці.
Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо.
Первісне формування основних засобів на підприємстві залежить від форми його власності. Державні підприємства і організації одержують основні засоби від держави і обліковують як частину статутного капіталу. Підприємства, що приватизуються, основні засоби викуповують у держави або створюють шляхом акціонування. Заново створювані товариства з повною і обмеженою відповідальністю формують основні засоби за рахунок пайових внесків замовників. Окремі пайовики можуть вносити як пай будівлі, машини, обладнання або право користуватися ними, інші вносять гроші, за рахунок яких купуються основні засоби. Заново створювані акціонерні товариства купують основні засоби, головним чином, за рахунок виручки від реалізації акцій.
1.2. Оцінювання основних виробничих фондів
Планування відтворення основних фондів, амортизації, використання резервів підвищення фондовіддачі зумовлюють необхідність організації обліку й оцінювання основних фондів. Облік основних фондів здійснюється у натуральних та вартісних показниках.
Кожний об'єкт основних фондів обчислюється у натуральних одиницях (штуках), які характеризують певні його параметри (продуктивність, вагу, габарити тощо). Натуральні показники основних фондів використовуються для розрахунку виробничих потужностей, складання балансів устаткування, визначення технічного стану основних фондів.
Вартісні показники основних фондів дають змогу визначити загальний їх обсяг, динаміку, знос, нарахувати амортизацію, розраховувати собівартість продукції, рентабельність підприємства.
Залежно від часу оцінювання, характеру і стану основних фондів розрізняють:
•балансову вартість основних фондів на рівні їх первісної (реальної) вартості;
•балансову вартість основних фондів на рівні їх первісної вартості.
Первісна вартість основних фондів — це фактична собівартість основних фондів, сплачена (передана) на дату їх придбання (створення).
Первісна вартість основних фондів, придбана в обмін, дорівнює їх справедливій вартості.
Справедлива (реальна) вартість об'єкта основних фондів дорівнює сумі, за якою цей об'єкт може бути обмінений у разі здійснення угоди між компетентними, обізнаними, заінтересованими та незалеж ними сторонами. Справедлива вартість основних фондів визначається також при їх переоцінці.
Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання відповідних об'єктів, тобто використання для ведення одного й того самого або аналогічного виду діяльності. Ринкова вартість визначається професійними оцінювачами. У разі неможливості отримання інформації про ринкову вартість яких-небудь об'єктів через їх специфічний характер вони переоцінюються за відновленою вартістю з урахуванням фак тичного зносу.
Сума коштів (їх еквівалентів) або інших форм компенсації, яку необхідно було б витратити для придбання (або створення) такого самого засобу праці на дату складення звітності, називається відновленою вартістю.
Залишкова вартість основних фондів визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних фондів, яку вони в процесі виробництва перенесли на вартість готової продукції. Залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, обумовленого зношенням, називається ліквідаційною вартістю.
Ліквідаційна вартість — це сума коштів, яку підприємство має отримати від реалізації (ліквідації) основних фондів після закінчення періоду їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних із реалізацією (ліквідацією).
Показники ліквідаційної вартості є розрахунковими, оскільки вони визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості дає змогу більш обгрунтовано визначити ту частину вартості об'єкта, яка має бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості).
Підприємство здійснює переоцінку об'єктів основних фондів, якщо їх залишкова вартість значно (більше як на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату складення балансу. Під час переоцінки об'єкта основних фондів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних фондів, до якої належить цей об'єкт.
Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних фондів визначаються множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних фондів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки обчислюється діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.
де Ф1 – вартість діючих виробничих фондів на 1 січня планового чи звітного року;
Ф2 – вартість діючих виробничих фондів на 1 січня наступного року;
(Фі – балансова вартість виробничих фондів на 1 число решти місяців даного (планового, звітного) року.
Зростання вартості і запровадження прогресивних видів машин, обладнання, пристроїв, транспортних засобів в структурі виробничих фондів характеризують рівень фондоозброєності праці, зростання науково-технічного прогресу, прогресивні зрушення в якісному складі виробничого потенціалу промисловості.
1.3.Вибуття і оновлення основних виробничих фондів
Під фізичним (матеріальним спрацюванням) основних виробничих фондів розуміють явище втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до поступового зменшення їх реальної вартості – економічного спрацювання. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їх надійність та довговічність, рівень екстенсивного і інтенсивного використання.
Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: одну його частину періодично усувають шляхом проведення ремонтів, а другу таким чином усунути неможливо. З часом воно поступово накопичується і зумовлює такий технічний стан того або іншого засобу праці, коли подальше використання його у виробництві стає неможливим, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни такого знаряддя праці новим екземпляром аналогічного призначення. У зв'язку з цим відокремлюють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів
Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком її експлуатації (шляхом зіставлення фактичної і нормативної величини з урахуванням ліквідаційної вартості); 2) за даними обстеження технічного стану відносної величини економічного спрацювання, тобто відношення їх вартості, перенесеної на вартість виготовлюваної продукції, до загальної балансової вартості.
Техніко-економічне старіння основних фондів – це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується втрачанням засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення та створення нових засобів виробництва, впровадження принципово нової технології, старіння вироблюваної продукції. Старіння властиве перш за все знаряддям праці та транспортним засобам, зв'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку. Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10,15 або 20 років. Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.
Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів, згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизації відрахувань, установлених законодавством. Проте процес виведення з експлуатації застарілих та спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів. Поряд з цим у системи показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити коефіцієнт інтенсивного оновлення та коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів.
Поява нових, досконаліших видів машин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації обумовлює неефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція (нижча продуктивність праці, більші амортизаційні відрахування). Тому застарілі засоби праці доцільно заміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби. Коефіцієнт вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах коливаються в межах 2-3% загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% загальної вартості.
Вибуття основних виробничих фондів – це припинення функціонування і виключення основних виробничих фондів із діючого складу на підприємстві. Коефіцієнт, який характеризує вибуття ОВФ називається коефіцієнтом вибуття. Він показує, яка доля цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період (рік) із-за зносу або інших причин.
де Бвв – сума основних фондів, що вибула; Бвп – балансова вартість основних фондів на початок періоду.
Коефіцієнт оновлення показує, скільки на баланс підприємства поступило основних виробничих фондів.
Бвекс – величина основних фондів що надійшли на підприємство; Зв – залишкова вартість.
Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих та технічно застарілих його одиниць. Саме цим в першу чергу спричинюються нагальне завдання прискорення та підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці.
В сучасних умовах слід запровадити реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів: всебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення власного народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин і устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки та закінчених систем машин, розробка і організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялися або імпортувалися з інших країн; зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку перш за все наукомістких виробництв, істотному підвищенню техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства.
В умовах недостатнього розвитку машинобудівного комплексу країни для підвищення ефективності процесу відтворення основних фондів вагомого значення набуває модернізація діючого виробничого устаткування, котра означає його удосконалення з метою запобігання техніко-економічного старіння і підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва
Розділ 2. Вплив вибуття основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства.
2.1. Аналіз вихідних даних
Підприємства є однотипними, тому недоцільно опрацьовувати весь масив даних, можна застосувати статистичну вибірку. Для масиву даних із 100 підприємств при заданих параметрах = 0,18; σ = 0,5; t = 2; об’єм вибірки буде порахований за формулою:
В дослідженні використовувалася безповторна вибірка. За результатами розрахунків об’єм вибірки становить:
Вихідні дані для аналізу за цими підприємствами наведені в таблиці 2.1.
підприємство
виробнича потужність,тис.грн.
річний обсяг виробництва продукції, тис.грн.
балансова вартість ОВФ,тис.грн.
чисельність персоналу,осіб
рух ОВФ,тис.грн.
річний знос,%
витрати виробництва
втрати робочого часу в результаті,%
технологічна структура ОВФ
використання ОВФ у … зміну,тис.грн.
підвищення кваліфікації
матеріальне стимулювання
первісна вартість
залишкова вартість
всього
осіб,в т.ч.робітник
% в найбільшу зміну
вибуло
надійшло всього
із них нові
всього
з них на утримання і експлуатацію ОВФ,%
перебування в ремонті
організаційних причин
інші
першу
другу
третю
щорічне підвищення кваліфікації,%
приріст обсягу на 1%
додаткові витрати на 1%
щорічне підвищення,%
приріст обсягу на 1%
додаткові витрати на 1%
1
4500
4200
2200
1800
400
320
95
200
250
180
9
3800
20
10
5
2
1,05
2000
1500
1000
5
2
1
7
20
1
2
6000
5500
2700
2000
350
280
90
220
200
200
9
5000
20
9
3
1
1,.06
2200
1500
1000
5
2
2
6
22
2
3
5200
4800
2400
2100
400
330
94
280
250
200
8
4000
21
10
3
1
1,03
2100
1600
1200
4
1
1
7
20
1
4
5000
4800
2200
1700
380
310
92
230
220
200
9
4200
23
9
5
2
1,06
1800
1200
600
4
2
2
6
22
1
5
4500
4000
2100
1500
420
360
95
200
210
200
8
3600
21
9
1
1
1,03
1800
1300
1000
4
2
2
2
19
2
6
6000
5600
2700
2000
450
380
93
200
180
180
10
5000
20
9
5
1
1,03
2500
1300
700
3
2
2
7
18
1
7
5900
5500
2800
2200
390
300
88
220
200
190
8
5100
20
8
2
1
1,05
2500
2000
1000
5
2
2
5
18
2
8
4800
4200
2200
1600
400
320
87
200
200
170
9
3800
21
9
2
2
1,05
1800
1200
700
6
1
1
6
22
1
9
5900
5500
2800
2200
390
300
88
220
200
190
8
5100
20
8
2
1
1,05
2500
2000
1000
5
2
2
5
18
2
10
4300
3900
1900
1600
450
370
88
200
200
200
10
3200
21
10
6
1
1,03
1400
1000
500
5
2
1
5
16
2
11
4000
3700
1800
1000
500
420
92
190
230
230
8
3000
23
8
4
1
1,05
1500
1000
800
4
2
1
3
21
1
12
4500
4100
2000
1500
390
300
89
220
220
220
10
3600
22
11
5
1
1,05
1600
1000
600
7
2
1
4
20
2
13
5500
5000
2500
1800
390
300
94
240
200
180
9
4400
20
8
3
1
1,03
2000
1200
700
3
3
1
5
21
1
14
5500
5000
2500
1800
390
300
94
240
200
180
9
4400
20
8
3
1
1,03
2000
1200
700
3
3
1
5
21
1
15
5300
5000
2600
1900
410
360
93
190
180
180
8
4500
20
8
2
2
1,05
2000
1300
700
2
3
1
7
20
2
16
4200
4000
2000
1600
410
320
87
200
220
200
9
3500
23
9
4
2
1,05
1800
1500
1000
6
2
2
2
18
1
17
4000
3700
1800
1000
500
420
92
190
230
230
8
3000
23
8
4
1
1,05
1500
1000
800
4
2
1
3
21
1
18
5200
4800
2400
2100
400
330
94
280
250
200
8
4000
21
10
3
1
1,03
2100
1600
1200
4
1
1
7
20
1
19
5100
4700
2400
2000
420
350
86
270
270
220
8
4100
22
10
2
1
1,05
2000
1500
1100
7
1
1
4
19
1
20
4500
4200
2200
1800
400
320
95
200
250
180
9
3800
20
10
5
2
1,05
2000
1500
1000
5
2
1
7
20
1
Таблиця 2.1. 2.2. Показники ефективності використання основних виробничих фондів.
Для зручності проведення аналізу я покажу пораховані показники тільки по першому підприємству, а показники по всіх 20 підприємствам наведу в наступній таблиці 2.2.
Фондовіддача
де О – Обсяги виконаних робіт (продукції); Бв - балансова вартість;
= 4200/2200=1,91
Фондовіддача 1,91 означає, що 1,91 одиниць виготовленої продукції припадає на одиницю основних фондів. Але даний показник має значні недоліки, бо він враховує матеріалоємкість продукції. Таким чином чим вище буде вартість матеріалів та сировини, з яких виготовляється продукція, тим вище буде обсяг виробництва і тим самим вище фондовіддача.
Коефіцієнт зносу
Коефіцієнт зносу: характеризує ступінь зношеності основних фондів. Ступінь зношеності основних фондів на 1-му підприємстві складає Кзн = 0,182 або 18,2%.
Коефіцієнт придатності
Коефіцієнт придатності основних фондів: показує яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості. Кпр = 0,818, тобто 0,818 частину складає залишкова вартість від первісної вартості.
Для знаходження витрат на 1 грн виготовленої продукції знаходимо одиницю витрат на експлуатацію ОВФ:
де ВВ – витрати виробництва; ВВЕК. – витрати виробництва на утримання і експлуатацію ОВФ, %
.
Витрати на 1 грн виготовленої продукції будуть дорівнювати:
В=760/4200=0,18
Отже, витрачається 0,18грн. для отримання 1 грн виготовленої продукції.
Коефіцієнт фондозйому
де Ов – обсяг виготовленої продукції; Оек. ОВФ - одиниця витрат з експлуатації ОВФ.
Для того щоб знайти фондозйом нам насамперед потрібно знайти одиницю витрат з експлуатації ОВФ.
де ВВ – витрати виробництва; ВВЕК. – витрати виробництва на утримання і експлуатацію ОВФ, %
.
Коефіцієнт фондозйому з виробничих фондів характеризує обсяг виготовленої продукції на одиницю витрат з експлуатації (утримання) ОВФ.
Коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ
де Ар – річні амортизаційні відрахування.
У вихідних даних намає даних про річні амортизаційні відрахування, для того щоб їх знайти використаємо таку формулу:
де Рз – річний знос, %.
тис.грн.
Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів характеризує ефективність використання основних фондів з врахуванням їх оборотності.
Показники ефективності використання ОВФ
Таблиця 2.2.
Показники
Підприємства
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
1. Обсяг виготовленої продукції,тис. грн.
4200
5500
4800
4800
4000
5600
5500
4200
5500
3900
2. Балансова вартість ОВФ, тис. грн.
2200
2700
2400
2200
2100
2700
2800
2200
2800
1900
3. Річний знос, %
9
8
8
9
8
10
8
9
8
10
3. Фондовіддача
1,91
2,04
2,00
2,18
1,90
2,07
1,96
1,91
1,96
2,05
4. Коеф. зносу
0,18
0,26
0,13
0,13
0,29
0,26
0,21
0,27
0,21
0,16
5. Коеф. придатності
0,82
0,74
0,88
0,77
0,71
0,74
0,79
0,73
0,79
0,84
6. Одиниця витрат на експлуатацію ОВФ
760
1000
840
966
756
1000
1020
798
1020
672
7. Витрати на 1 грн ВП, грн.
0,18
0,18
0,18
0,20
0,19
0,18
0,19
0,19
0,19
0,17
8. Коеф. фондозйому
5,53
5,50
5,71
4,97
5,29
5,60
5,39
5,26
5,39
5,80
9.Амортизаційні відрахування, т.грн.
244,44
337,50
300,00
244,44
262,50
270,00
350,00
244,44
350,00
190,00
10.Коеф. віддачі спожитих ОВФ
17,18
16,30
16,00
19,64
15,24
20,74
15,71
17,18
15,71
20,53
Продовження табл. 2.2.
Показники
Підприємства
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
1. Обсяг виготовленої продукції,тис. грн.
3700
4100
5000
5000
5000
4000
3700
4800
4700
4200
2. Балансова вартість ОВФ, тис. грн.
1800
2000
2500
2500
2600
2000
1800
2400
2400
2200
3. Річний знос, %
8
10
9
9
8
9
8
8
8
9
3. Фондовіддача
2,06
2,05
2,00
2,00
1,92
2,00
2,06
2,00
1,96
1,91
4. Коеф. зносу
0,44
0,25
0,28
0,28
0,27
0,20
0,44
0,13
0,17
0,18
5. Коеф. придатності
0,56
0,75
0,72
0,72
0,73
0,80
0,56
0,88
0,83
0,82
6. Одиниця витрат на експлуатацію ОВФ
690
792
880
880
900
805
690
840
902
760
7. Витрати на 1 грн ВП, грн.
0,19
0,19
0,18
0,18
0,18
0,20
0,19
0,18
0,19
0,18
8. Коеф. фондозйому
5,36
5,18
5,68
5,68
5,56
4,97
5,36
5,71
5,21
5,53
9.Амортизаційні відрахування, т.грн.
225,00
200,00
277,78
277,78
325,00
222,22
225,00
300,00
300,00
244,44
10.Коеф. віддачі спожитих ОВФ
16,44
20,50
18,00
18,00
15,38
18,00
16,44
16,00
15,67
17,18
2.3. Показники руху та оновлення ОВФ
В таблиці 2.3. проведені наступні розрахунки:
Коефіцієнт вибуття
де Бвв – сума основних фондів, що вибула; Бвп – балансова вартість основних фондів на початок періоду.
Квв = 200/2200=0,09
Цей коефіцієнт показує, яка доля цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період (рік) із-за зносу або інших причин. Наприклад на 1-му підприємстві цей коефіцієнт показує, що вибуло із-за зносу 0,09 або 9% від ОВФ на початок року.
Коефіцієнт оновлення
Бвекс – величина основних фондів що надійшли на підприємство; Зв – залишкова вартість.
Кон = 180/1800=0,1
На 1-му підприємстві цей коефіцієнт становить 0,10 або 10% – це означає, що за 1 рік на підприємство надійшло 10% основних фондів.
Коефіцієнт інтенсивності оновлення
Кін =0,10/0,09=1,11
Коефіцієнт інтенсивності оновлення характеризує внутрішні зв’язки процесів оновлення і вибуття основних фондів на підприємстві. Квв = 0,09, Кон = 0,10, а Кін = 1,11, він більший за 1, це означає що на підприємстві основних фондів оновлюється більше ніж вибуває.
Показники руху та оновлення ОВФ
Таблиця 2.3.
Показники
Підприємства
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
1. Вибуло ОВФ, тис. грн.
200
220
280
230
200
200
220
200
220
200
2. Надійшло ОВФ, тис. грн.
180
200
200
200
200
180
190
170
190
200
3. Коеф. вибуття ОВФ
0,09
0,08
0,12
0,10
0,10
0,07
0,08
0,09
0,08
0,11
4. Коеф. оновлення ОВФ
0,10
0,10
0,12
0,13
0,14
0,09
0,09
0,13
0,09
0,13
5. Коеф. інтенсивності оновлення ОВФ
1,11
1,25
1,00
1,30
1,40
1,29
1,13
1,44
1,13
1,18
Продовження табл.2.3.
Показники
Підприємства
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
1. Вибуло ОВФ, тис. грн.
190
220
240
240
190
200
190
280
270
200
2. Надійшло ОВФ, тис. грн.
230
220
180
180
180
200
230
200
220
180
3. Коеф. вибуття ОВФ
0,11
0,11
0,10
0,10
0,07
0,10
0,11
0,12
0,11
0,09
4. Коеф. оновлення ОВФ
0,23
0,15
0,11
0,11
0,09
0,14
0,23
0,12
0,14
0,14
5. Коеф. інтенсивності оновлення ОВФ
2,09
1,36
1,10
1,10
1,29
1,40
2,09
1,00
1,27
1,56
2.4 Механізм впливу вибуття ОВФ на господарську діяльність підприємства.
Теоретично, при збільшенні коефіцієнту вибуття мають збільшуватись фондовіддача і витрати на 1грн. виготовленої продукції. Також при збільшенні коефіцієнта інтенсивності оновлення фондовіддача також має збільшуватись.
Проаналізуємо вплив вибуття ОВФ на ті показники за допомогою побудови кореляційного поля (рис. 2.1., 2.2., 2.3.).
Рисунок 2.1
Рисунок 2.2.
Рисунок 2.3.
Отже на основі цих діаграм ми бачимо, що при збільшенні коефіцієнта вибуття фондовіддача і витрати на 1грн. виготовленої продукції зростають. При збільшенні коефіцієнта інтенсивності оновлення фондовіддача також в нас зростає. Отже наша гіпотеза справдилась, і ми приступаємо до третього розділу нашої курсової роботи .
Розділ 3. Оптимізація вибуття ОВФ.
3.1. Якщо вибуття ОВФ більше або менше за амортизаційні відрахування
Амортизаційні відрахування є складовою витрат підприємства і відшкодовуються за рахунок реалізованої продукції. За своїм економічним змістом амортизаційні відрахування призначені на повне відтворення основних фондів підприємства. Тому є всі підстави вважати їх власністю підприємства і вилученню не підлягають.
Амортизаційні відрахування як власні кошти підприємства використовують на свій розсуд щодо освоєння основних фондів, а саме: на технічне переоснащення підприємства з метою оновлення продукції та підвищення її якості.
Економічна функція амортизації полягає у фактичній компенсації коштів, витрачених на придбання основних фондів. Таким чином, метою економічної амортизації повинно бути визначення реальних витрат підприємства, пов’язаним з повним відтворенням засобів праці, а отже, і собівартість продукції (послуг). Амортизаційні відрахування в цьому випадку відображають реальне знецінювання основного капіталу в процесі виробництва і відносяться на витрати діяльності суб’єктів господарювання. Економічна амортизація повинна використовуватися в межах управлінського обліку, причому керівники підприємств можуть вибирати норми і правила нарахування самостійно.
В економічній амортизації тривалість амортизаційного періоду повинна відповідати фактичному терміну служби до списання або вибуття конкретного засобу праці на кожному підприємстві. Цей період у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби” від 18 травня 2000р. названо строком корисного використання (експлуатації). Фактичний термін служби до списання конкретного засобу праці може бути економічно раціональною, що найбільше вигідно для підприємства, або з різних причин може відрізнятись від нього в будь-який бік.
Якщо вартість вибулих основних фондів повністю перенесена в амортизаційний фонд, то проходить перетворення амортизаційного фонду із грошової форми у споживчу форму основних фондів (придбання нових основних фондів). У нашому випадку вибуває ОВФ більше, ніж амортизаційні відрахування, тобто основні фонди приходять у непридатність раніше встановленого терміну їх служби (передчасно вибувають), значить для повного їх оновлення не хватає амортизаційного фонду. В цьому випадку для відновлення вибулих фондів підприємство вимушене спрямовувати частину прибутку і тим самим уповільнюються темпи розширеного відтворення. Вибуває ОВФ більше, ніж амортизаційні відрахування на таких підприємствах: 1-му та 12-му (виділені жирним шрифтом в табл. 3.1.).
Таблиця 3.1.
Показники
Підприємства
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
1. Вибуло ОВФ, тис. рн..
200
220
280
230
200
200
220
200
220
200
2. Амортизаційні відрахування, тис. рн..
244
338
300
244
263
270
350
244
350
190
Продовження табл. 3.2.
Показники
Підприємства
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
1. Вибуло ОВФ, тис. грн.
190
220
240
240
190
200
190
280
270
200
2. Амортизаційні відрахування, тис. грн.
225
200
278
278
325
222
225
300
300
244
У іншому випадку, якщо вибуває ОВФ менше, ніж амортизаційні відрахування, то це буде знижувати втрати від їх морального старіння. Це також буде стимулювати підприємства ефективніше використовувати основні фонди. Вибуває ОВФ менше, ніж амортизаційні відрахування на всіх інших підприємствах (крім 10-му і 12-му).
3.2. Якщо вибуття ОВФ менше за оновлення ОВФ
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, — дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Основні фонди вводяться в експлуатацію на підприємстві в певній натуральній формі, в якій вони функціонують відповідний термін, котрий визначається їх фізичним і моральним зносом. При досягненні цього терміну вони повинні бути оновленні шляхом заміни старих засобів праці новими такої же або більш досконалої конструкції.
Якщо вибуття ОВФ є меншим за оновлення ОВФ, то це призводить до скорочення амортизаційного терміну їх експлуатації. Це є позитивним явищем, проте це скорочення не може бути безмежним, Це зумовлено тим, що обмежені можливості для одночасної заміни старого обладнання новим, а також необхідністю продуктивного використання цих фондів і одержання ефекту від використання введених основних фондів, адже на їх придбання витрачені кошти підприємства. Вибуває менше ОВФ ніж оновлюється на таких підприємствах: 11-му та 17-му (виділені жирним шрифтом в табл. 3.2.).
Вибуття ОВФ рівне оновленню на наступних підприємствах: 5-му, 10-му, 12-му та 16-му. Це сприяє підтриманню належного технічного рівня підприємствам. Дані показані в табл. 3.2.
Таблиця 3.2.
Показники
Підприємства
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
1. Вибуло ОВФ, тис. грн.
200
220
280
230
200
200
220
200
220
200
2. Оновлено, т.грн.
180
200
200
200
200
180
190
170
190
200
Продовження табл.3.2.
Показники
Підприємства
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
1. Вибуло ОВФ, тис. грн.
190
220
240
240
190
200
190
280
270
200
2. Оновлено, т.грн.
230
220
180
180
180
200
230
200
220
180
Висновки
В даній курсовій роботі я досліджував вибуття основних виробничих фондів, зокрема коефіцієнт вибуття ОВФ, вплив цього показника на господарську діяльність підприємств.
В першому розділі даної курсової роботи я теоретично обгрунтував вибуття основних виробничих фондів підприємства.
В другому розділі по даним 20 підприємств я визначав основні показники, що характеризують ефективність використання, рух та оновлення основних виробничих фондів: коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності, коефіцієнт фондозйому, коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт інтенсивності оновлення, фондовіддачу, витрати на 1 грн. випущеної продукції.
По обчисленню кожного коефіцієнта (показника) був показаний приклад обрахунку і зроблений короткий висновок.
Після чого було побудовано три кореляційних поля, по яких побачили, що гіпотеза справдилась.
В розділі 3 я описав що відбувається, якщо вибуття ОВФ більше або менше за амортизаційні відрахування та оновлення.
Отже будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів повинен передбачати, щоб вибуття ОВФ було менше ніж амортизаційні відрахування і оновлення ОВФ за рахунок ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта інтенсивності оновлення, ліквідації простоїв.
Виконуючи цю курсову роботу я зрозумів, як впливає вибуття ОВФ на господарську діяльність пдприємств.
Список використаної літератури:
„Економіка підприємства” Гордійчук А. С., Стахів О. А., навч посібник / Рівне 2000р. 246ст.
„Економіка підприємства” за ред. Й.М. Петровича. Лвів 2004р. 678ст
„Економіка підприємства” Л.Г. Мельник, О.І. Корінцева. Суми 2004р. 411ст.
„Економіка підприємства” за ред. С.Ф Покропивного. Київ 2004р. 526ст.
Благодаров И.М., Дьяков Н.Н. Управление эффективностью использования производственних фондов. Москва:, 1983р.
Геращенко А.Н. и др. Эффективность использования основных фондов в мелиоративном строительстве. Минск, Урожай, 1972.
Клочко В.С. Воспроизводство основных фондов промышлености. Харьков, Вища школа, 1976.
Ковбасюк М.Р. Анализ эффективности использования производственных ресурсов. М,: Финансы и статистика, 1985.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора