Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ В ЧАСІ І ВПЛИВ ЙОГО НА ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України.
Рівненський інститут ВНЗ ВМУРоЛ «Україна».
КУРСОВА РОБОТА
З ДИСЦИПЛІНИ „ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМНИЦТВА”
НА ТЕМУ:
„ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ В ЧАСІ І ВПЛИВ ЙОГО НА ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА”
2
ЗАВДАННЯ НА КУРСОВУ РОБОТУ
ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ:
№ п/п
Показники
Одиниці виміру
Варіант
30
1
Проектна потужність підприємства
млн. грн.
14,00
2
Обсяг реалізації продукції
млн. грн.
7,10
3
Первісна вартість ОВФ
млн. грн.
4,00
3а
З них активна частина
млн. грн.
3,10
4
Залишкова вартість ОВФ
млн. грн.
3,20
5
Використання ОВФ:
5а
В першу зміну
млн. грн.
3,80
5б
В другу зміну
млн. грн.
3,00
5в
В третю зміну
млн. грн.
2,00
6
Чисельність працівників
чол.
360
6а
З них робітників
чол.
300
7
Працювало працівників:
7а
В першу зміну
чол.
200
7б
В другу зміну
чол.
100
7в
В третю зміну
чол.
60
8
Корисний фонд робочого часу використання ОВФ:
8а
За планом
дні.
221
8б
Фактично
дні.
115
9
Тривалість зміни
год.
8
10
Внутрішньозмінні втрати робочого часу.
год.
1,3
11
Річний знос ОВФ
%
8,4
12
Вибуло ОВФ
млн. грн.
0,30
13
Поступило ОВФ
млн. грн.
0,31
13а
Із них нових
млн. грн.
0,31
14
Собівартість продукції
млн. грн.
6,00
14а
В т.ч. матеріальні витрати
млн. грн
4,20
15
Витрати на утримання та експлуатацію ОВФ
% від Соб-ті
17,8
16
Збільшення обсягу виробництва продукції у плановому році.
Відсотків
14,0
4
ЗМІСТ
Вступ.................................................................................................................................6
1. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів – важливий резерв підвищення ефективності виробництва на підприємстві:
1.1 Економічна сутність основних засобів підприємства. Поняття основних фондів...............................................................................................................................8
1.2. Склад та класифікація основних фондів підприємства......................................10
1.3. Ремонт основних виробничих фондів та його економічний зміст....................13
1.4. Відтворення основних виробничих фондів..........................................................14
1.5. Шляхи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів.............................................................................................................................15
2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства:
2.1. Показники наявності та стану ОВФ підприємства…..........................................16
2.2. Показники що характеризують рух та оборотність ОВФ підприємства ......... 18
2.3. Показники що характеризують забезпеченість підприємства ОВФ.............. ...20
2.4. Показники що характеризують озброєність працівників ОВФ ........................21
2.5. Показники, що характеризують використання ОВФ підприємства в часі.......22
2.6. Узагальнюючі показники. .....................................................................................23
3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства:
3.1 Економічне обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі:
3.1.1. Підвищення ефективності використання річного робочого часу..................................................................................................................................24
3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу.............27
3.1.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання ОВФ...........30
3.1.4. Підвищення ефективності використання календарного часу.........................33
3.2. Аналіз одержаних результатів ............................................................................36
5
3.3. Вплив підвищення ефективності використання основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства...................................................................38
Висновки
Список використаної літератури
6
Вступ
Основні виробничі фонди – це основні фонди які приймають участь у виробничому процесі і забезпечують матеріально-технічну базу виробничої сфери підприємства.
Найважливішим показником підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства є зростання обсягів виробленої ним продукції яка створює матеріально-технічну базу підприємства. Ефективність виробництва на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними виробничими фондами але й від ефективності їх використання у часі. Адже краще мати кілька ефективних основних виробничих фондів, які виробляють більше продукції за короткий термін, ніж мати велику кількість неефективних основних виробничих фондів які виробляють менше продукції і в більший термін.
Задоволення потреб населення на ринку в тій чи іншій продукції залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від її пропозиції. Але звісно ж ефективність виробництва продукції на підприємстві залежить від повного використання основних виробничих фондів, тобто використання основних виробничих фондів на повну потужність. Завдяки збільшенню робочого дня і створення відповідних змін у роботі можна досягати найкращих результатів економивши робочі дні і використовуючи основні виробничі фонди у повній зайнятості.
Також одним з головних факторів підвищення ефективності основних фондів є їх оновлення та технічне вдосконалення, адже від поганого технічного огляду, постійних поломок техніки, пізнього оновлення може бути зупинка виробництва продукції. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу дає змогу підвищити рівень механізації та автоматизації виробництва, продуктивності праці робітників, сприяє економії матеріальних витрат, підвищує культуру та безпеку виробництва.
При поліпшенні використання основних виробничих фондів буде
7
зменшено відповідно потреби підприємства у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази підприємства з метою збільшення обсягу продукції. Так як ефект від поліпшення використання основних виробничих фондів реалізується значно швидше чим капітальні вкладення, то в даній курсовій роботі буде більшим чином описано поліпшення використання основних виробничих фондів. Поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві і на цій основі забезпечується стабілізація виробництва.
В курсовій роботі передбачається провести аналіз використання основних виробничих фондів підприємства, на основі якого будуть зроблені певні висновки про рівень їх використання і будуть передбачені заходи щодо поліпшення їх використання у часі. Також сформулювати загальні положення щодо характеристики основних виробничих фондів, цілі і завдання підприємства, доцільність використання основних виробничих фондів.
8
1. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ – ВАЖЛИВИЙ РЕЗЕРВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ:
1.1. Економічна сутність основних засобів підприємства. Поняття основних фондів
Виготовлення будь-якої продукції здійснюється в процесі взаємодії робочої сили та певних засобів виробництва, що складаються із засобів та предметів праці.
Засоби праці являють собою виробничі ресурси, за допомо гою яких відбувається обробка або переробка, виготовлення предметів праці. Певний, відповідно сформований комплекс засобів праці, що підприємство застосовує для виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), становить його основні засоби.
Основні засоби - це матеріальні ресурси, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використан ня (експлуатації) яких становить більше одного року.
До основних засобів підприємства належать: земельні ді лянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, спо руди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспорт ні засоби, інструмент, прилади, інвентар, робочі та продуктив ні тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби.
Сукупність основних засобів підприємства, що мають об межений термін корисного використання, становить його ос новні фонди. До складу основних фондів підприємства не на лежать земельні ділянки, оскільки строк корисного викорис тання їх не обмежений.
9
Основні фонди підприємства являють собою сукупність засобів праці, що мають вартість, беруть участь у виробничому процесі тривалий час, не змінюють при цьому натуральної фор ми та властивостей і переносять свою вартість на вартість ви готовленої продукції частинами, в міру їх спрацювання. Так, до основних фондів підприємства належать будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби тощо. Під час виготовлення продукції вони беруть участь у багатьох виробничих циклах, не змінюючи своєї натуральної форми та властивостей. Від шкодування їх вартості відбувається протягом певного періоду часу і здійснюється поступово, шляхом перенесення вартості спрацьованої частки основних фондів на вартість продукції підприємства.
Предмети праці являють собою виробничі ресурси, які є матеріальною основою для створення нової продукції. Вони беруть участь і повністю споживаються лише в одному вироб ничому процесі і формують оборотні фонди підприємства.
10
1.2. Склад та класифікація основних фондів підприємства
У практиці господарювання для правильного обліку, ефек тивного використання та планування відтворення основних фондів важливе значення має їх класифікація.
За функціональним призначенням розрізняють:
1) основні фонди виробничого призначення - ті основні фон ди підприємства, які беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (наприклад, обладнання, транспорт ні засоби, будівля виробничого цеху та інші);
2) основні фонди невиробничого призначення - ті основні фонди підприємства, які не беруть участі у виробничому про цесі та призначені в основному для задоволення побутових, комунальних і соціально-культурних потреб працівників (гур тожитки, їдальні, медичні пункти тощо).
У загальній структурі основних фондів підприємства більш як 90% становлять основні фонди виробничого призначення.
За характером участі у виробничому процесі основні фон ди виробничого призначення поділяють на:
1) активну частину, до якої належать ті основні виробничі фонди, що безпосередньо беруть участь у виробничому проце сі, Наприклад, обладнання, машини; транспортні засоби;
2) пасивну частину, що включає ті основні виробничі фон ди, які забезпечують здійснення виробничої діяльності, але не беруть у ній безпосередньої участі. Так, до неї належать будів лі, споруди, передавальні пристрої тощо.
Прогресивність змін у структурі основних виробничих фон дів підприємства виражається у збільшенні частки їхньої актив ної частини. Чим вона більша, тим більші можливості підпри ємства нарощувати обсяги виробництва.
За видами основні фонди підприємств усіх галузей госпо дарства класифікуються так:
1) будівлі - виробничі корпуси та будинки, в яких розмі щені різні
11
цехи, лабораторії, склади, адміністративно-госпо дарські підрозділи та служби;
2) споруди - шахти, нафтові та газові свердловини, водо напірні башти, мости, естакади, під'їзні дороги тощо. Ця група основних фондів створює умови, необхідні для виробництва шляхом виконання тих чи інших функцій, не пов'язаних зі зміною предметів праці;
3) передавальні пристрої - лінії електропередачі, тепло мережі, трубопроводи для передачі між об'єктами води, пари, газу, повітря, кислоти тощо;
4) машини та обладнання. Їх поділяють на:
а) робочі машини та обладнання - машини, апарати, облад нання, за допомогою яких здійснюється механічний, терміч ний або хімічний вплив на предмети праці з метою зміни їх складу, форми та стану. До цієї самої групи засобів нале жать також машини й обладнання, призначені для пересу вання предметів праці під час виробничого процесу (мос тові та металургійні крани, конвеєри);
б) силові машини та обладнання — машини-генератори, що виробляють теплову та електричну енергію, машини-дви гуни, що перетворюють різного роду енергію на механічну (атомні реактори, турбіни, електродвигуни);
в) вимірювальні, регулювальні прилади, пристосування та лабораторне обладнання – прилади та пристрої, що при значені для вимірювання товщини, діаметра, площі, ваги, часу, тиску, швидкості, частоти обертання, потужності, на пруження тощо, а також прилади для випробування матері алів, виконання експериментів, аналізів та досліджень;
г) обчислювальна техніка – електронно-обчислювальні, управляючі, аналогові та інші машини, прилади, які при значені для прискорення та автоматизації процесів, пов’язаних з вирішенням математичних завдань (обчислю вальних, логічних) за заданою програмою й отриманням необхідної інформації;
д) інші машини та обладнання, що не входять до вказаних підгруп (обладнання автоматичних телефонних станцій, установки промислового
12
телебачення);
5) транспортні засоби – рухомий склад залізничного, ав топультного та інших видів транспорту для транспортування пасажирів, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів (морські та річкові судна, автомобілі, магістральні газо та нафтопроводи);
6) інструмент — різні інструменти, призначені для оброб ки сировини, матеріалів, напівфабрикатів (електродрилі, фар бопульти тощо), різні пристосування для пересування матеріа лів під час їх обробки;
7) виробничий інвентар та прилади – предмети виробни чого призначення, які забезпечують виконання виробничих операцій (робочі столи, верстаки тощо), а також засоби для зберігання у виробничих приміщеннях рідин, сипучих матері алів (чани, бочки тощо);
8) господарський інвентар – конторський та господарсь кий інвентар (канцелярські столи, друкувальні машинки, орг техніка тощо);
9) робочі та продуктивні тварини (коні, воли тощо);
10) багаторічні насадження – плодово-ягідні, декоративні та інші насадження;
11) капітальні витрати з поліпшення земель – витрати під приємства на меліорацію та зрошення земель;
13
1.3. Ремонт основних виробничих фондів та його економічний зміст
Основні виробничі фонди складаються із різноманітних конструктивних елементів які виготовлені із різних за міцністю матеріалів, несуть різне навантаження, виконують різні технологічні функції внаслідок чого зношуються нерівномірно. Для забезпечення робото здатності основних фондів протягом нормативного терміну необхідна заміна або відновлення зношених частин в період їх експлуатації. Це здійснюється шляхом проведення відповідних ремонтів. Економічна суть ремонту полягає у відшкодуванні фізичного зносу, конструктивних елементів у натуральній формі і забезпеченні їх використання протягом терміну. За технічною складністю ремонти поділяються на поточні та капітальні. Основним призначенням поточного ремонту є підтримання основних фондів у стані придатному для використання, це здійснюється шляхом регулярних ремонтних робіт. Витрати на поточний ремонт носять відносно рівномірний характер і включаються у витрати виробництва по мірі проведення. Капітальний ремонт передбачає відшкодування нормального фізичного зносу конструктивних елементів основних фондів та максимально можливе відновлення початкових техніко експлуатаційних параметрів з метою продовження строку їх експлуатації. Проведення капітального ремонту основних фондів пов'язане з необхідністю витрачання на нього значної суми коштів. Для проведення економічної оцінки доцільності здійс нення витрат на капітальний ремонт розглядають також і аль тернативний варіант - придбання нового обладнання. У цьому разі для кожного варіанта обчислюють загальну величину ви трат і втрат. Для варіанта, що передбачає проведення капіталь ного ремонту, такими будуть витрати на здійснення капіталь ного ремонту та відносні втрати, обумовлені перевищенням експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням капіталь но відремонтованого обладнання, над поточними експлуата ційними витратами щодо нового обладнання.
14
1.4. Відтворення основних виробничих фондів
Як економічна категорія відтворення основних фондів означає постійне їх відновлення яке обумовлено тим, що основні фонди в процесі виробництва зношуються та втрачають свої первісні техніко-економічні характеристики. А якщо вони втрачають свою дієздатність, то це означає що відбувається „заторможення” у процесі виробництва продукції на підприємстві. Тому потрібно якнайшвидше оновлювати, тобто відтворювати застарілу техніку. Основними видами відтворення є:
1. Часткове відтворення, передбачає відшкодування фізичного зносу та відновлення первісних техніко-економічних характеристик – здійснюється в процесі капітального ремонту за рахунок коштів ремонтного фонду.
2. Просте відтворення, передбачає заміну фізично зношених основних фондів новими, але на більш високій технічній основі – здійснюється за рахунок амортизаційного фонду.
3. Розширене відтворення, передбачає розширення матеріально-технічної бази підприємства – здійснюється за рахунок придбання та будівництва нових основних фондів для збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок прибутку, позичкових і залучених коштів.
15
1.5. Шляхи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів
Поліпшення використання основних фондів забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості робіт та послуг. Зменшення цих витрат відбувається за рахунок зменшення постійної величини у витратах та експлуатацію обладнання, тобто амортизації величина якої є постійної і не залежить від обсягу виробленої продукції. Чим більші обсяги робіт або продукції що виробляється основними фондами тим менша питома амортизації з розрахунку на одиницю продукції.
Поліпшення використання основних фондів на підприємстві зменшує потребу підприємства в капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази та зменшує втрати від морального зносу. Ефект від поліпшення використання основних фондів реалізується швидше ніж капітальних вкладень.
Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів зокрема активної частини забезпечується двома шляхами:
1. Екстенсивний – збільшення тривалості роботи основних фондів протягом року. Досягається шляхом:
- Збільшення змінності роботи основних фондів.
- Скорочення величини змінних та внутрішньо змінних простоїв.
- Скорочення часу перебування в ремонті.
- Ліквідація сезонності роботи.
2. Підвищення продуктивності основних виробничих фондів в одиницю часу – Інтенсивний. Досягається за рахунок:
- Впровадження прогресивних методів організації і технології виробництва.
- Підвищення кваліфікації кадрів.
- Впровадження прогресивних форм та систем оплати праці.
- Вдосконалення структури основних виробничих фондів.
- Матеріальне стимулювання за досягнення показників у використанні основних виробничих фондів.
16
2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства:
2.1. Показники наявності та стану ОВФ підприємства
Наявність ОВФ (на початок року, кінець року, за рік).
У вихідній таблиці дана первісна вартість ОВФ – 4,00 з них активною частиною є – 3,10. Залишкова вартість на кінець року становить 3,20. За цими даними можемо розрахувати наявність ОВФ по основній частині і по активній частині за рік: СРВ о.в.ф. = 3,6 млн. грн., СРВ о.в.ф. (активу) = 3,15 млн. грн.
Технологічна структура ОВФ.
Технологічна структура – це співвідношення між основними капітальними вкладеннями: затратами на будівельно-монтажні роботи, вартістю обладнання, машин і механізмів, витратами на утримання та експлуатацію. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент, інвентар. В цьому криються резерви підвищення ефективності використання капітальних вкладень оскільки на сьогоднішній день майже половина їх йде на будівельно-монтажні роботи. Річний знос – 0,336 млн. грн., витрати на утримання і експлуатацію – 1,068 млн. грн. ТС = 0,336 + 1,068 = 1,404 млн. грн.
Коефіцієнт зносу відображає частку вартості ОФ уже перенесену на вартість виготовленої продукції і разом з тим характеризує ступінь зносу ОВФ підприємства станом на певну дату. Обчислюється як відношення суми накопиченого зносу до первісної вартості ОВФ:
Коефіцієнт придатності характеризує незношену частку основних засобів станом на певну дату.
17
Між коефіцієнтом зносу та коефіцієнтом придатності існує зв’язок який повинен дорівнювати одиниці, отже Кзн + Кпридат = 0,03 + 0,97 = 1
ВИСНОВОК:
Знос має великий вплив на ефективність виробництва підприємства, так як і придатність ОВФ. Вони є важливими чинниками при виборі стратегії і тактики, адже знос завжди є неочікуваним хоча і розрахований. В нашому випадку знос ОВФ за рік становить 0,03 % беручи до уваги, що незношена частка 0,97%, можна сказати, що ОВФ підприємства у хорошому стані і виробництво є ефективним.
18
2.2. Показники що характеризують рух та оборотність ОВФ підприємства
Коефіцієнт вибуття характеризує інтенсивність вибуття основних фондів протягом періоду і обчислюється за формулою:
Коефіцієнт надходження – це відношення поступивших ОВФ до вартості ОВФ на кінець року:
Коефіцієнт оновлення. Оскільки поступили всі нові основні фонди, то цей коефіцієнт дорівнює коефіцієнту надходження ≈ 0,1 %
Період оновлення складає один рік, оскільки коефіцієнт вибуття і коефіцієнт надходження складають однакову величину. Тобто скільки вибуло за рік ОВФ стільки і прийшло.
Коефіцієнт інтенсивності оновлення розраховується за формулою:
Тривалість обороту :
Коефіцієнт оборотності:
ВИСНОВОК:
Коефіцієнт вибуття і оновлення є головними з цієї групи і мають вплив на ефективність використання. У нашому випадку надходження є пропорційним до вибуття, що є позитивом для підприємства. Оборот основних фондів здійснюється через певний ряд кругооборотів після кожного з яких частина їх вартості переноситься на готову продукцію і в результаті амортизаційних відрахувань нагромаджується в амортизаційному фонді, який потім використовується для їх заміни. Тривалість обороту основних фондів визначається часом, протягом якого вартість основних фондів повертається до своєї первісної вартості. Він становить
19
31 рік. Як економічна категорія, час обороту окремих видів основних фондів характеризує термін відшкодування основних фондів за вартістю в розмірах, що забезпечують просте відтворення, тобто він характеризує тривалість процесу кругообороту вартості окремих видів основних фондів від моменту вступу їх у виробничу сферу до моменту їх повного зношення і заміни новими.
Процес обороту ОВФ можна характеризувати також за допомогою коефіцієнта оборотності який може визначатися за певний господарський період. Він характеризує ступінь відшкодування вартості основних фондів, яка спожита в процесі виробництва в певному господарському періоді. У нашому випадку він становить 0,03.
20
2.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства ОВФ
Фондозабезпеченість характеризує забезпеченість або потребу підприємства в ОВФ для виготовлення одиниці продукції або виконання одиниці робіт:
Механозабезпеченість характеризує забезпеченість або потребу в засобах механізації для виконання одиниці робіт або виготовленні одиниці продукції:
Висновок:
Фондозабезпеченість характеризує вартість ОВФ, що містяться в 1 грн. виробленої продукції. Тобто в 1 грн. виробленої продукції міститься 51 копійка ОВФ по балансовій вартості усіх ОВФ. Механозабезпеченість, в 1 грн. виробленої продукції містяться 44 копійки активних ОВФ.
21
2.4. Показники що характеризують озброєність працівників ОВФ
Фондоозброєність праці характеризує співвідношення між балансовою вартістю основних фондів та чисельністю робітників, які працювали у найбільш чисельній зміні.
Механоозброєність характеризується вартістю машин і механізмів, що припадають на одного робітника в найбільш чисельній зміні.
Висновок:
Фондоозброєність характеризує скільки виробничих фондів припадає на 1 працівника. В даному випадку на 1 працівника припадає 0,018 тис. грн. ОВФ. Механоозброєність - на 1 робітника припадає 0,016 тис. грн. активних ОВФ.
22
2.5. Показники що характеризують використання ОВФ підприємства в часі
Ефективність виробництва на підприємстві значною мірою визначається рівнем повного і раціонального використання основних фондів, який визначається системою показників інтенсивного та екстенсивного використання. Основними показниками, які характеризують екстенсивне використання ОВФ у часі є:
Коефіцієнт використання календарного часу:
Коефіцієнт використання робочого часу:
Коефіцієнт змінності:
Коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу:
Інтегральний коефіцієнт екстенсивного використання:
Висновок:
Коефіцієнт використання календарного часу і використання робочого часу мають певні оптимальні значення, якщо їх заокруглити, то результат буде правильний. Коефіцієнт змінності характеризує к-сть змін роботи основних фондів протягом доби і дорівнює 2,2. Коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу 1,3. Узагальнюючим показником, що характеризує ступінь використання основних фондів за часом є інтегральний коефіцієнт екстенсивного використання.
23
2.6 Узагальнюючі показники
Фондовіддача, що характеризує, яка частка обсягу випущеної підприємством за певний період продукції припадає на 1 грн. середньорічної вартості його основних фондів, і обчислюється за формулою:
Фондовіддача по активній частині ОВФ характеризує обсяг випущеної продукції на 1 грн. лише по активним ОВФ:
Коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ:
Коефіцієнт фондозйому характеризує величину балансової вартості основних фондів яка припадає на 1 грн. продукції:
Висновок:
Оскільки фондовіддача розділена на дві, то по основній частині 1,97 грн. продукції припадає на 1 грн. вартості основних фондів, а 2,25 грн. продукції припадає на 1 грн. вартості активних основних фондів. Фондомісткість характеризує величину балансової вартості основних фондів, яка припадає на 1 грн. виробленої продукції, тому 44 коп. вартості ОВФ припадає на 1 грн. продукції. Коефіцієнт віддачі спожитих фондів характеризує к-сть продукції виробленої на 1 грн. спожитих витрат, тоді обсяг виробленої продукції на 1 грн. спожитих витрат складає 21,13 грн.
24
3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства:
3.1 Економічне обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі
3.1.1. Підвищення ефективності використання річного робочого часу
Величина робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства залежить від їх технічного стану протягом року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо.
Ефективність використання робочого часу основних виробничих фондів характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і, відповідно, забезпечити підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами за умови, що буде забезпечуватися збут продукції підприємства. Ці заходи дозволяють збільшити тривалість використання ОВФ в межах 3-30 відсотків, що вплине на рівень ефективності виробництва.
1. Визначається загальна величина збільшення робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році:
2. Визначається коефіцієнт використання робочого часу у плановому році:
3. Визначається збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу:
25
4. Визначається загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання:
5. Визначається приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ:
6. Визначаються додаткові витрати підприємства, пов’язані із збільшенням величини річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тис. грн. активної частини ОВФ – 0,1 грн. у додаткову зміну:
7. Визначається зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції:
Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить:
А) у базовому році
Б) у плановому році
Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити:
Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме:
ВИСНОВОК:
При розрахунку загальна величина збільшення робочого часу використання ОВФ у плановому році становить 25 днів, отже ми збільшуємо к-сть планових днів на 25. Якщо збільшується к-сть днів відповідно збільшується і к-сть змін, тому за рахунок збільшення робочого часу число змін становить
26
288,42. Якщо збільшуються дні і зміни відповідно збільшується приріст обсягу виробництва, тому прибуток буде становити 28,06 тис. грн. Відповідно знаходяться і додаткові витрати підприємства, вони пов’язані із збільшенням величини річного робочого часу і додаткових змін і вони становлять 15,4 тис. грн. Відповідно до цього відбувається зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції. Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить у базовому році – 0,047 грн./грн., у плановому – 0,042 грн./грн. Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань становить 36,1 тис. грн. Це означає, що підприємство отримує непоганий дохід від зменшення амортизаційних відрахувань і тому економія собівартості продукції підприємства у плановому році становить 20,7 тис. грн. Підвищення ефективності використання річного робочого часу дає прибутки і є ефективним у використанні і зменшенні витрат.
27
3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу
В процесі виробництва продукції на підприємстві можливі втрати робочого часу протягом зміни використання ОВФ. Основними причинами втрат цього є простій обладнання через його технічний стан, що можна характеризувати коефіцієнтом технічної готовності, та через інші організаційно-господарські причини. Внутрішньозмінні втрати робочого часу використання ОВФ призводять до зменшення обсягу виробництва продукції–пропорційно втратам внутрішньозмінного часу.
Щоб зменшити внутрішньозмінні втрати робочого часу використання ОВФ на підприємстві, а відповідно, підвищити коефіцієнт використання внутрішньозмінного робочого часу, необхідно здійснювати додаткове їх технічне обслуговування, поточний ремонт обладнання та інші організаційно-господарські заходи. Проведення комплексу заходів щодо підвищення коефіцієнта використання внутрішньозмінного часу дозволяє зменшити втрати внутрішньозмінного робочого часу в межах 5-20 відсотків. Проте проведення комплексу заходів щодо підвищення ефективності використання внутрішньозмінного робочого часу потребує додаткових витрат підприємства.
1. Визначається загальна величина зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ підприємства у плановому році:
По відношенню до робочого часу в годинах зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу у відсотках становитиме:
2. Визначається збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного часу використання ОВФ підприємства. Це збільшення відбувається, як свідчить виробничий досвід, прямо пропорційно зменшенню втрат внутрішньозмінного часу:
28
3. Визначаються додаткові витрати підприємства, пов'язані із зменшенням втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ:
4. Визначається зниження витрат виробництва продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції:
Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить:
А) у базовому році
Б) у плановому році
Економія амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становитиме:
Зниження собівартості продукції підприємства за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного часу буде становити:
5. Визначається коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу:
Висновок:
При розрахунку були проведені деякі заходи щодо ефективності використання внутрішньозмінного часу. Отже, загальна величина зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ підприємства у плановому році становить 63,2 годин, зменшення втрат становить 1,63%. Відповідно до цього відбувається збільшення обсягу виробництва продукції. Це збільшення відбувається, як свідчить виробничий досвід, прямопропорційно зменшенню втрат внутрішньозмінного часу і становить 116,19 тисяч гривень. Виникають також і додаткові витрати пов'язані із зменшенням втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ – 2,02 тис. грн. Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить у
29
базовому році 0,047 грн./грн. а у плановому році 0,042 грн./грн. Тому економія амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становить 36,08 тис. грн. Тепер, відповідно, можна розрахувати зниження собівартості віднявши від амортизації додаткові витрати і вона становить 34,06 тис. грн. Коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу який у 2 розділі становив 1,3 став 0,84, тобто зменшився на 0,46, що і показує доцільність в зниженні використання внутрішньозмінного часу.
30
З.1.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання ОВФ
Змінність використання ОВФ характеризується коефіцієнтом змінності. Підвищення коефіцієнта змінності використання ОВФ забезпечує збільшення тривалості роботи цих фондів, особливо їх активної частини, що впливає на збільшення обсягу виробництва продукції підприємством.
Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ можливо на основі впровадження комплексу технічних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на підвищення рівня технічного стану ОВФ, забезпечення процесу виробництва матеріально-технічними а трудовими ресурсами, поліпшення організації виробництва і праці. Як свідчить виробничий досвід, запроектовані заходи дозволяють збільшити змінність використання ОВФ на 5-30 відсотків. На практиці збільшення змінності використання ОВФ відбувається в першу, другу та третю зміни роботи підприємства. Проте впровадження запроектованих заходів щодо що до збільшення змінності використання ОВФ потребує додаткових витрат, які необхідно враховувати при визначенні ефективності використання цих фондів.
1. Визначається величина збільшення змінності використання ОВФ на підприємстві. Наприклад розрахунками визначено, що додатково буде використовуватися основних виробничих фондів: у першу зміну - 300.00 тис.грн. у другу - 200,00 тис. грн. і в третю зміну - 100.00 тис. грн. тобто обсяг використання ОВФ буде збільшено на 600 (300.00+200.00+100.00) тис. грн. Виходячи із наведених даних, збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ становитиме:
2. Визначається коефіцієнт змінності використання ОВФ у плановому році:
31
3. Визначається число змін використання ОВФ у плановому році у зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності:
4. Визначається збільшення обсягу виробництва продукції у зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ підприємства виходячи із обсягу виробництва продукції в одну зміну в базовому році:
5. Визначаються додаткові витрати підприємства. пов'язані із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ. До них відносяться витрати на технічне обслуговування і ремонти обладнання, на організацію робіт при багатозмінній роботі обладнання, організаційно-господарські витрати тощо. Величину цих витрат можна визначити на основі нормативу витрат, які необхідні для організації робіт при багатозмінній роботі підприємств - 1,0 тис. гри. на одну зміну в рік:
6. Визначається зниження витрат виробництва продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції:
Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить:
А) у базовому році
Б) у плановому році
Зменшення річних амортизаційних відрахувань на плановий обсяг виробництва продукції становитиме:
Економія собівартості річного обсягу виробництва продукції підприємства у плановому році.
32
7. Визначається величина додаткових робочих місць збільшенням змінності використання ОВФ підприємства.
Збільшення змінності використання ОВФ призводить до збільшення робочих місць, а відповідно, до збільшення чисельності працівників підприємства. Потребу в додатковій чисельності працівників підприємства у зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ підприємства можна визначити виходячи із балансової вартості ОВФ, що будуть додатково залучатися до використання в першу, другу та третю зміни роботи підприємства і фондоозброєності праці працівників:
А) В першу зміну 30 чол.
Б) В другу зміну 20 чол.
В) В третю зміну 10 чол.
Висновок:
Розглядається підвищення коефіцієнта змінності, розрахувавши величину на яку збільшимо коефіцієнт, було отримано новий коефіцієнт у плановому році він становить 2,37. У зв’язку із збільшенням коефіцієнта змінності можна знайти відповідне збільшення числа змін і воно становить 523,77 змін. Відповідно визначаємо збільшення обсягів виробництва продукції також у зв’язку із збільшенням коефіцієнта змінності і воно становить 5815 тис. грн. Також витрати становлять 31,9 тис. грн. Амортизація у базовому 0,047 а у плановому 0,042 грн./грн. Зменшуємо річні амортизації на плановий обсяг виробництва продукції. Слідом за цим можна знайти зекономлену собівартість річного обсягу виробництва продукції у плановому році і вона становить 4,18 тис. грн. Збільшуючи додаткові фонди відповідно потрібні нові люди для використання цих фондів, тому на 600 тис. грн. ОВФ потрібно 60 чоловік, на 100 – 10 чол., на 200 – 20 чол., на 300 – 30 чол.
33
3.1.4. Підвищення ефективності використання календарного часу
Тривалість використання ОВФ підприємства протягом року характеризується коефіцієнтом використання календарного часу. У додатку 1 наводяться вихідні дані. що визначають тривалість використання ОВФ підприємства протягом року виходячи із конкретних виробничих умов. За умови, коли підприємство не в змозі забезпечити необхідний обсяг виробництва продукції за рахунок поліпшення використання фонду робочого часу, внутрішньозмінного часу та змінності використання ОВФ. передбачаються заходи щодо підвищення коефіцієнта використання календарного часу. тобто збільшення фонду робочого часу. Це слід здійснювати за умови, коли будуть досягнуті показники використання фонду робочого часу в межах 0.92 - 0.95: внутрішньозмінного часу - 0.90 - 0.95 і змінності 2.2 - 2.5.
Підвищення коефіцієнта використання календарного часу ОВФ на підприємстві може досягатися за рахунок скорочення тривалості технічного обслуговування та ремонтів: здійснення частини технічного обслуговування та ремонтів у вихідні дні: впровадження системи планово-попереджувального ремонту ОВФ тощо.
За даними виробничої практики, застосування вищенаведених заходів дозволяє збільшити фонд робочого часу на 5-12 відсотків. Проте впровадження заходів щодо підвищення коефіцієнта використання календарного часу - потребує додаткових витрат підприємства.
1. Визначається величина збільшення фонду робочого часу використання ОВФ:
2. Визначається число додаткових змін використання ОВФ підприємства:
3. Визначається збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта використання календарного часу, тобто збільшення числа змін у плановому році:
34
4. Визначаються додаткові витрати підприємства, пов'язані із збільшенням коефіцієнта використ...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора