Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Статистичні методи визначення роздрібного товарообороту
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
НУВГП
Кафедра економіки підприємства
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни „Статистика”
на тему
„Статистичні методи визначення роздрібного товарообороту”
Зміст
Практична частина:
Поняття про види товарообороту, їх складі соціально економічне значення статистичного вивчення роздрібного товарообороту.
Вивчення структури роздрібного товарообороту на торгових підприємствах.
Показники статистики товарних запасів роздрібної торгівлі.
3.1. Показники швидкості обертання товарних мас
Аналіз забезпеченості населення мережею торгових підприємства.
Статистика продуктивності праці.
5.1. Показники цін і витрат обігу в торгівлі.
II. Теоретична частина
Вступ
Слово ,,статистика” означає суму знань про державу. В сучасному розумінні статистика обіймає :
а) статистичні дані, отримані шляхом масових спостережень;
б) статистичну практику, тобто діяльність статистичних установ, які збирають і обробляють інформацію про соціально-економічні явища і процеси;
в) статистичну науку.
Статистика як наука покликана відображати реалії суспільного життя, його проблеми, успіхі і невдачі. Завданням статистики є оптимізація звітності, приведення обсягу інформації до потреб системи управління в умовах переходу до ринкових відносин. Впрвадження замість суцільної звітності вибіркових обстежень, одноразових обліків, опитувань приведе до поглиблення аналізу. Це стосується передусім інвестиційних процесів, використання виробничого потенціалу, ресурсозбереження, збалансованості економіки, соціальної сфери, моральних і екологічних проблем. Крім того, слід розширити прогнозні функції статистики.
Забезпеченості вірогідності і надійності статистичної інформації можливе за умов підвищення наукового рівня всієї статистичної методології, наближення її до методології і стандартів світової практики. Це стосується, зокрема, методології оцінки збалансованості матеріальних і фінансових ресурсів, визначення витрат в народному господарстві, побудови зведених індексів, аналізу динаміки інфляційних процесів і купівельної спроиожностей грошей, оцінки життєвого рівня населення, обчислення індексів –дефляторів за макроекономічними показниками.
Статистика - багатогалузева наука, яка складається з окремих розділів або галузей, які будучи самостійними її частинами, тісно пов’язані між собою. До цього часу виділяють чотири складові частини статистики:
загальна теоріястатистики;
економічна статистика;
галузеві статистики;
соціальна статистика.
Головними показниками діяльності торгових підприємств і організацій є товарооборот, який, по-перше, відображає сутність торгової діяльності, і, по-друге, на ньому в тій чи іншій мірі базуються інші показники торгівлі.
Метою курсової рпоботи було дослідити види і склад товарообороту, вивчити обсяг та структуру роздрібного товарообороту, проаналізувати забезпечення населення мережею торгових підприємств і розкрити суть таких показниківи, як продуктивність праці, ціна і витрати обігу в торгівлі.
1.Поняття про види товарообороту, їх складі соціально- економічне значення статистичного вивчення роздрібного товарообороту.
Торгівля – це сфера обороту предметів споживання. Вона виконує опосередковану функцію, звязуючи виробництво і споживання, різноманітні форми власності, різні регіони і т.д.
Матеріальні блага, які створенні в галузях матеріального виробництва, доводяться до спожвача в процесі товарного обороту, який представляє суму продажу товарів за якийнебудь період часу. Розвиток і удосконалення товарного обороту і тсно пов'язаний з економічною та соціальною ефективності суспільного виробництва – відновленням у грошовій формі вартості виробленого продукту, задаволенням платоспроможного попиту населення, активним впливом через договірну систему підвищення якості продукції, зниженням її собівартості, скороченням витрат часу на бслуговування.
Сукупність активів купівлі – продажу товарів можна звести до таких товарних операцій за ознаками продавця покупця:
продаж товарів тими, що їх виробляють, безпосередньо споживачам.
продаж товарів тими , що що їх виробляють, торговим організаціям для подальшого продажу.
продаж товарів одними торговими організаціями іншими організаціями для подальшого продажу.
продаж товарів торговими організаціями споживачам.
На основі цієї схеми товарних зв’язків будуються основні категорії товарообороту.
Оптовим товарооборотом називають оборот товарів, що забезпечує рух товарних мас для подальшого продажу або їх переробки. Роздрібний товарооборот забезпечує рух товарних мас із сфери виробництва безпосередньо до споживача
Основне завдання оптової торгівлі – забезпечити оснащення роздрібної торгівлі товарами у потрібній кількості та асортименті з відповідною кількістю до попиту.
Роздрібний товарооборот – сума продажу товарів безпосередньо споживачам. Товарооборот ринкової торгівлі є роздрібним.
Важливою формою скорочення кількості ланок, через які проходить товар, є розширення прямих звязків торгових підприємств з виробництвом, надходження товарів від виробничих підприємств у торгівельну мережу, коли це можливо та раціонально. Щоб розрахувати потріібну кількість ланок, через які проходить товар, треба знати валовий товарооборот, який дорівнює сумі роздрібного та оптового товарообороту, та чистий товарооборот. Його визначають виключенням з валового товарообороту повторного рахунку. Наприклад, для державної торгівлі чистий товарооборотдорівнює сумі роздрібного товарообороту і продажу товарів системі споживчої кооперації, або іншим системам. У масштабі всієї країни чистий товарооборот дорівнює роздрібному. Середня кількість ланок, через які пройшов товар характеризує коофіцієнт ланковості. Він дорівнює частці від ділення валового товарообороту на чистий. Тобто йде збільшення в складських приміщеннях. Підвищує рівень витрат .статистичний аналіз повинен виявити зайві ланки для розробки методів раціоналізації товарообігу.
Роздрібний товарооборот- найбільш потрібний плановий і звітний показник діяльності торгівлі. Він входить в число основних народногосподарських показників рівня життя населення. Роздрібний товарооборот зростає абсолютно і в розрахунку на душу населення.
Статистика вивчає види роздрібного товарообороту роздрібної мережі та громадського харчування. Виручка торгових організацій у вигляді роздрібного товарообороту є найважливішим джерелом прибуткової частини касового плану закладів банку.
Доскладу роздрібного товарообороту входить виручка від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для особистого споживання як за готівку так і за розрахункові чекиустанов банків, через організований споживчий ринок, тобто спеціальну організовану торгівельну мережу усіма діючими підприємствами незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власностіта господарювання, а також виручка, одержана через касу неторгівельнх підприємств, організацій та установ від продажу бзпосередньо населеню товарів власного виготовлення, закуплених на стороні або одержаних за бартером.
До складу дрібного товарообороту включається також відпускання товарів за безготівковим розрахунком із роздрібної мережі та мережі громадського харчуванняокремим категоріям установ.
У період стновлення ринкової економіки, коли відбувається зширення кола учасників торгівельної діяльності, споживчий ринок набирає різноманітних форм , утворюються нові канали реалізації товарів населеню. Для повноти обліку роздрібного товарообороту виокремлюють такі його складові:
- організований ринок, охоплює реалізацію товарів через офіційно зреєстровану ережу магазинів, палаток, підриємств, кіосків і т.д.). до цієї категорії належать також реалізація товарів населеню безпосередньо виробничим підприємствам, організаціям тощо.
- міські ринки сільськогосподарської продукції, охоплюють реалізацію селянам, фермерам, колективним господарствам, та іншим підприємстам сільськогсподрської продукції, виробленої у своїх господарствах, а останнім часом і імпортної сільськогосподарської продукції.
- неорганізований ринок, охоплює реалізацію приватними особами товарів. Які вироблені в країні, та за кордоном, далекого і близького зарубіжжя, у порядку вільноїторгівлі у спеціально відведених місцях.
2.Вивчення структури роздрібного товарообороту на торгових підприємствах.
Роздрібний товарооборот характеризує ту стадію, коли процес обігу товарів закінчується і товар шляхом купівлі-продажу надходить до споживача. Цей товарооборот у порівняні з іншими формами продажу має найбільше народногосподарське значення. При роздрібній реалізації товар та його споживча вартість одержують суспільне визнання.
Зростання роздрібного товарообороту супроводжується змінами його товарної структури – змінюється співввідношення між продовольчими та непродовольчими товарами, підвищується частка товарів культурно – побутового призначення, цінних продуктів хачування. При цьому покращується структура народного споживання.
У торгових організаціях облік обсягу продажу окремих товарних груп не здійснюється. Тому цей обсяг визначається балансовим методом на основі такої рівності:
Товарні запаси надходження товарів
на початок звітного + на звітний період =
періоду
відпуск товарів у продаж у порядку
громадське харчування роздрібного товарообороту
продаж оптом та інші + та інші не документовані =
документовані витрати витрати
які не є роздрібним
товарооборотом.
+ товарні запаси на кінець
звітного періоду.
У структурі роздрібного товарообороту виділяють також оборот торгово – закупівельних кооперативів громадського харчуванняпо продажу продовольчих і непродовольчих товарів народного спожиання від продажу продукції населенню, продж товарів, які прийняті від від кооперативів і громадян, що займаються індивідуальною громадською діяльністю.
Статитстика вивчає дані про динаміку показників обсягу та структури роздрібного товарообороту, в порівняних цінах та цінах відпровідних років.
В показниках обсягу роздрібного товарообороту торгової мережі входить готівкова виручка торгових підприємств, надходження від підприємств та організацій по безготівковому рахунку, продажу в кредит, по розписці тощо.
Статистика вивчає дані про товарооборот суспільного харчування, як один з видів роздрібного товарообороту.
В структурі товарообороту суспільного харчування виділяють дві основні категорії – продажу товарів особистого виготовлення і продажу купівельних товарів, які реалізцють в готовому вгляді без кулінарної обробки (напої, хліб). Важливим завданням розвитку суспільного харчування є постійні приріст в його товарообороті чістки продукції особистого виробництва.
Частину всієї продукції підприємства суспільного харчування можуть родавати не тільки безпосередньо споживачам, але і оптом.
Це повязано з концентрацією виробництва напівфабрикатів на фабриках – кухнях. Виходячи з цього весь товаробоорот суспільного харчування лишається на роздрібних продаж населенню і продаж оптом підприємствам і організаціям суспільного харчування.
Продукцію особистого виготовлення враховують не тільки по вартості , але і в натуральномк виражені, обідню продукцію вираховують у тисячах блюд ( перше, друге, солодкі страви, холодні закуски і т.д. ).
Структура роздрібного товарообороту відображає відношення між продовольчими і непродовольчими товарами, асортиментний склад продажі. Крім тго, роздрібний товарооборот характеризується показниками товарних запасів і надходження товарів.
3. Показники статистики товарних запасів роздрібної торгівлі.
Для того щоб процес реалізації був безперервним , певна частина товарів має перебувати у вигляді товарних запасів.
Статистика вивчає товарну структуру запасів у окремих ланкх торгівлі – оптовій та роздрібній. Крім, того аналізуючи розподіл їх за призначенням, розрізняють такі види запасів: поточного зберігання, які призначені для нормального розвитку товарообороту, довгостроового зберігання, які утворюються за рахунок товарів сезонного попиту; довгостроковлї доставки, що утворюються в торгових організаціях, які працюють у ввідаленних регіонах.
Показники реалізації товарних запасів і надходження балансово взаємоповязані, що відображаються за формулами:
Зп + Н = Р + Зк, →
Р = Зп + Н – Зк,
Зп + Н = Р + Ві + Во + Зк, →
Р = Зп + Н + Ві + Во + Зк
де, Зп, Зк – товарні запаси відповідно на початок і на кінець періоду.
Н – надходження товарів.
Ві – інші вибуття.
Во – очевидні вибутя.
Р – реалізація товарів.
Товарні запаси, які знаходяться у роздрібній мережі і на складах, оптових базах, необхідні для забезпечення ритмічної роботи торгових підприємств, широкого асортименту товарів і найбільш повного задоволення попиту споживачів.
Загальні запаси
Виробничі запаси Товарні запаси Фонд споживання
Запаси товарів у Запаси товарів в Запаси товарів
торгівлізасобами торгівлі в заготівках
виробництва і
матеріально-
технічного
оснащення
На підприємст В оптовій В роздрібній
промисловості ( у формі торгівлі
постачальників
Класифікація товарів по місцю в процесі відтворення.
Запаси товарів
По призначенню
Товарні запаси Товарні запаси Товарні запаси спеціа- поточного зберігання тривалого зберігання льного призначення
Цільові товарні Сезоні запаси
запаси товарів
Запаси товарів для Товарні запаси
здійснення певних цілей дострокового постачання
По одиницях вимірювання
В абсолютному У відносному виражені
виражені (днів до обороту)
Натуральні Вартісні
( штук,пар) (гривень)
По розміру
Максимальні товарні Середні товарні запаси Мінімальні товарні
запаси запаси
По сроках вираховування
На початок року На кінець року Середні товарні запаси
за взначений період ( місяць,рік)
3.1. Показникі швидкості обертання товарних мас.
Товарооборотність являється одним із головних показників в торгівлі, оскільки її прискорення являється одним із способів півдвищення конкурентноспроможності товару і підприємства.
Під товарооборотністю розуміють час обороту товарів з дня їх надходження до дня реалізації і швидкість обігу товарів.
Період часу, протягом якого товар знаходиться у сфері обігу, називають часом обігу. Він безпосередньо пов’язаний з розміром товарного запасу. Чим більший обсяг товарних запасів відносно до товарообороту, тим триваліший буде процес обігу, і навпаки. Економія часу в сфері обігу приводить до прискорення усього процесу відтворення.
Час обороту, або товарооборотності, розраховують за формулою:
Ч=ЗД/ТО,
а швидкість обігу
Ш=ТО/З,
де З –середній запас;
Д – кількість днів у періоді;
ТО – товарооборот.
Різні товари здійснюють оборот з неоднаковою швидкістю, тому на швидкість товарообороту усіх товарів впливає зміна структури, тобто співвідношення між окремими товарними групами. Виходячи з цього, при аналізі динаміки середньої швидкості всього товарообороту важливо визначити, якою мірою вона змінюється за рахунок швидкості обороту окремих товарних груп та структури товарних запасів.
Індекс швидкості обороту змінного складу показує зміну середньої швидкості обороту по всіх товарах і його обчислюють за формулою:
ІЗ.С=С1/С0 .
Індекс швидкості фіксованого акладу розраховують при фіксованій структурі товарних запасів:
Іф.с=∑Ш1З1/∑Ш0З1.
Він показує зміну середньої швидкості внаслідок зміни індивідуальних швидкостей обороту товарів. Індекс структурних зрушень показує вплив на середню швидкість зміни структури товарних запасів.
ІЗ.С=(∑Ш1З1/∑Ш0З1) / (∑З1/∑З0).
На відміну від швидкості товарообороту на динаміку середнього часу обороту впливають зміна часу обороту по окремих товарах та структури товарообороту.
4. Аналіз забезпеченості населення мережею торгових підприємста.
Торгівля та громадське харчування віднесені до сфери матеріального виробництва як галузі, що забезпечують просування товарів до споживача на стадії обігу, а також надають послуги шляхом передачі товарів. Таким чином, розвиток торгівлі та громадського харчування можна оцінювати не тільки показникками товарообігу, обіг товарних запасів, але насамперед показниками, що характеризують рівень та якість торгового обслуговування населення. Зростання рівня життя населення залежить не лише від збільшення обсягів виробництва та якості товарів народного споживання та продуктів харчування, а й від своєчасного доведення цих товарів до споживача.
Можливість вирішення цієї задачі обумовлена дією двох груп факторів : екстенсивних та інтенсивних. До першої належать фактори, що сприяють розвитку торговельної мережі та вдосконаленню її матеріально – технічної бази. Друга група включає організаційні фактори, дія яких передбачає прискорення впровадження передових методів торгівлі та економічні фактори, що стимулюють робітників торгівлі до підвищення якості своєї праці.
Статистична звітність по торгівлі та громадському харчування дозволяє обчислити кілька показників для оцінки якості обслуговування населення:
обсяг товарообороту в розрахунку на одну людину;
обсяг товарообороту в розрахунку на 1 м2 торгової площі ;
кількість торгових підприємств в розрахунку на 1 м2 площі регіону, що вивчається;
розмір торгової площі на 10 тисяч чоловік населення;
частка фасованих товарів в загальному товарообороті.
За допомогою названих показників важко знайти причину динамічних чи територіальних відміностей. Вони не беруть до уваги ні рівень задоволення потреб населення в окремих товарах, ні зміни в структурі товарообороту. І коли зміни в структурі товарообороту можуть бути виявлені шляхом порівняння показників, обчислених за базисною ( аюо звітною) структурою, дані про яку також наводяться у формах статистичної звітності, то рівень задоволення потреб може бути виявлений лише за допомогою спеціально проведеного обстеження.
Наявність спеціалізованих та універсальних магазинів, відомчих їдалень та підприємств громадського хрчування загального користування потребує розрахунку та аналізу показників в розрізі груп торгових підприємств. При їх порівнянні слід брати до уваги також розмір населених пунктів, наявність курортних зон, сезонність та інші фактори, що впливають на роботу торгівлі та громадського харчування.
Слабкі аналітичні можливості показників середньої торгової площі магазинів, середнього числа місць в підприємствах громадського харчуваеея, середньої чисельності відвідувачів та покупіцв у магазинах, що часто приводились раніш у статистичних публікаціях, у наш час не знаходять практичного використання, а тому й не можуть бути рекомендовані для оцінки торговельного обслуговування.
5. Статистика продуктивності праці.
Найбільш загальним та універсальним поазником, який відображає ефективність використання трудових ресурсів ( персоналу) підприємства є продуктивність праці робітників.
В загальному розуміні продуктивність праці характеризує її результативність, тобтооцінює результат праці, отриманий на одиницю витрат, пов’язаних є використанням трудових ресурсів підприємства. У вузькому розуміні рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції, що виробляються одним працівником за одиницю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції ( виконання робіт чи послуг).
Зростання продуктивності праці є однією з нацголовніших умов розвитку суспільного виробництва. Статистика продуктивності праці вирішує завдання аналізу її рівня та динаміки на окремих виробництвах та підприємствах, у галузях виробничої сфери на народному господарствів цілому. Результати цього аналізу в майбутньому використовують для статистичної оцінки ефективності дії основних факторів розвитку суспільного виробництва (регіональне розміщення продуктивних сил, розвиток науки і техніки, вдосконалення форм організації виробничтва, праці і управління, зростання та раціональне використання кваліфікації робочої сили та ін.)
Найбільш розповсюдженим показником продуктивності праці робітників торговельного підприємства є виробок, який визначається середнім розміром товарообігуна одного працівника підприємства:
П=Т/n,
де П – середня виробка на одного працівника, грн;
Т – розмір товарообігу за період у фактичних цінах, грн.;
n – середньоспискова чисельність працівників підприємства, чол.
Цей показник характеризуєобсяг товарообігу реалізованого одним працівником підприємства торгівлі за певний проміжок часу.
Незважаючи на широке використання та простату розрахунку, рівень та динаміка цього показника не дозволяєповною мірою відтворити рівень продуктивності праці та його зміну, провести порівняльний аналіс.
Він не враховує трудомісткості реалізації окремих товарних груп, зрушень в структкрі товарообігу та зміни в тудомісткості продажу товарів. Крім того, в умовах інфляції зростання обсягу товарообігу відбувається не врезультаті зростані фізичної маси товарів, що реалізуються, а в зв’зку зі зміною рівня цін на товари.
Зворотною характеристикою продуктивності праці є трудомісткість t, яка характеризує витрати на виробництво одиниці продукції,
t=T/q ,
де q – загальна кількість виготовленої за період продукції;
Т – сумарні витрати робочого часу у цьому періоді.
Практичне використання того чи іншого показника рівня продуктивності праці зумовлене конкретними потребами аналізу. Показники П характеризують прямий результата використання робочої сили і може порівнюватись з характеристиками використання інших ресурсів виробництва, наприклад, з продуктивністю одиниць виробничого устаткування або з фондовідачою. У зв’зку з цим цей показник є основною характеристикою продуктивності праці у статистичній звітності. Трудомісткість t на практиці використовують як базу для визначення загального розміру необхідних витрат праці на виробництво заданої кількості продукції, а також для розрахунку загальної кількості виготовленої продукції у трудових вимірниках.
Залежно від одиниць вимірювання продукції розрізняють натуральні, умовно – натуральні, вартісні та трудові показники продуктивності праці. Загальні витрати праці, які використовують при обчислені її продуктивності, можуть бути виражені у людино – годинах, людино – днях у середньосписковій чисельності робітників чи працюючих.
5.1. Показники цін і витрат обігу в торгівлі.
Витрати обігу містять в собі витрати, пов’язані з доведенням продукції до кінцевого споживача, які здійснюються у сфері обігу. Економія витрат обігу є істотним джерелом зниження суспільно необхідних витрат праці. Велике значення має економія тк званих “ чистих ” витрат обігу, пов’язаних з безпосередньою купівлею – продажем та витратами товарів, грошовим обігом, кредитом та іншими витратами, які не пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу та які компенсуються за рахунок національного доходу.
При плануванні, аналізі динаміки та виконання плану витрат, пов’язаних з обігом суспільного продукту, враховують особливосьі галузей сфери обігу.
Показником рівня витрат на перевезення є витрати на умовну одиницю роботи транспорту: 10 тонно-кілометрові (тонно-міль), 1000 м3 газу та ін. Витрати на перевезення у транспортних організаціях вивчають у розмірі таких статей : заробітна плата,відрахування на соціальне страхування, паливо, пальні та мастильні матеріали, електроенергія, матеріали та інші витрати. По окремих видах транспорту цей перелік доповнюється статтями,пов’язаними з їхньою специфікою. Так, у водному, повіиряному, автомобільногму транспорті окремо враховують витрати на поточний ремонтта технічне обслуговування засобів транспорту, трубопровідному – втрати газу й нафти у трубопроводах тощо.
Показником рівня витрат на підприємствах зв’язку є сума експлуатаційних витрат на 100 грн. виторгу від надання послуг. Експлуатаційні витрати підприємств зв’язку розподіляють за такими статтями : заробітна плата робітників основної діяльності, відрахування на соціальне страхування, включаючи держзабезпечення, матеріали паливо та запчастини, електроенергія на виробничі потреби, перевезення пошти, амортизаційні відрахуввання, інші витрати. У складі інших витрат виділені адміністративно – управлінські, експлуатаційно – господарські та ін.
Витрати торгових підприємств та підприємств громадського харчування поділяють на такі види : транспортні витрати; заробітна плата основна і додаткова; витрати на оренду та утримання будинків, приміщень, споруд та інвентарю, включаючи позавідомчу охорону та поточний ремонт; зношення санспецодягу, білизни їдалень, малооцінного інвентаря, посуду, обідніх приборів; витрати на зберігання, доробку, підсортування та пакування товарів; витрати на паливо, пар та електроенергію на виробництві; витрати на утримання холодильних установ, на рекламу; витрати на тару ( за виключення прибутків); інші витрати. Особливістю врахування витрат у цих галузях є те, що втрата товарів та продукції при перевезенні, зберіганні і видачі включається у витрати тільки у межах встановлених норм природних втрат.
Втрати обігу організацій матеріально – технічного забезпечення та заготівельних організацій розраховують за такими статтями? Витрати на завоз товару; витрати на зберігання, доробку та реалізацією товарів; витрати на отримання апарату управління; інші витрати, пов’язані з основною діяльністю.
До основних статистичних характерних витрат обігу належать їх загальна сума і структура відносний рівень витрат і показники його динаміки, а також абсолютна економія або перевитрати, що пов’язані зі змінами рівня витрат.
Відносний рівень витрат обігу характеризує частку цих витрат у товарообороті.
Розмір зниження рівня витрат обігу – це різниця між рівнями витрат у звітному та базисному періодах.Темп зниження рівня витрат обігу розораховують діленням розміру зниження на базисний рівень витрат обігу.
Абсолютну економіюабо перевитрати, що пов’язані зі зміною рівня витрат обігу, визначають порівнянням фактичної суми витрат звітного періоду з їх можливим обсягом зі збереженням базисного рівня.
На рівні окремих організацій та галузей розглянуті показники визначають у розмірі кожної категорії товарообороту. На рівні народного господарства показники витра обігу розраховують виходячи з розмірів роздрібного товарообороту та загального обсягу витрат обігу організацій торгівлі і громадського харчування.
Ціна – це грошове вираження вартості товару, яке відбиває суспільно необхідні витрати праці, пов’язані з його виробництвом та обігом до моменту кінцевого споживання.
Ціна виробництва характеризує суспільно необхідні витрати приці на утворення матеріальних благ в основних галузях матеріального виробництва. Витрати, пов’язані з подальшим рухом товарів до моменту кінцевого споживання,відбиваючи тарифні ставки та націнки галузей обігу. Кінцеві ціни споживання – це сукупні витрати суспільної праці на виробництво та обіг конкретних матеріальних благ.
У маштабі всього суспільства сума цін утвореного продукту збігається з його загальною вартістю. Разом з тим ціни на конкретні види та окремі групи матеріальних благ можуть відхилятися від їх фактичної вартості.
Достатньо точно відображають вартість конкретних видів продукції, ціни одночасно є інструментом перерозподілу національного доходу з урахування потреб суспільства. Система цін та методика ціноутворення активно діють на рівень витрат суспільної праці, витрати виробництва та його ефективність.
У народному господарстві України застосовують вільні, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи ,оптові, роздрібні, договірні, єдино прейскурантні, державно закупівель ціни.
Роздрібні ціни використовуються у розрахунках з населенням і включають роздрібні ціни і товари народного споживання та тарифи на послуги населенню.
В галузях добувної промисловості діють розрахункові ціни, які відбивають конкретні умови виробництва, але реалізація їх продукції організаціями обігу здійснюється за єдиними державними або договірними оптовими цінами.
Ціни у будівництві залежно від способу будівництва та форм розрахунків поділяють на договірні та кошторисні. Кошторисна нормативна база формується державою, яка визначає і контролює її застосування.
Джерелои інформації про роздрібні ціни у торгівлі та громадсикому харчуванні, а також тарифи транспорту і зв’зяку є відповідні прейскуранти цін та тарифів, статистичний звіт цих організацій, дані одноразових обстежень.
Статистичний аналіз рівня цін здійснюється з позиції встановлення їх відповідності суспільно необхідним витратам приці й забезпечення необхідного рівня рентабельності виробництва та обігу конкретних товарів. Отже, ціни на продукцію повинні забезпечувати рентабельність виробництва й обігу продукції, що за своєю якістю та іншими споживчими властивостями відповідають народногосподарським потребам.
Через різноманітність умов виробництва, форми обігу та якості одноіменої продукції у статистичному аналізі використовують середні ціни та тарифи, які розраховують за формулою середньої арифметичної зваженої:
Р=∑¯pq / Σq,
де р – індивідуальні рівні цін та тарифів на конкретні об’єми одноіменних товарів і послуг;
q – кількість товарів або послуг, що реалізовані за відповідними цінами.
Середньозваженні ціни широко застосовують у промисловості для характеристики середнього рівня якості продукції, на яку передбачено розподіл за сортами або за іншими якісними групами. Якість та рівень виконання плану закупівель відбивають середні заготівельні ціни громадського сектору на продукції сільського виробництва. На основі даних відбіркового спостереження на ринках, бюджетних обстежень та звітів господарств розраховують середньозважені ціни ринку. Середньозважені оптові ціни визначають на конкретні види продукції промисловості та одиниці їх техніко – економічних параметрів. Аналогічні середні кошторисні ціни рохраховують на однотипні об’єкти, одиниці їх потужності та види робіт у капітальному будівництві. Для узагальнення характеристики вартості перевезень та послуг зв’язку визначають середні тарифні ставки.
Динаміка оптових і роздрібних цін досліджують індексним методом.
Визначення цін та тарифів на окремі види продукції і послуги здійснюються за допомиогою індексів середніх величин:
ІЗ,С.=Σ p1q1/ Σ q1: Σ p0q0 / Σ q0;Іф.с.=Σ p1q1 / Σ q1: Σ p0q1 / Σ q1; ІС.З.=Σp0q1/Σq1:Σp0q0/ Σq0,
де р1, р0 – ціни на конкретні об’єми товару або послуг відповідно у звітному та базисному періодах.
Індекс змінного складу у даному випадку характеризує динаміку середньої фактичної ціни одиниці продукції або послуг у звітньому періоді порівняно з базисним. Індекс фіксованого складу показує вплив на зміну середньої ціни зміни цін на окремі об’єми товарів або послуг. Індекс структурних зрушень відображає зміну співвідношень між групами товарів або об’ємами послуг.
Зміну загальної вартості вироблених товарів або послуг конкретного виду під впливом зміни цін ∆р та їх об’єму ∆q визначають за такими формулами:
∆q=(q1-q0)р0; ∆р=(q1(р1-р0);
Для узагальнення динаміки цін та тарифів на усі товари і послуги або на окремі товарні групи та групи послуг використовують агрегатний індекс:
Ір=∑p1q1 /∑p0q1;
де р1,р0 – цінитна конкретні товариабо послуги у звітньому та базисному періодах;
q1 – кількість конкретних товарів та послуг у звітному періоді.
Перехід до ринкових відносин потребує суттєвого розширення маштабів статистичного аналізу цін та тарифів, підвищення його якості та опертативності. Висновкм такого аналізу представляють практичний інтерес для організації діяльності госпророзрахункових підприємств і галузей народного господарства та розвитку конкретних регіонів, служать основою для оцінки життєвого рівня трудящих.
Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні й застосуванні державних фіксованих та регульованих цін та тарифів. У сфері дії вільних цін державою контролюється правомірність їх застосування та додерження вимог антимонопольного законодавства. Господарські суб’єкти повинні встановленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю і аналізу застосування та рівня цін. Органи статистикт забезпечують нагляд за динамікою цін і тарифів, розробляють індекси зміни їх, обчислюють вплив цін і тарифів на рівень життя населення. Результати аналізу динаміки цін та тарифів державними статистичними органами та пропозиції громадських організацій, висловлені ними через своїх представників у Верховній на місцевих Радах народних депутатів, служать основою для проведення в життя заходів Уряду щодо підтримки життєвого рівня населення, в першу чергу низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, шляхом введення компенсації витрат у зв’язку з підвищення цін і тарифів, а також шляхом індексації доходів.
Мал. 1.1. Ознаки класифікації роздрібного товарообороту
Роздрібний товарооборот
Роздрібний товарооборот державної торгівлі
По формах
торгівлі
Роздрібний товарооборот недержавних форм торгівлі
В тому числі:
кооперативна
приватної та інших.
Реалізація товарів населення
По економічному Продаж підприємствам, організаціям, установам
змісту
Виручка за рослуги по ремонту виробів
Роздрібний товарооборот в місті
По територіально-
організаційним
Роздрібний товарооборот в сільській місцевості
Товарооборот роздрібної торгівлі
По видах обороту
Товарооборот суспільного харчування
Продаж продовольства
По структурі
обороту
Продаж непродовольчих товарі
2.Розрахункова частина
Завдання 1.
Відомі такі дані (табл.1) про роботу 30- ти продовольчих магазинів за рік:
Таблиця 1.
№ магазину
Товарооборот, млрд.грн.
Середньоспискова чисельність робітників
Прибуток, млн.грн.
Витрати обігу, млн.грн.
1
3
4
5
6
1
0,99
36
16
54,1
2
2,43
69
61
146,2
3
1,98
51
29,2
131
4
0,81
22
20,8
37,1
5
1,62
55
19,2
123,3
6
2,97
61
92,8
150,6
7
2,16
46
56
117
8
1,17
37
60,4
78
9
6,66
151
192,4
297
10
2,7
56
68
124,8
11
0,45
21
15,2
31,2
12
0,81
24
26,1
44,2
13
0,9
19
33,9
35,9
14
0,99
29
24,1
54,1
15
0,72
20
19,9
45,8
16
1,44
40
46,8
78,4
17
0,99
3
8,8
87,2
18
1,26
30
36,4
57,2
19
0,63
19
2,5
60,1
20
0,9
22
17,2
79,2
21
2,52
43
93,2
84,8
22
0,72
20
10,6
114
23
1,98
45
56,1
79,2
24
0,27
12
10,3
15,7
25
0,99
18
20,2
47,2
26
1,8
37
47,6
80,5
27
0,54
11
2,1
30,5
28
0,27
13
8
24,1
29
1,35
43
20,1
102,4
30
4,5
107
121
211,2
Разом
47,52
1160
1235,9
2622
1. Виконати групування 30 магазинів за розміром товарообороту, виділив 3 групи з рівними інтервалами. Кожну групу охарактеризувати всіма техніко-економічними показниками. Результати представити у табличній формі ( табл.2) і зробити висновки.
Розв'язок
Для розв’язання конкретних аналогічних задач проводяться нестандандартні групування певними ознаками, що легко розпізнаються. Групування за однією ознакою називають простим, у разі поєднання двох і більше ознак – комбінаційними. Різновидом структурного групування є ряд розподілу, характеристиками якого є варіанти та частоти, частки. Варіанти – це конкретні значення групувальної ознаки, частоти – кількість елементів сукупності, яким властиві окремі варіанти. Відносні частоти (% до підсумку) називаються частками.
У процесі формування груп за варіаційною ознакою, необхідно встановити інтервал груп та визначити межі кожного з них. Якщо значення групувальної ознакизмінюються рівномірно, то виділяють рівні інтервали груп за формулою :
Хмах – максимальне значення ознаки
Хmin – мінімальне значення ознаки
n – кількість груп
Межі інтервалів:
1 група: 0,27– 2,4
2 група: 2,4 – 4,53
3 група: 4,53 – 6,66
Групування магазинів за розміром товарообороту
Групи магазинів за розміром товарообороту, млн.грн.
Кількість магазинів
Середньоспискова чисельність робітників, чол.
Товарооборот
Прибуток
Витрати обігу
Всього, млн.грн.
У % до обсягу товарообороту
Всього, млн.грн.
У % до обсягу товарообороту
Всього, млн.грн.
У % до обсягу товарообороту
1
2
3
4
5
6
7
8
9
0,27-2,4
24
673
25,74
54,2
607,5
23,6
1607,4
62,4
2,4-4,53
5
336
15,12
31,8
436
28,8
717,6
47,5
4,53-6,66
1
151
6,66
14
192,4
28,9
297
44,6
Разом
30
1160
47,52
1235,9
2622
Висновок: В результаты групування магазинів за розміром товарообороту, встановлено що найбільша кількість магазинів 24 відноситься до першої групи за розміром товарообороту, магазини цієї групи є найбільш типовими на їх долю припадає 25,74 млн.грн. всього товарообороту, середньосписковою чисельністю робітників 673 чол., прибуток на суму 607,5 млн.грн, витрати обігу становлять 1607,4 млн.грн.Проте в галузі працюють великі магазини, товарооборот якого коливається від 4,53-6,66 млн.грн. на їх долю припадає 1 магазин за товарооборотом, чисельність робітників 151 чол. Групування показує, що середньоспискова чисельність робітників не залежить від розміру товарообороту.
Комбінаційне групування
Групи магазинів за методом обслуговування
Підгрупи магазинів за розміром товарообороту, млн.грн
Кількість магазинів
Середньоспискова чисельність робітників
Товарооборот
Прибуток
Витрати обігу
Всього, млн.грн.
На одного робітника, грн
Всього, млн.грн.
У % до обсягу товарообороту
Всього, млн.грн.
У % до обсягу товарообороту
Традиційні
0,27-2,4
10
373
12,33
0,033
285,7
23,17
914,5
74,17
2,4-4,53
1
69
2,43
0,035
61
25,1
146,2
60,16
4,53-6,66
-
-
-
-
-
-
-
-
Разом
11
442
14,76
346,7
1060,7
Самообслуговування
0,27-2,4
14
300
13,41
0,044
321,8
23,99
692,9
51,67
2,4-4,53
4
267
12,69
0,047
375
29,55
571,4
45,02
4,53-6,66
1
151
6,66
0,044
192,4
28,88
297
44,59
Разом
19
718
32,76
889,2
1561,3
Всього
30
1160
47,52
1235,9
2622
Висновок: В результаті групування ми поділили магазини на традиційн...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора