Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра ЕП
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота на тему:
„Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства”
№№ п/п
Показники
Одиниці виміру
1
2
3
3а
4
5
5а
5б
5в
6
6а
7
7а
7б
7в
8
8а
8б
9
10
11
12
13
13а
14
14а
15
16
Проектна потужність підприємства
Обсяг реалізації продукції
Первісна вартість ОВФ
З них активна частина
Залишкова вартість ОВФ
Використання ОВФ:
в першу зміну
в другу зміну
в третю зміну
Чисельність працівників
З них робітників
Працювало працівників:
в першу зміну
в другу зміну
в третю зміну
Корисний фонд робочого часу використання ОВФ:
за планом
фактично
Тривалість зміни
Внутрішньозмінні втрати робочого часу
Річний знос ОВФ
Вибуло ОВФ
Поступило ОВФ
із них нових
Собівартість продукції
в т.ч. матеріальні витрати
Витрати на утримання і експлуатацію ОВФ
Збільшення обсягу виробництва продукції у плановому році
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
дні
дні
год.
год.
%
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
% від Соб-ті
відсотків
13,00
7,00
4,40
3,60
3,60
3,80
2,00
1,80
380
330
200
100
80
217
116
8
1,8
8,4
0,35
0,36
0,36
5,40
3,60
16,0
16,0
Зміст.
Вихідні дані до виконання курсової роботи 3
Вступ 5
Розділ 1. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів – важливий резерв підвищення ефективності виробництва на підприємстві (теоретична частина) 9
1.1.Ефективність як економічна категорія 9
1.2.Основні виробничі фонди підприємства 10
1.3.Показники використання основних виробничих фондів 11
1.4.Шляхи кращого використання основних фондів 13
Розділ 2. Визначення ефективності використання основних виробних фондів підприємства (розрахункова частина) 15
2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства 15
2.2. Показники, що характеризують рух основних виробничих фондів підприємства 16
2.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами 18
2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами 19
2.5. Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі 20
2.6. Узагальнюючі показники 22
Розділ3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробних фондів підприємства в часі 24
3.1. Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі 24
3.1.1. Підвищення ефективності використання річного робочого часу 24
3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу 28
3.1.3.Підвищення ефективності збільшення змінності використання ОВФ 32
3.1.4. Підвищення ефективності використання календарного часу 38
3.2. Аналіз одержаних результатів 41
Висновки 47
Список літератури 49
В С Т У П
Капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари – робочу силу й засоби виробництва, - поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих ОВФ підприємства. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а, з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання ОВФ того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого – від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання ОВФ підприємства можна умовно побілити на дві групи: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2) підвищення інтенсивного навантаження.
Однак треба наголосити на двох важливих обставинах.
По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими.
По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.
Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрішньозмінні простої становлять 10-15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи інших професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомнотранспортними засобами тощо.
Для підприємств ряду галузей індустрії, і передусім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7 – 1,8), то можна буде збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30 відсотків.
Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективного використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15 і більше відсотків.
Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання ОВФ має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видій знарядь праці.
До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавляння сталі в чорній металургії; використання різних каталізаторів, високих температур і тиску – у хімічній промисловості тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття й тиску під колошником домни забезпечує зростання виробництва чавуну майже на третину.
Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування. За свідченням спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно й технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20-30%.
Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання ОВФ можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних показників, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих об'єктів становить 5-6 років. Проте технічно та економічно обгрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників виробничих об'єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної – за один рік і навіть швидше.
За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання ОВФ, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку.
Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Розділ 1. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів – важливий резерв підвищення ефективності виробництва на підприємстві.
Ефективність як економічна категорія.
Економічна ефективність виробництва – це поняття, яке характеризує результати діяльності трудових колективів по відношенню до виробничих витрат. Механізм керування ефективністю включає множину кількісних і якісних показників (ріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення якості продукції) та інших вимірювачів, що визначають розміри результату і витрат живої та уречевленої праці. Керувати ефективністю означає постійно підтримувати ріст об’єму продукції, яка випускається. Чим вища економічна ефективність виробництва при оптимальних умовах витрат ресурсів, тим більше створюється матеріальних цінностей, які необхідні суспільству.
Управління ефективністю використання виробничих фондів в кінці кінців зводиться до рішення загальних задач по підвищенню ефективності виробництва і полягає у постійному збільшенні віддачі їх одиниць і зростання потужності при оптимальних сумарних витратах засобів на їх виробництво, оборот, експлуатацію.
Підвищення інтенсивності використання виробничих фондів пов’язане з рішенням двох важливих взаємопов’язаних проблем. Одна з них полягає в раціональному використанні капітальних вкладень на створення нових потужностей, більш ефективних засобів праці, їх обновлення і технічне переозброєння.
Друга проблема полягає в повному використанні накопичених фондів і удосконаленні механізму управління цим процесом. Загальною метою рішення цих проблем є досягнення кінцевих народногосподарських результатів: підвищення споживчої вартості виробничих фондів; забезпечення запланованого росту об’єму виробництва й якості продукції; активна заміна живої праці машинною; покращення умов праці робітників. З народногосподарської точки зору важливо не тільки задоволення потреб суспільства в необхідній продукції, але й забезпечити її виробництво з мінімальними затратами трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів. Вдосконалення механізму управління ефективністю виробничих фондів направлене на найбільш раціональне їх використання з метою скорочення витрат ресурсів на одиницю виробленої продукції з підвищеними параметрами її суспільної корисності.
Підвищення ефективності використання виробничих фондів залежить від множини організаційно-технічних, соціально-економічних та інших факторів виробництва.
Економічна ефективність виробничих фондів – це комплексне поняття. Воно виражається сукупно декількома усуспільнюючими показниками ефективності: зростанням якісних і кількісних характеристик засобів праці, зниженням капітальних і поточних витрат на процес відтворення основних фондів, підвищення інтенсивності їх використання, зростанням фондовіддачі та ін. На рівні підприємства виробничі фонди виступають як вартість матеріалізованих капітальних вкладень в засоби праці; сукупність матеріально-технічних засобів виробництва, за допомогою яких відбувається перетворення натурально-речовинної форми предметів праці. На цьому рівні здійснюється управління виробничими потужностями, процесом нарощування і вдосконалення структури, якісного складу і технічного рівня виробничих фондів.
Економічна ефективність виробничих фондів – це більш ширше поняття, яке передбачає перш за все їх потенційну можливість та інші якісні та кількісні зміни їх характеристик. Вона визначається показниками абсолютної економічної ефективності капітальних вкладень в створенні споживчої вартості (суспільної корисності) фондів, прогресивністю структури, складу, організаційно-технічного рівня, показниками призначення та ефективності використання у споживача в процесі експлуатації виробничих фондів, тобто охоплює всі етапи відтворюючого процесу. Найбільш важливими показниками ефективності виробничих фондів являється: фондоозброєність праці одного працюючого, фондоємкість продукції, питомі капітальні вкладення на одиницю потужності і на 1 грн. приросту продукції.
Ефективність використання виробничих фондів виражається у відношеннях сукупних витрат на відтворення з показниками використання (показники змінності і завантаження обладнання), в кінцевих результатах їх ефективності використання – фондовіддача. Усуспільнені техніко-економічні показники (затверджуючи, розрахункові, оціночні) являються основними носіями економічної та іншої інформації.
1.2. Основні виробничі фонди підприємства.
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні.
Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент. До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються.
Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці.
Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо.
Первісне формування основних засобів на підприємстві залежить від форми його власності. Державні підприємства і організації одержують основні засоби від держави і обліковують як частину статутного капіталу. Підприємства, що приватизуються, основні засоби викуповують у держави або створюють шляхом акціонування. Заново створювані товариства з повною і обмеженою відповідальністю формують основні засоби за рахунок пайових внесків замовників. Окремі пайовики можуть вносити як пай будівлі, машини, обладнання або право користуватися ними, інші вносять гроші, за рахунок яких купуються основні засоби. Заново створювані акціонерні товариства купують основні засоби, головним чином, за рахунок виручки від реалізації акцій.
1.3 Показники використання основних виробничих фондів.
На практиці планово-економічної діяльності підприємств широко використовуються різноманітні показники, які характеризують: об’єм і вартість, структуру і стан, формування, використання і оновлення виробничих фондів. Підвищуються значення показників, які безпосередньо характеризують стан і організаційно-технічний рівень виробничих фондів, від яких залежать об’єм і якість виготовленої продукції, норми споживання ресурсів, умови праці працюючих та інше.
Для оцінки стану і змін кількісних та якісних показників, виявлення екстенсивних та інтенсивних резервів кращого використання виробничих фондів в практиці на підприємствах широко використовують методи розрахунку середньорічної їх вартості (Ф) за формулою:
де Ф1 – вартість діючих виробничих фондів на 1 січня планового чи звітного року;
Ф2 – вартість діючих виробничих фондів на 1 січня наступного року;
(Фі – балансова вартість виробничих фондів на 1 число решти місяців даного (планового, звітного) року.
Зростання вартості і запровадження прогресивних видів машин, обладнання, пристроїв, транспортних засобів в структурі виробничих фондів характеризують рівень фондоозброєності праці, зростання науково-технічного прогресу, прогресивні зрушення в якісному складі виробничого потенціалу промисловості.
Прогресивність структури виробничих фондів галузі, підприємства визначається зростанням питомої ваги їх активної частини і розраховуються за формулою:
де ∆Фа – приріст балансової вартості активної частини виробничих фондів;
Ф – повна балансова вартість виробничих фондів.
Резерви зростання ефективності виробничих фондів і підвищення її віддачі пов’язані перш за все з необхідністю удосконалення системи поновлення машин і обладнання, з прискоренням їх оборотності у виробничому процесі. Для визначення якісного складу підприємства слід розраховувати коефіцієнти оновлення, вибуття та середнього віку. Коефіціент оновлення визначається за формулою:
де Фв - вартість зносу введених виробничих фондів;
Фо – середньорічна вартість фондів в аналізованому періоді.
Коефіціент вибуття виробничих фондів визначається за формулою:
де Фвиб – вартість вибувших на протязі року виробничих фондів даного призначення.
Для впорядкування структури і якісного складу виробничих фондів на підприємстві необхідно вести їх облік по віковим групам, визначити питому вагу різних вікових груп (однотипних) виробничих фондів: до 5 років включно; від 5 до 10, від 10 до 20 і більше 20 років.
Наприклад, питома вага виробничих фондів одного призначення (класу) віком до 5 років включно визначається за формулою:
де Ф5 – середньорічна вартість встановлених і невстановлених, але таких, що знаходяться на балансі підприємства виробничих фондів одного призначення, які мають вік до 5 років включно. Рахунок віку починається з дати виготовлення обладнання.
Аналогічно визначаються питомі ваги і по іншим віковим групам виробничих фондів. Слід визначати також питому вагу фондів, які мають вік більше нормативного терміну їх служби:
де Фн – середньорічна вартість виробничих фондів одного класу, які мають вік більше нормативного терміну їх служби.
1.4 Шляхи кращого використання основних фондів.
Покращення використання основних фондів промисловості має велике народногосподарське значення. Вона забезпечує ріст виробітки продукції без додаткових капітальних вкладень, збільшення продуктивності праці і зниження витрат на виробництво продукції.
Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів різноманітні. Основними з них є збільшення тривалості роботи обладнання, більш повне використання і вдосконалення основних виробничих фондів.
Для збільшення часу роботи обладнання необхідно: ліквідувати надпланові простої обладнання за рахунок його поточного обслуговування, підвищення якості ремонтів, покращення організації та планування виробництва і матеріально-технічного обслуговування виробництва; скоротити тривалість планових ремонтів при одночасному підвищенні їх якості шляхом впровадження передових методів ремонту, широкого використання деталей та вузлів, які виготовляються на спеціалізованих заводах, чіткої організації ремонту; скоротити витрати робочого часу на підготовчо-заключні та допоміжні операції (підготовку робочого місця, догляду за ним, установку та зняття інструменту тощо); підвищити змінність роботи, якщо це доцільно по умовам виробництва в даній галузі промисловості; можливо повніше використовувати парк обладнання; підвищити інтенсивність використання обладнання.
Більш повне використання основних виробничих фондів досягається за рахунок вводу в дію невстановленого обладнання, реалізації надлишкового обладнання, більш повного використання виробничих площ. В ряді випадків виробничі потужності на підприємствах і в народному господарстві недостатньо пов’язані кількісно і якісно; одних потужностей надлишок, других -недолік, наприклад, до потужних тракторів не випускаються відповідні плуги, возики тощо. Більш повному використанні основних фондів сприяє також збільшення в їх складі ваги активних фондів – засобів праці, що безпосередньо створюють продукцію.
Технічне вдосконалення основних виробничих фондів припускає використання прогресивних технологічних процесів, застосування більш ефективних технічних рішень, модернізацію обладнання, реконструкцію підприємств на базі нової техніки та технології, розвиток раціоналізаторського руху.
Реконструкція підприємств в наш час – основне направлення розвитку виробництва. В ряді держав на протязі більше двох десятиріч не будують нові підприємства; виробництво розвивається за рахунок того, що достатньо часто змінюється “начинка” підприємств – техніка та технологія. Реконструкція в порівнянні з новим будівництвом забезпечує економію капітальних вкладень (частина засобів праці м
отже використовуватись на протязі строку, що залишився до виводу їх з експлуатації). Звичайно на реконструкцію уходить менше часу, ніж на нове будівництво, так що вона забезпечує певний виграш в часі. Аналогічний ефект приносить модернізація техніки та обладнання. При визначенні економії ефективності модернізації треба врахувати, що витрати на модернізацію повинні окупитися до моменту списання модернізованих станків, машин тощо. Ця обставина іноді находить своє вираження у вимозі, щоб модернізація окупилась в строк не більше 1-2 роки.
Значний економічний ефект може принести скорочення строків служби засобів праці, більш швидка зміна їх новою технікою та технологією. Це дозволяє швидше впровадити у виробництво досягнення НТП, скоротити витрати на ремонт, час, що витрачається на очікування ремонту та ремонт, підвищити за рахунок цього фондовіддачу та продуктивність праці. Нова техніка забезпечує більш високу якість продукції, ритмічність виробництва, скорочення об’єму капітальних ремонтів. Робітники, що раніше зайняті ними, тепер зможуть робити на сучасних підприємствах, в кращих умовах, з значно більш високою продуктивністю. Однак прискорення зміни засобів праці потребує значне збільшення об’єму виробництва в першому підрозділі, перш за все в машинобудуванні, витрат енергії, збільшує екологічне навантаження. Воно потребує збільшення витрат на перевивчення робітників. Зменшує потребу в основних виробничих фондах використовування вторинної сировини. Кращому їх використанні сприяє організація чіткого обліку, контролю, аналіз використання, нормування та інші міри організаційно-економічного характеру.
Розділ 2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства
2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства
Показник наявності основних виробничих фондів: на балансі підприємства знаходиться основних виробничих фондів на суму 3 млн.грн. Вартість ОВФ на кінець року визначається за формулою:
Бвк = Бвп + Бпв - Бвв , (2.1)
де Бвк – балансова вартість ОВФ на кінець періоду,
Бвп – балансова вартість ОВФ на початок періоду,
Бпв – балансова вартість ОВФ, що поступили на підприємство,
Бвв – балансова вартість ОВФ, що вибули з підприємства.
Тоді, Бвк = 4,4+0,36-0,35 = 4,41 млн. грн.
Бвр = (Бвп + Бвк)/2, (2.2)
Бвр = (4,4+4,41)/2 = 4,405 млн. грн..
Показник технологічної структури основних виробничих фондів:
Активна частина: 3,6 млн.грн. Пасивна частина: 4,4-3,6=0,8 млн.грн. або активна частина –82% пасивна частина – 18%.
Аналізуючи дану технологічну структуру основних виробничих фондів можна стверджувати, що дане підприємство промислового призначення тому, що активна частина його основних виробничих фондів (82%) значно перевищує пасивну (18%). Технологічна структура основних виробничих фондів досить досконала, що забезпечує їх ефективне використання.
Коефіцієнт зносу:
(2.3)
=
Даний коефіцієнт свідчить про те, що основні засоби вже зносилися на 18%, тобто вони вже перенесли 18% своєї вартості на новостворену продукцію. За даними розрахунку, основні виробничі фонди повинні знаходитись ще в стані використання своєї повної потужності.
Коефіцієнт придатності:
Кпр = 1 - Кзн (2.4)
Кпр = 1 – 0,18 = 0,82
Даний коефіцієнт свідчить про те, що залишкова балансова вартість основних виробничих фондів складає 82% від первісної. На новостворену продукцію ще треба перенести вартість основних засобів на 82%.
2.2. Показники, що характеризують рух основних виробничих фондів підприємства:
Коефіцієнт вибуття:
= (2.5)
=
Дані цифри свідчать про те, що 7,9% основних виробничих фондів, що були на балансі підприємства, вибули в наслідок їх фізичного чи морального зносу, в результаті реалізації зайвих основних фондів або в результаті стихійного лиха.
Коефіцієнт надходження:
= (2.6)
=
Проаналізувавши даний показник можна сказати, що в результаті господарської діяльності для заміни вибувших основних фондів та збільшення оснащеності підприємства основними фондами на баланс підприємства поступило 10% (від загальної кількості) основних виробничих фондів.
Коефіцієнт оновлення:
= (2.7)
=
Цей коефіцієнт показує, що на баланс підприємства поступило 10% основних виробничих фондів.
Період оновлення:
(2.8)
Період оновлення ОВФ складає 12,23 років.
Коефіцієнт інтенсивності оновлення:
= (2.9)
=
За даними розрахунку видно, що інтенсивність оновлення основних фондів висока (більше 100% ).
Тривалість обороту
(2.10)
роки
Отже, тривалість обороту ОВФ становить 11,9роки.
Коефіцієнт оборотності
(2.11)
Отже, у процесі виробництва буде відшкодовуватись 8,4% вартості ОВФ.
2.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами
Фондозабезпеченість виробництва:
= (2.12)
= грн./од.прод.
За результатами розрахунку можна стверджувати, що підприємство має в наявності 0,62 основних виробничих фондів для виробництва одиниці продукції. Необхідно збільшувати обсяг основних фондів підприємства.
Механозабезпеченість:
= (2.13)
=грн./грн.
Проаналізувавши показник можна стверджувати, що на одиницю виробленої продукції припадає 0,51активної частини основних фондів (станків, обладнання тощо).
2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами.
Фондоозброєність праці :
= (2.14)
Для того, щоб визначити фондоозброєність праці необхідно спочатку визначити середньоспискову чисельність робітників, що працюють в найбільш чисельну зміну. В даному випадку найбільш чисельна перша. Візьмемо першу зміну.
Визначимо скільки в загальному припадає робітників на одного працівника:
330/380 = 0,86. Тоді робітників в першу зміну буде: 200 • 0,86 = 172 робітників.
= грн./чол.
Даний показник показує оснащеність працівників основними фондами. Вданому випадку на одного працівника припадає 25581 грн. Чим більше буде даний показник тим більше зможе виготовляти продукції робітник, а тим самим буде підвищуватись продуктивність праці. Але ефективним виробництво буде вважатися за умов, що продуктивність праці буде рости швидше за фондоозброєність праці.
Механоозброєність праці:
= (2.15)
= грн./чол.
Даний показник показує скільки припадає активної частини основних виробничих фондів (верстатів, обладнання екскаваторів, бульдозерів, транспортних засобів тощо) на одного робітника (в даному випадку – 20930 грн.). Ефективність виробництва буде відбуватися за умов, що ріст механозабезпеченості буде забезпечувати зростання продуктивності праці, але темпами які випереджають зростання рівня механозабезпеченості.
2.5. Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі.
Коефіцієнт використання календарного часу:
= (2.16)
=
За отриманими результатами можна стверджувати, що основні виробничі фонди використовуються на 0,317 календарного часу протягом року (коли ефективним вважається використання робочого часу в межах 0,65 - 0,70). Даний показник не є високим, необхідно запровадити заходи його підвищення. При цьому треба враховувати неробочі дні (вихідні та святкові дні), а також простої основних фондів пов'язані з їх ремонтом, у зв'язку з природними явищами, у зв'язку із сезонністю робіт та з інших об'єктивних причин.
Коефіцієнт використання робочого часу:
= (2.17)
=
Даний показник показує ступінь використання робочого часу на протязі року, на даному підприємстві він складає 0,53 ,ефективне використання основних виробничих фондів забезпечується при коефіцієнті використання робочого часу 0,75 - 0,80. Отже, дії підприємства перевищують межі цього показника.
Коефіцієнт змінності:
= ( 2.18)
=
Цей показник характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. На даному підприємстві він складає 1,72 зміни протягом доби. При підвищенні цього показника підвищується використання основних фондів протягом доби.
Коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу:
= (2.19)
=
де 0,8год. -внутрішньозмінні витрати робочого часу.
Цей показник характеризує ступінь використання робочого часу на протязі зміни, який на даному підприємстві становить 0,775. Можна стверджувати, що ефективність використання основних фондів в даних умовах забезпечується.
Інтегральний коефіцієнт використання часу:
= • • • (2.20)
= 0,317 • 0,53 • 0,775• 1,72 = 0,22
Цифра даного показника (0,22) показує що ступінь використання основних виробничих фондів в часі досить висока. Забезпечується певна ефективність використання основних виробничих фондів в часі.
2.6. Узагальнюючі показники
Фондовіддача - усього обсягу основних виробничих фондів підприємства:
= (2.21)
=
Фондовіддача 1,59 означає, що 1,59 одиниць виготовленої продукції припадає на одиницю основних фондів. Але даний показник має значні недоліки, бо він враховує матеріалоємкість продукції. Таким чином чим вище буде вартість матеріалів та сировини, з яких виготовляється продукція, тим вище буде обсяг виробництва і тим самим вище фондовіддача.
Фондовіддача - по активній частині основних виробничих фондів:
= (2.22)
=
Даний показник показує, що 1,95 одиниць виготовленої продукції припадає на одиницю активної частини основних виробничих фондів (верстатів, обладнання екскаваторів, бульдозерів, транспортних засобів тощо). Даний показник має недоліки попереднього.
Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів:
= (2.23)
Для того щоб визначити коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів необхідно спочатку визначити суму річних амортизаційних відрахувань.
= • а; (2.24)
а =8,4%
Звідси = 4,4 млн.грн. • 0,084 = 0,3696 млн.грн.
Тоді =
За результатами обрахунку можна сказати, що на 18,93 одиниць виготовленої продукції припадає одна одиниця зносу основних фондів.
Коефіцієнт фондозйому:
КФЗ. (2.25) КФЗ.
Отже, розрахований показник характеризує обсяг продукції яку отримують на одиницю витрат з експлуатації. Коефіцієнт фондозйому становить 8,1
Розділ 3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства в часі.
3.1. Методичні рекомендації з економічного обгрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі
3.1.1. Підвищення ефективності використання річного робочого часу
Величина робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства залежить від їх технічного стану протягом року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо.
Ефективність використання робочого часу основних виробничих фондів характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і , відповідно, забезпечити – підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічого стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства трудовими ресурсами за умови, що буде забезпечуватися збут продукції підприємства.Ці заходи дозволять збільшити тривалість використання основних виробничих фондів в межах 5 – 30 відсотків, що вплине на рівень ефективності виробництва.
На основі запроектованих заходів, збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів становить 5%.
Визначаємо загальну величину збільшення робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році
= • (3.1.)
де - приріст часу використання основних виробничих фондів, днів;
- фактичний робочий час використання основних виробничих фондів у базовому році, днів;
- величина збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році, відсотків від величини базового року.
=116 • 0,05=6 днів
Визначаємо коефіцієнт використання робочого часу у плановому році
= , ( 3.2 )
де - плановий (можливий) робочий час використання основних виробничих фондів
=
Визначаємо збільшення числа змін використання основних виробничих фондів підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу.
= • (3.3)
де - приріст числа змін використання основних виробничих фондів, змін;
- коефіцієнт змінності використання основних виробничих фондів у базовому році
= 1,72 * 6 =11 змін
Визначаємо загальне число змін використання основних виробничих фондів при базовому рівні змінності їх використання
= • + (3.4)
де - величина змін використання основних виробничих фондів у плановому році
=116*1,72+11 = 211 зміна
Визначаємо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів
= • (3.5)
де . - приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів;
- обсяг виробництва продукції у базовому році;
- число змін використання основних виробничих фондів у базовому році
=
Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із підвищенням ефективності використання річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тис.грн. активної частини основних виробничих фондів - 0,1грн. у додаткову зміну
= • • (3.6)
де - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням річного робочого часу використання основних виробничих фондів;
- балансова (первісна) вартість активної частини основних виробничих фондів;
- додаткові витрати, в грн. на 1 тис.грн. балансової вартості активної частини основних виробничих фондів у додаткову зміну
= 3,6*0,1*11 = 3,96 тис.грн.
Визначаємо зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції.
Доля цих витрат визначається за формулою
= • а / (3.7)
де - доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції:
і-го року;
- балансова вартість основних виробничих фондів в і-му році; а -норма річних амортизаційних відрахувань; = 4,4 млн.грн
а –річний знос ОВФ; а =8,4%
- обсяг виробництва продукції в і-му році. = 7 млн.грн
Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить
а) у базовому році = 4,4 • 0,084 / 7 = 0,0528 грн./грн.
б) у плановому році = (-+)• а / ( + )
де - сума на яку вибуло ОВФ;
- сума на яку поступило ОВФ;
- приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів;
= (4,4 – 0,35 +0,36) • 0,084 / (7 +0,385926) =0,05грн./грн.,
Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити:
= (- ) • (3.8)
де - економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції;
- річний обсяг виробництва продукції у плановому році
= (0,0528 – 0,05) • (7+0,385926) = 20,680 тис.грн.
Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме
=- (3.9)
де - зниження собівартості продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів
= 20,680 – 3...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора