Статистичні методи аналізу заробітної плати в промисловості

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра ЕП

Інформація про роботу

Рік:
2006
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка підприємства

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства і природокористування Кафедра економіки підприємства Курсова робота з дисципліни “Статистика” на тему: “Статистичні методи аналізу заробітної плати в промисловості” Основні питання які потрібно висвітлити при написанні курсової роботи: Завдання статистики оплати праці. Фонд заробітної плати. Годинний денний і місячний фонд заробітної плати робітників склад фондів. Норматив заробітної плати на карбованець продукції. Аналіз виконання плану по фонду заробітної плати Аналіз динаміки середньої заробітної плати за факторами. Розрахунок індексів середньої заробітної плати. Взаємозв’язок динаміки середньої плати загальних витрат праці і фонду заробітної праці. Зіставлення темпів зростання продуктивності праці і середнього рівня оплати праці працівників. Зміст Вступ І. Теоретична частина 1. Завдання статистики оплати праці. Заробітна плата. 2. Фонд заробітної плати. Годинний денний і місячний фонд заробітної плати робітників, склад фондів. 3. Аналіз динаміки середньої заробітної плати за факторами. Розрахунок індексів середньої заробітної плати. 4. Взаємозв’язок динаміки середньої плати, загальних витрат праці і фонду заробітної плати. Зіставлення темпів зростання продуктивності праці і середнього рівня оплати праці працівників. ІІ. Розрахункова частина Висновки Вступ Статистика-це наука яка вивчає масові явища соціально-економічного життя у нерозривному поєднанні з їх якісним змістом в конкретних умовах місця і часу. Статистика має не тільки теоретичне, а й практичне застосування. В статистиці існує багато методів дослідження масових соціально-економічних явищ та велика кількість статистичних показників, які характеризують певні явища з різних сторін. Статистика- це багатогалузева наука, яка вивчає загальну теорію статистики, економічну статистику, галузеві статистики, а також соціальну статистику. Теоретичною основою статистики є економічна теорія, яка грунтується на політичній економії. Методологічною основою статистики є теорія пізнання, яка грунтується на загальнофілософських та загальнонаукових принципах. Вона аналізує соціально-економічні явища не ізольовано, а в іх взаємозв’язку з іншими явищами. Будь-яке статистичне дослідження виконують у три етапи: Збирання первинного статистичного матеріалу; Первинна обробка, зведення та групування результатів спостереження; Аналіз здобутих зведених метеріалів. Усі ці етапи пов’язані між собою, відсутність одного з них означає порушення логіки статистичного дослідження. Отже, статистика відіграє дуже важливу роль в економічному житті України, а також у нашому повсякденному житті. Дану науку використовують на практиці в багатьох сферах життя. Особливо важливою вона є в економічній діяльності. За допомогою неї можливо на основі статистичних даних проаналізувати стан певної галузі економіки і як наслідок скоригувати подальший її розвиток. Теоретична частина 1. Завдання статистики оплати праці. Заробітна плата Основним джерелом реальних доходів населення, зростання його добробуту виступає заробітна плата, яка є складовою фонду споживання, що створюється на підприємствах, організаціях різних галузей народного господарства незалежно від форм власності. Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вирази яку за трудовим договором власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Витрати на оплату праці складаються з: фонду основної заробітної плати; 2) фонду додаткової заробітної плати; 3) інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантій компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них на жать виплати у вигляді винагород за підсумками роботи за премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені акт чинного законодавства або які провадяться понад установлені за значеними актами норми. Під час складання статистичної звітності з праці показуються грошові суми, нараховані до виплати згідно з платіжними документами, за якими з працівниками були проведені розрахунки по заробітній платі (номінальна заробітна плата). Зазначені суми подаються «брутто», тобто включаючи податки та інші утримання відповідно до законодавства («нетто» — грошові суми, нараховані до виплати без прибуткового податку та обов'язкових внесків працівника до фонду соціального страхування і пенсійного фонду). До складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємства на оплату праці незалежно від джерела фінансування цих виплат. Суми коштів, нараховані за щорічні та додаткові відпустки, включаються в фонд оплати праці звітного місяця тільки в сумі, що припадає на дні відпустки у звітному місяці. Суми, що припадають на дні відпустки в наступному місяці, включаються в фонд оплати праці наступного місяця. При натуральній формі оплати праці та наданні соціальних пільг зазначені виплати у звіт з праці включаються в сумі, обчисленій виходячи з середньої ціни реалізації за звітний період. Якщо продукція надана безкоштовно, то розмір заробітної плати в цьому випадку дорівнює повній вартості цієї продукції; якщо вона надана за зниженими цінами — то різниці між вартістю проданої за зниженими цінами продукції і її повною вартістю. Усі види нарахувань в іноземній валюті включаються до фонду оплати праці в національній валюті України в сумі, яка визначається шляхом перерахування іноземної валюти за курсом Національного банку України на дату їх нарахування. В умовах ринкової економіки важливим завданням статистики праці поряд з вивченням фонду споживання, динаміки оплати праці та поширення систем оплати праці важливе місце займає оцінка ефективності використання ресурсів. Кожне підприємство, підприємець, здійснюючи свою діяльність, повинні володіти інформацією і знати ціну одиниці праці, що використовується у виробництві. В грошову оцінку затрат виробництва, пов'язаних з використанням живої праці, повинні входити не тільки суми на оплату праці у вигляді нарахованої заробітної плати, а й інші нарахування і відрахування в різні фонди (пенсійний, обов'язкове медичне страхування, фонд зайнятості) та податки, ставки яких визначаються залежно від фонду оплати праці. З 1991 р. внесено зміни щодо порядку формування фондів заробітної плати, у статистичну звітність замість фондів оплати праці в розрізі категорій персоналу внесено нові показники: кошти, спрямовані на споживання; витрати на оплату праці; грошові виплати і заохочення за рахунок прибутку та інших джерел; сума наданих соціальних пільг. Все це вимагає відповідної адаптації обліково-статистичної практики до сучасних перетворень в економіці. Одним із важливих завдань статистики оплати праці є подальше вдосконалення статистичної звітності, урізноманітнення форм та способів одержання необхідної інформації про нові форми та системи оплати праці, зумовлених розвитком ринкових відносин, вивчення впливу окремих факторів на зміну фондів споживання і оплати праці, аналіз співвідношення темпів зростання продуктивності праці і доходів. 2. Фонд заробітної плати. Годинний денний і місячний фонд заробітної плати робітників, склад фондів. Під фондом заробітної плати підприємства (фірми) розуміють частину виражених у грошовій формі витрат виробництва, пов'язаних з оплатою праці за виконану роботу робітниками у звітному періоді. Відповідно до трудового законодавства України у фонд заробітної плати включають також ряд виплат робітникам за невідпрацьований ними час протягом робочого дня, місяця, кварталу, року (оплата додаткових перерв матерям, що годують дітей, оплата простоїв не з вини робітників, оплата відпусток тощо). Фонд оплати праці є важливою складовою фонду споживання, в який, крім нього, входять грошові виплати і заохочення за рахунок прибутку й інших джерел. Це, зокрема, винагороди за підсумки роботи за рік, одноразові заохочення, матеріальна допомога, суми трудових і соціальних пільг працівникам (оплата додаткових відпусток, наданих за рішенням трудового колективу, понад ті, що передбачені трудовим законодавством, одноразова допомога ветеранам у зв'язку з виходом на пенсію, надбавка до пенсій, вартість путівок на відпочинок), доходи у вигляді дивідендів, процентів по акціях трудового колективу і внесках працівників у майно підприємства. До складу фонду оплати праці і фонду споживання не входять авторські гонорари, винагороди за відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції, допомога по соціальному страхуванню, підйомні та виплати на відрядження та інші видатки. Оплату праці статистика вивчає за двома аспектами: як елемент затрат, які пов'язані з виготовленням продукції, і як характеристика добробуту робітників виробничих підприємств. При вивченні динаміки оплати праці у даний час обчислюють два показники: середній дохід працівника загалом по підприємству, виходячи з суми засобів, які спрямовані на споживання, і середню оплату працівників загалом по підприємству, виходячи із фонду оплати праці працівників спискового складу (включаючи оплату праці сумісників), винагороди за наслідками праці за рік і разові заохочення колективу. Оплата праці - це один з найважливіших інструментів стимулювання зростання продуктивності праці, обсягу продукції, поліпшення її якості. Статистика праці вивчає ступінь поширення форм і систем оплати праці, обсягу і складу заробітної плати, рівня і динаміки оплати праці робітників. При вивченні складу фонду оплати праці окремі його елементи можуть бути згруповані, що дозволяє обчислювати ряд взаємозв'язаних фондів. Зокрема, це тарифний, годинний денний та місячний фонди оплати праці. Тарифний фонд оплати праці включає в себе нараховану заробітну плату робітникам-відрядникам і погодинникам за відрядними розцінками, тарифними ставками і штатно-посадовими окладами. Годинний фонд оплати праці включає всі виплати, що нараховані за фактично відпрацьовані людино-години за умов нормальної тривалості зміни. Крім тарифного фонду заробітної плати до Його складу входять різні доплати робітникам-відрядникам за прогресивними розцінками, оплата браку не з вини робітників, доплата за роботу в нічний час, оплата за навчання учнів на виробництві, премії робітникам, керівникам, спеціалістам, іншим працівникам за результатами робота, премії за сприяння виробництву, надбавки за високу кваліфікацію. Денний фонд оплати праці охоплює плату за фактично відпрацьовані людино-дні. До його складу входять всі елементи годинного фонду оплати праці, а також оплата пільгових годин підлітків, оплата внутрішньо-змінного часу, затраченого на виконання державних і громадських обов'язків, доплата матерям за години годівлі грудних дітей, оплата внутрішньо-змінних простоїв, доплата за роботу в понадурочний час. Місячний (повний) фонд оплати праці включає всі види заробітної плати і різні виплати, що здійснюються за джерелами оплати праці. Крім елементів денного фонду оплати праці, до його складу входять різні виплати, серед яких оплата чергових і додаткових відпусток, оплата дні» виконання державних і громадських обов'язків, надбавка за вислугу років, сплата цілоденних простоїв, доплати робітникам у разі тимчасової втрати ними працездатності, виплати на польове забезпечення, вартість продукції, що видається робітникам в порядку натуральної оплати, вартість безплатних комунальних послуг, житла і т.ін., вихідна допомога при закінченні трудового договору. Місячний (повний) фонд оплати праці розраховується для всіх категорій виробничого персоналу. Годинний і денний фонди оплати праці обчислюють лише для категорії робітників підприємств (схема). Це зумовлено деякою специфікою організації робочого часу на підприємствах, який за даною категорією обліковується в людино-годинах та людино-днях. Повний (місячний) фонд оплати праці   Денний фонд оплати праці Доплати до мі- сячного фонду оплати праці   Годинний фонд оплати праці Доплати до го- динного фонду оплати праці  Фонд,нарахова- ний за відрядни ми розцінками Фонд,нарахова- ний за тарифни ми ставками Фонд,нарахова- ний за штатно- посадовою с-ю  Схема. Склад фонду оплати праці робітників Між розглянутими фондами існує певний зв'язок, який ілюструє така система: Fд = Fг * K1, Fм = Fд * K2, де F – фонд оплати праці годинний – Г, денний – Д, місячний – М; К1– коефіцієнт доплат до денного фонду оплати праці, який визначається діленням денного фонду на годинний (К = Fд: Fг); К2– коефіцієнт доплат до місячного фонду (К2 = Fм : Fд). Розглянемо методику обчислення фондів оплати праці робітників промислового підприємства та визначення показників їх взаємозв'язку на основі даних таблиці 1.1. Таблиця 1.1. №п/п Елементи фонду оплати праці Тис. грн.  1 Оплата за відрядними розцінками 165.0  2 Оплата за відрядно-преміальною системою 85.0  3 Премії відрядникам 12.0  4 Почасова оплата за тарифними ставками 36.0  5 Премії погодинникам 6.0  6 Доплата за керівництво бригадою 2.0  7 Доплата за навчання учнів 0.5  8 Доплата за класність 0.5  9 Доплата за роботу в нічний час 1.5  10 Премії за винахідництво і раціоналізацію 1.5  11 Доплата за складні умови праці 0.5  Всього годинний фонд оплати праці 310.5  12 Доплата за роботу в понадурочний час 2.0  13 Оплата годин внутрішньо-змінного простою 0.4  14 Оплата пільгових годин підлітків 0.3  15 Оплата перерв матерям, що годують грудних дітей 0.3  16 Оплата годин виконання державних і службових обов’язків 0.8  Всього денний фонд оплати праці 314.3  17 Оплата чергових і додаткових відпусток 2.2  18 Оплата днів виконання державних і громадських обов’язків 0.3  19 Оплата цілоденних пристроїв 0.1  20 Доплата за вислугу років 0.4  21 Доплата у разі тимчасової втрати працездатності 0.6  22 Доплата по закінченні трудового договору 1.5  23 Вартість продукції у порядку натуральної оплати 1.2  24 Оплата безплатних комунальних послуг 1.4  Всього місячний фонд оплати праці 321.9   За даними таблиці K1= 314.3 / 310.5 =1,012. Обчислений коефіцієнт виражає, скільки копійок доплати за невідпрацьований людино-день припадає на 1 грн. годинного фонду заробітної плати. Відповідно К2 = 321.9 / 314.3 = 1.024. Розраховані показники дозволяють визначити співвідношення окремих видів виплат у кожному із фондів оплати, встановити, за якими видами виплат допущені необґрунтовані переплати (простої, з інших причин). При вивченні складу фонду оплати праці працівників визначають ступінь поширення різних форм і систем оплати праці. Існують дві форми оплати праці: відрядна і почасова. Відрядна поділяється на пряму відрядну, відрадно-преміальну, відрядно-прогресивну, посередньо-відрядну, акордну системи, а почасова - на просту почасову і почасово-преміальну. Періодично здійснювані органами державної статистики разові дослідження розподілу робітників за формами і системами оплати праці виявляють закономірності в цій сфері. Певну частину індивідуальних доходів працівників промисловості й інших галузей, крім фонду оплати праці, становлять такі елементи фонду споживання, як грошові виплати і заохочення та доходи, що виплачуються за акціями трудового колективу і внесками членів трудового колективу в майно підприємства. Вивчення їх є одним з важливих завдань статистики. До складу грошових виплат і заохочень входять: винагороди за результати роботи за рік, одноразові заохочення (наприклад, окремим працівникам за виконання особливо важливих виробничих завдань). Серед трудових і соціальних пільг, які надає підприємство своїм працівникам, виділяються: оплата додаткових відпусток (понад передбачені трудовим законодавством), відпусток жінкам, які виховують дітей, одноразова допомога ветеранам праці, які виходять на пенсію, надбавки до державних пенсій, стипендії студентам і учням, які навчаються у вищих навчальних закладах за направленням підприємств, вартість путівок на лікування, відпочинок, екскурсії і подорожі, здешевлення вартості харчування працівників в їдальнях, профілакторіях, відшкодування витрат на утримання дітей, що перебувають в дитячих санаторіях, яслах, таборах підприємств, затрати на покриття кредитів, які видані працівникам на покращення житлових умов, придбання садових будиночків, затрати на благоустрій садових товариств, інші види виплат (оплата продуктових замовлень, проїзних квитків, абонементів у групу здоров'я, передплата газет і журналів, індивідуальне страхування). Крім того, до цих джерел відносять також доходи (дивіденди, проценти), що виплачуються за акціями і внесками трудового колективу в майно підприємства чи об'єднання. Одним із важливих завдань статистики праці є вивчення ступеня використання коштів на оплату праці персоналу підприємств та організацій (об'єднань), одержання відповіді на питання про те, наскільки ефективно використовувалися ці кошти у звітному періоді. До 1990 р. при аналізі використання фонду заробітної плати передусім зіставляли фактично нарахований фонд з плановим, що дозволяло виявити його економію чи перевитрати. Визначалася абсолютна і відносна економія (перевитрати) по фонду заробітної плати робітників основної діяльності (з урахуванням рівня виконання плану за обсягом виробництва). Установи Держбанку здійснювали контроль за використанням планового фонду заробітної плати працівників основної діяльності. За перші два місяці кварталу ці установи видавали кошти на заробітну плату в розмірі фактично нарахованої суми, проте не вище затвердженого квартального фонду. Кінцевий розрахунок за квартал проводився з урахуванням квартального плану. За таких умов підприємствам дозволялося використовувати одержану відносну економію фонду на виплату заробітної плати і премій у наступних кварталах, а невикористаний залишок перераховувався у фонд матеріального заохочення. Водночас перевитрата по фонду заробітної плати повинна була компенсуватися. Відносна економія (перевитрати) фонду заробітної плати промислово-виробничого персоналу обчислюється за формулою: E(П) = F1 – Fп [1 + (ТП1 / ТПп - 1)K] де Е (П) - економія чи перевитрати фонду заробітної плати; F1, Fп - відповідно фактичний і плановий фонди заробітної плати; ТП1 : ТПп - процент виконання плану за показником продукції, що прийнята при плануванні продуктивності праці; К - диференційований знижувальний коефіцієнт. Останній встановлюється у певному розмірі для окремих галузей народного господарства (від 0,4 до 1,0). У зв'язку з переходом у 1990 р. підприємств і об'єднань на самостійне планування і самофінансування (зміна порядку формування фонду оплати праці і фонду споживання, широке застосування елементів ринкової економіки), аналіз їх використання набув дещо нових відтінків. Розмір фонду оплати праці на наступний рік визначається, виходячи з величини в базовому році як у цілому, так і в розрізі категорій персоналу основної діяльності. Зіставляючи фактичний фонд заробітної плати з встановленим, визначають абсолютний показник його економії чи перевитрати. Фонд оплати праці F прямо залежить від середнього рівня оплати праці f і чисельності працівників Т, тобто його можна виразити як F = f*Т. Зазначений взаємозв'язок може бути використаний при аналізі динаміки фонду оплати праці та фонду споживання. Визначають вплив кожного з двох вказаних факторів на загальну зміну фонду як загалом, так і за категоріями робітників. 3. Аналіз динаміки середньої заробітної плати за факторами. Розрахунок індексів середньої заробітної плати. Середня заробітна плата працівників за місяць (квартал, рік) у цілому на підприємстві, в установі, організації обчислюється діленням сум, нарахованих із фонду оплати праці працівників як у грошовій, так і натуральній формах, на середньооблікову чисельність працівників, що береться для розрахунку середньої заробітної плати та інших середніх показників (середньооблікову чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості) за відповідний період. Для визначення середньомісячної величини за квартал (рік) або будь-який інший період отриману величину заробітної плати за квартал (рік) необхідно розділити на кількість місяців у періоді. Рівень середньої заробітної плати обчислюється на основі; фондів оплати праці і відповідних затрат робочого часу в людино-годинах, людино-днях або середньоспискової чисельності працівників (робітників). Середньогодинна заробітна плата робітників визначається діленням фонду годинної оплати праці на кількість відпрацьованих за період людино-годин і характеризує рівень оплати відпрацьованої людино-години. Середньоденна заробітна плата робітників обчислюється діленням фонду денної оплати на кількість відпрацьованих ними за період людино-днів. Вона залежить не тільки від величини оплати відпрацьованого часу, а й від питомої ваги оплати невідпрацьованих годин у межах відпрацьованих днів і доплат за понаднормовість. Середньорічна (квартальна, місячна) заробітна плата визначається для всього персоналу підприємства, а також для окремих його категорій як частка від ділення річного (квартального, місячного) фонду оплати праці на відповідну середньооблікову чисельність. При її обчисленні до фонду оплати праці додаються суми винагород за підсумками роботи за рік і одноразові заохочення працівників. Між показниками середньої заробітної плати робітників є певний зв'язок, який формалізується таким чином: Зден = Згод * L * Кд Зріч = Зден * L’ * Кр де Зден, Зріч — відповідно середньоденна і середньорічна (квартальна, місячна) заробітна плата; Згод — середньо-годинна заробітна плата; L — середня фактична тривалість робочого дня; КД — коефіцієнт збільшення денного фонду за рахунок доплат у денному фонді (відношення фонду денної оплати до фонду годинної оплати); L’ — середня фактична тривалість робочого періоду; Кр — коефіцієнт збільшення річного (квартального, місячного) фонду за рахунок доплат у річному фонді (відношення фонду річної (квартальної, місячної) оплати до фонду денної оплати). Наприклад, маємо такі дані за звітний місяць. Середньооблікова чисельність робітників 440 Відпрацьовано людино-днів 680 Відпрацьовано людино-годин 75 504 Середня тривалість робочого місяця, днів 22 Середня тривалість робочого дня, годин 7,8 Фонд годинної оплати праці, грн 203 861 Фонд денної оплати праці, грн 209 088 Фонд місячної оплати праці, грн 215 600 Виходячи з наведених даних, показники середньої заробітної плати можна обчислити таким чином: Згод —середньо-годинна заробітна плата 203861 / 75504 = 2,7 грн; 3ден —середньоденна заробітна плата 209088 / 9680 = 21,6 грн; Зміс —середньомісячна заробітна плата 215600 / 440 = 490,0 грн. Розміри середньоденної і середньомісячної заробітної плати обчислюються також на основі взаємозв'язку показників, тобто: 3ден – середньо денна заробітна плата = 2,7 * 7,8 * 209008/203861 = 21,6 грн. Зміс – середньомісячна заробітна плата = 21,6 * 22 * 215600/209088 = 490 грн. Динаміка рівнів середньої заробітної плати вивчається за допомогою Індексів. Між цими індексами існує такий самий зв'язок; як і між середніми показниками: Із ден = Із год * ІL * Ікд Із річ = Із ден * ІL’ *Ікр Для характеристики динаміки середньої заробітної плати сукупності працівників використовують індекси, які обчислюються на основі середніх рівнів оплати праці окремих груп працівників та чисельності працівників (затрат робочого часу). Оскільки для робітників обчислюють три види середньої заробітної плати, можуть визначатись індекси середньо-годинної, денної та річної (квартальної, місячної) заробітної плати. Залежно від мети обчислюють індекси середньої заробітної плати змінного, фіксованого складу та структурних зрушень. Методику обчислення індексів середньої заробітної плати розглянемо на такому прикладі: Група робітників Середньооблікова чисельність робітників, чол. Фонд оплати праці, тис. грн Середньомісячна заробітна плата, грн Індекс заробітної плати, %   базисного періоду звітного періоду базисного періоду злітного періоду базисного періоду звітного періоду     Т0 T1 Ф0=ЗТ0 Ф1 = 3 Т  Зо  З1   Кваліфіковані 220 310 110 161,2 500 520 104  Малокваліфіковані 220 130 77 49,4 350  108,6  Усього 440 440 187 210,6 425 478,6 112,6   Індекс заробітної плати змінного складу обчислюють як від ношення середньої заробітної плати звітного періоду до середньої заробітної плати базисного періоду. Іззмін.скл. = З1/З0 = (∑ З1*Т1 / ∑ Т1) : (∑ З0 * Т0 / ∑ Т1) = 210600/440 : 18700/425,0 = 478,6/425,0 = 1,126 або 112,6 % (+12,3 %) Як бачимо, середня місячна заробітна плата робітників зросла на 12,6 %, тобто більше, ніж у кожній групі робітників. Це пояснюється тим, що на Індекс змінного складу впливають зміни у складі робітників різних кваліфікацій: у звітному періоді збільшилась питома вага чисельності кваліфікованих робітників, у яких рівень середньої заробітної плати в базисному періоді був вищим. Таким чином, індекс заробітної плати змінного складу характеризує зміну середньої заробітної плати за рахунок двох чинників: зростання середньої заробітної плати в кожній групі робітників і зміни питомої ваги робітників, які мають різні рівні заробітної плати. Індекс середньої заробітної плати фіксованого складу обчислюють, виходячи з того, що структура чисельності працівників (або фонду відпрацьованого часу) за періоди, що порівнюються, не змінилась. Обчислення ведуть за формулою: Ізфікс. скл. = З1’/З0 = (∑ З1*Т1 / ∑ Т1) : (∑ З0 * Т1 / ∑Т1) , де З0 — середня заробітна плата базисного періоду при структурі чисельності (затрат робочого часу) звітного періоду; З0Т1 — фонд оплати праці робітників звітного періоду при заробітній платі базисного періоду. Виходячи з наведених даних, індекс фіксованого складу дорівнює: Ізфікс. скл = 478,6 / 455,7 = 1,050 або 105,0 % (+5 %). Отже, без урахування змін у структурі робітників середня заробітна плата зросла на 5 %. Динаміка середньої заробітної плати під впливом зміни структури робітників (відпрацьованого часу) визначається за допомогою індексу структурних зрушень: Ізстр. зруш. = (∑ З0*Т1 / ∑ Т1) : (∑ З0 * Т0 / ∑ Т0) = 455,7 / 425,0 = 1,072 або 107,2 % (+7,2 %). Індекс структурних зрушень показує, що середня заробітна плата робітників зросла на 7,2 % за рахунок збільшення питомої ваги чисельності робітників першої групи (кваліфіковані) з видам рівнем оплати праці. Слід мати на увазі, що розглянуті індекси характеризуються економічним змістом, тому кожний з них придатний для розв'язування лише конкретної задачі. Індекс змінного складу, відбиваючи вплив зміни середнього заробітку робітників кожної кваліфікації і зміни кваліфікаційного рівня робітників, становить певний "інтерес у системі народногосподарських та галузевих показників. Для аналізу динаміки середньої заробітної плати важливе значення має й індекс фіксованого складу, який характеризує її «в чистому вигляді». Нарешті, необхідність обчислення індексу структурних зрушень зв'язана з глибокими структурними змінами в економіці, у тому числі змінами в кваліфікаційному складі працівників, які стають вагомим чинником зростання середньої заробітної плати. Індекси середньої заробітної плати зв'язані з динамікою загальної суми фонду оплати праці й утворюють єдину індексну систему: Іф = Іззмін.скл. * ІТ = Ізфікс. скл * Ізстр. зруш. * ІТ де Іф — індекс фонду оплати праці; ІТ — індекс кількості працюючих (затрат робочого часу). За даними наведеного прикладу ця система має вигляд: 1,126 = 1,050*1,072*1,000. тобто в даному випадку зростання фонду оплати праці робітників було забезпечено лише за рахунок зміни середньої заробітної плати, оскільки загальна кількість робітників не змінилась: ІТ = Т1 / Т0 = 440 / 400 = 1,000. Абсолютна економія (-), перевитрати (+) фонду оплати праці: ∆Ф = Ф1– Ф0, де ∆Ф — абсолютні перевитрати (економія) фонду оплати праці; Ф1 і Ф0 — відповідно фактичний і базисний фонди оплати праці. ∆Ф = 210,6-187 =23,6 тис. грн. Отже, загальна перевитрата фонду оплати праці становить 23,6 тис. грн. Важливе місце в аналізі оплати праці має зіставлення темпів підвищення рівня оплати та продуктивності праці. Підвищення продуктивності праці є головним фактором зростання добробуту населення, і тому спостереження за тим, як змінюється ефективність суспільного виробництва, має велике практичне значення. Розрахунок показників динаміки здійснюють на основі середніх величин (середнього заробітку і середнього виробітку) в розрахунку на одного робітника або працівника. Зіставлення темпів зростання продуктивності праці і оплати праці дозволяє розраховувати коефіцієнт випередження: Кв = (∑q1 / ∑F1) : (∑q0 / ∑F0) де (∑q1 / ∑F1) i (∑q0 / ∑F0) – оплатовіддача у звітному і базисному періодах, що відбиває вартість виробленої продукції у розрахунку на 1 грн. фонду оплати праці. Крім того, на основі зіставлення темпів приросту продуктивності праці і оплати праці розраховують коефіцієнт еластичності: Ke = ∆Iw / ∆If = (Iw – 1) / (If – 1), де ∆Iw - темп приросту продуктивності праці; ∆If - темп приросту оплати праці. Коефіцієнт еластичності характеризує ступінь зв'язку між цими ознаками і відбиває, на скільки відсотків змінилася продуктивність праці при збільшенні середнього заробітку на 1%. 4. Взаємозв’язок динаміки середньої плати, загальних витрат праці і фонду заробітної плати. Зіставлення темпів зростання продуктивності праці і середнього рівня оплати праці працівників. В умовах ринкової економіки керівник підприємства, оцінюючи ефективність використання ресурсів робочої сили, що є в його розпорядженні, повинен вирішувати два відносно самостійні завдання. По-перше, необхідно оцінити в кожному з періодів ефективність застосування в процесі виробництва наявних ресурсів робочої сили, і якщо виявиться, що ефективність з яких-небудь причин знижується, то на підставі економіко-статистичного аналізу вживати відповідні заходи. По-друге, ураховуючи, що окремі види ресурсів, які споживаються у виробництві, мають певну взаємозамінність (замість продавця в тютюновому магазині встановити автомат з продажу цигарок; замість виробництва лиття у своєму цеху можна купувати те, що постачається іншим підприємством), необхідно правильно оцінити, як відбиваються на витратах виробництва та обігу результати споживання ресурсів робочої сили, тобто результати споживання ресурсів живої праці не в натуральній (за затратами праці), а в грошовій формі (оскільки витрати виробництва та обігу можна визначати тільки у вартісному виразі). Перше завдання вирішується на практиці за допомогою визначення показників продуктивності праці, аналізу динаміки та виявлення резервів підвищення, що іноді потребує від економічних служб підприємства розроблення спеціальних планів організаційно-технічних заходів. Результатом вирішення цього завдання будуть дані про рівень витрат робочої сили (робочого часу) на виробництво продукції на базі даних про обсяги продукції та трудомісткості її одиниці. Вирішення другого завдання базується на даних, отриманих унаслідок вирішення першого, та додатково на даних про ціну, у таку грошову оцінку витрат виробництва, безпосередньо пов'язаних із споживанням у виробничому процесі живої праці, мають включатися не тільки суми, безпосередньо витрачені на оплату праці робітників у вигляді нарахованої їм заробітної платні, а й можливі нарахування та відрахування в різноманітні фонди (пенсійний, обов'язкового медичного страхування, фонд зайнятості тощо) та податки, ставка яких визначається залежно від фонду оплати праці або чисельності персоналу (податок на транспорт, шкільний податок тощо). Єдиним критерієм включення або не включення певних сум у витрати, пов'язані із споживанням живої праці, є нормативно встановлений порядок формування витрат виробництва та обігу. Не слід думати, що включення різних нарахувань на фонд оплати праці у витрати виробництва має суто фіскальний характер та здійснюється виключно в інтересах збільшення доходів державного бюджету. Річ у тому, що розміри фонду оплати праці, які нараховуються окремим працівникам, далеко не відображають народногосподарську вартість товару — робоча сила. До неї, крім фонду індивідуального споживання, що забезпечує просте відтворення робочої сили даного працівника, мають зараховуватись і витрати на розширене відтворення робочої сили (витрати на освіту, охорону здоров'я тощо). Чим менші при рівних інших умовах витрати, пов'язані зі споживанням ресурсів живої праці та призначені для зарахування в загальну суму витрат виробництва й обігу підприємства, тим більша величина прибутку — важливого інтегрального критерію економічної ефективності результатів діяльності підприємства. Виходячи з вищесказаного, оцінка економічної ефективності застосування та споживання ресурсів живої праці може бути побудована на основі такої моделі взаємозв'язку відповідних показників: Витрати, пов'язані з використанням живої праці та враховані у витратах (Y) витрати, пов’язані з використанням живої праці та враховані у витратах = -------------------------------------------------------------- x Фонд оплати живої праці (фонд споживання) до виплати прибуткового податку Фонд оплати живої праці (фонд споживання) х -------------------------------------- х Затрати живої праці (людино-години, людино-дні, чисельність працівників) Затрати живої праці в людино-годинах або інших вимірниках x------------------------------------------------------------------------------------------------x Обсяг виробленої продукції х Обсяг виробленої продукції Y = X1 *X2 * X3 * X4 Змінні, включені до цієї моделі, мають такий економічний зміст: Y— залежна змінна — загальна сума витрат, яка включена у витрати виробництва й обігу підприємства та стосується безпосередньо використання ресурсів живої праці на відміну від інших елементів затрат, пов'язаних з використанням засобів праці, предметів праці, оплати послуг інших організацій; Х1 -—- коефіцієнт збільшення витрат на оплату праці у зв'язку з включенням у витрати виробництва, крім фонду споживання, нарахувань, базою яких є фонд споживання чи фонд оплати праці, оскільки деяка частина фонду споживання може мати своїм джерелом чистий прибуток підприємства і, отже, не включатися у витрати виробництва та обігу; Х2 — середні розміри фонду оплати праці (фонду споживання), що припадають на одиницю затрат живої праці, у людино-годинах, людино-днях або середньо списковою кількістю працівників; Х3 — трудомісткість виробництва одиниці продукції, виражена у відповідних одиницях виміру живої праці; Х4 — сумарний обсяг виробленої продукції за відповідний період. Можливості практичного застосування рекомендованої моделі під час економічного аналізу розглянемо на прикладі ( табл. 1.2). У складі нарахувань на фонд оплати праці в базисному році відрахування до пенсійного фонду — 28 %, фонду медичного страхування — 3,6 %. фонду соціального страхування — 5.4 %, фонду зайнятості — 1,0 %, а у звітному році до фонду зайнятості — 2%. Скориставшись записом вихідної моделі, отримаємо для базисного року: * 0,72 * 030 * 25 000 = 7452,0 млн. грн. для звітного року: * 0,84 * 0,32 * 28 000 = 10461,7 млн. грн. Таблиця 1.2 Аналіз витрат робочого часу Показник Рівень показника   Базовий період Звітний період  Обсяг виробленої продукції, млн. грн. у діючих цінах 25 000 28 000  Середньооблікова чисельність персоналу основної діяльності, чол. 7 500 8 960  Середня трудомісткість одиниці продукції, чол./млн. грн. (ряд. 1 : ряд. 2) 0,30 0,32  Фонд оплати праці, що підлягає включенню у витрати виробництва та нарахований усім працівникам основної діяльності, млн. грн.  5 400,0  7 526,4  Середня річна оплата праці одного облікового працівника персоналу основної діяльності, млн. грн. ( ряд. 4 : ряд. 2) 0,72 0,84  Нарахування на фонд оплати праці, що належить включенню у витрати виробництва за встановленими нормами, %  38,0  39,0   Використовуючи дані табл. 1.2, можна відповідно до алгоритму ланцюгових підстановок зробити такі висновки: 1. Під впливом усіх включених у вихідну модель чинників загальна величина витрат, які пов'язані зі споживанням живої праці та підлягають зарахуванню у витрати виробництва, збільшилась у звітному році: 10461,7-7452,0 = 3009,7 млн. грн. 2. Ця загальна зміна може бути розподілена на величини, які характеризують вплив змін окремих чинників, включених у модель: а) вплив збільшення коефіцієнта нарощення витрат, пов'язаних з використанням живої праці, у зв'язку з застосуванням нормативів нарахувань на фонд оплати праці становить: (1,39 - 1,38) * 0,84 * 0,32 * 28 000 = 74,264 млн. грн; б) збільшення середньорічної оплати праці одного спускового працівника основної діяльності призвело до зростання загальної суми витрат виробництва, пов'язаних з використанням живої праці, на: 1,38*(0,84-0,72)*0,32*28 000 *1483,776 млн. грн; в) зниження продуктивності живої праці (зростання трудомісткості одиниці продукції) призвело до зростання витрат, пов'язаних із споживанням у виробництві живої праці: 1,38 * 0,72 * (0,32 - 0,20) * 28 000 = +556,426 млн. грн; г) збільшення вартості виробленої продукції (воно в розрахунках прийняте у діючих цінах, оскільки оплата праці визначена у фактичних розмірах, як і нарахування на неї) призвело до зростання витрат, пов'язаних із застосуванням живої праці, у їх загальній величині: 1,38 * 0,72 * 0,30 * (28 000-23 000) + 894,240 млн. грн. Вочевидь, що сума оцінок факторних впливів збігається з загальною зміною результативного показника — загальною сумою витрат виробництва, пов'язаних з використанням живої праці Дійсно. 75,264 +1483,776 + 556,426 + 894,240 = 3009,696 млн. грн. Отже, усі враховані моделлю чинники вплинули на зниження економічної ефективності використання у виробництві затрат живої праці. Не викликає труднощів і перехід до показника питомих витрат, пов'язаних з використанням живої праці в розрахунку на одиницю продукції. Для цього достатньо загальні суми збільшення витрат, що входять у витрати виробництва, під впливом зміни кожного з чинників, поділити на вартість продукції у звітному періоді (28 000 млн. грн.). У результаті такого розрахунку отримаємо: 0,27 + 5,30 + 1,99 = +7,56 к. на 1 грн. вартості продукції. Розрахункова частина Вихідні дані до теми № 4 “Статистичні методи аналізу заробітної плати в промисловості” Відомі такі дані (табл. 1) про стаж роботи і заробітну плату робітників двох цехів заводу високовольтної апаратури. Таблиця 1. Завдання 1. Розрахувати місячну заробітну плату кожного робітника заводу, використовуючи тарифну сітку (табл. 2). Система оплати праці – погодинно – преміальна.Розмір премії в цеху – 30%, цеху – 40%. Дані записати в таблицю вихідних даних (табл.1). Таблиця 2. Код тарифної сітки  Категорія  Розряд    І ІІ ІІІ ІV V VI  22 Верстатники 70,35 80,1 95,0 105,5 117 140   Примітка: Заробітна плата вказана в гривнях. ЗРП1 = Ст + П1 – заробітна плата...
Антиботан аватар за замовчуванням

19.11.2011 01:11-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!
Нічого не вибрано
0%

Оголошення від адміністратора

Антиботан аватар за замовчуванням

Подякувати Студентському архіву довільною сумою

Admin

26.02.2023 12:38

Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!