Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Економіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Факультет Економіки і підприємництва
Кафедра експлуатації гідромеліоративних систем
Контрольна робота
з дисципліни «Системи технологій в промисловості»
Зміст
I. Теоретична частина 3
Виробництво керамічних і будівельних виробів. 3
Газоподібне паливо. 4
Особливості оформлення документів на процеси збирання. 6
II. Практична частина 12
Розрахунок матеріального балансу технологічних процесів. 12
Визначення коефіцієнта використання матеріалів. 15
Визначення економічної ефективності технологічних процесів. 17
III. Список використаної літератури 20
I. Теоретична частина
Виробництво керамічних і будівельних виробів.
Кераміка – це вироби з природних глин або сумішей їх з мінеральними домішками, обпалені до кам’янеподібного стану. Термін “кераміка” охоплює багато найрізноманітніших виробів, від будівельної цегли до легко прозорого посуду з фарфору.
Основними технологічними видами кераміки є: цегла та блоки, гончарні вироби, теракота і майоліка, які мають грубий пористий черепок; фаянсові вироби з тонким пористим черепком; фарфор та кам’яні вироби, що мають спечений черепок – щільний, непроникний для кислот, лугів, газів та води. температура обпалювання керамічних виробів, при які відбуваються фізико-хімічні процеси перетворення пластичної маси на кам'янеподібне тіло, змінюється в межах 900-200000С. Процеси виробництва кераміки дуже різноманітні, загалом вони зводяться до обробки сировини (глини), надання форми, сушіння, обпалювання та оздоблення виробів. Кераміку широко застосовують у багатьох галузях техніки, в мистецтві та побуті. Будівельна кераміка широко застосовується в усіх галузях будівництва. Для спорудження промислових та цивільних споруд одним з основних стінових матеріалів є глиняна цегла – повнотіла, дірчаста, пориста і пористо-дірчата; пустотілі керамічні камені; ефективні великомірні блоки та збірні панелі.
На Україні в 15-18 ст. гончарство особливого розвитку досягло в міських цехах. Крім посуду, поширюється виробництво кахлю, архітектурних плиток і вставок. В цей час гончарі засвоюють свинцеві поливи, які витісняють задимлювання і властиві йому витискувані прикраси, замінюючи їх кольоровим розписом. Покоління майстрів створили різні техніки підполивяного обливаного черепка, які становлять групу народної кераміки. Багатовікова творчість майстрів привела до утворення численних центрів художньої кераміки, формування самобутніх шкіл декоративного розпису, викристалізування місцевих художніх стилів. В кінці 18 ст. поряд з народною художньою керамікою на Україні розвивається виробництво фарфору і фаянсу. Вивчення комплексу з виробництва будівельних матеріалів є вкрай потрібним, тому що Україна багата на природну будівельну сировину: вогнетривкі глини, каоліни, кварцити, будівельно-промисловий камінь тощо. Даний комплекс виробляє матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. Основна її продукція - стінові (цегла, бетонні й гіпсобетонні панелі, шлакоблоки), в'яжучі (цемент, вапно, будівельно-промисловий гіпс), покрівельні (черепиця, шифер, руберойд), оздоблювальні, облицювальні, ізоляційні матеріали, будівельне скло, збірний залізобетон і бетон, покрівельні кераміка і фаянс, санітарно-технічні вироби тощо. Комплекс з виробництва будматеріалів тісно пов'язаний з усіма галузями господарства. За його участю створюється більшість основних виробничих і невиробничих фондів. Разом з тим комплекс є споживачем продукції багатьох галузей. У будівництві використовується 10% продукції машинобудування, 20% прокату чорних металів, 40% лісоматеріалів. Воно споживає вироби хімічної промисловості (лаки, фарби, пластмаси). Для виробництва будівельних матеріалів потрібна велика кількість палива й води. Будівельні матеріали, конструкції є важливою складовою частиною вантажообігу транспорту. Транспортні витрати в собівартості будівництва становлять біля 25%.
Промисловість будівельних матеріалів - комплекс галузей у складі важкої промисловості, які виготовляють матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. До неї належать галузі, цементна, азбестоцементних виробів, збірних залізобетонних і бетонних конструкцій та виробів, стінових матеріалів, будівельної кераміки, будівельних матеріалів та виробів з полімерної сировини, нерудних будівельних матеріалів, пористих заповнювачів та ін. Будівельно-промисловий комплекс України має всі підстави виходити на загальноєвропейський рівень і гідно конкурувати, однак потрібно ще багато працювати над вдосконаленням якості продукції та зменшення її собівартості.[1,2,3]
Газоподібне паливо.
Природні і супутні нафтові гази, нафта і кам’яне вугілля – основні джерела вуглеводнів. До недавнього часу ці горючі матеріали використовувалися головним чином як енергоносії.
Нині значна частина горючих газів, продукти переробки нафти і кам’яного вугілля використовуються як цінна сировина в хімічній промисловості і насамперед в органічному синтезі для виробництва необхідних у народному господарстві речовин і матеріалів, з використанням яких ми частково ознайомилися при вивченні вуглеводнів.
У природному газі містяться вуглеводні з низькою молекулярною масою. Основною складовою частиною його є метан: у середньому його міститься за об’ємом 80-98%. Крім метану, у природному газі є 2-3% його гомологів – етану, пропану, бутану і невелика кількість домішок – сірководню, азоту, благородних газів, оксиду вуглецю (IV) і водяної пари.
Природний газ – цінне паливо, за своєю теплотворною здатністю він перевищує всі відомі види палива (при спалюванні 1 м3 газу виділяється 54400 кДж теплоти). Важливою особливістю газоподібного палива порівняно з рідким є менше забруднення навколишнього середовища продуктами горіння. Тому природний газ – один з кращих видів палива для промислових і побутових потреб. Його використовують у заводських котельних установках, промислових печах (доменних, скловарних тощо), побуті.
Природний газ є також цінною хімічною сировиною: з нього добувають сажу, водень, ацетилен, хлорпохідні, синтез-газ.
До природного газу належать і супутні гази, які розчинені у нафті, містяться над нею і виділяються під час її добування. На поверхню нафта поступає під тиском цих газів і фонтанує. Супутній нафтовий газ відрізняється за складом від природного: у ньому містить менше метану (30-59% за об’ємом), але більше етану, пропану, бутану, пентану (7-20% за об’ємом) і вищих вуглеводнів, ніж у природному газі.
Раніше супутній газ не знаходив застосування і під час добування нафти його спалювали факельним способом.
При переробці супутнього нафтового газу спочатку відокремлюють рідкі легко киплячі вуглеводні – пентан, гексан та ін. Вони разом утворюють так званий газовий бензин (газолін), який використовується як добавка до звичайних бензинів для кращого їх займання під час запуску двигунів.
Потім відокремлюється пропан-бутанова суміш, якою заповнюють балони під тиском. Зріджений газ використовується як газоподібне паливо, що залишається після відокремлення газового бензину і бутан-пропанової суміші, складається переважно з метану і використовується як паливо.
Для хімічної переробки з супутнього газу відокремлюють індивідуальні вуглеводні: етап, пропан, бутан тощо. Оскільки насичені вуглеводні відносно хімічно інертні і мало придатні як сировина для хімічного синтезу, їх перетворюють за допомогою реакцій.[4]
Особливості оформлення документів на процеси збирання.
Збирання достовірної фактичної інформації у ритмі виробництва для її наступної обробки на ПЕОМ використовуються на підприємстві на різних ділянках: при обліку виробітку робітників-підрядників, у тому числі при поопераційному обліку руху деталей та готових виробів у виробництві; при обліку надходження на склади та видачу матеріалів і покупних комплектуючих елементів з складів цехам; при обліку заготовлення матеріальних цінностей; при випуску готової продукції цехами, та її відвантаженні покупцям тощо. Основною передумовою при цьому являється, з одного боку, формування бібліотеки форм документів. з другого, створення масивів з розрахунковими показниками оперативно-виробничого планування, нормативними, довідковими, договірними та іншими показниками, котрі потім будуть використовуватись при складанні необхідних форм документів-заготівок. Це - прибуткові ордера і акти про приймання матеріалів, що надійшли від постачальників на склади і у комори; лімітні (лімітно-зборні) документи на видачу зі складу матеріалів, необхідних для виконання основних програм цехами; маршрутно-технологічні документи, що являють собою сполучення маршрутних або маршрутне-технологічних карт з рапортом про виробітку робітників-відрядників; документи про відвантаження з складу готової продукції, включаючи платіжні документи для банку, тощо. Розглянемо методи автоматизованого збирання фактичної інформації в ритмі виробництва на деяких ділянках за допомогою ПЕОМ, що використовуються як АРМ.
Передумовою збирання фактичної інформації про виробіток робітників-відрядників є попередня підготовка форм маршрутно-технологічних документів (масив бібліотеки типових форм первинних документів) і масиву поопераційних маршрутів технологічного процесу виготовлення деталей або збірки складальних з'єднань. Крім того, на виробництві, де виникає і збирається інформація установлюється ПЕОМ для використання її як АРМ оформлювача-користувача (майстра, бригадира, контролера, тощо). Треба відзначити, що коли у зазначеному масиві буде відсутня розцінкова, довідкова та інша потрібна (для подальших розрахунків) інформація, то треба також мати ще і ці відповідні масиви.
На першому етапі, використовуючи зазначені вище масиви, відбувається формування на екрані ПЕОМ форми-заготовки, наприклад, маршрутно-технологічного листа на виготовлення парти деталей. Кількість деталей у партії, її номер та інші постійні показники форми вводяться за допомогою клавіатури. Підготовлена такий чином форма-заготовка фіксується у масив оперативних документів-заготовок, а потім за допомогою принтера друкується на папері. Така заготовка на папері маршрутно-технологічного листа супроводжує весь технологічний процес повного виготовлення цієї парти деталей від першої до останньої (передача цих деталей до комори на зберігання) операції.
На другому етапі, після виконання виробничої операції робітником та, її прийняття, оформлювач-користувач вручну заповнює відповідні графи-рядків у паперовій формі-заготовці; маршрутно-технологічного листа фактичними показниками, до характеризують виконану виробничу операцію. На третьому етапі оформлювач-користувач з масиву оперативних документів-заготовок на екран ПЕОМ викликає форму-заготовку маршрутно-технологічного листа (форма 4.1, спрощена) і вписує у відповідні графи за допомогою клавіатури зазначені вище (у паперовій формі) фактичні дані (ці дані у зазначеній формі виділені підкресленням або курсивом). Про це у паперовій формі документу робиться відповідна відмітка. Контроль за вірністю уведення фактичної інформації в ПЕОМ виконує оформлювач-користувач. Зафіксована на екрані інформація подається у пам’ять ПЕОМ, де формується в оперативний масив обліку виробітки робітників-відрядників. Процес повторюється до повного заповнення маршрутно-технологічного листа.
Зафіксована таким чином фактична інформація, які достовірна і документальне оформлена у ритмі виробництва, може бути зараз-же оброблена по відповідних алгоритмах (розрахована сума заробітку, визначений нормативний час та інше), передана разом з іншою (наприклад плановою) інформацією (по каналах зв'язку чи дискетою) на ПЕОМ інших користувачів і використана, по-перше, для вироблення та прийняття управлінського рішення при оперативно-виробничому управлінні, коректування виробничих програм тощо; по-друге, у господарському обліку для нарахування і накопичення заробітної плати робітникам-відрядникам, поопераційного обліку деталей, обліку незавершеного виробництва тощо. У зв'язку з тим, що останній рядок - технологічна операція маршрутно-технологічного листа характеризує передачу повністю готових деталей у комору або інший цех, то ніяких інших документів для оформлення цієї передачі не слід використовувати. Це годиться також і в тому випадку, коли обробка партії деталей в поточному місяці не буде закінчена і буде продовжуватись у наступному. У цих Випадках роль первинних документів на передачу їх з одного місця (цеху) до другого (цеху або комори) викопують екрани ПЕОМ, які установлені на різних робочих місцях.
Маршрутно-технологічний лист, як первинний документ, після закриття (закінчення усіх операцій технологічного процесу), та остаточного його оформлення потім використовується у бухгалтерії для контролю за вірністю "бездокументального" введення в пам'ять ПЕОМ фактичної інформації оформлювачем-користувачем порядком. Організація збирання фактичної інформації про надходження матеріальних цінностей на склад.
Передумовою автоматизованого збирання цієї інформації є попередня підготовка форм прибуткових документів - прибуткових ордерів і актів про приймання матеріалів (масив бібліотеки фори документів), а також масивів назв міст (населених пунктів), постачальників, та перелік договірних поставок. Треба указати, що у договорі коди матеріальних цінностей, а також ціни (крім цін постачальників) зазначаються ті, що діють на підприємстві; Ці коди і ціни потім використовуються при обробці фактичних показників. Крім того, на складі матеріальних цінностей установлюється ПЕОМ для використання її як АРМ завідуючого складом.
Перший етап. На основі супровідного документу (накладної, товарно-транспортної накладної тощо) постачальника матеріальних цінностей, а також використовуючи багаторівневе меню, користувач (завідуючий складом) здійснює послідовний пошук повного найменування постачальника (назви міста та імені) у масивах назв міст та постачальників. Знайдене ім'я постачальника використовується для автоматизованого пошуку відповідного документа-договору з переліком матеріальних цінностей, що постачаються цим постачальником, що є у масиві договірних поставок. Потім з масиву бібліотеки форм документів викликається на екран ПЕОМ форма потрібного документа. В цю форму автоматично записується (з масиву договірних поставок) повне найменування постачальника, а також перелік (коди і найменування) матеріальних цінностей, їх одиниці виміру і ціни. Крім того, за допомогою клавіатури в цю форму вводяться інші ознаки (номер документа, дату тощо). Отже, таким чином підготовлена на екрані ПЕОМ заготовка первинного документа.
На другому етапі користувач за допомогою клавіатури вписує у форму, що є на екрані, до відповідних рядків (найменувань) фактичну кількість прийнятих на склад матеріальних цінностей. Не заповнені рядки зазначеним показником з форми стираються методом редагування. Крім того, користувач, після контролю вірності заповненого документа на екрані, проставляє свій персональний код у зазначеному місці. На третьому етапі автоматично (програмно) визначаються суми: по кожному рядку (найменуванню матеріалів) шляхом множення фактичної кількості на ціну (підприємства); по документу в цілому (шляхом підсумування зазначених вище сум).
На четвертому етапі принтером друкується первинний документ, або щоденна нагромаджувальна відомість аналогічного (що і документ) змісту. Створений таким чином документ відповідно оформлюється і передається за призначенням до бухгалтерії.
Зафіксована таким чином фактична інформація, яка достовірна і документально оформлена у ритмі виробництва, формується у оперативний масив прибуткових документів (невідфактуровані поставки), а потім використовується для оперативного управління, обліку, аналізу тощо. Крім того, ці дані також фіксуються у електронній картці обліку матеріальних цінностей на складі, що є в ПЕОМ.
Передумовою збирання фактичної інформації про заготівлю матеріальних цінностей є попередня підготовка відповідних доповнень до форм (що є в масиві бібліотеки) прибуткових документів - створення додаткової зони, а також формування форд машинограм про заготівлю матеріальних цінностей, невідфактуровані поставки, матеріали у дорозі, розрахунки з постачальниками, виконання договорів на поставки та інші (масив бібліотеки форм документ і в). Крім того, використовуються раніше створені масиви назв міст і постачальників, та договірних поставок, а ПЕОМ використовується як АРМ бухгалтера по обліку матеріальних цінностей. На першому етапі користувач-бухгалтер по даним платіжного документу (наприклад, платіжної вимоги), що надійшов від установи банку, а також використовуючи багаторівневе меню здійснює послідовний пошук найменування постачальника у відповідних масивах (як і при прийманні матеріалів над складі). Знайдене ім'я постачальника використовується для автоматизованого пошуку відповідного прибуткового ордера, яким оформлено надходження на склад матеріальних цінностей від даного постачальника, у оперативному масиві прибуткових документів (невідфактуровані поставки). Знайдений відповідний прибутковий документ виводиться на екран. Коли у зазначеному масиві цього документа не виявлено. то на основі даних платіжного документа формується оперативний масив матеріалів в дорозі. Порядок його формування такий, як і оперативного масиву прибуткових документів.
На другому етапі бухгалтер звіряє показники платіжного документа з аналогічними (кількісними) показниками форми прибуткового документа, що є на екрані. Збіжність даних підтверджується бухгалтером вводом з клавіатури у додаткову зону прибуткового документа таких показників: код виду сплачення, номер платіжного документу, його дата, загальна сума по документу, в тому числі сума за матеріали (у цінах постачальника), інші суми (націнка, знижка, за тару тощо), також свій персональний код.
На третьому етапі формується масив “парних” документів, тобто таких прибуткових документів, у яких заповнена додаткова зона необхідними показниками, узятими з платіжних документів. Такі “парні” документи бувають двох видів: сплачені документи і не сплачені документи (відрізняються кодом виду оплачений). Зазначені прибуткові документи вилучають з оперативного масиву прибуткових документів (невідфактурованих поставок) і на їх основі формується масив "парних" документів. Прибуткові документи що залишились у масиві після вилучення “парних” документів, характеризують (на кінець місяця) як невідфактуровані поставки.
На четвертому етапі здійснюється формування і видавання результатної інформації на екран ПЕОМ або на паперовий носій (машинограму). Дані про заготівлю матеріальних цінностей формуються на основі масиву “парних” документів. Вони характеризують ім'я постачальника, номер платіжного документа і його дату, а також загальну суму за документом постачальника, у тому числі суму за матеріальні цінності у цінах постачальника, суми націнки, знижки, за тару та інші суми. Крім того, тут є сума за матеріальні цінності по документу у цінах підприємства, а також різниця у сумах за матеріальні цінності у цінах постачальника і підприємства. У кінці документа є загальні підсумки зазначених сум і відповідні кореспонденції рахунків; дані про невідфактуровані поставки формуються в кінці місяця на основі прибуткових документів, що залишились у оперативному масиві прибуткових документів після вилучення “парних”. Вони характеризують ім’я постачальника, номер прибуткового документа і його дату, ім’я матеріальних цінностей (коди і найменування), одиницю виміру, ціну, кількість, суму, а також загальну суму за документом. Крім того, зазначається загальний підсумок суми і відповідна кореспонденція рахунків. Ці дані в наступному місяці будуть використані при формуванні “парних” документів; дані про матеріали в дорозі формуються в кінці місяця на основі аналогічної назви оперативного масиву. Вони характеризують ім'я постачальника, номер платіжного документа і його дату, ім’я матеріальних цінностей, одиницю виміру, ціну, кількість, суму, а також підсумкову суму за матеріальні цінності, суми націнки, знижки, за тару тощо, загальну суму по документу в ці дому. Крім того, є загальні підсумки зазначених сум і відповідні кореспонденції рахунків. Ці дані в наступному місяці використовуються при формуванні “парних” документів; дані про розрахунки з постачальниками за матеріальні цінності формуються на основі масиву “парних” документів. Перша їх частина характеризує проведені розрахунки з постачальниками (відбір даних здійснюється по коду виду оплати); друга її частина характеризує не сплачені документи. Частини одинакові по формі, в яку включаються: ім’я постачальника, номер платіжного документу і його дата, сума по документу. Крім того, є загальна сума і відповідна кореспонденція рахунків. Дані другої частили використовуються у наступному місяці як вхідні сальдо при розрахунках з постачальниками матеріальних цінностей.
Передумовою автоматизованого збирання цієї інформації є підготовка форми лімітно-заборних документів (масив бібліотеки форм документів) і оперативного масиву планової потреби матеріальних цінностей для цехів (LIMPLAM). Він формується при оперативно-виробничому плануванні, коли розраховуються показники матеріалів, покупних комплектуючих елементів тощо, які необхідні для виконання місячних (квартальних, тижневих) виробничих програм цехами, комплексними бригадами тощо. Крім того, на складі, який видає матеріальні цінності, і в цехах (коморах), які одержують ці цінності, встановлюються ПЕОМ для використання їх як АРМ завідуючого складом і комірників.
На першому етапі відбувається формування заготовки багаторядкового лімітно-заборного документа, який використовується для наступного видання матеріальних цінностей зі складу цеху. Надруковані принтером у двох примірниках, заготовки передаються відповідно до складу і цеху (комплексну бригаду тощо) де вони використовуються за призначенням. Сформована заготовка фіксується у масив оперативних документів-заготовок.
На другому етапі, коли проведене фактична видання матеріальних цінностей зі складу у комору цеху в межах установленого ліміту, користувач - завідуючий складом у відповідних рядках і графах паперової форми заготовки цього документа проставляє вручну фактичні показники про видані матеріальні цінності, а стверджує ці дані своїм підписом комірник, що одержав ці цінності.
На третьому етапі користувач викликає на екран ПЕОМ з оперативного масиву документів-заготовок відповідну форму цього документу (форма 4.2, спрощена) і вписує за допомогою клавіатури у відповідні рядки і графи зазначені вище (у паперовій формі) фактичні дані. Величина ліміту, що залишається визначається автоматично і записується у відповідній графі. Про це у паперовому документі-заготовці робиться відповідна відмітка. Контроль за вірністю уведеної інформації, виконує сам користувач. Зафіксована на екрані інформація формується в оперативний масив витрат матеріальних цінностей зі складу у цехи (комори). Процес повторюється до повного закриття документа. Потім ця інформація о6робляється за відповідними алгоритмами з метою одержання сум витрат за матеріали (множенням кількості на ціну), передається по каналах зв’язку на ПЕОМ інших користувачів (відповідно регламентації), де використовується: для аналізу і вироблення та прийняття управлінських рішень при оперативному управлінні виробництвом та запасами матеріальних цінностей; на складі і в коморах; при спостеріганні за забезпеченістю цехів; у господарському обліку тощо. Крім того, показники виданих зі складу матеріальних цінностей одночасно записуються у підзвіт комірнику цеху (окремий масив у ПЕОМ комірника), а також фіксуються у електронній карті обліку матеріальних цінностей на складі.
Документи на паперових носіях, як первинні документи, пісня закриття та остаточного оформлення передаються до бухгалтерії, де використовуються для контролю за вірністю “бездокументального” введення фактичної інформації до ПЕОМ користувачем. Передумовою збирання цієї інформації є попередня підготовка форм первинних відвантажувальних документів - рахунків-платіжних вимог, накладних, платіжних вимог тощо (масив бібліотеки форм документів), масив договірних поставок готової продукції (DOGGOT). Крім того, на складі готової продукції установляється ПЕОМ для використання її як АРМ завідуючого складом готової продукції.
На першому етапі завідуючий складом на ПЕОМ формує форму-заготовку первинного документу про відвантаження готової продукції покупцям за договорами. На основі довідки про підготовку готової продукції до відвантаження покупцю чи твого документа зав. складом, використовуючи багаторівневе меню, здійснює послідовний пошук вищезазначеним методом повного найменування покупця (масив назв покупців), а також перелік договірних відвантажувань йому готової продукції (масив договірних поставок). Потім з масиву бібліотеки форм документів на екран ПЕОМ викликається відповідна форма первинного документа на відвантаження готової продукції покупцям. наприклад, накладна. В ідо форму автоматично і записується (з масиву договірних поставок готової продукції) повне найменування покупця, а також перелік готової продукції, одиниця виміру і ціна. Крім того, за допомогою клавіатури в цю форму вводяться інші ознаки (номер документа, його дату, якщо вони не заносяться в цей документ програмно, тощо). Отже, таким чином підготовлена на екрані ПЕОМ заготовка накладної на відвантажування готової продукції покупцям за договорами.
На другому етапі користувач за допомогою клавіатури вписує (у форму що на екрані) до відповідних рядків в графу “фактична кількість” показники кількості підготовленої до відвантаження готової продукції. Не заповнені рядки зазначеним показником з форми автоматично стираються методом редагування. Потім програмно визначаються: суми по кожному рядку (найменуванню готової продукції) шляхом перемноження кількості на ціну: підсумкова сума за всю готову продукцію, інші суми (націнки, скидки тощо), загальна сума, сума податку на добавлену вартість, загальна сума по документу в цілому.
На третьому етапі принтером друкується первинний документ (накладна) в необхідній кількості примірників. Створені таким чином документи відповідно оформлюються і передаються за призначенням. На четвертому етапі формується ( за даними накладної) платіжний документ, наприклад платіжна вимога, також у необхідній кількості екземплярів, який після відповідного оформлення передається, як правило, кур’єрським способом, до установи банку для оплати покупцем відвантаженої готової продукції.
Сформована таким чином достовірна і документально оформлена фактична інформація фіксується в оперативний масив відвантаженої готової продукції покупцям (OPOTGRI), який використовується для: оперативного управління (виробка та прийняття управлінських рішень), господарського обліку готової продукції та розрахунків з покупцями на АРУ відповідного бухгалтера. для відображання відвантаженої кількості відповідної продукції покупцям у електронній картці обліку готової продукції на складі, тощо. Слід відмітити, що при відповідних умовах організації зазначені вище платіжні документи не обов’язково передавати кур’єрським способом до установи банку. Обмін діловою інформацією (що є у платіжних документах) поміж підприємствами - партнерами та установами банку при новій інформаційній (безпаперовій) технології міг би здійснюватись інакше, тобто автоматично, якби були виконані такі основні умови: підприємства постачальники і покупці, а також відповідні установі банку мають стиковані поміж собою обчислювальні машини і засоби периферійної техніки - термінали (які пов'язані надійними каналами зв’язку) для автоматизованого збирання і системної обробки інформації за час, який близький до реального; законодавчо закріплені методи безпаперової технології передачі до документованої ділової інформації від одного підприємства-постачальника до другого підприємства-покупця через установи банку.
Отже, зазначені вище автоматизовані способи збирання фактичної інформації, що базуються на використанні сучасних ПЕОМ, каналів зв’язку, та нової інформаційної (безпаперової) технології, дозволяють у значній мірі спростити і автоматизувати облікові операції, знизити трудомісткість їх виконання, підвищити оперативність прийняття рішень та контролю, а також підняти культуру та ефективність управління у цілому. При цьому, у всіх зазначених процесах використовується єдина фактичні інформація, яка збирається у ритмі виробництва автоматизовано.[5,6]
II. Практична частина
Завдання №1
Розрахунок матеріального балансу технологічних процесів.
Скласти матеріальний баланс першого та другого технологічних процесів одержання клінкеру шляхом випалювання вапняку, мергелю та вугілля при надходженні повітря; за результатами розрахунків обґрунтувати раціональний процес.
В процесах випалювання клінкеру одержують додаткову продукцію – кисень. Загальну кількість початкової сировини і матеріалів, інші дані прийняти по таблиці 1.1 згідно варіанту (за двома останніми цифрами залікової книжки).
Розрахунки необхідно представити у формі таблиць матеріального балансу технологічних процесів з розділенням сировини і матеріалів на тверду, рідку та газову складові. Додатково визначити витрати сировини на одиницю основної продукції (матеріалоємність).
Дано: загальна початкова маса використаних матеріалів і сировини 7000 кг., в ній сухого вапняку, мергелю та вугілля відповідно 24%, 29% та 6%.
Вологість мінеральної сировини 24%, вологість повітря 51%. Маса використаного повітря невідома. В першому процесі одержано 1300 кг. клінкеру та 75% кисню, в другому 1200 кг. клінкеру та 70% кисню.
Розв’язання:
Визначаємо всі вхідні початкові матеріали: в процесі переробки використовують вапняк, мергель, вугілля, повітря, які вміщують вологу (необхідно врахувати наявність вологи і показати її окремо).
Визначаємо маси вапняку, мергелю та вугілля в сухому стані за відносною кількістю від початкової маси всієї сировини:
Визначаємо загальну масу мінеральної сировини в сухому стані:
1680+2030+420 = 4130 кг
Розраховуємо загальну масу мінеральної сировини з водою.
Розраховуємо масу води, яка знаходиться в мінеральній сировині:
5434,2 - 4130 = 1304,2 кг
6. Визначаємо із умов балансу кількість повітря, що використовується в процесі випалювання клінкеру:
7000-5434,2=1565,8 кг
7. Розраховуємо кількість вологи в повітрі за його вологістю:
8. Визначаємо кількість сухого повітря
1565,8-800=765,8 кг
9. Визначаємо загальну кількість вологи (води), що була в матеріалах:
1304,2+800 = 2104,2 кг
10. Перевіряємо баланс вхідних матеріалів у твердій, рідкій та газовій формах (вапняк, мергель, вугілля, вода, повітря):
1680+2030+420+2104,2+765,8 = 7000 кг
11. Визначаємо кількість одержаного кисню в першому та другому процесах:
1ТП:
2ТП:
12. Розраховуємо загальну масу одержаної продукції в першому та другому процесах:
1ТП: 1300+5250 = 6550 кг
2ТП: 1000+4900 = 5900 кг
13. Розраховуємо кількість виробничих витрат матеріалів в першому та другому технологічних процесах:
1ТП: 7000-6550 = 450 кг
2ТП: 7000-5900 = 1100 кг
14. За результатами розрахунків складаємо таблиці матеріального балансу для першого та другого технологічних процесів, розраховуємо в таблицях кількість матеріалів у відносних одиницях (процентах):
Матеріальний баланс 1ТП
Сировина і матеріали
Продукція та втрати
Назва
Маса, кг
%
Назва
Маса, кг
%
Вапняк сухий
1680
24
Клінкер
1300
19,57
Мергель сухий
2030
29
Кисень
5250
75
Вугілля сухе
420
6
Втрати
450
6,43
Повітря сухе
765,8
10,94
Вода
2104,2
30,06
Всього
7000
100
Всього
7000
100
Матеріальний баланс 2ТП
Сировина і матеріали
Продукція та втрати
Назва
Маса, кг
%
Назва
Маса, кг
%
Вапняк сухий
1680
24
Клінкер
1000
17,14
Мергель сухий
2030
29
Кисень
4900
70
Вугілля сухе
420
6
Втрати
1100
12,86
Повітря сухе
765,8
10,94
Вода
2104,2
30,06
Всього
7000
100
Всього
7000
100
15. Визначаємо втрати мінеральної сировини на одиницю основної продукції:
1ТП:
2ТП:
16. Аналізуємо результати розрахунків і за кількістю відходів та питомою витратою мінеральних ресурсів визначаємо більш раціональний технологічний процес: за втратами – перший, за матеріалоємністю та виходом основної продукції – другий.
Визначення економічної ефективності технологічних процесів.
Дано: Річна програма машинобудівного підприємства складає 100шт; маса однієї деталі 8 кг.; вартість одного кілограму матеріалів 1 грн.; коефіцієнт використання матеріалу в 1ТП складає 0,64, в другому – 0,74; Заробітна плата наладчиків в першому ТП 8400 грн., в другому 5400 грн., вартість спеціальної технологічної оснастки відповідно 9400 грн. та 4400 грн.; норма штучного часу технологічних операцій в 1ТП – 50год., в 2ТП – 46год.; кількість технологічних операцій в 1ТП – 10 штук, в 2ТП – 8 штук; тарифна ставка виконання операцій відповідно 2грн./год. Та 3грн./год.; норма відрахувань на соціальні потреби 37%; накладні витрати поточного характеру для 1ТП – 44%, для 2ТП – 59%, коефіцієнт терміну використання оснастки в першому процесі дорівнює 0,8, в другому – 0,6.
Розв’язання:
Розраховуємо масу початкового матеріалу для виготовлення всієї партії деталей:
В 1ТП: М1=
В 2ТП: М2=
Визначаємо вартість матеріалу:
В 1ТП: m1=1*1250=1250грн.;
В 2ТП: m2=1*1081=1081грн.
Розраховуємо заробітну плату основних робітників, задіяних в технологічному процесі:
В 1ТП: З0=50*2*10=1000грн.;
В 2ТП: З0=46*3*8=1104грн.
Визначаємо величину нарахувань на заробітну плату:
В 1ТП: Н1=
В 2ТП: Н2=
Визначаємо заробітну плату основних робітників з нарахуваннями:
В 1ТП: З1=1000+370=1370 грн.;
В 2ТП: З2=1104+408,5=1512,5грн.
Визначаємо накладні витрати поточного характеру:
В 1ТП: В1=
В 2ТП: В2=
Розраховуємо поточні витрати на виготовлення заданої партії деталей:
В 1ТП: а1=1250+1370+440=3060грн.;
В 2ТП: а2=1081+1512,5+651,36=3244,86грн.;
Розраховуємо одноразові поточні витрати на створення технологічних ліній:
Для 1ТП: b1=8400+9400*0.8=15920грн.;
Для 2ТП: b2=5400+4400*0,6=8040грн.;
Визначаємо розмір критичної партії продукції двох технологічних процесів:
Nкр=
Будуємо графік порівняння собівартості виготовлення партій деталей за першим та другим технологічними процесами
S1=3,06*100+15,92=321.92 тис. грн.
S2=3,24486*100+8,04=332.526 тис. грн.
Висновки за результатами розрахунків:
За річного випуску продукції менше 43 шт. економічно доцільно використовувавати другий варіант технологічного процесу, при річній програмі від 44 і більше доцільно прийняти перший варіант технологічного процесу, оскільки собівартість випуску продукції є меншою. При випуску продукції 43 шт. деталей процеси рівноцінні.
Визначаємо собівартість одної деталі в заданій партії:
1ТП:
2ТП:
Визначення коефіцієнта використання матеріалів.
Визначити коефіцієнт використання матеріалу при виготовленні деталей в однорядних штампах послідовної або комбінованої дій з металевої стрічки товщиною t і довжиною L. Вихідні дані прийняти за табл.
Дано: Визначити коефіцієнт використання матеріалу при виготовленні шайби з зовнішнім діаметром 30мм, і внутрішнім діаметром 20мм в однорядному штампі металевої стрічки товщиною 1,2мм і довжиною 1200мм. Намалювати схему розкладки деталей на стрічці.
Розв’язання:
Визначаємо – задана деталь шайба з зовнішнім діаметром 30мм, і внутрішнім діаметром 20мм, виготовляється із стрічки товщиною 1,2мм. Намалюємо ескіз даної деталі:
Виходячи з конфігурації деталі встановлюємо, що всі її елементи розміщенні в одній площині, тобто деталь відноситься до групи плоских деталей. Для її виготовлення необхідно здійснити дві операції:
1 – вирубування зовнішнього діаметру;
2 – прибивання круглого отвору.
Для штампування даної шайби доцільно використовувати штамп послідовної дії, у якому по ходу подачі стрічки послідовно виконуються дві операції: спочатку пробивається отвір Ø20мм, потім вирубується круглий контур. Обидві операції виконуються за один робочий хід повзуна преса.
Виходячи з конфігурації деталі та технології штампування намалюємо схему розкладки в стрічці. Перемички між контурами деталей передбачаємо(в=1,4мм), оскільки контури утворенні не прямими лініями. Наведена розкладка забезпечує видалення відходів і максимальне використання матеріалу.
Визначаємо крок подачі. Крок подачі дорівнює найбільшому розмірі деталі у напрямі подачі. Тобто К=D+в=30+1,4=31,4мм
Визначаємо найбільший розмір контуру деталі в напрямі ширини стрічки. Найбільший розмір шайби в напрямі ширини стрічки дорівнює її діаметру:
М=D=30мм
Виходячи з відомої товщини матеріалу (S-1.2мм) за даними таблиці визначаємо ширину кромки а=1,4мм.
Визначаємо потрібну ширину стрічки або штаби. Потрібна стрічка або штаба мінімальною шириною:
В=М+2*а=30+2,8=32,8мм≈33мм
Визначаємо кількість деталей, яку можна виготовити із стрічки довжиною L=1200мм. Якщо використовувати штамп з боковим отвором, то їх кількість дорівнює:
NД=
Обчислюємо площу однієї деталі:
FД=FМ-FК
FД=
Розраховуємо коефіцієнт використання матеріалу:
КВМ=
Висновок: при КВМ менше 60% використання матеріалу є нераціональним. Дані розрахунки показали що КВМ в даному виробництві дорівнює 38%. Отже дане використання матеріалу є нераціональним.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора